CC BY
24
спрямовуе на встановлення мiж- i внутршньопредметних зв'язкiв, а й сприяе оргашзаци процесу засвоення, забезпечуе включения вивченого в бшьш широку i досконалу систему зв'язкiв. Вiн передбачае постшне утримання в полi зору цшсносп живо! природи i певного рiвня И оргашзаци, сприяе концентраци уваги школярiв на структурi системного тзнання i перетворення свiту, формуванню системного мислення.
Принцип проспектносп полягае у виявленш фрагментiв змiсту, програми засвоення, виокремлент логiко-змiстовних зв'язкiв параграфiв, тем, роздшв курсу для !х глибокого вивчення. Свiдома орiентацiя на розгляд знань в системi значно тдвищуе ефективнiсть систематизаци. Цей принцип також доцшьно покласти в основу конструювання таких компонентiв пiдручника, як вступ i висновок, вступнi тексти i плани, що передують викладу матерiалу, наочнi структурнi схеми й ш.
Кожний пiдручник з бюлоги повинен включати проспектний вступ з обгрунтуванням мети i завдань вивчення навчального предмета з визначенням питань, яю спрямовують вивчення курсу i забезпечують логiку розгортання тем (роздiлiв) для створення цшсного уявлення про змют i загальну програму засвоення матерiалу. В ньому доцiльно висвiтлювати структуру системного тзнання св^у i на 11 основi розкривати мiсце системи даного рiвня оргашзаци життя в цшсшй картинi живо! природи, встановлюючи ретроспективнi та перспективнi зв'язки. Отже, вступ доцшьно формувати з двох частин — власне змютовно! i методично!. В першiй розкриваеться задум роздiлу, називаються його логiчне ядро i логiчнi блоки, а в другш — висвiтлюеться логiка руху думки у процесi розкриття змюту. Розгортання навчального матерiалу в роздш йде вiд загального до часткового, по^м знову до загального. Пщручник закiнчуеться повторювально-узагальнюючими текстами, що передбачають не просте вiдтворення змiсту, а бшьш високий рiвень узагальнення, розгляд знань уширокш системi зв'язкiв.
Таким чином, розроблене програмно-методичне забезпечення, що грунтуеться на технологи рефлексивное' дi! та принципах позитивно! мотиваци, сприятливого емоцiйного клiмату, атмосфери довiри i доброзичливостi, дае змогу забезпечити паритетну взаемодда учасникiв освггнього процесу, дiлову спiвпрацю i сшвтворчють педагога та учнiв на основi поеднання колективних форм навчання з особистюно орiентованим пiдходом, де педагопчна дiяльнiсть реалiзуеться у роботi в групах, iндивiдуального включення кожного в колективну дiяльнiсть, рiзних форм розподiлу працi, диференцiйовано! допомоги, врахування особистюних якостей, iндивiдуальних можливостей i рiвня пiдготовленостi кожного школяра.
Л1ТЕРАТУРА
1. Степанюк А. В. Конструшвання зм1сту бюлопчно! освгга на основ1 системного тдходу / А. Степанюк, В. Грубшко // Бюлопя 1 х1м1я в школ1. — 2006. — № 1. — С. 6-10.
2. Фурман А. В. Теор1я 1 практика розвивального тдручника / А. В. Фурман. — Тернотль: Економ1чна думка, 2004. — 288 с.
3. Фурман А. В. Система шновацшно! освггньо! д1яльносп модульно-розвивально! школи та и комплексна експертиза / А. В. Фурман // Психолопя 1 суспшьство. — 2005. — № 2. — С. 29-76.
4. Якиманская И. С. Принципы построения образовательных программ и личностное развитие учащихся / И. С. Якиманская // Вопросы психологии. — 1999. — № 3. — С. 39-47.
Наталш ХЛОПИК
ПЕДАГОГ1ЧН1 АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ШФОРМАЦШНО1 КУЛЬТУРИ ШКОЛЯР1В У ПРОЦЕС1 ВИВЧЕННЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛ1Н
У статтi розглядаються питання формування iнформацшноi культури школярiв у процеа вивчення природничих дисциплiн. Подано визначення поняття «тформацтна культура» та и складовi, видшено принципи формування iнформацiйних умть учтв.
Формуванню шформацшно! культури учшв як важливого чинника навчально! дiяльностi сприяе впровадження шформацшних технологш у навчальний процес загальноосв^ньо! школи. Це впливае на тдготовку учшв до знаходження свого мюця в сучасному iнформацiйному суспiльствi, зростання в них штересу до вивчення рiзних дисциплш, краще засвоення змiсту
навчального матерiалу. Як свiдчить практика, шформацшш технологи спонукають y4HÍB до роботи з комп'ютером, забезпечують можливють вивчати навчальний матерiал «швидким темпом», дають змогу зосереджувати увагу школярiв на найголовнiших аспектах тем, що вивчаються. На нашу думку, формування шформацшно! культури yчнiв, залежить, насамперед, вщ вчителя, який повинен волод^и iнформацiйними знаниями та вмiннями при викладанш тieí чи iншоí дисциплши, професiйно передавати цi знання школярам, використовуючи рiзнi засоби навчання.
Важливе мiсце у формуванш навчальних компетентностей yчнiв належить природничим дисциплiнам (фiзицi, бiологií, хiмií, географií). Пiд час íx вивчення е можливостi будувати моделi рiзниx процесiв, графiки змiни фiзичниx величин, вивчати будову та принципи ди приладiв, меxанiзми xiмiчниx реакцiй, проводити демонстрацшш i лабораторнi дослiди тощо.
В умовах iнформацiйного сyспiльства кожен учень повинен вмiти здобувати, аналiзyвати та застосовувати iнформацiю, вибирати з не1' необxiднi знання, розширювати свш свiтогляд, потребувати пiзнавати нове та корисне. Впровадження iнформацiйниx теxнологiй у навчальний процес шд час вивчення рiзниx навчальних предметiв сприяе активiзацií мотивацií yчнiв, творчiй та самостшнш роботi над вирiшениям навчальних завдань, подоланню псиxологiчниx перешкод у робой з комп'ютером.
Проблему шформацшно1' культури дослщжували Г. Воробйов, Г. Воронцов, Н. Гендша, Н. Зiнов'ева, О. Почупайло, Е. Семенюк та iншi вченi.
Незважаючи на певнi наyковi досягнення, проблема формування iнформацiйноí культури потребуе подальших розробок. Мета статт полягае у визначеннi педагогiчниx аспектiв формування iнформацiйноí культури школярiв у процес вивчення природничих дисциплiн.
Ми подшяемо думку тих авторiв, яю вважають, що «iнформацiйна культура» — це вмшня цiлеспрямовано працювати з шформащею й використовувати для íí отримання, обробки та передання комп'ютерну iнформацiйнy теxнологiю, сyчаснi теxнiчнi засоби i методи; систематизована сукупнють знань, умшь i навичок, що забезпечуе оптимальне здiйснения iндивiдyальноí iнформацiйноí дiяльностi, спрямовано1' на задоволення як професшних, так i не професiйниx потреб.
На нашу думку, найбшьш важливими складовими «iнформацiйноí культури» е: вмшня оргашзовувати пошук iнформацií, що необхщна для вирiшения поставленого завдання вчителем перед учнем; вмшня встановлювати стутнь iстинностi, повноти, об'ективностi iнформацií, вмшня використовувати отриману iнформацiю на практищ. Формування культури iнформацiйноí дiяльностi передбачае сформованють культури поводження з комп'ютером, шформащею, шформацшними ресурсами i телекомушкащями.
Теxнологiчне переоснащення навчального процесу, поява нових методiв i органiзацiйниx форм, на думку О. Пехоти, е «похщними, що забезпечують досягнення висунугга мети» [3, 167]. Автор зазначае, що трансформащя змюту навчання здшснюеться за декiлькома напрямами, значyщiсть яких змшюеться з розвитком процесу шформатизаци сyспiльства:
1) становлення навчальних дисциплш, що забезпечують пiдготовкy yчнiв у галyзi iнформатики;
2) активне використання комп'ютерiв i комп'ютерних комyнiкацiй, застосування яких стае нормою в ушх галузях людсько1' дiяльностi; 3) вплив шформатизаци на постановку мети навчання. На думку дослщнищ, мае бути «вироблена якюно нова модель шдготовки членiв майбутнього iнформацiйного сyспiльства, для яких здатнють до людських комушкацш, активне оволодiния науковою картиною св^у, гнучка змiна сво1'х фyнкцiй у пращ, вщповщальна громадянська позицiя i розвинена планетарна свщомють стануть початковою життевою потребою» [3, 167].
Як зазначае О. Пехота, в процеш викладання математики можливе використання шструментальних програмних засобiв, що дадуть змогу «створювати рiзнi математичнi моделi, керувати ними i дослщжувати ix «поведшку» (зокрема, пiд час вивчення тематики, пов'язано1' з дослiджениям фyнкцiй, розв'язанням завдань на оптимiзацiю, моделюванням геометричних об'ектiв i ситyацiй)» [3, 173]. Вчителi математики та фiзики можуть використовувати на уроках для вивчення та моделювання математичних i фiзичниx процешв математичш пакети «Eurica», «Gran» та ш. вчителi xiмií — пакети програм «Неорганiчна xiмiя» та «Оргашчна xiмiя», якi дадуть можливють вивчати цей предмет глибше i перевiряти знання yчнiв [3, 178-179].
Iнформатизацiя освiти, зазначае П. Пiдкасистий, призводить до «змши iстотних CTopiH дидактичного процесу, змши дiяльностi вчителя та учня». На думку вченого, учень може «оперувати великою кiлькiстю рiзноï iнформацiï, iнтегрувати ïï, автоматизувати ïï обробку, моделювати процеси i розв'язувати проблеми, бути самостшним в навчальних дiях й iн. Вчитель отримуе можливють дiагностувати учнiв, спостерiгати за динамшою навчання i розвитку учня» [4, 190].
В. Мштарев та I. Яглом визначають поняття «шформацшна культура» як «культуру поводження зi знаннями, даними i iнформацiею» [1, 103-104]. На 1'хню думку, саме на виховання iнформацiйноï культури учшв повинен бути спрямований курс основ шформатики i обчислювально1' технiки. Ми погоджуемося з тим, що шформатика дае уявлення про шформацшш процеси, збертання, переробку i використання шформацп, що застосування сучасно1' комп'ютерно1' техшки в загальноосвiтнiй школi при вивченш всiх навчальних предметiв е надзвичайно важливим i необхвдним.
На думку Е. Семенюка, комп'ютер «усвiдомлюеться громадською думкою як ефективний засiб оргашзаци iнформацiйних масивiв, пошуку, переробки i використання наявно1' iнформацiï» [6, 36].
Необхщна умова досягнення зршоси, високо1' духовно1' культури, розвитку творчих здiбностей людини, зазначае О. Почупайло, — це знання i вмшня самостшно шукати iнформацiю, вироблення вмiнь i навичок самоосвгги. Iнформацiйнi вмiння за сво1'м змiстом е «загальнонавчальними, вони е основою для усшшного засвоення всiх навчальних предметiв, дають можливють людиш вiльно орiентуватися в потощ iнформацiï» [5, 3]. Автор визначае це поняття як «компонент загальнонавчальних умшь, елемент цшюно1' системи (осмислення тексту, оволодшня логiчними прийомами роботи з текстом, вшьне орiентування в потощ шформаци, творче використання набутих знань та умшь)» [5, 5]. На ïï думку, наприклад, у процес перегляду учнями телепередач активiзуеться ix увага до екрану, до змюту шформацп, яке пояснюеться тим, що вщеошформащя вимагае вщ учня умшь слухати i бачити, а «динамiчне зображення, рiзноманiтнiсть кольорiв, звуковий супровщ, дозволяе «прикувати» увагу учшв на певний час до екрану» [5, 6].
Як зазначае О. Почупайло, шляхами покращення використання наочного викладання навчального матерiалу е: 1) модершзащя перспективних типiв апаратiв, створення наочних засобiв на основi наукових винаxодiв та пристосування ïx до виконання навчальних задач; 2) створення наочних пошбниюв, програм для комп'ютерiв i тренажерiв; 3) дидактизацiя процесу наочного демонстрування: полюенторнють, динамiзм, дискретнють тощо [5, 6]. Цi шляхи мають прямий вихщ до формування шформацшних умiнь в учнiв, оскшьки наочно-конкретне мислення дитини через яскравi образи веде до розвитку теоретичного мислення за умови адекватноï методики.
До програми формування шформацшних вмшь автор включила роботу з аудiвiзуальними джерелами шформаци, яю за умови правильного, адекватного ïx використання можуть активно сприяти iнформацiйному збагаченню людини. В шшому разi, «бездумний перегляд безлiчi кiнофiльмiв iз сумнiвною репутащею нiчого корисного дитинi не дасть, тшьки завдасть шкоди» [5, 7]. На думку вчено].', методика формування шформацшних умшь метедолопчно спираеться «на структуру пiзнавальноï дiяльностi: мета — мотив — об'ект — зразок — ди — результат — оцшка — корекщя» [5, 15].
На основi вивчення теоретичних напрацювань можна визначити такi принципи формування шформацшних умшь в учшв:
- принцип наочносп (закони ютинного тзнання свiту людиною (органами зору, слуху, тактильно-руховими, нюховими i смаковими органами));
- принцип зв'язку теори з практикою (актуальнють матерiалу, розумiння значення теор^ в життi, вмiле застосування теоретичних знань на практищ, оволодшня методами теоретичноï та практичноï дiяльностi, що необxiдно для формування в учшв умшь i навичок роботи з рiзними джерелами шформацп);
- принцип доступносп (побудова навчання зпдно з вшовими особливостями дiтей i можливостями ïxнього загального розвитку, оптимальний рiвень складностi, врахування основних закономiрностей й етапiв дитячого мислення);
- принцип пооперацiйно-системного формування знань (вщображення едностi послiдовного вироблення окремих умшь та навичок з постшним уведенням !х до загально! системи вмшь, !х систематизацiю, перенесення на ширшу галузь завдань);
- принцип самостшност та активност (створення умов для тзнавально! самостiйностi i творчо! активностi учнiв у процесi засвоення знань, вмшь i навичок та застосування !х на практицi);
- принцип диференщаци та iндивiдуального шдходу до учня (створення оптимальних умов для усшшного навчання кожного учня в процес органiзацi! фронтально! та групово! роботи в класi);
- принцип випереджувального навчання (передбачення постшного руху вперед);
- принцип оптимiзацi! навчального процесу (стратегiя вибору з можливих варiантiв саме такого, який у даних умовах забезпечить максимально можливу ефектившсть навчання).
1нформацшна культура, зазначае О. Матвiенко, формуеться тд «впливом комплексу культурних, особистiсних, пол^ичних, iнформацiйно-технологiчних умов, якi дають iмпульс виникненню потреби самоусвiдомлення людини, виробленню власного погляду на свiт i свое мiсце в ньому i становленню людини як особистостi. Доречним е доповнення змюту поняття «шформацшна культура» такими взаемопов'язаними аспектами, як шформацшна поведiнка, iнформацiйна компетенцiя, шформацшна етика. Зазначеш аспекти розкривають аксюлопчш i суто прагматичнi контексти формування шформацшно! культури особистосп». Пiд шформацшною поведiнкою автор розумiе «спосiб дш, сукупнiсть зусиль, застосовуваних для одержання, опрацювання i освоення наявно! шформаци, одержання нових знань», а тд компетентнiстю — здатнiсть людини до виршення певного класу завдань i наявнiсть необхiдних особистiсних якостей у поеднанш iз запасом знань i умшь» [2, 13].
Складовими шформацшно-технолопчно! компетентностi е: 1) комп'ютерна грамотшсть (сформованiсть операцiйних (функцiональних) навичок опрацювання даних); 2) комп'ютерна компетентшсть (зумовлюеться внутрiшньою мотивацiею до освоення шформацшних технологiй, передбачае цiлiсну систему знань у галузi iнформатики, пiзнання себе як активного суб'екта шформацшного суспшьства); 3) iнформацiйна компетентнiсть (iнтелектуальна особистюна складова в освоеннi iнформацiйного простору). Основою шформацшно! культури е «гармошзащя внутршнього свiту окремих членiв суспшьства в процес освоення всього обсягу сощально-необхщно! шформаци» [2, 14].
Таким чином, ефективне використання шформацшних технологш в навчальному процес сучасно! школи залежить вщ наявностi якiсно! комп'ютерно! техиiки, дидактичних можливостей програмних засобiв, сформованостi професiйних якостей вчителя, його компетентносп i готовностi до практичного використання шформацшних технологш, дотримання вимог загальних i специфiчних принципiв навчання, врахування психолого-педагогiчних аспектiв використання комп'ютерно! техшки (структурування змiсту, методiв i прийомiв навчання, форм оргашзаци навчально! дiяльностi).
Перспективи подальших розробок ще! проблеми полягають у побудовi моделi формування iнформацiйно! культури учшв у процес вивчення природничих дисциплш, визначеннi критерив i показникiв !! сформованостi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Милитарев В. Ю., Яглом И. М. Информационная культура эпохи НТР. // Информатика и культура.
- Новосибирск: Наука, 1990. — С. 94-108.
2. Магаенко О. Цшсно-прагматичш контексти шформацшно! культури особистосп, // Р1дна школа.
- 2004. — № 10. — С. 13-15.
3. Освиш технологи. / За заг. ред. О. М. Пехоти. — К., 2001. — 256 с.
4. Педагогика / Под ред. П. И. Пидкасистого.-М.:Педагогическое общество России, 2000. — 640 с.
5. Почупайло О. В. Формування шформацшних умшь в учшв: Методичт рекомендацп. —
Донецьк:£А1-прес, 1997. — 40 с.
6. Семенюк Е. П. 1нформатизац1я суспшьства 1 людина. — К.: Т-во «Знання» УРСР, 1990. — 48 с.
