CC BY
71Педагогічні принципи та їх роль у формуванні валеологічної освіти на західноукраїнських землях 1918 - 1939 рр.
Волошин О.Р.
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
Анотації:
Розглянуто проблеми валеологічної освіти у соціально-економічній площині розвитку українського суспільства. Виділена основна мета виховання здорової особистості в умовах розвитку суспільства. Наведено напрямки формування всебічної і гармонійно розвиненої особистості. Показано систему педагогічних принципів у валеологічній освіті. Дотримання принципів активно сприяло успішному вирішенні виховних валеологічних суперечностей. У вихованні здорової особистості пропагувались національні ідеали, підтримувались традиції виховання українського народу, враховувався досвід виховання особистості різних виховних систем.
Ключові слова:
педагогічний, принципи, валеоло-гічний, освіта.
Волошин Е. Р. Педагогические принципы и их роль в формировании валеологи-ческого образования на западноукраинских землях 1918 - 1939 рр. Рассмотрена проблемы валеологического образования в социально-экономической плоскости развития украинского общества. Выделена основная цель воспитания здоровой личности в условиях развития общества. Приведены направления формирования всесторонней и гармонично развитой личности. Показана система педагогических принципов в валеологическом образовании. Соблюдение принципов активно оказывало содействие успешному решению воспитательных валеологических разногласий. В воспитании здоровой личности пропагандировались национальные идеалы, поддерживались традиции воспитания украинского народа, учитывался опыт воспитания личности разных воспитательных систем.
педагогический, принципы, валеологичес-кий, образование.
Voloshin E.R. Pedagogical principles and their role in the formation of va-leological education in the West-lands 1918 - 1939 pp. Considered problems of valeological education in the socio-economic plane of development of Ukrainian society. The primary purpose of education of healthy personality is selected in the conditions of development of society. Forming directions are resulted comprehensive and harmoniously developed personality. The system of pedagogical principles is rotined in valeological education. The observance of principles actively rendered assistance to the successful decision of educate va-leological disagreements. National ideals were propagandized in education of healthy personality, traditions of education of the Ukrainian people were supported, experience of education of personality of different educate systems was taken into account.
pedagogical, principles, education.
valeological,
Вступ.
Оновлення національної системи виховання -складний і багатогранний процес, в якому важливу роль відіграє валеологічна освіта. Саме від вибору змісту, засобів, методів, форм організації навчально-виховного процесу залежав розвиток валеологічної освіти на західноукраїнських землях 1918-1939 рр. та результативність цієї освіти.
Валеологічна освіта як педагогічний процес, який сформувався на західноукраїнських землях 1918-1939 рр., набула теоретичного узагальнення, відображення встановлених і перевірених практикою суспільних орієнтирів, закономірних зв’язків та залежала від організації навчально-виховного процесу [1, 3-5, 7, 8]. У цьому контексті набувають нової сутності суб’єкт-об’єктні зв’язки внаслідок взаємодії об’єктів із процесами оточуючої його дійсності, а це вимагає уточнення системи педагогічних принципів у валеологічній освіті.
Робота виконана за планом НДР Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи - на основі аналізу провести обґрунтування педагогічних принципів та виділити їх роль у формуванні валеологічної освіти на західноукраїнських землях 1918 -1939 рр.
Предмет дослідження - педагогічні принципи та їх роль у формуванні валеологічної освіти на західноукраїнських землях.
Результати дослідження.
Навчально-виховний процес на основі валеологіч-ної діяльності має певні особливості, пов’язані з безпосередньою взаємодією індивідуума із природним та соціокультурним середовищем.
© Волошин о.Р, 2010
Організована діяльність людей в суспільстві і відношення між ними неодмінно включають в себе ті чи інші вихідні положення, якими вони керуються. Такі положення прийнято називати принципами. Поняття «принцип» означає «початок, основа, підвалина».
Принципи виховання — вагомі положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу. Вони є узагальненою системою вимог, які охоплюють усі аспекти виховного процесу, відображають результати виховної роботи.
В історії педагогіки зустрічаємо багато принципів, які запропоновані різними вченими. Це пояснюється наступними причинами: відмінністю історичних умов при яких розвивалася школа, методологічними основами на яких будувались принципи навчання. Ці принципи не створювалися довільно. Вони розроблялися на основі мети і завдань, виховання і навчання підростаючого покоління і закономірностей самого процесу навчання в школі.
Обґрунтовуючи безумовну достовірність наукових принципів і положень, ми намагалися вирішити питання: як знання, отримані в процесі валеологічної діяльності людини, набувають об’єктивного, загального і необхідного характеру. І тут важливим є те, що лежить у першооснові певної науково-практичної діяльності, тобто основному правилі поведінки і внутрішньому переконанні людини. Це - принципи, перевірені досвідом, якими можна поступитися лише у випадку інших принципів, достовірність даних яких є результатом набутих років.
Нами розглянуто багато основних принципів, на які спиралися у своїх наукових дослідженнях і науково-практичній діяльності вчені, що були причетні до валеологічного виховання та навчання. Серед цих принципів можна виділити ті, які у валеологічній
освіті мають основоположне значення. Це, перш за все, принцип природовідповідності, пізнання, єдності фізичного і розумового розвитку, принцип послідовності і доступності, етичний принцип.
У сучасному навчальному закладі відбувається переорієнтація навчально-виховного процесу з колективного на особистісно-орієнтований розвиток, через такі форми організації життєдіяльності вихованця, як його самостійна діяльність та індивідуальна робота з ним.
Навчально-виховний процес організовується у валеологічному середовищі, яке утворюється сукупністю природних, предметних, соціальних умов та простором власного «Я» вихованця, яке сприяє роз-вивальному спрямуванню у формуванні здорової особистості. Практичні зусилля педагогів по його створенню і використанню підпорядковуються інтересам вихованця та напрямам його розвитку у різних сферах життєдіяльності. Розвивальний характер середовища забезпечується педагогічно виправданим використанням його можливостей і систематичним, цілеспрямованим його збагаченням. Педагоги дбають про те, щоб вихованці вільно орієнтувалися у валеологічному середовищі, мали вільний доступ до всіх його складових, уміли самостійно діяти в ньому, дотримуючись норм і правил перебування в різних його осередках.
Ось чому в діяльності навчального закладу валео-логічного спрямування принцип природовідповідності є наріжним каменем у навчально-виховному процесі. Бо людина - частина або навіть частка природи, біосо-ціальний феномен, виникнення якого відбулося на тлі природи, а розвиток і становлення продовжується у лоні природи та в суспільстві. Окрема людина - це біологічний організм, існування і розвиток якого за відносно незначний проміжок часу (в середньому 70 років) долає на своєму шляху різні перешкоди і проблеми
- від планетарних до особистісних, дріб’язкових. Кожна особистість, виступаючи як відносно незалежна органічна цілісність, динамічно взаємодіє з природою і суспільством, формуючи власну індивідуальність відповідно своєму природному началу і визначаючи, таким чином, своє життєве призначення.
Ще на початку XVII століття Я. Коменський вважав, що школи мають стати «майстернями мудрості і людяності». Особливої уваги в його педагогічній системі займає дидактика, теорія про те, чому вчити і як вчити. Він розробляв дидактичні принципи приро-довідповідності за рахунок: свідомості, унаочнення, міцності і послідовності навчання; пропонував низку правил: від найближчої відстані до найбільшої, від знайомого до невідомого.
Я. Коменський відчував у кожній особистості творіння природи, відстоював її право на розвиток всіх своїх можливостей, надавав великого значення вихованню і освіті, які повинні формувати людей, здібних служити суспільству. Саме принцип природовідпо-відності в процесі виховання має визнавати природну рівність людей, не заперечуючи індивідуальності природних задатків.
Нині одна з найактуальніших проблем в Україні
- здоров’я дітей - майбутніх господарів країни. Споконвіків життєдіяльність людини спрямована на створення матеріального добробуту, що часто бумерангом
відбивається як на довкіллі, так і на здоров’ї людини. Глобальні ж проблеми зачіпають не просто здоров’я людей, а основи людського буття, існування людини. Впровадження в Україні в навчальних закладах різних типів та рівнів валеологічної освіти ще відповідаль-ніше відбилося на їх навчально-виховному процесі і зумовило їх акцентувати свою увагу саме на валеоло-гічній роботі, основним зі завданням якої стало визначення і диференціювання правильних і неправильних дій суспільства або окремої людини та навчання науково-практичним засобам, які допоможуть зорієнтуватися людині у своїй життєдіяльності. Це і можна вважати за початок впровадження в освіту принципу пізнання, послідовного і неперервного.
На сьогоднішній день загальне визначення принципів виховання не отримало свого остаточного вирішення. У різних підручниках з педагогіки та відповідних фундаментальних працях із теорії виховання, у тому числі і валеологічного, кількість принципів виховання, їх ієрархія та формулювання значно відрізняються. Це пояснюється тим, що, по-перше, автори дотримуються різних концепцій і джерел під час їх виведення та, по-друге, по-різному розуміють педагогічне поняття «принципи виховання». Основним джерелом обґрунтування принципів виховання для одних дослідників є досвід виховної діяльності, для других -закономірності виховання, для третіх - закономірності формування особистості.
Наприклад, академік С.У Гончаренко виділяє такі загальні принципи виховання: «суспільна спрямованість виховання; виховання особистості в діяльності та спілкуванні; стимулювання внутрішньої активності особистості; принцип гуманізму в поєднанні з високою вимогливістю; оптимістичне прогнозування; опора на позитивні якості особистості; урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, виховання в колективі; єдність і погодженість вимог, зусиль і дій школи, родини й громадськості; принципи національного виховання; виховання у громадянському, національному дусі; гуманізм, демократизм, при-родовідповідність; діяльнісно-особистісний підхід; єдності родинного і шкільного виховання; наступність, спадкоємність поколінь» [3, с. 170].
На сьогодні вирізняють нестандартні принципи виховання. Це: принцип орієнтації на ціннісні взаємини; принцип суб’єктності; принцип прийняття дитини як даність.
Учені В.М. Галузинський і М.Б. Євтух визначають такі «принципи сучасного виховання»:
• гуманістичний характер змісту й методів виховання, який означає пріоритетність особистості дитини над загальним процесом масового (фронтального) колективного виховання;
• поєднання виховання й навчання в єдиний навчально-виховний процес;
• урахування вікових та індивідуальних особливостей кожного у процесі виховання;
• створення морально-психологічного клімату в колективі, за яким би відчувався стиль педагогічної людяності й доброзичливості;
• поступове перетворення вихованця з об’єкта пасивного сприймання на суб’єкт активного самовихо-
вання;
• плюралізм у діяльності громадських юнацьких і дитячих організацій, відмова від масового, огульного залучення до них [2, с. 86-87].
Дослідник Підласий І. П., крім названих вище, обґрунтовує такі принципи виховання: суспільна спрямованість виховання; зв’язок виховання з життям, працею; опора на позитивне у вихованні; особистіс-ний підхід; єдність виховних впливів [6, С. 41].
Ряд дослідників визначають принципи як узагальнену систему вимог, які охоплюють усі аспекти виховного процесу і відображають результати виховної роботи, і виокремлюють такі принципи виховання: цілеспрямованість виховання; поєднання керівництва з боку педагогів з ініціативою й самодіяльністю її учасників; повага до особистості, поєднана з розумною вимогливістю до неї; опора на позитивне в людині; систематичність і послідовність виховання; єдність педагогічних вимог різних соціальних інститутів; єдність свідомості й поведінки; народність; природо-відповідність; культуровідповідність; етнізація.
Досвід навчально-виховної діяльності свідчить про те, що цей перелік має залишатись відкритим. Ті зміни, які відбуваються у нашому суспільстві, розвиток соціально-гуманітарних наук сприяють удосконаленню виховного процесу.
Напевно, кожний погляд має своє обґрунтування та право на існування. В цілому принципи виховання визначають мету, спрямованість, зміст, організацію й методику виховного процесу. Це - знання про сутність, зміст, структуру виховання, його закони, закономірності, що виявляються як норми виховної діяльності, оптимальні науково обґрунтовані регулятори виховної практики. Вони мають об’єктивний характер за змістом, але суб’єктивні за формою, тому що мають свій прояв у діяльності конкретних посадових осіб.
«Принципи виховання - вихідні положення, що випливають із закономірностей виховання й визначають загальне спрямування виховного процесу, основні вимоги до його змісту, методики та організації» [3, С. 97].
Дотримання психолого-педагогічних вимог одного з принципів виховання передбачає необхідність безумовного врахування вимог інших принципів, бо серед них немає головних і другорядних, вони всі рівнозначні та обов’язкові.
Педагогічні принципи відображають специфіку процесу виховання в галузі валеологічної освіти, ними керуються валеологи, педагоги при розв’язанні виховних завдань. Однак самі принципи повинні задовольняти певні вимоги, серед яких ми відзначимо, такі як: обов’язковість, рівнозначність, комплексність. Порушення педагогічних принципів у валеологічній освіті, ігнорування їх вимог не тільки знижує ефективність виховного процесу, але й руйнує його основи. Всі принципи вимагають комплексного, а не почергового ізольованого застосування на етапах валеологічного виховання. Вони функціонують в систематичності, постійності в різних умовах і обставинах. Як загальні основні положення - ці принципи рівнозначні. Отже, не можна в одному випадку дотримуватись одних принципів, а в другому - інших. Це знижує ефектив-
ність валеологічної освіти, зводить нанівець зусилля багатьох валеологів.
Разом з тим педагогічні принципи не замінять ні спеціальних знань, ні досвіду, ні майстерності педагога у вихованні здорового способу життя. Хоч вимоги принципів однакові для всіх, їх практична реалізація індивідуально обумовлена.
Таким чином, дотримання принципів означає використання не готових рецептів, а тим більше не універсальних правил. Принципи слугують основою процесу, утворюють систему. Виділено дві групи принципів:
• перша група принципів загальної організації навчально-виховного валелогічного процесу визначається єдністю виховання і суспільного життя і передбачає філософські, політичні, моральні чинники суспільства, відображає корінні його основи і спосіб життя.
• друга група валеологічних принципів обумовлена особливостями вікового розвитку дітей, їхньої пізнавальної та іншої діяльності.
Система валеологічної освіти базується на основних педагогічних принципах, які перебувають в ієрархічній взаємозалежності і водночас можуть служити базовими для виведення все нових і нових похідних засад. Тому подані нові формулювання з’явилися, як наслідок уточнень та перебудови існуючих.
Принцип демократизації виховання передбачає усунення авторитарного стилю виховання, гуманізацію взаємин між вихователями і вихованцями, їх співробітництво. В освіті цей принцип охоплює рівні управління, структури, навчального процесу. Досвід довів, що умови диктатури руйнують творчу і духовну сферу людини і ведуть до її деградації, включаючи фізичну.
Принцип гуманізації - означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання його права на свободу, розвиток здібностей та виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини. Гуманістичні погляди ґрунтуються на визнанні загальнолюдських цінностей, таких як доброта, любов, совість, справедливість, милосердя, чесність, правдивість, гідність, сумління, співчуття. Особливе значення у становленні гуманізованої особистості є її доброчинна діяльність, культ інтелігентних стосунків у сім’ї, школі.
Принцип природовідповідності означає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, учнівської та студентської молоді, їх анатомічних, фізіологічних, національних і регіональних особливостей.
Принцип культуровідповідності означає забезпечення духовної єдності та спадкоємності поколінь; органічний зв’язок з історією народу, його мовою, культурними та побутовими традиціями, з народними ремеслами.
Принцип диференціації та індивідуалізації означає врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття індивідуальності кожного.
Принцип інтегративності (принцип гармонізації родинного та суспільного виховання) передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучу батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності виховного процесу.
Принцип послідовності, систематичності, варіативності форм і методів виховання передбачає: свідомість, самодіяльність та творчу ініціативу учнівської молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю; зв’язок виховання з життям, розвиток у дітей і молоді трудових навичок і вмінь, готовність до життєвої адаптації.
Принцип безперервності означає забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес що, триває впродовж усього життя; всебічно розвиненої людини.
Принцип народності передбачає забезпечення виховання в дусі своєї нації, свого народу, його історії, мови, культури, звичаїв, побуту; шанобливе ставлення до культури, спадщини, народних традицій та звичаїв.
Таким чином, можна сприймати формулювання цих принципів, а відтак піддавати їх апробації на практиці, оцінюючи їх через призму загальнолюдських цінностей.
В основі принципів виховання у валеологічній освіті на західноукраїнських землях 1918-19З9 рр. лежали закони та закономірності виховання. Хоча між ними не існувало безпосередньої залежності, про те вони служили методологічною та теоретичною підвалиною для опрацювання й обґрунтування принципів виховання у валеологічній освіті.
Безумовно, ця залежність була настільки різноманітною, що, наприклад, з однієї закономірності виводився не один, а кілька принципів виховання. А іноді
- навпаки: із кількох закономірностей процесу виховання формувався один валеологічний принцип виховання. Ці принципи склались на основі узагальнення досвіду виховання минулого, були тісно пов’язані між собою і поширювались на весь навчальний процес.
Актуальними в досліджуваному періоді були наступні принципи: принцип послідовності, принцип паралельної дії, принцип вимогливості та поваги до особи, принцип що передбачав цілісність та єдність виховного процесу, принцип зв’язку виховання з соціальними умовами життєдіяльності осіб, принцип опори на колектив, принцип розвитку творчої активності та самостійності, принцип ідейності та принцип єдності виховання свідомості і поведінки. З ними гармонійно поєднувались наступні принципи навчання: принцип науковості, принцип наочності та доступності навчання, принцип міцності засвоєння знань, умінь та навиків, принцип врахування індивідуальних особливостей учнів, принцип зв’язку теорії з практикою, принцип систематичності та послідовності та принцип виховного характеру навчання.
Висновки.
Таким чином, аналізуючи систему принципів ва-леологічного виховання на західноукраїнських землях 1918-1939 рр., і беручи до уваги сучасні педагогічні концепцій, основною їх характеристикою на нашу думку були:
• націленість на здійснення основної мети виховання здорової особистості в умовах розвитку суспільства;
• формування всебічної і гармонійно розвиненої особистості - громадянина своєї держави з активною життєвою позицією та почуттям поваги до національної культури, історії свого народу.
Зміст цих принципів зумовлювався трьома головними факторами:
• соціальним замовленням, яке змінюється в залежності від соціально-політичних умов;
• загально-науковими дослідженнями, зокрема в галузі педагогіки, психології, філософії, медицини;
• самою практикою навчального процесу.
Обґрунтовуючи ці принципи, зрозуміло, що на них впливали не тільки суто педагогічні, але й соціальні, філософські та психологічні закономірності. Це свідчить про те, що у формуванні валеологічної освіти на західноукраїнських землях 1918-1939 рр. педагогічні принципи мали суспільну спрямованість, а саме - виховання здорової особистості, пропагували національні ідеали, підтримували традиції виховання українського народу з врахуванням досвіду виховання особистості різних виховних систем.
Будучи органічно пов’язаними між собою, вони охоплювали усі аспекти виховного процесу і спрямовували його на формування людини як цілісної особистості. Реалізація принципів виховання дала позитивні результати тому що, їх застосовували у гармонії взаємодії між собою.
Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні методологічних, теоретичних, методичних та практичних завдань, які стояли перед валеологічною освітою на західноукраїнських землях 1918-1939 рр.
Література
1. Булич Е.Г. Теоретические основы валеологии / Е.ГБулич, И.В.Муравов // - Киев: ІЗМН, 1997. - 224 с.
2. Галузинський В. М. Педагогіка : теорія та історія : навчальний посібник для студентів вузів / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух.// - Київ : Вища школа, 1995. - 237 с.
3. Гончаренко С.У Український педагогічний словник/ С.У. Гончаренко // - Київ: Либідь, 1997. - С. 205.
4. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття). - Київ: Райдуга, 1994. - 61 с.
5. Євтух М. Б. Сучасні тенденції професійної підготовки вчителя / М. Б. Євнух // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі / Ред. кол. А.С. Дем’янчук, відп. за вип. Ю.В. Пелех. М-во освіти і науки України, Акад. пед. наук України, Міжнар. ун-т «РЕГІ ім . С. Дем’янчука». - Рівне : Волинські обереги, 2002. - Вип. 3. - С .170-175.
6. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології : Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти / І.П. Підласий; МОіНУ - Київ: Слово, 2004. - 616с.
7. Стальков Е.А. Валеология / Е.А.Стальков, В.А.Панин.// - Калининград: ФГУИПП „Янтар. сказ”, 2001. - 284 с.
8. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання: / К.Д. Ушинсь-кий // Вибрані педагогічні твори: У 2 томах - Київ, 1983. - Т. 1, С. 196.
Надійшла до редакції 22.03.2010р. Волошин Олена Романівна olenavoloshun2009@rambler.ru
