CC BY
14
11. Мищенко, И. Т. Скважинная добыча нефти. Издание второе, исправленное [Текст] / И. Т. Мищенко. - М.: РГУ им. Губкина, 2007. - 530 с.
12. Гороновский, И. Т. Краткий справочник по химии. Пятое издание, исправленное и дополненное [Текст] / И. Т. Гороновский, Ю. П. Назаренко, Е. Ф. Некряч. - К.: Наукова Думка, 1987. - C. 600-603.
13. Миньер, Б. Фазы льда [Текст] / Б. Миньер. - Москва-С-Петербург, Эксмо-Домино, 2012. - C. 230-234.
14. Куклин, А. И. Установка высокого гидростатического давления на малоугловом спектрометре ЮМО [Текст] / А. И. Куклин, П. К. Утробин, О. И. Иваньков. - Дубна, Объединенный институт ядерных условий, 2009. - C. 512-517.
15. Chaplin, M. Water Phase Diagram.Water Structure and Science [Text] / M. Chaplin. - Wales, England, 2009. - P. 344-346.
16. Murray, B. J. The formation of cubic ice under conditions relevant to Earth's atmosphere [Text] / B. J. Murray, D. A. Knopf, A. K. Bertram // Nature. - 2005. - Vol. 434, Issue 7030. - P. 202-205. doi: 10.1038/nature03403
17. Falenty, A. Formation and properties of ice XVI obtained by emptying a type sll clathrate hydrate [Text] / A. Falenty, T. C. Hansen, W. F. Kuhs // Nature. - 2014. - Vol. 516, Issue 7530. - P. 231-233. doi: 10.1038/nature14014
В роботi вивчено процеси вилучення кисню з водопровидног води, дистильованог та сум^ шi водопровгдног i дистильованог у спiввiдно-шент 1:1 з допомогою редокситiв на основi модифжованого сполуками залiза (II) кат^ онту Dowex тас-3. Визначено вплив форми ютту на вторинне забруднення води юна-ми залiза. Показано, що ефективтсть зне-киснення залежить вiд жорсткостi води та виду юнту
Ключовi слова: кисень, катютт, редок-сит, сорбцгя, залiзо, емтсть, юнний обмт, жорсттсть, водопровгдна, дистильована вода
□-□
В работе изучены процессы извлечения кислорода из водопроводной воды, дистиллированной, а также смеси водопроводной и дистиллированной в соотношении 1:1 с помощью редокситов на основе модифицированного соединениями железа (II) катионитом Dowex тас-3. Определено влияние формы ионита на восстановительную способность ионита и вторичное загрязнение воды ионами железа. Показано, что эффективность изъятия кислорода зависит от твердости воды и вида ионита
Ключевые слова: кислород, катионит, сорбция, железо, емкость, ионный обмен, твердость, водопроводная, дистиллированная вода
УДК 608.2
|DOI: 10.15587/1729-4061.2015.506151
ОЦ1НКА ЕФЕКТИВНОСТ1 РЕДОКСИТ1В, ОТРИМАНИХ НА ОСНОВ1 СЛАБОКИСЛОГО КАТ1ОН1ТУ DOWEX MAC-3 СПОЛУКАМИ ЗАЛ1ЗА
М. Д. Гомеля
Доктор техшчних наук, професор, завщувач кафедри* E-mail: [email protected] Т. А. Корда Асистент* E-mail: [email protected] Ю. В. Носачова Старший викладач* E-mail: [email protected] Т. В. Потильчак* E-mail: [email protected] *Кафедра екологп та технологи рослинних полiмерiв Нацюнальний техшчний уыверситет УкраТни «КиТвський пол^ехшчний шститут» пр. Перемоги, 37, м. КиТв, УкраТна, 03056
1. Вступ
Особливе мшце в жит людини займае пркна вода. 1з вах видiв природних ресурав вона використову-еться в самш великш юлькость Загальна юльюсть води, що споживае свиове господарство, вже досягло приблизно 6 тис. км3 на рж.
В наш час головним напрямком прогресу сустль-ства е його сталий розвиток. Проблеми ресурсозбе-реження, енергозбереження, захисту пдросфери вщ шкщливих впливiв виходять на перше мшце через загрозу швидкого вичерпання природних ресурав,
значних негативних змш в бiосферi внаслщок не-контрольованого техногенезу. Ефективне використан-ня енергп часто пов'язане iз використанням водяно! пари та гарячо! води у виробництв^ що покращуе його ефектившсть. Щ процеси головним чином залежить ввд якосп енергетично! води [1]. До не1 ставлять жорстю вимоги ефективност пом'якшення та знесо-лення, головною проблемою е зниження и корозшно! агресивность Корозiя та руйнування елеменпв те-плообмшних апарапв, трубопроводiв призводить до значних витрат енергп, матерiалiв та знесолено! води. Яюсть води сильно впливае на роботу теплообмшних
©
водо-циркуляцшних систем. Наслщок корозii мiдного та латунного обладнання вщбуваеться його зношуван-ня, що викликае необхiднiсть його замши. Це тягне за собою економiчнi затрати. Також вщбуваеться забруд-нення води мiддю та цинком. Застосування iнгiбiторiв корозii через жорстк вимоги до якостi води, токсично-стi iнгiбiторiв, iх термостiйкостi та хiмiчноi стiйкостi при високих температурах досить обмежене. Кращим варiантом зниження корозiйноi агресивностi води е вилучення з неi кисню. Для вилучення розчиненого у водi кисню широко використовуеться редоксити - мо-дифжоваш вiдновниками iонiти. Проте при отриман-нi та використаннi редокситiв виникають проблеми, пов'язанi iз процесами модифжування iонiтiв, оцiнкою '¿х якостi, вiдновлювальноi здатностi, надiйностi та тривалiстю використання.
2 Аналiз лiтературних даних та постановка проблем
Для зменшення корозшних процесiв використо-вують iнгiбiтори корозп. Але '¿х застосування обмежене через жорстю вимоги до якоси води, токсичноси iнгiбiторiв, '¿х термостшкосп та хiмiчноi стiйкостi при високих температурах [2]. Кращим варiантом зниження корозшно' агресивностi води е вилучення з ж' кисню. Ряд експерименив з видалення розчиненого кисню з води проводилися з використанням полiмер-них мембран або юнообмшних смол з нанесенням на '¿х поверхню металiчного паладiю, який служить каталiзатором при вiдновленнi кисню воднем [3]. Також для вилучення розчиненого у водi кисню широко використовуються редоксити - модифжоваш виновниками iонiти [4]. Проте при отриманш та викорис-таннi редоксипв виникають проблеми, пов'язанi iз процесами модифжування iонiтiв, оцiнкою '¿х якоси, вiдновлюваноi здатностi, надiйностi та тривалого використання.
Ушкальшсть редокcитiв проявляеться в широкш варiацii окисно-вiдновного потенцiалу за рахунок поль мерного носiя i юногенних груп, високо' редокс-емностi, що забезпечуеться значною юльюстю функцюналь-них груп, розвиненою внутршньою реакцiйною по-верхнею пор i фiксацiею редокс-груп полiмерним лан-цюгом [5-8]. Цi властивоси дозволяють органiзувати окиснення i вщновленш речовин найбiльш розумним способом, варжючи величину редокс-потенцiалу введенням рiзних замюниюв у полiмерний ланцюг. Чим можна змшити повноту редокс-перетворення [9]. Зб^ьшуючи кiлькiсть редокс-центрiв у полiмерi, можна тдвищити концентрацiю твердого реагенту ^ отже, його поглинаючу здатнiсть. Зб^ьшуючи вну-трiшнiй обсяг пор, можна тдвищити вмют розчину в них i тим самим полегшити транспорт реагенту, тобто пiдвищити швидкiсть окисно-вщновного процесу в цiлому.
В роботах [10, 11] наведено способи отримання ре-доксипв на основi юнообмшних матерiалiв з нанесенням на '¿х поверхню металiв зi змшною валентнiстю. Показано перспективнiсть використання редоксипв в якостi завантаження для вилучення розчинених у водi кисню, шших окисникiв. Автори [12] стверджують, що за допомогою редоксипв можливе устшне проведення найрiзноманiтнiших окисно-вiдновних реакцiй для
одержання, очищення i видалення хiмiчних речовин. Показана доцiльнiсть '¿х застосування для синтезу неоргашчних i оргашчних сполук, в електрохiмii й аналггичнш хiмii.
Головна перевага твердих редоксипв перед розчин-ними редокс-агентами полягае в тому, що в ходi реакцп редоксити не змiнюють свого стану гелю i не вносять у розчин небажан продукти. Б^ьше того, на що особливо необхщно звернути увагу, пiд дiею редокситу речовина в розчинi окислюеться або вщновлюеться, а сполучений з ним вщновник або окисник i продукт його перетворення, звичайно, не переходять у розчин i, отже, не викликають небажаних змш у хiмiчному складi розчину. Нарештi, важливий аспект - багатора-зовiсть використання редокситу. Щ матерiали можуть бути регенерованi, тобто '¿х можна перевести у ввд-новлену або окисну форму. Проводять таку операщю хiмiчно або електрохiмiчно. У першому випадку впли-вають на редоксит сильним окисником або вщновни-ком, у другому - електричним струмом катодного або анодного напрямку [13].
Здатшсть рексиив до реакцiй окиснення i вщнов-лення вiдкривае широкi перспективи '¿х використання в рiзних галузях промисловостi для проведення окисно-вщновних процесiв, i в першу чергу знекис-нення водних i неводних розчишв, iнертних газiв. Не-мае необхщносп вказувати на великi втрати, що виникають у результат киснево' корозii [14], i доводити важливють одержання знекисненно' води для енер-гетичних систем. Але традицшш хiмiчнi, електрохь мiчнi i фiзичнi методи знекиснення води далеко недо-сконалi через неповне видалення розчиненого кисню, або при внесет домшок. Редоксити ж у вщновленш формi при iхнiй взаемодii з водою, що мштить молеку-лярний кисень, здатн видаляти його до будь-яко' задано' глибини очистки. Наприклад, воду з вихщним вмiстом розчиненого кисню 7-9 мг/дм3, рiвноважним повирянш атмосферi, неважко довести до норми, що вщповщае вимогам до води, використовувано' в електроннiй, атомнiй i iнших важливих галузях про-мисловост (0,005 мг/дм3). Технiчно процес зводиться до простого ф^ьтрування води через колонку. Запо-внений зернистим редокситом у вщновленш формi. Щоб досягти необхщно' глибини очищення вiд кисню, достатньо пвдбрати матерiал редокситу, зерни-стiсть, висоту колонки, швидюсть пропускання води. Пропускання при цьому електричного струму через колонку дае можливють вести одночасно й безупинно обидва процеси: видалення кисню i електрохiмiчну регенерацiю редокситу [15, 16].
3. Цшь та задачi дослiдження
Метою дано' роботи була розробка в лабораторних умовах методiв вилучення кисню з води, за допомогою редоксипв на основi юнообмшних матерiалiв, обро-блених сполуками залiза (II).
Для досягнення поставлено' мети виршувались наступн задачi:
- створення модифiкованих матерiалiв для ефек-тивного вилучення розчиненого у водi кисню;
- визначення ефективноси роботи створених ма-терiалiв.
у5
4. Матерiали та методи дослщження редоксиив
4. 1. Дослiджувальнi матерiали та обладнання, що використовувалися в експеримент
Модифжован iонiти отримували шляхом обробки визначеного об'ему катiонiту, який розмщували в колон-цi, модифiкуючими реагентами в заданш послiдовностi. При цьому тдбиралися оптимальнi умови модифiкацii.
Як модифжатори використовували сiль, що мостить хiмiчний елемент змiнноi валентностi - арчанокисле залiзо (FeSO4•7H2O). Для залiза характерне перебу-вання у двох формах, з ступенем окислення +2 та +3. Осадження на поверхн юшту Dоwex тас - 3 юшв за-лiза. першому дослвд катiонiт Dowex тас - 3 у Н+ обро-бляли 4 % розчином №ОН, для переведення у №+ форму, промили невеликою юльюстю дистильованоi води, до нейтрального середовища. Пiсля чого пропустили 5 % розчин FeSO4•7H2O. Швидкють пропускання роз-чину 2-3 см3/хв., об'ем iонiту - 20 см3.
4. 2. Методика визначення вщновлю-вально! здатностi редокситу
Масу сорбованого залiза визначали по рiзницi початковоi та вихiдноi концентра-цii залiза з урахуванням об'ему проби. За-гальну масу сорбованого залiза визначали як суму сорбованого залiза з вах вдабра-них проб розчину сульфату залiза. Обмш-ну емшсть по залiзу (Об Fe) розраховували подшом маси сорбованого залiза на об'ем юшту [17].
При визначенш вiдновлювальноi здат-ностi (емностi по кисню) редокситу через нього в першому випадку пропускали во-допровiдну воду; в другому випадку була сумш водопроввдшл та дистильованоi води 1:1; в третьому випадку дистильована вода. В першому випадку швидюсть пропускання 16-17 см3/хв. Контролюючи концентра-цiю кисню, залiза, жорсткiсть та рН води на входi та на виходi з колонки. Об'ем проб 1-29 дм3. Юльюсть ввдновлювального (зв'я-заного) кисню розраховували для кожно! проби, виходячи iз рiзницi концентрацiй кисню на входi та на виходi iз колонки та об'ему проби. Загальну масу зв'язаного кис-ню визначали як суму сорбованого кисню iз усiх вiдiбраних проб води. бмшсть по кисню (б О2) визначали дiленням кiлькостi зв'язаного кисню на об'ем юшту. Ввдновлювальну здат-нiсть (ВЗ) по хлорату натрт визначали як вiдношення кiлькостi ввдновлювального хлорату в мг-екв/дм3 до об'ему обробленого редокситу. Юльюсть ввдновлюваль-ного хлорату визначали iз рiзницi вхщних та вихiдних концентрацiй i об'ему розчина. У другому дослда тсля обробки катiонiту 4 % розчином №ОН та 10 % розчином FeSO4•7H2O осаджене залiзо гiдролiзували 4 % розчином №ОН. Як модельний розчин для 15 дм3 використовували сумш водопроввдно! та дистильованоi води, у спiввiдношеннi 1:1, тсля чого катюшт знову промили 4 % №ОН i пропустили ще 6 дм3 водопровiдноi води. Разом було пропущено 21 дм3 . У третьому дослда пропускали дистильовану воду об'емом 43 дм3.
5. Результати дослщжень по знекисненню води модифжованими iонiтами
Агресивнiсть води - здатшсть води, зокрема ок-ремих з розчинених у нш речовин, руйнувати рiз-нi матерiали шляхом хiмiчного впливу. Корозiйна агресившсть води залежить вiд багатьох факторiв, в тому числi вiд рН середовища, вмюту солей (анiонiв хлоридiв та сульфатiв), iонiв жорсткостi та ш. Вмiст розчинних солей (лужних металiв, магнiю) у водо ци-ркуляцiйнiй системi зростае пропорцiйно коефвденту ii випаровування. При цьому збшьшуеться корозiйна агресивнiсть води.
На рис. 1 представленш результати по знекисненню води модифжованими юштами. Виходячи з рисунку можна зробити висновок, що крива 1 - юшт у Fe2+ формi досить ефективно вщновлюе кисень на початковiй стадп, Об по кисню до проскоку склала 536 мг-екв/дм3, а повна обмшна емшсть досягла 1251 мг-екв/дм3.
Рис. 1. Вихщж кривi сорбци кисню з модельного розчину на катюнт
DOWEX тас-3 у залiзнiй формi: 1 — водопровiдна вода (С Fe2+в.в=0,15мг/дм3; Св.в=10,7 мг/дм3; рН=8; Т=4,5 мг-екв/дм3), катiонiт у Fe2+ формi, С ре2+=1251 мг-екв/дм3; 2 — сумш водопровщноТ та дистильованоТ води (1:1) 15 дм3 (рН=8, Споч.=0,1 мг/дм3; Споч.= 10,2 мг/дм3; Тпоч=2,3 мг-екв/дм3;) та водопровiдна водi 16 дм3 - 21 дм3(С Fe2+поч=0,25 мг/дм3; рНв.в=8; Споч.= 10,7 мг/дм3; Тпоч в.в=4,5 мг-екв/ дм3), катiонiт у Na+ формi,
модифiкований Fe(OH)2; С
2+—
940 мг-екв/дм3; 3 — дистильована вода
(С ре поч.=0 мг/дм3;поч.= 10,6 мг/дм3; рН=7,05; Тпоч.=0 мг-екв/дм3), катiонiт у Na+ форм^ модифiкований Fe(OH)2; С ре2+=1524 мг-екв/дм3
Недолжом е вимивання залiза з поверхш юшту який витюняеться юнами кальцiю за реакцiею:
(Kt)2Fe2++Ca2+^(Kt)2Ca2++Fe2+.
В окремих пробах концентращя залiза перевищила 60 мг/дм3. В середньому його концентращя досягла 5-15 мг/дм3 (рис. 2). Це призводить до значного за-бруднення води, i вимивання з^чно! юлькост Fe з поверхш юшта, без зв'язування з киснем.
У подальшому використовували катiонiт модифь кований двохвалентним залiзом, з переведенням його у гiдролiзовану форму при обробщ лугом. При цьому процес модифжацп проходив за реакцiею:
2(KtNa+)+FeSO4^
^(Kt)2Fe2++Na2SO4,
(Kt)2Fe2++2 NaOH^
^Fe(OH)2+2(Kt-Na+).
Fe(OH)2 залишаеться у мезо-порах полiмеру ioHiTy i грае роль вщновника. Через отриманий ре-доксит пропускали дистильова-но воду та сумш водопровiдноï i дистильовашл води у стввщно-шеннi 1 до 1.
При використашшi дистильо-вано' води (крива 3) проскок кисню ввдбувся майже одразу. Проте повна вiдшовлювальша здатшiсть до кисню досягла 1524 мг-екв/дм3.
Знекиснення сyмiшi дисти-льовано' та водопроввдно' води також проходить малоефектив-но. ВЗ по кисню склала всього 940 мг-екв/дм3, що головним чином пов'язано iз малим об'емом редокситу.
Рис. 3. Кривi змiни рН вщ об'ему пропущено!' води: 1 - сумш водопровщно!' та
дистильовано'| води (1:1) 15 дм3 (рН=8; С Fe2+=0,1 мг/дм3; Т=2,3 мг-екв/дм3) та водопровщна водi 16 дм3—21 дм3 (С Fe2+=0,25 мг/дм3; Т=4,5 мг-екв/ дм3; рН=8), KaTÎOHÎT у Na+ формi, модифiкований Fe(OH)2; 2 - дистильована вода (С Fe2+=0 мг/дм3; рН=7,05; Т=0 мг-екв/дм3) катюжт у Na+ формi, модифiкований Fe(OH)2
'(.НгО)Лм
Рис. 2. Кривi вимивання залiза з модифiкованого катiонiту Dowex mac-3: 1 — водопровiдна вода (CFe2\u.=0,15 мг/дм3; рН=8; Т=4,5 мг-екв/дм3) катюшт у Fe2+ формi; 2 — сумш водопровщно!' та дистильовано'| води (1:1)
15 дм3 (CFe2+=0,1 мг/дм3; Т=2,3 мг-екв/дм3; рН=8) та водопровщна вод1
16 дм3 — 21 дм3 (CFe2+=0,25 мг/дм3; Т=4,5 мг-екв/ дм3; рН=8), катiонiт у
Na+ формi, модифiкований Fe(OH)2; 3 — дистильована вода (CFe2+=0 мг/дм3; рН=7,05; Т=0 мг-екв/дм3) катiонiт у Na+ формi, модифiкований Fe(OH)2
Щкаво вiдмiтити, що при використаннi юшту з гiдролiзованим залiзом iони залiза не вимиваються лише у випадку пропускання дистильовано' води. При пропусканш води iз жорсткiстю 2,3 мг-екв/дм3 в ок-ремих пробах концентращя загального залiза досягае 5 мг/дм3, що пов'язано очевидно iз вимиванням його з маси гвдроксиду.
рН розчину у сумiшi водопровiдноi та дистильова-но' води досягае 8,7, дистильовано' води змiнюеться у дiапазонi 8-11 (рис. 3).
Значне шдвищення рН дистильовано' води пов'язано з гiдролiзом слабо кислотного катюшту у Na+ формi. При цьому очевидно пдроксид залiза був малорозчинним i його вiдновлювальна здатнiсть зро-стала.
6. Обговорення результаив дослiдження по знекисненню води модифiкованими iонiтами
В результат дослiджешь були отри-машi позитившi результати при вилучен-шi кисню з водопровiдшоï води юнггом Dowex mac-3 повна обмiшша емнкть досягла 1251 мг-екв/дм3. В другому дослвд iошiт модифiкyвали двох валентним заль зом, з переведенням його у гiдролiзовашy форму при обробщ лугом. Пiд час пропускання через шар модифжованого юнь ту дистильовашоï води не отримали позитивного результату, так як ввдбувся майже вщразу проскок. Проскок пов'язаний з кiшетичшими факторами, так як об'ем ганку склав всього лише 20 см3. При такш малш кiлькостi за час контакту води з редокситом кисень не встигае ввднови-тися на модифжованому сорбештi. Але високе значення ВЗ (1524 мг-екв/дм3), говорить про те, що даний сорбент е пер-спективним для знекиснення води. В лiтератyрi [10] описано використання такого сорбенту в об'емi 50 см3, при цьому емнкть iошiтy по кисню досягае 2-3 тис. мг-екв/дм3.
Недолжом експерименту були вимивання залiза з поверхшi iошiтy
7. Висновки
Таким чином, в результат проведених дослiджешь отримали модифiковашi юнии, якi отримували шляхом обробки визначеного об'ему катiошiтy модифжую-чими реагентами в заданш послiдовшостi. При цьому тдбиралися оптимальшi умови модифжацп.
Як модифжатори використовyвали сiль, що мктить хiмiчний елемент змiнноï валентностi - арчанокисле залiзо (FeSO47H2O).
Показано, що ютт y Fe2+ формi досить ефективно вщновлюе кисень на початковш стадп, Об по кисню до проскоку склала 536 мг-екв/дм3, а повна обмшна емшсть досягла 1251 мг-екв/дм3.
Шдолжом e вимивання залiза з поверхнi iонiтy який витiсняeться iонами кальцiю.
Знекиснення сyмiшi дистильовашоï та водопроввд-шоï води також проходить малоефективно. ВЗ по кисню склала всього 940 мг-екв/дм3, що головним чином пов'язано iз малим об'емом редокситу.
Встановлено, що у випадку використання юнгту з гiдролiзовашим залiзом iоши залiза не вимивали-ся при пропyскашшi через шар юнгту дистильова-шоï води.
Лиература
1. Михайлов, И. Д. Дегазация воды в системах тепло- и водоснабжения [Текст] / И. Д. Михайлов // Аква - Мад. - 2008. -№ 5. - С. 18-19.
2. Тамазашвш, А. Т. Порiвняння ефективност фосфатних iнгiбiторiв корозп сташ у водопровщнш водi [Текст] / А. Т. Та-мазашвiлi, Ю. I. Мазна, Л. В. Оренко // Схщно-бвропейський журнал передових технологш. - 2012. - Т. 2, № 13 (56). -С. 28-31. - Режим доступу: http://journals.uran.ua/eejet/article/view/3943/3611
3. Bernstein Hans-Friedrich. Water degassing in the networks of hot watersupply [Text] / Entgasung und Wasserbehandlung in Fernwärmesystement. Euroheat and power. - 2008. - Vol. 37, Issue 6. - Р. 50-55.
4. Кравченко, Т. А. Обескислороживание воды редокситами / Ионообменные методы очистки веществ [Текст] / Т. А. Кравченко, А. Я. Гаталов; под ред. Г.А. Ликина. - Воронеж: ВГУ, 1984. - С. 167-183.
5. Кассиди, Т. Д. Окислительно-востановительные полимеры [Текст] / Т. Д. Кассиди, К. А. Кун. - Л.: Химия, 1967. - 270 с.
6. Muraviev, D. Ion exchange. Theory and practice [Text] / D. Muraviev, V. Gorshkov, A. Warsawsky. - New York-Basel: M. Dekker, 2000. - 950 p.
7. А.С. 552303 СССР, МКИ С 02 В 1/40. Способ обезкислороживания воды/(СССР) [Текст] / Николаев Н. И., Шаталов А. Я., Кравченко Т. А. - № 2033707/26; Завл. 13.06.74; Опубл. 30.03.77.
8. Кравченко, Т. А. Кинетика и динамика процессов в редокситах [Текст] / Т. А. Кравченко, Н. И. Николаев. - М.: Химия, 1982. - 144 c.
9. Ергожин, Е. Е. Редокситы [Текст] / Е. Е. Ергожин, Б. А. Мухитдинова. - Алма - Ата: Наука, 1983.
10. Тамазашвили, А. Т. Оценка эффективности редокситов в зависимости от типа катионита и способа его модификации [Текст] / А. Т. Тамазашвили, В. С. Камаев, М. Д. Гомеля // Энерготехнологии и ресурсосбережение. - 2011. - № 6. - С. 58-62.
11. Тамазашвш, А. Т. Вплив характеристик води, способу модифшацй юшту КУ-2-8 сполуками зашза (II) на ефектившсть видалення розчиненого кисню [Текст] / А. Т. Тамазашвш, В. С. Камаев, М. Д. Гомеля // Схщно-бвропейський журнал передових технологш. - 2011. - Т. 5, № 6 (53). - С. 23-27. - Режим доступу: http://journals.uran.ua/eejet/article/view/1242/1144
12. Гомеля, М. Д. Оцшка вщновлювально! здатност анюшту АВ-17-8 в сульф^нш формi [Текст] / М. Д. Гомеля, А. Т. Тамаза-швЫ // Схщно-бвропейський журнал передових технологш. - 2012. - Т. 3, № 6 (57). - С. 27-31. - Режим доступу: http:// journals.uran.ua/eejet/article/view/4038/3702
13. Ионообменные методы очистки веществ [Текст] / под ред. Г. А. Ч икина, О. Н. Мьякого. - Воронеж: ВГУ, 1984. - 372 с.
14. Таваркиладзе, И. Н. Динамика востановления кислорода редокситами в электрическом поле [Текст] / И. Н. Таваркиладзе, Т. А. Кравченко // Журнал физической химии. - 1987. - Т. 61, № 7. - С. 1890-1893.
15. Пешков, М. Д. Закономерности электровостановлени медьсодержащего редоксита, окисленного в водно-этиленгилеолевых рас творах [Текст] / М. Д. Пешков, Н. В. Соцкая, Т. А. Кравченко и др. // Электрохимия. - 1989. - Т. 15, № 5. - С. 697-699.
16. Кравченко, Т. А. Окислительно-востановительная сорбция [Текст] / Т. А. Кравченко // Вестник Воронежского государв-ственного университета. Естественные науки. - 1996. - № 2. - С. 148-153.
17. Лурье, Ю. Ю. Химический анализ производственных сточных вод [Текст]: учебник / Ю. Ю. Лурье, А. И. Рыбникова. - М.: Химия, 1974. - 280 с.
