CC BY
27
The basis of depreciation policy formation is laid by the state, as it determines its basic principles: order of depreciation assessment, the depreciable amount to be charged, charging off the depreciation over the expenditures, charging off the depreciation over the capital reconstruction, technical re-equipment of production, the use of the means of reserve for depreciation. The choice an enterprise depreciation policy is made on the basis of the National Accounting Regulations (Standards) No.7.
In the article there are determined the peculiarities and disadvantages in setting the term of useful life of non-current assets. In order to do this, it is feasible to estimate, how the sum of the accrued depreciation may influence the financial indicators of an enterprise. Setting the terms of useful life of depreciation independently by an enterprise has a number of disadvantages. First, there occur serious divergences in the terms of useful life for analogical objects at different enterprises which are used in identical production conditions. Second, in most cases the term of useful life does not coincide with the term of exploitation of the non-current assets which is prescribed intechnical documentationbecause of the influence of different factors, especially moral ones. Third, if an enterprise choosesthe term of the non-current assets use independentlyit also determines the depreciable amount to be charged and it is reflected at the financial result of an enterprise.
The article analyses depreciation accounting which includes such methods as: straight-linedepreciation, reducing balance basis, double declining balance method, sum-of-years depreciation method,unit-of-production depreciation. Except for the accounting methods mentioned above, an enterprise may also charge depreciation using a tax method. There are determined the peculiarities of the use of these methods while choosing between accounting depreciation and tax depreciation. There is studied, which methods of depreciation Ukrainian enterprises prefer.
The choice of a depreciation method is determined by the current requirement of an enterprise in investment resources, by readiness of an enterprise to introduce investment projects which may renew non-current assets. While choosing depreciation policy, it is important to consider also the inflation rate.
Key words: depreciation, amortization policy, tax accounting depreciation, accounting depreciation, amortization methods, useful lives.
УДК 37.014.005
М. В. Набок
ОЦ1НЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТГВ ВПРОВАДЖЕННЯ ОСВ1ТНЬО1
ПОЛ1ТИКИ УКРА1НИ НА ДЕРЖАВНОМУ ТА М1СЦЕВОМУ Р1ВНЯХ: СУБ'СКТИ,
П1ДХОДИ, ПРАКТИКА
У cmammi аналгзуеться чинне оцтювання результатгв впровадження державног освтньог полтики Украгни. Констатуеться те, що оцтювання результатiв впровадження державног освтньог полтики на мтцевому piem здтснюеться переважно регюнальними органами управлтня освтою згiдно усталених форм такого оцтювання i яке виконуе регулюючу функцю в механiзмi державного управлтня освтою. В pоботi автор акцентуе на тому, що оцтювання pезультатiв впровадження державног освтньог полтики органами управлтня освтою piзного piвня не надае можливостi отримання об'ективног оцтки. В якостi ключового доказу використовуеться вiдсутнiсть затверджених чтких критерггв оцтювання i технологи гх застосування в до^дженнях pезультативностi освтньог полтики. Особливу увагу придшено оцткам нацюнальних експеpтiв, науковщв, фахiвцiв мiжнаpодних, державних та недержавних установ, фондiв. На зактчення автор стверджуе те, що впровадження нових критерпв i показник1в оцтки
результатгв державноI освтньог полтики, сумгсних з прийнятими в мгжнародних пор1вняльних досл1дженнях освти, пов'язано насамперед з1 зм1ною сутностг метод1в державного управлтня освтою.
Клю^о^^ слова: державна освтня полтика, оцшювання, суб'екти, тдходи, практика.
Постановка проблеми. У сучаснш украшськш осв^нш полчищ метод оцшювання використовусться досить рщко, тодi як в европейських кра!нах вiн е основою для перевiрок ефективностi реалiзащi державних програм i недержавних проектiв. Сутнiсть проблеми полягае в тому, що дос не iснуе чiтких критерпв оцшювання i технологи !х застосування в дослщженнях результативностi осв^ньо! полiтики. Зрозумшо, що це не сприяе тдвищенню 1! ефективностi. Бiльш того, складшсть реформування системи освiти та наявшсть зумовлених його здiйсненням гострих проблем, вщсутшсть чiтких iнструментiв публiчноi полтики створюють пiдстави для необ'ективних, заангажованих оцiнок результатiв впровадження осв^ньо! полггики держави. Взагалi сутнiсть оцiнювання полтики полягае в систематичнiй оцiнцi якост та ефективностi результатiв полiтики для вивчення !! впливу на суспшьство i вироблення рiшень [12]. Очевидна складшсть визначення поняття «оцшювання» зумовлена його зв'язком з теоретичною наукою i практикою. Адже оцшювання може розглядатися як метод вивчення реальносп, що використовуеться в рiзних науках, i як метод тдвищення ефективност державного управлiння шляхом надання своечасно! та якюно! шформацп. Водночас зауважимо, що зпдно ст.4 Закону Укра!ни «Про осв^у» здiйснення державно! осв^ньо! полiтики покладено на органи виконавчо! влади та органи мiсцевого самоврядування, тому оцшювання и результатiв може i повинно бути пiдставою для прийняття стратегiй, програм, планiв розвитку мюцевих освiтнiх систем, якi нерщко е найголовнiшим складником соцiально-економiчноi системи всього адмшютративного району чи мюта [1]. Тому пiдвищення ефективностi управлшня мiсцевою освiтньою системою пiдвищуе ефектившсть державного управлiння соцiально-економiчним розвитком вщповщно! адмiнiстративно-територiальноi одиницi.
Анал1з останн1х дослщжень 1 публ1кац1й. У роботi нами було використано комплекс теоретичних методiв: аналiз нормативно-правових актiв у сферi освiти та науково! лiтератури з проблеми дослщження; вивчення та узагальнення даних рiзних недержавних установ, статистики у сферi освiти, порiвняння i зiставлення отриманих даних. Для оцшювання результат впровадження державно! осв^ньо! полтики Укра!ни були застосованi наступнi критерп: ефективнiсть, адекватнiсть, справедливiсть, прийнятнiсть. Аналiзуючи основнi результати впровадження осв^ньо! полтики в Укршш перiоду незалежностi, можемо стверджувати, що держава не сто!ть осторонь вщ загальносвiтових тенденцiй, а, навпаки, формуе свою осв^ню полггику з урахуванням впливу багатьох внутршшх i зовнiшнiх факторiв. При цьому вщзначимо, що, за твердженням провщних вiтчизняних вчених Укра'ни у сферi освiти В. Кременя, В. Андрущенко найбiльш iстотно впливае на осв^у глобалiзацiя, як стабiльна тенденцiя св^ово! цившзацп i основна закономiрнiсть 11 сучасного розвитку [5; 9]. Це дозволяе, враховуючи тенденцп та перспективи розвитку осв^и, потреби суспiльства, держави в освт та освiчених громадянах розробляти реалютичну освiтню полiтику, яка грунтуеться на вiтчизняному досвiдi з урахуванням досягнень в осв^нш сферi зарубiжних кра!н. Крiм того, зауважимо, що формування державно!' полтики в галузi освiти Укра'ни вiдбуваеться разом з соцiально-економiчними змiнами, що зумовлюе деяю особливостi й реалiзацii. Тому й результати впровадження державно'! осв^ньо! полтики, стан системи освiти залежать вщ названих обставин, виваженостi, правильности, адекватностi державних рiшень i правильно розставлених акцештв у визначеннi стратепчних прiоритетiв [9].
Грунтовний аналiз державно! осв^ньо! полiтики Укра!ни кiнця другого тисячол^я представлений в дослiдженнi, виконаному в 2003 рощ нащональними експертами в тюнш
спiвпрацi з фахiвцями Мiнiстерства освiти i науки, шших мiнiстерств i вiдомств держави, провщними вченими Академп педагогiчних наук Украши, викладачами кафедр педагогiки вищих навчальних закладiв, педагогами-практиками, мiжнародними експертами та громадськютю. Результатом роботи стали варiанти полiтики щодо рiвного доступу до яюсно!' освiти, управлiння нею, фшансування, змiсту та монiторингу якосп. Аналiзуючи сучаснi пiдходи до розвитку освгги, автори визначили можливi альтернативи i оцiнили перспективи 1'х впровадження. Проведене дослщження стало першою спробою комплексного пiдходу до визначення та розробки варiантiв вирiшення проблем осв^ньо!' системи Украши вiдповiдно до виклиюв, якi висувае людству XXI стшття [11].
У виконаному в 2011 рощ дослщженш Мiжнародним центром перспективних дослщжень, який фiнансуеться Агентством США з мiжнародного розвитку, оцiнено вплив оргашзацш громадянського суспiльства на проведення осв^ньо'1' реформи для забезпечення зв'язку осв^и i ринку працi. Результати дослщження привертають увагу до недостатньо'1' згуртованостi представникiв громадянського суспiльства у його впливi на формування державно'1' полiтики для забезпечення конкурентоспроможностi осв^и. Констатовано також вiдсутнiсть едино'1' публiчноi думки про цiну нереформування системи освгги. Тому невiдкладним е налагодження ствпращ мiж усiма зацiкавленими сторонами i урядом, якi е розробниками освггньо!' полiтики на пiдставi ч^ких iнструментiв публiчноi полiтики [8].
Результати опитування Фонду яюсно'1 полiтики щодо ощнки осв^ньо!' полiтики уряду у 2011 рощ свщчать про значну кшьюсть невирiшених проблем в осв^нш системi держави. Вони зумовленi, насамперед, вщсутшстю в дiях уряду цшсного бачення осв^ньо!' полiтики. Констатуеться наявшсть волi Президента Украши до проведення реформ, щоб зробити освiтнiй сектор ресурсом для розвитку держави, однак цього недостатньо для ефективного впровадження осв^ньо'1 пол^ики [7].
Аналiз проблем, що перешкоджають здiйсненню осв^шх реформ в Укршш, наведено в дослщженш Св^ового банку, виконаного за пщтримки 1нституту вiдкритого суспiльства в рамках проекту «Популярна економша: мошторинг реформ». У мiсячному звiтi в лютому 2013 року констатовано, що протягом двадцяти роюв незалежносп система украшсько'1 освiти практично не реформувалася. Основними недолшами ща системи залишаються обмежена автономiя навчальних закладiв, неефектившсть державного фiнансування i корупцiя. Назван проблеми взаемопов'язанi i призводять до попршення якостi освiти та одночасно визначають напрямок дiй з реформування системи осв^и [10].
Виклад основного матер1алу.
Оцiнювання результатiв впровадження освггньо!' полiтики мае грунтуватися на певних критерiях. Для цього використовуються переважно критерп, що випливають з офщшного перелiку цiлей стратегiй i програм, як визначаються до початку 1'х впровадження. При визначеннi таких цiлей слiд враховувати, що вони повинш бути спрямованi не тiльки на виршення проблем освiти, а й вщповщати очiкуванням учасникiв полiтико-освiтнього процесу. Тому найчаспше в наукових джерелах зус^чаються такi критерп оцiнки результат впровадження осв^ньо!' полiтики: результативнiсть, ефектившсть, адекватнiсть, справедливiсть, доцiльнiсть або прийнятшсть. Зауважимо, що 1'х застосування вщбуваеться по факту, коли е певний результат осв^ньо'1 полiтики у виглядi статистичних даних, тенденцiй, порiвнянь, ощнок, тобто ретроспективно. Науковi дослiдження державно! осв^ньо! полiтики розрiзняють три рiвня осв^ньо!' полiтики, а саме: обговорення полiтики (обговорення, цiлi, оголошення), дiяльнiсть полiтики (стратеги, програми, плани) та впровадження пол^ики (результати впровадження, коригування, адаптащя). Принципи i цiлi осв^ньо!' полiтики е найбiльш статичними i орiентують п, згiдно ст. 6 Закону Украши «Про освггу», на досягнення нацiональною системою освiти сучасного св^ового рiвня, вiдродження п самобутнього нащонального характеру, збiльшення iнтелектуального потенщалу крайни [1]. Змiна принципiв або щлей
осв^ньо! пол^ики в основному е наслiдком змши або серйозного коригування полiтичного курсу. Дп суспiльства i державних оргашв щодо розвитку системи освiти в досягненш задекларованих цiлей повиннi змшюватися динамiчно, адекватно реагуючи на рiзнi чинники. Тому, оцiнюючи освiтню пол^ику, важливо не тiльки, i навт не стiльки вивчати декларованi цш, скiльки аналiзувати реальнi дГ! i порiвнювати конкретнi результати розвитку осв^и з певними цiлями. Не менш важливим е i аналiз того, яким чином вщбувалося обговорення i прийняття цiлей, стратегiй, програм та хщ !х впровадження. При цьому слщ враховувати, що освiтня пол^ика не може видавати миттевий результат. Однак, як i будь-яка дiяльнiсть, що мае кiнцевий продукт, вона може i повинна оцiнюватися. Складшсть оцiнювання осв^ньо! полiтики полягае в тому, що !! соцiальнi наслщки виявляються у вiддаленiй перспективi [9].
У наукових дослщженнях i втизняних i зарубiжних вчених чимало напрацювань щодо ощнювання ефективностi державно! пол^ики, у тому числi осв^ньо!. Рiзнi аспекти дослiдження оцiнювання ефективностi державно! пол^ики висвiтленi в працях втизняних вчених, зокрема К.Вайс, С.Семенко, О.Оболенського, Л.Приходченко та iн. Оцiнювання результат впровадження полiтики вивчае наслiдки певних державно-управлiнських дiй, тобто того, що сталося тсля реалiзацii програми чи пол^ики. Це складне завдання, оскшьки нерiдко наслiдки прямо або побiчно пов'язанi з багатьма причинами, i дiяльнiсть державного управлiння - лише одна з них. Ощнювання результат впровадження полiтики мае дати висновок, ощнку, якою цiною була досягнута мета i отриманi конкретш результати. Однак щоразу оцiнювання результат вiдбуваеться на завершальному етапi певно! державно-управлшсько! дiяльностi [12]. Всього за час незалежносп в системi осв^и Укра!ни реалiзовувалися i продовжують реалiзовуватися три масштабнi реформаторськi органiзацiйно-управлiнськi проекти. Це Державна нащональна програма «Освгга» («Укра!на XXI столiттям), затверджена постановою Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни вiд 3 листопада 1993 №896, Нащональна доктрина розвитку осв^и Укра!ни у XXI столгга, затверджена Указом Президента Укра!ни вiд 17 квiтня 2002 №347/2002, i Нацiональна стратегiя розвитку осв^и в Укра!ш на перiод до 2021 року, схвалена Указом Президента Укра!ни вщ 25 червня 2013 №344 / 2013.
Як вщзначають автори «Нащонально! доповiдi про стан та перспективи розвитку осв^и в Укршш (До 20-рiччя незалежностi Укра!ни)» весь 20-рiчний перiод незалежностi Укра!ни проходив пiд знаком формування, реалiзацii та розвитку нацiональноi державно! пол^ики у сферi освiти. Цей процес вщбувався нерiвномiрно, успiхи чергувалися з втратами, швидю реформи - повшьним просуванням вперед, нерiдко i вщступами. Однак головним пiдсумком сьогоднiшнього дня е "функщонуюча i самодостатня нащональна осв^ня система, яка в основному зберегла кращi досягнення i традицп минулого i водночас накопичила потенщал модернiзацii в контекстi европейсько! штеграцп, свiтовоi глобалiзацГ!, нацiональноi самоiдентифiкацii" [9, с.8]. Початок iстотних змiн в осв^нш системi Укра!ни покладено реалiзацiею Нацiональноi доктрини розвитку освiти Укра!ни. Це вiдбулося, насамперед, тому, що тдготовка, прийняття та супроводження втшення основних положень Нацiональноi доктрини розвитку осв^и Укра!ни найбiльш вiдповiдало технологи аналiзу полiтики, оскiльки були використаш рiзнi методи дослiджень з метою дiагностики проблем, причин !х виникнення, створення i поширення iнформацii для прийняття оптимального ршення проблем в освггнш сферi. Адже аналiз е тим шструментом, який використовуеться при формуванш державно! полiтики.
Крiм того, до безумовних здобутюв перiоду дп Доктрини слiд вiднести видання «Бшо! книги нацiональноi освiти». До !! створення були залученi науковцi, представники експертного осв^нього середовища з рiзних регiонiв кра!ни, педагогiчнi колективи, члени громадських об'еднань. Це наукове видання, в якому вперше в юторп розвитку укра!нського суспiльства всебiчно проаналiзовано та охарактеризовано стан нацiональноi осв^и, визначенi актуальнi проблеми сфери осв^и i причини !х виникнення, намiченi
шляхи подолання труднощiв в освiтнiй сферi та '"' розвитку в контекстi глобалiзацii, европейсько'' штеграцп та нащонально'' самощентифшацп [5]. Створення «Бшо'' книги нащонально'' освiти» стало першим в Укра'ш офiцiйним публiчним аналiтико-оцiнним документом, першою спробою представити комплексне консолiдоване бачення укра'нським суспiльством стратеги розвитку нащонально'' системи освiти i важливим шструментом впливу на формування та реалiзацiю нащонально'' осв^ньо'' полiтики.
Реальна практика ощнювання результатiв впровадження державно'' осв^ньо'' полiтики на мiсцевому рiвнi свщчить про те, що управлiння осв^и i науки обласних державних адмшютращй, управлiння, вiддiли освiти районних державних адмiнiстрацiй та органiв мiсцевого самоврядування використовують усталеш форми такого ощнювання, критерп та показники якого переважно орiентованi на статистичнi данi Мшютерства освiти i науки Укра'ни. Однак, як вщзначають фахiвцi Центру тестових технологш, iснуючий порядок збору та узагальнення статистичних даних не гарантуе отримання об'ективно', оперативно!', достовiрноi порiвняльноi шформацп, оскiльки офiцiйним оцiнюванням стану осв^и в Укра'ш займаються виключно органи управлшня освiтою, якi можуть спотворювати таю даш або неправильно 'х iнтерпретувати. З цього процесу виключеш представники громадянського суспiльства, замовники i споживачi освiтнiх послуг. Чинне укра'нське законодавство не передбачае можливосп створення i функцiонування незалежних агентств з ощнювання ефективносп та якосп освiти, проведення сертифiкованих освiтнiх аудшив, дiяльностi iнституту незалежних освiтнiх експер^в i т.д. Тому укра'нська освггня статистична iнформацiя не дозволяе пол^икам i управлiнцям об'ективно оцiнити результати осв^ньо'' полiтики [4]. В шших зацiкавлених учасникiв вiдсутня сама можливють порiвняти результати роботи одних навчальних закладiв з iншими, визначати певш тенденцп i проблеми, а споживачам осв^шх послуг вибрати оптимальний варiант отримання освiти. Крiм того, статистичш данi Мiнiстерства освiти i науки Укра'ни iстотно вiддаленi вiд законодавчо визначених щлей освiти i лише частково забезпечують описовий аналiз системи та створюють певну iнформацiйну базу для здшснення причинно-наслiдкового аналiзу. Враховуючи те, що в державi не розроблена i не впроваджена нащональна система критерiiв, показникiв або осв^шх iндикаторiв, стверджувати про певний рiвень ефективностi впровадження державно'' освiтньоi пол^ики необгрунтовано. У той же час, зауважимо, що введення в д^ наказу МОН Укра'ни вiд 22.11.2011 р «Про затвердження Критерпв системи рейтингового ощнювання дiяльностi загальноосвiтнiх навчальних закладiв» вирiшило iснуючi органiзацiйно-правовi суперечносп в оцiнцi ефективностi дiяльностi загальноосв^шх навчальних закладiв i забезпечило адекватну реакщю на необхiднiсть об'ективного вимiрювання та оцiнки якостi шкiльноi осв^и. Цей наказ зобов'язав вiдповiднi департаменти продовжити експеримент з розробки та впровадження автоматизовано'' шформащйно'' системи мошторингу дiяльностi загальноосвiтнiх навчальних закладiв Укра'ни «Рейтинг» на базi даних Сдино'' державно'' електронно'' бази з питань осв^и i щорiчно, починаючи з 2013 року, здшснювати монiторинг ефективносп дiяльностi загальноосвiтнiх навчальних закладiв за попереднш календарний рiк вiдповiдно до затверджених критерпв. Крiм того, щорiчно до 15 лютого, починаючи з 2014 року, мае здшснюватися внесення шформаци загальноосвiтнiми навчальними закладами в Сдино'' державно'' електронно'' бази з питань осв^и для подальшо'' обробки в автоматизованш iнформацiйнiй системi монiторингу дiяльностi загальноосвiтнiх навчальних закладiв Укра'ни «Рейтинг» [3]. Таким чином, вперше в юторп освiти Укра'ни перiоду незалежносп вводиться монiторинг ефективностi дiяльностi загальноосв^шх навчальних закладiв, що, безумовно, е прогресивним кроком для впровадження та ощнки результа^в державно'' освiтньоi пол^ики.
Спираючись на данi доповiдi «Погляд на освiту 2011: iндикатори ОЕСР», голова Комiтету з питань науки i освiти Верховно'' Ради Укра'ни Л.Гриневич стверджуе, що
вiтчизняна осв^ня статистика не розкривае всi аспекти функщонування системи освiти i не надае можливосп повноцiнного аналiзу !! стану. Тому доцiльно було б вивчити досвщ використання освiтнiх iндикаторiв в мiжнародних порiвняннях ефективностi осв^шх систем i скористатися його позитивними аспектами для розвитку осв^ньо! статистики в Укра!ш. Оскiльки мiжнародна осв^ня статистика збирае й обробляе велику кшьюсть показникiв вiд дошкшьно! осв^и до зв'язку освiти з ринком пращ, доходами населення i т.д., це дозволяе розглядати нащональну осв^у в мiжнародному контекстi й усвщомлено формувати освiтню полiтику. Тому необхщно розробити нацiональну систему освiтнiх iндикаторiв, яка буде сумiсна з визнаними мiжнародними системами. Тодi використання порiвнюваних статистичних даних про освiту Укра!ни дасть можливiсть розглядати укра!нську осв^у на фонi мiжнародних освiтнiх тенденщй, усвiдомлено формувати державну освiтню полггику i об'ективно оцiнювати результати !! впровадження [6].
Незважаючи на створення певних органiзацiйно-правових умов для розробки та впровадження ощнювання державно! пол^ики в Укра!ш, поки немае достатнього внутршнього запиту з боку пол^июв, парламенту та громадськостi на результати ощнювання. Коли ж йдеться про ощнювання результат впровадження осв^ньо! пол^ики на мiсцевому рiвнi, то слщ враховувати ще й ряд чинниюв, якi зумовленi особливостями соцiально-культурного середовища конкретно! територп. До таких вщнесемо наявнiсть у багатьох мiстах i районах держави осередкiв рiзних полггичних партiй, релiгiйних конфесiй, галузевих профспшок, професiйних асоцiацiй, iнших громадських оргашзащй, якi можуть впливати на реалiзацiю осв^ньо! полiтики. Лише деякi з них етзодично здiйснюють певну дiяльнiсть у напрямi вдосконалення функцiонування мюцево! освiти, але бiльшiсть з них пасивш. Тому оцiнювання осв^ньо! пол^ики необхiдно здiйснювати ще й для того, щоб систематичне ощнювання процесу формування та результат пол^ики, особливостей !! прийняття та впровадження, порiвняння отриманих результатiв з певними щлями активiзували вплив громадських органiзацiй, споживачiв освiтнiх послуг, органiв державного управлшня на вдосконалення процесу формування та реалiзацii осв^ньо! полiтики через дискуаю i дiалог про переваги, можливосп рiзних пiдходiв до застосування ощнювання державно! пол^ики як iнструмента ефективного управлшня.
Суб'ектом ощнювання ефективносп управлшня осв^шми системами мiст i райошв щодо впровадження державно! осв^ньо! пол^ики в кожному регiонi регiональне управлшня осв^и i науки вiдповiдно до Типового положення про управлшня осв^и обласно!, Кшвсько! та Севастопольсько! мюько! державно! адмiнiстрацГ!, яке вiдповiдно п.3 положення здiйснюе контроль за додержанням законодавства про осв^у [2]. Пщставами для такого оцiнювання е аналiз стану освiти в мiстi чи райош, прогноз розвитку ситуацп в освт, рiвень виконання повноважень вщдшами та управлiннями освiти районних державних адмшютрацш та мiсцевих рад щодо дотримання законодавства у сферi осв^и та охорони дитинства, реалiзацii державних, регюнальних та мiсцевих програм, контролю за виконанням Указiв Президента Укра!ни, реалiзацii завдань державно! осв^ньо! пол^ики. В останнi роки окремими обласними управлшнями освiти i науки спостер^аються спроби ввести регiональнi показники i критерп оцiнки ефективностi реалiзацГ! державно! осв^ньо! полiтики в дiяльностi пщпорядкованих районних та мiських вiддiлiв осв^и. В Укра!ш наразi склалася така ситуащя, що роль регiональних управлшь освiти i науки все бшьше змiщуеться в бiк розробки та координаци осв^ньо! полiтики на вщповщних територiях з урахуванням загальнодержавних цшей i залученням iнших органiв державно! влади та мюцевого самоврядування. При цьому саме регюнальш органи управлшня осв^ою можуть найбiльш повно ощнити результативнiсть впровадження державно! осв^ньо! пол^ики в освiтнiх системах мiст i районiв кожного регiону i порiвняти !! за деякими показниками з аналогичною в iнших регiонах.
Суб'ектами ощнювання результатсв впровадження державно! осв^ньо! полiтики на мiсцевому рiвнi могли б бути засоби масово! шформацп, органи громадського
самоврядування в освт, громадськi органiзацГ', освiтнi профспшки. Однак вони законодавчо вiдстороненi вщ цього процесу, оскiльки 'х повноваження визначаються незащкавленим в 'х учасп центральним органом виконавчо'' влади, що забезпечуе формування державно'' пол^ики у сферi освiти. Бiльше того, залежнють засобiв масово'' шформацп, органiв громадського самоврядування в освiтi, громадських оргашзацш, освiтнiх профспiлок вiд мiсцевих оргашв влади майже виключае критичнi ощнки 'х дiй. При цьому зауважимо, що ощнювання, здiйснюване регiональним управлшням освiти i науки, як вищим органом державного управлшня освiтньою сферою регюну, е по сут внутршньосистемним. Чинна практика оцiнювання результатiв впровадження державно'' осв^ньо" полiтики в мютах i районах Укра'ни свiдчить про те, що позасистемного ощнювання практично немае, як i немае ощнювання iз залученням незалежних експертiв, консультант, громадян, засобiв масово'' шформацп, споживачiв управлiнських та освiтнiх послуг, анал^ичних центрiв.
Найчастiше в практицi ощнювання використовуеться метод фронтального вивчення або шспектування, якому передуе самоощнка певного напряму дiяльностi. Оцiнювання, яке здшснюеться за допомогою соцiально-психологiчних методiв, з використанням наукових положень психологи i сощально'' психологи, на мiсцевому рiвнi майже вiдсутня. Адже для такого ощнювання характерне застосування методiв спостереження, анкетування, опитування, штерв'ю, тестування, експертних оцiнок. Проведення його вимагае професшно" пiдготовки виконавцiв, яких на мюцевому рiвнi просто немае. Для багатьох мюцевих органiв управлiння освiтою ощнювання результат1в впровадження державно'' осв^ньо'' пол^ики та здiйснення управлiння на основi такого оцiнювання е якiсно новою шституцшною формою управлiння, яка породжуе певш труднощi. I як будь-який iнновацiйний процес вона супроводжуеться ризиками i визначаеться багатьма передумовами психолопчного, культурного, органiзацiйного, фiнансового, економiчного i соцiального характеру. Як свщчить практика, вплив зазначених факторiв неоднорщний для рiзних мiст i регюшв. Сприйнятливiсть районiв i мiст до шновацш залежить вiд особистих i психологiчних характеристик районних та мiських елiт, структури управлiння, що склалася в райош чи мiстi, сощального, полiтичного та економiчного типу взаемодп впливових суб'ектiв розвитку та ш. Одночасно скрiзь е розумiння необхщносп розвитку територiальних освiтнiх систем, для чого потрiбне оцiнювання 'х реального стану, на основi якого визначаються прюритети, стратег^' та концентруються зусилля i мобiлiзуються мiсцевi ресурси для виршення проблем розвитку освiти.
Висновок.
Таким чином, ощнювання результа^в впровадження державно'' осв^ньо'' полiтики на мiсцевому рiвнi здiйснюеться переважно регiональними органами управлшня осв^ою згiдно усталених форм такого ощнювання i по сутi виконуе регулюючу функщю в механiзмi державного управлшня осв^ою. Впровадження нових критерпв i показникiв оцiнки результатiв впровадження державно'' осв^ньо'' полiтики, сумiсних з прийнятими в мiжнародних порiвняльних дослщженнях освiти, потребуе, насамперед, змiни сутносп методiв державного управлiння освiтою. Устшне вирiшення цього завдання залежить вщ спiльноi дiяльностi об'ектiв i суб'екпв управлiння освiтою. Налагодити 'х гнучку i плiдну взаемодiю та отримати позитивний результат - важливе завдання для устшного досягнення цiлей державно'' осв^ньо'' полiтики.
Список використано1 лггератури
1. Закон Укра'ни «Про осв^у». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 (дата звернення 20.11.2013).
2. Постанова Кабшету МЫс^в Укра'ни вщ 22.08.2000 р № 1326 «Про затвердження Типового положення про Головне управлшня осв^и i науки Ки'всько'' мiськоi державно'' адмiнiстрацii, управлшня осв^и i науки обласно'', Севастопольсько''
мюько! державно! адмшютрацп». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1326-2000-n (дата звернення 20.11.2013).
3. Наказ МОН Украши вщ 22.11.2011 р .«Про затвердження Критерпв системи рейтингового ощнювання дiяльностi загальноосвiтнiх навчальних закладiв». -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1436-11 (дата звернення 20.11.2013).
4. Анал^ична доповiдь про стан мошторингу якостi освiти в Укрш'ш / МБО «Центр тестових технологий i монiторингу якостi осв^и»; [I. I. Бабш, Л. М. Гриневич, I. Л. Лшарчук та iн.]; тд заг. ред. I. Л. Лшарчука. - К.: МБО «Центр тестових технологий i монiторингу якостi осв^и»; Х.: Факт, 2011. - 96с.
5. Бша книга нащонально! осв^и Украши /Т.Ф. Алексеенко, В.М. Ашщенко, Г.А. Бал [и др.]; тд заг. ред. акад. В.Г. Кременя; НАПН Украши. - М .: !нформ. системи, 2010.
- 342 с.
6. Гриневич ЛМ. Осв^ш шдикатори мiжнародного ощнювання (на прикладi
доповвд осв^ою, «Погляд на ocBiTy 2011: шдикатори ОЕСР») // Теорiя i методика управлшня № 7. - 2011. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://archive.nbuv.gov.ua/e-joumals/ttmuo/2011_7/3.pdf (дата звернення 20.11.2013).
7. Eкспертне опитування Фонду яюсно!' пол^ики за 2011 рш. Ощнка осв^ньо!'
пол^ики уряду за останнш рш. - рлектронний ресурс]. - Режим доступу:
http://www.fundgp.com/ua/projects/experts_weekly_poll/141/ (дата звернення 23.01.2014).
S. Miжнародний центр перспективних дослщжень. Осв^ня реформа: зв'язок осв^и
i ринку пращ. - [Eлектронний ресурс]. - Режим доступу:
http://old.icps.com.ua/news/6517.html (дата звернення 23.08.2012).
9. Нащональна доповщь про стан та перспективи розвитку осв^и в Укрш'ш / Нац.
акад. пед. наук Украши: [авт. В. П. Aндрущенко, I. Д. Бех, M. I. Бурда та ш.]; тд заг. ред.
В.Г. Кременя. - M .: Пед. думка, 2011. - 303 с. (До 20-рiччя незалежност Украши).
1G. Реформа осв^и в Укршт. [Електронний ресурс]: Мюячний зв^ №8 вщ 17
лютого 2013 Проект «Популярна економша: мошторинг реформ». URL: http://www.eba.com.ua/static/members.../Case_Study_17_G2_2G13_UKR.pdf (дата звернення:
25.11.2G13).
11. Стратепя реформування освiти в Укрш'ш: Рекомендацп з осв^ньо!' полiтики. -
M.: "K.I.C.", 2003. - 296 с.
12. Система розробки i здшснення пyблiчних пол^ик в Укршт / За ред.
Дем'янчука A. - M.: Видавництво "Факт", 2004. - 22G c.
Стаття надiйшла до редакцп 12.G5.2015р.
M. Nabok
EVALUATION OF RESULTS OF INTRODUCTION OF EDUCATIONAL POLITICS IN UKRAINE AT THE NATIONAL AND LOCAL LEVELS: SUBJECTS, APPOACHES,
PRACTICE
The aim of this article is making analysis of current evaluation of results of introduction of educational politics in Ukraine. It is declared in this article that evaluation of results of introduction of state educational politics at the local level is carried out mainly by the regional education management organs concordantly withstand forms of such kinds of evaluation, and in fact, it performs the regulative function in the mechanism of state education administration. In this article the author accents that evaluation of results of introduction of the state educational politics by education management organs of different levels doesn't give any opportunity in obtaining the objective evaluation. Absence of the ratified clear criteria of evaluation and technology of their application in the research of effectiveness of educational politics is used as a key proof. Special attention is paid to evaluation made by national experts, scientists, specialists of international, governmental and non-governmental establishments and funds.
It is widespread to use the method of frontal study or inspection in practice, which is preceded by self-evaluation of certain activity area. The evaluation process, carried out with the help of social and psychological methods and main terms of psychology and social psychology, is barely used at the local level.
According to the practice conducted, the influence of the abovementioned factors is not the same for different cities and regions. The way how cities and regions accept innovations depends upon personal and psychological characteristics of regional and city elites, as well as the structure of governing in the region or in the city, social, political and economic type of interaction between authoritative persons who carry out development process etc. At the same time, there is a concept of the necessity of the regional education systems development, which requires the evaluation of their current state. This evaluation serves as the basis for determination of priorities and strategies, concentration of efforts and mobilization of local resources for solving education development problems.
The author asserts in conclusion that introduction of new criteria and indexes to evaluate the results of state educational politics, which are compatible with those accepted in the international comparative researches of education, is related first of all to the change of essence of methods in the system of state education administration.
Key words: state education policy, evaluation, subjects, approaches, practice.
