CC BY
5
6. ОСВ1ТЯНСБК1 ПРОБЛЕМ!! ВИЩО1 ШКОЛИ
УДК 159.937.1 Ст. викл. Н.А. Гук, канд. екон. наук -Дрогобицький ДПУ
м. 1вана Франка
ОСВ1ТА ЯК НЕОБХ1ДНИЙ СКЛАДНИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТ1 НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ПОБУДОВИ 1НФОРМАЦ1ЙНОГО СУСП1ЛЬСТВА
Проаналiзовано проблему перетворення системи вищо'1 освiти на необхiдний складник забезпечення потреб суспiльства в працiвниках вщповщно до вимог часу. Виявлено, що постiйна й безперервна технологiчна револющя передбачае перманен-тне оновлення штелектуального капiталу через самоосвiту, професiйну перетдго-товку, подеколи - кардинальну змшу профiлю роботи, професшно'1 належностi тощо. Доведено необхiднiсть вчасного заповнення теоретичних прогалин стосовно досль дження впливу осв1ти на проблеми забезпечення зайнятост населення в умовах швидких шформацшних змiн.
Ключов1 слова: освiта, моральне старшня професiйних знань, освiтня шноватика.
Постановка проблеми. У нових умовах господарювання за вщсут-ност професшно шдготовлених фах1вц1в, здатних працювати за новими тех-нолопями, особливоi актуальност набуло питания щодо необхщносп тран-сформацii системи осв1ти. Озброення фах1вщв новими знаннями, що вщповь дають вимогам сучасного господарювання, е не тшьки вимогою науково-тех-нiчного прогресу, але й умовою зрушення продуктивних сил у напрямку роз-витку з позицш регресу та стагнаци [6]. Все це доводить думку про те, що в сучасному глобашзованому свт провiдним трендом шформацшного розвит-ку е цiннiсть вишо освiти як самостiйного феномену, що мае соцюкультур-ну, особистiсну привабливють та престижнiсть. Саме об,ективнiсть цих про-цесiв i визначила потребу теоретичного осмислення даноi проблеми.
Аналiз останнiх дослiджень та публiкацiй, в яких започатковано вир1шення цieí проблеми i на, якi опираеться автор. Витоки наукових дос-лiджень [2; 5; 8] доводять слушшсть думки про те, що штелектуальне розша-рування, яке досягло безпрецедентних масштабiв, поступово веде до поси-лення освiтньоi поляризаци, стае основним предметом сощально-трудових вiдносин в умовах побудови шформацшного сусшльства. Зрозумiло, що таю акценти становлять мщну пiдвалину для розкриття внутрiшньоi логiки цих процеЫв i iстотним чином розширюють методолопчш ресурси наукового осмислення не лише системних трансформацш освiтнього процесу у вимiрi ш-формацiйного сусшльства, але й розвитку нових форм зайнятосп поступово вщтюняючи на узбiччя сучасно1' iсторii застарiлi форми пращ.
Невиршена ранiше частина проблеми. Позначен часом нерозумiння усiеi складностi проблеми шдсилюються визначенням основних суперечнос-тей сучасно1' вишо освiти. Це надзвичайно актуалiзуе проблемне поле досль дження, породжуючи цим самим новi вимоги населення до змюту й характе-
ру пращ як фактора трансформаци зайнятостi. Шд тиском об'ективних потреб дедаш множиться дискурс економiчноl науки, одначе й дониш все ще не-мае конче потрiбних грунтовних дослщжень з аналiзу ще1 проблеми. Усе це й зумовлюе потребу теоретичного вивчення впливу щншсних факторiв на характер трансформаци зайнятост населення в умовах побудови шформацшно-го сусшльства.
Мета до^дження. У зв'язку з цим постае найактуальнiше завдання - ощнити стан розробленостi виявлено! проблеми, окреслити коло напрямiв наукових дослщжень, якi е iстотно значущими для 11 вирiшення. Це, насампе-ред, визначення основних суперечностей сучасно! вищо! освiти: мiж масовю-тю вищо! освiти та 11 iндивiдуалiзацiею, та мiж необхiднiстю ранньо! спещ-алiзацil як засобу реалiзацil економiчного iнтересу споживача освiтнiх послуг i потреби змiнювати професiю впродовж життя.
Виклад основного матерiалу. Спираючись на науковi здобутки та вiддаючи належне фундаментальним працям з окреслено! проблеми, цшком справедливо зауважимо, що йдеться про змшу традицiйних пiдходiв до нав-чання в новiтнiй системi цивiлiзацiйних координат третього тисячолiття, яка актуашзуватиме перед зайнятим населенням досить гострi проблеми щодо спроможностi працювати в нових умовах. Мова йде про вивчення та запрова-дження через реформи саме сучасного досвщу, тенденцш розвитку шформа-цiйного сусшльства. При цьому визначаються новi прюритети зайнятостi, створюеться пiдгрунтя для апробаци та тиражування ефективних стратегiй реформування освгги для забезпечення потреб сусшльства в пращвниках i консолщаци для розширення дiапазону нових професiй. Найбшьш очевидним результатом таких тенденцiй е стрiмкий розвиток нового освiтнього сектору, що функцюнуе паралельно з традицшною нацiональною, часто безоплатною державною вищою освiтою.
Сьогоднi унiверситет переходить вщ рiвня пiдготовки фахiвця пiд абстрактний "заказ" за традицiйною для попереднього сусшльства схемою до креативного формування самого попиту на фахiвця iз випередженням бази знань i вмiнь випускника на рiвнi спроможностi не тшьки знайти себе в су-часних iнновацiях, а i в готовност шляхом самоосвiти швидко змшюватись вiдповiдно до них. На це активно впливае розбудова шформацшно1 економь ки, швидка змiна структури галузей та, вiдповiдно, попит на робггничу силу, змiна вимог до И конкурентоспроможност [1]. Надзвичайно актуалiзують проблемне поле економiчноl науки питання стосовно неготовност випускни-кiв унiверситетiв до конкуренци на ринку працi, устшно1 ре^заци себе на "ринку життя", залучення нових можливостей для власно1 самореалiзацil. Саме тому в межах ще1 публжаци зупинимось глибше на проблемах освггньо-професшно1 орiентацil населення в умовах трансформаци зайнятост^ якi де-далi бiльше шщшють зростання дослiдницького iнтересу в цьому напрямку багатьох в^чизняних науковцiв.
Дослщницька увага сьогоднi прикута до виявлення причин несприят-ливих умов щодо швестування в освiту в УкраАт. Розширення спектра щеА проблеми справедливо змушуе звернути увагу i на ту обставину, що у нас не
узгоджуеться розвиток освггшх послуг з реальним попитом на ринку пращ, залишаються не до кшця вирiшеними проблеми працевлаштування випус-кникiв навчальних закладiв, це веде до того, що десятки тисяч молодих укра-шських фахiвцiв з вищою освiтою кожен рш мiгрують за межi держави у по-шуках бiльш високооплачуваноА роботи. Й надалi дискутуеться думка про те, що навчальш заклади продовжують планувати прийом, вiдштовхуючись вiд досягнутого обсягу шдготовки, а не вщ врахування потреб ринку працi, що призводить до шдготовки фахiвцiв за окремими категорiями, якi приреченi на безробггтя або переквалiфiкацiю. Причина недолугост розвитку таггься у вщ-сутност прогнозiв зайнятостi в регiонах, недосконалост планування робочих мiсць та обмеженш можливостi професiйного розвитку персоналу на тд-приемствах.
Цiлком логiчно постае запитання: "Чи виваженi обсяги державного за-мовлення з погляду потреб певних галузей i наскiльки повно вони вщповща-ють потребам особистостi?". Методолопчно правильна вiдповiдь полягае в тому, щоб знайти синтетичну опосередковуючу ланку, яка сполучатиме про-тилежнi моменти. Однак, в цьому разi обгрунтована i прорахована шформа-цiя з даного питання вщсутня. Все ще даеться взнаки певна невизначенiсть, щодо державного замовлення, яке й надалi традицшно формуеться за заявками вищого навчального закладу, виходячи з 1хнього здебiльшого суб'ективно-го бачення регюнальних потреб, а часто i з мiркувань забезпечення престиж-ност вищих навчальних закладiв, прибуткiв вщ навчання за кошти фiзичних та юридичних осiб тощо. Хоча варто зазначити, що впродовж останшх трьох рокiв проектнi пропозицiï подаються МОН за погодження оргашв мiсцевоï влади. Таю кроки ще не позбавлеш формальность Шдтвердженням цьому е серйозш прорахунки в обсягах пiдготовки юрис^в та економiстiв, що засвщ-чуе подрiбненiсть сучасних концептуальних побудов в економiчнiй науцi.
Очевидним залишаеться той факт, що шформатизащя змiнюе i науковi альтернативи, поступово вносячи ясшсть в розумiння фундаментальних засад розвитку освгги. Якщо XX ст. було столтям аналiзу i пройшло шд знаком спецiалiзацiï, народження нових професш на стиках наук i сфер дiяльностi, то XXI ст. общяе бути столiттям синтезу, узагальнювальних багатодисциплшар-них пiдходiв, столiттям не "вузьких" професiоналiв, а фахiвцiв "з виршення проблем". Цим самим, закладаючи новi науковi пiдвалини та додаючи яюсно нового iмпульсу спробам детального критичного перегляду традицшних шд-ходiв до виршення окресленоï в дослiдженнi проблеми.
Переб^ дискусiй з цього приводу показав, що навчальш заклади ма-ють переглянути програми пiдготовки фахiвцiв з огляду на потреби робото-давцiв та ринку працi. Поки що заклади освгги переважно дають набiр теоре-тичних знань i мшмальний комплект практичних умiнь, як не дають змоги випускнику одразу приступити до роботи. Масив проблем свщчить про по-тенцiйнi трудношд та унеможливлюе рух на випередження. Ращональним зерном у виправленнi ситуаци повинна стати поглиблена iнтеграцiя вищих професшних навчальних закладiв з виробництвом, поеднуючи навчальну дь яльнiсть з науковою та розширюючи науковi розробки, що здшснюються у
ВНЗ. Ця позищя кореспондуеться з вiдповiдними аргументами i охоплюе всi аспекти проблеми. Поряд iз набуттям студентами професшних знань та вмiнь постае завдання цшеспрямовано! пiдготовки фахiвця до практично! роботи шсля закiнчення навчального закладу й формування обов'язкових для сучас-ного виробництва компетентностей: умiння працювати на комп,ютерi, знання одше! або двох шоземних мов, опанування основ маркетингу, психолопчних i конфлiктологiчних методик, менеджерських навичок [7, с. 45].
Усе це потребуе докоршного реформування осв^нього процесу, що динамiчно розвиваеться, розширення цiлей, конкретизаци та змши прюрите-тiв. Динамiка процесу свщчить про змiну його суто iндустрiальноl орiентацil, спрямовано! на пiдвищення регюнально! конкурентоспроможностi евро-пейсько! вищо! освгги, на постiндустрiальну орiентацiю у свгговому освггньо-му просторi. Як наслщок - рiвень знань, а не власшсть, стае визначальним фактором сощально! диференщаци, а вищий навчальний заклад, зокрема уш-верситет, стае центром виробництва, перероблення i нагромадження знань, ядром сощально! оргашзаци, головним сощальним iнститутом [10, с. 11]. Бе-режливе ставлення до талантiв i поширення освiтнiх та iнтелектуальних ш-ститутiв стане головною турботою постiндустрiального суспiльства для якого буде характерною поява ново! ел^и, яка буде грунтуватись на квалiфiкащ!, що одержана шдивщами завдяки освiтi, а не на володшш власнiстю, що ус-падковуеться або одержуеться за рахунок шдприемницьких здiбностей.
З урахуванням глобальних трансформацiй i, зокрема, поступового ут-вердження нових соцiальних реалiй шформацшного сусшльства з'являються додатковi стимули в зверненш молодi до послуг освггньо! сфери. При цьому, виконуючи ключове завдання щодо соцiалiзацil молодi, освгга як соцiальний iнститут дае змогу адаптуватися до нових умов представникам й шших вжо-вих груп, розширюючи сво! можливостi у формуванш соцiально-статусноl структури суспiльства [9].
Доцшьним на сучасному етапi розвитку буде застосування компетен-тнiсного пiдходу, який передбачае готовшсть працiвника успiшно виконува-ти професiйнi дИ за межами стандартно! ситуаци, вiн належить до понятшно-го поля "знаю як", а не в загальноприйнятому варiантi "знаю, що", i мае на ме^ забезпечити потреби суспiльства в самостшних, творчих i вiдповiдаль-них кадрах, здатних виршувати соцiально-економiчнi проблеми. Пашвним способом успiшно! реалiзацi! таких змш мае слугувати визнання рiвня компе-тентностi фахiвця не тшьки державними органами, а, як свщчить досвщ ба-гатьох зарубiжних кра!н, на рiвнi неурядових iнституцiй, що защкавлеш в якiснiй пiдготовцi професшних кадрiв. Такий пiдхiд до !х пiдготовки мае пе-редбачати формування змюту освiти з урахуванням результату, його штегра-тивний характер. Головним прюритетом вважаеться наявнiсть певних знань, можливють використання досвiду i генераци нового iнтелектуально-практич-ного продукту.
Науковий пошук дае змогу довести, що iз зростанням темпiв освоення знань буде збшьшуватися час, необхiдний для навчання, межi мiж профе-сшною дiяльнiстю i навчанням будуть стиратися : навчання стане частиною
роботи, а професшна дiяльнiсть - частиною навчання. I освгга, займаючи бiльшу частину життя людини, перетвориться на майже безперервний про-цес, надаючи цим самим можливють людям, що мають певний освггнш рь вень та професшну квалiфiкацiю, опановувати новi знання, вмшня та навич-ки, зумовлеш динамiчними потребами ринку працi. Трансформащя системи освiти загалом спричинить адекватш перетворення у всiх спецiалiзованих га-лузях дiяльностi, включаючи напрями шдготовки i перешдготовки кадрiв, поступово стаючи черговою сходинкою до свщомого пом'якшення рiзких змiн рiвня безробiття через збшьшення державного замовлення на шдготовку спецiалiстiв, зокрема для прiоритетних галузей виробництва.
З процесом розвитку шформацшного суспiльства пов'язана змiна ос-новноï освiтньоï мети, яка сьогоднi полягае не так в знанневш шдготовщ, як у забезпеченнi умов для самовизначення та самореалiзацiï особистостi як умови подальшо1' ефективно1' участi фахiвця у функцiонуваннi ринку працi та суспшьному життi загалом [4, с. 6]. У зв'язку з цим шформацшна парадигма виступае надiйним методолопчним ключем у виробленнi чiткоï стратеги реформ, визначенш прiоритетiв за умови збереження основних елеменпв базо-во1' освiти, якi допомагають бшьш правильно будувати життя, використову-ючи для цього знання, досвщ i розвиток культури кожно1' людини. Щкавою е й та обставина, що в украшському суспiльствi спостерiгаеться стрiмке збшь-шення попиту на формальну освiту не заради ïï цшност^ а для здобуття пере-ваг зайнятостг престижно:' посади чи високооплачувано1' роботи. Широту теоретичного усвщомлення цих процесiв можна пояснити змшою акцентiв щодо збiльшення потреби у здобутл вищоï освiти через змшу вимог до претен-денпв на ринку працi. Досить знаковим у зв'язку з цим е той факт, що затре-буваними стають фахiвцi з вищою освггою.
Отже, швидка змiна iдей, техшко-технолопчних характеристик виробництва та його структури, скорочення термшу д^ знань, умшь i навичок зу-мовлюють вщповщш зрушення в параметрах соцiальноï динамiки, не даючи змоги шдивщам посiсти стале мiсце на ринку пращ та в сощальнш структурi суспiльства. Набутi освiтньо-професiйнi ресурси радше являють собою важ-ливу передумову для постшного освоення нових можливостей як у власне професiйнiй площиш, так i в iнших похщних площинах соцiальноï стратифi-кацiï. Поступова девальващя первинно набутоï освiти, динамiчнiсть профе-сiйних вимог зумовлюють певну хитюсть соцiально-економiчного становища представникiв "нового середнього класу" порiвняно зi "старими середнiми", положення яких пiдкрiплюеться власшстю. Плиннiсть складу окремих верств населення в межах "нового середнього класу" пов'язана з постшною потребою шдтверджувати свою компетентшсть, здiбностi, затребувашсть, професi-оналiзм, вiдповiдати все новим вимогам, постшно самовдосконалюватися, подеколи навггь кардинально змiнюючи профiль роботи, професш тощо [3].
Перспективи подальших наукових розввдок. Резюмуючи вище вик-ладене зазначимо, що новий iмпульс у змш теоретичних основ у межах домь нуючоï нинi системи освгги досить виразно вимальовуе перспективи розвит-
ку освггньо! iнноватики, розвиток яко! набувае особливого значення в умовах, коли шд впливом науково-техшчного прогресу прискорюеться моральне старiння професiйних знань, умшь, навичок, виникають новi професи i спець альностi. З усiею впевнешстю можна стверджувати, що здобутi знання поступово штерпретуються в контекст нового 1х розумiння.
Л1тература
1. Жук М.В. Сучасна украшська освта за умов конкуренцп iнформацiйних потоюв / М.В. Жук. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.dlab.kiev.ua / ITEA2006/paper/ Zhuk.doc (30 жовтня 2006).
2. Клепко С.Ф. 1нтегративна освта i полiморфiзм знання. - Кшв-Полтава-Харюв : Вид-во ПО1ПОПП, 1998. - 360 с.
3. Курило I. Осв^ньо-професшш ресурси як чинник сощально! диференщаци населення / I. Курило. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.soskin.info/ea.php7pokazold = 20050116&n=1 -2&y=2005.
4. Пащенко О.В. Економiчнi основи модершзацп вищо! осв^и в умовах становлення економши знань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.01 / О.В. Пащенко. - Харюв, 2010. - 15 с.
5. Романенко M.I. Осв^ня парадигма: генезис щей та систем. - Дншропетровськ : Вид-во "Промшь", 2000. - 160 с.
6. Семик1на М.В. 1нновацшна праця в конкурентному середовищк загальна методоло-гiя, мотивацiйнi основи регулювання / М.В. Семикiна, Л.А. Коваль. - Юровоград : Вид-во "Степ", 2002. - 212 с.
7. Смирнов С. Болонский процесс: перспективы развития в России / С. Смирнов // Высшее образование в России. - 2004. - № 1. - С. 43-51.
8. Чернов А.А. Становление глобального информационного общества: проблемы и перспективы. - М. : Изд-во "Дашков и К", 2003. - 232 с.
9. Яковенко А.В. Особливосп осв^шх мотивацш студентсько! молодi в умовах тран-сформацп украшського сусшльства : дис. ... канд. сощол. наук: спец. 22.00.04 / А.В. Яковенко; Харювський нащональний ун-т iм. В.Н. Каразша. - Харюв, 2003. - 195 с.
10. Ямненко Г.С. Осв^нш компонент шформацшного сусшльства / Г.С. Ямненко // На-уково-практичний шформацшний журнал : наук.-техн. шформ. - 2006. - № 4 (30). - С. 10-13.
Гук Н.А. Образование как необходимая составляющая обеспечения занятости населения в условиях построения информационного общества
Проанализирована проблема превращения системы высшего образования на необходимую составляющую обеспечения потребностей общества в работниках в соответствии с требованиями времени. Обнаружено, что постоянная и непрерывная технологическая революция предусматривает перманентное обновление интеллектуального капитала через самообразование, профессиональную переподготовку, иногда - кардинальное изменение профиля работы, профессиональной принадлежности, и тому подобное. Доказана необходимость своевременного заполнения теоретических пробелов относительно исследования влияния образования на проблемы обеспечения занятости населения в условиях быстрых информационных изменений.
Ключевые слова: образование, моральное старение профессиональных знаний, образовательная инноватика
Huk N.A. Education as an essential part of providing employment under conditions of information society development
This article deals with the problem of higher education system reformation into an essential part of providing society with employees in accordance with time requirements. It turned out that constant and continuous technological revolution suggests permanent renewal of intellectual capital through self-education, professional refresher course, sometimes-cardinal change of work type, professional characteristic etc. Timely bridging theoretical
gaps concerning investigation of the influence of education on problems of providing employment under conditions of fast information changes is proved to be essential.
Keywords: individualized education, moral aging of professional knowledge, educational innovation.
УДК336.113:330.34:338.24 Доц. Б.А. Картнський, канд. екон. наук;
студ. Ю.1. Стеблецька - Львiвська ДФА
ФОРМУВАННЯ I РОЗВИТОК Л1ДЕРСЬКИХ ОСНОВ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ Ф1НАНСОВИХ ВИКЛИК1В
Розглянуто формування дщерських основ у фшансовому сегменп, видшено роль дщера в умовах глобальних фшансових виклиюв та проаналiзовано пастки, що знижують ефектившсть дщера. Запропоновано та реалiзовано анкетний пiдхiд для ощнювання змiн щодо лiдера в осв^ньому сегментi.
Ключов1 слова: лщер, глобальнi фiнансовi виклики, ефективнiсть, ощнювання, лщерство, фiнансова органiзацiя, формування, розвиток.
Постановка проблеми. У фшансовому сегмент економжи ниш фун-кщонуе низка оргашзацш та установ, як мають р1зн1 розм1ри щодо чисель-ност пращвниюв, обсяпв фшансових ресурЫв, але чи вс вони е прибуткови-ми та мають перспектившсть для свого подальшого розвитку? Найбшьш до-цшьна вщповщь - ш. Тод1 як одш з них досягають усшху (нарощують власш виробнич1 потужносп), штегрують, виходячи на св1товий ринок, чи активно розширюють сферу д1яльност1, незважаючи на глобальш ф1нансов1 виклики, цим самим збшьшуючи свш каштал, - 1нш1 перебувають у занепад1 чи ще пр-ше: на граш банкрутства. Одшею з базових причин виникнення под1бних си-туацш, на нашу думку, е недостатня кшьюсть л1дер1в (хня критична маса) у таких оргашзащях або ж повна !х вщсутшсть. Прийнято, що нав1ть найкраща стратепя може залишитися нереал1зованою, якщо в оргашзаци немае основи з лщер1в, що володдать необхщними якостями i оптимально розосереджеш на всiх управлiнських рiвнях оргашзацшноА структури, забезпечуючи тим И ефективне функщонування за впливу глобальних фшансових виклиюв.
Термiн млiдерм, згiдно з Оксфордським словником англшсько! мови, виникло в XIII ст. i походить вщ англiйського слова leader, що у перекладi -вести, керувати.
Лщер - особистiсть, яка користуеться беззастережним авторитетом i повагою завдяки своАм особистим значним людським, штелектуальним або фаховим якостям.
Лiдерство - форма дiяльностi, що виявляеться у взаеминах мiж лще-ром i тими, хто пiдтримуе його та йде за ним, в особливих рисах характеру лщера й реакци шших людей. Загальна ознака лщерства - вплив одного або кшькох людей на переважну бiльшiсть шших.
А • • • • ^ • • и г-р
Анал13 останн1х досл1джень i публ1кац1и. Тематика лщерства дос-татньо опрацьована науковцями, однак треба зазначити, що досконалше и розробили зарубiжнi фахiвцi, зокрема: Р. Танненбаум, I. Вешлер, Ф. Масарик, П. Друкер, Ф. Фщлер, В. Врум, Ф. Йеттон, М. Мескон, П. ХерЫ, К. Блан-шард. Вони розробили моделi та висунули теори, якi отримали свггове виз-
