CC BY
42
На допомогу практикуючому лкарю
To Help Practitioner
УДК 616.34-002.153 DOI: 10.22141/2312-413x.4.13.2016.91451
УСАЧОВА О.В.
Запорзький державний медичний ун1верситет, м. Запоржжя, Украна
ГОСТР1 КИШКОВ11НФЕКЦМ У Д1ТЕЙ: СУЧАСН1 МОЖЛИВОСТ1 РЕАЛ1ЗАЦП КОНЦЕПЦМ ЗАПОБ1ГАННЯ АНТИБ1ОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТ1
Инфектология
Резюме. У cmammi наведено аспекти актуальностi проблеми aHmuöiomuKopesucmeHmHocmi в сучасних умовах з aK^HmoM на госmрi кишковi тфекци, зокрема сальмонельоз. З меmою onmuMi3a^i ефекmив-Hocmi mерanii сальмонельозу запропоновано викoрисmaння diemmmi добавки Боспорин ma показаний ii ефекm у дшей раннього вку.
Kro40Bi слова: aнmибaкmерiaльнa mерaпiя; aнmибiomикoрезисmенmнiсmь; гoсmрi кишкoвi тфекци; сальмонельоз; сaмoелiмiнуючi спoрoуmвoрюючi бaкmерii; Бюспорин
У вересш 1989 р. з мюта Ш^рампур, штат Махараштра (1вддя), прийшло повщомлення про бтьше шж 500 випадыв захворювання на черевний тиф. У 83 % випадтв бактерй' Salmonella enterica serovar typhi, що ви-кликали черевний тиф, були стшт до хлорамфешко-лу — рятiвних лiкiв, як в 1нди були основним засобом л^вання черевного тифу. Майже половину пащенпв становили дiти. Повiдомлялося про 12 смертельних випадтв, жертвами трьох i3 них стали дгги. На нащо-нальнiй конференцй' 1ндшсько! педiатричноl академй' в червнi 1990 р. заслуховували доповiдi 3i вше! кра!ни про схожi випадки. Також прозвучало нагадування про те, що багато роыв фармацевтичнi компанй' просува-ли хлорамфешкол i комбiнованi продукти зi стрепто-мiцином для лiкування гостро! дiареl. На конференцй' повiдомлялося, що в результата такого недоречного використання хлорамфешколу з'явилася стiйкiсть до цього антибютику, що i стало причиною смерт хворих на черевний тиф [1].
Вщомо, що стiйкiсть до антибютиыв iснувала за-вжди. Дош не був (i, ймовiрно, навряд чи коли-небудь буде) створений антибютик, ефективний щодо вшх патогенних бактерш. Останнiми роками рееструеться зростання антибютикорезистентносл багатьох видiв бактерiй. Так, вiдмiчена неухильна тенденцiя до зростання поширеност пенiцилiнорезистентних штамiв St.pneumoniae, що проявляють стiйкiсть до амшопеш-цилМв i цефалоспоринiв I—II поколшь. Також у кра!-
нах бвропи щороку рееструеться бiльше 25 тис. смертей, викликаних мультирезистентними бактерiями [2].
У доповiдi Всесвггаьо! органiзацii охорони здоров'я (ВООЗ) 2014 року шд назвою «Резистентнють до про-тимiкробних препаратiв: глобальна доповщь по етд-надзору» уперше розглядалася проблема стiйкостi до протимiкробних препарапв на глобальному рiвнi. Стверджувалося, що ця серйозна небезпека вже не е лише прогнозом на майбутне, осктьки рееструеться зараз у кожному репош свпу. Стшисть до антибютиыв — явище, при якому бактерй змшюються настiльки, що стають нечутливими до антибiотикiв, що е одшею з серйозних загроз для здоров'я людей. У цш доповiдi звертаеться особлива увага на стшысть до антибiотикiв семи рiзних бактерiй, що викликають поширенi i серйознi хвороби, такi як сепсис, дiарея, пневмонiя, iнфекцii сечовивiдних шляхiв i гонорея [3]. «У зв'язку з вщсутшстю оперативних i погоджених дiй багатьох зацiкавлених сторiн наш свп" вступае в епоху, коли антибютики втрачають ефективнiсть, i звичайш iнфекцii i невеликi травми, що можна було виткову-вати протягом багатьох десятилпъ, зараз можуть знову вбивати, — говорить помiчник генерального директора ВООЗ по безпещ охорони здоров'я д-р Кейдж1 Фукуда (КеЩ Fukuda). — Ефективнi антибiотики були одним 1з найважливiших елементiв, що дозволяли нам жити довше, бути здоровшими i користуватися перевагами сучасно! медицини. Якщо ми не вживемо iстотних за-
© «Актуальна шфектолопя», 2016 © «Actual Infectology», 2016
© Видавець Заславський О.Ю., 2016 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2016
Для кореспонденцп: Усачова Олена Вталпвна, доктор медичних наук, професор, завщуюча кафедрою дитячих iнфекцiйних хвороб, Запорiзький державний медичний унiверситет, проспект Маяковського, 26, м. Запорiжжя, 69035, Укра'1'на; e-mail: [email protected] For correspondence: Olena Usachova, MD, PhD, Cheif of the Department of Pediatric Infectious Diseases, Zaporizhia State Medical University, Mayakovsky avenue 26, Zaporizhia, 69035, Ukraine; e-mail: [email protected]
ходiв щодо полшшення профiлактики iнфекцiй i не змшимо пiдходи до призначення i використання ан-тибiотикiв, наш CBiT буде все бгльше i бiльше втрачати щ досягнення сусптьно! охорони здоров'я, i наслiдки ще! бездiяльностi будуть спустошливГ!» [4].
У 2015 р. ВООЗ створила план дай i3 боротьби 3i стiйкiстю до антибютиыв, спрямований на пгдвищен-ня обiзнаностi щодо проблеми антибютикорезистент-ностi та пропаганду правильного використання цих засобiв серед громадськосп, медичних працiвникiв i полiтикiв. 14—20 листопада 2015 року з метою пгдви-щення шформованосп лiкарiв про необхiднiсть адекватно! антибютикотерапи, особливо в педiатричнiй практищ, був проведений Всесвiтнiй тиждень рацю-нального використання антибiотикiв «Антибютики: застосовуй вгдповгдально!». Свiтова наукова спiльнота стурбована зростанням антибютикорезистентносп, i тому в США п!д егiдою Американського товариства шфекцшних хвороб (The Infectious Disease Society of America) було взято всесвггне зобов'язання «10 х '20» про необхгдшсть створення до 2020 р. 10 нових антибь отиыв [5]. У 2015 р. уперше за практично 25 роыв у результат роботи вчених iз Нiмеччини, Великобританй' i США з бактери Eleftheria terrae була видглена нова ан-тибактерiальна речовина — тешсобактин, проте зараз вона знаходиться на стада клiнiчних дослiджень [6].
У свита майбутнього на той час першого в Гсто-ри засiдання Генерально! Асамбле! ООН (21 вересня 2016 р.), повнютю присвяченого питанням боротьби зi зростаючою загрозою антибiотикорезистентностi, Американське товариство iнфекцiйних хвороб роз-повсюдило текст петицй', спрямовано! на об'еднання зусиль у боротьбi проти антибiотикорезистентностi. У петицй' наголошуеться: «1нфекци, викликанi резис-тентними збудниками, можуть розвинутися в будь-яко! людини, вiд недоношених дiтей до лигах i навiть здо-рових дорослих. Вони стають усе бiльш поширеними i становлять величезну небезпеку для пащентав i членiв !х имей по всьому свiту. Багато видiв терапи, на якi ми звикли розраховувати, включаючи хiрургiчнi втручан-ня, хiмiотерапiю i лiкування автоiмунних захворювань, залежать вiд наявностi безпечних i ефективних антимь кробних препаратiв. Надмiрне i некоректне !х використання призвело до зростання i розвитку антибютико-резистентностi. Неадекватнiсть заходiв шфекцшного контролю в усьому свiтi призводить до поширення не-безпечних для життя шфекцш. Вiдсутнiсть дослiджень i розробок залишае все бiльше число пащенпв без яких-небудь альтернатив лшування. Якщо не вжити заходiв, проблема лише посилиться!» [7].
ГострГ кишковi шфекци (ГК1) досить значно по-ширенi i займають друге мюце пiсля гострих рестра-торних захворювань. За даними ВООЗ, у свт щорiчно рееструеться вiд 68,4 до 275 млн дiарейних захворювань. В Укршш також склалася несприятлива етдемю-логiчна ситуацiя щодо поширеност ГК1. Особливо гостро стойь ця проблема в дитячому вщь Як свгдчать данi ВООЗ, дизентерiя та iншi ГК1 щорiчно стають причиною смерт бiльше нiж 5 мтьйошв дiтей [8—10].
Згiдно з сучасними рекомендацiями, антибактерГаль-нi препарати показаш при середньотяжких та тяжких швазивних i секреторних дiареях у дией раннього вiку, а також у пащенпв усiх вiкових груп при тяжких формах швазивних дiарей, черевному тифГ, кишковому амебiазi i холерi [11]. При цьому проблема антибюти-корезистентностi важлива i щодо збудниыв бактерь альних кишкових шфекцш. Так, у робот Н.Г. Малиш (2015) показаний спектр резистентностi до антибь отикiв значущих при ГК1 бактерiальних збудниыв Salmonella еnteritidis, Klebsiella рneumoniae, Enterobacter doacae [12]. Як свгдчать даш, переважна бiльшiсть штамiв K.pneumoniaе (98 %) i E.doacae (95 %), видь лених iз калу хворих на гострi дiарейнi iнфекцil, була нечутлива до амшцилшу. Резистентних до ампiцилiну S.еnteritidis було в 3 рази менше (30,9 % тестованих шта-мiв). До цефазолшу i цефотаксиму дослiдженi штами K.pneumoniaе, E.doacae, S.enteritidis виявилися менш чутливими (вщ 55 до 70 % клебшел, вiд 40 до 65 % ен-теробактерiй та вщ 76,2 до 78,6 % сальмонел). До фтор-хiнолонiв i хлорамфенiколу були стiйкими вiдповiдно 14,5 i 7,1 % тестованих сальмонел, 12 i 16 % клебшел, 20 i 30 % ентеробактерш. У травнi 2016 р. зареестрований перший випадок видiлення Escherichia coli, що була резистентною до колютину [13, 14]. Вiдмiчено високий рiвень стiйкостi iзолятiв Shigella spp. до цiлого ряду ан-тибютиыв, зокрема тетрациклiну (84 %), комбшовано-го препарату, що мiстить сульфаметоксазол та тримето-прим (75,5 %), амшцилшу (45,5 %) [15].
За даними багатьох дослщжень, особливо небезпеч-ш рiзноманiтнi сальмонели, яким притаманна резис-тентнiсть до багатьох антибактерiальних засобiв [16, 17]. При цьому одшею з причин формування полiре-зистентностi до антибiотикiв «нетифозних сальмонел» е широке використання антибактерiальних сполук у твариннищга з метою стимулювання росту тварин та профилактики в них шфекцшних захворювань [18, 19]. Основним мехашзмом ухилення сальмонел вщ дй ан-тибiотикiв е можливiсть !х внутрiшньоклiтинного роз-мiщення (у макрофагах оргашзму уражено! людини) [20, 21]. Вивченню механiзмiв стiйкостi сальмонел до антибютиыв присвячена низка сучасних наукових до-слiджень [21—23], проте ця проблема залишаеться так i не вирiшеною. Отже, при сальмонельозi створюють-ся умови як для тяжкого перебйу захворювання у дь тей, так i для формування стшкого постiнфекцiйного бактерiоносiйства з подальшим поширенням збудника ураженим пацieнтом.
Таким чином, ми живемо в свт зi значним поширенням резистентних до антибютиыв патогенних бак-терш, з одного боку, та в свт, де за останш десятирiччя не було створено практично жодно! ново! протибакте-рiальноl сполуки, — з шшого. Отже, кожного разу при призначенш антибактерiального лiкування з приводу шфекцшних захворювань у дорослих i дггей виникае небезпека стикнутися з його неефектившстю i стае питання пщбору антибактерiальноl терапй в кожному випадку та використання методiв пщвищення ii ефек-тивностГ. Ураховуючи значну поширешсть гострих
кишкових iнфекцiй у дггей, ми вдалися до вивчення сучасних пiдходiв до призначення, подбору та пгдви-щення ефективностi антибактерГально! терапй' в таких випадках з особливим акцентом на сальмонельоз.
Зпдно з протоколами лiкування, тяжы та середньо-тяжкi форми дГаре! потребують призначення антибак-терiальних препаратiв [11], але ця терапiя не показана при ГК1 хворим iз легкими, стертими та середньотяж-кими формами, окрГм перерахованих у цьому протоколi випадк1в, при бактерiйному носiйствi будь-яко! етюло-rii (транзиторне, постiнфекцiйне), пащентам iз дис-функцieю шлунково-кишкового тракту, що пов'язана з наслгдками ГК1 (дисбiоз кишечника, лактазна не-достатшсть, синдром целiакi!, вториннi ферментопа-ти та iн.). У випадку повторного видтення збудника захворювання !х використання може призвести до затяжного перебГгу хвороби або затяжного бактерю-носшства (формування резистентностi бактерiй до ан-тибактерiальних засобiв). Також тривале застосування антибiотикiв при лiкуваннi запальних процешв рiзно! локалiзацi! спричиняе колонiзацiю грибами [24]. У пе-релiчених випадках рекомендоване призначення низки препарапв, що можуть чинити позитивний вплив на органiзм дитини пiд час хвороби, сприяти скоро-ченню тривалосп симптомiв дiаре!, полегшенню стану хворого та запобГгати розвитку подальшого хрошчного запального процесу кишечника, хоча i не мають ви-рiшального значення для одужання, — пробiотикiв. Пробютики можуть застосовуватись як самостiйнi препарати етютропно! дц, якщо призначення антибак-терiально! терапи не показано, чи як допомiжнi препарати п!д час Г! проведення [24, 25]. Використання групи бiопрепаратiв — пробютиыв, основу яких становлять живi мкробш культури, сприяе оптимГзаци процесiв адаптаци та компенсацй' порушених функцiй, корекци патологiчно змiнених ланок метаболiзму, досягненню iмуномодулюючого, антиоксидантного та iнших ко-рисних ефектiв [25].
При лшуванш iнвазивних дiарей в останне десяти-рiччя все частiше почали використовувати спороутво-рюючi самоелiмiнуючi бактери роду Bacillus, що проявляюсь антагонютичну активнiсть щодо патогенних та умовно-патогенних мiкроорганiзмiв i не впливають на нормальну мГкрофлору кишечника. До групи про-дуктГв на основГ спороутворюючих бактерiй належить БГоспорин виробництва ТОВ «ФЗ «Бюфарма». Один флакон мютить не менше 1,1 • 109 живих мГкро6них клГтин Bacillus subtilis УКМ В-5007, Bacillus licheniformis УКМ В-5514. Bacillus spp. е мкрооргашзмами, що самоелiмiнуються, мають широкий спектр бюлопч-но! активностi, завдяки чому викликають великий iнтерес як бюпродукти. Бацили не формують бюпль вок, осыльки !х адгезивнi властивостi слабовиражеш. 1х активнiсть проявляеться в кишечнику i пов'язана, передусiм, не з конкуренщею за мГсця прикрiплення до слизово!, а з високою антагонютичною активнiстю щодо багатьох патогенних бактерш. Це створюе умови для безконкурентного вiдновлення мГкрофлори [26]. БГоспорин проявляе високу антагонютичну активнють
щодо патогенних та умовно-патогенних мкрооргашз-мiв за рахунок продукцг! рiзних за природою бюлопч-но активних сполук (дишколшова кислота, лiзоцим), близько 200 антибютиыв (полiмiксини, бацитрацин, грамiцидин С, субтилш, мiкробацилiн та iн.), що мають як бактерицидний, так i бактерюстатичний ефект. Завдяки висок1й метаболiчнiй активностi бактерiй у кишечнику вiдмiчаeться припинення утворення та всмоктування продукпв бродiння [26, 27]. Слiд зазна-чити, що початком !х пробютично! дц е перший контакт продукту з епiтелiальними клiтинами шлунково-кишкового тракту оргашзму, надалi впродовж 2 годин близько 90 % спор переходять у вегетативн форми з ш-тенсивною продукцieю фiзiологiчно активних сполук, що впливають на процеси перетравлення i на патогенн мiкроорганiзми [25—27].
Ураховуючи домiнування сальмонельозу в структурi бактерiальних дiарей у дггей i поширенiсть антибюти-корезистентност збудникiв захворювання, ми провели дослщження, метою якого були визначення сучасних клшко-лабораторних особливостей перебiгу сальмонельозу як рiзновиду бактерiально! дiаре! в дггей ран-нього вiку та оцшка ефективностi комплексно! терапг! з використанням Бюспорину.
Пiд нашим спостереженням упродовж трьох ро-кiв знаходилася 31 дитина раннього вiку, яка перенесла сальмонельоз та отримувала л^вання в умовах обласно! шфекцшно! клiнiчно! лiкарнi м. Запорiжжя. Дгга були вiком вiд 3 мюящв до 3 роыв, середнiй вш обстежених становив 1,2 ± 9,7 мюяця. Переважали дiти 1—3 роыв: пащенлв вiд 3 мiс. до одного року було 8 (25,8 %); вщ 1 до 3 роыв — 23 (74,2 %). Хлопчиыв — 12 (38,7 %), дiвчаток — 19 (61,3 %).
Уш дти з групи спостереження пройшли погли-блене клiнiко-бiохiмiчне обстеження з вивченням по-казникiв загального аналiзу кровi, рiвня креатинiну та сечовини, глюкози кровi, бiлiрубiну, його фракцш та аланiнамiнотрансферази (АЛТ), ацетону сечi тощо. Дiагноз сальмонельозу був встановлений на пiдставi типових клшчних ознак iнвазивно!' дiаре!' та шдтвер-джений позитивним результатом дослiдження фека-лiй хворих на наявнiсть сальмонел, що проводилося з використанням бактерюлопчного методу до початку лiкування. Крiм того, фекалг! дiтей, як знаходилися пiд нашим спостереженням, дослiджувалися за допо-могою дозованого посiву на умовно-патогенну флору (УПФ) iз визначенням не лише бактерiального агента, але i його концентраций
Терапiя всiх пацieнтiв була патогенетично спря-мована перш за все на лшвщацш токсикоексикозу та подальших втрат рщини, що мали мiсце пiд час лку-вання. Добiр методу та об'ему репдратацг! проводився згiдно з протоколом лшування кишкових iнфекцiй у да-тей [11] залежно вiд тяжкостi ексикозу та стану дитини. Уш пацieнти випадковим методом були розподтеш на двi групи. До основно! групи увiйшли 19 пащенпв, якi отримували Бiоспорин, а до контрольно! групи — 12 дггей, у яких Бюспорин не застосовувався. Бюспорин був рекомендований перорально по 1 флакону 2 рази
на добу, розчинений у кип'яченш водi тмнатно! тем-ператури, за 30—40 хвилин до прийому ЗзЗж впродовж 7—10 днiв.
Ефективнiсть комплексно! терат! i3 використан-ням Бiоспорину оцiнювали за результатами динамiч-ного клiнiко-лабораторного обстеження. Крiм того, фекалИ дiтей 1з груп спостереження на 3-тю добу шсля курсу лiкування повторно були обстежеш на наявнiсть сальмонел 1з використанням методу дозованого пошву на УПФ.
Таблиця 1. Результати первинного бактерюлопчного дослдження калу на УПФ у хворих на сальмонельоз дтей (n = 31)
Анал!з клшшо-лабораторних даних 31 дитини, хворо! на сальмонельоз, як! знаходилися п!д нашим спосте-реженням, показав, що у вс!х пац1ент1в зареестрований iнтоксикaцiйний синдром iз загальною млявiстю, дра-тавливютю i вщмовою в!д !ж1, пщвищення температури т!ла. У середньому температура тта пiдвищувaлaся до 38,8 ± 0,7 °С i нормaлiзувaлaся на 3-й (3,10 ± 1,32) день лкування. Блювання i диарея також вiдмiчaлись у хворих на сальмонельоз, проте частше мав мiсце дарейний синдром (зареестрований у вс!х пaцiентiв, при тому що блювання — у 23), що в середньому тривав 5,2 ± 1,6 дня. При цьому випорожнення хоча i були частими (у середньому до 6,8 ± 3,5 раза на добу), але не мали водянистого характеру i не призводили до формування тяжкого зневоднен-ня (у середньому 1,9 ± 1,2 ступеня). Для сальмонельозу був характерний тяжкий штоксикацшний синдром, що в 4 хворих позначився на сташ печшки (рееструвало-ся збiльшення aктивностi АЛТ). 3i стaцiонaру пaцiентiв виписували за клЫчним одужанням та результатами контрольного бактерюлопчного обстеження фекалш у середньому на 12-й (12,60 ± 2,44) день хвороби. Сл!д за-значити, що, незважаючи на те, що хворi на сальмонельоз пщлягали тривалш госпiтaлiзaцi! за клЫко-лабораторни-ми ознаками, 5 обстежених (16,4 %) шсля курсу антибак-терiaльно! терапи продовжували видiляти збудник iз фе-кaлiями нaвiть на rai повно! нормaлiзaцi! стану здоров'я.
Результати бактерюлопчного обстеження фекалш дггей на наявнють та титр УПФ вщображеш в табл. 1, з яко! видно, що серед вид!лених бактер!альних аген-
36yAHMKM rpynu ynO Позитивы результати
n %
Enterobacter gergoviae 11 35,1
Enterobacter cloacae 3 10
Enterobacter aerogenes 1 6,6
Citrobacter spp. 3 10
Klebsiella oxytoca 1 6,6
Pseudomonas aeruginosa 1 6,6
Candida 1 6,6
iHWi 4 13,3
He Bugi^eHO 5 16,6
Таблиця 2. Кл1н1чна характеристика переб'1гу сальмонельозу в дтей, як знаходилися пд спостереженням
Симптом Основна група Контрольна група р
n = 19 % n = 12 %
Пщвищення температури тта
Максимапьн значення, °С 39,10 ± 0,21 38,7 ± 0,2 12 7 63,1 36,9 9 3 75 25 0,74 0,49
Тривалють лихоманки
1-2 > 3 9 10 47,4 52,6 6 6 50 50 0,52 0,53
Дiарейний синдром (разiв на добу)
Максимально 1-3 3-5 > 5 6 9 4 31,5 47,3 21,1 6 3 3 50 25 25 0,92
Перюд максимально! дiареí (доба) 2,14 ± 1,34 2,66 ± 1,10 0,52
Тривалють дiарейного синдрому ^i6) 3,33 ± 1,00* 6,66 ± 1,55 0,03
Блювання
Частота реестрацп (n) 2-3 > 5 5* 2 26,3 10,5 11* 1 91,6 8,3 0,02
Ексикоз
1-й ступiнь зневоднення 16 84,2 10 83,3 0,92
Регiдратацiйна терапiя
Проведення iнфузiйноí регщратаци 14* 73,7 12 100 0,04
Тривапiсть (дiб) 2,28 ± 0,81* 5,3 ± 1,5 0,03
Примтка: * — р < 0,05 порiвняно з контрольною групою (Бiоспорин не отримували).
пв переважали ентеробактери (51,7 %), рiдше висiвали клебшелу, цитробактер та полiрезистентний збудник — синьогншну паличку. Отже, на тлi сальмонельозу в бiльшостi пацiентiв рееструвалися дисбiотичнi змiни мiкрофлори кишечника.
Як видно з табл. 2, додаткове введення до комплексно! терапи Бюспорину позитивно впливало на дина-мiку перш за все диспептичного синдрому. Так, у дггей основно! групи швидше припинялася дiарея та здуття живота — на 3,33 ± 1,00 доби проти 6,66 ± 1,55 доби вiдповiдно; р < 0,05, у 12 пащентав характер випорож-нень нормалiзувався до 4-! доби, а ще у 7 — до 6-! доби л^вання.
Також на тт додаткового введення до комплексно! терапи Бюспорину у хворих рщше рееструвалося блювання (у 7 з 19, при тому що в груш контролю воно мало мюце у вшх). За рахунок меншо! вираженосп та тривалостi диспепси в пащентав основно! групи прояви зневоднення були легшими, i менша кiлькiсть хворих потребувала проведення iнфузiйно! регiдратацiйно! терапи (14 (73,7 %) проти 12 (100 %) у контрольнш груш; р < 0,05). Крiм того, на тт швидшого швелювання даа-рейного синдрому в дггей основно! групи вже в першi дш лiкування нормалiзувався водно-електролiтний баланс, що давало змогу рашше (тсля 1-2-! доби терапи) припинити внутршньовенне введення рiдини i перейти на бтьш фiзiологiчну пероральну регiдратацiю. Усе наведене вище вщобразилося на термiнах виписування хворих 1з вiддiлення, що проводилося за клшшо-лабо-раторними показаннями. Дiти основно! групи в серед-ньому були виписаш на 10-й (10,0 ± 2,2) день лшуван-ня, тодi як контрольно! — на 3,3 доби шзшше (13,3 ± 2,2).
Таблиця 3. Результати контрольного бактеролопчного дослдження калу в дтей груп пор1вняння, хворих на сальмонельоз
Результати до^дження калу Осн група( овна n = 19) Контр група( ольна n = 12)
n % n %
Позитивы 2* 10,4 3 25
Негативы 17* 89,6 9 75
Примтка: * — р < 0,05 порiвняно з контрольною групою (Боспорин не отримували).
Як видно з табл. 3, групи порГвняння вiдрiзнялися за результатами контрольних бактерюлопчних досль джень фекалш. Додаткове застосування Бюспорину призвело до швелювання дисбютичних змш у бгль-шосп пацieнтiв основно! групи (84,2 % проти 49,9 % у контрольнш груш) та шдвищило ефективнють терапг! щодо санаци оpганiзму вгд збудника хвороби (пози-тивний контрольний результат зареестрований лише в кожно! десято! дитини групи поpiвняння проти кожно! четверто! в основнiй груш; p < 0,05).
За весь час застосування Бюспорину у груш спо-стереження не було зареестровано побiчних реакцш, пов'язаних з його використанням.
Висновки
1. У свт зi значним поширенням резистентних до антибютиыв патогенних бактеpiй, з одного боку, та у свт, де за останш десятиpiччя практично не було створено жодно! ново! пpотибактеpiально! сполуки — з iншого, особливу важливють мае адекватний пiдхiд до призначення антибютиыв.
2. Антибютикорезистентнють притаманна i збуд-никам бактерГальних кишкових iнфекцiй, що най-бiльш часто рееструеться при сальмонельозГ i призво-дить як до неефективностi специфiчно! терапг! ГК1, так i до поширення патогенiв, не чутливих до антибютиыв.
3. Додаткове застосування в комплекс терапи са-моелiмiнуючого спороутворюючого пpобiотика Бю-спорин у дггей раннього вшу, хворих на сальмонельоз, через наявну антибактеpiальну дш забезпечуе ефек-тивну санацiю оргашзму вГд з6удникГв гострих кишкових шфекцш i тим самим позитивно впливае на пеpебiг хвороби, а саме:
— у 2 рази зменшуе тривалють дiаpейного синдрому;
— у 2 рази зменшуе тривалють репдратацшно! терапи;
— на 3 дш прискорюе виписування зГ стацюнару.
Список лператури
1. Anon., «Who is responsible for these unnecessary typhoid deaths?», ACASH News, Dec 1990, p1. http://www.antibiotic.ru/ books/pd/10.shtml#1
2. Marston H.D. Antimicrobial Resistance / H.D. Marston, D.M. Dixon, J.M. Knisely, T.N. Palmore, A.S. Fauci// JAMA. 2016 Sep 20; 316(11): 1193-1204; doi: 10.1001/jama.2016.11764.
3. Доклад ВОЗ «Устойчивость к противомикробным препаратам: глобальный доклад по эпиднадзору». 30 апреля 2014 г., Женева. — http://www.antibiotic.ru/books/pd/10. shtml#8.
4. Ferri M., Ranucci E., Romagnoli P., Giaccone V. Antimicrobial Resistance: A Global Emerging Threat to Public Health Systems // Crit. Rev. Food Sci. Nutr. 2015 Oct 13:0. [Epub ahead of print]
5. Qu X.Y., Hu T.T., Zhou W. A meta-analysis of efficacy and safety of doripenem for treating bacterial infections // Braz. J. Infect. Dis. 2015; 19(2): 156-62.
6. http://www.bbc.com/ukrainian/health/2015/01/150110_ newantibyoticsor.
7. Morrill H.J. Antimicrobial Stewardship in Long-Term Care Facilities: A Call to Action / H.J. Morrill, A.R. Caffrey, R.L. Jump, D. Dosa, K.L. LaPlante // J. Am. Med. Dir. Assoc. 2016 Feb; 17(2): 183.e1-16; doi: 10.1016/j.jamda.2015.11.013. Epub 2016 Jan 6.
8. Текст петиции к ООН для объединения усилий в борьбе против антибиотикорезистентности. — https://www.change. org/u/585265640.
9. Gleizes O., Desselbergr U., Tatochenko V. et al. Nosocomial Rotavirus Infection in European Countries // The Pediatric Infectious Disease Journal. — 2006. — Vol. 25 (1). — P. 12-19.
10. Незгода I.I, Боднарюк О.В. Гострi кишковi тфекци — актуальна проблема сьогодення // Дитячий лкар. — 2012. — № 8 (21). — С. 36-38.
11. Наказ МОЗ Украши № 803 eid 10.12.2007«Про внесення змш до наказу МОЗ eid 09.07.2004 № 354 «Протокол лжування гострих кишкових шфекцш у дтей».
12. Parashar U.D., Hummelman E.G., Bresee J.S., MillerM.A., Glass R.I. Global illness and deaths caused by rotavirus disease in children //Emerg. Infect. Dis. 2003; 9:565-57.
13. Малыш Н.Г. Антибиотикорезистентность Salmonella enteritidis, Klebsiella pneumoniae, Enterobacter cloacae — патогенов острых диарейных инфекций // Проблемы медицинской микологии. — 2015. — № 2 (17). — С. 106.
14. Liu Y.Y., Wang Y, Walsh T.R. et al. First US Case ofE.coli Resistant to Last-Resort Antibiotic // Antimicrob. Agents Chemother. Lancet Infect Dis. 2016 Feb; 16(2): 161-8.
15. Simoneit C., Burow E., Tenhagen B.A., Kasbohrer A. Oral administration of antimicrobials increase antimicrobial resistance in E.coli from chicken — a systematic review // Prev. Vet. Med. 2015 Jan 1; 118(1): 1-7; doi: 10.1016/j.prevetmed.2014.11.010. Epub 2014 Nov 20.
16. Pons M.J, Gomes C., Martinez-Puchol S., Ruiz L., Mensa L., Vila J., Gascon J., Ruiz, J. Antimicrobial resistance in Shigella spp. causing traveller's diarrhoea (1995—2010): A retrospective analysis // Travel Med. Infect. Dis. 2013 Jul 23.
17. Angelo K.M. Antimicrobial Resistance Among Nontyphoidal Salmonella Isolated From Blood in the United States, 2003—2013 / K.M. Angelo, J. Reynolds, B.E. Karp, R..M. Hoekstra, C.M. Scheel, C. Friedman // J. Infect. Dis. 2016, Nov 15; 214(10): 1565-1570. Epub 2016 Sep 8.
18. Fardsanei F. Molecular characterization of Salmonella enterica serotype Enteritidis isolates from food and human samples by serotyping, antimicrobial resistance, plasmid profiling, (GTG)5-PCR and ERIC-PCR/F. Fardsanei, F. Nikkhahi, B. Bakhshi, T.Z. Salehi, I.A. Tamai, M.M. Soltan Dallal // New Microbes New Infect. 2016, Aug 4; 14:24-30; doi: 10.1016/j.nmni.2016.07.016. eCollection 2016.
19. Козырева В.К. Клональное распространение CTX-M-5-продуцирующих нозокомиальных штаммов Salmonella typhimurium в России, Беларуси и Казахстане / В.К. Козырева,
М.В. Эйдельштейн, Д.В. Тапальский, И.С. Азизов, А.В. Романов, Р.С. Козлов//Клин. микробиол. антимикроб. химиотер. — 2012. — Т. 14, № 1. — С. 38-49.
20. Hu Y, Cheng H. Health risk from veterinary antimicrobial use in China's food animal production and its reduction // Environ. Pollut. 2016, May 11. pii: S0269-7491(16)30375-X; doi: 10.1016/j. envpol.2016.04.099. [Epub ahead of print]
21. Eheita Sarrionandia M.A. Invasive gastroenteritis, anything new?/M.A. Echeita Sarrionandia, S.H. León, C.S. Baamonde// Enferm. Infec. Microbiol. Clin. 2011, Mar. 29; Suppl. 3; 55-60.
22. Khan M.I. Epidemiology, clinical presentation, and patterns of drug resistance of Salmonella Typhi in Karachi, Pakistan / M.I. Khan, S.B. Soofi, R.L. Ochiai, M.J. Khan, S.M. Sahito et al. // J. Infect. Dev. Ctries. 2012, Oct. 19; 6(10): 704-14.
23. Barat S. Immunity to Intracellular Salmonella Depends on Surface-associated Antigens / S. Barat, Y. Willer, K. Rizos, B. Clau-di, A. Mazé, A.K. Schemmer, D. Kirchhoff, A. Schmidt, N. Burton, D. Bumann // PLoS Pathog. 2012 Oct; 8(10): e 1002966.
24. Чернишова Л.1. Гострi кишковi тфекщ у дтей: На-вчальний поабник /Л.1. Чернишова, Д.В. Самарн, C.O. Крама-рев. — К.: Червона Рута-Турс, 2007. — 164с.
25. Веселов А.В. Эмпирическая и профилактическая терапия инвазивных микозов: современное состояние // Клин. микробиол. антимикроб. химиотер. — 2009. — Т. 11, № 4. — С. 286-301.
26. Широкобоков В.П. Мжробна екологы людини з кольо-ровим атласом/В.П. Широкобоков, Д.С. Янковський, Г.С. Ди-мент. — К., 2009. — С. 206.
27. Дзигал Р.П., Верба Н.В. Застосування бюспорину для лi-кування гострих кишкових тфекцш у вагтних // Современная педиатрия. — 2013. — № 7(55). — С. 1-4.
28. Кортйчук О.П., Бурова Л.М., Лаврик Г.С. та т. Про-тимжробна активтсть боспорину: дослiдження in vitro // Современная педиатрия. — 2013. — № 6(54). — С. 1-4.
Отримано 06.12.2016 ■
Усачева Е.В.
Запорожский государственный медицинский университет, г. Запорожье, Украина
ОСТРЫЕ КИШЕЧНЫЕ ИНФЕКЦИИ У ДЕТЕЙ: СОВРЕМЕННЫЕ ВОЗМОЖНОСТИ РЕАЛИЗАЦИИ КОНЦЕПЦИИ ПРЕДОТВРАЩЕНИЯ АНТИБИОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТИ
Резюме. В статье приведены аспекты актуальности проблемы антибиотикорезистентности в современных условиях с акцентом на острые кишечные инфекции, в частности саль-монеллез. С целью оптимизации эффективности терапии сальмонеллеза предложено использование диетической до-
бавки Биоспорин и показан ее эффект у детей раннего возраста.
Ключевые слова: антибактериальная терапия; антибиотикорезистентность; острые кишечные инфекции; сальмонеллез; самоэлиминирующиеся спорообразующие бактерии; Биоспорин
Usachova O.V.
Zaporizhzhia State Medical University, Zaporizhzhia, Ukraine
ACUTE INTESTINAL INFECTIONS IN CHILDREN: CURRENT LIMITATIONS IN IMPLEMENTING THE CONCEPT OF PREVENTING THE ANTIBIOTIC RESISTANCE
Abstract. The article presents aspects of the urgency of the antibiotic resistance problem in modern conditions with a focus on acute intestinal infections, in particular salmonellosis. In order to optimize the effectiveness of therapy for salmonellosis, it has been suggested to use dietary supple-
ment Biosporin, and its effects in young children have been shown.
Keywords: antibacterial therapy; antibiotic resistance; acute intestinal infections; salmonellosis; self-eliminating spore-forming bacteria; Biosporin
