CC BY
34
УДК 639.3 : 612.3
Присяжнюк Н.М., астрант2 Бглоцерюеський нащональний аграрный утеерситет
ОСОБЛИВОСТ1 Г1СТОЛОГ1ЧНО1 БУДОВИ ПЕЧ1НКИ ДЕЯКИХ
КОРОПОВИХ РИБ
Розглянуто особлиеост1 будоеи печтки трьох eudie пркноеодних рыб родины коропоеих. Вiдмiчено eiдмiнностi е будоei печткоеих часточок, у формуеанш структури печткоеих пластинок, еизначена наяетсть гепатопанкреасу у лускатого коропа, быого амура, бмого тоестолобика.
Ключовi слова: печткоеа часточка, печiнкоeа пластинка, гепатоцит, гепатопанкреас, панкреацит, синусогд.
Вступ. Сучасний перюд розвитку рибництва характеризуемся штенсивним впровадженням нов^шх технологш, отриманням високоякюно! рибницько! продукци, розробкою ефективних технолопчних прийомiв, а^матизащею нових видiв риб [1].
Найбшьш важливими факторами, що визначають продуктивнi якостi риби е процеси, пов'язанi з живленням гiдробiонтiв. Через споживання mi здiйснюеться один з найбшьш суттевих зв'язкiв органiзму з оточуючим середовищем. Характер живлення е видовою особливютю риб. Кожний об'ект вирощування, виходячи з його бюлопчних особливостей, вимагае для свого нормального шнування певно! кiлькостi й стввщношення повноцiнного бiлку, жиру, вуглеводiв i мшеральних речовин.
Пристосування рiзних видiв риб до споживання певних видiв кормiв чiтко вiдображаеться у будовi системи органiв травлення. Ця система оргашв складаеться з травного тракту та травних залоз, до яких належать печшка та пiдшлункова залоза.
Печiнка - складна залоза, яка виконуе низку життево важливих функцш. В печiнцi вiдбуваються такi важливi процеси, як обмiн бiлкiв, вуглеводiв, лiпiдiв, мiнеральних речовин, гормонiв, в^амшв, бiлiрубiну, знешкодження шкiдливих речовин екзогенного та ендогенного походження [2,3]. Незважаючи на велику кiлькiсть науково-дослiдних роб^ у галузi iхтiолоril, архiтектонiка печшки риб поки що залишаеться недостатньо вивченою. Тому, метою дано! роботи було: узагальнити результати гiстологiчного дослщження печiнки риб родини коропових.
Матер1ал i методи. Для дослщження печшки були використаш дворiчки трьох видiв риб осшнього вилову: бiлий амур (Ctenopharyngodon idella Val.), бший товстолобик (Hypophthalmichthys molitrix Val.), лускатий короп (Cyprinus carpió L.), у кiлькостi 30 екз. кожного виду.
2 Науковий кер1вник, д. б. н., проф. Клименко О.М. Присяжнюк Н.М., 2008
226
Печшку отримували вщ свiжовиловлено! риби шляхом aHaTOMi4Horo розтину. Для фшсацп вiдбирaли фрагменти печшки товщиною 0,3 - 0,5 см. Фшсащю мaтерiaлу проводили в 10%-ному водному розчинi нейтрального формaлiну протягом 24 год. при юмнатнш темперaтурi [4]. Пiсля фшсаци мaтерiaл промивали протягом 2 год. проточною водою, зневоднювали спиртами i заливали в парафш.
Зрiзи товщиною 10 мкм виготовляли на мiкротомi МПС-2 та фарбували гемaтоксилiном i еозином. Загальш бiлки в клiтинaх печшки виявляли за 1.В.Шустом [5, 6]. Виготовлеш препарати вивчали за допомогою мiкроскопiв МБС-10, Axiostar plus. Обчислення проводили за допомогою окулярного гвинтового мшрометра МОВ -1 - 16х.
Результати дослщжень. Згщно проведених дослщжень було встановлено, що форма печшкових часточок, розмiри печiнкових пластинок, щшьшсть розташування гепaтоцитiв у риб рiзних видiв мають суттeвi вiдмiнностi.
Зокрема, на пстолопчних препаратах печiнки лускатого коропа, печiнковi часточки не розмежовуються мiж собою сполучнотканинною основою, внаслщок малого вмiсту сполучнотканинно! строми, i мають не чiтко вирaженi меж1 Проте, основною морфофункцiонaльною одиницею печшки е часточка, по центру яко! розташована центральна вена. Стiнки центральних вен мiстять внутрiшнiй шар ендотелiaльних клiтин, середнiй м'язовий шар (2-3 шари клiтин) та зовнiшнiй тонкий шар волокнисто! сполучно! тканини. В окремих випадках зустрiчaються центрaльнi вени, яю мають слабо розвинену середню оболонку. Дiaметр центральних вен становить 64,40±0,77 мкм. Навколо центрально! вени розташоваш острiвцi тканини пiдшлунково! залози побудовaнi по типу трубчато! залози. Острiвцi мають неправильну форму i повнiстю оточують центральну вену. Дiaметр острiвцiв панкреасу становить 237,8 ± 22,26 мкм. Тканина пiдшлунково! залози представлена кл^инами призматично! форми. Панкреацити забарвлеш, на вiдмiну вiд гепатоциив, бiльш iнтенсивнiше. Цитоплазма пaнкреaцитiв навколо ядра - базофшьна, однорiднa, а по вщдаленню вiд ядра, в напрямку вивiдно! протоки, aцидофiльнa i мiстить велику кiлькiсть aцидофiльних зерен, як надають цитоплaзмi цiе! зони тнистого вигляду. Ядра пaнкреaцитiв розташовуються ближче до базально! мембрани. Дiaметр ядер пaнкреaцитiв — 4,31 ± 0,1 мкм. Елементи пiдшлунково! залози в печшщ лускатого коропа займають площу 14,73 ± 0,67%.
Вщ панкреатично! зони, на периферiю часточки, вщходять звивисто! форми печiнковi пластинки, не ч^ко вiдокремленi одна вщ одно!. М^ж печiнковими пластинками знаходиться синусо!дний простiр. Гепатоцити мають пол^ональну форму, одне чи зрiдкa декшька ядер, з чiтко вираженими ядерцями. Дiaметр гепaтоцитiв становить 10,01 ± 0,34 мкм. Кожний гепатоцит у печшковш плaстинцi мае двi поверхш: одну - спрямовану до жовчного капшяра (жовчну), а другу - до синусо!дного гемокaпiлярa (судинну). Через жовчну поверхню гепaтоцитiв, яка розташована в середиш печiнково! пластинки, видшяеться жовч i вони формують жовчовидшьш кaпiляри, а через
227
судинну поверхню - забезпечуеться надходження в гепатоцити з плазми кровi речовин, необхщних для синтезу глюкози, сечовини, бшюв та iнших сполук i зворотне транспортування цих речовин. Переважна бшьшють гепатоцитiв мала просвiтлену цитоплазму з наявшстю (мiсцями) ацидофшьно! зернистостi. В бшьшост гепатоцитах ядра змiщенi до перефери, так як основну масу цитоплазми займають жировi кульки. Як навколо ядра, так i помiж жировими кульками зберiгаються невеликi фрагменти цитоплазми. Ядра гепатоциив округло! форми та мютять 1-2 ядерець. В центрi ядра спостерiгаeться конденсований хроматин, вщ якого радiально розходяться, у виглядi променiв, темнiшi тяжi карюплазми. Дiаметр ядер гепатоцитiв 5,0 ± 0,09 мкм.
Гiстологiчнi дослiдження печшки бшого амура показали, що печiнковi часточки, так само як i у лускатого коропа, не розмежовуються мiж собою сполучнотканинною основою. По центру часточки розташована центральна вена. Стiнки центральних вен мютять внутрiшнiй шар ендотелiальних клiтин, середнiй м'язовий шар (2-3 шари клiтин) та зовнiшнiй тонкий шар волокнисто! сполучно! тканини. Дiаметр центральних вен складав 8,39±0,86 мкм. Вщ центрально! вени, на периферш часточки, вiдходять слабо вираженi печiнковi пластинки, якi мають таку ж само будову, як i у лускатого коропа. Печiнковi пластинки складаються з двох рядiв клiтин - гепатоциив. Це клiтини полiгонально! форми, як мiстять 1, зрiдка -2 ядер, мають ч^ю межi. Дiаметр гепатоцитiв становив 8,49 ± 0,23 мкм. Цитоплазма гепатоциив -дрiбнозерниста, ацидофiльна, оптично неоднорiдна. Ядра гепатоциив округло! форми, мiстять 1 - 2 ядерець. В окремих гепатоцитах ядра змщеш, оскшьки основну масу цитоплазми займають жировi кульки. В центрi ядра спостерiгаeться конденсований хроматин, вщ якого радiально розходяться, у виглядi променiв, темнiшi тяжi карюплазми. Дiаметр ядер гепатоцитiв 4,24 ± 0,09 мкм.
В печiнцi бшого амура елементи тканини пщшлунково! залози розосереджеш невеликими групами клiтин (60-80) в рiзних дiлянках печiнкових часточок. Вони представлеш клiтинами призматично! форми. Панкреацити забарвлювалися, на вiдмiну вщ гепатоцитiв, бiльш iнтенсивнiше. Цитоплазма панкреациив навколо ядра - базофiльна, однорщна, а по вiддаленню вiд ядра, в напрямку вивiдно! протоки - ацидофшьна, мiстить велику кiлькiсть ацидофшьних зерен, якi надають цитоплазмi ще! зони пiнистого вигляду. Дiаметр ядер панкреациив становить 3,01 ± 0,07 мкм, дiаметр острiвцiв панкреасу — 24,36 ± 1,37 мкм. Елементи пщшлунково! залози в печшщ бшого амура займають площу 7,02 ± 0,51%.
На гiстологiчних препаратах печшки бшого товстолобика також спостер^аються печiнковi часточки, якi не розмежовуються мiж собою сполучнотканинною основою. По центру часточки розташована центральна вена. Стiнки центральних вен мютять внутрiшнiй шар ендотелiальних кл^ин, середнiй м'язовий шар та зовшшнш тонкий шар волокнисто! сполучно! тканини. Дiаметр центральних вен - 233,6±23,91 мкм. Вiд центрально! вени, на периферш часточки, вiдходять печiнковi пластинки, що розташоваш
228
звивистими рядами, неправильно! форми. Помiж ними розташоваш CBirai щiлиноподiбнi простори, що являють собою синусо!ди печiнки. Форма печшкових пластинок нечiтко проглядаеться, оскiльки гепатоцити збшьшеш i заповненi жиром. Гепатоцити за формою нагадують собою кубiчний епiтелiй, але спостерiгаються i пол^онально! форми. Чiтко проглядаються межi гепатоциив. Цитоплазма гепатоцитiв представлена дрiбнозернистою ацидофшьною оптично неоднорiдною масою. У бшьшосп гепатоцитiв ядра змiщенi до синусо!дного краю, так як основну масу цитоплазми займають жировi кульки. Така закономiрнiсть проявляеться у бiльшостi гепатоциив.Як навколо ядра, так i помiж жировими кульками зберiгаються невеликi фрагменти цитоплазми. Дiаметр ядер гепатоцитiв становить 4,34 ± 0,08 мкм. Дiаметр гепатоцитiв складае 10,27 ± 0,21 мкм. Ядра гепатоциив округло! форми, мютять 1-2 ядерця. В центрi ядра спостер^аеться конденсоавний хроматин, вщ якого радiально розходяться, у виглядi променiв, темнiшi тяжi карiоплазми.
Елементи тканини пщшлунково! залози, як i у бiлого амура, розосередженi невеликими групами кл^ин (20-30) в рiзних дiлянках печiнкових часточок. Вони представлеш клiтинами призматично! форми. Панкреацити забарвлюються, на вiдмiну вiд гепатоцитiв, бшьш iнтенсивнiше. Цитоплазма панкреацитiв навколо ядра - базофшьна, однорiдна, а по вщдаленню вiд ядра, в напрямку вивiдно!' протоки - ацидофiльна i мiстить велику кiлькiсть ацидофiльних зерен, яю надають цитоплазмi цiе! зони тнистого вигляду. Дiаметр ядер панкреациив становить 2,6 ± 0,06 мкм, дiаметр острiвцiв панкреасу складае 467 ± 37,69 мкм. Елементи пщшлунково! залози в печшщ бiлого товстолобика займають площу 4,87 ± 0,69%.
Висновки.
1. У дослiджуваних риб, родини короповi (осiннього вилову), вiдмiчаемо значне накопичення в гепатоцитах нейтрального жиру, що очевидно, е результатом пристосування цих риб до тривалого зимового перiоду.
2. Елементи пщшлунково! залози, в печшщ дослщжуваних риб, в межах кожно! часточки розташовуються не однозначно. Так, у лускатого коропа , елементи пщшлунково! залози, як правило, розташовуються навколо центральних вен, а у бшого товстолобика та бшого амура - як правило, розосереджеш по всш площi печiнково! часточки. Ймовiрно, таке розташування обумовлене характером живлення риб, оскшьки, лускатий короп за характером живлення - бентософаг, а бш товстолобик та амур - рослинощш риби.
Л1тература :
1. Гринжевський М.В. 1нтенсифжащя виробництва продукцi! аквакультури у внутрiшнiх водоймах Укра!ни. - К.: Св^, 2000. - 188 с.
2. Временные рекомендации по определению физиологического состояния рыб по физиолого - биохимическим данным. А.А. Яржомбек, Н.Ф. Шмаров, В.В. Лиманский, Е.Н. Бекина. - Москва, 1981. - 54 с.
229
3. Шевчук П.Ф. Особливост цитоструктури гепатопанкреасу коропових риб. - Проблеми iхтiопатологiï : Матерiали I Всеукр. конф.-iï. - Кшв, 23 - 27 жовтня 2001 р. - Киïв, 2001. - С. 125 - 128.
4. Лилли Р. Патогистологическая техника и практическая гистохимия.-М.: Мир, 1969. - 624 с.
5. Кононський А.И. Гистохимия - Кшв: Вища школа, 1976. - 277 с.
6. Меркулов Г.А. Курс патолого-гистологической техники. - Л., Медицина, 1969. - 196 с.
Summary N. Prusyazhnyuk
FEATURES OF HISTOLOGICAL STRUCTURE OF LIVER OF SOME
CARP FINFISHESS
The features of structure of liver of three types of freshwater finfishess are considered families a carp. Differences are marked in the structure of hepatic particles, in forming of structure of hepatic plates, a presence is certain to the hepatopancreas for a scaly carp, white amur, white fatforeheadfish.
Стаття надшшла до редакцИ' 18.02.2008.
230
