CC BY
87
2. Джумбаев Э. С. Острый катаральный аппендицит: нужна ли аппендэктомия? / Э. С. Джумбаев, О. А. Ахлиддинов - К. : Хирургия. - 2004. - №2 - С. 69 - 72.
3. Колесов В. И. Острый аппендицит. / В. И. Колесов - Л.: Медгиз, 1959. - 290 с.
4. Митасов И. Г. Острый аппендицит. / И. Г. Митасов, М. П. Бурых- Харьков: Фолио, 2001. - 52 с.
5. Ротков И. Л. Диагностические и тактические ошибки при остром аппендиците. / И. Л. Ротков - М.: Медицина, 1988. - 208 с.
6. Томашук И. П. Острый аппендицит. / И. П. Томашук, И. И. Томашук - К. : Здоровье, 1998. - 96 с.
ГИСТОЛОГИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА УДАЛЕННЫХ ЧЕРВЕОБРАЗНЫХ ОТРОСТКОВ У БОЛЬНЫХ ОСТРЫМ АППЕНДИЦИТОМ Капустянський Д. В.
Проведены патогистологические исследования червеобразных отростков удаленных во время оперативного лечения 437 больных с острым апендицитом. Результаты исследования свидетельствуют, что тяжесть воспалительных и деструктивных изменений в червеобразных отростках зависит от клиникоморфологической формы заболевания.
Ключевые слова: острый аппендицит,
морфология, диагностика.
HISTOLOGICAL STRUCTURE OF REMOTE VERMIFORM APPENDICES IN PATIENTS WITH ACUTE APPENDICITIS Kapustyanskiy D.V.
Are carried out histopathological studies of vermiform appendices of 437 patients with acute appendicitis remote during the surgical treatment. On the basis of the results of a study, the gravity of inflammatory and destructive changes in vermiform appendices depends on the clinical-morphological form of disease.
Keywords: acute appendicitis,
morphology, diagnosis.
УДК 591.443:615.37 “46”
ОСОБЕННОСТИ СТРОЕНИЯ ТИМУСА БЕЛЫХ КРЫС ПОСЛЕ ИММУНОСТИМУЛЯЦИИ И
ИММУНОСУПРЕССИИ
Работа выполнена согласно плану научных исследований Луганского государственного медицинского университета и является составной частью научно -исследовательской темы кафедры гистологии, цитологии и эмбриологии «Особливості будови деяких органів імунної, ендокринної та нервової систем під впливом екзогенних чинників», государственный регистрационный номер 0106и006009.
В последние годы регистрируется увеличение количества заболеваний, связанных с нарушением функционирования иммунной системы, обусловленное резким ухудшением экологического состояния окружающей среды, возрастанием психоэмоциональных нагрузок, развитием синдрома хронической усталости [1, 3]. При этом особое положение в данной проблеме занимают иммунодефицитные состояния, возрастание которых связано с ухудшением экологической обстановки, усиливающимся влиянием неблагоприятных антропогенных факторов, существенным ростом иммунозависимых патологических состояний и аллергий [6, 7]. Всё больше появляется данных о роли тимуса в возникновении явных и скрытых иммунодефицитных состояний. Исследования, проведенные в последние годы во многих странах мира, позволили разработать и внедрить в широкую клиническую практику новые комплексные подходы в лечении и профилактике различных нозологических форм заболеваний с использованием иммунотропных препаратов направленного действия с учетом уровня и степени нарушений в иммунной системе [4, 5]. Однако, среди большого количества информации, доступной в литературе, мы не нашли достаточного уровня освещённости проблемы строения тимуса после применения современного иммуностимулятора нового поколения имунофана, созданного с использованием нанотехнологий, и иммуносупрессора в высокой дозировке.
Целью работы было установление особенностей изменений в строении тимуса экспериментальных животных после применения иммуностимулирующего препарата имунофана и иммуносупрессора циклофосфана.
Материал и методы исследования. Эксперимент выполнен в сертифицированной морфологической лаборатории кафедры гистологии, цитологии и эмбриологии Луганского государственного медицинского университета. Исследование проведено на 24 половозрелых белых беспородных крысах-самцах, полученных из вивария лабораторных животных ЛугГМУ. При проведении эксперимента были соблюдены действующие этические нормы при работе с подопытными животными [2]. Иммуностимуляцию проводили путём применения имунофана, который является представителем IV поколения производных тимических гормонов, созданным с помощью нанотехнологий. Препарат вводился по схеме на 1, 3, 5, 7, 9 сутки эксперимента в дозировке 0,7 мкг/кг массы тела животного (приказ МЗУ №604 от 24.12.2003). Иммуносупрессию моделировали с помощью циклофосфана, который вводили однократно внутримышечно в дозировке 200 мг/кг массы тела. Контролем служили крысы, получавшие 0,9% раствор натрия хлорида в эквивалентных объёмах и по тем же схемам. Животных выводили из эксперимента через 30 суток после прекращения введения препаратов. Тимус фиксировали в 10% растворе формалина, подвергали стандартной гистологической проводке. Срезы органа толщиной 5 мкм окрашивали гематоксилин -эозином и изучали с помощью автоматизированного морфометрического комплекса, включавшего световой микроскоп 0!утриэ СХ41, цифровую фотокамеру, персональный компьютер с набором прикладных программ.
Результаты исследования и их обсуждение. После применения иммунотропных препаратов тимус сохранял основные морфологические особенности: дольчатое строение, хорошо различимые корковое и мозговое вещество, наличие телец Гассаля в мозговом веществе (рис. 1, 2).
Рис. 1. Участок паренхимы тимуса половозрелых крыс: а - через 30 суток после введения имунофана; б
- через 30 суток после введения циклофосфана; в - через 30 суток после введения физиологического раствора: 1
- корковое вещество, 2 - мозговое вещество. Окраска: г.-э. Ув.: приближение: zoom 132, объектив: PlanC N 10x0.25 W-/FN22.
Рис. 2. Участок паренхимы тимуса половозрелых крыс:
1 - тельце Гассаля,
2 - эпителиоретикулоциты,
3 - лимфоциты.
Окраска: г.-э. Увеличение:
приближение: zoom 132, объектив: PlanC N 60x/0.80 ~/0.17/FN22..
Статистически значимое увеличение абсолютной массы тимуса крыс, получавших
имунофан, по сравнению с аналогичным показателем контрольной группы на 30 сутки наблюдения составляло 10,83%.
Применение циклофосфана приводило к уменьшению данного показателя на 6,30%. Относительная масса тимуса крыс контрольной группы была меньше таковой в группе животных, получавших имунофан, на 22,07%. Через 30 суток после введения циклофосфана относительная масса тимуса также превышала контрольный показатель на 2,59%.
Ширина коркового вещества тимуса экспериментальных животных через 30 суток после введения имунофана статистически значимо превышала контрольный показатель на 15,40%, тогда как введение циклофосфана вызывало его уменьшение на 41,37% в указанный срок наблюдения.Аналогично изменялась и площадь сечения коркового вещества тимуса, выраженная в процентном отношении к площади дольки.
Введение имунофана приводило к статистически значимому увеличению данного параметра на 14,39% относительно данных контрольной группы, а применение циклофосфана вызывало противоположный эффект - снижение показателя на 11,68% на 30 сутки наблюдения.
Изменения корково-мозгового индекса носили противоположный характер после применения имунофана и циклофосфана: в первом случае показатель превышал контрольный на 46,38%, во втором - был снижен на 29,73%.
1. В ответ на введение иммунотропных препаратов наблюдалось интенсивное изменение органометрических и морфометрических параметров тимуса, что свидетельствует о его активной реакции на экзогенное воздействие.
2. На 30 сутки наблюдения после применения имунофана наблюдались позитивные изменения в строении тимуса половозрелых животных, что проявлялось увеличением морфометрических показателей.
3. Изменения изученных параметров тимуса после применения циклофосфана свидетельствовали о его супрессорном влиянии на орган на 30 сутки наблюдения.
4. Полученные данные указывают на активную роль тимуса половозрелых животных в адаптации организма к экзогенным воздействиям, вызывая интерес к изучению реакции органа на применение иммунотропных препаратов в неполовозрелом возрасте, что будет освещено в наших дальнейших публикациях.
1. Дранник Г. Н. Строение и функции иммунной системы / Г. Н. Дранник // Клінічна імунологія, алергологія, інсектологія. - 2006. - № 1(02). - С. 14 - 18.
2. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 р., № 3447.
3. Иммунодиагностика и иммунокоррекция в клинической практике / Под ред. И.Д. Столярова. - СПб.: Сотис, 1999. - 176 с.
4. Кащенко С. А. Морфологическая реактивность тимуса белых крыс при иммуностимуляции / С. А. Кащенко // Український медичний альманах. - 2004. - Т. 2, № 1. - С. 15 - 19.
5. Лебедев В. В. Опыт применения препарата имунофан в практике инфекционных заболеваний / В. В. Лебедев, В. И. Покровский. - Киев: ООО «БІІ Граф», 2005. - С. 3 - 14.
6. Магдзік В. В. Імунітет популяції вчора, сьогодні, завтра / В. В. Магдзік // Інфекційні хвороби. - 2006. -№ 3. - С. 5 - 13.
7. Мельник Н. О. Реактивні зміни органів імунної системи під впливом патологічних факторів / Н. О. Мельник, І. В. Чекмарьова, Ю. Б. Чайковський // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2004. - Т.
3, № 3. - С. 5 - 8.
ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТИМУСА БІЛИХ ЩУРІВ ПІСЛЯ ІМУНОСТИМУЛЯЦІЇ ТА ІМУНОСУПРЕСІЇ
Кащенко С.А., Захаров О.О.
Метою даної роботи було дослідження змін будови тимуса статевозрілих білих щурів після введення імунофану в дозуванні 0,7 мкг/кг маси тіла та циклофосфану - 200 мг/кг.
THE FEATURES OF THYMUS STRUCTURE OF WHITE RATS AFTER IMMUNOSTIMULATION AND IMMUNOSUPRESSION Kashchenko S. A., Zakharov A.A.
The purpose of this work was to research the changes of thymus structure of mature white rats after imunofan application in a dosage 0,7 |jg/kg of body mass and cyclophosphanum - 200
Контролем були тварини, які отримували 0,9% розчин натрію хлориду. Щурів виводили з експерименту на 30 добу спостереження. Проведене морфометричне дослідження з
високим ступенем вірогідності показало активну реакцію тимуса після застосування препаратів, що виявилося статистично значимими змінами морфометричних параметрів органу.
Ключові слова: тимус, щури, імунофан, циклофосфан.
mg/kg. Animals, was getting 0,9% soluble-sodium chloride, served as a control. Rats were carried out from an experiment on 30 day of supervision. The carried out morphometric research with the high degree of authenticity rotined the active reaction of thymus after drugs application, that showed up by the changes of morphometric parameters of the organ.
Key words: thymus, rats, imunofan, cyclophosphanum.
УДК 616.22-006.61 -036.1-078-091.8
АНАЛІЗ ЕКСПРЕСІЇ ОНКОБІЛКА Р53 В ПЛОСКОКЛІТИННИХ РАКАХ ГОРТАНІ
Робота виконана в рамках науково-технічної програми у галузі медицини, та є фрагментом комплексної теми кафедри оториноларингології ДДМА „Розробка нових медичних технологій в діагностиці, лікуванні та профілактиці патології верхніх дихальних шляхів і органу слуху" (№держреєстрації 019U003630)
Ген р53 є одним із ключових у реалізації механізмів регуляції апоптозу й цілісності геному. Мутацію цього гену знайдено в більшості відомих пухлин людини в тому числі в ПРГ. Саме з мутацією гена р53 пов'язують трансформацію нормальних клітин у пухлинні. За допомогою моноклонального антитіла р53 виявляють продукт діяльності цього гена -онкопротеїн р53. Так званий «дикий» тип р53 в нормі присутній у всіх клітинах, але є нестійким і має період напіврозпаду в кілька хвилин, на відміну від онкобілка р53, який експресується при мутантному р53 та має період напіврозпаду до доби. У зв'язку з цим вважається, що імуногістохімічне виявлення р53 практично повністю пов'язане з мутантним геном. Ген р53 є "захисником" генома, активним "реаніматором" ДНК, індуктором апоптозу. При сублетальних ушкодженнях ДНК, які виникають під впливом іонізуючого випромінювання, хімічних речовин і вірусів, він активує білок р21 - інгібітор циклінзалежних кіназ. Підвищення експресії викликає зупинку клітинного циклу в пізній фазі G1. Одночасно запускаються процеси відновлення ДНК. У випадку успішної репарації ДНК з клітини знімається блок і вона може надалі ділитися й функціонувати у звичайному режимі. У разі неможливості відновлення ДНК, ген р53 через активацію каскаду каспаз запускає знищення ушкодженої клітини, тобто апоптоз. Активація р53 супроводжується одночасною зміною експресії генів онтролюючих апоптоз (Bax, bcl-2, циклін Е та ін.). Таким чином, відбувається активація відразу декількох шляхів індукції апоптозу, що, очевидно, забезпечує надійність його реалізації [1, 2, 3, 13].
В особливу групу генів-мішеней р53 можна віднести гени, що контролюють ангіогенез. Ключову роль у неоангіогенезі відіграє VEGF (Vascular Endothelial Growth Factor - фактор росту ендотелію судин), що стимулює розмноження й міграцію ендотеліоцитів. Його експресія підвищується при гіпоксії або активації деяких онкогенів. Ген р53 репресує транскрипцію як гена VEGF, так і гена HIF-1 (Hypoxia Inducing Factor 1) - транскрипційного фактора, що забезпечує підвищення експресії VEGF і його рецепторів у відповідь на зменшення вмісту кисню. Крім того, HIF-1 змінює експресію генів, які контролюють транспорт глюкози й гліколіз, що забезпечує адаптацію клітин до умов гіпоксії [7].
Клітини з активованим р53 гірше переносять недостачу кисню, перестають продукувати VEGF і починають секретувати інгібітори ангіогенезу, що перешкоджає утворенню нових судин. Дані функції є, очевидно, ще однією з пухлино-супресорних дій р53, тому що вони запобігають адаптації до гіпоксії й проростанню судин у центр пухлини [9].
Інактивація онкосупресорної функції гена wр53 ("дикого", нормального типу) -універсальний крок у розвитку пухлин людини. Різноманітні мутації р53-"дикого" типу з утворенням тр53-мутантного - найбільш часте генетичне порушення, що спостерігається у злоякісних пухлинах. Мутації та інші зміни активності р53 викликають одночасну появу цілого
