ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ В УМОВАХ СПЕЦІАЛЬНОЇ ШКОЛИ
Бандуріна К. В.
Львівський державний університет фізичної культури
Анотація. Основою фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем виступають фізичні вправи. У статті висвітлюється проблема розширення рухової активності дітей з ЦП І3-І5 років в умовах спеціальної школи за допомогою використання самостійних занять фізичними вправами. Значну роль у формуванні мотивації до самостійних занять фізичними вправами дітей відіграє надання інформації про їх ефективний вплив на стан систем організму людини. Самостійні заняття фізичними вправами впливали на зменшення спастичності м’язів, покращення координації рухів, збільшення сили м’язів.
Ключові слова: спеціальна школа, церебральний параліч, фізична реабілітація, самостійні заняття, дитина, програма.
Аннотация. Бандурина Е.В. Особенности применения экспериментальной программы физической реабилитации детей с церебральным параличом в условиях специальной школы. Основой физической реабилитации детей с церебральным параличом выступают физические упражнения. В статье освещается проблема расширения двигательной активности детей с ЦП І3-І5 лет в условиях специальной школы посредством самостоятельных занятий физическими упражнениями. Значительную роль в формировании мотивации к самостоятельным занятиям физическими упражнениями детей играет предоставление информации об их эффективном влиянии на состояние систем организма человека Самостоятельные занятия физическими упражнениями влияли на уменьшение спастичности мышц, улучшение координации движений, увеличение силы мышц.
Ключевые слова: специальная школа, церебральный паралич, физическая реабилитация, самостоятельные занятия, ребенок, программа.
Annotation. Bandurina КВ. Especially utilization experimental program of physical rehabilitation of children with cerebral pulsy in the conditions of special school. This article is devoted to self physical rehabilitation ability among children with cerebral pulsy in the age of І3-І5. Our investigation verificates that the experimental program of physical rehabilitation can help renewal physical function of children with cerebral pulsy. The considerable role in formation of motivation to self-maintained occupations by physical exercises of children is played with giving the information on their effective agency on a state of systems of the person organism. Self-maintained occupations by physical exercises influenced decrease spasticity muscles, enriching of a coordination of locomotions, augmentation of force of muscles.
Key words: special school, cerebral pulsy, physical rehabilitation, children, experimental program.
Вступ
Реабілітація, як визначає ВООЗ - це комплексне скоординоване використання медичних, соціальних, освітніх та професійних заходів підготовки або перепідготовки неспроможної особи до найвищого рівня реалізації функціональних можливостей [І, 2].
Як відомо, в останні роки зростає кількість дітей з особливими потребами, в тому числі і дітей хворих на церебральний параліч. Сьогодні в Україні близько ІбО тис. дітей, які потребують допомоги, а 30 тис. дітей потребують тривалої реабілітації. В Україні налічується 390 спеціальних шкіл для дітей з вадами зору, слуху та опорно-рухового апарату, в число яких входять і школи для дітей з церебральним паралічем [3]. У згаданих спеціальних школах проводяться реабілітаційні заходи але реабілітаційний процес є недостатньо ефективним. Причиною цього можна вважати недостатню кількість рухової активності, 2 години на тиждень фізична культура та 2- лікувальна фізична культура
Робота виконана за планом НДР Львівського державного університету фізичної культури Формулювання цілей роботи.
Мета нашого дослідження полягала у виявленні особливостей застосування експериментальної програми фізичної реабілітації в умовах спеціальної школи, основою якої було самостійне виконання фізичних вправ дітьми з церебральним паралічем І3-І5 років.
Результати дослідження
В основу експериментальної програми по застосуванню самостійних занять фізичними вправами дітей з церебральним паралічем І3-І5 років в умовах спеціальної школи були покладені елементи різних опублікованих методик фізичної реабілітації.
В процесі використання засобів фізичної реабілітації (а саме, фізичних вправ) вирішували такі завдання:
1. Виховання мотивації до фізичної діяльності (в тому числі до самостійної), самореабілітації.
2. Зменшення спастичності, розвиток вміння довільного напруження і розслаблення м’язів.
3. Покращення амплітуди рухів у суглобах кінцівок.
4. Збільшення м’ язової сили.
5. Покращення психоемоційного стану.
Для вирішення поставлених завдань фізична реабілітація дітей з церебральним паралічем, які входили в експериментальну групу, здійснювалася за альтернативною програмою, в основі якої полягали самостійні заняття фізичними вправами. Все частіше у наукових працях, які стосуються психологічної медичної фізичної
та інших видів реабілітації дітей з особливими потребами, ставиться наголос на вихованні самостійності, активної участі самої дитини у процесі відновлення Різноманітні методи реабілітації є другорядними прийомами так, як активна участь самого хворого, як доведено науковими дослідженнями, лишає глибокий слід у пам’яті людини становленні особистості [4].
Комплекси вправ для кожної дитини були індивідуально розроблені, з урахуванням особливості фізичного та психоемоційного стану, форми церебрального паралічу дітей. Індивідуальними комплексами самостійних занять була доповнена фізична реабілітація, яку отримували діти в умовах спеціальної школи Вона включала фізіотерапевтичні процедури, лікувальний масаж, ЛФК Зазначені заходи проводилися у Запорізькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті № 1 для дітей з наслідками поліомієліту і церебрального паралічу.
Діти експериментальної групи, на відміну від контрольної групи, займалися самостійно на протязі всього навчального року, тобто їх щоденна рухлива активність була розширена за рахунок самостійних занять, а це є важливим, тому, що початок шкільного періоду знижує рухову активність дитини на 25-50% у порівнянні з дошкільною. Діти віднесені до контрольної групи між курсами ЛФК мали перерву в два місяці (така періодичність занять є в зазначеній школі).
Основним завданням було зберегти обсяг рухової активності дитини, хворої ЦП. Для успішної побутової навчальної, трудової та соціальної адаптації до реальних умов життя необхідні постійні, наполегливі заняття корекційними фізичними вправами. Вітчизняні та зарубіжні спеціалісти переконливо довели, що руховий розвиток дитини надає потужний вплив на загальний розвиток, а саме на формування мови, психіки, інтелекту, аналізаторних систем [5].
Навчання хворих ЦП елементарним рухам у суглобах є основною для оволодіння надалі складними діями, такими, як: ручні дії, сидіння, стояння, ходьба, навички самообслуговування Під час навчання рухам у всіх їхніх видах (пасивні, пасивно-активні й активні рухи) необхідно паралельно навчити хворого вмінню виділяти той або інший рух; більш правильно виконувати його; уміти сполучити між собою кілька освоєних елементарних рухів, тобто координувати їх, з'єднуючи в найпростіші комбінації й умінню виконувати цілеспрямовані рухи. Від нормалізації рухів залежить подальша доля хворого, оволодіння професією й пристосування його в житті.
При використанні запропонованої програми дотримувались наступних загальноприйнятих принципів: регулярність, систематичність і безперервність застосування фізичних вправ; індивідуалізація вправ у відповідності зі стадією захворювання, його тяжкістю, віком дитини, його психічним розвитком; поступове, суворо дозоване збільшення фізичного навантаження.
Експериментальна програма фізичної реабілітації дітей з ЦП 13-15 років передбачала застосування такої форми фізичних вправ, як самостійні заняття. У програму були включені: вправи на розтяг; активні вправи для відновлення сили м’язів; вправи для відновлення координації рухів; вправи для корекції відхилень у поставі й закріплення навички правильної постави та покращення ходи Фізичні вправи мали виконуватись кожного дня, так, як навіть кілька днів перерви призводять до значного погіршення досягнутих результатів
Аналізуючи результати експерименту стосовно психоемоційного стану досліджуваних дітей, виявили, що в них спостерігається підвищений рівень тривожності та зниження мотивації до самостійного відновлення. Тому одним із основних завдань нашої програми ми вважали покращення психоемоційного стану дітей шляхом зниження рівня тривоги та підвищення мотивації до занять фізичними вправами. З дітьми проводилися бесіди, темою яких були фізичні вправи та їх вплив на організм людини Пояснювалося, як треба займатися, на протязі якого часу, щоб побачити зміни у своєму фізичному стані. Велися розмови про плани на подальше життя: де хоче навчатися дитина, працювати. Наголос ставився на тому, що дитина має бути самостійною і починати розвиток самостійності треба у школі Також зверталася увага дітей на те, що без активної участі і бажання покращити свій теперішній стан не можна добитися позитивних резу льтатів
Висновки
Значну роль у формуванні мотивації до самостійних занять фізичними вправами дітей з церебральним 13-15 років відіграє надання інформації про їх ефективний вплив на стан систем організму людини.
Самостійні заняття фізичними вправами впливали на зменшення спастичності м’язів, покращення координації рухів, збільшення сили м’язів.
Програма самостійних занять розроблялася для кожної дитини окремо з урахуванням індивідуальних особливостей фізичного і психоемоційного стану.
Виявлено, що дітей треба постійно стимулювати до активної участі у процесі самореабілітації, та контролювати Контроль здійснювався безпосередньо автором, за допомогою щоденників, які вели діти, де відображувалося скільки разів на тиждень і як успішно займалася дитина. Діти самі позначали вправи, які виконували Також контроль здійснювали інструктори ЛФК, і вихователі.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах спеціальної школи
Література
1. Клещерова І. М. Уявлення фахівців-реабілітологів про чинники ефективності комплексної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи //Соціальна педіатрія і реабілітологія. Випуск I (IV) // Збірник наукових праць. - К.: Інтермед 2007. - С. 218-223.
2. Основи медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи. Навчально-методичний посібник / За ред. Мартинюка В. Ю., Зінченко С. М. - К.: Інтермед, 2005. - 416с.
3. Чудна Р. Ф. Профілактика інвалідізації дітей з органічними ураженнями нервової системи засобами адаптивного фізичного виховання //Соціальна педіатрія і реабілітологія. Випуск I (IV) // Збірник наукових праць. - К.: Інтермед, 2007. - С. 314-317.
4. Фаткулаева С. В. Социальная адаптация детей с ДЦП // Всероссийская конференция по проблемам детей-инвалидов «Партнерство во имя развития». М., 1998, ВОИ. - С. 168-178.
5. Волкова С.С. Фізична реабілітація дитини хворої на ДЦП в родині. Підготовка дитини хворої на ДЦП до школи // Поради батькам, які виховують дитину-інваліда. - Запоріжжя 2003. - С. 10-15.
Надійшла до редакції 27.12.2007р.