CC BY
377
_ПРОБЛЕМЫ ДОШЮЛЬНО! ОСВ1ТИ_
душевно-духовно! сутшсно-смислово! взаемоди. Лише за таких умов комушкащя мiж батьками i дiтьми може здiйснюватись швидше, прозорше, чистiше, безпосередньо вiд серця до серця.
Усе це наводить на думку: можливо найголовнiше та найкраще, що дали нам вже зараз дии - це розумiння того, що варто докоршно реорганiзовувати методики имейного виховання: культивувати в д^ях i, мабуть, передуем у собi прагнення автентичного способу пiзнання й перетворення свiту, такого, що ввдповщае внутрiшнiй сутностi, душевно-духовнш природ! власного «Я».
Отже, актуальною на сьогодш е проблема до^дження душевно-духовного потенщалу ам'1 як визначально! умови повнощнного розвитку особистосл дитини. Розглядаючи суб'ектно-вчинковий тдхвд як такий, що оргашчно поеднуе суб'ект-суб'ектну дiалогiчну методологiю психолопчного пiзнання та перетворення людиною свггу з методологiею вчинковою, вважаемо його найбшьш адекватним i перспективним для розв'язання зазначених проблем сiмейного виховання. Свою конкретизащю цей пiдхiд знаходить в вде! спiльного вчинку любов^ що передбачае душевно-духовний розвиток ам'1 як цшсно! системи, в якш батьки i дiти збагачують одне одного автентичними людськими цiнностями та смислами. Варто сподiватися, що за таких умов ам'я перетвориться у им'ю ново! формацп, у справжнш «експериментальний та розвивальний майданчик», де кожен стане i творцем, i виконавцем, i критиком, i аналииком в однiй особi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования / Р. Нельсон-Джоунс - Спб.: Питер, 2000. - (Сер. Золотой фонд психотерапии). - 464 с.
2. Овчарова Р.В. Психология родительства / Р.В. Овчарова: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений - М.: Академия, 2005. - 368 с.
3. Татенко В.О. Суб'ектно-вчинкова парадигма в сучаснш психологи / В.О. Татенко // Сощальна психолопя. - Ки!в, 2006. - № 1. - С. 3-13.
4. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности / Л. Хьелл, Д. Зиглер - 3-е изд. - Спб.: Питер, 2006. - (Сер. Мастера психологии). - 607 с.
УДК 373.2
О. Т. ПИСАРЧУК
ОСОБЛИВОСТ1 ФОРМУВАННЯ ОСВ1ТНЬО-РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ДОШК1ЛЬНИХ ОСВ1ТН1Х ЗАКЛАД1В
У статтi до^джено чинники, умови та особливостi оргатзацп освтньо-розвивального середовища дошюльних освттх закладiв; визначено компоненти освтньо-розвивального середовища дошюльних освттх закладiв, виокремлено умови забезпечення його результативностi; обгрунтовано можливостi щлеспрямованого формування освтньо-розвивального середовища сучасних дошюльних навчальних закладiв.
Ключовi слова: середовище, освтньо-розвивальне середовище, дошюльний навчальний заклад, дошюльники.
О. Т. ПИСАРЧУК
ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНО-РАЗВИВАЮЩЕЙ СРЕДЫ ДОШКОЛЬНЫХ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ
В статье исследованы особенности и условия организации образовательно-развивающей среды дошкольных образовательных учреждений; выделено компоненты образовательно-развивающей среды дошкольных образовательных учреждений, показано условии обеспечения ее результативности; обоснованы возможности целенаправленного формирования образовательно-развивающей среды современных дошкольных образовательных учреждений.
Ключевые слова: среда, образовательно-развивающая среда, дошкольное образовательное учреждение, дошкольники.
O. T. PYSARCHUK
THE FEATURES OF EDUCATIONAL AND DEVELOPMENTAL ENVIRONMENT OF PRESCHOOL EDUCATIONAL INSTITUTIONS
This article explores the features and conditions of educational and developmental environment of preschool educational institutions, selected components of the educational and developmental environment of preschool education, provided that shows its effectiveness, and proved the possibility ofpurposeful formation of educational and developmental environment of modern pre-school educational institutions.
Keywords: environment, educational and developmental environment, preschool educational institution, pre-schoolers.
Останне десятирiччя для дошшльно1 освии е перюдом штенсивного пошуку нових концептуальних вдей та шляхiв розвитку. Проблема модершзаци змюту дошк1льно1 освгги, що виникла у зв'язку з необхвдшстю оновлення принципiв ïï цшей та завдань, оптимiзацiï життя сучасно1 дитини вiдповiдно до демократичних засад украшського суспiльства, е актуальною та першочерговою для науковцiв i практиков.
Сучасна освiта грунтуеться на розвитку i саморозвитку «Я» кожноï людини. Доа сутнiсть роботи з дошкольниками полягала у трансляцiï ïm знань, вмшь та навичок, що знадобляться у майбутньому. Поступово почали ввдходити у минуле догми традицiйного навчання та виховання дошк1льнят, як1 на практищ здебiльшого зорiентованi на засвоення навичок письма, читання, математики. Традицшна педагогiчна наука iгнорувала роль у розвитку дошкшьника його власних сутнюних сил, суб'ектно1' активностi, не визнавала проблеми саморозвитку. Дошкольники перебували у штучно створених умовах, як не ввдповвдали потребам ïx природного розвитку. Тому виникла необхвднють, насамперед, у нових тдходах до визначення цшей i завдань розвитку i виховання дитини.
Мета нащонально1' дошшльно1' освии - створити сприятливi умови для особиспсного ставлення i творчо1' самореалiзацiï кожно1' дитини. Як стверджуеться у Базовому компонента дошк1льно1' освiти в Украш, «прюритетами державно1' полiтики в розвитку дошшльно1' освiти е ïï особислсна орiентацiя, формування гуманiстичниx щнностей, забезпечення фiзичного, псиxологiчного та морального здоров'я дитини» [2, с.7]. Система дошкiльноï освiти мае забезпечувати надання прiоритету сьогоденним розвивальним, виховним i навчальним завданням перед перспективними, ввдмову вiд погляду на дошк1льний заклад як на школу для маленьких, переорiентацiю на сощальний розвиток дитини, плекання ïï iндивiдуального обличчя. Завдання дошкiльноï освiти - створити належш умови для реалiзацiï дитиною свого природного потенщалу (фiзичного, псиxологiчного, сощального).
Отже, у межах особистiсно зорiентованого пiдxоду дитину характеризують сукупност вих ïï проявiв слiд ураховувати вшов^ статевi особливостi, iндивiдуальну iсторiю життя тощо. Змiна суспiльниx прiоритетiв, модершзащя нацiональноï системи освiти на засадах особиспсно орiентованого пiдxоду об'ективують необхвдшсть посилення уваги до створення у навчальних закладах сприятливих умов для розвитку самостшно].', творчоï, життездатноï людини з розвиненою самоповагою i почуттям самовартосп. Усвiдомлення необxiдностi пошуку нових пiдxодiв привело до розумiння того, що ощнка якостi i розвивального потенцiалу освiтнього середовища дитини повинна бути першоосновою дiй i взаемин педагогiчноï дiяльностi. Практичне вирiшення завдань сучасноï дошкiльноï освiти потребуе грунтовноï психолого-педагогiчноï основи для оргашзаци освiтнього процесу та створення освиньо-розвивального середовища.
Загалом середовищем називають сукупнiсть явищ, процесiв, що здiйснюють вплив на до^джуваний об'ект; комплекс умов, яш оточують людину i взаемодiють iз нею як з органiзмом i з особиспстю. Розрiзняють зовнiшне i внутршне, предметне i соцiальне середовище, а також iн. [3, с.7]
Проблема до^дження освiтнього середовища визначаеться вичизняними i зарубiжними вченими як одна з найважливших педагогiчниx проблем. Аналiз педагогiчноï, псиxологiчноï лiтератури, педагогiчноï практики свiдчить про iнтерес до проблеми формування освиньо-розвивального середовища, що пов'язане з гумашзащею середовища (I. Песталоцщ, Я. Корчак, В. Сухомлинський), штегращею впливу соцiального середовища на розвиток особистосп (Л. Буева, С. Моложавий, С. Шацький), оргашзащею цiлiсного виховного процесу в
_ПРОБЛЕМЫ ДОШКIЛЬНОÏ ОСВ1ТИ_
розвивальному середовищi (М. MoHTeccopi, Р. Штайнер, Р. Фахрутдiнова); створенням комфортного середовища навчального закладу (О. Воробйова, Т. Лошакова).
Вплив ocвiтньoгo середовища на актуалiзацiю духовно-творчого пoтeнцiалу ocoбиcтocтi до^джували Ш. Амoнашвiлi, А. Анoхiн, Ю. Бродський; вплив культурного середовища -А. Трошева, Н. Романченко; освинього - А. Вopoнiн, С. Дерябо, В. Левш; навколишнього середовища - В. Афанасьев, Г. Тарасюна.
Однак залишаеться нeдocлiджeним питания тeхнoлoгiй формування освиньо-розвивального середовища, пeдагoгiчнi умови, тдготовки мeтoдiв виховання до формування освиньо-розвивального середовища. З виpiшeниям ще! проблеми пов'язуеться мoжливicть його педагопзацп, змiни з метою посилення виховного впливу на ocoбиcтicть, оск1льки навчання розглядаеться як перший крок до перетворення середовища сучасного дошкольного навчального закладу.
Метою статп е обгрунтування особливостей та умов формування освиньо-розвивального середовища дошюльних освишх закладiв.
У вих гуманicтичних тeopiях та практиках дошкольного виховання минулих чаciв, як i cьoгoднi, проблема формування ocвiтньo-poзвивальнoгo середовища передбачала створення пpeдмeтнo-iгpoвoгo середовища. «Без ввдповщного середовища немае конструктивно! дiяльнocтi дитини, - писала М. Монтессорг - Оточення дитини - це не просто поеднання предмелв для irop або якогось !х застосування, оточення мусить мати цiлicну форму (образ) i opiентуватиcь на цшсне сприймання дитини, а не на суму його можливостей». Дитинi не пoтpiбнe дороге середовище. Навпаки, в ньому мае бути «визначена (окреслена) незавершешсть, але не бeзфopмнicть» [9, с.6].
Видатний педагог oднiею з перших звернула увагу на проблему формування освиньо-розвивального середовища, вважала вшьну cамocтiйну дiяльнicть у створеному педагогом просторово-предметному cepeдoвищi найважливiшoю передумовою розкриття дитиною внутpiшньoгo пoтeнцiалу. Тому, на ïï думку, завдання педагога полягае насамперед у наданш дитиш заcoбiв саморозвитку й oзнайoмлeннi ïï з правилами користування ними. Особливе мicцe у пpeдмeтнo-iгpoвoму cepeдoвищi належало дидактичним, розвивальним матepiалам, як1 використовувалися цшеспрямовано та спонукали до poздумiв. [9, 10].
Дocлiдники вважають, що приваблюють дiтeй, пiдказують 1'м твopчi задуми, допомагають елементарно зopiентуватиcя у ситуаци вибору i формують прагнення до змicтoвнoï зайиятocтi так1 елементи предметно^грового середовища, як: iгpoвe та фiзкультуpнe обладнання, спортивний iнвeнтаp; матepiал для дитячoï пpацi; приладдя та матepiал для лiплeния, малювання, аплшацп, конструювання, дизайну; атрибути для рухливих i творчих iгop. Названi елементи предметно^грового середовища ефективно peалiзують таку функцш за умови зручного розмщення у доступних мicцях, на достатшх площах групових пpимiщeнь, iгpoвих майданчиюв i дiлянoк [8, с. 103].
Вивчаючи iгpoву дiяльнicть дiтeй у дошюльних закладах, В. Ясвш зазначае, що «предметно^грове середовище opганiзуетьcя так, щоб кожна дитина мала можливють займатись улюбленою справою. Рoзмiщeння матepiалу згiднo з зонами дозволяе диям об'еднуватися в пiдгpупи за штересами» [14, с. 216]. Дошк1льнята мають можливють peалiзувати cвoï знання про навколишнш cвiт у piзнoманiтних ^рах, самостшно обираючи те, що 1'м для цього пoтpiбнe.
Як вiдoмo, незаповнене i безбарвне пpeдмeтнo-iгpoвe середовище негативно впливае на дiтeй, гальмуе розвиток особистосп. Перенасичене предметне середовище так само погано впливае на псих^ малят. I «тшьки перюдично поновлюване, ваpiативнe, оптимально opганiзoванe предметно^грове середовище мае розвивальний вплив, спонукае дитину до активнoï' пiзнавальнoï дiяльнocтi, позитивно впливае на ïï емоцшну сферу, мoбiлiзуе процеси мислення» [9, с. 6].
Шмецький вчений Р. Штайнер, засновник Вальдорфсь^' пeдагoгiки, мав дещо шший погляд на змют та функцiю предметного середовища, яке називав «фiзичним». Педагог виступив проти готових iгpашoк - «продуманих та сфабрикованих штелектуальною цивiлiзацiею» [13, с. 46].
Фiзичнe розвивальне середовище передбачае таю умови, де б дитина вшьно, в шдив^альному peжимi peалiзувала cвoï потреби в бiгу, лазшш, стрибках тощо. Складаеться з
добре обладнано1 зали для фiзкультурних занять, майданчика, басейну, фiзкультурних зон у групах та на прогулянкових майданчиках.
Територiя дошкольного закладу також е складовою розвивального простору. Доцiльно видшити на територiï такО тематичнi зони: еколопчну (сад, город), де б дОти могли займатися рiзними видами сшьськогосподарсько0 працi; архiтектурно-ландшафтну; спортивно-iгрову; Огрову для моторних, дидактичних, конструктивних, сюжетно-рольових Огор тощо [10, с. 86].
Ввдносно новою для украшсько0 педагогiчноï науки е проблема створення творчого освiтньо-розвивального середовища в закладах дошкiльноï освiти, та ïï розробка здшснюеться не на порожньому мiсцi. На тепершнш час набув поширення термш «освОтне середовище» (G. Бондаревська, А. Лукша, В. Веснiн, I. Левицька, Л. Кепачевська, I. Улановська). У монографiях, дисертацiях та iнших наукових працях висвiтлено теоретичнi концепцiï, класифшаци, дефiнiцiï термiна «середовище» (В. Ясвш, С. Сергеев та iн.). Здшснено класифiкацiю освiтнiх середовищ. Категорiю «освОтньо-виховне середовище» вивчали Л. Буева, Ю. Мануйлов, Л. Новикова, Н. Селиванова, В. Петрiвський, I. Якиманська, В. Ясвш та шшО, сутнiсть понять «спосОб життя закладу освОти», «дух школи», «корпоративний дух школи», «оргашзацшний клiмат школи» (О. Гуменюк), «освОтнш простОр», «виховна система» (В. Докучаева, Л. Новикова, С. Савченко, В. Селиванова та ш.), «творче освОтне середовище» (В. Ясвiн). I. Фурман, Б. Ельконш, А. Валицька називають розвивальне освiтне середовище шкiльним середовищем, яке вiдтворюе в змiстi освОтшх програм модель культури в процесах ïï iсторичного розвитку.
Отже, у теори розглядаються, а на практищ реалiзуються окремi й розрiзненi компоненти освОтньо-розвивального середовища та управлiння ним. Обгрунтування ж сутностi освОтньо-розвивального середовища дошкольного освiтнього закладу, його моделювання й органiзацiя не було предметом спещального вивчення, у наявних дослОдженнях вiдсутнiй взаемозв'язок мiж роллю середовища, розробкою адекватноï моделi формування освОтньо-розвивального середовища дитячого садка та становленням особистостО дошкольников.
Розвиток дитини е складною едшстю внутрiшнiх змш ïï психiчноï дiяльностi (сприймання, пам'яп, мислення, волi та iн.) i форм ïï самореалiзацiï' (умiнь, навичок тощо). Ввдбуваеться вiн у взаемодп усiх чинников, одним з яких е зовнiшне (освiтне i розвивальне) середовище, в якому протiкае педагопчний процес i яке е його важливою складовою частиною.
Дошшльний вш сензитивний i найбiльш сприятливий для розвитку не тшьки образного мислення, але й уяви - психОчного процесу, що становить основу творчоï дОяльностО Одним з основних вимог розвитку творчоï особистостО дошкольника е широкий шдхвд до виршення проблеми (творчють - стиль життя). «Дорослий повинен створювати вс умови для того, щоб дитина самостшно могла вести пошуково-дослвдницьку дОяльшсть, вирОшувати рОзш питання по-своему», - пише О. Кононко [7, с. 3].
Навчання, виховання, розвиток дитини повинш здшснюватися в атмосферО захищеностО, психолопчного комфорту. Це означае, що «оточення дитини мае бути безпечним як щодо ппени, умов життедОяльностО загалом, так i в морально-психолопчному аспект!» [10, с. 59]. ПередусОм навколишне середовище повинно вОдповвдати структурО когнiтивноï (шзнавальноо.) сфери дитини, передбачати можливостО вшьного розвитку iгровоï та шших видав ïï дОяльностО
Результатами аналОзу науковоï лОтератури забезпечили можливОсть побудувати ОерархОчну структуру освОтньо-розвивального середовища як фактора виховного впливу на дитину (рис.1).
Середовище ми характеризуемо як складну систему матерОальних i духовних об'екпв дОяльностО дитини. Вона мОстить такО види освОтньо-розвивального середовища: освОтне, виховне, творче, предметне, розвивальне, навколишне, культурне, освОтньо-виховне, предметно-Огрове, просторово-предметне, фОзично-розвивальне, природно-розвивальне, творче освОтньо-виховне та розвивально-предметне.
ОсвОтньо-розвивальне середовище - достатньо складний феномен. Його визначають як комплекс психолого-педагопчних, матерОально-техшчних, санОтарно-гОгОенОчних, ергономОчних, естетичних умов, що забезпечують органОзацОю життя дОтей у дошк1льному закладО. З шшого боку, освОтне середовище визначають як сферу дшсносп, у межах якоï вОдбуваеться трансляцОя соцОокультурного досвОду i мОстяться складовО такого розвитку ïï суб'екпв, унаслОдок якого вони у змозО усвОдомлено, самостОйно i вОдповОдально здОйснювати перетворення педагопчно0 системи i самого себе. Отже, освОтньо-розвивальне середовище становить сферу
_ПРОБЛЕМИ ДОШКIЛЬНОÏ ОСВ!ТИ_
життедОяльностО дитини, в якОй здОйснюеться ïï цОлеспрямований розвиток через оволодОння певним соцюкультурним досвОдом.
Основний нормативний документ, який визначае сучаснО вимоги до змОсту та обсягу дошкольно0 освОти в Укра0ш, ïï прОоритети, - Базовий компонент дошкiльноï освОти [2]. Кроком на шляху до реоргашзацп та оновлення, вОдповОдно до Закону Украши «Про дошк1льну освОту», е Базова програма розвитку дитини дошкОльного вшу «Я у СвОтО» [1]. Програма орОентуе педагогОв дошк1льних закладОв на оновлення освОтньо-розвивального середовища вОдповОдно до сфер та перспектив розвитку життедОяльностО дошкольникОв. Насичене та рацюнально облаштоване предметно-Огрове та природне розвивальне середовище е мОсцем для Огор дОтей й стимулом, спонуканням до певних самостОйних занять.
Створення освОтньо-розвивального середовища в дошкольних навчальних закладах е важливим напрямком реформи дошкiльноï освОти. ВОдомо, що основш пОдходи до здОйснення реформи були сформоваш ще в Концепци дошкольного виховання (1989). Особливе мОсце в Концепцiï займае роздОл, присвячений створенню розвивального середовища. [10]).
До освОтньо-розвивального середовища ставляться певнО вимоги. Це якОснОсть, розвивальний характер та комфортнОсть. Тому модель освОтнього простору передбачае наявнОсть базису середовища для всОх видОв дОяльностО дитини; рОзномаштносп елементОв середовища; свободи вибору дОяльностО i переходу вОд одше0 до шшоц гнучкостО i вОдвертостО у ставленнО до дОяльностО i взаемодп як Оз боку дитини, так i з боку дорослого; «стимулювання свободи» О творчостО.
Сучаст дослОдники розкривають сутнОсть також i предметного освОтньо-розвивально середовище як «систему матерОальних об'екпв дОяльностО дитини, що функцОонально моделюе змОст ïï духовного i фОзичного розвитку» [11, с. 63]. Збагачене середовище передбачае едшсть соцОальних i природних засобОв забезпечення повноцiнноï життедОяльностО дитини. До них належать архОтектурно-ландшафтш та природничо-еколопчш об'екти; художнО студи; ОгровО та спортивнО майданчики; конструктори; тематичнО набори Ограшок, посОбников; аудювОзуальш та ОнформацОйнО засоби виховання i навчання. ЗмОст розвивального предметного середовища мае задовольняти всО потреби щодо розвитку дитини та становлення ïï творчих здОбностей. Кожний вшовий перОод мае свою специфОку.
Наприклад, у дОтей середнього дошкольного вОку потреба в русО надзвичайно велика, тому в груш слОд видОлити мОсце для спортивного куточка. Можна створити в комнатО дорОжку руху, де за допомогою модулОв, картинок та знакОв чи символОв буде визначено, яко рухи повинт виконувати дОти. СереднОй вОк - розквОт сюжетно-рольовоï гри. ДОти цього вОку вже можуть використовувати предмети-замшники, символи, яко дають можливОсть вийти за рамки реально0 предметноï дОх' та вОдтворити загальний задум у ОгровОй формО, використовуючи шшО предмети. Ця особливОсть вОдОграе важливу роль в Онтелектуальному розвитку дитини, отже, бажано замОсть реальних предметОв якомога бОльше пропонувати предмети-замОнники; Огрове середовище необхОдно наповнити дидактичними Ограми. У старших вОкових групах потрОбно застосовувати рОзнО освОтнО матерОали, якО сприяють оволодОнню читанням, математикою: друкованО лОтери, слова, таблицО, книжки з крупним шрифтом, посОбники з цифрами, настОльно-друковаш Огри з цифрами та ливрами, ребуси, головоломки. Так само використовують матерОали, що стимулюють розвиток пiзнавальноï активностО дОтей. Обов'язково видОляеться мОсце для дидактичних Огор математичного змОсту причому таких, де б дОти могли виявляти самостшшсть у виборО матерОалу. Не слОд забувати i про предмети для дослiдно-пошуковоï дОяльностО
Будь-яке середовище мае забезпечувати розвиток творчих компонентОв мислення дОтей, створювати ïм можливОсть вшьно манОпулювати об'ектами, конструювати рОзнО моделО бачення свОту, вирОшувати творчО завдання [4, с. 68].
ОсвОтньо-розвивальне середовище мае вОдповОдати i вОковим особливостям дОтей. Загалом, як стверджуе З. Береснева, воно визначаеться взаемозв'язком таких компонентов:
1) результат дОяльностО фахОвщв - художников, проектувальников, конструкторОв, майстрОв-оздоблювачОв (твори мистецтва, меблО, Онструменти, предмети, вироби прикладного мистецтва, посОбники, Ограшки);
2) тдсумок роботи персоналу дошк1льного закладу i батьшв з opганiзацiï та оформлення побуту (облаштування зон, виставок, виготовлення пociбникiв та ^ашок-саморобок, декоративне оформлення комнат до свят тощо);
3) участь дией в оформлеш iнтep'еpу пiд кepiвництвoм вихователя [4, с. 64-65].
yci елементи освиньо-розвивального середовища зocepeджeнi забезпечувати i стимулювати вiльний вибip i змiну видш дiяльнocтi дитини, створювати актуальнi для не1' i дocтупнi для ïï розвитку проблемш cитуацiï. Для цього вони повинш бути iнфopмативними, експресивними, втiлювати в coбi пiзнавальну та емоцшну новизну.
Пoвнoцiннe ocвiтньo-poзвивальнe середовище передбачае едшсть coцiальних i природних заcoбiв забезпечення життедiяльнocтi дитини. До них належать архиектурно-ландшафтш та природничо-еколопчш об'екти; худoжнi студи; iгpoвi та спортивш майданчики; конструктори; тeматичнi набори ^ашок, пociбникiв; аудioвiзуальнi та шформацшш засоби виховання i навчання [8].
Сприятливе середовище повинно пробуджувати у дией активнicть, давати 1'м можливють здiйcнювати piзнoманiтнi види дiяльнocтi. Разом з тим, воно ж повинно при необхвдносл гасити надзвичайну актившсть, давати мoжливicть вiдпoчити. Тому розвивальне середовище передбачае наявнicть мicця для релаксацп. Це може бути i «куточок уcамiтнeния», i затишна шмната з м'якими меблями й шшими елементами, як1 сприяють вiдпoчинку. Емоцшний комфорт пiдтpимуетьcя i за рахунок opганiзацiï виставок дитячих poбiт (малюнки, аплiкацiя тощо). До учаcтi у виставщ cлiд залучати твopчi роботи вих дiтeй, незалежно вiд piвня виконання.
Важливим компонентом ocвiтньo-poзвивальнoгo середовища, сприятливим для виникнения та розвитку самостшно! дiяльнocтi, е coцiальнe оточення, тобто наявшсть кола cпiлкувания з дтми та дорослими. Зауважимо, що основним суб'ектом освинього процесу е дитина.
У робот з дошкольниками тривае пошук i забезпечення пpиpoдoвiдпoвiдних кoмпoнeнтiв середовища, як б допомагали пoвнoцiннoму становлению особистосп. Основою освиньо-розвивального середовища для становления такoï ocoбиcтocтi е забезпечення дoбpoзичливoï атмосфери, де б дитиш надавалося право на актившсть, дoвipу, помилку та доброзичливе ставлення. Дитина може розвиватися як представник людства i як його piвнoпpавний член лише пiд впливом мовлення людей, як1 ïï оточують. Дoвipливi стосунки, ocoбиcтi контакти з дорослими мають позитивний вплив на змют i piвeнь пoзитивнoï' дiяльнocтi дошкшьнишв, ocкiльки в пpoцeci такoï дiяльнocтi поступово закладаються базoвi якосл особистосл (cамocтiйнicть, вiдпoвiдальнicть, кpeативнicть, самовладания, справедливють, poзcудливicть, людянicть тощо), нeoбхiднi для самовиявлення i cамopeалiзацiï дитини у ïï вшьному буттi.
Отже, освиньо-розвивальне середовище для дитини е важливою умовою eфeктивнoï пiдгoтoвки ïï до майбутнього самостшного життя. Воно мае бути оргашзоване так, аби спонукати дитину до виконания активних дш вiдпoвiднo до ïï життевого ритму, фiзичних та пcихiчних можливостей. Осв^не середовище дошкольного навчального закладу виконуе, пepeдуciм важливу iнтeгpативну функцiю, з одного боку, i функцш формування певного piвня ocвiти i сощального замовлення на пeвнiй тepитopiï. Освинш прост1р е чинником opганiзацiï взаемодп ocoбиcтocтi та iнших cуб'ектiв освии дoшкiльнoï установи, змicтoвним джерелом, базою i передумовою coцiалiзацiï' iндивiда. У процеа coцiалiзацiï' iндивiд «черпае» з освинього простору ресурси для формування i розвитку.
ПРОБЛЕМЫ ДОШЮЛЬНО! ОСВ1ТИ
Рис. 1. Ieрархiчна структура освтньо-розвивального середовища доштльного
навчального закладу.
Шд час моделювання необхвдних компонентiв освiтньо-розвивального середовища дошк1льних освггшх закладiв вважаемо за доцiльне враховувати тако психологiчнi аспекти: а) факторами формування освiтнього середовища виступають компоненти життевого простору особистостi як специфiчного фiзичного оточення, соцiокультурних обставин, що визначають загальний уклад i ритм життедояльносп; б) освiтне середовище повинно бути ввдкритою системою й забезпечувати дiалогiчнiсть усiх контактiв дитини; в) обов'язковим е створення простору повного вираження iндивiдуальних можливостей дошкольников.
Отже, створення освтньо-розвивального середовища у дошкольних освiтнiх закладах -багатоплановий процес, який е результатом думок, зусиль специфiчних особливостей та дiй адмшстрацп; батькiв. Методика облаштування цього середовища потребуе глибокого педагогiчного дослiдження.
Основними умовами формування освинього розвивального середовища дошкольних освггшх заклад1в е: 1) створення умов для вшьноо самостшноо дiяльностi дитини; 2) створення творчоо комфортно! взаемоди серед дошкiльникiв, тд час спiлкування з вихователями, з батьками; 3) використання рiзних методiв i засобiв активiзацiо дiяльностi, яка забезпечуе особистiсно-орiентовний розвиток дитини; 4) ращональне облаштування предметно-iгрового
середовища; 5) забезпечення доброзичливо! атмосфери, де б дитиш надавалося право на актившсть, довiру, помилку.
Перспективи подальших дослiджень полягають у розробцi методики формування освиньо-розвивального середовища дошк1льних навчальних закладiв, вивченi зарубiжного досвiду його оргашзацп
Л1ТЕРАТУРА:
1. Базова програма розвитку дитини дошкiльного вiку «Я у Свт» / Наук. кер. та заг. ред. О. Л. Кононко. - К.: Свггич, 2009. - 162 с.
2. Базовий компонент дошкшьно! осв^и в Украш // Дошкшьне виховання. - 1999. - №1. - С. 6-38.
3. Беляев Г. Ю. Педагогическая характеристика образовательной среды в различных типах образовательных учреждений / Г. Ю. Беляев. - М.: ИЦКПС, 2000. - 288 с.
4. Береснева З. И. Организация образовательного пространства и развивающей среды в ДОУ / З.И.Береснева // Управление ДОУ. - 2006. - №6. - С. 60-70.
5. Иванов Д. В. Психолого-педагогические подходы к исследованию образовательной среды / Д. В. Иванов // Мир психологии. - 2006. - № 4 - С. 167-173.
6. Ковалев Г. А. Психическое развитие ребенка и жизненная среда / Г. А. Ковалев // Вопросы психологии. - 1993. - №1. - С. 14-23.
7. Кононко О. Запорука особисткного зростання дошкольника / О. Кононко // Дошкшьне виховання. - 1999. - № 10. - С. 3-6.
8. Крутш К. Л. Осв^шй простр дошкшьного навчального закладу: Монографiя: У 2-х ч. - Ч. 1 / К. Л. Крутш. - К.: Освгта, 2009 - 302 с.
9. Кулюткин Ю. Тарасов С. Образовательная среда и развитие личности / Ю. Кулюткин, С. Тарасов // Новые знания. - 2001. - №1. - С. 6-7.
10. Петровский В. А. Построение развивающей среды в дошкольном учреждении / В. А. Петровский, Л. М. Кларина, Л. А. Смывина, Л. П. Стрелкова // Дошкольное образование в России / Под ред. Р. Б. Стеркиной. - М.: АСТ, 1996. - С. 57-90.
11. Психолого-педагопчш умови оргашзацп розвивального середовища в закладах освгти: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. 6 - 7 травня 2010 р. - Херсон, 2010. - 368 с.
12. Слободчиков В. И. Образовательная среда: реализация целей образования в пространстве культуры /В. И. Слободчиков // Новые ценности образования: культурные модели школ. - Вып. 7. Инноватор Bennett Colledge. - М.: Смысл, 1997. - С. 34-52.
13. Ясвин В. А. Образовательная среда: от моделирования к проектированию / В. А. Ясвин. - М.: Смысл, 2001. - 366 с.
УДК 37.035.6 - 053.4: [688.72:745.5] (045)
В. В. ГРЕСЬКОВА
ФОРМУВАННЯ НАЩОНАЛЬНО1 СВ1ДОМОСТ1 Д1ТЕЙ ДОШК1ЛЬНОГО В1КУ ЗАСОБАМИ НАРОДНО1 1ГРАШКИ
На ocHoei aHani3y nedaaoaiHHUx джерел, методичноi лтератури та doceidy роботи розкриваеться потен^ал та мкце нaрoднoi iгрaшки у формуванш нaцioнaльнoi cвiдoмocтi дтей дошюльного eiKy. Показано, що дошкыьний навчальний заклад мае стати для дтей тим моральным середовищем, в якому цыеспрямовано будуть реaлiзoвyвaтиcя завдання формування cвiдoмoi ocoбиcтocтi.
Ключовi слова: нащональна cвiдoмicть, професшна тдготовка педaгoгiв, укратська народна iaрашка, етнoрегioнaльнa культура.
В. В. ГРЕСЬКОВА
ФОРМИРОВАНИЕ НАЦИОНАЛЬНОГО СОЗНАНИЯ ДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА СРЕДСТВАМИ НАРОДНОЙ ИГРУШКИ
На основе анализа педагогических источников, методической литературы и опыта работы раскрывается потенциал и значение народной игрушки в формировании национального сознания детей дошкольного возраста. Показано, что дошкольное учебное заведение должно стать для детей той нравственной средой, в которой целенаправленно будут реализовываться задачи формирования сознанательной личности.
