CC BY
7
УДК 332.1:330.341.1
ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ НАУК0В0-1НН0ВАЦ1ЙНИХ МЕРЕЖ ДЛЯ 1ННОВАЦ1ЙНОГО
РОЗВИТКУ РЕПОН1В
© 2015 КОЮДА В. о., СЛЮСАРеВА Л. А.
УДК 332.1:330.341.1
Коюда В. О., Слюсарева Л. А. Основи формування науково-шновацшних мереж для iнновацiйного розвитку perioHiB
Формування науковочннова^йних мереж для виробництва та комерц1ал1зацп конкурентоспроможних наукових знань е одшею з невиршених проблем забезпечення iнновацйного шляху розвитку економки Украни в цлому та ii рег'ттв зокрема. У статт'1 досл'джено ланцюг взаемопов'язаних i взаемообумовлених понять: мережа - типологiя мереж - шновацшна мережа, за результатами анал'ву яких сформульовано авторськ визначення «мереж'>», «iнновацiйноi мережi» та «науково-'шновацшноi мереж». Проанал'вовано ключов'> аспекти регонального розвитку на основi економши знань, узагальнено чинники, що впливають на формування новихзнань, а також джерела перет'жання знань у регонах. Ефективне впровадження економки знань значною мiрою залежить вiд системи управл'шня знаннями на тдприемствах. Авторами узагальнено та систематизовано про-ритетт фактори впливу на формування системи управл'шня знаннями тдприемства. ДослШжеш особливост'> забезпечення шновацшного розвитку рег'ттв в умовах економки знань тдтвердили важливсть поставленого завдання - формування науковоАнновацшних мереж в УкраМ. Ключов'! слова: мережа, економка знань, система управлшня знаннями, регональний розвиток, регюнальна шновацшна система, науково-шновацшна мережа. Рис.: 3. Табл.: 6. Ббл.: 31.
Коюда Bipa ОлексПвна - кандидат економ'нних наук, професор, професор кафедри менеджменту, Хармвський нацональний економiчний ушверси-тет !м. С. Кузнеця (пр. Науки, 9а, Хармв, 61166, Украна) E-mail: [email protected]
Слюсарева Людмила Анатолй'вна - кандидат економiчних наук, доцент кафедри менеджменту, Хармвський нацональний економiчний ушверси-тет !м. С. Кузнеця (пр. Науки, 9а, Хармв, 61166, Укртна)
УДК 332.1:330.341.1 Коюда В. А., Слюсарева Л. А. Основы формирования научно-инновационных сетей для инновационного развития регионов
Формирование научно-инновационных сетей для производства и коммерциализации конкурентоспособных научных знаний является одной из нерешенных проблем обеспечения инновационного пути развития экономики Украины в целом и ее регионов в частности. В статье исследована цепочка взаимосвязанных и взаимообусловленных понятий: сеть - типология сетей - инновационная сеть, по результатам анализа которых сформулированы авторские определения «сети», «инновационной сети» и «научно-инновационной сети». Проанализированы ключевые аспекты регионального развития на базе экономики знаний, обобщены факторы, влияющие на формирование новых знаний, а также источники перетекания знаний в регионах. Эффективное внедрение экономики знаний в значительной мере зависит от системы управления знаниями на предприятиях. Авторами обобщены и систематизированы приоритетные факторы влияния на формирование системы управления знаниями предприятия. Исследованные особенности обеспечения инновационного развития регионов в условиях экономики знаний подтвердили важность поставленной задачи -формирование научно-инновационных сетей в Украине. Ключевые слова: сеть, экономика знаний, система управления знаниями, региональное развитие, региональная инновационная система, научно-инновационная сеть. Рис.: 3. Табл.: 6. Библ.: 31.
Коюда Вера Алексеевна - кандидат экономических наук, профессор, профессор кафедры менеджмента, Харьковский национальный экономический университет им. С. Кузнеца (пр. Науки, 9а, Харьков, 61166, Украина)
E-mail: [email protected]
Слюсарева Людмила Анатольевна - кандидат экономических наук, доцент кафедры менеджмента, Харьковский национальный экономический университет им. С. Кузнеца (пр. Науки, 9а, Харьков, 61166, Украина)
UDC 332.1:330.341.1 Koiuda V. O., Slyusareva L. A. Fundamentals of Building the Scientific-Innovation Networks for Innovative Development of Regions
Building the scientific-innovation networks for production and marketing of competitive scientific knowledge is one of the unresolved problems in providing the innovative way of development of Ukrainian economy in general and its regions in particular. The article researches the chain of interconnected and interdependent concepts: network - network typology - innovative network, on the basis of an analysis of which the author's definitions of «network», «innovation network» and «scientific-innovation network» have been formulated. The key aspects of regional development have been analyzed in terms of knowledge-based economy, the factors influencing the formation of new knowledge have been summarized, as well as sources of knowledge flows in the regions. An effective implementation of knowledge-based economy depends to a large extent on the knowledge management systems at enterprises. The authors have generalized and systematized the determinant factors of influence on enterprise's knowledge management systems. Results of studying the features to ensure innovative development of regions in the context of knowledge-based economy have reaffirmed the importance of the task set: building the scientific-innovation networks in Ukraine. Key words: network, knowledge-based economy, knowledge management, regional development, regional innovation system, scientific-innovation network.
Pic.: 3. Tabl.: 6. Bibl.: 31.
Koiuda Vira O. - Candidate of Sciences (Economics), Professor, Professor of the Department of Management, Simon Kuznets Kharkiv National University of Economic (pr. Nauky, 9a, Kharkiv, 61166, Ukraine) E-mail: [email protected]
Slyusareva Lyudmila A. - Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor of the Department of Management, Simon Kuznets Kharkiv National University of Economic (pr. Nauky, 9a, Kharkiv, 61166, Ukraine)
Важливим i перспективним завданням для економши Укра!ни е переход до постiндустрiального суспкьства, для чого необхцним е здшснення комплексу економiчних i суспкьних перетворень. Тра-дицшна органiзацiя науково-шновацшно! дiяльностi в УкраМ в межах окремих дотдних установ, а також
використання застар^их пiдходiв до менеджменту ште-лектуально! власност обумовлюють значне вцставання вггчизняно! шновацшно! сфери вц свиових сощально-економiчних реалш сьогодення. Використання нових форм органiзацiйно-економiчного та шструментального забезпечення шновацшно! дiяльностi покликане допо-
могти у виргшеннг питань розвитку гнновацшно! сфери в УкраМ. Усе бгльшого поширення набувае концепцiя мережевого управлгння, яка з площини органгзаци ви-робництва розповсюдилася на середовище генераци та комерщалгзаци знання.
У зв'язку гз зростаючою значущiстю iнновацiйного розвитку в умовах економгки знань формуеться сучас-ний пiдхiд на основi нових комбiнацiй ресурсiв i вина-ходiв при використаннi iнформацiйного потоку знань, отриманих в результатi прогресу науки та технологгй. 1нновацг1 е замикаючим контуром, який приводить до руху всг компоненти економгки знань i дозволяе досяг-ти економгчного зростання та пгдвищення якостг життя. Комплекснгсть, системнгсть та мгждисциплгнарний характер сучасних наукових дослгджень створюють пере-думови для виникнення нових форм гнтеграци ресурсгв на всгх стадгях гнновацгйного процесу. Формування вгт-чизняних науково-шновацшних мереж для виробни-цтва та комерщалгзаци конкурентоспроможних наукових знань е однгею з невиргшених проблем забезпечен-ня гнновацгйного шляху розвитку економгки Украши в цглому та ii реггонгв.
Ргзнг аспекти формування та розвитку постгнду-стргального суспгльства та економгки, засновано'1 на зна-ннях, знайшли вгдображення в роботах зарубгжних г вгт-чизняних вчених, зокрема: Ю. Бажала, Д. Белла, А. Галь-чинського, В. Гейця, П. Друкера, Б. Кваснюка, В. Лабоць-кого, В. Семиноженка, Т. Стюарта, Е. Тоффлера, Л. Фе-дулово'1 та гн.
Дослгдженню мережевих структур присвяченг пращ багатьох зарубгжних г вгтчизняних авторгв: М. Кас-тельса, В. Катеньова, Дж. Подольни, К. Пайджа, С. Соколенка, М. Форсгрена, Х. Хакансона, М. Шерешево! та гн. Особливостг функцгонування та перспективи розвитку науково-гнновацгйних мереж (Н1М) розглядаються в роботах Л. Воронгно!, С. Ратнер, Л. Титова. Однак питання щодо формування науково-гнновацгйних мереж на регг-ональному ргвнг пгд впливом розвитку економгки знань потребують детального дослгдження та вдосконалення.
Метою статтг е дослгдження сутностг науково-гнновацгйних мереж, а також передумов та особливо-стей !х формування на регюнальному ргвнг.
Економгка знань (ЕЗ) мае принципово новий формат, де знання, гнформацгя та где! е фактично необ-
меженими ресурсами завдяки потенцгйнгй можли-востг !х постгйного продукування. Усг галузг економгки, засновано! на знаннях, пов'язанг з виробництвом, розпо-дглом г використанням знань та гнформацг! [5; 9; 10; 29], де знання забезпечують зростаючу вгддачу вгд економгч-них активгв, що матергалгзуеться через зростання фгрм, реггонгв-лгдергв та розвиток кра!ни в цглому.
Авторами [5; 8; 9; 13] проаналгзовано комплекс джерел, на яких Грунтуеться гнновацгйний розвиток реггонгв г створюються конкурентнг переваги конкретно! територг! в умовах формування ЕЗ, та видглено ключовг екзогеннг та ендогеннг чинники зростання й розвитку економгки знань. Аналгз впливу цих чинникгв включае дослгдження зовнгшнього середовища реггону з ураху-ванням його особливостей [5; 9]: спадщина, наявнгсть
1нститут1в генераци знань, потенц1ина можлившть п1д-вищення конкурентоспроможност1 та розвитку терито-р1ально! одиниц1 на основ1 ЕЗ 1 т. 1н. У робот1 [9] детально розглянуто с1м ключових ендогенних чинникш розвитку ЕЗ на регюнальному ршш, а саме: 1) креативний потен-ц1ал регюну; 2) ефективн1сть рег1онально'1 1нновац1йно'1 системи; 3) кластеризацш економ1ки рег1ону; 4) наявшсть потужного урбан1стичного центру; 5) штегровашсть у глобальну шновацшно-виробничу мережу; 6) швестицш-на приваблив1сть регюну та обсяги венчурного швесту-вання; 7) ршень розвитку 1 завантаженост1 рег1онально'1 шформацшно-комушкацшно! 1нфраструктури. До цьо-го перел1ку, на нашу думку, доцкьно включити чинник розвитку системи ЕЗ на регюнальному р1вш на основ1 вдосконалення структури 1снуючих у регюш 1нститут1в генераци знань та трансформування шнуючих чи формування нових для Н1М. 1нститути генераци знань -це особливий вид шститутш, як1 займаються в1дтворен-ням нематер1альних ресурав 1 насамперед знанневих ак-тивш, тобто 1х створенням, апробац1ею на практиц1, обм1-ном, трансфертом шшим суб'ектам на визначених умовах (ринкових або неринкових) 1 постшним оновленням за-значених ресурсш [18]. Цибульська Е. розглядае залежно в1д стадп економ1чного розвитку суспкьства два типи 1нститут1в генераци знань [18], а саме: 1) традицшш, яю притаманн1 1ндустр1альн1й економ1ц1 й збер1гаються та еволюц1онують в межах постшдустр1ально! економ1ки; 2) нов1, генезис яких пов'язаний з пост1ндустр1альною економжою. До нових 1нститут1в генераци знань належать шформацшш структури, технопарки, венчурш ф1р-ми, глобальн1 корпораци, шновацшш кластери.
Так, 1снуюча шновацшна 1нфраструктура в Харюв-ському регюш зокрема вмщуе: 1нститути науко-вого сектора, яю зберегли св1й науковий потенщ-ал; 68 ВНЗ, з яких 53 % - навчальш заклади Ш-1У р1вн1в акредитаци; сформован науков1 парки (НТУ «ХП1», «ФЕД», «Рад1оелектрон1ка та 1нформатика», «Наукоград - Харюв») 1 технопарк «1нститут монокристал1в», 1ндустр1альну групу «У. П. Е. К». Однак у сво'1й бкьшост ц1 структури не в1дпов1дають вимогам сучасност1. По-ява окремих форм оргашзацшного та шструменталь-ного забезпечення 1нновац1йно'1 д1яльност1 в УкраМ не мала системного та всеохоплюючого характеру через негативний вплив низки суб'ективних 1 об'ективних чинник1в. На нашу думку, найбкьш перспективним 1 першочерговим шляхом удосконалення 1нновац1йно'1 1нфраструктури в УкраМ та регюнах е формування науково-шновацшних мереж.
П1дтримка процесу генераци знань на державно-рег1ональному р1вш в Укра'1н1 на сьогодн1 е недостат-ньою, тому кра'1на значно в1дстае в1д багатьох розвине-них кра'1н св1ту 1 нав1ть в1д бкьшост пострадянських. Методолог1я виробництва та комерщал1заци конкурентоспроможних наукових знань сьогодш охоплюе ство-рення [5]: 1) науково-шновацшних мереж; 2) баз штегру-ючих ресурав; 3) ключових компетенцш учасник1в шно-вац1йного процесу. Багато зах1дних кра'1н найбкьшу ува-гу придкяють систем1 стимулювання науково-досл1дно'1 та технолог1чно'1 коопераци, результатом розвитку яко'1
е формування реггональних г локальних гнновацгйних мереж. В Украшг виргшення питань формування Н1М потребуе поглибленого критичного аналгзу щодо пере-думов, особливостей та визначальних чинникгв впливу на цей процес з урахуванням результатгв аналгзу вну-тргшнього середовища реггонгв г зовнгшнього оточення на макро- та мгжнародному ргвнг.
Перш нгж вести мову про створення Н1М, необ-хгдно детально проаналгзувати такг першочер-говг питання з урахуванням специфгки та осо-бливостей вимог сьогодення, а саме: сутнгсть, змгст, характеристики та чинники впливу на формування та функцгонування мереж в умовах глобалгзацг! економгки; визначення гнновацгйно! мережг; вплив парадигми ЕЗ на реггональний розвиток; ключовг аспекти системи управ-лгння знаннями на пгдприемствах як основних учасни-ках гнновацгйного процесу та практичного використан-ня результатгв науково-технологгчного прогресу.
У роботах [1; 3; 6; 7; 15; 25; 27; 30 та гн.] визначена сутнгсть мереж, !х класифгкацгя, формування мережево-го пгдходу, вплив соцгологг!, органгзацг! та економгки на формування суб'екта в середовищг генерацг! знань. Ме-режева форма органгзацг! бгзнесу розглядаеться як аль-
тернативна форма управлшських структур, серед яких видкяються таю типи узгоджень: ринки, штегроваш оргашзацп та г1бридн1 (у т. ч. мереж1). Мережев1 п1дпри-емства набувають нов1 форми економ1чно! влади в сучас-н1й економ1ц1, обмежуючи при цьому конкуренцш. Най-бкьш значущим щодо впливу на формування наступних п1дход1в стало пояснення м1жф1рмово! кооперацГ! в межах економ1ки трансакц1йних витрат, що е ключовим чинником. У сучаснш теорГ! орган1зацГ1 робиться акцент на ресурси та знання як основу конкурентних переваг 1 визнання постшного навчання в умовах змшносп та технолог1чно! траекторГ! розвитку й обмежених мож-ливостей сприйняття та засвоення знань, що сприяло переоцшщ рол1 м1жф1рмово! кооперацГ! та формуванню ново! штерпретаци мережевого феномена [3] з урахуван-ням витрат (щодо технологи та навчання тощо). З ураху-ванням викладеного ран1ше необх1дно досл1дити ланцюг взаемопов'язаних 1 взаемообумовлених понять: мережа -типолог1я мереж - шновацшна мережа як основу для об-Грунтування визначення науково-шновацшно! мереж1. Точки зору заруб1жних 1 в1тчизняних вчених та фахшцш щодо поняття «мережа» наведен1 в табл. 1.
Анал1з представлених понять (див. табл. 1) дозволив виокремити особливост та специф1чш характе-
Таблиця 1
Поняття «мережа»
Автор (и) Характеристика
М. Кастельс [6] Комплекс взаемопов'язаних вузлiв - дтових одиниць, спец^чна форма тдпривмства, система засобiв якого створена шляхом перетину сегменпв автономних систем цтей
М. Форсгрен, Й. Йохансон [22] Набiр взаемопов'язаних вщношень обмiну мiж учасниками, як контролюють окремi бiзнеси
П. Беже, Дж. Гроневеген [21] Група незалежних учаснимв, кожен iз яких частково, але цтеспрямовано залучений до дiяльностi всi£Í групи
Дж. Подольни, К. Пайдж [30] Будь-яка група дшчих осiб (не менше двох), яка ма£ повторюванi, довготривалi зв'язки обмшу мiж собою, i водночас у цш групi вiдсутнiй владний орган, уповноважений розв'язувати дискусшы питання, що виникають у процесi обмiну
Х. Хакансон [24] Набiр суб'ектiв, якi iнституцiонально незалежнi один вщ одного, але виконують дм та/або контролюють ресурси, вза£мозалежш у певному сенсi
К. Джонс, В. Хестерль С. Боргатт [27] Стiйка та структурована сукупшсть напiвнезалежних фiрм (або некомерцiйних органiзацiй), залучених до вза£мних зв'язкiв та об'£днаних £диною метою
К. 1ма1, Х. 1там1 [25] Сукупност або системи одиниць, мiж якими в межах визначених вщносин пiдтримуються бiльш-менш постiйнi зв'язки
В. Катеньов [7] Гнучм управлiнськi структури, що функцiонують за рахунок кнування загально''' ресурсное' бази, в якш ключовим ресурсом £ мережевий шформацшний ресурс, i найбтьш вдало по£днанi формальнi та неформальн порядки для координацп й узгодження дiяльностi учасникiв мережi
О. Асаул, £. Скуматов, Г. Локтввва [1] Комплекс бiзнес-одиниць (мережевих партнерiв), якi функцiонують самостшно в режимi вза£модй' зi сво'ми мережевими партнерами
М. Шерешева [19] Система контрактiв мiж формально незалежними економiчними агентами з метою оптимального комбшування i використання ресурсiв, включаючи знання в експлщитнш та iмплiцитнiй формах
Я. Кузьмшов, К. Бендуюдзе, М. Юдкевич [11] Сукупнiсть зв'язмв мiж групою економiчних агентiв, як знаходяться один з одним в тих або шших вiдносинах
С. Соколенко [15] Група фiрм, якi об'£днуються з метою використання сво'х особливостей, ресурсiв, специфiчних переваг перед iншими для реалiзацií певних спiльних проектiв
Джерело: узагальнено авторами на 0CH0Bi [1; 6; 7; 11; 15; 19; 21; 22; 24; 25; 27; 30].
ристики, складовi та чинники впливу на мережи 1) на-явшсть кола учасниюв (суб'eктiв, партнерiв, !х груп, су-купнiсть, комплекс структур, дкових одиниць, мереже-вих партнерiв, оргашзацш, агентiв тощо) - формально (шституцюнально) незалежних юридичних i фiзичних оаб [1; 6; 7; 11; 15; 19; 21; 22; 24; 25; 27; 30]; 2) кнуван-ня взаемопов'язаних вцносин, довготривалих зв'язкiв обмшу, взаeмозалежностi учасникiв у певному сенй, постiйних зв'язкiв мiж ними та взаемодГ! [6; 11; 15; 22; 24; 25; 27; 30]; 3) об'еднашсть единою метою (реалiза-цiя спкьних проектiв для оптимального комбшування та використання ресурсiв; цкеспрямоване залучення до спкьно! дiяльностi та И взаемоузгодження) [7; 15; 19; 21; 27]; 4) довгостроковкть угоди (система контр-акйв) мiж учасниками мережi [19; 25; 30]; 5) наявшсть системи засобiв, створено! через перетин сегменпв ав-тономних систем: щлей, особливостей, ресурсiв, специ-фiчних переваг перед шшими учасниками мережi [6; 15]; 6) видкення як ключового мережевого iнформацiйного ресурсу [7]; 7) наголос на найбкьш вдалому поеднанш формальних i неформальних порядкiв для координаци та узгодження дiяльностi учасниюв мережi [7]; 8) наявшсть загально! ресурсно! бази, у т. ч. знань в експлщит-нш та iмплiцитнiй формах [19].
З урахуванням видкених особливостей та специфь ки мереж пропонуеться таке авторське визначення: мережа - це сукупшсть учасниюв, об'еднаних единою метою на основi системи взаемовiдносин, де ефективно поедна-нi формальнi та неформальш форми взаемодГ! для координаци й узгодження дшльност партнерiв за наявностi арсеналу засобiв зпдно з автономними системами цкей з використанням мережевого шформацшного ресурсу.
Розкриття сутностi, побудова всебiчних характеристик, форм прояву та функцюнування мережi як об'екта ринкового конкурентного середовища е невiд'емною складовою морфологГ! сучасного суспкь-ства. У результатi проведених дослiджень були визна-ченi основш вiдмiнностi мережi вiд традицiйних орга-
шзацш, а саме: 1) здатшсть до генерування, обмшу та поширення знань; 2) ефективне оброблення шформа-цiйних баз даних; 3) адаптування до динамiчних змiн конкурентного середовища; 4) гнучюсть у коригуваннi органiзацiйно-економiчних iнструментiв вiдповiдно до змiн цкей пiд впливом iнституцiональних, культурних, технолопчних та шших перетворень; 5) формування системи управлiння знаннями; 6) впровадження шнова-цiйних розробок для шдвищення конкурентоспромож-ностi та набуття конкурентних переваг. У роботах [3; 6] виокремлено п'ять тишв мереж та !х характеристики, наведенi в табл. 2.
На нашу думку, доцкьно також видкити шнова-цiйнi та науково-шновацшш мережi. У науковiй лиера-турi визначення iнновацiйних мереж не набуло досить широкого поширення. В межах шновацшного проекту «Нацюнальна шновацшна мережа» у РосГ! [14] шнова-цiйна мережа розглядаеться як штегрований 1нтернет-портал, призначений для забезпечення колективно! ро-боти з максимальною акумуляшею iнформацГ!, що надае користувачевi рiзнi iнтерактивнi сервiси, якi працюють у рамках одного шеЬ-сайту. У робой [16] шновацшна мережа визначена як об'еднання самостшних об'ектш на основi партнерства та контракту, яка е вцкритою економiчною системою, що складаеться з безлiчi само-стiйних господарських одиниць. Згiдно наведених ви-значень i власних дослiджень щодо шновацшних мереж пропонуеться розглядати iнновацiйну мережу як склад-ну соцiально-економiчну мiжорганiзацiйну систему, яка створена на основi контракту (угоди) партнерiв i надае можливост акумуляцГ!, обробки iнформацiйно! бази даних, надання, перетоку, використання (чи поширення) знань зпдно штерактивного сервку для активiзацГ! iнновацiйно! д1яльност у вск сферах на базi единого iнформацiйно-комунiкацiйного простору.
Удосконалення шновацшних мереж та !х перетво-рення на науково-шновацшш необхцне через суттеву роль та значущкть науково! складово! в iнновацiйному розвитку на будь-якому рiвнi. Наукова складова шнова-
Таблиця 2
Типи мереж
№ з/п Типи мережi Характеристика
1 Постачальниюв Вм1щу£ субпщряди, угоди з первкного виробництва обладнання та проектування м1ж клкнтом \ постачальниками промжшх виробничих вкладань
2 Виробниюв Охоплюють ус1 угоди ¡з сумкного виробництва, як дозволяють конкуруючим виробникам об'£днати сво! виробнич1 потужность ф|нансов1 й кадров! та ¡нш1 види ресурав для роз-ширення власних продукт-портфелв та географтного розповсюдження
3 Споживч1 мереж1 Визначаються через форварды зв'язки виробничих компанш з дистриб'юторами, ринко-вими каналами, посередниками, що створюють додаткову варткть, та кшцевими спожива-чами на головних експортних або внутршшх ринках
4 Коалщп за стандартами 1нщ1юються тим, хто встановлю£ потенцшш глобальш стандарти з метою привести якомо-га бтьше ф1рм у меж1 стандарт^ на Тх власш товари або стандарти ¡нтерфейсу
5 Технолопчно! коопераци Сприяють придбанню продуктового дизайну та виробничо! технологи, стимулюють сптьне виробництво \ розробку процеав, як дозволяють дтитись загальним науковим знанням \ результатами НДДКР
О
О
<
т о
<
О ш
Джерело: узагальнено авторами на основi [3; 6].
о
о
Q_
<
m о
<
S
ш
цшно! мережi базуеться на системi знань, i тому слiд до-слдити ключовi аспекти впливу ЕЗ на розвиток регюшв та пiдходи щодо формування системи управлiння знан-нями суб'ектш господарювання. При формуваннi ЕЗ вцбуваеться поступова змiна iндустрiально! економжи та використання насамперед iнформацiйних ресурйв. Прояв особливостей феномена ЕЗ полягае у: прюритет-ностi знань у системi виробництва; iнновацiйностi ЕЗ; доступност знань. «Економiка знання - це економжа, заснована на виробництвi, оновленш, циркуляци, розпо-дiлi та вживанш знань» [28]. На думку авторiв [5-7; 9; 10; 12; 17 та ш.], лише ЕЗ створюе, використовуе та поши-рюе знання для шдвищення конкурентоспроможностi й набуття конкурентних переваг на вси рiвнях на основi динамiчного приросту, накопичення, оновлення знань на користь творчо'1 й штелектуально! дiяльностi, що в сукупност забезпечуе розвиток iнтелекту особи. Про-цес формування нового формату ЕЗ проходить на ^ глобалiзацil свиово! економiки, а знання (як стратепч-ний ресурс) через шформацшно-комушкащйш структу-ри швидко поширюються i споживаються в будь-якому географiчному мющ. У майбутньому загальний рiвень соцiально-економiчного розвитку кра'1н вирiвнювати-меться завдяки ЕЗ через зростаючу вiддачу економiчних активiв [5; 9; 10]. Знанневий чинник виявляе сво'1 специ-фiчнi особливостi [29] щодо появи, використання i пере-тiкання чи дифузи знань (рис. 1).
Певнi особливост знань обумовлюють вплив на розмщення, здiйснення та iнтенсивнiсть шно-вацшного процесу, що знайшло вiдображення у перетворенш теори регiонального розвитку шд впли-вом парадигми економiки знань. Сучасш концепци свь тово'1 регюнально! науки вмiщують «знанневий» вимiр й iмператив iнновацiйного розвитку пiдприемства, галуз^ регiонiв, кра'1ни [5; 29]. Безпосередньо в регюш створю-еться сприятливе середовище, яке активiзуе та стиму-люе креативнi здiбностi населення (насамперед молодО й залучення iноземних фахiвцiв i прискорюе iнтеграцiю у глобальш iнформацiйно-комунiкацiйнi та виробничi мережi. Модель територiального розвитку конкретного регiону передбачае розробку стратеги його конкурентного лидерства на основi iнтенсивного використання штелектуальних i соцiально-комунiкацiйних здiбностей мюцевого населення. У результатi узагальнення думок авторiв [4; 8; 13; 17] та власних дослiджень у табл. 3 на-
ведено найбкьш суттев1 чинники впливу на регюналь-ний розвиток на основ1 економ1ки знань.
1стотно зм1нилося розум1ння рол1, значущост1 та необх1дност1 нового знання в регюнальному еко-ном1чному розвитку в пор1внянш з тим, яким воно було наприюнщ минулого стол1ття, через вплив таких чинниюв [2; 29]:
f розширення зм1стовност1 та реальност1 знання як багатовим1рного, еволюц1йного i системного феномена, який пронизуе та трансформуе кожен елемент сучасно! економ1чно! системи рег1он1в;
f ероз1я бар'ер1в поток1в знання (1нституц1йн1 та культурш кордони), як1 ран1ше виникали в еко-ном1ц1;
f забезпечення тюно! взаемоди та конструктивно! штеграци глобального, нац1онального та регюнального знання.
Сьогодн1 1нновац1йний розвиток регюшв Грунту-еться в основному на процей глобального та локального пошуку нового знання агентами регюнально! економжи та його конвертаци в економ1чне знання для комерцш-ного використання в мюцевих умовах як прюритетного фактора розвитку економ1чно! системи регюну. Сут-н1сть рег1ональних 1нновац1й та форми ïx прояву в Р1С наведено на рис. 2.
Результати досл1джень св1дчать, що чим б!льш не-явним (не кодиф1кованим) е знання в межах науково-досл1дно! д1яльност1, тим бкьшою буде м1ра географ1чно! й адмшстративно! централ1заци [29; 31]. Функцш виробництва знання передбачае, що шновацшна д1яльн1сть повинна концентруватися в тих регюнах, де зосереджено найбкьше число чинниюв, що впливають на генерац1ю знань, а 'и перет1кання е найбкьш масштабними. Знання залежать в1д нових наукових в1дкриттш, прорив1в та шших результатов штелектуально! д1яльност1 ос1б, яю надають р1зн1 можливост1 для реалшаци науково-технолог1чного прогресу та 1нновац1й, а масштаби поширення знань од-ночасно залежать в1д швидкост1 застаршання нових цей та поширення знань серед користувач1в [23; 26; 29]. На рис. 3 воображено основн1 складов! концентрацп шнова-цшно! д1яльност1 в регюнах, масштаби та швидюсть поширення знань як база взаемозалежност й центргшзаци знань на регюнальному р1вш.
Особливост знань
Рис. 1. Спец^чш особливостi знань
Джерело: розроблено авторами.
Ключовi аспекти регiонального розвитку на ochobî економiки знань
№ з/п Аспекти Сутшстъ прояву та впливу
1 Пщвищення науково-техно-лопчноТ конкурентоспромож-HOCTi на нацюнальному та регюнальному р1внях (Нацюнальна ¡нновацшна система (Н1С) - регюнальна ¡нновацшна система (Р1С) Створення розвиненоТ ¡нфраструктури для активвацп ¡нновацшного ыдприем-ництва в рег1он1 мае забезпечити системно-комплексний пщхщ до управлшня ¡нновацшною дтльыстю та сприяти ÏÏ ¡нтенсивному розвитку на ochobî знань. Виникае потреба в постшному обмУ ¡нформац1ею в межах ¡нновацшного процесу. Сучасна ¡нновацшна модель розвитку економки в УкраТы фунтуеться на п1дсистем1 ¡нтелектуальноТ складовоТ Н1С-Р1С i визначальнш рол1 ¡нформацшно-комуыкацшноТ ¡нфраструктури та ринку ¡нтелектуальноТ власносп. Ефективысть Р1С залежить В1д комплексно-системних взаемодш ыдприемств, ¡нтелектуальних оргаызацш-провайдерв i сфери управлшня ыдсистемами генерування та використання знань у процес ¡нтерактивноТ освти. Регюн для Р1С виконуе роль активного синтезатора нестандартних ¡дей за наявност творчоТ та ¡нтелектуальноТ атмосфери
2 Оргаызацт ¡нтерактивноТ системи циркуляцп знань Постшний процес дифузй' знань i продукування нових ¡дей, товара, способ^ виробництва стае ключовою конкурентною перевагою кластера економки регюыв. Кластеры ¡нративи перетворюються на дквий та ефективний мехаызм тдвищення конкурентоспроможност й отримання конкурентних переваг як у регюнах, так i в кра'Ты за рахунок позитивних ефект1в
3 Мегаполки як своер1дн1 урбаыстичы центри Забезпечують економтне зростання та високий рвень дтово'Т активное! У великих мктах зосереджуеться креативний клас (особливо молодь), диверсифкована структура урбаыстично'Т економки та високоосвтеы квалфковаы сывробтики, розвинен визначальн складов! ¡нновац1йно'Г ¡нфраструктури, що концентруе штаб-квартири ТНК для активвацй' розвитку мкцево'Т ¡нфраструктури та розши-рення спектра дтових послуг
4 1нновац1Йна спроможысть суб'ект1в свтового господарства ¡нновацшна спроможысть стае ключовим чинником розвитку, а ресурсний потенцтл окремих компанш здатний забезпечити реалвац1ю сучасних темыв НДДКР у провщних високотехно-лопчних сферах виробництва. Таланти, ¡деТ, ¡нвестицй' визначають стратепчну конкурентоспроможысть в умовах ЕЗ, а ¡нди-катором стае шьккть патенпв, зареестрованих сптьно окремими суб'ектами та винахщниками з ¡нших кра'Тн
5 Розвиток ¡нновацмно-виробничоТ мереж1 Через розвиток ¡нновацшно-виробничо'Т мереж1 мжрегюнальы конкуренты стосунки трансформуються в системну економтну ¡нтеграц1ю та взаемовипдну ствпрацю. При залучены стратепчних актива регюни одночасно отримують в умовах глобалвацй' конкуренты переваги вщ сптьного та загальнодоступного характеру використання актива
6 Прям1 ¡ноземы ¡нвестицп Прям1 ¡ноземы ¡нвестицГГ прискорюють темпи ¡нновацшного розвитку регюну та ¡нрюють виникнення кластер^ високо-технолопчних i динамтних компанш, що в цтому сприяе включенню конкретно!' територй' (регюну) в глобальну вироб-ничу мережу. Разом ¡з залученням прямих ¡ноземних ¡нвестиц|й важливою е ста-бтьысть венчурного фшансування та комерцвлвацй' ¡нновац|й
7 Забезпечення регюну ¡нформацшно-комуыкацшною ¡нфраструктурою Пов'язане з релевантною й оперативною ¡нформацкю щодо нових знань i компе-тенц|й для ¡нновацмно'Т продукцй', подальшо'Т кооперацй' та мжнародно'Т сывпрац компанш у науково-технолопчнш сфер|. Р1вень розвитку та завантажеысть ¡нформацшно-комуыкацшно'Т ¡нфраструктури визначае оперативысть i масштаби дифузй' нових знань, ¡дей, ¡нформацй'
8 Сучасн ¡нформацшно-комун1кац1Йн1 технологи ¡нформацшно-комуыкацшы технологй' дозволяють оргаызовувати спткування учасниюв у режим! реального часу (для передач! не кодифкованих знань) i значно скорочують оперативы й трансакцшы витрати
Джерело: узагальнено авторами на ochobî [4; 5; 8; 9; 13; 17].
Результата емшричних дослцжень, 3acHOBaHi на патентних цитуваннях, дозволяють стверджува-ти, що запас неявних знань, яю будуть корисни-ми у справi генерування нових винаходiв, знижуеться. I тому винахцники витрачають бкьше зусиль i засобiв на пошук потрiбних знань з урахуванням корисностЬ Викладене вище слiд враховувати в механiзмi комбшу-вання нового знання для генераци та його використання у практичнш дiяльностi людини [29], що е окремою
науково-дослцною проблемою. Формування та комбi-нування нових знань обумовлюеться визначальними аспектами [9; 10; 23; 26] рацюнального i ефективного поед-нання 'к особливостей (табл. 4), а використання знань як стратепчного ресурсу на вск рiвнях i взаемозв'язок з чинниками регюнального розвитку дозволяють обгрун-тувати механiзм процесу комбiнування знань на основi комплексу взаемодiй у просторi та у часi. Саме шновацшна дiяльнiсть стимулюе перетшання знань (табл. 5),
<
О ш
Рис. 2. Репональш шновацм
Джерело: розроблено авторами.
Визначальш елементи концентрацм ¡нновацшноТ д1яльност1 в репонах
Масштаби розповсюдження знання
Рис. 3. Взаемозалежнкть знання регiонального рiвня
Джерело: розроблено авторами.
Таблиця 4
Чинники, що впливають на формування (комбiнування) нових знань
№ з/п Чинник Сутнкть
1 Рвна природа нового знання Вм1щу£ просторовий р1вень; рвы стадГГ ¡нновацмного процесу та постшно поповню£ться через сучасш джерела ресурав
2 Глобальне знання Зазвичай £ бтьш формалвоваш та мають кодифкований характер \ поповнюються через нов1ты ресурси сучасносп
3 Регюнальне знання Бтьшою м1рою £ неявними (мають неформалвований вид), розповсюджуються в неформальних мережах \ через дов1рливе спткування
4 Знання \ фактори регюнального розвитку Знання розподтяються нер1вном1рно у регюнах, а п1дпри£мства, як беруть участь у формуванш (створеннО знань, сприяють Гх концентрацГГ
Джерело: узагальнено авторами на основi [9; 10; 23; 26].
що в^буваються в межах окремого географiчного ре-гiону [29].
За результатами дослдження виявлено, що основ-ними двигунами перетiкання знання е [29]: науково-дослiдний сектор; сукупшсть знань суб'ектiв госпо-дарювання (явш та неявнi знання) i напрацювання компетентнiсного пiдходу квалiфiкованих працiвникiв, фахiвцiв; вiдношення, побудованi на спiлкуваннi рiзно-го рiвня мiж виробничим i науково-дослiдним сектором (науково-дослiднi оргашзаци - галузь - пiдприемство).
Загальновизнаним е те, що центральна роль у пере-тжанш знання належить мережам неформальных iнститутiв. Осккьки комерцiйнi нововведення бкьшою мiрою наближенi до ринку, шж патенти, то ав-тори [20] розглядають два чинники, яю впливають на генерування знань та шновацшних iдей: наявнiсть су-путшх галузей i платежi за бiзнес-послуги. Це шдтвер-джуе, що регюни з великими знанневими та виробни-чими чинниками розробляють бкьше шновацш, а пере-тiкання знання, як правило, географiчно локалiзованi в
Чинники - джерела перелкання знань в регюнах
№ з/п Назва Прояви
1 При проведены фундаментальних \ при-кладних дошджень \ удосконалены технолог1й За стад1ями ¡нновацшного процесу р1зними засобами
2 Розташованкть ¡нновац1ЙноГ' д1яльност1 у просторов1й кластервацп Буде максимальною в галузях, де неявш знання передаються безпосередньо через спткування, що проявля£ться на ранн1х стадтх циклу розвитку галуз1
3 1нновац|йна д1яльн1сть стимулю£ перет1кання знань На раншх стад1ях житт£вого циклу
4 При знижены ¡нновац1йно! д1яльност1 В1дчува£ться розповсюдження ¡нновац1йно! д1яльност1 за рахунок додат-кового зб1льшення концентрацГГ виробництва у цьому ж регюы
5 Результати НДР ушверситет1в Найвища ймов1рн1сть розповсюдження знань
6 Наявн1сть умовних кордоыв перет1кання знань Рег1они, де сконцентровано виробничий потенцтл, де б1льшою м1рою розробляються ¡нновацГГ, а тому до певного моменту переш локал1зовано в регюнах, де створю£ться економ1чне знання
Джерело: узагальнено авторами на основi [23; 26].
регюнах, де створюеться нове економiчне знання, що обумовлюе iснування умовних кордонiв цього процесу в просторЬ Ключовим чинником географiчного розмь щення та зосередження виробництва знань [20] е мiра вцносно! важливостi (зпдно з попитом) нових еконо-мiчних знань у тiй або шшш галузi конкретного регiону.
Ефективне впровадження ЕЗ значною мiрою за-лежить вц системи управлiння знаннями (СУЗ) на шдприемствах, що потребуе детального до-слiдження споживачiв нових знань та !х особливостей у процей формування, функцiонування та вдосконалення СУЗ суб'екта господарювання. Проблема створення СУЗ вмщуе наявнiсть процесiв, iнфраструктури та оргашза-цiйних складових механiзму здшснення спiвробiтництва щодо створення i використання власно! корпоративно! бази знань для набуття конкурентних переваг. Формування iнформацiйно-пошуково! системи пiдприемства дозволяе структурувати збiр, обробку iнформацi!, по-ширення знань, сприяючи подоланню адмiнiстративних бар'ерiв та iнтегруе знання у щоденний бiзнес-процес [5]. У вiдповiдностi до способiв придбання знань (купiвля, оренда, розвиток) передбачаються формування та реаль зацш пiдприемством на практицi певних органiзацiйних умов. Функц1я управлiння знаннями (УЗ) пов'язана з про-цесами кодифжаци, мета яко! полягае у приведены знання у формалiзовану або документальну систему чи форму. Доведено, що потенцшний обсяг знань шдивцуума значно бкьший за знання, формалiзованi у корпоратив-них сховищах i тому мета менеджменту знань - це поед-нання в единий ланцюг власникш знань як стратепчного ресурсу п1дприемства з !х споживачами [4; 12; 17]. При-скорення процесу старшня продукци (послуг) потребуе нових знань на шновацшнш основi для збереження й укршлення позицiй пiдприемства на ринку. Осккьки на сьогоднi вiдсутнiй единий шдхц до УЗ, авторами були ви-окремлено базовi процеси моделi УЗ: створення (чи придбання) - збереження та обробка (систематизацш, уза-
гальнення) - передача (поширення чи перетiк) - обмiн -використання (адаптування) знань. Через модель створення оргашзацшного знання забезпечуються взаемоди явних i неявних знань, що створюються безпосередньо в оргашзаци або надходять ззовнi. Знання обробляються на основi iнформацiйних технологiй для трансформаци неявних знань у загальнодоступш для забезпечення конкурентних переваг шдприемства. Модель трансформаци знань шдприемства повинна вмщувати: соцiалiзацiю, ш-терналiзацiю, екстерналiзацiю та комбiнацiю знань [12]. У табл. 6 узагальнено та систематизовано ключовi ас-пекти щодо створення, функцюнування та розвитку СУЗ шдприемства на основi економiки знань.
Дiагностика й оцiнка ресурсiв знань та шформацп повинна дозволяти таке [5; 12; 17]: виявлення уск потен-цiйних джерел шформаци; визначення завдань УЗ п1дпри-емства; виявлення потреб п1дприемства у стратегiчних ресурсах i напрямiв неявних знань; конкретизацш шфор-мацiйно! потреби користувачiв; обгрунтування потенцш-них можливостей подальшо! сшвпращ з користувачами. Управлiнська дiяльнiсть знаннями на пiдприемствi потребуе наявност пiдроздiлiв для формування програми УЗ з використанням рiзних органiзацiйних форм СУЗ для забезпечення потреби в шформаци у визначений час зпдно з арсеналом (нового чи штегрованого) в единому шформацшно-комушкацшному просторi з використання С1Т щодо: розробки стратег!! знань; управлiння про-цесом дифузи, о6м!ну тощо всерединi шдприемства та за його межами; виршення управлшських завдань щодо iнтелектуальних активш; ефективного управлiння осно-вними шдсистемами системи управл1ння знаннями.
Процес формування СУЗ е досить складним i тривалим, що потребуе активiзацi! ключових факторiв позитивного впливу на уси р!внях: держава - регiон -шдприемство та створення сприятливого ^мату для розвитку органiзацiйно! культури колективiв пiдприем-ства на базi шформацшно-комушкацшних технологiй [5; 9; 12]. У системi управлiння укра!нських пiдприемств
Прюритетш фактори впливу на формування СУЗ пщприсмства
№ з/п Назва Напрямок дм
1 Управлшня знаннями як вид управлшьськоТ дтльносп та ключова технолога Ор¡ентоване на оргашзацп пошуку ¡ поширення ¡дей та реалвацю знань. У межах СУЗ тдприемства - це придбання, засвоення, використання та передача нових знань. Особливост управлшня та актуальн питання щодо набуття компетентностей швробгтниками оргашзацп на основ¡ системи знань свщчать, що основним е ступшь оволод¡ння знаннями та зростання рвня компетентност¡ колективу й п¡дприемства
2 Наявшсть органвацшних структур з УЗ Забезпечать взаемозв'язок окремих фахшцю з пщприемствами та ¡нформац¡йною базою, анал¡тичними моделями та комушкацтми для виходу професюнал^ за меж¡ ¡ндив¡дуальних зд¡бностей. Пщроздти з УЗ, що функц¡онують у ткному контакт¡ з ус¡ма структурами для створення hoboï ц¡нност¡ ¡нформацп через ф¡льтрац¡ю, синтез, узагаль-нення й систематизацю для проведення взаемодш при вщкритост управл¡ння та довр
3 Розробка програми УЗ Знання ¡ компетентн¡сть персоналу - це фундамент побудови бази знань; досяг-нення стратепчного лщерства; ¡нвестування для придбання знань та ¡нновацш. Взаемоузгодження м¡ж програмами з використання внутршньо-корпоративних знань, наукових досл¡д-жень й ¡нновацшних розробок на п¡дприемств¡ та за його межами
4 Р|зн1 оргашзацшН форми СУЗ Мережевь в^туальш, стратег¡чн¡ орган¡зац¡ï, ¡нтелектуальн¡ орган¡зац¡ï, оргашзацп, що навчаються, державно-приватне партнерство тощо при створены органвацшно-економтних, технолопчних ¡ психолог¡чних умов
5 Потреба ¡нформацп у виз-начений час Для зростання продуктивное^ на основ¡ спец¡альноï технологи через певний комплекс метода
6 Сукупнкть ¡нструментар^ та в¡дпов¡дних механвм^ Через методолог¡чн¡ п¡дходи процедури, технологи ¡ т. п. використання знань на пщ-приемств¡ може: створюватися додатков¡ ц¡нност¡; зд¡йснюватися процес методичного отримання нових цшностей та ¡нтелектуальних актив^; проводитися розпод¡л нових цшностей м¡ж зац¡кавленими сторонами
7 Поява нових процес¡в, технолог¡й, процедур ¡ т. п. Потребуе побудови такоТ СУЗ, яка передбачае мотива^ю носив знань (створення ¡ використання), утворення спецтльних структур ¡ сприяе розвитку органвацшноТ культури п¡дприемств
8 ёдиний ¡нформацшно-комун¡кац¡йний прост¡р Передбачае ¡нтегрування бази даних щодо джерел знань, конкурент^, кл¡ент¡в, постачальник¡в тощо на основ¡ сучасних ¡нформац¡йних технологш (С1Т)
9 Використання С1Т С1Т забезпечують знаходження, збереження, структурування необхщноТ ¡нформацп, сп¡льну працю над документацию, сп¡лкування на професшних форумах, конферен-ц¡ях, доступ до знань ¡ систем осв¡ти, органвацшш комун¡кац¡ï, координац¡ю та регу-лювання дтльносп, сп¡впрацю персоналу п¡дприемства тощо
10 Стратепя знань Стратепя знань мае бути узгодженою ¡з загальною стратегию. Розробку стратеги УЗ сл¡д зд¡йснювати за етапами: 1) визначення завдань розвитку потенцтлу знань; 2) стратепчний анал¡з потенцтлу знань; 3) виб¡р стратеги УЗ; 4) процес реалваци УЗ. Ключова умова управлшня органвацшними знаннями - створення сприятливого середовища та шмату для Тх втьного обм¡ну, поширення серед ствробтиш ¡ забез-печення самореалваци й саморозвитку особистост¡ на п¡дприемств¡
11 Управл¡ння процесом дифузй', використання та обмшу знаннями Спрямування зусиль п¡дприемства на виршення завдань щодо скорочення дефщиту знань та Тх поширення, а саме: забезпечення пошуку необхщних знань, швидкого доступу ¡ отримання знань з корпоративно!' пам'ят^ передача знань на основ¡ С1Т; створення умов для обмшу у групах, неформального спткування спвробтниюв; засвоення знань, створення можливостей для навчання та самоосвгти; впровадження технологш пошуку знань; використання С1Т ¡ програмних продукт^ для сп¡льноï роботи; сп¡вроб¡тництво та групова робота; навчання та формування культури використання знань
12 Внутршнш обмш знаннями, сп¡лкування ¡з зовшшнмм середовищем п¡дприемства Можпивкть своечасно та оперативно реагувати на змши на користь власно'Т оргашзацп. Слщ створювати ¡нформац¡йну ¡нфраструктуру, яка повинна вмщувати ¡нформац¡йну базу; комун¡кац¡йну базу; технолопчну базу (техн¡чн¡ та программ засо-би, орган¡зац¡йно-методичне забезпечення) та елементи оргашзацшно'Т культури
13 Продаж за меж¡ п¡дприемства ¡нтелектуальних актив¡в Потребуе виршення низки управл¡нських завдань щодо експертизи, права власносп та захисту, аудиту, оцшки ¡нтелектуальних актив¡в та вимагае розробки стратеги' управл¡ння ¡нтелектуальними активами на п¡дприемств¡
14 Основн¡ пщсистеми СУЗ Так¡ п¡дсистеми: ц^ та п¡дходи щодо побудови системи; суб'екти й об'екти управлшня (нов¡ та д^чО; ¡нформац¡йно-техн¡чне забезпечення; завдання та функцп суб'ект¡в управл¡ння; методолопя, методи, засоби, прийоми тощо; система навчання кадрв та п¡двищення компетентности творч¡ колективи; аудит знань
О
О Q_
<
CQ О
<
S
ш
Джерело: узагальнено авторами на ochobî [5; 9; 10; 12; 17 та iH.].
СУЗ не сформован повною мiрою, а деяю !х елементи представленi фрагментарно. Реалiзуються лише окре-Mi складовi процесу УЗ через наявнiсть бази знань i3 неструктурованою iнформацieю, пасивного ресурсу (iнформацiя не використовуеться повною мiрою), не сформоване едине шформацшно-комушкацшне поле, не активiзуеться процес навчання в цьому напрямку, не-достатньо уваги придгляеться з боку керiвництва через слабке усвiдомлення значущостi ключових знань для формування компетентностi колективу i набуття конку-рентних переваг та забезпечення лидерства на ринку. На пгдприемствах вiдсутня ефективна система мотивуван-ня робiтникiв i керiвникiв щодо обмiну знаннями, про-фесшним досвiдом, забезпечення самореалГзацГ!, само-вдосконалення особистостей колективу та формування оргашзацшно! культури пiдприемства в цглому.
Усе розглянуте ранiше щодо впливу економжи знань на розвиток регiону та суб'ектГв господа-рювання свiдчить про те, що за рахунок науко-во'1 складово'1 в мережi досягаеться зменшення строкiв здiйснення пошукових i фундаментальних наукових до-слiджень, штегрування компетенцiй щодо проведення НДДКР, покращення iнформацiйних потокiв мiж учас-никами мережГ, яка сприяе розробцi нового знання за ланцюгом: доступна iнформацiя - поява нових методiв -аналiз - обробка - систематизацiя - узагальнення i т. п. i зростають можливостi створення нового знання.
Науково-шновацшна мережа, на думку авторiв [3], iнтегруе у собi елементи мереж 3-го, 4-го i 5-го типiв (див. табл. 2), з чим слгд не погодитися, оскгльки здгйснення iнновацiйного процесу (на основi ЕЗ) не мае меж i в ньо-му беруть участь усi п'ять типiв мереж (1 - постачаль-никiв, 2 - виробниюв, 3 - споживчi мережi, 4 - коалщи за стандартами, 5 - технолоично! кооперацГ!) залежно вгд потреби, спрямованостi, мети впровадження та осо-бливостей шновацшного проекту. Науково-iнновацiйна мережа е новим утворенням для забезпечення реалГ-зацГ! повного iнновацiйного циклу (вiд генераци нових знань до 1х втглення у конкретному продуктГ чи технологи шдприемства) в межах проектних ланцюгiв, що складаються всерединi мережГ. Науково-iнновацiйною мережею, за визначенням авторiв [3], е динамiчна мно-жина взаемопов'язаних економiчних агентiв, яка функ-цiонуе за принципом вГртуально! оргашзаци та виконуе на конкурснГй основГ великi iнновацiйнi проекти на ви-сокому рГвнГ координацГ! цглей та штеграцп науково-дослГдницьких ресурсiв. ЕкономГчш агенти Н1М пред-ставленi дослгдницькими, проектними, конструктор-ськими та випробувальними органiзацiями, а також еле-ментами шновацшно! iнфраструктури та промисловими шдприемствами. Високий рiвень !х координацГ! досягаеться шляхом формування внутршнього шформацшно-комунiкацiйного простору Н1М зГ спещально розробле-ними та сформованими каналами збГльшення потужно-стГ потоку шновацшного знання та прискорення дифузГ! шновацшних розробок на усГх рГвнях.
ПроаналГзоваш теоретичнГ та оргашзацшно-еко-номГчнГ особливостГ забезпечення ГнновацГйного роз-витку регюшв в умовах економГки знань дозволили
видглити першочергове завдання - формування Н1М з урахуванням стану справ в УкраМ. I насамперед нами пропонуеться визначати науково-шновацшну мережу як складну динамГчну соцГально-економГчну систему, елементи яко! взаемопов'язанГ з урахуванням стандар-тГв мГжнародного спГвробГтництва у науковш та шно-вацГйнГй сферах для реалГзацГ! повного ГнновацГйного циклу з формуванням внутршнього шформацшно-комунГкацГйного простору на базГ С1Т для забезпечення ефективних взаемодГй вГд генераци нових знань до 1х втГлення у конкретний продукт (технологГю, послугу i т. п.) в усГх сферах дшльностЬ Основною метою формування HIM е шдвищення конкурентоспроможностГ наукових дослГджень за рахунок концентрацГ! дослгдниць-ких ресурсГв (людських, ГнформацГйних, матерГально-технГчних i т.д.), а також скорочення часу реалГзацГ! повного ГнновацГйного циклу.
ОсобливостГ HIM на сучасному етат розвитку економГки [3; 6; 13] проявляються у такому: f доступнГсть нового знання; f досяжнГсть змГн ГнновацГйного продукту через НДДКР;
f створення мГждисциплшарних проектних груп (дослГдних, маркетингових, виробничих, сер-вГсних тощо); f штернацюнальшсть дослГдження; f взаемопроникнення Гноземного кашталу; f зростання частки гноземних швестицш у НДДКР; f спрямованГсть наукових результатГв на зовнш-
нГ й внутршш ринки (дифузгя); f активГзацгя приватних компанГй та !х вкладень
у дослГдження; f зростання витрат ТНК на дослГдження; f шдвищення рГвня кооперацГ! в науково-шно-
вацшнш сферГ за участю держави; f пристосування шституцюнально! системи до
стандартГв мГжнародного спГвробГтництва; f новГтня стратеггя ГнвестицГй для вибудовуван-ня взаемовгдносин мережГ.
ВизначенГ особливостГ доцгльно враховувати в про-цесГ формування HIM на регюнальному та державному рГвнях.
ВИСНОВКИ
ЕкономГка Укра'1ни сьогоднГ потребуе дГевих ме-ханГзмГв виходу з кризи та ефективних шструменпв забезпечення сощально-економГчного розвитку регГонГв i краши в цглому. Для набуття конкурентних переваг вГтчизняними пГдприемствами на европейському i свГ-товому ринках необхгдна глибока взаемодгя та сшвро-бГтництво мГж великим i малим бГзнесом, владою, ака-демГчними структурами, вищими навчальними закладами, науково-дослгдними оргашзацгями та фГнансовим сектором, i головне - це суттеве посилення шновацшно! компоненти на основГ економГки знань за науковою та шновацшними складовими. Формування HIM в регю-нах мае сприяти !х сощально-економГчному розвитку та надати додатковГ можливостГ для европейсько! штегра-цГ1. Отже, створення HIM у регюнах е довготривалим i досить складним процесом, однак обов'язковим i без-
альтернативним, що потребуе конкретизаци eTaniB та обгрунтованого оргaнiзaцiйно-eкономiчного nigxogy АО формування, функцюнування та розвитку Н1М, чому буАуть присвячeнi поАaльшi АОCлiАжeння aвторiв. ■
Л1ТЕРАТУРА
1. Асаул А. Н. Методологические аспекты формирования и развития предпринимательских сетей / А. Н. Асаул, Е. Г. Скуматов, Г. Е. Локтеева ; под ред. д. э. н., проф. А. Н. Асаула. -СПб. : Гуманистика, 2004. - 256 с.
2. Берлинская Декларация об открытом доступе к научному и гуманитарному знанию / Пер. В. М. Московкина [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://edu.znate.ru/ docs/73/index-579781.html
3. Воронина Л. А. Научно-инновационные сети в России: опыт, проблемы, перспективы / Л. А. Воронина, С. В. Ратнер. - М. : Инфра-М, 2010. - 254 с.
4. Економка знань - модершзацшний проект УкраТни / За ред. акад. НАН УкраТни В. М. Гейця, акад. НАН УкраТни В. П. Се-миноженка, чл. кор. НАН УкраТни Б. £. Кваснюка. - К. : Фенкс, 2007. - 544 с.
5. 1нновацшний розвиток регюшв УкраТни : монографiя / О. П. Коюда, В. О. Коюда, В. В. Волков та ш. ; пщ наук. ред. докт. екон. наук, проф. В. С. Пономаренка. - Х. : ВД «1НЖЕК», 2014. -368 с.
6. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс / Пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана. - М. : ГУ ВШЭ, 2000. - 608 с.
7. Катенев В. И. Сетевой подход к организации взаимодействия предпринимательских структур / В. И. Катенев. - СПб. : Изд-во СПбГУЭФ, 2007. - 217 с.
8. Концеп^я розвитку регюнальноТ шновацшноТ систе-ми Харювщини / В. О. Коюда, В. В. Волков, О. П. Коюда та ш. ; пщ наук. ред. докт. екон. наук, проф. В. С. Пономаренка. - Х. : ВД «1НЖЕК», 2011. - 142 с.
9. Коюда В. О. Визначальш фактори розвитку економки знань на регюнальному рiвнi / В. О. Коюда, О. М. Косина // Тео-ретичш i практичн аспекти економки та штелектуальноТ влас-носп : збiрник наукових праць. - Марiуполь : ДВНЗ «ПДТУ». -2013. - Вип. 2, Т. 1. - С. 249-263.
10. Коюда В. О. Знання як шновацшний ресурс еконо-мки знань / В. О. Коюда, О. М. Костша // Теоретичш i практичн аспекти економки та штелектуальноТ власносп : збiрник наукових праць. - Марiуполь : ДВНЗ «ПДТУ». - 2013. - Вип. 1, Т. 3. -С. 367-374.
11. Кузьминов Я. И. Курс институциональной экономики: институты, сети, трансакционные издержки, контракты / Я. И. Кузьминов, К. А. Бендукидзе, М. М. Юдкевич. - М. : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2006. - 442 с.
12. Лабоцкий В. В. Управление знаниями (технологии, методы и средства представления, извлечение и измерения знаний) / В. В. Лабоцкий. - Минск : Соврем. шк., 2006. - 392 с.
13. Регюнальна шновацшна система: теорiя i практика : монографiя / О. П. Коюда, О. М. Бмонш, В. О. Коюда та ш. ; пщ наук. ред. докт. екон. наук, проф. В. С. Пономаренка. - Х. : ВД «1НЖЕК», 2011. - 688 с.
14. Рякин Е. Национальная инновационная сеть / Е. Ря-кин [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://cyberleninka. ru/article/n/natsionalnaya-innovatsionnaya-set
15. Соколенко С. И. Производственные системы глобализации: Сети. Альянсы. Партнерства. Кластеры: Укр. контекст / С. И. Соколенко. - К. : Логос, 2002. - 646 с.
16.ТитовЛ.Ю.Принципыформированияинновационных сетей в реальном секторе экономики / Л. Ю. Титов // Проблемы современной экономики. - 2007. - № 1 (29). - С. 14-18.
17. Федулова Л. I. Концептуальн засади економки знань / Л. I. Федулова // Економлчна теорiя. - 2008. - № 2. - С. 37-59.
18. Цыбульская Э. И. Институциональный аспект обеспечения национальной конкурентоспособности в эпоху экономики знаний / Э. И. Цыбульская // Вчен записки Харшського гуманитарного уыверситету «Народна украТнська академiя». -Х., 2013. - Т. 19. - С. 268-277.
19. Шерешева М. Ю. Межфирменные сети / М. Ю. Шере-шева. - М. : ТЕИС, 2006. - 320 с.
20. Audretsch, D. Innovation in cities: science-based diversity, specialization and localized competition / D. Audretsch, M. Feldman // European Economic Review. - 1999. - No. 43. - Р. 409-429.
21. Beije, P. A Network Analysis of Markets / P. Beije, J. Groe-newegen // Journal of economic issues. - March 1992. - Vol. XXVI, No. 1. - Р. 87-106.
22. Forsgren, M. Managing Networks in Internationalization Business / M. Forsgren, J. Johanson. - Philadelphia: Gordon & Breach, 1992. - Р. 1-16.
23. Griliches, Z. The Search for R&D Spillovers / Z. Grili-ches // Scandinavian Journal of Economics. - 1992. - No. 94 (0). -Р. 29-47.
24. Hakanson, H. Evolution Processes in Industrial Networks / H. Hakanson // A New View of Reality. - London : Rout-ledge, 1992. - Р. 29-143.
25. Imai, K. Interpretation of organization and market / K. Imai, H. Itami // International Journal of Industrial Organization. 1984. - No. 2. - Р. 285-310.
26. Jaffe, A. Geographical Localization of Knowledge Spillovers as Evidenced by Patent Citations / A. Jaffe, M. Trajtenberg, R. Henderson // Quarterly Journal of Economics. - 1993. - No. 108 (3). - Р. 577-598.
27. Jones, C. A General Theory of Network Governance: Exchange Conditions and Social Mechanisms / С. Jones, W. Hesterly, S. Borgatti // Academy of Management Review. - 1997. - Vol. 22, No. 4. - Р. 911-945.
28. Knowledge-based Economy. OECD, 1996 [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.oecd.org/
29. Koiuda, O. Impact of the knowledge economy paradigm on the regional development / O. Koiuda, V. Koiuda // Modern Science - Moderní veda. - 2015. - No. 1. - Р. 21-26.
30. Podolny, J. Network Forms of Organization / J. Podolny, K. Page // Annual Review of Sociology. - 1998. - No. 24. - Р. 57-76.
31. Von Hippie, E. «Sticky Information» and the Locus of Problem Solving: Implication for Innovation / Е. von Hippel // Management Science 40. - 1994. - No. 4. - Р. 429-439.
REFERENCES
Asaul, A. N., Skumatov, E. G., and Lokteeva, G. E. Metodolog-icheskie aspekty formirovaniia i razvitiia predprinimatelskikh setey [Methodological aspects of formation and development of enterprise networks]. St. Petersburg: Gumanistika, 2004.
Audretsch, D., and Feldman, M. "Innovation in cities: science-based diversity, specialization and localized competition". European Economic Review, no. 43 (1999): 409-429.
"Berlinskaia Deklaratsiia ob otkrytom dostupe k nauchno-mu i gumanitarnomu znaniiu" [Berlin Declaration on Open Access to scientific and humanities]. http://edu.znate.ru/docs/73/index-579781.html
Beije, P., and Groenewegen, J. "Network Analysis of Markets". Journal of economic issues, vol. XXVI, no. 1 (1992): 87-106.
Ekonomika znan - modernizatsiinyi proekt Ukrainy [Knowledge Economy - modernization project of Ukraine]. Kyiv: Feniks, 2007.
Fedulova, L. I. "Kontseptualni zasady ekonomiky znan" [Conceptual foundations of the knowledge economy]. Ekonomichna teoriia, no. 2 (2008): 37-59.
Forsgren, M., and Johanson, J. Managing Networks in Internationalization Business. Philadelphia: Gordon & Breach, 1992.
Griliches, Z. "The Search for R&D Spillovers". Scandinavian Journal of Economics, no. 94 (0) (1992): 29-47.
Hakanson, H. "Evolution Processes in Industrial Networks" In A New View of Reality, 29-143. London: Routledge, 1992.
von Hippel, E. "«Sticky Information» and the Locus of Problem Solving: Implication for Innovation". Management Science 40, no. 4 (1994): 429-439.
Imai, K., and Itami, H. "Interpretation of organization and market". International Journal of Industrial Organization, no. 2 (1984): 285-310.
Jaffe, A., Trajtenberg, M., and Henderson, R. "Geographical Localization of Knowledge Spillovers as Evidenced by Patent Citations". Quarterly Journal of Economics, no. 108 (3) (1993): 577-598.
Jones, S., Hesterly, W., and Borgatti, S. "A General Theory of Network Governance: Exchange Conditions and Social Mechanisms". Academy of Management Review, vol. 22, no. 4 (1997): 911-945.
Kastels, M. Informatsionnaia epokha: ekonomika, obshchest-vo i kultura [The Information Age: Economy, Society and Culture]. Moscow: GU VShE, 2000.
Koiuda, O. P. et al. Innovatsiinyi rozvytok rehioniv Ukrainy [Innovative development of regions of Ukraine]. Kharkiv: VD «IN-ZhEK», 2014.
Katenev, V. I. Setevoy podkhod k organizatsii vzaimodeystviia predprinimatelskikh struktur [The network approach to the organization of interaction of enterprise structures]. St. Petersburg: Izd-vo SPbGUEF, 2007.
Koiuda, V. O. et al. Kontseptsiia rozvytku rehionalnoi inno-vatsiinoi systemy Kharkivshchyny [The concept of regional innovation system Kharkiv]. Kharkiv: VD «INZhEK», 2011.
Koiuda, V. O., and Kostina, O. M. "Vyznachalni faktory rozvytku ekonomiky znan na rehionalnomu rivni" [Determinants of the development of the knowledge economy at regional level]. Teo-retychni i praktychni aspekty ekonomiky ta intelektualnoi vlasnosti, vol. 1, no. 2 (2013): 249-263.
Kuzminov, Ya. I., Bendukidze, K. A., and Yudkevich, M. M. Kurs institutsionalnoy ekonomiki: instituty, seti, transaktsionnye izderzhki, kontrakty [Course of Institutional Economics: Institutions, networks, transaction costs, contracts]. Moscow: ID GU VShE, 2006.
Koiuda, O. P. et al. Rehionalna innovatsiina systema: teoriia i praktyka [Regional Innovation System: Theory and Practice]. Kharkiv: VD «INZhEK», 2011.
"Knowledge-based Economy. OECD, 1996". http://www. oecd.org/
Koiuda, O., and Koiuda, V. "Impact of the knowledge economy paradigm on the regional development". Modern Science -Modern veda, no. 1 (2015): 21-26.
Koiuda, V. O., and Kostina, O. M. "Znannia yak innovatsiinyi resurs ekonomiky znan" [Knowledge as a resource of innovative knowledge economy]. Teoretychni i praktychni aspekty ekonomiky ta intelektualnoi vlasnosti, vol. 3, no. 1 (2013): 367-374.
Labotskiy, V. V. Upravlenie znaniiami (tekhnologii, metody i sredstva predstavleniia, izvlechenie i izmereniia znaniy) [Knowledge Management (technology, methods and means of presentation, extraction and measurement of knowledge)]. Minsk: Sovremen-naia shkola, 2006.
Podolny, J., and Page, K. "Network Forms of Organization". Annual Review of Sociology, no. 24 (1998): 57-76.
Riakin, E. "Natsionalnaia innovatsionnaia set" [The National Innovation Network]. http://cyberleninka.ru/article/n/natsionalna-ya-innovatsionnaya-set
Sokolenko, S. I. Proizvodstvennye sistemy globalizatsii: Seti. Aliansy. Partnerstva. Klastery: Ukrainskiy kontekst [The production of globalization: Networks. Alliances. Partnership. Clusters: Ukrainian context]. Kyiv: Logos, 2002.
Sheresheva, M. Yu. Mezhfirmennye seti [Intercompany network]. Moscow: TEIS, 2006.
Titov, L. Yu. "Printsipy formirovaniia innovatsionnykh setey v realnom sektore ekonomiki" [Principles of formation of innovation networks in the real economy]. Problemy sovremennoy ekonomiki, no. 1 (29) (2007): 14-18.
Tsybulskaya, E. I. "Institutsionalnyy aspekt obespecheniya natsionalnoy konkurentosposobnosti v epokhu ekonomiki znanyy" [The institutional aspect of national competitiveness in the era of knowledge economy]. Vcheni zapysky Kharkivskoho humanitarnoho universytetu «Narodna ukrainska akademiia», vol. 19 (2013): 268-277.
Voronina, L. A., and Ratner, S. V. Nauchno-innovatsionnye seti v Rossii: opyt, problemy, perspektivy [Research and innovation networks in Russia: experience, problems and prospects]. Moscow: Infra-M, 2010.
O
O CL
<c
CQ O
<
o
u
