CC BY
58
О.С. Мельник
ОСНОВН1 НАПРЯМИ CTPYETYPHOÏ ПОЛ1ТИКИ УКРАÏНИ В КОНТЕКСТ1
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ÏÏ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1
Сучасш умови господарювання характеризуются високою мiрою eKOHOMi4HOÏ iнтеграцiï, яка призводить до посилення конкуренцп в ycix галузях економiки. Для того щоб KpaÏHa могла успiшно конкурувати на свiтових ринках, структура ïï економiки мае бути максимально ефективною. Ринковий механiзм не здатний повною мiрою самостiйно встановити оптимальну структуру в економщ, тому ринковi важелi мають органiчно поеднуватися з державною економiчною полiтикою структурних перетворень в економщ. Особливо важливим це е в умовах не до кшця сформованоï ринковоï системи у крш'ш.
Свiтова теорiя i практика переходу економiчних систем до нового, вищого рiвня ïx розвитку доводить необхщшсть дiевиx заxодiв державного управлiння структурноï перебудови нацiонального господарства Украïни. Для нацюнального господарства Украïни особливоï актуальной це питання набувае у зв'язку з руйнованими наслщками впливу свiтовоï фiнансовоï кризи, активним пошуком моделi структурноï модернiзацiï економiки з метою пщвищення ïï конкурентоспроможностi в посткризовий перюд [1, 19].
Проблемам структурноï модернiзацiï нацiональноï економiки, впливу структурних чинниюв на якiснi процеси економiчного розвитку краïни, розробцi основних напрямiв структурноï полiтики держави присвячено роботи вщомих вiтчизняниx дослiдникiв, зокрема Я. Базилюк, О. Власюка, В. Гейця, Я. Жалiла, Б. Кваснюка, I. Крючковой В. Сiденка, Т. Шинкоренко та iн.
Метою статтi е здшснення аналiзу основних тенденцiй структурного розвитку нацiональноï економiки, що детермiнують iснуючi загрози для пiдвищення ïï конкурентоспроможноси, та визначення комплексу напрямiв структурноï полiтики держави.
У перекладi з латинськоï «структура» (structura) - це будова, розмщення, порядок, сукупшсть зв'язкiв об'екта, що забезпечують його цшсшсть та динамiку основних властивостей навт пiд впливом змiни зовшшшх та внутрiшнix чинникiв. Сучасна економiчна наука та теорiя державного управлшня економiки пiд «структурною пол^икою» розумiе сукупнiсть заxодiв державного впливу i регулювання, що спрямованi на оптимiзацiю основних соцiально-економiчниx пропорцiй на вщтворювальному, галузевому, регiональному рiвняx, рiвнi шституцшних перетворень. Свiтовий досвiд доводить, що ri чи iншi структурнi пропорци розвитку нацiонального господарства забезпечуються за рахунок дiï ринкових регуляторiв, методiв опосередкованого державного впливу (податкова, кредитна, митна пол^ика тощо), а також за допомогою застосування прямих засобiв державного регулювання (державнi iнвестицiйно-iнновацiйнi програми, бюджетне iнвестування, контроль за щнами монополiстiв тощо) [1, 47].
За перюд юнування Украïни про змют i спрямованiсть структурноï полiтики украшсью науковцi та полiтики говорили та писали по^зному. Залежно вiд стану розвитку нацiональноï економiки змiнювались i критери здiйснення структурноï перебудови. Наприклад, якщо потрiбно було збiльшити надходження валюти до краïни (90-тi роки XX ст.), йшлося про структурш зрушення у промисловостi, спрямованi на збшьшення питомоï ваги випуску продукци експорто-орiентованиx галузей економiки Украши. Якщо необxiдно було вдосконалити фшансово-кредитну систему, то наголос робився на прюритетност формування ïï фiнансовиx шституив (банки, бiржi, страxовi компанiï, швестицшш фонди тощо). При аналiзi питань соцiальноï структури суспiльства говорилось про пол^ику доxодiв та ïï вплив на спiввiдношення: прошарок багатих - середнш клас - бiднi.
На початку XXI ст. украшсью вчеш дшшли висновку, що структурна пол^ика - це багатоiерарxiчне явище, яке поеднуе вiдтворювальний, галузевий, регiональний вимiри i, зокрема, iнституцiйнi складовi суспiльноï трансформацiï. У цiлому малось на увазi формування «критичноï маси ринкових перетворень», що позитивно вплине на розвиток уах iншиx ринкових шституцш i е необxiдною передумовою прогресивного розвитку суспiльства. Структурна полiтика держави набувае тим бшьшого значення, чим сильшше недосконалiсть ринку блокуе структурш зрушення i чим бшьше виявляеться залежшсть нацiонального виробництва вiд коливань свiтовоï кон'юнктури. За критерiем «конкурентоспроможшсть нацiональноï економжи» у процесi розробки концептуальних засад структурноï полiтики на перший план виходить секторний та галузевий
пщхщ. За такого пщходу пiд структурною пол^икою розумiють економiчнi заходи держави щодо регулювання системи нацiонального господарства задля стимулювання в нiй цшеспрямованих зрушень, здебiльшого на макро- та мезоекономiчному рiвнях, а об'ектом структурно! пол^ики стають не пiдприeмства, а цш сектори та галузi економжи.
Понятiйне навантаження концепцп структурно! пол^ики настiльки широке, що дае змогу розумiти пiд нею як загальну стратегiю максимiзацi! економiчного зростання, так i комплекс заходiв держави, спрямованих на ре^зацш прiоритетних програм i проектiв (рис. 1).
На практищ iснуе два типи структурно! пол^ики: пасивна й активна, якi рiзняться мiж собою ступенем втручання держави у структурш зрушення.
Пасивна структурна пол^ика полягае в тому, що держава створюе правову базу для вшьного переливання капiталу та пращ з одних галузей в шш^ але безпосередньо не втручаеться в швестицшш процеси в окремих галузях. Структура змiнюеться внаслiдок змiн у нормах прибутку. Якщо в певнш галузi попит перевищуе пропозицiю, то в цш галузi норма прибутку зростае проти шших галузей. Каттал з iнших галузей вилучаеться власниками i вкладаеться в галузi з тдвищеною нормою прибутку. Виробництво товарiв цiе! галузi збiльшуеться i пропозищя !х поступово починае перевищувати попит. При цьому норма прибутку в цш галузi спочатку знижуеться до середньо! величини, а потiм стае менше за середню. Власники капiталiв починають вилучати !х iз ще! галузi i вкладати в шшу, де забезпечуеться норма прибутку не менша за середню. Отже, закон попиту i пропозицi! поряд з шшими об'ективними законами ринково! економжи забезпечуе найбiльш вiдповiдну вимогам ринку структуру економжи, створюе конкурентне середовище, пiдвищуе ефективнiсть
Установления оптимальних макро-екоиомiчиих пропорцiй
Лiквiдацiя диспропорцiй мiж галузевими комплексами
Розвиток конкуренци та обмеження моиополiзму
Зниження
матерiаломiсткостi 4-
та енергоемноси
виробництва
Лiквiдацiя диспропорцiй техиiчиого рiвня виробництв галузей
ч Цш державно! Рацiональне розмiщення
структурно! виробництва
полiтнки к * та збалансований
л \ розвиток репошв
Пiдвищеиия технiчиого рiвия та конкуренто-спроможиостi продукцИ
Пряме державне iивестуваиия
програм структурно! перебудови економжи
Залучення вiтчизияиого приватного капiталу
Залучення iиоземиих швестишй
Пiльгова податкова та кре-дитна полiтика
Створення спеща-
льних фоидiв для фiиаисуваиия програм структурно! перебудови економжи
Прiоритети державно! структурно! полынки
Методи прямого та не прямого державного регулювання екоиомiки
Охорона навколишнього природного середовища
Розробка iиднкатнвинх плашв екоиомiчиого i соцiальиого розвитку
Стимулююча цшова полiтнка
Використання системи державних замовлень та закупiвель
Оргашзащя рiзинх тнпiв спецiальинх
(вiльинх) економiчних зон
Реформування форм власиостi
Установлення норм i правил охорони навколи-шнього середовища
Рис. 1. Мехатзм державног структурног полтики [1, 189]
суспшьного виробництва. У такий споаб формувалася структура економжи США 1 Великобритании Але цей шлях надто тривалий i пов'язаний зi значними соцiальними втратами.
Активна структурна пол^ика полягае в тому, що держава широко застосовуе державнi важел1 для прискорення прогресивних структурних зрушень. Цим шляхом ^ть Японiя, Пiвденна Корея, Сiнгапур та iншi новi iндустрiальнi кра!ни [2, 7].
Концепщя активно! структурно! полтики грунтуеться на чiткому визначеннi найбшьш ефективних напрямiв структурно! трансформацi! економжи. До таких можна вiднести:
зростання виробництва в галузях, якi забезпечують значну частину експортно! продукцi!. Паралельно iз цим дуже важливим завданням е забезпечення збшьшення валютних надходжень до кра!ни i !х швестування в розвиток високотехнологiчних виробництв;
зростання виробництва в галузях, яю здатш на внутрiшньому ринку замiнити iмпортну продукцiю. Це стосуеться галузей, яю виробляють споживчi товари та продукти харчування [2, 8];
розвиток виробництва конкурентоспроможних на свiтовому ринку товарiв для захоплення ринкiв збуту у кра!нах, що розвиваються;
пiдтримка виробництв, яю впроваджують ресурсозберiгаючi технологi! для скорочення попиту на дефiцитнi для кра!ни ресурси;
зростання виробництва в галузях, яю здатнi пiдвищити науково-техшчний рiвень та якiсть продукцi!. Це стосуеться галузей iз високотехнологiчною та наукоемною продукцiею. 1х випереджаючий розвиток е запорукою пiдвищення ефективностi шших галузей нацiонально! економiки;
розвиток конкуренцп через реструктуризацiю та диверсифiкацiю виробництва [2, 9]; розвиток виробництва сировини, нашвфабрикаив та комплектуючих для замши iмпортованих для збiльшення товарностi юнцево! продукцi!;
скорочення виробництва в депресивних галузях, тобто в галузях, де спадае ефектившсть ресурсiв чи зменшуеться попит на продукцш.
Перелiк основних напрямiв державно! структурно! полiтики постшно змiнюеться залежно вiд актуальних завдань, яю стоять перед державою для усунення головних структурних проблем економжи кра!ни.
Розглянемо основнi, найгострiшi структурш проблеми, притаманнi економiцi Укра!ни на сучасному етат розвитку.
На жаль, перше десятил^тя XXI ст. не дало позитивних результатiв щодо структурних процеЫв в економiцi Укра!ни, що пщтверджуеться рядом негативних деформацiй в уЫх сферах, галузях i регюнах нацiонально! економiки. Найбiльш помiтнi деформацп спостерiгаються в сiльському господарствi: у цшому за роки незалежностi виробництво валово! продукцi! сiльського господарства знизилось на 31,1%, у тому чи^ рослинництва - на 11,8, тваринництва - на 47,2% (рис. 2). Основний тягар виробництва сшьськогосподарсько! продукцп лежить на плечах населення (55,2%), у господарствах якого виробляеться 53,7% продукцп рослинництва та 57,4% - продукцп тваринництва [3].
Розраховано за даними Державно! служби статистики Укра!ни.
Рис. 2. Динамта виробництва валовог продукци сыьського господарства в УкраШ у 1990-р2010
pp.
(у поpiвняннuх цтах 2005 р.
Суттево зменшилася частка послуг у виробництвi ВВП: якщо у 2000 р. вона дорiвнювaлa 37,8%, то на початок 2011 р. скоротилася майже до 26,4%.
Неyxильно скорочуеться частка легко! промисловость Можна навт зазначити про знищення цieï гaлyзi економiки, адже тшьки за 1990-2000 рр. ïï питома вага у виробнищв ВВП зменшилась у 8 рaзiв i на початок 2011 р. становила 1,1% обсягу реaлiзовaноï продукцИ промисловостi [3]. Проте зростае питома вага видобувноИ промисловостк разом з електроенергетичною, нaфтоxiмiчною, нафтопереробною й метaлyргiйною промисловiстю ïï сукупна частка в обсязi реaлiзовaноï продукцИ промисловостi перевищуе 60%.
У стрyктyрi промисловостi частка обсягу реaлiзовaноï продукцИ машинобудування скоротилася з 30,7% у 1990 р. до 8% на початок 2001 р. Обсяг реaлiзaцiï продукцп тдприемств мaшинобyдiвноï гaлyзi за 2010 р. становив 459 млн грн, що майже в 1,4 раза менше попереднього року, у гaлyзi не досягнуто запланованого показника на 23,4% [3].
Спостер^аються структурш деформаци регiонaльного рiвня. Oднieю з xaрaктеристик струк-тyрниx процесiв в економiцi регiонiв е надзвичайно низькi темпи зростання питомоИ ваги обробноï промисловостi у валовш додaнiй вaртостi, що е наслщком, насамперед, стрyктyрниx зрушень, якi вщбуваються безпосередньо всерединi сaмоï обробноï промисловост на користь виробництв iз низькою часткою додaноï вaртостi. Тенденци структурноИ динaмiки економiки загострюють сyперечностi мiж iндyстрiaльною складовою та вимогами розвитку економши, зaсновaноï на знан-няx, формують довгостроковi загрози й обмеження для змiцнення конкyрентоспроможиостi регiонiв [4, 50].
Як наслщок, структура в^чизняноИ економiки xaрaктеризyeться високою часткою сировинниx галузей промисловостi та високою мaтерiaломiсткiстю промислового виробництва. Використання дешевоï робочоН сили, енергетичниx ресyрсiв та низькж трaнспортниx витрат не спроможне забез-печити динaмiчного зростання конкyрентоспроможностi економжи.
Кумулятивний показник роботи промислового комплексу у 2010 р. зафшсував зниження виробництва на 21,9% (у 2009 р. - на 3,1%) [3].
Характерно, що динамжа промислового виробництва регюшв значною мiрою визначаеться структурою регiонaльниx промисловж комплексiв. Регюни, у якиx суттеву питому вагу у стрyктyрi промислового виробництва, складають паливна, видобувна та метaлyргiйнa галуз^ протягом остaннix рокiв здебiльшого демонструють досить помiрнi темпи зростання (динамжа промислового виробництва в межax 2,2-7%) [5, 15].
У цшому слщ констатувати, що протягом 2000-2010 рр. економжам регiонiв-лiдерiв промислового розвитку здебшьшого була притаманна орieнтaцiя на використання трaдицiйниx природ-ниx ресурав та екстенсивниx фaкторiв конкyрентниx переваг. Зокрема йдеться про низьку щну робочоï сили (яка й гальмуе iнновaцiйнi процеси через вiдсyтнiсть защкавленост в зaмiщеннi людськоï прaцi високопродуктивною теxнiкою).
Такий стан структури виробництва негативно впливае як на загальний показник виробництва ВВП у крaïнi (який становить усього 63% рiвня 1990 р.), так i на рiвень добробуту yкрaïнськиx гро-мадян. Згщно з даними Швейцарського банку Credit Suisse, опублшованими в щорiчномy звт Global Wealth-2010, у рейтингу багатства громадян Укрaïнa посiдae передостанне мкце у Gвропi. Отже, деформацп структури нaцiонaльноï економiки гальмують просування нашоН крaïни у Свропейський простiр i можливост забезпечити ефективнi пропозици нaцiонaльниx товaрiв i послуг на свiтовиx ринкax [6, 5].
Розглянувши основнi стрyктyрнi проблеми, якi притаманш економiцi Укрaïни на сучасному етат розвитку, можна запропонувати нижченaведенi головш напрями стрyктyрноï полiтики Укрaïни.
Як уже було зазначено рашше, в украшськш економiцi е сектори та галуз^ потенцiйно конкyрентоспроможнi як на внутршньому, так i на свiтовиx ринкax. Pеaлiзaцiï конкyрентниx переваг циx секторiв (нaявнiсть не нaвaнтaжениx теxнологiчно ефективниx потужностей, квaлiфiковaниx кaдрiв, нayково-теxнiчниx зaдiлiв тощо) перешкоджають як недосконалють i
нерозвинетсть ринкових механiзмiв та iнститутiв, так i стартовi умови в цих секторах, несприятливi для експансi! виробництва, модершзаци виробничо! бази та тдвищення ефективностi [7, 231].
Основним напрямом структурно! полiтики держави е тдвищення конкурентних переваг економiки кра!ни через досягнення чотирьох взаемопов'язаних цiлей:
1. Сприяння пiдвищенню конкурентоспроможностi вiтчизняних виробниюв товарiв i послуг на внутршньому та свiтовому ринках i забезпечення структурного маневру вбiк пiдвищення частки галузей, яю виробляють продукцiю з високим ступенем переробки, i галузей сфери послуг.
2. Виправлення накопичених структурних деформацш - реструктуризацiя збиткового сектору економжи, який штучно тдтримуеться системою бюджетних субсидiй [8, 10].
3. Завершення трансформацi! iснуючих малоефективних iнститутiв економiки «перехщного типу» (структури державно! власноси, товарних i фшансових ринкiв, iнновацiйних механiзмiв, системи державного регулювання й ряду iнших) в шститути, якi вiдповiдають вимогам сучасно! ринково! економiки.
4. Прискорений розвиток i перебудова економiчно! системи, тдприемств i ринкiв у процесi загальносв^ово! економiчно! трансформацi!, що проходить на базi нових iнформацiйних технологiй, посилення глобальних i регiональних iнтеграцiйних процеЫв.
Основною метою розвитку промисловостi в рамках реалiзацi! структурно! полiтики е тдвищення конкурентоспроможност продукцi! та техшчного рiвня виробництва, забезпечення ви-ходу шновацшно! продукцi! та високих технологш на внутрiшнiй i зовнiшнiй ринок, замщення iмпортно! продукцi! та перехщ на цiй основi iнновацiйно активного промислового виробництва у стадш стабшьного зростання.
Реалiзацiя основно! мети розвитку промисловост мае здiйснюватися за двома головними на-прямами.
По-перше, збереження та розширення пропозицi! продукцi! вiтчизняного машинобудування на ринках, де спостерiгаеться тдвищення платоспроможного попиту. Цей напрям мае забезпечува-тися, у першу чергу, заходами, пов'язаними з модертзащею виробничих ланок i окремих технологiй, тдвищенням технологiчно! дисциплiни виробництва, посиленням техшчного контролю й упровадженням сучасних систем якоси, сертифiкацiею продукцi! та виробництв, розвитком дилерсько! та товаропровщно! мережi, проведенням активно! реклами продукци, розширенням за-стосування лiзингових схем i вдосконаленням систем стандартизацi! i метрологi! [9, 351].
По-друге, вихщ на свiтовi ринки з конкурентоспроможною продукцiею сучасного i новiтнього технолопчних укладiв. Цей напрям мае забезпечуватися активiзацiею процесiв модернiзацi! та реконструкци виробництва на базi вiтчизняного машинобудування, забезпечення випереджального зростання виробництва продукци переробних галузей порiвняно з видобувними галузями, розробкою нових видiв продукци, технологш, матерiалiв, використання наявного науко-во-технiчного потенцiалу й нових результат фундаментальних i прикладних дослiджень. Як основш напрями розвитку сфери послуг можна видiлити: мiжнароднi перевезення (включаючи транзит); шоземний туризм; послуги сфери культури; вищу професшну освiту; розробку програмного забезпечення; консультацiйнi та iнформацiйнi послуги.
Попит на послуги в розробщ програмного забезпечення зростатиме як у зв'язку з розвитком процеЫв шформатизаци кра!ни, так i з розвитком послуг «офф-шорного програмування» - тобто розробки програмного забезпечення на замовлення зарубiжних фiрм, що дiють у цш сферi [10, 234]. Розвиток послуг у сферi освiти i культури несе очевиднi позитивнi зовшшш ефекти. Випе-реджаючий розвиток сфери послуг вщображае тенденцi! постiндустрiального розвитку економжи й неухильного скорочення частки оаб, зайнятих у промисловому секторi економiки.
Дiяльнiсть консалтингових фiрм важлива для поширення органiзацiйно-управлiнських ново-введень, яю забезпечують пiдвищення гнучкостi виробництва i створення динамiчних факторiв конкурентоспроможноси й економiчного зростання.
Формування загальнонацюнально1 мереж iнформацiйних центрiв на 6a3i дiючих об'ектсв iнфраструктури тдтримки пiдприeмницькоï дiяльностi шляхом координаци, штеграци та взаемоди дiючих iнформацiйних систем забезпечення малого тдприемництва мае забезпечити тдвищення ефективностi й комплементарностi програм пiдтримки пiдприемницькоï дiяльностi. У результат мае бути створене едине шформацшне поле, що полегшуе орiентацiю пщприемщв у питаннях доступу до фшансування (кредитного та венчурного), доступу до маркетингово' iнформацiï.
Аграрна полпика мае бути спрямована на формування розвинених агропродовольчих ринкiв, пiдтримку надшного продовольчого забезпечення кра'ни, пiдвищення рiвня доходiв сiльського на-селення i збереження природних ресурсiв для аграрного виробництва, формування ефективного стшкого агропромислового виробництва, що забезпечуе потреби населення у продуктах харчуван-ня i пщприемств харчово'' промисловостi в сшьськогосподарськш сировинi.
Основними завданнями гарантованого продовольчого забезпечення населення кра'ни е: формування конкурентних i ефективних ринкiв агропродовольчо' продукцiï, створення правово'' та iнституцiйноï iнфраструктури ïx функцiонування, захист вщ недобросовiсноï конкуренцiï та несприятливоï кон'юнктури свiтовиx ринкiв;
розробка меxанiзмiв забезпечення продовольчоï допомоги регiонам, якi опинилися в екстремальних ситуацiяx;
створення системи забезпечення гарантш якостi продовольства, що надходить на внутршнш ринок. Жорсткий контроль за технолопями по всьому продовольчому ланцюгу - вiд поля до роздрiбноï реалiзацiï, а також контроль за яюстю iмпорту [6, 26].
Основою формування загальних умов тдвищення ефективност виробництва в АПК i доxодiв сiльського господарства е тдвищення технолопчного рiвня аграрного виробництва й упроваджен-ня ресурсозберiгаючиx i еколопчно чистих теxнологiй шляхом тдтримки вiдповiдниx дослiджень i впровадження системи консультування в сiльському господарствi.
Отже, головною метою полпики структурноï модершзаци економiки Украши мае стати оп-тимiзацiя внутрiшньосистемниx параметрiв економiки з точки зору протиди негативним зовшшшм шокам. Йдеться про побудову ефективноï високотеxнологiчноï структури економiчноï системи, спроможноï забезпечувати розвиток передових виробництв i реагувати на зовшшш та внутршш кризовi явища з найменшими втратами ефективностг
Висновки. Таким чином, дослщження методологiчниx аспектiв структурних процесiв в еко-номiцi Украши дае пщгрунтя для висновку, що вирiшальну роль у структурнш перебудовi нацюна-льноï економiки вiдiграе державна економiчна полпика. Структурна недосконалiсть економiки Украши потребуе цшеспрямованих дiй щодо структурноï перебудови нацiональноï економiки шляхом проведення активноï державноï полiтики, що сприяла б вирiшенню проблеми створення конкурентних переваг i тдвищенню ефективност економiчноï системи краши.
Можна зробити висновок, що в сучасних умовах структурна полпика мае реалiзовуватися на основi застосування таких базових принцитв, як: конкурентний ринок як головний регулятор еко-номiчного розвитку; мiнiмiзацiя та оптимiзацiя державного втручання в економ^; вiдкритiсть економiки; лiбералiзацiя економiчноï дiяльностi на мiкрорiвнi.
Необxiднiсть досягнення позитивного впливу структурних чинникiв нацiональноï економiки на ïï конкурентоспроможнiсть ставить перед структурною полпикою держави потребу виршення в коротко- та середньостроковому перiодi комплексу завдань, серед яких головними е такi:
пiдвищення iнновацiйноï активностi й випереджаючий розвиток високотехнолопчного сектору економiки;
стимулювання процеав реструктуризацiï та реформування пiдприемств, тдвищення ïx ефек-тивностi, у тому чи^ через розвиток ринку консалтингових послуг, сприяння процесам iнтеграцiï i освпи великих ефективних i конкурентоспроможних компанiй при всебiчному сприяннi розвитку малого та середнього бiзнесу;
стимулювання заxодiв щодо подолання ресурсовитратного характеру виробництва; трансформащя економiчноï та iнвестицiйноï полiтики в напрямi створення привабливих умов для виробництв завершальних стадш теxнологiчного циклу;
упровадження меxанiзмiв стимулювання та тдтримки високотехнолопчного експорту. Отже, головною метою полпики структурноï модершзаци економжи Украши мае стати по-будова ефективноï високотеxнологiчноï структури економiчноï системи, спроможноï забезпечувати
розвиток передових виробництв i реагувати на зовшшш та внутршш кризовi явища з найменшими втратами ефективностi.
Лггература
1. Лукiнов. I. Економiчнi трансформаци (наприкiнцi ХХ сторiччя) / I. Лукшов. - К., 1997. -
445 с.
2. Глазьев С.Ю. Новый технологический уклад в современной мировой экономике / С.Ю. Глазьев // Международная экономика. - 2010. - №5. - С. 5-27.
3. Офщшний сайт Державного ком^ету статистики Укра!ни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.ukrstat.gov.ua
4. Срохш С. Структурна трансформация национально! економжи / С. Срохш // Економжа Укра!-ни. - 2002. - № 10. - С. 49-52.
5. Бутко М.П. Передумови трансформаци та мехашзми регулювання регiональних економiк / М.П. Бутко // Економжа i прогнозування. - 2004. - № 2. - С .9-20.
6. Структурш реформи економiки: св^овий досвiд, iнститути, стратеги для Укра!ни: моногр. / O.I. Амоша, С.С. Аптекар, М.Г. Бшопольський, С.1. Юрш та iн. ; 1ЕП НАН Укра!ни, ТНЕУ МОНМС Укра!ни. - Тернотль: Економiчна думка ТНЕУ, 2011. - С. 8-38.
7. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество: пер. с англ. / Дж. Гэлбрейт. - М.: Изд-во АСТ; Транзиткнига; СПб.: Terra Fantastica, 2004. - С. 402.
8. Колодко Г. Великая трансформация. Могло ли быть лучше? Будет ли лучше? / Г. Колодко // Мировая экономика и международные отношения. - 2010. - № 4. - С. 3-14.
9. Економжа Укра!ни: стратепя i пол^ика довгострокового розвитку/ [В.М. Геець, В.П. Александрова, Т.1. Артьомова та ш.]. - К.: 1н-т екон. прогнозування НАН Укра!ни; Фешкс, 2003. - С. 351-352.
10. Антонюк Л.Л. М^жнародна конкурентоспроможшсть кра!н: Теорiя та механiзм реалiзацi!: моногр. / Л.Л. Антонюк. - К.: КНЕУ, 2004. - С.234.
НадШшла до редакцП 13.10.2011 р.
