CC BY
121
ПРИРОДА И СУЩНОСТЬ ПРАВОСОЗНАНИЯ «ВИРТУАЛЬНОЙ
ТОЛПЫ»
Калиновский Ю. Ю.
Определены сущностные характеристики «виртуальной толпы» в сравнении с признаками «классической толпы». Исследованы особенности правосознания «виртуальной толпы». Проанализировано влияние информатизации и компьютеризации на развитие правосознания «виртуальной толпы».
Ключевые слова: правосознание, виртуальный, толпа, правосознание «виртуальной толпы».
NATURE AND ESSENCE OF LEGAL CONSCIENCES OF «VIRTUAL CROWD»
Kalinovski Y. Y.
Certain the essence descriptions of "virtual crowd" by comparison to the signs of "classic crowd". Investigated the features of legal consciences of "virtual crowd are". Analysed the influence of informatization and computerization on development legal consciences of "virtual crowd".
Key words: legal consciences, virtual, crowd, legal consciences of «virtual crowd».
УДК 340.12
Г. В. Коваленко, здобувачка
ОСНОВН1 Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВ1 ЩЕ1 ПРАЦ1 РОНАЛДА ДВОРК1НА «СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА»
Розглянуто основт iдеi одного з провiдних сучасних американських фiлософiв Роналда Дворкна — його опозищя правовому позитив1зму, ттерпретащя прав людини в сучасномиу свiтi, спiввiдношення моралi i права.
Ключовi слова: Роналд Дворкт, права людини, критика правового позитивизму, Конституцiя США, роль суду в реалiзацii громадянських прав i свобод.
Актуальтсть проблеми. Одшею з нагальних потреб сучасного украш-ського правознавства е ознайомлення з теоретичним досвщом свггових лще-piB. Серед них - американський учений Роналд Дворкш (народився у 1931 р.), який е одним iз найбшьш впливових сучасних фiлософiв права. Вш став всесвгтньовщомим завдяки свош першш великш пращ «Taking Rights
© Коваленко Г. В., 2011 85
Seriously» [1]. Пюля не! вш опублжував серга шших книг (див. нижче бiблiо-графiю його головних праць), як привертають увагу i породжують жвавi дискусп серед юриспв та фiлософiв багатьох краш.
Перша книга Р. Дворкша вже стала класичною для дослщниюв в умх на-прямах фшософп права. В нш вiн розглядае низку проблем, пов'язаних 3i з'ясуванням сутностi права i правознавства. Попри те, що вона вийшла вже понад тридцять роюв тому, порушенi в нш питання залишаються актуальни-ми й на сьогодш. Це проблеми, що стосуються правово! онтологп, антропологи, гносеологп, аксюлогп та юторп фшософп права. Стисло резюмуючи тематику свое1 книги, сам Р. Дворкш характеризуе и так: «питання про те, що е закон i хто й коли мае його додержуватися» [2,1].
Оскшьки така характеристика зб^аеться з головними завданнями фшософп права, ця обставина дозволяе вважати корисним розгляд основних щей дано1 працi Р. Дворкша у пропонованш статтi.
Анал1з наукових джерел i публтацш. Перша книга Р. Дворкша вийшла наприкшщ 1970-х i тшьки у США за наступнi 20 роюв витримала 15 переви-дань. Зпдно з Вiкiпедiею, цю книгу перекладено на декiлька европейських мов (шмецьку, французьку, iталiйську, чеську, португальську, сербську, росш-ську), а також на японську. Il переклад в УкраМ шд назвою «Серйозний погляд на права» вийшов у 2000 р. за тдтримки 1нституту вщкритого суспiльства (Будапешт) та Мiжнародного фонду «Вщродження» (Ки1в) [2].
Ця книга Р. Дворкша стала предметом обговорення перш за все в англо-мовнш лiтературi. Це працi А. Брауна [3], Дж. Берка [4], Джастши Берлi [5], М. Коена [6], П. Гефш [7], С. Геста [8], А. Ханта [9], А. Ршштейна [10]. При-свяченi концепцп Р. Дворкша монографп вийшли також у Нiмеччинi (працi Клавди Бiтнер [11], Е. Романуса [12], Клавди Рам [13], Р. Воткшса-Бшца [14], Ф. Вiлкса [15]), Швейцарп (М.-М. Штольц [16]), Францп (С. Веше i В. Дза-нетп [17]), Бельги (Жюл Алар [18]), Португали (Вера Карам де Чуеiрi [19], Сандра П.М. Родрiгес [20]), Сербп (Бiляна Наранчич [21], Мша Чуркович [22]). Географiя цих видань дозволяе зробити такий висновок: чим усшшнше розвиток демократ у вщповщних кра1нах, тим бiльшим е защкавлення цiею працею.
У лiтературi пострадянських кра1н творчий доробок Р. Дворкша розгля-дався у працях росшських дослвдниюв Н. Мотрошилово1 [23], Ю. Ветютньо-ва [24], Л. Макеево1 [25], а також у кандидатських дисертацiях О. Iгнаткiна [26] та В. Дiанова [27]. Попри те, що в украшськш науковiй i навчальнiй ль тературi часто згадуеться пiдхiд Р. Дворкiна (див., наприклад, монографiю С. Погребняка [28]), систематичного аналiзу його праць ще немае (единими публiкацiями, в яких даеться загальний аналiз пiдходу Р. Дворкша в украш-ських виданнях, е пщроздш вступно1 статтi американського автора Б. Бжса до збiрника «Фiлософiя права» [29] i стаття аргентинського правника G. Бу-лигiна, вмщена в альманасi «Проблеми фшософп права» [30]).
Метою статп е аналiз фiлософсько-правового змiсту першо1 програмно! пращ Р. Дворкша «Серйозний погляд на права».
У данш роботi формулюеться i вiдстоюеться оновлена версiя лiберальноl теори права, що Грунтуеться на визнанш прiоритету особистосп, 11 гаранто-вано! свободи та самореалiзацп. З цих позицш Р. Дворкш рiзко критикуе л^ беральну теорiю права, що домiнувала на той час в англо-американськш юриспруденции На його думку, ця теорiя складаеться iз двох частин, як! беруть свш початок у фшософп Джеремi Бентама. Перша частина - теорiя того, що е право, зокрема про необхвдш та достатнi умови, за яких правове тверджен-ня е ютинним. Це теорiя власне правового позитивiзму. Друга ж частина -теорiя того, яким мае бути право i як повиннi дiяти правовi iнститути. Це теорiя утилитаризму, вщповщно до яко! закон i його iнститути повиннi слу-жити загальному добробуту i нiчому шшому.
Критичним зауваженням Р. Дворкш шддае обидвi частини згадано1 теори, ставлячи тд сумнiв взаемну незалежнiсть цих частин. У конструктивнш частинi свое1 працi вiн щдкреслюе провiдну лiберальну щею особистих прав людини i пропонуе свое бачення загально1 теори права, що повинна бути водночас нормативною i концептуальною.
За Р. Дворкшом, нормативна частина вмiщуе теорт законодавства, теорт винесення рiшення та теорт виконання. Вщповщно у цих трьох тео-рiях нормативно-правовi питання розглядаються з погляду законодавця, судщ та пересiчного громадянина. У свою чергу кожна з цих теорш складаеться з пщпорядкованих ним теорш нижчого рiвня.
Теорiя законодавства повинна включати: 1) теорт легiтимностi, що визначае обставини, за яких окрема особа або група омб мають право на за-конотворчють; 2) теорт законодавчог справедливостi, що визначае закон, який законодавець мае право або повинен створювати.
Теорiя винесення рiшення мае включати: 1) теорт оспортвання, що встановлюе норми, як повиннi застосовувати суддi при виршенш складних юридичних справ; 2) теорт судочинства, що пояснюе, чому й коли саме суддi, а не якюь iншi групи або шституцп повиннi приймати рiшення, винесення яких вимагае теорiя оспорювання.
Теор1я виконання повинна вщокремити й проанатзувати два аспекти: 1) теоргю поважання, що розглядае природу i межi обов 'язку громадянина додержуватися закону в рiзноманiтних державах i за рiзноманiтних обставин; 2) теоргю, де ви-значено цж покарання та його виконання i зазначено, як саме посадовим особам слщ реагувати на рiзнi категори злочинiв та правопорушень [2, с. 2].
Р. Дворкш указуе, що концептуальна частина теори потребуе залучення результапв iнших наук. Зокрема, вона спираеться на фшософгю мови, а отже, на лопку i метафiзику. Так, питання про те, що означають твердження закону та чи завжди вони е iстинними, безпосередньо пов'язаш з дуже складними i полемiчними питаннями фшософсько1 логiки [2, с. 9].
Уявляеться за необхщне докладнше розкрити згадаш доробки Р. Дворю-на у фшософськш теорп права. Вш твердить, що на вiдмiну вщ позици по-зитивюпв, якi вважають, що право складаеться тiльки з правил, крiм них, правовi системи мютять i принципи. На його думку, принципи права — це мо-ральт судження, слушшсть яких проiлюстровано, пщтримано чи обгрунто-вано офщшними актами в минулому (текстами закошв, судовими постановами, конститущями). На вiдмiну вiд правил принципи мають не технiчну, а фшософську природу. «"Принципом" я називаю норму, яко! слiд додержу -ватися не тому, що вона наблизить або гарантуватиме виникнення бажано! економiчноl, полггично1 чи сощально! ситуацп, а тому, що вона е вимогою справедливости чесностi чи якогось iншого морального вимiру» [2, с. 47].
Рiзниця м1ж принципами та правилами складаеться в лопчнш вщмшнос-тi, що стосуеться ступени 1хньо1 унiверсальностi i мети. «Обидва набори норм указують на конкретне рiшення щодо юридичного обов'язку при конкретних обставинах, але вони вiдрiзняються за характером заданого ними напряму» [2, с. 50].
Р. Дворкш обгрунтовуе важливiсть i необxiднiсть додержання та застосу-вання суддями правових принципiв (розроблених доктрин), яш склалися ю-торично i вже «вмонтованi» у правову систему. Величезну роль у цьому iмплiцитному процес вiдiграли рiшення Верховного суду США. Слщ сказати, що протягом уме! свое! юторп його суддi займалися саме моральним прочи-танням (тлумаченням) Конституцil при розглядi конкретних складних справ, щодо яких не було ясного i однозначного ршення через вiдсутнiсть преце-дентiв чи прямо! вказiвки в Конституцil або чинних статутах.
У цьому зв'язку й виникае питання про розгляд складних справ i особливо про розгляд конституцшних справ. Р. Дворкш наводить численш приклади застосування принципiв у судовiй практицi, яю пронизують правову систему англо-американського права як основш доктрини. Вiн цитуе посилання на принципи iз судових рiшень на кшталт: «Ми повинш узяти до уваги загальний принцип, зпдно з яким за вщсутносп шахрайства людина, що вирiшила не читати контракт перед його шдписанням, не може шзшше вiдмовитися вщ виконання зобов'язань за цим контрактом»; «При застосуванш цього принципу важливим чинником е основний догмат про волю правомочних сторiн контракту»; «Воля контракту - не настшьки нерушима доктрина, щоб не до-зволяти нiякиx попереджень у сфер^ з яко! ми маемо справу»; «У такому сустльстга, як наше, де автомобшь е звичним i необх1дним атрибутом повсяк-денного життя i де його використання становить значну загрозу водiевi, па-сажирам i оточуючим, виробник мае особливий обов'язок у зв'язку з констру-юванням, рекламою та продажем сво!х автомобiлiв. Таким чином, суди повин-нi ретельно вивчати договори, щоб визначити, чи справедливо тлумачаться там штереси споживачiв i навколишнix»; «Чи юнуе принцип найбiльше зна-йомий i сильнiше вмонтований в юторда англо-американського права, нiж
основна доктрина, вщповщно до яко! суди не повинш дозволяти використо-вувати себе як шструмент беззакония i несправедливо^!?» тощо [2, с. 49-50].
Приклади правил: «На прськш дорозi не дозволяеться рухатися зi швид-кiстю, що перевищуе шiстдесят миль на годину», або «Заповгт недiйсний, якщо його не тдписано трьома свщками». Останнi два приклади дуже вщ-рiзияються вщ норм, наведених вище, тому що е юридичними правилами, а не юридичними принципами [2, с. 49]. Правила мiстять чiтку й однозначну директиву за моделлю «все, або шчого», тодi як принципи потребують додатко-вого тлумачення i пояснення, чому обрано саме той, а не шший принцип.
Р. Дворкш вступае в полемiку з Хартом, який вважав, що е так! правила, за рамки яких суддя не може вийти. Р. Дворкш вщповщае на критику Харта, вказуючи, що сам же Харт, характеризуючи правила, представляе деяк з них як принципи [2, с. 97]. З цього випливае висновок, про те що, крiм правил, юнують ще й певш приниципи, i вщ них ухилитися неможливо.
Р. Дворкш спростовуе позицию юридичного позитивiзму, за якою право повшстю складаеться iз правових норм, а судда, вирiшуючи судовi справи, мають свободу дш тiльки тодi, коли жодна наявна норма права не пщходить для суперечносп, яку вони розглядають. Натомiсть вiн запропонував альтер-нативне бачення права, згiдно з яким ресурси суддi «вiдповiдно до права» бшьш рiзноманiтнi, а процес визначення того, чого вимагае право в конкретному випадку, бшьш витончений.
Тому слiд доопрацювати доктрину дискрецшного права, i Р. Дворкш вносить двi пропозици. По-перше, вш вважае, що у складних справах обов'язком судщ е не спльки ретроспективне виявлення правил, а встанов-лення того, як! права мають сторони. По-друге, суддя, дж>чи на власний роз-суд, у сво!й аргументаци спиратиметься на принципи при ухваленш рiшения у справi.
У цьому зв'язку американський дослiдник розглядае проблему, яка по-лягае вже не у вщсутносп права у виршенш складних питань, а в його над-мiрностi. Це т випадки, коли правовi принципи пщтримують рiзноманiтнi результати, i виникае запитання: до яко! саме постанови повинен схилитися суддя? «Право дiяти на власний розсуд, як дiрка в бублику, не юнуе нiде, крiм простору всерединi обмежувального пояса. Тому це поняття вiдносне. Завжди е сенс запитати: «На власний розсуд - згщно з якими нормами?» чи «На власний розсуд - стосовно якого владного органу?» Загалом вщповщь на щ за-питання буде ясною з контексту, але у деяких випадках посадова особа може з одше! точки зору мати право дiяти на власний розсуд, а з шшо! - ш. Як це бувае майже з умма термшами, на точне значення «права дiяти на власний розсуд» (дискрецшного права) впливають особливостi контексту» [2, с. 59].
Р. Дворкш вважае, що суддя повинен керуватися такою стратепею:
1) розглянути розматсть поглядiв на те, чого вимагае право в даному питаннi;
2) вщкинути т твердження, яю неадекватт колишнiм офiцiйним актам;
3) серед теорш, як! адекватно узгоджуються з матерiалами судово! справи, суддя мае обрати ту теоргю, що е найкращою з погляду моралi [2, с. 112].
Остання з названих стадiй формування судово! постанови полягае у тому, що моральт чинники вiдiграють надзвичайно важливу, нашть головну роль у погляд! Р. Дворкша на те, як судд! вир!шують (i повинт вирiшувати) судов! справи.
Р. Дворкш вщзначае, що у раз! конфлжту м!ж правилами це приведе до виключення або скасування одного з конкуруючих правил (норми) у складних справах. У раз! ж конфл!кту принцитв хоча один з них ! виходить на перший план, але шш! принципи не втрачають свого значения.
У центр! подальших м!ркувань Р. Дворкша перебувае питання щодо того, чому й коли саме виникае проблема сшввщношення справедливост та права. У роздМ 6 «Справедлив!сть ! права» розглянуто основу теори законодавчих прав. За допомогою анал!зу теори справедливой! Дж. Ролза доводиться, що наш! шту!тивш уявлення про справедливють передбачають не тшьки те, що люди мають права, а й те, що одне з цих прав е фундаментальним ! навгть аксюматичним (це чика концепщя права на р!вшсть, яке Р. Дворкш називае правом на р!вне тклування ! повагу).
Саме в свил цього права Р. Дворкш розглядае питання про «серйозне ставлення до прав». У межах нормативно! теори виконання йдеться не про якийсь конкретний наб!р особистих прав, а пльки про певт наслщки визнан-ня того факту, що шдивщи мають деяк! переконання щодо !хшх юридичних прав. «Конструктивна модель не виходить апрюр! !з скептицизму чи реляти-в!зму. Навпаки, вона стверджуе, що т чоловжи та жшки, як! мислять у рамках дано! модел!, щиро додержуватимуться кожен сво!х переконань, як! вони привносять до не!, ! що ця щирють поширюватиметься ! на критику полтич-них акпв або систем, що зневажають найглибш! з цих переконань,— критику, вмотивовану несправедливою таких акпв або систем» [2, с. 236].
Важливо, аби политична теор!я визнавала, що багато як! претензи на права, у тому числ! й дуже важлив!, не можуть вважатися абсолютними, ! аби у нш були визначет принципи, на яких повинт грунтуватися офщшт ршен-ня у випадках, коли права е сшрними. Зокрема, виникае запитання: як юрис-ти повинт ставитися до громадянсько! непокори? Тут погляди Р. Дворкша перекликаються з положенням Томи Аквшського, який вважав, що у раз! появи несправедливих закотв 1х не тшьки можуть не виконувати громадяни, а й зобов'язаш не виконувати!
У роздМ 8 «Цившьна непокора» анал!з Р. Дворкша поширюеться на ви-падки невизначеност! та суперечностей у розумшш юридичних прав. Тут виникають два запитання: 1) якими е базов! права ! обов'язки громадянина, коли його конституцшш права не визначено, але вш щиро переконаний, що уряд не мае права змусити його робити те, що вш вважае несправедливим?;
2) якими е обов'язки посадових омб, котрi вважають, що даний громадянин не правий у своему уявленш про закон? Р. Дворкш пише: «Далеко не очевидно, що громадянська непокора зменшуе повагу до закону; проте навиь якщо ми вважатимемо, що це саме так, дана обставина не стосуеться суп справи. Перспектива утилитарно! вигоди не може виправдати заборону людиш роби-ти те, що вона мае право робити, а гадане зростання поваги до закону е лише утилгтарною вигодою. Шдстави для того, аби хвалитися, що ми поважаемо iндивiдуальнi права, не юнуе, якщо це не пов'язане з певними жертвами, а тут жертва полягатиме в тому, що ми вщмовляемося вщ будь-яких незначних ви-год, яю дютала б наша держава, якби вщкинула щ права, виявивши !хню незручнiсть. Отже, загальне благо не може бути вагомою щдставою для ур^ зання прав, навiть якщо йдеться про вигоду, що полягае в зростанш поваги до закону» [2, с. 276].
Цшком логiчно у роздЫ 12 «Яю права у нас е» перевага надаеться полтич-ним правам. У тому iсторичному контекст^ в якому писалася книга, це було вщповщдю на актуальнi запити часу (масовi вщмови вщ призову до вшська, протести проти вшни у В'етнамi, боротьба афроамериканцiв за рiвнi права тощо). Позищя Р. Дворкша е чiткою i непохитною: «Якщо ми дозволимо умо-глядну пщтримку виправданню через посилання на надзвичайш обставини чи вирiшальну користь, тод! ми ... анулюемо права» [2, с. 279]. Р. Дворкш тлума-чить конкретш права як похщш вщ абстрактного права на тклування i повагу, що вважаеться фундаментальним i аксiоматичним. З нього випливають грома-дянськ! та економiчнi права (зокрема, права на сощальний захист найбiднiших соцiальних груп). Дуже актуальними в умовах сучасно! Укра!ни е слова Р. Дворкша: «... слабк™ члени полiтично! спшьноти мають право на пiклування та повагу з боку сво!х урядiв, рiвнозначнi пiклуванню та повазi, що !х забез-печили собi сильнiшi члени стльноти, так що коли деяю люди мають свободу приймати ршення незалежно в1д того, яким буде вплив цих рiшень на загальне благо, тсда й усi iншi люди повиннi мати таку саму свободу» [2, с. 279].
Висновок. На противагу застаршш лiберально-позитивiстськiй фшософп права, що закликала до вщокремлення права вiд моралi i политики, Р. Дворкiн пропонуе бiльш життездатну теорiю, що «вмонтована» у б^ш загальну фi-лософiю полiтики i моралi.
Аналiзуючи концептуальну частину загально! теорi! права, Р. Дворкiн наполягае на тому, що юридичш правила не можуть скласти всю повноту права i потребують залучення моральних принципiв, що можуть передувати будь-якш формi законодавства.
Вiдповiдно до прюритету, iндивiди або групи можуть мати в судi права, крiм тих, як! чiтко визначенi в законодавства
Р. Дворк1н в^дстоюе тезу, згщно з якою стосовно держави шдивщи можуть мати певнi права ще до !хнього законодавчого закрiпления. Зокрема, грома-дяни можуть протестувати проти законодавчого ршення на будь-якш обгрун-тованш пiдставi.
Б1БЛЮГРАФ1Я ОСНОВНИХ ПРАЦЬ Р. ДВОРК1НА
Dworkin R. The Philosophy of Law (Oxford Readings in Philosophy). - New York: Oxford University Press, 1977. (Переклади на ггалшську: Dworkin R. I diritti presi sul serio. - Milano: Il Mulino, 1982; шмецьку: Dworkin R. Bürgerrechte ernstgenommen. -Frankfurt a. M. : Suhrkamp - 1984; японську: ^ТШ ГвЙя (1- 2
) 1986; французьку: Dworkin R. Prendre les droits au sérieux. - Р.: PUF, 1995;
украшську: Дворкш Р. Серйозний погляд на права / Пер з англ. А. Фролкш - К.: Осно-ви, 2000; чеську: Dworkin R. Kdyz se prâva berou vâznè. Praha: OIKOYMENH, 2001; сербську: Дворкин Р. Суштина индивидуалних права. - Београд: Подгорица, 2001; португальську: Dworkin R. Levando os direitos a sério. - Sâo Paulo: Martins Fontes, 2002; росшську: Дворкин Р. О правах всерьез / Пер. с англ.; ред. Л. Б. Макеева. - М.: РОС-СПЕН, 2005).
Dworkin R. A Matter of Principle. - Cambridge, MA: Harvard University Press, 1985. Dworkin R. Law's Empire. - Cambridge, MA: Harvard University Press, 1986. Dworkin R. Philosophical Issues in Senile Dementia. - Washington, DC: U.S. Government Printing Office, 1987.
Dworkin R. A Bill of Rights for Britain. - Ann Arbor, MI: University of Michigan Press, 1990.
Dworkin R. Life's Dominion: An Argument About Abortion, Euthanasia, and Individual Freedom. - New York: Alfred A. Knopf, 1993.
Dworkin R. - Freedom's Law: The Moral Reading of the American Constitution. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1996.
Dworkin R. Sovereign Virtue: The Theory and Practice of Equality. - Cambridge, MA: Harvard University Press, 2000.
Dworkin R. A Badly Flawed Election: Debating Bush v. Gore, the Supreme Court, and American Democracy. - New York: New Press, 2002.
Dworkin R. Justice in Robes. Cambridge, MA: Harvard University Press, 2006. Dworkin R. Is Democracy Possible Here? Principles for a New Political Debate. -Princeton, NJ: Princeton University Press, 2006.
Dworkin R. The Supreme Court Phalanx: The Court's New Right-Wing Bloc. - New York: New York Review Books, 2008.
Dworkin R. Justice for Hedgehogs. - Cambridge, MA: Harvard University Press, 2011.
Л1ТЕРАТУРА
1. Dworkin, R. Taking Rights Seriously [Text] / R. Dworkin. - Cambridge, MA : Harvard University Press, 1977. - P. XV. - 293 p.
2. Дворкш, Р. Серйозний погляд на права [Текст] : пер. з англ. А. Фролюн / Р. Дворкш -К. : Основи, 2000. - 519 с.
3. Brown, A. Ronald Dworkin's Theory of Equality: Domestic and Global Perspectives [Text] / Alexander Brown. - N. Y. : Palgrave Macmillan, 2009.
4. Burke, J. J. A. The Political Foundation of Law : The Need for Theory with Practical Value [Text] / John J.A. Burke. San Francisco : Austin & Winfield, 1992.
5. Burley, J. ed. Dworkin and His Critics [Text] / Justine Burley. Oxford : Blackwell Publishing, 2004.
6. Cohen, M. ed. Ronald Dworkin and Contemporary Jurisprudence [Text] I Marshall Cohen. L. : Duckworth, 1984.
7. Gaffney, P. Ronald Dworkin on Law as Integrity: Rights as Principles of Adjudication [Text] I Paul Gaffney. - Lewiston, N. Y. : Mellen University Press, 1996.
8. Guest, S. Ronald Dworkin (Jurists: Profiles in Legal Theory) [Text] I Stephen Guest. Stanford : Stanford University Press, 1991.
9. Hunt A. ed. Reading Dworkin Critically [Text] I Alan Hunt. - N. Y. : Berg, 1992.
10. Ripstein, A. ed. Ronald Dworkin (Contemporary Philosophers in Focus) [Text] I Arthur Ripstein. Cambridge : Cambridge University Press, 2007.
11. Bittner, C. Recht als interpretative Praxis [Text] I Claudia Bittner - Berlin : Duncker u. Humblot, 1988.
12. Romanus, E. Soziale Gerechtigkeit, Verantwortung und Würde [Text] I Eckhard Romanus. - Freiburg, Br. : Alber, 2008.
13. Rahm, C. Recht und Demokratie bei Jürgen Habermas und Ronald Dworkin [Text] I Claudia Rahm. - Frankfurt am Main : Lang, 2005.
14. Watkins-Bienz, Renée M. Die Hart-Dworkin-Debatte [Text]. - Berlin : Duncker und Humblot, 2004.
15. Wilkes, Florian. John Rawls, Theorie der Gerechtigkeit, und Ronald Dworkin, These der Rechte [Text] I Florian Wilkes. - Frankfurt am Main : Lang, 1997.
16. Strolz, M. M. Ronald Dworkins These der Rechte im Vergleich zur gesetzgeberischen Methode nach Art [Text] I Marc Maria Strolz. 1 Abs. 2 und 3 ZGB. - Zürich : Schulthess, Polygraph. Verl., 1991.
17. Wesche, Stefen and Zanetti, Véronique, eds. Dworkin: Un débat [Text] Z Stefen Wesche and Véronique Zanetti. - P. : Ousia, 2000.
18. Allard, J. Dworkin et Kant: Réflexions sur le judgement [Text] I Julie Allard. Bruxelles : Editions de l'ULB, 2001.
19. Karam de C. V. Filosofia do direito e modernidade: Dworkin e a possibilidade de um discurso instituinte de direitos [Text] I Karam de Chueiri Vera. Curitiba : JM, 1995.
20. Rodrigues, S. P. M. A Interpretaçâo Jurídica no Pensamento de Ronald Dworkin [Text] I Sandra Paula Martinho Rodrigues, Uma Abordagem. - Coimbra : Almedina, 2005.
21. Нapaнчиh, Бжъана «Сxвaтa&е o пpaвy Роналда Двоpкинa» [Text] I Бжъана Нapaнчиh, Нови Сад, 2004.
22. Ъypковиh, Ыиша. П^едак, моpaл и лудска ^ава [Text] I Mишa Bypra^Hh. - Бео-град, 2001.
23. Mотpошиловa, Н. В. Этическое обоснование ^ава (Рональд Двоpкин) [Текст] I Н. В. Mотpошиловa II №TOpra философии: Запад -Россия -Восток (книга четвеpтaя: Философия XX века); под pед. Н. В. Mотpошиловой и A. M. Рyткевичa. - M., 1999. -С. 429-432.
24. Ветютнев, Ю. Ю. О пpaвопонимaнии Рональда Двоpкинa [Текст] I Ю. Ю. Ветют-нев II Жypн pос. ^ава. - 2005. - № 10. - С. 93-102.
25. Maкеевa, Л. Б. Философия эгaлитapного либеpaлизмa в США: Джон Ролз и Рональд Двоpкин [Текст] I Л. Б. Maкеевa II ^TOpra философии. - 2006. - № 12. - C. 45- 62.
26. Игнаткин О. Б. Пpоблемa «либеpaльного paвенствa» в концепции Рональда Двоp-кина [Текст] : дис. ... канд. полит. наук : 23.00.01 - M., 2005. - 178 с.
27. Дианов В. Н. Концепция «господства пpaвa» в совpеменной aнгло-aмеpикaнской юpидической мысли [Текст] : дис. ... канд. юpид. наук : 12.00.01 I Дианов В. Н.; ^есто защиты: Ин-т госyдapствa и ^ава РАН]. - M., 2008. - 208 с.
28. Погребняк, С. П. Основоположш принципи права (змютовна характеристика) [Текст] / С. П. Погребняк - Х. : Право, 2008. - 240 с.
29. Бжс, Б. Теорiя природного права Роналд Дворкш [Текст] / Б. Бжс // Фiлософiя права; за ред. Дж. Фейнберга та Дж. Коулмена. - К. : Основи, 2007. - С. 30-35.
30. Булыгин, Е. К проблеме объективности права [Текст] / Е. К. Булыгин // Проблеми фшософц права. - 2005. - Т. III, № 1- 2. - С. 7-13.
ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫЕ ИДЕИ ТРУДА РОНАЛЬДА ДВОРКИНА «СЕРЬЕЗНЫЙ ВЗГЛЯД НА ПРАВА»
Коваленко Г. В.
Рассмотрены основные идеи одного из ведущих современных американских философов Роналда Дворкина — его оппозиция правовому позитивизму, интерпретация прав человека в современном мире, соотношение морали и права.
Ключевые слова: Роналд Дворкин, права человека, критика правового позитивизма, Конституция США, роль суда в реализации гражданских прав и свобод.
LEGAL-PHILOSOPHICAL IDEAS OF RONALD DWORKIN'S «TAKING RIGHTS SERIOUSLY»
Kovalenko H. V.
This paper is devoted to the analysis ofmain ideas of thefirst R. Dworkin's book, "Taking Rights Seriously", — his opposition to legal positivism, interpretation of human rights in modern world, correlation of law and morals.
Key words: Ronald Dworkin. human rights, critique of the legal positivism. Constitution of the USA, role of courts in the provision of civic rights and liberties.
УДК 340.12
В. А. Трофименко, кандидат юридичних наук
ЗВИЧАЙ ЯК ПОЧАТОК ПРАВА
Публжащю присвячено до^дженню одного з найстаршихрегуляторiв суспть-них вiдносин — звичаю. Показуеться його становлення на територп Украти та зна-чення для мiжнародного права. Аналiзуючи iсторiю звичаю, автор намагаеться зробити акцент на його щнтснШ та антропологiчнiй силi. Також до^джуеться вплив звичаю на формування системи права.
Ключовi слова: звичай, сусптьт вiдносини, сустльнийрегулятор, правова система, морально-правова фiлософiя, антропологiя права.
94 © Трофименко В. А., 2011
