CC BY
239
УДК 340.12 Г. В. Коваленко,
здобувачка при кафедр1 логти Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ОСНОВН1 Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВ1 ЩЕ1 ПРАЦ1 РОНАЛДА ДВОРК1НА «СЕРЙОЗНИЙ ПОГЛЯД НА ПРАВА»
Розглядаються 0CH0BHi щй одного з провщних сучасних американських фiлософiв Р. Дворкша, викладених у працi «Серйозний погляд на права»: його опозищя правовому позитивiзму, iнтерпретацiя прав людини в сучасному свт, спiввiдношення моралi i права.
Ключовг слова: права людини, критика правового позитивiзму, Конституцiя США, роль суду в реалiзацii громадянських прав i свобод.
Однieю з нагальних потреб сучасного украшського правознавства е ознайомлення з теоретичним досвщом свiтових лiдерiв цього напрямку. Серед них - американський учений Роналд Дворкш (1931 - 2013 рр.). Всесв^ньовщомим вiн став завдяки свош першiй крупнiй науковiй роботi «Taking Rights Seriously» [19]. Шзшше вш опублiкував серiю iнших фiлософсько-правових праць, як привертають увагу й породжують жвавi дискусп серед юристiв i фiлософiв багатьох кран.
Перша його книга вже стала класичною для дослщниюв усiх напрямiв фшософп права. У нш автор розглядае низку проблем, пов'язаних зi з'ясуванням сутносп права i правознавства. Попри те, що вона вийшла вже понад 30 роюв тому, порушенi в нш питання залишаються актуальними й до сьогодення. Вони стосуються правово'' онтологп, антропологи, гносеологп, аксюлогл й юторп фшософп права. Стисло резюмуючи тематику своеi працi, сам науковець характеризуе ii як «питання про те, що е закон i хто й коли мае його додержуватися» [2, с. 1].
Оскшьки така характеристика ствпадае з головними завданнями фшософп права, дана обставина дозволяе вважати корисним розгляд основних щей щв1 публшацп Р. Дворкша у пропонованш статтi.
Дослiджувана робота вийшла наприкшщ 70-х рокiв XX ст. i тiльки у США за наступш 20 рокiв витримала 15 перевидань. Зпдно з Вiкiпедieю вона перекладена на декiлька европейських мов (на шмецьку, французьку, ^алшську, чеську, португальську, сербську, росiйську i японську). Ii переклад в Укршш пiд назвою «Серйозний погляд на права» вийшов у 2000 р. за тдтримки 1нституту вiдкритого суспшьсгва (Будапешт) та Мiжнародного фонду «Вщродження» (Ки!в) [2].
Ця книга стала предметом активного обговорення перш за все в англомовнш фшософсько-правовш лiтературi (працi А. Брауна [15], Дж. Берка [16], Джастши Берлi [17], М. Коена [18], П. Гефш [20], С. Геста [21], А. Ханта [22], А. Ршштейна [25]). Концепцп Р. Дворкша присвячеш монографп, що вийшли в Нiмеччинi (Клавдп Бiтнер [14], Е. Романуса [27], Клавдп Рам [24], Р. Воткшса-Бшца [31], Ф. Вшкса [33]), у Швейцарп (М.-М. Штольця [28]), у Францп (С. Веше i В. Дзанеггi [32]), у Бельгп (Жюлi Алара [11]), у Португалп (Вери Карам де Чуейрi [23], Сандри П. М. РодрЬес [26]), у Сербп (Бiляни Наранчич [13], Мши Чурковича [12], Драгща Вуядшовича [29; 30]). Географiя цих видань дозволяе зробити висновок: чим устшшше розвиток демократii у вiдповiдних крашах, тим бiльшим е зацiкавлення дослщжуваною працею.
У науковiй лiтературi пострадянських краш творчий доробок Р. Дворкша розглядався такими росшськими дослiдниками, як Н. В. Мотрошилова [9], Ю. Ю. Ветютнев [4], Л. Б. Макеева [8], С. Н. Касаткш [7]. Йому присвятили кандидатсью дисертацп О. Б. Iгнаткiн [26] i В. М. Дiанов [27]. Незважаючи на те, що в украшських наукових i
навчальних джерелах тдхщ Р. Дворкiна згадусться доволi часто (див., напр., монограф^ С. П. Погребняка [10]), систематичного аналiзу його праць на даний час ще немае. Сдиною публшащею, в якiй наводиться загальний аналiз пiдходу цього фiлософа права в украшських виданнях, е вступна стаття американського автора Б. Бiкса до збiрки «Фiлософiя права» [1],а також стаття аргентинського правника С. Булигша, вмщена в альманасi «Проблеми фшософп права» [3]).
Мета дано'1 статп - аналiз фiлософсько-правового змiсту першо'1 програмно'1 працi Р. Дворкiна «Серйозний погляд на права».
У зазначенш роботi формулюеться й обстоюеться оновлена верая лiберальноi теорп права, що грунтуеться на визнаннi прiоритету особистосп, п гарантованох свободи й самореалiзацii. 1з названих позицiй автор рiзко критикуе домiнуючу на той час в англо-американськiй юриспруденцп лiберальну теорiю права. На його думку, вона складаеться з 2-х частин, початок яких сягае фшософп Дж. Бентама. Перша - теорiя того, що е право, перелш необхщних та достатшх умов, за яких правове твердження е ютинним. Це теорiя, власне, правового позитивiзму. Друга частина - теорiя того, яким мае бути право i як повинш дiяти правовi iнститути. Це теорiя утилiтаризму, вiдповiдно до яко'1 закон i його iнститути повинш служити загальному добробуту й шчому шшому.
Обидвi частини згадано'1 теорп, зазнали критичних зауважень, причому вчений поставив тд сумнiв взаемну 1'х незалежнiсть. У конструктивнiй частинi свое'1 працi Р. Дворкiн пiдкреслюе як провщну лiберальну iдею особистих прав людини i пропонуе власне бачення загально'1 теорп права, яка мае бути водночас нормативною i концептуальною.
Нормативна частина, вважае науковець, мютить теорт законодавства, теорт винесення ршення й теорт виконання. У цих 3-х теорiях нормативно-правовi питання розглядаються ним з точки зору законодавця, суддi й переачного громадянина. Кожна з них складаеться з тдпорядкованих теорш нижчого рiвня.
Теорiя законодавства повинна охоплювати (а) теорт легтимностг, що визначае обставини, за яких окрема особа або група оаб мають право на законотворчють, i (б) теорт законодавчог справедливостг, що визначае закон, який законодавець вправi або зобов'язаний створювати.
Теорiя винесення рiшення повинна включати: (а) теорт оспортвання, що встановлюе норми, яю повиннi застосовувати суддi при виршенш складних юридичних справ, i (б) теорт судочинства, що пояснюе, чому й коли саме судд^ а не якiсь iншi групи або шституцп мають приймати ршення, винесення яких вимагае теорiя оспорювання.
Теорiя виконання повинна вiдокремити й проаналiзувати 2 аспекти: (а) теор^ поважання, що розглядае природу й меж1 обов'язку громадянина дотримуватися закону в рiзних державах i за рiзноманiтних обставин, i (б) теор^, що визначае цш покарання та його виконання i зазначае, як саме посадовим особам слщ реагувати на ^ чи iншi категорп злочинiв i правопорушень [2, с. 2].
Науковець указуе, що концептуальна частина зазначено'1 теорп вимагае залучення результа^в шших наук. Зокрема, вона спираеться на фшософп мови, а значить, на лопку й метафiзику. Так, питання про те, що означають твердження закону й чи завжди вони е ютинними, безпосередньо пов'язаш з дуже складними i полемiчними питаннями фiлософськоi логiки [2, с. 9].
Вбачаемо за необхщне докладшше розкрити вищезгаданi доробки Р. Дворкша у фiлософськiй теорii права. Як вш стверджуе,на вiдмiну вщ позицii позитивiстiв, якi вважають, що право складаеться тшьки з правил, разом з останшми правовi системи мютять також принципи. Принципи права - це моральнг судження, слушшсть яких прошюстрована, пiдтримана або обгрунтована офiцiйними актами в минулому - текстами закошв, судовими постановами, конститущями тощо. На вiдмiну вiд правил, принципи мають не техшчну, а фшософську природу. Автор зауважуе:«Принципом» я називаю норму, яко'1 слiд додержуватися не тому, що вона наблизить або гарантуватиме виникнення бажано!
економiчноi, пол^ично'1' чи сощально'1' ситуацп, а тому, що вона е вимогою справедливостi, чесностi чи якогось шшого морального вимiру» [2, с. 47].
Рiзниця мiж принципами i правилами полягае в лопчнш вiдмiнностi, що стосуеться ступеня 1'х унiверсальностi й мети. Обидва набори норм, вважае фшософ, указують на конкретне ршення щодо юридичного обов'язку при конкретних обставинах, але вони рiзняться за характером заданого ними напрямку [2, с. 50].
Р. Дворкш обгрунтовуе важливють i необхiднiсть дотримання й застосування суддями правових принцитв (розроблених доктрин), що склалися iсторично й уже, так би мовити, «вмонтоваш» у правову систему. Величезну роль у цьому iмплiцитному процес ввдграли рiшення Верховного Суду США. Треба тдкреслити, що протягом уаа юторп останнього його суддi займалися саме моральним прочитанням (тлумаченням) Конституцп при розглядi конкретних складних справ, щодо яких не було зрозумшого й однозначного ршення через брак прецедентсв або прямо! вказiвки в нш або в чинних статутах.
У цьому зв'язку виникае запитання: як розглядати складш справи, особливо конституцшт? Автор наводить численн приклади застосування принцитв у судовш практицi, яю пронизують правову систему англо-американського права як основн доктрини. Вiн цитуе посилання на принципи iз судових ршень на кшталт: «Ми повинн взяти до уваги загальний принцип, зпдно з яким за браком шахрайства людина, яка вирiшила не читати контракт перед його тдписанням, не може тзтше вiдмовитися вщ виконання зобов'язань за ним»; «При застосуванн цього принципу важливим чинником е основний догмат про волю правомочних сторш контракту»; «Воля контракту - не настшьки нерушима доктрина, щоб не дозволяти жодних попереджень у сфер^ з якою ми маемо справу»; «У такому суспшьст, як наше, де автомобшь е звичним i необхiдним атрибутом повсякденного життя i де його використання становить значну загрозу водiевi, пасажирам та оточуючим, виробник мае особливий обов'язок у зв'язку з конструюванням, рекламою i продажем сво'1'х автомобшв. Таким чином, суди повиннi ретельно вивчати договори, щоб визначити, чи справедливо тлумачаться там штереси споживачiв i оточуючих»; «Чи iснуе принцип найбшьше знайомий i сильнiше вмонтований в юторш англо-американського права, шж основна доктрина, вiдповiдно до яко! суди не повиннi дозволяти використовувати себе як шструмент беззаконня й несправедливости?» та iн. [2, с. 49, 50].
1снують правила: «На прськш дорозi не дозволяеться рухатися зi швидкiстю, що перевищуе шютдесят миль на годину», «Заповiт недшсний, якщо його не пiдписано трьома свщками». Цi 2 приклади дуже вiдрiзняються вiд норм, наведених вище, тому що е юридичними правилами, а не юридичними принципами [2, с. 49]. Правила мютять ч^ку й однозначну директиву за моделлю «все, або шчого», тодi як принципи потребують додаткового тлумачення й пояснення, чому обраний саме той принцип, а не шший.
Вступаючи в полемшу з Г. Л. А. Хартом, який вважав, що юнують правила, за рамки яких суддя не вправi вийти, науковець вщповщае на його критику й указуе, що сам же Г. Л. А. Харт, характеризуючи правила, вважае деяю з них принципами [2, с. 97]. 1з цього випливае висновок, що ^м правил юнують ще й певш принципи i що вщ них ухилитися неможливо.
Учений спростовуе позищю юридичного позитивiзму, що право повшстю складаеться iз правових норм, а судд^ виршуючи судовi справи, мають свободу дш, тiльки коли жодна наявна норма права не суперечить тш, яку вони розглядають. Натомють вiн запропонував альтернативне бачення права, згiдно з яким ресурси суддi «вiдповiдно до права» бшьш рiзноманiтнi, а процес визначення, чого саме вимагае право в конкретному випадку, бшьш витончений. Ось чому, переконуе Р. Дворкш, слщ доопрацювати доктрину дискрецшного права. Для цього вш вносить 2 пропозицп. По-перше, вш обгрунтовуе, що у складних справах обов'язком суддi е не стшьки ретроспективне виявлення правил, скiльки встановлення того, яю права мають сторони. По-друге, суддя, д^чи на власний розсуд при ухваленш рiшення по справi, у свош аргументацii буде спиратися на принципи.
У цьому зв'язку американський дослщник розглядае проблему, яка полягае вже не у
вщсутносп права у виршенш складних питань, а в його надмiрностi. Це т випадки, коли правовi принципи тдтримують рiзноманiтнi результати. При цьому виникае запитання: до яко'1 саме постанови повинен схилитися суддя? Право дiяти на власний розсуд, як дiрка в бублику, не юнуе шде, крiм простору всерединi обмежувального поясу. Тому поняття це вщносне. Завжди е сенс запитати: «На власний розсуд - зпдно з якими нормами?» чи «На власний розсуд - стосовно якого владного органу?» Загалом же вщповщь на щ запитання буде зрозумшою з контексту, але в деяких випадках посадова особа може, з одше'1 точки зору, мати право дiяти на власний розсуд, а з друго'1 - ш. Як це бувае майже з уама термшами, на точне значення конструкцп «право дiяти на власний розсуд» (дискрецшного права) впливають особливостi контексту [2, с. 59].
На переконання Р. Дворкша суддi належить керуватися вщповщною стратегiею, а
саме:
1) розглянути рiзноманiтнi погляди на те, чого вимагае право в даному питанш;
2) залишити осторонь твердження, неадекватш iснуючим офiцiйним актам;
3) серед теорш, якi адекватно узгоджуються з матерiалами судово'1' справи, суддя мае обрати найкращу з погляду моралi [2, с. 112].
Остання з названих стадiй формування судово'1' постанови полягае в тому, що моральш чинники вiдiграють надзвичайно важливу, навт головну роль у поглядi вченого на те, як суддi виршують (i повиннi вирiшувати) судовi справи. З погляду вченого, у випадку конфлшту мiж правилами це призведе до усунення або скасування одного з конкуруючих правил (норми) у складних справах. У разi ж конфлшту принцитв хоча один з них i виходить на перший план, а iншi не втрачають свого значення.
У центрi подальших мiркувань фiлософа права знаходиться питання: чому й коли саме виникае проблема стввщношення справедливости i права. У розд. 6 «Справедливють i права» розглядаються засади теори законодавчих прав. За допомогою аналiзу теорп справедливостi Дж. Ролза доводиться, що штуггивш уявлення особи про справедливють передбачають не тiльки те, що люди мають права, а й те, що одне iз цих прав е фундаментальним i навт аксiоматичним. Це чiтка концепцiя права на рiвнiсть, яке Р. Дворкш називае "право на рiвне тклування й повагу".
Саме у свiтлi останнього науковець розглядае питання «серйозного ставлення до прав». У межах нормативно'1' теорп виконання йдеться не про якийсь конкретний набiр особистих прав, а тшьки про певш наслiдки визнання того факту, що шдивщи мають деякi переконання щодо власних юридичних прав. «Конструктивна модель не виходить апрiорi зi скептицизму чи релятивiзму. Навпаки, вона стверджуе, що тi чоловiки та жшки, яю мислять у рамках дано'1' моделi, щиро дотримуватимуться сво'1'х переконань, яю вони привносять до не'1', i що ця щирiсть поширюватиметься i на критику полiтичних актив або систем, що зневажають найглибшi iз цих переконань, - критику, вмотивовану несправедливою таких актiв або систем» [2, с. 236].
Важливо, щоб пол^ична теорiя визнавала, що чимало претензш на права, у тому чист й дуже важлив^ не можуть вважатися абсолютними i щоб у нiй були окреслеш принципи, на яких належить грунтуватися офiцiйним рiшенням у випадках, коли права е стрними. Зокрема, виникае запитання: як ставитися юристам до громадянсько'1' непокори? Тут погляди автора перекликаються з положенням Ф. Аквшського, який вважав, що при появi несправедливих закошв громадяни не тшьки можуть, а й зобов'язаш 1'х не виконувати.
У розд. 8 «Цившьна непокора» мiркування Р. Дворкша поширюються на випадки невизначеностi i протирiччя в розумiннi юридичних прав. Тут виникають 2 запитання: (а) якими е базовi права й обов'язки громадянина, коли його конституцшш права не визначеш, але вш щиро переконаний, що уряд не вправi змусити його робити те, що вш вважае несправедливим, i (б) якими е обов'язки посадових оаб, яю вважають, що даний громадянин не компетентний у своему уявленш про закон? Науковець пише: «Далеко не очевидно, що громадянська непокора зменшуе повагу до закону; проте навт якщо ми вважатимемо, що це саме так, дана обставина не стосуеться суп справи. Перспектива
утил^арно! вигоди не може виправдати заборону людиш робити те, що вона мае право робити, а гадане зростання поваги до закону е лише утил^арною вигодою. Пiдстави для того, щоб хвалитися, що ми поважаемо шдивщуальш права, не юнуе, якщо це не пов'язано з певними жертвами, а тут жертва полягатиме в тому, що ми вщмовляемося вщ будь-яких незначних вигод, яю дiстала б наша держава, якби вщкинула цi права, виявивши !х незручнiсть. Отже, загальне благо не може бути вагомою тдставою для урiзання прав, навiть якщо йдеться про вигоду, що полягае в зростанш поваги до закону» [2, с. 276].
Цшком лопчно в розд. 12 «Яю права у нас е» перевага надаеться полiтичним правам. У тому юторичному контекстi, в якому писалася розглядувана робота, це було вщповщдю на актуальш запити часу (масовi вщмови вiд призову до вiйська, протести проти вшни у В'етнамi, боротьба афроамериканщв за рiвнi права та ш.). Позицiя автора чiтка i непохитна: «Якщо ми дозволимо умоглядну пщтримку виправданню через посилання на надзвичайш обставини чи вирiшальну користь, тодi ми ... анулюемо права» [2, с. 279]. Фшософ права трактуе конкретнi права як похщш вiд права абстрактного на тклування й повагу, що вважаеться фундаментальним i аксiоматичним. 1з нього випливають громадянськi й економiчнi права, зокрема, право найбщшших соцiальних груп на сощальний захист. Дуже актуальними в умовах сучасно! Укра!ни е слова Р. Дворкша: «.. .Слабк^ члени полггично'1 спiльноти мають право на тклування та повагу з боку сво!х урядiв, рiвнозначнi пiклуванню та поваз^ що !х забезпечили собi сильна члени спiльноти, так що коли деяю люди мають свободу приймати ршення незалежно вiд того, яким буде вплив цих рiшень на загальне благо, тодi й ус iншi люди повиннi мати таку ж свободу» [2, с. 279].
Отже, на змшу застаршш лiберально-позитивiстськiй фшософп права, що закликала до вщокремлення права вiд моралi й пол^ики, Р. Дворкiн пропонуе життездатшшу теорiю, вмонтовану у бiльш загальну фшософш полiтики й моралi. Алiзуючи концептуальну частину загально! теорп права, вш наполягае на тому, що юридичш правила не можуть скласти всю повноту права й потребують залучення моральних принцитв, що можуть передувати будь-якш формi законодавства. Вщповщно до цих прiоритетiв iндивiди або !х групи можуть мати в судi права, окрiм тих, яю чiтко визначенi в законодавствi.
Р. Дворкш обстоюе тезу: стосовно держави шдивщи можуть мати певнi права ще до !х законодавчого закршлення. Зокрема, вони можуть протестувати проти законодавчого ршення на будь-якiй обгрунтованш пiдставi.
Список лтератури: 1. Б1кс Б. Теорiя природного права Роналда Дворкша / Б. Бшс // Фiлософiя права. - К. :Основи, 2007. - С. 30 - 35. 2.ДворкшР. Серйозний погляд на права / Р. Дворкш: пер. з англ. А. Фролюн - К. : Основи, 2000. - 519 с. 3. Булыгин Е. К проблеме объективности права / Е. В. Булыгин // Пробл. фшософп права. - 2005. - Т. III. - № 1 - 2. -С. 7-13. 4. Ветютнев Ю. Ю. О правопонимании Рональда Дворкина / Ю. Ю. Ветютнев // Журн. рос. права. - 2005. - № 10. - С. 93-102. 5. ДиановВ. Н. Концепция "господства права" в современной англо-американской юридической мысли : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Дианов Виталий Николаевич. - М., 2008. - 208 с. 6. Игнаткин О. Б. Проблема "либерального равенства" в концепции Рональда Дворкина : дис. ... канд. полит. наук : 23.00.01 / Игнаткин Олег Борисович. - М., 2005. - 178 с. 7. Касаткин С. Н. Проблема нормативных оснований судебного решения: концепция правовой неопределенности Г. Харта и ее критика // Антрополопя права : фшософ. та юрид. вимiри (стан, проблеми, перспективи) : Статп учасниюв VIII Мiжнародного «круглого столу» (м. Львiв, 7 - 8 груд. 2012 р.). - Л. : Галицький друкар, 2013. - С. 220 - 238. 8. Макеева Л. Б. Философия эгалитарного либерализма в США: Джон Ролз и Рональд Дворкин / Л. Б. Макеева // История философии. - 2006. - № 12. - С. 45 - 62. 9. Мотрошилова Н. В. Этическое обоснование права (Рональд Дворкин) / Н. В. Мотрошилова // История философии: Запад - Россия -Восток (кн. IV: Философия XX века) / под ред. Н. В. Мотрошиловой и А. М. Руткевича. -М. : Греко-лат. кабинет, 1999. - С. 429 - 432. 10. Погребняк С. П. Основоположш принципи права (змютовна характеристика): моногр. / С. П. Погребняк - Х. : Право, 2008. - 240 с.
11. Allard J. Dworkin et Kant: Réflexions sur le judgement / Julie Allard. -Bruxelles : Editions de l'ULB, 2GG1. - 181 p. 12. ЪурковиЬ, Миша „Поредак, морал и лудска права" / Ъурковип, Миша. - Београд, 20G1. - 3G2 с. 13. Наранчип, Билана „Схваташе o праву Роналда Дворкина" / Наранчип, Билана. - Нови Сад, 2004. - 23б c. 14. Bittner C. Recht als interpretative Praxis / Claudia Bittner. - Berlin : Duncker u. Humblot, 1988. - 259 p. 15. Brown A. Ronald Dworkin's Theory of Equality : Domestic and Global Perspectives / Alexander Brown. -New York : Palgrave Macmillan, 2GG9. - 251 p. 16. Burke J. J. A. The Political Foundation of Law: The Need for Theory with Practical Value / John J. A. Burke. - San Francisco : Austin & Winfield, 1992. - pp. 13-5G. 17. Burley J., ed. Dworkin and His Critics / Justine Burley. - Oxford : Blackwell Publishing, 2GG4. - 412 p. 18. Cohen M., ed. Ronald Dworkin and Contemporary Jurisprudence / Marshall Cohen. - London : Duckworth, 1984. - 3G4 p. 19. Dworkin R Taking Rights Seriously / R. Dworkin. - Cambridge, MA : Harvard University Press, 1977. - Pp. XV. -293 p. 20. Gaffney P. Ronald Dworkin on Law as Integrity: Rights as Principles of Adjudication / Paul Gaffney. - Lewiston, New York : Mellen University Press, 199б. - 232 p. 21. Guest S. Ronald Dworkin (Jurists: Profiles in Legal Theory) / Stephen Guest. - Stanford : Stanford University Press, 1991. - 32G p. 22. Hunt A., ed. Reading Dworkin Critically / Alan Hunt. - New York : Berg, 1992, P. 17-18. 23. Karam de C. V., Filosofía do direito e modernidade : Dworkin e a possibilidade de um discurso instituinte de direitos / Karam de Chueiri Vera. - Curitiba : JM, 1995. - 181 p. 24. Rahm C. Recht und Demokratie bei Jürgen Habermas und Ronald Dworkin / Claudia Rahm^-Frankfurt am Main : Lang, 2GG5. - 1G1 p. 25. Ripstein A., ed. Ronald Dworkin (Contemporary Philosophers in Focus) / Arthur Ripstein. - Cambridge : Cambridge University Press, 2GG7. -192 p. 26. Rodrigues S. P. M. A Interpretaçao Jurídica no Pensamento de Ronald Dworkin / Sandra Paula Martinho Rodrigues, Uma Abordagem. - Coimbra: Almedina, 2GG5. - 1б3 p. 27. Romanus E. Soziale Gerechtigkeit, Verantwortung und Würde / Eckhard Romanus. - Freiburg, Br. : Alber, 2GG8. - 382 p. 28. Strolz M. M. Ronald Dworkins These der Rechte im Vergleich zur gesetzgeberischen Methode nach Art / Marc Maria Strolz. 1 Abs. 2 und 3 ZGB. - Zürich : Schulthess, Polygraph. Verl., 1991. - 2б3 p. 29. Vujadinovic, Dragica. Philosophical Foundations of Dworkin's Theory of Justice // Vujadinovic, Dragica. - Belgrade Law Review 2GG8 Vol. 3. -p. 23б-249. 30. Vujadinovic, Dragica. Ronald Dworkin - Theory of Justice [Электорон. ресурс]. - Режим доступа: European Scientific Journal February /Special/ edition 2012 vol. 8, No. 2. Рр. 1-13 httpy/euiournal.org/index.php/esi/article/view^ 31. Watkins-Bienz, Renée M. Die Hart-Dworkin-Debatte / Watkins-Bienz, Renée M. - Berlin : Duncker und Humblot, 2GG4. - 15G p. 32. Wesche, Stefen andZanetti, Véronique, eds. Dworkin: Un débat / Wesche, Stefen and Zanetti, Véronique. - Paris : Ousia, 2GGG. - pp. 375-398. 33. Wilkes, Florian. John Rawls, Theorie der Gerechtigkeit, und Ronald Dworkin, These der Rechte / Wilkes, Florian. - Frankfurt am Main : Lang, 1997. - 1б3 p.
ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫЕ ИДЕИ ТРУДА РОНАЛЬДА ДВОРКИНА
«О ПРАВАХ ВСЕРЬЕЗ» Коваленко А. В.
Рассматриваются основные идеи одного из ведущих современных американских философов Р. Дворкина, изложенные в работе «О правах всерьез»: его оппозиция правовому позитивизму, интерпретация прав человека в современном мире, соотношение морали и права.
Ключевые слова: права человека, критика правового позитивизма, Конституция США, роль суда в реализации гражданских прав и свобод.
LEGAL-PHILOSOPHICAL IDEAS OF RONALD DWORKIN'S «TAKING RIGHTS SERIOUSLY» Kovalenko H. V.
This paper is devoted to the analysis of main ideas of the first R. Dworkin's book, «Taking Rights Seriously»: his opposition to legal positivism, interpretation of human rights in modern
world, correlation of law and morals.
Key words: human rights, critique of the legal positivism, Constitution of the USA, role of courts in the provision of civic rights and liberties.
HaöiüwMa do peda^iï 19.04.2013p.
