CC BY
28
ОРИГШАЛЬШ ДОСЛЩЖЕННЯ
/ORIGINAL RESEARCHES/
УДК 616.858-089:615.84:616.891 DOI: 10.22141/2224-0713.5.99.2018.142964
КостюкК.Р., Васи^в Н.С., Ломадзе В.Л.
ДУ «Нститутнейроюрурп!¡мен акад. А.П. Ромоданова НАМН Украни», м. Ки!в, Укра'на
л ш ■■ ■■ ■■■
AooBiA застосування глибинно! мозково! стимуляцil у хворих на хворобу Паркiнсона i3 супутнiми
пoихоневрологiчними розладами
Резюме. Мета. Оцшка ефективност1 глибинно'Х мозковоХстимулящХ у лшуваншхвороби Партнсона 1з супутшми психоневролог1чними розладами. Mamepimu та методи. У досл1дження залучено 13 хворих на хворобу Партнсона (ХП) вгком вгд 37 до 70рок1в (у середньому 58,61 ± 5,43року), яким була проведена iмплантащя системи для двоб1чног нейростимуляцИ' субталам1чних ядер. Середня тривалсть захворювання становила 8,53 ± 1,82року. Оцтку психоневрологiчного стану хворих до та тсля операцИ' проводили з використанням Утфтовано'Хоцшювально'ХшкалиХП(UPDRSII), шкалиХена — Яра, шка-ли денно'Х активностi Шваба — 1нгланда, тесту Бека на депресж, тестiв Гамльтона на депреаю та тривожшсть, скороченоХ шкали оцтки когнтивних функцш (MMSE) i тесту оцтки n^^i життя PDQ-39. Хiрургiчнi втручання виконували на стереотаксичнш системi CRWRadionics. Шсляоперацшний катамнез становив вiд 1 до 7 ротв (у середньому 4,14 ± 00,42року). Результати. Шсля операци повне припинення тремору тарегресригiдностi спостер^алисьу 12 (92,31 %) оаб;регрес гтоктези вiдзначено в уах 4 (100,00 %) хворих, у яких вона мала мсце до операци. Через 6 мкящв тсля операцИ' вiдмiчено покращення показни^в за шкалою UPDRS IIу перюд «On» на 74,00 %, а в перюд «Off» — на 62,90 %. Дозу леводопи зменшено в середньому на 56,14 %. У бiльшостi хворих спостеркалося зменшення рiвня депреси та тривожностi; показники якостi життя за шкалою PDQ-39 покращилися у середньому на 30,00 %. Ускладнень, пов'язаних i-з хiрургiчним втручанням, не було. Висновки. Психоемоцшш розлади у хворих на ХП перебувають у прямш залежностi вiд тривалостi захворювання, дози та тривалостi вживання замсноХлеводопа-тератХ. Глибинна мозкова стимулящя е безпечним i ефективним методом лкування ХП, який дае можливють усунути або зменшити моторт прояви захворювання, покращити психоемоцшний стан i яккть життя.
Ключовi слова: хвороба Паркшсона; глибинна мозкова стимулящя; субталамiчне ядро; nсихоневрологiчнi розлади; яксть життя
Вступ
Хвороба Паркшсона (ХП) е прогресуючим ней-родегенеративним захворюванням нервово! системи, що обумовлене дегенерашею нейрошв компактно! частини чорно! субстанци i порушенням функцп базальних ганглпв. У кшшчнш картиш ХП на перший план виходять руховi симптоми захворювання, а саме тремор, рипдшсть, гiпокiнезiя та пос-туральна нестабшьшсть [1]. Протягом останнього
часу все бшьше уваги придшяеться неруховим або немоторним проявам захворювання, що можуть виникати на рiзних стадiях ХП i в деяких випад-ках призводити до бшьшо! швалщизаци, шж руховi розлади [2]. Психоемоцшш розлади е одним i3 ви-дiв немоторних проявiв ХП. Психоемоцшш розлади можуть виникати на будь-яких стадiях ХП, часто можуть прогресувати, виступати провщним проявом кшшчно! картини захворювання, впливати на зни-
© «Ммнародний невролопчний журнал» / «Международный неврологический журнал» / «International Neurological Journal» («Mezdunarodnyj nevrologiceskij zurnal»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Костюк Костянтин Романович, Державна установа «1нститут нейрохiрургíí iM. акад. А.П. Ромоданова НАМН УкраТни», вул. Платона Майбороди, 32, м. КиТв, 04050, УкраТна; e-mail: [email protected]
For correspondence: K. Kostiuk, State Institution "Romodanov Neurosurgery Institute of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine', Platona Mayborody st., 32, Kyiv, 04050, Ukraine; e-mail: [email protected]
ження якост життя хворих. Когштивш порушен-ня мають мiсце у 10—30 % хворих на ХП [3]. Серед емоцшних розладiв депреая зустрiчаeться частiше за iншi — у 40—50 % хворих. Депреая часто передуе появi моторних проявiв захворювання i спостерта-еться у 2—3 рази частше у хворих на ХП порiвняно i3 загальною популяцieю людей похилого вiку [4]. Серед шших розладiв вiдзначаeться зниження са-мооцiнки, апатiя, пiдвищення тривожносп, епiзоди панiчних атак, збудження та подразливосп, поява сущидальних думок.
У даний час глибинна мозкова стимулящя (ГМС) е найбшьш поширеним методом хiрургiчного лшу-вання ХП. ГМС мае суттeвi переваги порiвняно з класичними аблятивними або деструктивними хь рургiчними втручаннями, а саме: високу ефектив-нiсть при акiнетичнiй формi захворювання, можли-вiсть одночасно! двобiчноl стимуляци пiдкiркових структур головного мозку, можливють шдивщуаль-ного пiдбору оптимальних параметрiв стимуляци не-iнвазивним способом [5].
Метод нейростимуляци вперше був запрова-джений у практику в середиш минулого сторiччя й удосконалювався разом з аблятивними стереотак-сичними втручаннями. Спочатку нейростимулящя використовувалась з метою лшування певних пси-хiчних розладiв. Пiзнiше li почали застосовувати у лшуванш ешлепси, ХП, нестерпного больового синдрому та деяких шших захворювань нервово! системи [6]. Сучасна ера хрошчно! мозково! стимуляци бере свiй початок з кшця 20-го сторiччя, коли у 1987 рощ французьш нейрохiрурги на чолi з професором A.L. Benabid доповши про результати успiшного використання нейростимуляци у хворих на есенщальний тремор i ХП [7]. У даний час у свь тi даним методом прооперовано понад 200 тисяч хворих.
Численними кл^чними дослщженнями доведена висока ефектившсть та безпечшсть нейростимуляци [8, 9]. Показано, що ГМС призводить до значного регресу моторних проявiв ХП i покращен-ню якостi життя хворих [10, 11]. Протягом остан-шх рокiв все бiльше уваги придшяеться вивченню динамiки змiн психiчних розладiв у хворих, яким проведена хрошчна мозкова стимуляцiя [12, 13]. Рiзнi автори вiдзначають як позитивний, так i не-гативний вплив нейростимуляци на психоемоцш-ний стан хворих iз ХП. Так, D.J. Burn та A.I. Troster (2004) говорять про те, що ГМС субталамiчних ядер може викликати депресiю, гшомашю й апатiю, а в рщпсних випадках — збудження та психози [15, 16]. У той же час показано, що регрес рухових роз-ладiв внаслщок нейростимуляци сприяе нормаль заци емоцшно1 сфери, усувае явища депреси або зменшуе !х вираженiсть, що, в свою чергу, покра-щуе якiсть життя хворих.
Метою дано1 роботи е оцшка ефективностi гли-бинно1 мозково1 стимуляци у лiкуваннi ХП iз супут-нiми психоневрологiчними порушеннями.
Рисунок 1. Розрахунок координат субталам'чних
ядер i траекторП' введення електродв у хворого Б. за допомогою комп'ютерноï станцп iPlan (BrainLab)
Матерiали та методи
У дослщження включено 13 хворих на ХП, яким була проведена iмплантацiя внутршньомозкових електродiв для двобiчноï нейростимуляцiï субта-ламiчних ядер (subthalamic nucleus — STN). Опе-роваш XBopi мали тяжку форму ХП, яка характе-ризувалась проградieнтним переб^ом, низькою ефективнiстю медикаментозно1 терапiï, побiчними ефектами вiд протипаркiнсонiчноï терапiï та про-гресуючою соцiально-побутовою дезадаптацieю. Вш хворих коливався вiд 37 до 70 рошв (у середньо-му 58,61 ± 5,43 року). Серед них було 10 (76,92 %) чоловшв та 3 (23,10 %) жшки. Тривалють захворювання становила в(д 3 до 13 рошв (у середньому 8,53 ± 1,82 року). Терашю леводопою отримували 12 (92,31 %) хворих, тривалють яко1 в середньому дорiвнювала 5,52 ± 2,14 року. У 10 з 12 (83,33 %) хворих мали мiсце моторнi флюктуаци' та леводопа-iндукованi дискiнезiï.
Неврологiчний стан хворих оцшювався за загаль-ноприйнятою Ушфшованою оцiнювальною шкалою хвороби Паркiнсона II (Unified Parkinson's Disease Rating Scale II — UPDRS II). Нейропсихолопчна оцшка проводилася до та шсля хiрургiчного лшуван-ня. Для оцшки психiчного статусу використовували-ся: тести оцшки когштивних функцiй Mini-Mental State Examination (MMSE), шкали депреси' Бека (BDI) та Гамшьтона (HDRS), шкала тривоги Гамшь-тона (HARS), шкала ситуативно!' тривоги Сшлберге-ра — Ханша (STAI). Для оцшки якост життя засто-совувався опитувальник iз 8 пiдпунктiв, якi входять у складову 39 ключових питань, — Parkinson's Disease Questionnaire (PDQ-39).
Стереотаксичш втручання виконувалися на сте-реотаксичнш системi CRW Radionics (США). Роз-рахунки координат мiшенi деструкци' та мшеш введення нейростимулюючого електрода проводились на плануючих станцiях iPlan (BrainLab) та Fraimlink (Medtronic) (рис. 1). З метою електрофiзiологiчного контролю коректного розмщення внутршньомоз-кових електродiв 5 (38,5 %) хворим була проведена штраоперацшна реeстрацiя електрично'1' активнос-
Шсля операци тремор повнiстю припинився у 12 (92,31 %) осГб, рипдшсть регресувала у 12 (92,31 %), регрес гшокшези вiдзначено у вшх 4 (100,00 %) хво-рих, у яких вона мала мюце до операци. Леводопа-викликанi дискшези припинилися у 4 Гз 5 хворих (80,00 %), у яких вони мали мГсце до Гмплантаци ней-ростимулюючо1 системи. МоторнГ флюктуаци ре-гресували у 9 Гз 10 хворих (90,00 %). Через 6 мюящв шсля операци вгдмГчено покращення показникГв за
Рисунок 2.1нтраоперац1йний мкроелектрорекординг
т пГдкГркових ядер за допомогою мГкроелектродГв (microelectro recording — MER) (рис. 2). Мовленне-вий контакт Гз хворим та оцшка регресу тремору та рипдносп досягалась шляхом використання wake-up-анестези. ПГсля операци всГм хворим проводилась мультисшральна комп'ютерна томографГя (КТ). На-лаштування параметрГв нейростимуляци починалося на третш день пГсля хГрургГчного втручання.
Катамнез вгдстежувався вГд 1 до 7 рокГв пГсля опе-раци (у середньому 4,14 ± 0,41 року). Статистична обробка отриманих даних проводилась Гз викорис-танням статистично1 програми стандартних методГв параметрично1 статистики, а саме: середне арифме-тичне значення, похибка середнього значення та се-редньоквадратичне вГдхилення. Критичне значення статистичного рГвня значущостГ вважали за менше 0,05 (5 %) [17].
Результати
Серед оперованих хворих у 9 (69,23 %) осГб була тремтливо-ригГдна та у 4 (30,77 %) акшетико-тремт-ливо-ригГдна форма захворювання. На момент хГрургГчного втручання всГ пацГенти Гз ХП мали третю ста-дГю за шкалою Хена — Яра, значення шкали денно1 активностГ Шваба — 1нгланда коливались вГд 30 до 60 балГв (у середньому 42,82 %). ВсГ хворГ перенесли операцГю добре, ускладнень, пов'язаних Гз хГрургГч-ним втручанням, не було.
Рисунок 3. Хворий Б. з iмплантованими внутршньомозковими електродами для двоб1чно'1 глибинноI мозковоI стимуляцП' субталам1чних
ядер на наступний день тсля операци: а — рентгенограф1я; б — комп'ютерна томограф1я
Таблица 1. Оц1нка стану хворих до та шсля операцй
Шкали оцшювання та доза леводопи Показники до операцй Показники шсля операцГГ P
UPDRS II у перюд «On», % 50,14 13,04 < 0,01
UPDRS II у перюд «Off», % 64,22 23,83 < 0,05
PDQ-39, % 46,21 32,43 < 0,05
Доза леводопи, мг/день 1045,51 458,62 < 0,05
Шваба — 1нгланда, % (M ± m) 42,14 ± 6,12 78,23 ± 5,91 < 0,01
шкалою UPDRS II у перюд «On» на 74,00 %, а в перюд «Off» — на 62,90 %. Дозу леводопи зменшено в середньому на 56,14 % (табл. 1). Слщ зауважити, що хвор^ яы вживали препарати леводопи до операцй, продовжували ix приймати шсля нейрохiрургiчного втручання.
Через 6 мiсяцiв шсля iмплантацii нейростиму-люючоi системи спостерпалось суттеве покращення якостi життя хворих, про що свщчить пiдвищення показнишв за шкалою PDQ-39 на 30,00 %. Шд час оцiнки психоемоцшного статусу хворих вiдмiченi мiнiмальнi когштивш порушення, якi за шкалою MMSE в середньому становили 26 баив. Шсля операцп когштивш розлади не посилилися. До xiрур-пчного втручання у бшьшосп хворих спостерпали-ся вираженi ознаки депресй та тривожность Рiвень депресй за шкалою BDI становив у середньому 28 балiв, а тривоги — 26 балiв за шкалою HARS. Яви-ща депресй' та тривожностi були бшьше вираженi у хворих iз бiльшою тривалiстю захворювання, бшь-шою тривалiстю леводопа-терапп та високою дозою препарапв леводопи. Через 6 мюяшв пiсля операцй спостерiгалося зменшення депресй' у середньому до 20 балiв (на 28,62 %) та тривожност до 16 балiв (на 38,51 %). Слщ зазначити, що шсля операцй' в жод-ному випадку не спостерпалися суiцидальнi намiри. Отже, позитивного ефекту щодо покращення психо-емоцiйноi сфери вдалося досягти в уах оперованих хворих.
Обговорення
ХП лишаеться одним iз найпоширенiшиx ней-родегенеративних захворювань нервовоi системи. Прогредiентний переб^ захворювання, недостат-ньо висока ефектившсть специфiчноi терапи, роз-виток побiчниx ефектiв вiд тривалого вживання протипаркшсошчних лiкiв обумовлюють показан-ня до проведення xiрургiчного втручання. Отри-маш результати двобiчноi нейростимуляци субта-ламiчного ядра свiдчать про високу ефектившсть i безпечнiсть цього методу xiрургiчного лiкування ХП [18, 19]. У нашому дослщженш позитивного результату вдалося досягти в уах оперованих хворих. Регрес рухових розладiв, моторних флюктуацш, леводопа-викликаних дискiнезiй у поеднанш з по-кращенням псиxоемоцiйного стану хворих сприяв суттевому покращенню якост життя хворих [20].
У зазначених хворих не було операцшних усклад-нень або побiчниx ефектiв вщ нейростимуляци, що можна пояснити ретельним шдбором пацiентiв для нейроxiрургiчного втручання та досвщом xiрургiв. Показаннями до xiрургiчного лiкування ХП е: про-гресування захворювання, низька ефективнiсть специфiчноi медикаментозноi терапи, розвиток побiчниx ефекпв вiд леводопа-терапи. Оцiнка психоемоцшного стану хворого мае одне з ключових значень шд час призначення показань до iмплан-таци нейростимулюючоi системи. Когнiтивнi порушення та виражена депреая е протипоказаннями до використання нейростимуляцй\ Тому важливе значення мае мультидисциплшарний пiдxiд щодо визначення показань до iмплантацii нейростиму-люючо' системи з урахуванням даних нейровiзуалi-зацiйниx i нейропсиxологiчниx обстежень.
Висновки
Двобiчна глибинна мозкова стимуляцiя субта-ламiчниx ядер е безпечним i ефективним методом лiкування ХП, який надае можливють усунути мо-торш прояви захворювання, покращити психоемо-цшний стан i якiсть життя хворих. Висока ефектившсть ГМН залежить вщ мультидисциплiнарного пiдxоду до визначення показань щодо xiрургiчного вручання та досвщу нейроxiрургiв. Удосконален-ня нейростимуляцшних систем, зокрема впрова-дження спрямованоi нейростимуляци, сприяе ще бiльшому регресу рухових розладiв i зведе до мш-муму розвиток побiчниx ефекпв вiд нейростимуляци.
Конфлiкт штеремв. Автори заявляють про вщ-сутшсть конфлiкту iнтересiв при пiдготовцi даноi статтi.
Список лiтератури
1. Wolters E.Ch. Parkinsonism and Related Disorders / E.Ch. Wolters, T. VanLaar, H.W. Berendse // VU University Press Amsterdam. — Amsterdam, 2008. — 576p.
2. Карабань 1.М. Хвороба Партнсона: патогенетичт аспек-ти медикаментозноi терапй' та клтчного перебку//Науковий журнал МОЗ Украни. — 2014. — № 2(6). — С. 60-70.
3. Bosboom J.L.W., Stoffers D, Wolters Ech. Cognitive function in Parkinson 's disease // J. Neural. Transm. — 2004. — Vol. III. — P. 1303-1315.
4. A systematic review of prevalence studies of depression in Parkinson's disease / J.S. Reijnders, U. Ehrt, W.E. Weber [et al.] // Mov. Disord. - 2008. - Vol. 30, № 23(2). -P. 183-189.
5. Deep brain stimulation of pallidal versus subthalamic for patients with Parkinson's disease: a meta-analysis of controlled clinical trials / F. Xu, W. Ma, Y. Huang [et al.]// Neuropsychiatr. Dis. Treat. - 2016. - Vol. 12. - P. 1435-1444.
6. Hariz, M.I., Blomstedt P., Zrinzo L. Deep brain stimulation between 1947 and 1987: the untold story // Neurosurg. Focus. -2010. - Vol. 29(2). - E1.
7. Combined (thalamotomy and stimulation) stereotactic surgery of the VIM thalamic nucleus for bilateral Parkinson disease / A.L. Bena-bid, P. Pollak, A. Louveau [et al.]//Appl. Neurophysiol. - 1987. -Vol. 50 (1-6). - P. 344-346.
8. Kocabicak E, Temel Y. Deep brain stimulation of the subthalamic nucleus in Parkinson's disease: surgical technique, tips, tricks and complications// Clin. Neurol. Neurosurg. - 2013. - Vol. 15. -P. 2318-2323.
9. Deep brain stimulation plus best medical therapy versus best medical therapy alone for advanced Parkinson's disease (PD SURG trial): a randomised, open-label trial/ A. Williams, S. Gill, T. Varma [et al.] // Lancet Neurol. - 2010. - Vol. 9(6). -P. 581-591.
10. Bilateral deep brain stimulation vs best medical therapy for patients with advanced Parkinson disease: a randomized controlled trial/ F.M. Weaver, K. Follett, M. Stern [et al.]// JAMA. - 2009. -Vol. 1. - P. 63-73.
11. Sharma A., Szeto K., Desilets A.R. Ejficacy and Safety of Deep Brain Stimulation as an Adjunct to Pharmacotherapy for the Treatment of Parkinson Disease // Ann. Pharmacother. - 2012. -P. 10-11.
12. Chronic deep brain stimulation of the subthalamic nucleus for Parkinson's disease: effects on cognition, mood, anxiety and personal-
ity traits / L. Castelli, P. Perozzo, M. Zibetti [et al.]// Eur. Neurol. — 2006. — Vol. 55(3). — P. 136-144.
13. Ten-year outcome of sub- thalamic stimulation in Parkinson disease: a blinded evaluation / A. Castrioto, A.M. Lozano, Y.Y. Poon [et al.] // Arch. Neurol. — 2011. — Vol. 68(12). — P. 1550-1556.
14. Burn D.J., Tröster A.I. Neuropsychiatry Complications of Medical and Surgical Therapies for Parkinson's Disease // Journal of Geriatric Psychiatry and Neurology. — Vol. 17(3). — P. 172-180.
15. Sinha N, Manohar S, Husain M. Impulsivity and apathy in Parkinson's disease // J. Neuro-psychol. — 2013. — Vol. 7(2). — P. 255-283.
16. Impulse control and related disorders in Parkinson's disease patients treated with bilateral subthalamic nucleus stimulation: a review Parkinsonism / M. Broen, A. Duits, V. Visser-Vandewalle [et al.]//Relat. Disord. — 2011. — Vol. 17(6). — P. 413-417.
17. Мнцер О.П. Оброблення клЫчних i експериментальних даниху медицит: навч. поабник/ О.П. Мнцер, Ю.В. Вороненко, В.В. Власов. — К.: Вища школа, 2003. — 350 с.
18. Fang J.Y., Tolleson C. The role of deep brain stimulation in Parkinson's disease: an overview and update on new developments // Neuropsychiatr. Dis. Treat. — 2017. — Vol. 7(13). — P. 723-732.
19. Multicentre European study of thalamic stimulation for parkinsonian tremor: a 6year follow-up/M.I. Hariz,, P. Krack, F. Alesch [et al.]// J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry. — 2008. — Vol. 79(6). — P. 694-910.
20. Quality of life in Parkinson's disease patients with motor fluctuations and dyskinesias in European countries / M.C. Hechtner, T. Vogt, Y. Zöllner [et al.]// Parkinsonism Relat. Disord. — 2014. — Vol. 20(9). — P. 969-974.
Отримано 02.05.2018 ■
КостюкК.Р., Василив Н.С., Ломадзе В.Л.
ГУ «Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины», г. Киев, Украина
Опыт применения глубинной мозговой стимуляции у больных болезнью Паркинсона с сопутствующими психоневрологическими расстройствами
Резюме. Цель. Оценка эффективности глубинной мозговой стимуляции при лечении болезни Паркинсона (БП) с сопутствующими психоневрологическими расстройствами. Материалы и методы. В исследование включены 13 пациентов с БП в возрасте от 37 до 70 лет (в среднем 58,61 ± 5,43 года), которым проведена имплантация системы для двусторонней нейростимуляции субталамических ядер. Средняя продолжительность заболевания составила 8,53 ± 1,82 года. Оценку психоневрологического статуса больных до и после операции проводили с использованием Унифицированной оценочной шкалы БП II, шкалы Хена — Яра, шкалы повседневной активности Шваба — Ингланда, теста Бека на депрессию, тестов Гамильтона на депрессию и тревожность, сокращенной шкалы оценки когнитивных функций (MMSE) и теста оценки качества жизни PDQ-39. Хирургические вмешательства выполнялись на стереотаксической системе CRW Radionics. Послеоперационный катамнез прослеживания составил от 1 до 7 лет (в среднем 4,14 ± 0,42 года). Результаты. После операции полное прекращение тремора и регресс ригидности
наблюдалось у 12 (92,31 %) лиц, регресс гипокинезии отмечен у всех 4 (100,00 %) больных, у которых он имел место до операции. Через 6 месяцев после операции отмечено улучшение показателей по шкале UPDRS II в период «On» на 74,00 %, в период «Off» — на 62,90 %. Доза леводопы уменьшена на 56,14 %. У большинства оперированных больных наблюдалось снижение уровня депрессии и тревожности; показатели качества жизни по шкале PDQ-39 улучшились в среднем на 30,00 %. Осложнений, связанных с хирургическим вмешательством, не было. Выводы. Психоэмоциональные расстройства у больных БП находятся в прямой зависимости от длительности заболевания, дозы и длительности леводопа-терапии. Глубинная мозговая стимуляция является безопасным и эффективным методом лечения БП, который позволяет устранить или уменьшить моторные проявления заболевания, улучшить психоэмоциональное состояние и качество жизни. Ключевые слова: болезнь Паркинсона; глубинная мозговая стимуляция; субталамическое ядро; психоневрологические расстройства; качество жизни
K.R. Kostiuk, N.S. Vasyliv, V.L. Lomadze
State Institution "Romodanov Neurosurgery Institute of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Kyiv, Ukraine
Experience of using deep brain stimulation in patients with Parkinson's disease and psychoneurological comorbidities
Abstract. Background. Objective: to evaluate the efficacy of subthalamic nucleus deep brain stimulation in patients with Parkinson's disease (PD) and psychoneurological comorbidities. Materials and methods. Thirteen patients with PD were enrolled in the study. Their age ranged from 37 to 70 years (mean 58.61 ± 5.43 years). Average duration of PD was 8.53 ± 1.82 years. Neuropsychological status was assessed before and after treatment by Unified Parkinson's Disease Rating Scale (UPDRS) II, Hoehn and Yahr scale, Schwab and England scale, Mini-Mental State Examination, Beck's Depression Inventory, Hamilton Depression Rating Scale, Hamilton Anxiety Rating Scale and the 39-Item Parkinson's Disease Questionnaire (PDQ-39). Surgery was performed using CRW stereotactic system. Postoperative follow-up ranged from 1 to 7 years (mean 4.14 ± 0.42 years). Results. After surgery, tremor stopped and rigidity regressed in 12 (92.31 %) pa-
tients; regression of hypokinesia was observed in all 4 (100.00 %) persons who have had it before surgery. Six months after the surgery, UPDRS II score improved by 74.00 % in "On" period and by 62.90 % — in "Off" period. After treatment, the dose of le-vodopa decreased on average by 56.14 %. The majority of operated patients noted a reduction of depression and anxiety, average improvement on the PDQ-39 was 30.00 %. There were no surgical complications. Conclusions. Psychoneurological disorders in patients with PD are directly dependent on the duration of the disease, the dose and duration of levodopa therapy. Deep brain stimulation is effective and safe method of surgical treatment for PD, which improves motor symptoms, reduces psychoemotional disorders and increases the quality of life. Keywords: Parkinson's disease; deep brain stimulation; subthalamic nucleus; psychoneurological disorders; quality of life
