CC BY
5
УДК 616-08+616.12-008.315+616.127-004+615.22 Савчук Н.В., Вакалюк 1.П.
ОПТИМ1ЗАЦ1Я ДИФЕРЕНЦ1ЙОВАНОГО КОМПЛЕКСНОГО Л1КУВАННЯ ХВОРИХ НА СЕРЦЕВУ НЕДОСТАТН1СТЬ 13 ПОСТ1НФАРКТНИМ КАРД1ОСКЛЕРОЗОМ ШЛЯХОМ ДОДАВАННЯ ДО БА3ОВОÏ ТЕРАПIÏ ЕПЛЕРЕНОНУ ТА РИВАРОКСАБАНУ
ДВНЗ «1вано-Франшський нацюнальний медичний yHÎBepcMTeT», м. lвано-Франкiвськ
У cmammi дослiджено вплив проведеного лкування солями калiю i магню глюконовоТ кислоти, еплереноном та ривароксабаном на тлi базовоТ терапп на показники кард/ально'Т гемодинамки у хворих на хронiчну серцеву недостатнсть псля перенесеного нфаркту мюкарда. У пацieнтiв nid впливом препаратiв базовоТ терапп рiвень фракцп викиду лiвого шлуночка до початкулкування становив (57,54±2,87) % та вiрогiдно мдвищувався через 12 мсяц/в терапп до (66,43±3,45) %. В обстежуваних II групи рiвень фракцп викиду лiвого шлуночка до початку терапп дорiвнював (54,02±2,37) % та вiрогiдно мдвищувався через 12 мюяц/в терапп солями калю i магнiю глюконовоТ кислоти до (63,67±1,91) %. При використаннi базовоТ терапп у комбнацп з еплереноном у хворих III групи також вiдзначено вiрогiдне покращення систол/чно'Т функцп лiвого шлуночка. Показник фракцп викиду лiвого шлуночка у цих пацieнmiв становив (55,73±2,64) % до початку терапп та зростав до (64,67±1,92) % псля дванадцятимсячного лкування (р<0,01). Лкування хворих IV групи ривароксабаном на фонi базовоТ терапп протягом 12 мсяц/в сприяло вiрогiдному зростанню фракцп викиду на 10,73%. Використання даних препараmiв у лiкуваннi хворих на хрон/чну серцеву недостатнсть псля перенесеного нфаркту мiокарда призводило до зменшення кiнцево-сисmолiчного об'ему л/вого шлуночка i юнцево-д/астол/чного об'ему л/вого шлуночка через 6 та 12 мсяц/в терапп. Сл/д в/дзначити, що лкування хворих III групи з використанням еплеренону на тлi базовоТ терапп призводило до найбльш статистично значущо'Т зм/ни юнцево-систол/чного об'ему та юнцево-д/астол/чного об'ему. Так, юнцево-систол/чний об'ем л/вого шлуночка дор/внював (58,14±2,64) мл до початку обстеження та в/рог/дно знижувався до (44,51±1,9) мл через 6 мсяц/в терапп на 40,54%, до р/вня (34,57±1,8) мл через 12 мсяц/в. Середн/й р/вень юнцево-д/астол/чного об'ему у цих хворих склав (129,74±4,53) мл до лкування та в/рог/дно знижувався до (104,8±4,75) мл через 6 мсяц/в лкування та на 21,06%, до р/вня (102,42±4,75) мл наприюнц дванадцятимсячного лкування. Таким чином, застосування базовоТ терапп /з солями калю i магн/ю глюконовоТ кислоти, еплереноном чи ривароксабаном призводило до актив/зацп процеав зворотного ремоделювання л/вого шлуночка. Однак, отриманi результати засв/дчили, що найвища iнтенсивн/сть процеав зворотного ремоделювання л/вого шлуночка спостер/галася у хворих, якi окр/м базовоТ терапп отримували еплеренон, про що св/дчить в/рог/дне зниження середн/х р/вн/в юнцево-систол/чного об'ему л/вого шлуночка та юнцево-д/астол/чного об'ему л/вого шлуночка у хворих на хрон/чну серцеву недостатнсть псля перенесеного нфаркту м/окарда пор/вняно iз використанням солей калю i магн/ю глюконовоТ кислоти чи ривароксабану на фонi базовоТ терапп. Лкування хворих IV групи ривароксабаном на фонi базовоТ терапп протягом 6 мсяц/в сприяло в/рог/дному ефективному зростанню середньо'Т в/дстам, яку пройшов патент на 24,34%. Так, значення середньо'Т в/дстанi в ос/б IV групи до початку терапп становило (269,5±16,32) м та зростало до (335,1±16,14) м (р<0,01).
Ключов1 слова: постшфарктний кардюсклероз, серцева недостатнють, еплеренон, ривароксабан.
Вступ шших дтянках ВР [4]. З ^eï точки зору, ГКС
и .... можна розглядати як маркер пщвищеного ризику
Незважаючи н а значш усп1хи у л,куван ы, до- Тромботичнихдускладнень атеросклерозу Як сис-сягнут впродовж останнього десятирмчя, смер- ^ 3 ^ ^ 3
. ^ ^ . темного захворювання, а тривале посилене ан-
тхнснь ^збереженою^фракцЦек^ вЗд^Ь титрoмби™чнеPл¡,ування Лв спробу запори
4 ' /ni 11\ ■ ■ . клшмно-вираженому тромбоутворенню при
шлуночка (ЛШ) пюля перенесеного шфаркту мю- ^ «
карда (1М)достатньо висока, якють Жи™ часто розриы варзливих[атерросклоротични^ бляш°к у ^ 4 . вшцевих артерiях [2]. Ривароксабан був схвале-
e незадовтьною, що спонукае до пошуку нових - ^ L J v 3
шдходдв до л!куванЩя цьогозахвор ювання [7,8]. ний европе йськ ^С едичн им агентством для ^
п . ^ .... L . користання при ГКС пюля появи результат ве-
Причину вщновлення шемп мюкарда пюля ^ ,„с . ^ 3 к
^ 3 ликого (15 526 хворих) проспективного багато-гострого коронарного синдрому (ГКС) вивчали в
^ mi- «i- j v / центрового подвiйного слтого плацебо-
проспективному дослiдженнi PROSPECT, що ч г « ^
прпючало 697 хворих, яким було успiшно проще- ТC°7лTPOJ51OBЧ[7°ЭГO nд0слiдження ATLAS ACS 2-
к ' Д ■ Т1М1 51 [5]. Основний результат даного
дено коронарне стентування. Сума випадш L JK ^ 3 .
3 дослiдження був позитивним: сума випадюв
смеPтi вiд кардi0л0гiчних пPичин, зупинки серця, серцево-судиннот смертi |М або ¡нсульту в се-
1М або госпiталiзацiï через ХНС за 3 роки стано- серцево ^нн01 смертi, |М аб0 ]нсульту в се
редньому за 13,1 мю. склала 8,9% в групах ри-
ГГ^П i ^ найви1лоюв пе0кTиJйрiK пiсля' ^сабану i , 10,7% в груг^! плаЦееЗо, Що
ГКС [3]. При цьому виявилося, що ттьки поло- „со/ d
■ ст ст- вiдповiдаe зниженню ризику на 16%. В
вина випадш повторного обтяженого переб^у н н н
■■ к /iw^ к уз результатi попереджено 17 несприятливих
iшемiчноl хвороби серця (|хс) обумовлена сте- 7чспiдкiв на K0жнi h1000 пчцieнтiв [10]
нозами, вщповщальними за початкове виник- насл^в на к0жнi 1000 пацieнтiB [10].
V,гг? - Роль альдостерону в розвитку ХСН, вклю-
нення ГКС, в той час як у решти хворих ^ 3 . 3
, ■ чаючи пошкодження мiокарда, не викликае
попршення було пов'язане з ураженням шших . т.и^н.цс!,
^ . „ДГ „ сумнiвiв [12]. Будучи компонентом ангютензин-
сегментiв вiнцевого русла (ВР). Очевидно, це 3 1 J *.' 3
■ . альдостероново! системи, вiн справляе потуж-CBiДЧИTЬ про те, Щ0 зусилля по вториннш anoH^icHunuDui onoicivm, о,п o,,Hciojmo ии.улч
.. Г1/._ ^ . к ^ . ний вплив на затримку рщини та утворення
профiлактицi ГКС повинш бути спрямованi не к ^ 3 . . 3 ^
тiPcьlфи на Цпро(фiлa°тику трУонибозуP стеит^ в набряк|в, на виведенся кал^ i iзатPДмку натрiю, _ ^ ^ 3 ^ J. . на ремоделювання i склероз мюкарда та судин,
стенозу який став причиною нестабтьносп, а й . . . . . . . 3..\
на запоб^ания тр0мботичних ус^ладнень в Biн на рiвнi генома клiтини, як i iншi стер0lднi
гормони [11]. Еплеренон - перший селективний блокатор рецепторiв альдостерону, що пройшов III фазу кл^чних дослщжень. У подвшному слн пому плацебо-контрольованому дослщженш EPHESUS вивчали ефективнiсть еплеренону в зниженн захворюваностi i смертност у пацieнтiв на 1М, ускладненого систолiчною дисфункцieю ЛШ та розвитком ХСН [9]. На ™i лкування епле-реноном спостерiгалося статистично значуще зниження частоти госпiталiзацiй i подш, пов'язаних i3 ХСН. У плацебо-контрольованому ключному дослiдженнi EMPHASlS-HF проде-монстрована висока кардюпротекторна ефективнiсть еплеренону у па^ен^в i3 помiрною ХСН II ФК, як отримували базову терашю (БТ). Призначення еплеренону супроводжувалося зменшенням частоти комбшовано! первинно! кшцево! точки в зв'язку з ХСН на 27%, знижен-ням загально'Г смертност на 24%, скороченням госпiталiзацiй у зв'язку з прогресуванням ХСН на 23%. Важливо також те, що еплеренон ефектив-ний як в ранн (до 30 дыв), так i в шзн термiни шсля перенесеного 1М [6].
Мета дослщження
Пiдвищення ефективностi лiкування хворих на ХСН шсля перенесеного 1М шляхом додаван-ня до БТ солей калш i магнiю глюконово! кисло-ти, еплеренону та ривароксабану.
Матерiали та методи дослiдження
Обстежено 84 хворих на ХСН шсля перенесеного 1М iз проведеним стентуванням шфаркт-залежно! коронарно! артери в гострий перiод. Дослiдження виконано на базi ОкКд м.1вано-Франшська. Залежно вiд особливостей лкуван-ня хворих рандомiзовано на чотири групи. До першо'Г групи увiйшли хворi на ХСН пiсля перенесеного 1М, якi отримували БТ (метопрололу сукцинат 25 мг/добу, клошдогрель 75 мг/добу, асшрин-кардю 75 мг/добу, аторвастатин у дозi 20 мг/добу, еналаприл - 5 мг/добу, триметази-дин - 70 мг/добу та торасемщ - 10 мг/тиждень) (n=20); другу групу склали хворi на ХСН шсля перенесеного |М, яким у комплекс лкування, окрiм БТ, додавали 1 капсулу солей калш i маг-нiю глюконово! кислоти 360 мг 3 рази на добу (n=21); третя група - хворi на ХСН, яким на фон Бт призначали еплеренон 25 мг двiчi на добу (n=23); четверту групу склали хвор^ якi отримували БТ разом iз ривароксабаном у дозi 2,5 мг 2 рази на добу (n=20).
Дiагноз перенесеного 1М визначали за крите-рiями ESC/ACCF/AHA/WHF (2012) [13]. Дiагноз ХСН виставлено згiдно з рекоменда^ями Укра1-нсько1 асо^аци кардiологiв iз дiагностики та ль кування ХСН (2012) [1].
Функцюнальний стан внутршньосерцево'Г та системно1 гемодинамiки вивчали методом ЕхоКГ на апарат «CARIS-PLUS» («Biomedice», lталiя) за допомогою датчика 2,5-МГц.
Статистичну обробку отриманих результатiв
проведено за допомогою комп'ютерно'1 програми STATISTIKA-7 i пакета статистичних функцiй програми «Microsoft Excel». Для порiвняння дос-товiрностi мiж групами дослiдження використо-вували точний критерiй Фiшера.
Результати та ïx обговорення
Дослiджено вплив проведено!' терапи на по-казники кардiальноï гемодинамiки у хворих на ХСН шсля перенесеного 1М. У табл. наведет результати ЕхоКГ-дослщження.
Як видно з табл., пiд впливом лкування спо-стерiгалася позитивна динамка основних показ-ниш ехокардюграфи. У па^ен^в I групи рiвень фракци викиду (ФВ) ЛШ до початку лкування становив (57,54±2,87) % та вiрогiдно шдвищува-вся через 12 мюя^в терапiï до (66,43±3,45) %. Використання БТ разом iз солями калш i магнiю глюконовоï кислоти або еплереноном сприяло вiрогiдному пщвищенню ФВ ЛШ у хворих II та III груп вiдповiдно. В обстежуваних II групи рiвень ФВ ЛШ до початку терапи дорiвнював (54,02±2,37) % та вiрогiдно пщвищувався через 12 мiсяцiв терапiï солями калш i магнiю глюконово! кислоти до (63,67±1,91) %. При викорис-таннi БТ у комбшаци з еплереноном у хворих III групи також вщзначено вiрогiдне покращення систолiчноï функцiï ЛШ. Показник ФВ ЛШ у цих хворих становив (55,73±2,64) % до початку терапи та зростав до (64,67±1,92) % шсля дванад-цятимюячного лкування (р<0,01). Лiкування хворих IV групи ривароксабаном на фон БТ протя-гом 12 мюя^в сприяло вiрогiдному зростанню ФВ на 10,73%. Так, середне значення ФВ у обстежуваних IV групи до початку терапи станови-ло (56,21 ±1,39) % та пщвищувалося до (62,14±1,86) % (р<0,01). Водночас слiд зауважи-ти, що змiна середнiх значень ФВ ЛШ через 6 мюя^в лкування виявилась статистично недо-стовiрною у всiх групах обстеження. Аналiзували динамiку показникiв КСО та КДО ЛШ пщ впливом дослiджуваних препара^в. Використання препа-ратiв БТ у лкуванш хворих на ХСН шсля перенесеного !М призводило до зменшення КСО Лш i КДО ЛШ (р<0,001) через 6 та 12 мюя^в терапiï. Так, у хворих I групи показник КСО ЛШ до початку лкування становив (49,52±2,97) мл, а через 6 та 12 мюя^в лкування зменшувався до (37,65±2,75) мл (р<0,01) та (36,31±2,86) мл (р<0,01) вщповщно. Середнiй рiвень КДО ЛШ у хворих дано1 групи до початку обстеження скла-дав (109,51 ±8,72) мл та статистично вiрогiдно знизився через 12 мюя^в до (90,67±2,54) мл.
У пацiентiв II групи також вщзначено вiрогiдне зменшення КСО ЛШ та КДО ЛШ уже через 6 мн ся^в терапи. У хворих, як отримували солi ка-лiю i магшю глюконовоГ кислоти на тлi БТ, сере-дне значення КСО ЛШ до початку лкування ста-новило (58,64±2,76) мл та вiрогiдно знижувалося до (46,87±1,2) мл наприкiнцi шестимюячного ль кування та до (37,32±1,4) мл через 12 мiсяцiв терапи. Слщ вiдзначити, що лiкування хворих III
групи з використанням еплеренону на тлi БТ призводило до найбтьш статистично значущоТ змiни КСО та КДО. Так, КСО ЛШ дорiвнював (58,14±2,64) мл до початку обстеження та вiрогi-дно знижувався до (44,51 ±1,9) мл через 6 мюя-^в терапiТ на 40,54%, до рiвня (34,57±1,8) мл через 12 мюя^в. Середнiй рiвень КДО у цих хворих склав (129,74±4,53) мл до лкування та вiрогiдно знижувалося до (104,8±4,75) мл через 6 мюя^в лiкування та на 21,06%, до рiвня (102,42±4,75) мл наприкнц дванадцятимюячно-го лiкування.
Динамка показниюв внутршньосерцевоТ гемодинамки лiвого
Середнш показник КСО у хворих IV групи пн сля проведеного курсу дванадцятимюячноТ те-рапiТ ривароксабаном дорiвнював (34,84±1,9) мл, що достовiрно нижче порiвняно iз його зна-ченням до лкування - (56,14±1,63) мл. КДО у даних хворих до лкування дорiвнював (125,32±4,12) мл та вiрогiдно знижувалося до (100,9±3,56) мл через 6 мюя^в лiкування та до рiвня (99,8±4,76) мл через 12 мюя^в терапiТ.
Данi схеми лкування не призводили до вiрогiдноТ динамки показникв КДР та КСР у вах групах обстеження.
Таблиця.
шлуночка у хворих на xpoHi4Hy серцеву недостатнсть i3 пере-несеним нфарктом м'юкарда тсля проведеного лкування
Група хворих КДР, см КСР, см КДО, мл КСО, мл УО, мл ФВ, % !ММ ЛШ, г/м2 ММЛШ, г
Здорс^ (n=15) 4,25±0,15 2,97±0,07 98,65±4,16 36,72±1,88 61,75±2,17 62,4±2,65 92,4±1,71 184,08±3,2
Iгрупа (n=20)
- до лкуван-ня 5,23±0,59 3,58±0,54 109,51±8,72 49,52±2,97 61,64±2,32 57,54±2,87 112,62±3,57 220,32±6,94
- через 6 мю. 5,24±0,78 Д-0,19 3,45±0,42 Д-3,63 107,65±2,87 Д-1,70 37,65±2,75** Д-23,97 60,77±2,85 Д-1,41 59,86±2,84 Д+4,03 108,51±3,13 Д-3,65 215,14±6,32 Д-2,35
- через 12 мю. 5,13±0,52 Д-1,91 3,64±0,57 Д-1,68 90,67±2,54* Д-17,20 36,31±2,86** Д-26,68 60,98±2,16 Д-1,07 66,43±3,45* Д+15,45 104,53±3,12 Д-7,18 213,14±6,25 Д-3,26
II група (n=21)
- до лкуван-ня 5,17±0,71 3,38±0,13 133,17±2,81 58,64±2,76 73,81±2,13 54,02±2,37 113,23±3,52 227,12±6,91
- через 6 мiс. 5,79±0,84 Д-12,0 3,34±0,56Д-1,18 112,6±4,42** Д-15,45 46,87±1,2*** Д-20,07 70,54±1,76 Д-4,43 56,42±2,98 Д+4,44 109,32±2,87 Д-3,45 211,62±6,83 Д-6,82
- через 12 мю. 4,99±0,21* Д-3,48 3,35±0,42Д-0,89 104,82±3,45* ** Д-21,29 37,32±1,4*** Д-36,36 66,32±1,15* Д-10,15 63,67±1,91** Д+17,86 99,31±2,13 ** Д-12,29 196,06±6,12* * Д-13,18
III група (n=23)
- до лкуван-ня 5,23±0,34 3,32±0,15 129,74±4,53 58,14±2,64 71,32±2,53 55,73±2,64 109,63±3,96 217,71±6,62
- через 6 мю. 4,83±0,45 Д-7,65 3,23±0,25 Д-2,71 104,8±4,75* Д-19,22 44,51±1,9*** Д-23,44 67,73±2,83Д-5,03 58,84±1,75 Д+5,58 96,12±3,72 * Д-12,32 190,43±5,89* Д-12,53
- через 12 мю. 4,74±0,12* Д-9,37 3,12±0,14 Д-6,02 102,42±4,75* ** Д-21,06 34,57±1,8*** Д-40,54 65,54±2,29* Д-8,10 64,67±1,92** Д+16,04 92,34±3,27 ** Д-15,77 184,68±5,31* **Д-15,17
IV група (n=20)
- до лкуван-ня 4,79±0,25 3,31±0,74 125,32±4,12 56,14±1,63 70,53±2,65 56,21±1,39 110,42±4,47 214,52±6,26
- через 6 мю. 4,76±0,24 Д-0,63 3,36±0,36 Д-1,51 100,9±3,56 *** Д-19,49 43,42±1,5*** Д-22,66 61,43±3,41* Д-12,90 58,67±1,57Д +4,38 *% 100,1±3,12 Д-9,35* 199,23±4,12 Д-7,13*
- через 12 мю. 4,74±0,14 Д-1,04 3,28±0,13 Д-0,91 99,8±4,76 *** Д-20,76 34,84±1,9*** Д-37,94 63,81±2,83** Д-9,53 62,14±1,86** Д+10,73 93,96±2,91 ** Д-14,91 185,32±5,53* * Д-13,87
Примiтка. Вiрогiднiсть рiзницi в порiвняннi з показниками до
Вивчено вплив дослщжуваних схем терапи на ехокардiографiчнi показники ппертрофи лiвого шлуночка. З табл. видно, що у хворих II групи, як отримували БТ iз солями калш i магнш глю-коновоТ кислоти, середне значення 1ММЛШ ста-новило (113,23±3,52) г/м2 до початку терапи та вiрогiдно знижувалося до рiвня (99,31 ±2,13) г/м2 через 12 мюя^в пiд впливом лiкування (р<0,01). Зменшення середнього показника 1ММЛШ у хворих II групи через 6 мюя^в терапи не виявилося достовiрним, що може бути пояснено недостат-ньою тривалiстю терапiТ. У хворих III групи, як
ання: *- р<0,05, **- р<0,01, *** - р<0,001.
отримували БТ iз еплереноном, середне значення !ММЛШ становило (217,71±6,62) г/м2 до початку терапи та вiрогiдно знижувалося до рiв-ня (190,43±5,89) г/м2 уже через 6 мюя^в пiд впливом лкування та на 15,17% до рiвня (184,68±5,31) г/м2 через 12 мюя^в курсу терапiТ (р<0,001). Аналопчну динамiку вiдзначено щодо показника ММЛШ у хворих II та III груп. Лкуван-ня БТ iз ривароксабаном обстежуваних IV групи також призводило до вiрогiдного зниження ММЛШ та !ММЛШ. При аналiзi впливу БТ на показники маси мюкарда у хворих на ХСН шсля
перенесенного 1М протягом 6 та 12 мюя^в об'ему в обстежуваних хворих зображена на
вщзначено статистично недостовiрне зниження рис. 1. рiвня 1ММЛШ та ММЛШ.
Динамка показникв кiнцево-систолiчного
Рис. 1. Динамка показник1в к1нцево-систол1чного об'ему в обстежуваних хворих Примтка. В1роа1днють р1зниц1 пор1вняно з показниками до лкування: *- р<0,05, **- р<0,01, *** - р<0,001.
350
300
250
200
150
100
50
? +4,70
I
295,6 302,5
288,9
? +7,97
I
295,9 306
? +12,82
I група
283,
3023
13,2*
■
I
277,6
S5=l
ш
II група
? +24,34
I
335,1** 302,
269,5
I
M
^=1
III група
до
лжування 1 мюяць
6 мюящв
IV група
м
0
Рис. 2. Прирст в1дстан1, яку хворий проходить за тестом з шестихвилинною ходьбою nid впливом р1зних метод'в лкування. Примтка. Вiрогiднiсть рiзницi величини до показниюв на час госпiталiзацiï: р *<0,05; **p<0,01.
Як видно з рис. 1, поеднане застосування БТ i3 солями калш i магнш глюконово'Г кислоти, еп-лереноном чи ривароксабаном призводило до активiзацiï процеав зворотного ремоделювання ЛШ. Однак, отриман результати засвщчили, що найвища iнтенсивнiсть процесiв зворотного ремоделювання лiвого шлуночка спостеркалася у хворих, якi окрiм БТ отримували еплеренон, про
що свщчить вiрогiдне зниження середнiх рiвнiв КСО ЛШ та КДО ЛШ у хворих на ХСН шсля пе-ренесеного 1М порiвняно iз використанням солей калш i магнiю глюконово'Г кислоти чи риварокса-бану на фон БТ.
Таким чином, застосування дослщжуваних схем терапи чинило позитивний вплив на пок-ращення систолiчноï функци ЛШ, зниження се-
реднiх значень його КСО та КДО ЛШ, що свщ-чить про здатнють дослiджуваних препаратiв нормалiзувати показники кардюгемодинамки.
Результати приросту вiдстанi, яку хворий на ХСН пюля перенесеного 1М проходить за тестом iз шестихвилинною ходьбою пiд впливом рiзних методiв лiкування, поданi на рис. 2.
Як видно з рис. 2, в па^етчв II групи середня вщстань, яку пройшов хворий до початку терапп становила (283,4±19,23) м, збтьшувалася через 1 мiсяць терапп до (295,9±21,34) м (р>0,05) та на 7,97% через 6 мюя^в лкування (р>0,05). Вико-ристання БТ разом iз еплереноном сприяло збн льшенню середньо'Т вiдстанi у хворих III групи через 1 та 6 мюя^в на 8,79% та 12,82% вщповн дно. Так, у обстежуваних III групи середня вщстань, яку пройшов хворий до початку терапп, дорiвнювала (277,6±12,2) м та пщвищувалася через 1 мюяць терапп еплереноном до (302,0±15,89) м (р>0,05), а через 6 мiсяцiв до (313,2±11,54) м (р<0,05). Лiкування хворих IV групи ривароксабаном на фонi БТ протягом 6 мн сяцiв сприяло вiрогiдному ефективному зростанню середньо'Т вщсташ, яку пройшов пацiент на 24,34%. Так, значення середньоТ вiдстанi в оаб IV групи до початку терапи становило (269,5±16,32) м та зростало до (335,1±16,14) м (р<0,01).
Висновки
1. Доведено, що запропонованi схеми лку-вання були ефективними в активiзацil процесiв зворотного ремоделювання мюкарда через 12 мюя^в лкування.
2. Установлено, що найвища штенсивнють процесiв зворотного ремоделювання лiвого шлуночка спостер^алася у хворих, яю окрiм БТ отри-мували еплеренон, про що свщчить вiрогiдне зни-ження середнiх рiвнiв КСО ЛШ та КДО ЛШ у хворих на ХСН пюля перенесеного !М порiвняно iз використанням солей калш i магнiю глюконовоТ' кислоти чи ривароксабану на фон БТ.
3. Вщзначено, що проведена тератя з вико-
рогщному ефективному зpocтанню cepeдньoï Bi-дсташ, яку пройшов пацieнт за тестом з lecrnx-вилинною xoдьбoю, пopiвнянo з iншими до^-джуваними лкувальними cxeмами.
4. Bизначeнo, що заcтocyвання coлeй калiю i магнiю глюконовоТ ки^оти еплеренон та рива-ро^абан y xвopиx на XCH iз пepeнeceним IM e дoцiльним, патогенетично обфунтованим i без-печним.
Перспективи подальших доcлiджень
Пepcпeктивними e пoдальшi дocлiджeння, напpавлeнi на пiдвищeння eфeктивнocтi антш-шeмiчнoгo лiкyвання y xвopиx на XCH пюля пе-peнeceнoгo IM.
Лтература
1. Peкoмeндчцiï з дiчгнocтики та лiкyвчння xpoнiчнoï cep^BoY не-дocтчтнocтi / [Л.Г. BoponoB, K.M. Амосова, А.Е. Багpiй та íh.]. -K., 2012. - 106 c.
2. 2013 ACCF/AHA Guideline for the Management of ST-Elevation Myocardial Infarction // JACC. - 2013. - Vol. 61 (4). - P. 78-140.
3. Stone G.W. A prospective natural history study of coronary atherosclerosis / G.W. Stone, A. Maehara, A.J. Lansky [et al.] // N. Engl. J. Med. - 2011. - Vol. 364. - P. 226-235.
4. Anand S.S Oral anticoagulant therapy in patients with coronary artery disease: a meta-analysis / S.S. Anand, S. Yusuf // JAMA. -1999. - Vol. 282. - P. 2058-2067.
5. Mega J.L. ATLAS ACS 2-TIMI 51 Investigators. Rivaroxaban in patients with a recent acute coronary syndrome / J.L. Mega, E. Braunwald, S.D. Wiviott [et al.] // N. Engl. J. Med. - 2012. - Vol. 366 (1). - P. 9-19.
6. Zannad F. Eplerenone in patients with systolic heart failure and mild symptoms / F. Zannad, J.V. McMurray, H. Krum [et al.] // N. Engl. J. Med. - 2011. - Vol. 364 (1). - P. 11-21.
7. Go A.S. Heart diseases and stroke statistics - 2013 update: a report from the American Heart Association / A.S. Go, D. Mozaffarian, V.L. Roger [et al.] // Circulation. - 2013. -Vol. 127. - P. 245-257.
8. Mc Murray J. Clinical practice. Systolic heart failure / J. Mc Murray // N. Engl. J. Med. - 2010. - Vol. 362. - P. 228-238.
9. Zannad F. Rationale and design of the Eplerenone in Mild Patients Hospitalization and Survival Study in Heart Failure (EMPHASIS-HF) / F. Zannad, J.V. McMurray, H. Drexler [et al.] // Eur. J. Heart Fail. - 2010. - Vol. 12 (6). - P. 617-22.
10. Mega J.L. Rivaroxaban in Patients Stabilized After a ST-Segment Elevation Myocardial Infarction / J.L. Mega, E. Braunwald, S.A. Murphy [et al.] // J. Am. Coll. Cardiol. - 2013. - Vol. 61. - P. 18531859.
11. Scabbia E.V. The cardio-renal syndrome (CRS) / E.V. Scabbia, L. Scabbia // Metabolic Endocrine. - 2015. - Vol. 9. - P. 1-4.
12. Tanai E. Pathophysiology of Heart Failure / E. Tanai, S. Frantz // Compr. Physiol. - 2016. - Vol. 6 (1). - P. 187-214.
13. Thygesen K. Third universal definition of myocardial infarction / K. Thygesen, J.S. Alpert, A.S. Jaffe [et al.] // Circulation. - 2012. -Vol. 126. - P. 2020-2035.
ристанням ривароксабану на ™i БТ сприяла Bi-
Реферат
ОПТИМИЗАЦИЯ ДИФФЕРЕНЦИРОВАННОГО КОМПЛЕКСНОГО ЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ С СЕРДЕЧНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТЬЮ С ПОСТИНФАРКТНЫМ КАРДИОСКЛЕРОЗОМ ПУТЕМ ДОБАВЛЕНИЯ К БАЗОВОЙ ТЕРАПИИ ЭПЛЕРЕНОНА И РИВАРОКСАБАНА Савчук Н.В., Вакалюк И.П.
Ключевые слова: постинфарктный кардиосклероз, сердечная недостаточность, эплеренон, ривароксабан.
В статье исследовано влияние проведенного лечения солями калия и магния глюконовой кислоты, эплереноном и ривароксабаном на фоне базовой терапии на показатели кардиальной гемодинамики у больных хронической сердечной недостаточностью после перенесенного инфаркта миокарда. У пациентов под влиянием препаратов базовой терапии уровень фракции выброса левого желудочка до начала лечения составлял (57,54±2,87) % и достоверно повышался через 12 месяцев терапии до (66,43±3,45) %. У обследуемых II группы уровень фракции выброса левого желудочка до начала терапии равен (54,02±2,37) % и достоверно повышался через 12 месяцев терапии солями калия и магния глюконовой кислоты до (63,67±1,91) %. При использовании базовой терапии в комбинации с эп-лереноном у больных III группы также отмечено достоверное улучшение систолической функции левого желудочка. Показатель фракции выброса левого желудочка у этих пациентов составил (55,73±2,64) % до начала терапии и рос до (64,67±1,92) % после двенадцатимесячного лечения (р<0,01). Лечение больных IV группы ривароксабаном на фоне базовой терапии в течение 12 месяцев
способствовало достоверному росту фракции выброса на 10,73%. Использование данных препаратов в лечении больных хронической сердечной недостаточностью после перенесенного инфаркта миокарда приводило к уменьшению конечно-систолического объема левого желудочка и конечно-диастолического объема левого желудочка через 6 и 12 месяцев терапии. Следует отметить, что лечение больных и II группы с использованием эплеренона на фоне базовой терапии приводило к наиболее статистически значимому изменению конечно-систолического объема и конечно-диастолического объема. Так, конечно-систолический объем левого желудочка был равен (58,14±2,64) мл до начала обследования и достоверно снижался до (44,51 ±1,9) мл через 6 месяцев терапии на 40,54%, до уровня (34,57±1,8) мл через 12 месяцев. Средний уровень конечно-диастолического объема у этих больных составил (129,74 ± 4,53) мл до лечения и достоверно снижался до (104,8±4,75) мл через 6 месяцев лечения и на 21,06%, до уровня (102,42±4,75) мл в конце двенадцатимесячного лечения. Таким образом, применение базовой терапии с солями калия и магния глюконовой кислоты, эплереноном или ривароксабаном приводило к активизации процессов обратного ремоделирования левого желудочка. Однако, полученные результаты показали, что самая высокая интенсивность процессов обратного ремоделирования левого желудочка наблюдалась у больных, которые кроме базовой терапии получали эплеренон, о чем свидетельствует достоверное снижение средних уровней конечно-систолического объема левого желудочка и конечно-диастолического объема левого желудочка у больных хронической сердечной недостаточностью после перенесенного инфаркта миокарда по сравнению с использованием солей калия и магния глюконовой кислоты или ривароксабана на фоне базовой терапии. Лечение больных IV группы риварокса-баном на фоне базовой терапии в течение 6 месяцев способствовало достоверному эффективному росту среднего расстояния, которое прошел пациент, на 24,34%. Так, значение среднего расстояния у лиц IV группы до начала терапии составило (269,5±16,32) м и выросло до (335,1±16,14) м (р<0,01).
Summary
OPTIMIZATION OF DIFFERENTIATED INTEGRATED TREATMENT FOR PATIENTS WITH HEART FAILURE AND POSTINFARCTION CARDIOSCLEROSIS BY SUPPLEMENTING EPLERENONE AND RIVAROXABAN TO BASIC THERAPY Savchuk N.V., Vakalyuk I.P.
Key words: salts of potassium, magnesium gluconic acid, chronic heart failure, ejection fraction, left ventricle.
This article describes the effects produced by the salts of potassium and magnesium gluconic acid, eplerenone and rivaroxaban introduced into the basic therapy on the cardiac hemodynamics in patients with chronic heart failure (CHF) after myocardial infarction. The ejection fraction of left ventricle (EFLV) before the treatment described above was (57.54±2.87) %, and after 12 months of the therapy significantly increased reaching to (66.43±3.45) %. In the second group, the EFLV before the treatment started was 54.02±2.37% and after 12 months of the therapy with potassium and magnesium salts of gluconic acid significantly increased to (63.67 ± 1.91) %. Basic therapy in combination with eplerenone applied for the patients of group III also showed a significant improvement in left ventricle (LV) systolic functioning. The LVEF in these patients was (55.73±2.64) % before the therapy started and rose to (64.67±1.92) % after 12 month treatment (p <0.01). The patients of group IV received rivaroxaban against the background of basic therapy for 12 months contributed to a significant increase in ejection fraction by 10.73%. These drugs in the treatment of the patients with CHF after myocardial infarction led to a decrease in end-systolic volume and end-dyastolic volume of LV after 6 and 12 months of the therapy. It should be noted that treatment of the patients and group II with the use of eplerenone against the background of basic therapy led to the most statistically significant change in end-systolic volume and end-diastolic volume. Thus, LV end-systolic volume was equal to (58.14±2.64) ml before the beginning of the examination and significantly decreased to (44.51±1.9) ml after 6 months of therapy in 40.54% of the patients. The mean level of end-diastolic volume in these patients was (129.74±4.53) ml before the treatment and significantly decreased to (104.8±4.75) ml after 6 months of the treatment. Thus, the inclusion of potassium and magnesium salts of gluconic acid, eplerenone or rivaroxaban into the basic therapy led to activation of LV remodelling processes. However, the results obtained showed that the highest intensity of LV remodelling was observed in the patients who received eplerenone in addition to basic therapy, as evidenced by a significant decrease in mean end-systolic volume of LV in the patients with CHF after myocardial infarction compared with the use of potassium salts and magnesium gGluconic acid or rivaroxaban against the basic therapy.
