CC BY
115ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТА ЗМІСТУ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ВИЩИХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Котова А.В.
Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна
Анотація. У статті визначено сутність та основні компоненти самостійної роботи студентів проаналізовано різні підходи до трактування цього виду роботи, виділено різновиди самостійної діяльності студентів у процесі навчання. Результатом самостійної роботи є підвищення рівня знань студентів поліпшення їх професійної підготовки, вміння самостійно мислити та приймати рішення. У кожному виді самостійної роботи має бути пошукове завдання. Г оловною мотивацією в діяльності студента має бути пошуковадіяльність.
Ключові слова: сутність, зміст, самостійна робота.
Аннотация. Котова А.В. Определение сущности и содержания самостоятельной работы студентов в высших учебных заведениях. В статье определены сущность и основные компоненты самостоятельной работы студентов проанализированы разные подходы к трактованию этого вида работы, выделены разновидности самостоятельной деятельности студентовв процессе обучения Результатомсамостоятельной работы является повышение уровня знаний студентов улучшение их профессиональной подготовки умение самостоятельно мыслить и принимать решение. В каждом виде самостоятельной работы должна быть поисковая задача. Г лавной мотивацией в деятельности студентадолжна быть поисковая деятельность.
Ключевые слова: сущность, содержание, самостоятельная работа.
Annotation. Kotova A.V. Definition of nature and the contents of independent work of students in higher educational institutions. Main point and basic components of students’ independent work are considered in this article. Different approaches of its definition are analyzed four kinds of students’ independent activities are determined. Result of independent work is increase of a level of knowledge of students, enriching of their vocational training, skill independently to think and make a decision. In each aspect of independent work there should be a search problem. Principal motivation in activity of the student should be search activity.
Key words: main point, definition, independent work.
Вступ.
Сучасний період розвитку вищої освіти пов’язаний з реалізацією вимог Болонського процесу. Поряд з іншими важливими завданнями він вимагає переосмислення ролі самостійної роботи в навчальному процесі, її організації, підготовки до неї, а головне - змісту самостійної роботи Слід також зазначити, що не зважаючи на наявність різноманітних інноваційних джерел інформації, друковані носії знань, як і раніше, займають чільне місце в навчальному процесі.
Самостійна робота завжди була одним із найважливіших елементів процесу навчання як у середній, так і у вищій школі Її значну роль відображено у класичній педагогічній спадщині (А. Дістерверг, Я. Коменський, Й. Песталоцці, Ж.Ж. Руссо, В. Сухомлинський К. Ушинський), а також у зарубіжних (І. Г ерде, Д. Дьюї, Г. Шаррельман, В. Буряк, В. Козаков, Б. Єсипов, П. Підкасистий, А. Алексюк) і вітчизняних науковців (М. Нікандров, Н. Кузьміна, А. Молибог, О. Мороз, А. Журавська І. Зязюн, М. Ярмаченко, В. Король, Н. Токова а ін.). Слід зазначити, що деякі науковці (В. Буряк, Б. Єсипов) розробляли проблему самостійної роботи у рамках педагогічного процесу загальноосвітньої школи. Проте їх погляди є актуальними і для вищої освіти. Робота виконана за планом НДР Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Формулювання цілей роботи.
Мета даної статті - проаналізувати наукові підходи до трактування питань сутності та змісту самостійної роботи у вищій школі, визначити шляхи творчого використання передового досвіду в нових соціальних умовах
Результати досліджень.
Самостійна робота необхідна не лише для оволодіння змістом певної дисципліни, але й для формування здатності брати на себе відповідальність, самостійно вирішувати проблему, знаходити конструктивнірішення й вихід із проблемних ситуацій і т. ін. Вона дозволяє опанувати навички навчальної, наукової та професійної діяльності. Самостійна робота сприяє:
• поглибленню й розширенню знань;
• пробудженнюінтересу до пізнавальної діяльності;
• оволодінню прийомами процесу пізнання;
• розвитку пізнавальних здібностей.
У сучасній науковій літературі існують різні підходи до визначення самостійної роботи. Деякі автори (Р. Назімов, І. Харламов, С. Г ончаренкс) характеризують її як специфічний вид навчально-пізнавальної діяльності, яка проводиться індивідуально чи по групах протягом аудиторнихзанять або вдома за завданням педагога, за його методичними вказівками, але без його безпосередньої участі. І. Харламов розуміє самостійну роботу як активну пізнавальну самостійну діяльність. У цьому значенні її можна застосовувати за наявністю майже всіх наявних форм і методів (за виключенням методів усного викладу, коли домінуючою діяльністю суб’єктів навчання є сприйняття на слух мови педагога). Науковець вважає самостійною і активну розумову роботу під час бесід, особливо в тих випадках, коли суб’єкти навчання спрямовуються до самостійного «відкриття»
нових знань. Вдосконалення самостійної роботи вчений бачить у покращенні якості завдань для домашньої роботи, які пропонує викладач відповідної навчальної дисципліни.
Інші вчені розглядають самостійну роботу як дидактичний засіб навчання. Так, П. Підкасистий розрізняє самостійну роботу та самостійну діяльність студентів Самостійну роботу П. Підкасистий розуміє „як дидактичний засіб навчання, штучну педагогічну конструкцію’ [5;45], за допомогою якої педагог організує діяльність суб’єктів навчання як на уроці, так і під час виконання домашнього завдання. Крім того, суб’єкти навчання беруть участь у різнорівневих процесах навчального пізнання під час виконання того чи іншого типу та виду самостійної роботи Самостійна діяльність розглядається автором як „цілеспрямований процес, який організується та виконується у структурі навчання для розширення конкретних навчально-пізнавальних завдань’ [5; 45]. Зовнішньо самостійна робота як засіб навчання виступає у вигляді різноманітних завдань; внутрішньо вона виражається через пізнавальне або практичне завдання, яке в навчанні виступає своєрідним імпульсом для початку розумової діяльності суб єкта навчання.
П. Підкасистий виділяє такі компоненти самостійної роботи: робота зі сприйняття та осмислення навчального матеріалу на лекціях, ведення конспекту лекцій, вивчення навчальної літератури (підручники, навчальні посібники, конспекти лекцій, першоджерела), опрацювання навчальної інформації та переведення її на рівень знань, закріплення знань на практиці, виконання вправ та різноманітних додаткових завдань, підготовка виступів, рефератів, доповідей; виконання типових розрахунків, підготовка та виконання лабораторних робіт, підготовка до практичних та семінарських занять тощо [4;46]. Ці елементи є складовими різних форм і методів навчання. Вони не є постійними, а весь час змінюються, стають складнішими у відповідності до прогресу студента в навчанні. Якщо на першому курсі в першому семестрі звичайно домінує робота з формування навичок конспектування, роботи з першоджерелами, то у другому семестрі самостійна робота ускладнюється і представлена у вигляді практичних занять, написання рефератів та доповідей.
Цікаву думку щодо сутності самостійної роботи виказує В.Буряк Він вважає, що розкриття характерних ознак самостійної роботи можливе тільки при єдиному аналізі її зовнішньої та внутрішньої сторони. Зовнішня сторона зумовлюється освітніми функціями педагога, а внутрішня - пізнавальними функціями осіб, що навчаються, причому завдання останніх набагато складніше від завдання педагога. При організації самостійної роботи педагог пропонує конкретне письмове чи усне завдання, контролює, дає суб’єктам навчання своєчасні вказівки, які запобігають можливим помилкам, аналізує процес роботи, правильність виконання завдання, а також перевіряє, якими знаннями, уміннями та навичками оволоділи суб’єкти навчання у процесі виконання даної роботи У такому випадку завдання для самостійної роботи виконує роль зовнішнього подразнювача, що стимулює пізнавальну активність. Аналізуючи зміст завдання, молоді люди порівнюють його зі знаннями, уміннями та навичками, які вони вже отримали, обмірковують мету завдання та намічають дії, необхідні для його виконання, самостійно визначають результати, яких треба досягти після виконання завдання. Після безпосереднього виконання проводиться аналіз отриманих результатів. Якщо є розбіжності між отриманим результатомта поставленою метою, навчальна діяльність продовжується доки не буде досягнута мета навчання. З часом завдяки тому, що суб’єкти навчання оволодівають знаннями та навичками, зміст самостійної роботи ускладнюється.
Але найбільш повним науковці вважають визначення, сформульоване Б. Єсиповим. Педагог вважає, що самостійна робота, яка входить до складу процесу навчання - це така робота, яка виконується без безпосередньої участі педагога, але з виконання його завдання у спеціально відведений для цього час. Причому суб’єкти навчання „свідомо прагнуть досягнути поставленої в завданні мети, проявляючи свої зусилля та виражаючи в тій чи іншій формі результати своїх розумових або фізичних (або тих та інших) дій’ [2; 15].
Таким чином, можна зробити висновок, що самостійна робота студентів з одного боку розглядається як невід’ємний компонент обов’язкових для відвідування занять: лекційних, практичних та лабораторних. Завдання студентана лекції - прослухати та законспектуватиматеріал. На практичних та лабораторних студент самостійно або в групі повинен виконати лабораторну роботу чи вправи, розв’язати задачу, провести самостійне спостереження за заздалегідь отриманим завданням тощо. З іншого боку самостійну роботу можна застосовувати у рамках позааудиторноїроботи суб єктів навчання, яка включає в себе опрацювання літератури (ознайомлювальне читання, осмислення місця нового матеріалу та його зв’язок із вже вивченим, виділення головного, запис матеріалу своїми словами з використанням традиційної символіки), використання різноманітних електронних носіїв інформації та мережі Інтернет.
Електронні посібники забезпечують найкращий для кожного студента порядок подання навчального матеріалу, оптимальну швидкість сприйняття, можливість самостійного регулювання вивчення теорії, методів рішення типових завдань, відпрацювання навичок та умінь, прищеплюють навички аналітичної й пошукової діяльності, потребують менше часу на вивчення курсу, забезпечують можливість самоконтролю якості знань та навичок.
Використовуючиелектронну навчальну й наукову інформацію, студент у процесі самостійної діяльності має змогу створювати, редагувати та зберігати в пам’яті комп’ютера різноманітні данні (текстову, графічну, звукову, анімаційну, відеоінформацію), демонструвати текстову та графічну інформацію на екрані монітора, здійснювати пошук необхідної інформації за допомогою спеціальних програм, пошукових систем та каталогів, використовуватинавчаючі та контролюючі програмні засоби у процесі навчання за комп’ютером, забезпечувати індивідуальну (прийом та передачу необхідної навчальної інформації між студентом та комп’ютером) та колективну інтерактивну взаємодію.
Сучасні інформаційні технології надають викладачу потужний інструментарій, який дозволяє проектувати навчальну діяльність, визначати характер її взаємодії зі студентами та здійснювати моніторинг їх навчальних самостійних дій при вивченні методичних, довідкових та інших навчальних матеріалів. Одним із таких джерел інформації є мережа Інтернет, яка в сучасності набуває дуже велику популярність Але використання студентами ресурсів Інтернету потребує методичного супроводу з боку викладача. Треба вчити студентів об’єктивно оцінювати якість отриманої інформації. Зразком однієї із ефективних освітніх методик є технологія Web-quest, яка сприяє проведенню критичного аналізу, оцінки та синтезу інформації із рекомендованих джерел. Особи, що навчаються, взаємодіють між собою або використовують сценарій, запропонований викладачем. Така модель стимулює пошуковий та творчій характер оновлення отриманих знань та забезпечує активність навчання.
У сучасній педагогічній літературі виділяють 4 різновиди самостійної діяльності у процесі навчання, кожна з яких відрізняється специфікою планування та постановкою мети, а саме:
• постановка мети та планування діяльності за допомогою педагога;
• тільки постановка мети відбувається за допомогою педагога, планування роботи здійснюється суб’єктом навчання самостійно;
• постановка мети та планування здійснюється суб’єктом навчання самостійно в межах поставленого педагогом завдання;
• робота здійснюється суб’єктом навчання за власною ініціативою: він без допомоги педагога сам визначає зміст, мету, план роботи та самостійно її виконує
Н. Калашник та В. Вертегел основою самостійної роботи вважають науково-теоретичний курс, комплекс опанованих студентами знань. При розподілі завдань студенти мають отримувати інструкції з їх виконання, методичні вказівки, посібники, перелік необхідної літератури тощо. Причому чим більше самостійності надається студенту тим точніше треба визначити і довести до його відома той обсяг знань, який він повинен засвоїти з кожної теми навчального курсу Для цього існують так звані тематичні бази знань, які можна поділити на такі групи:
• поняття та терміни;
• теоретичні знання;
• прикладні знання.
Бази знань включають перелік основних понять і положені, якими повинен оволодіти студент; а також модель її засвоєння (репродуктивний конструктивний чи творчій рівень). Модель засвоєння бази знань з теми повинна точно визначати, які з перелічених понять, теоретичних і практичних знань мають бути засвоєні на творчому, а які, відповідно, на репродуктивному чи конструктивному рівнях. У кожній тематичній базі знань мають також передбачатися відповідні форми контролю.
Висновки.
Отже, самостійна робота студентівє обов’язковою складовою навчального процесу, результатом якої має бути підвищення рівня знань студентів поліпшення їх професійної підготовки, вміння самостійно мислити та приймати рішення.
У кожному виді самостійної роботи сьогодення має бути пошукове завдання, яке б стимулювало евристичні пошукові дії особи, що навчається. Суб’єктам навчання слід не лише зрозуміти, утримати в пам’яті знання, наукову інформацію для того, щоб у подальшій роботі відтворити їх і впоратися з однотипними завданнями, а й впевнено вирішувати нестандартні завдання, проявляючи творчість та активність у своїх діях. Г оловною мотивацією в діяльності студентамають бути не вимоги викладача, а саме пошукова діяльність, яка вміщує у себе вміння вибирати необхідний матеріал, ставити перед собою мету, добирати раціональні шляхи для її розв’язання, застосовувати вже набуті знання для вирішення завдання, опрацьовувати та інтерпретувати наукову інформацію відповідно до поставлених завдань.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем визначення сутності та змісту самостійної роботи студентіву вищих навчальних закладах.
Література
1. Буряк В.К. Самостоятельная работа учащихся: Кн.для учителя- М.: Просвещение, 1984. - 64 с.
2. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках- Москва: Государственное учебно-
педагогическое издательство министерства просвещения РСФСР, 1961. - 239 с.
3. Калашник Н.Г,.Вертегел В. Л. Самостійна робота - потужний засіб сучасної освіти і виховання: Навчально-методичний посібник з питань формування естетичних смаків студентськоїмолодів навчально-виховному процесі. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2005. - 326 с.
4. Організація самостійної роботи студентів / За заг.ред. В.М. Король, В.П. Мусієнкс, Н.Т. Токової- Черкаси: Вид-во ЧДУ, 2003. - 216 с.
5. Пидкасистый П.И. Организация учебно-познавательной деятельности студентов Учебное пособие.- М.: Педагогическое общество России, 2004. - 112 с.
6. Пидкасистый П.И., Коротяев В.И. Организация деятельности ученика на уроке. (Новое в жизни, науке,
технике. Сер. „ Педагогика и психология’, №3). - М.: Знание, 1985.- 80 с.
7. www .conf.muh.rU/010305Мос/шакепЬаеуа^ос
8. www.pedsovet.org/mtree/task.viewlink і±4556/Кеті±1181-51 к
Надійшла до редакції 24.01.2008 р.
