CC BY
4
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (27), 2020
УДК 340.12 Степан Сливка
Нащональний ушверситет "Львiвська полгтехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! освгти, доктор юридичних наук, професор, завщувач кафедри теори, юторп та фшософп права
1£р2014@1.иа
ОНТОЛОГ1ЧНА ПЕРШ1СТЬ ПРОСТОРУ У ПРИРОДНО-ПРАВОВОМУ ТВОР1НН1 СВ1ТУ
http://doi.org/10.23939/law2020.27.104
© Сливка С., 2020
У статт дослщжено онтологiчну першкть простору у природно-правовому творiннi свггу. Наголошено, що у творiннi свггу простiр займав ведуче мiсце. Разом iз простором було створено необхщш природы! закони. Подано авторську дефЫщю простору у природно-правовому творiннi свiту. Людина мае навчитися визначати свш простiр, свое мiсце у Всесвт, щоб зорiентуватися у життевих проблемах. Адже все наше життя проходить не однорщно, не однаково та залежить вщ власного пересування у просторi в силу прояву своеТ надмiрно проявленот волi. Першiсть простору мае нацшювати людину на те, що спочатку потрiбно навчитися знайти свое мкце у Всесвiтi, просторi i без природно-правовот потреби не змшювати його. Тобто природно-правовий проспр руйнуе та мае характеризуватися свотм постiйно стабiльним життевим простором. Бог даруе вшьний виб1р м1сця у просторь I людина мае сприйняти саму себе так, щоб не втрачати своет життевость
Для кнування матерн потрiбен простiр i час, як е основними i загальними формами буття. Простiр i час, як загальш поняття або категорн, виконують ушвер-сальнi функцн в теоретичнш i практичнiй дiяльностi людини: виступають умовами шзнання свiту - всяке знання (шформащя) мае просторово-часовi вим1ри; визначають форми i засоби практичного освоення свггу людиною; конкретизують повсякденну дiяльнiсть людини; iндивiдуалiзують явища, зокрема людей, тобто роблять тх самими собою "завдяки" прив'язщ до конкретних просторово-часових умов.
Психолопчний проспр наповнений творчою дiяльнiстю, зокрема й у галузi природного права в його суб'ективному вираженнь Це реакщя мозку на навколишне середовище, в результат чого з'являються закони психiчнот дiяльностi, природу яких людина з'ясовуе сама. Звщси й з'являеться суб'ективiзм: людина сама себе дослщжуе, оцiнюе свою психiку, 'тт правомнрш чи неправом1рн1 прояви.
Ключовi слова: простiр, природне право, просторова шверая, види простору, атрибути природного права.
Постановка проблеми. Проспр i час, як ушверсальш форми оргашзацп об'екпв свiту, iснують в eдностi: кожен об'ект мае свiй власний i неповторний простiр i час. А тому немае простору i часу взагалi - е тiльки конкретний проспр та конкретний час, як визначають конкретний об'ект, чим здобувають свою просторово-часову еднiсть [1, с. 24-25]. Однак, розглянемо спочатку окремо поняття простору, в якому функщонуе природне право. Для того, щоб природне право
дiяло, необхщний проспр, тобто проспр у природно-правовому творiннi свггу, межа поширення природних законiв, природного права.
Людське життя живе, коли воно юнуе у зв'язках i вiдносинах, вiдсутнiсть вiдносин - це сощальна смерть. I всякий, який цей життевий простiр, наражае себе на знищення [2, с. 114]. Людина найкраще почувае себе i веде повноцiнне життя у своему онтолопчному просторi, тобто у сво!й мiсцевостi. Тому переходи в рiзнi простори межують iз прискоренням земного життя.
Аналiз дослiдження проблеми. Онтолопчна першiсть простору у природно-правовому творшш свiту дослiджувалася частково у богоств'! i фiзицi. Комплексне дослiдження зазначено! тематики до цього часу було вщсутне.
Мета статтi. Необхiдно дослщити значення природно-правового простору у житп людини. Тим самим визначити характерш ди природного права у своему життевому просторi. Висновки науково! статп мають сприяти у визначеннi положення людини в простора
Виклад основного матерiалу. У фiзицi зазначаеться, що простiр виражае порядок ств-юнування окремих об'ектiв. Дослiдженням простору займалися в античш часи. Зокрема, ще! Демокрiта приписували пустотi особливий рщ буття. Вони знайшли найбiльш повне фiзичне втiлення в ньютонiвських поняттях абсолютного простору. Iншi напрями роздумiв про простiв належать Аристотелю i було дослiджено у фiлософських працях шмецького вченого Лейбнiца, концепцiю якого розвинув Енштейн в теорп вщносносп [5, с. 592].
Важливим у вченш про простiр е поняття просторово! шверси (вiд лат. - перегортання, перестановка, порушення певного порядку).
Вважаеться, що просторова швершя - це змша просторових координат подш (х, у, ъ), якi визначеш в деякiй декартовiй системi координат, на !хш протилежнi (вiд'емнi) значення: х®-х, у ® -у, ъ ® -ъ. Таку змiну можна трактувати двояко: або як активне перетворення - перехщ до сукупносп подш, як е дзеркальним зображенням ще! сукупностi подiй (змiна знакiв координат будь-яко! точки вiдповiдае положенню точки, отримано! в результатi И дзеркального вщображення в трьох координатних площинах), або як пасивне перетворення - опис розглядувано! сукупностi подш в системi координат, отримано! iз цих змiнних на протилежнi напрями вшх трьох координатних осей. Фiзичний смисл перетворення просторово! шверси пов'язаний з тим, що процеси природи, обумовлеш сильними i електромагштними взаемодiями, симетричнi вiдносно цього перетворення. Це означае, що для всякого такого процесу в природi здшснюеться i вiдбуваеться з тiею ж ймовiрнiстю "дзеркально симетричний" процес [5, с. 592].
Виходячи з того, що закони природи вивчають вс науки, то у правi просторова швершя мае мiсце. Це стосуеться природного права, яке мютиться у свщомосп людини i регулюе поведшку у просторовiй системi координат. Причому, це регулювання е природним, яке враховуе вс суспiльнi i природш процеси, якi впливають на поведшку людини. "Дзеркальш" норми поведiнки полягають у протилежних дiях: добро - зло. Наприклад, природш ди штовхають людину зробити адекватну дiю, а природне право застер^ае вiд вчинення протилежного - злого намiру ^ навпаки). Тобто, у природнiй поведшщ людини завжди iснують симетричнi, дзеркальш ще!, якi необхiдно враховувати. Тому доцшьно розглянути поняття простору з фшософських позицiй для того, щоб дати йому фiлософсько-правове обгрунтування.
З фшософських позицш простiр - це протяжнють (довжина), яка не обмежена видимими межами; промiжок мiж чим-небудь, мюце, де що-небудь помiщаеться; те, що е спшьним всiм переживанням, як виникають за допомогою оргашв чуття [7, с. 692], це форма споглядання, сприй-няття подання речей, основний фактор вищого, емшричного досвiду [3, с. 370], це форма коор-динацi! спiвiснуючих об'екпв, станiв матерi!. Вона полягае в розташуванш об'ектiв один поза
одним (зверху, знизу, збоку тощо), що зумовлюе ïx знаходження в певних якюних вiдношеннях. Порядок сшвюнування цих об'ектiв i ïx сташв утворюе структуру простору. Предмети та явища характеризуються тривалiстю юнування, послiдовнiстю етапiв розвитку. Процеси вщбуваються або одночасно, або ранiше один одного. Все це означае, що тша юнують i рухаються в чаш [4, с. 229]. Проспр виражае сшвюнування i вщокремленють речей одна вщ одноï, ïxню протяжнють, порядок розташування однiеï вiдносно до iншоï [9, с. 420]. Враховуючи цi та iншi дефiнiцiï, дамо метафь зичне обгрунтування простору, в якому дiе природне право.
Варто зауважити, що природш закони (закони Всесвггу) людина не створювала, вона не знае меж ïx ди i чи взагалi вони юнують. Для людини щ закони е надприродними, хоча насправдi вони стосуються природи. Але природне право з'явилося разом з людиною (на шостий день творiння свiту). Разом iз правом появились всi його атрибути.
Виходячи iз попереднix мiркувань, вважаемо, що простiр у природно-правовому творшш свiту - це мiсце ди природного права для сприяння у впорядкуванш неоднорiдноï кiлькостi множин матери, явищ природи та суспiльниx процесГв, якi грунтуються на чуттевих i надчуттевих принципах, iнверсiйно взаемодiють мiж собою у заданiй n-вимiрнiй системГ координат.
Розглянемо онтологiчнi атрибути природного права у простора
По-перше, юнуе мiсце дiï (протяжнiсть) природних закошв i мiсце дiï (протяжнiсть) природного права. Цг мiсця насправдi не збiгаються, оскiльки людина регулюе ïx лише правом, а не природними законами. Але мюця ди природного права е онтолопчними i володдать першiстю, оскiльки е творшням перших людей. Природнi закони виникли на першому днi творiння свггу i ïx простiр дП' (протяжнють) сягае у безмежнють, де людсью вщчуття безсилi у сприйняттг Наприклад, перший день було присвячено створенню свила (подГбно до твшчного сяйва), тому з'явилась система онтолопчних закошв свила. Принагщно зауважимо, що система онтолопчних законiв простору (i часу теж) була створена на другий день. У дш (аж до п'ятого дня включно) не було людини i природне право не створювалося, дГяли лише закони.
По-друге, природне право у свош протяжносп може дещо тдсилювати або послаблювати дда видГв природних законiв. 1ншими словами, природне право, хоча i не у значнш мГрг але впливае на дда природних закошв. Звичайно, сила дп цих закошв посилюеться ¡з збшьшенням простору ди природного права, що пов'язано ¡з однаковими почуттями великоï кшькосп людей. Тому важливо, щоб люди випромшювали добрг онтолопчш почуття з метою недопущення руйнацiï дiï природних закошв.
По-трете, проспр пов'язаний з матерiею. У Всесвт iснуе незлiченна кшькють видГв матерiï, яка, крГм того е неоднородною (рГзнорщною, гетерогенною, тобто рГзною за своïм складом, розмГром тощо). Ц вс множини матери проявляють себе у явищах природи (без учасп людини) та суспшьних процесах (з участю людини). Якщо у першому випадку бажано, щоб природне право не "заважало" розвитковГ матери, тобто не руйнувало, або у разГ використання людиною, щоб було скеровано на вщновлення, то у другому випадку - навпаки: природне право скероване на не-впинний процес впорядкування людських вщносин. Людина ¡з своïми слабкими почуттями до природного права замють того, щоб активно i повноцшно розвивати його i реалГзовувати, придумуе нове право - позитивне. При цьому, мае надда, що позитивне право зумГе впорядкувати суспшьш процеси i буде мати вплив на природш явища. Чим бшьша надГя на позитивне право, тим менша вГра у природне право. При цьому правопорядок в суспшьствах не шдвищуеться i людство поступово входить в проспр глобалГзаци.
По-четверте, дiï природного права в онтолопчному правГ потребуе вщ людини проявГв почуття. Йдеться про почуття добра i зла, яю охоплюють широкий спектр явищ, наповнюються певним змютом, характеризуються рГзною темпоральнютю i взагалГ перебувають у складних взаемовщносинах мГж собою. Але людина, як мГкровсесвп, як образ Божий, володГе ще й над-почуттями, про яю вона практично i не здогадуеться, то змют впорядкування рГзномаштних процесГв стае надзвичайно складним. Тут переплнаються земш штереси з небесними, тшесш з духовними тощо. Тому явище просторовоï шверси е обов'язковим.
По-п'яте. Для шверсшно! взаемоди чуттевих i надчуттевих принципiв для людини потрiбне умовне поле дiяльностi, конкретно визначене мiсце, де вона може i мае виконувати сво! онтологiчнi
Вiдомо, що iснуе одновимiрна та двовимiрна системи координат, трьохвимiрна (що е найбiльш реальним):, n-вимiрна система координат конкретизуеться залежно вщ набуття цiлих натуральних значень буквою п. Тобто система координат може бути ще й чотири-, п'яти-, шести- i т. д. вимiрною. Наприклад, коли iснуватиме у просторi тiльки х, у, ъ, то цей тривимiрний простiр мае довжину, ширину i висоту, але якщо додати ще й час, то система координат буде чо-тирьохвимiрною, а якщо - ще iншi властивосп, то буде iнша вщповщна вимiрнiсть. У рiзних площинах ще! системи iснують вiдповiднi iнверсi!: "дзеркальш", симетричнi, асиметричнi тощо. Життя такими "швершями" насичене достатньо, а природне право мае його регулювати. Тобто просторовi шверси створюють рiзноманiтнi поля дiяльностi людини для реалiзацi! (дотримання, виконання, використання, застосування) природного права.
Крiм того, iснуе залежнiсть метричних характеристик простору вщ гравiтацiйних мас, вщ яких залежить поняття конечносп i безконечностi. Також в симетри простору дiють важливi закони збереження матери, це, зокрема, закон збереження iмпульсу, закон збереження моменту юлькосп руху, закон симетрi! тощо [5, с. 592]. Гравггащя у природному правi демонструе дiю всесвiтнього тяжшня, тобто значення його для функщонування Всесвiту. Вона пiдкреслюе джерело тяжшня, яке походить вiд Творця свггу. 1мпульс, рух, симетрiя спiльно з гравггащею е незмiнними. Навiть при ди злих сил у Всесвт е законний так званий балансометр у виглядi законiв збереження - молитва. У цьому також сприяе природне право, яке вливаеться у цю природну правову симфошю. Тут юнуе взаемозалежнють: проспр не може юнувати без природних дiй людини, а людина не може юнувати без простору.
Ми розглянули метафiзичну взаемодiю окремих об'екпв матерi! в просторi, звернули увагу на таю властивосп як розмiрнiсть. Однак, iснують ще й таю властивосп простору, в яюй функщонуе природне право - це неперервнють i зв'язнiсть.
Неперервнiсть i зв'язнiсть буття у просторi - це суцшьнють i нероздiльнiсть простору, в якому вщбуваються правовi явища, здшснюеться перехiд у становлення.
Однак всезагальнють лейбнiцького "закону неперервностi" (природа не робить скачюв), згiдно з яким в природi немае шяких перерв, прогалин i все пов'язано завдяки переходам, була вщкинута в методолопчному вiдношеннi квантовою теорiею. Еволюцшна теорiя Дарвiна в основному притримуеться неперервносп, наявностi переходiв; теорiя мутацш де Фрiза, навпаки, виходить з скачкоподiбностi розвитку [8, с. 304]. Виникае питання чи природне право у просторi дiе перервно чи квантово (пучкоподiбно, фотонно) ? Доля ютини в цьому е. Адже право дiе в разi потреби, а не суцшьно. Суцiльно ддать природнi закони, а природне право - тод^ коли змiнюються людиною правовi явища, тобто коли проявляеться суб'ективна феноменолопя нашого сприйняття простору.
Проспр не е предметом пiзнання тшьки джерелом пiзнання, з якого виникае предмет. Проспр мае бути суб'ективним, щоб тзнання було об'ективним: проспр - це просто форма зовшшнього споглядання, а не якийсь дшсний предмет, який можна споглядати ззовш, i не корелят (вiд-повщник) явищ, а !хня форма. Отже, проспр не може абсолютно (лише для себе) постати як щось
обов'язки. Идеться про проспр, який в математищ називають n-вимiрною системою координат.
х
визначене в юнуванш речей, оскшьки вш взагалi е не предметом, а лише формою можливих предмета [10, с. 140-141]. Таким можливим предметом, який ми дослщжуемо, е природне право в освоенш людиною простору. У цьому процес виникае власний здобуток i суб'ективне осмислення единого абсолютного простору. Зрозумшо, що вщносний проспр залежить вщ сприйняття людиною свiту як порядку юнування.
У фiлософiï розглядають види простору, серед яких е сощальний, юторичний, астрономiчний бiологiчний, психологiчний, художнш, фiлософський тощо [6, с. 190], що утворюють умовний життевий, етичний проспр, вшьний простiр, простiр руху, резонансу, географiчний, екологiчний простори. Ц простори не е свого роду вмютилищами, якi можуть бути або пустими, або запов-неними, але в будь-якому разi байдужими до свого змюту [2, с. 114, 115]. Ми розглядаемо зазначеш простори, в яких дiе природне право. В кожному просторi природне право виконуе свою онто-логiчну функщю.
Зокрема, якщо врахувати, що сощальний проспр - це розмщення i структура суспшьних явищ, тривалiсть та послщовнють соцiальних процесiв в ïx внутрiшнiх виявах (змiст зв'язкiв, дiяльностi, творчостi) [1, с. 47, 34], то природне право призначене регламентувати, узгоджувати, до деякоï мiри стримувати сощальну активнiсть, якщо вона починае суперечити онтолопчним принципам.
Наприклад, в просторi людина шукае i вiдчувае свое мюце. З точки зору сощуму, людина хоче бути у своему простора що називатиметься соцiальним юнуванням, разом з iншими людьми. Навггь дитина в утробi матерi перебувае у сощум^ а потiм займае "вшьне" мiсце в суспiльствi. Але це мюце (просторове) не завжди е вольовим, тому його потрiбно звшьнити. Тобто здiйснюеться своерiдне надшення iншоï людини простором, необxiдним для життя. Якщо дитина мае рости, батьки мають потроху осуватися. Якщо ш потрiбна свобода, iншi люди повинш вiдкрити ш вiльний сощальний проспр. Якщо молодим професорам потрiбна робота, CT^i мають ставати "почесними професорами" - йти на пенсда [2, с. 115]. Тепер наочно видно онтолопчну дiю природного права: при творшш свiту Бог надав можливють людям самостiйно творити право та забезпечувати в соцiумi дiяльнiсть iншим людям. Цi норми права е не тшьки природними, а й етичними. Причому, iншi члени суспшьства проти дiй таких норм природного права не мають претензш.
1сторичний простiр для природного права необхщно поеднувати з логiчним мисленням. Адже, як вказуеться в енциклопедп, iсторiя - це реальний процес розвитку суспшьства загалом, його рiзновидiв, окремих цившзащй, етносiв, краïн, а також форм, сфер, явищ та шших виявiв життедiяльностi суспiльства. Це наука, що дослщжуе минуле суспшьства з метою бшьш адекватного розумшня його сучасного та визначення перспектив розвитку в майбутньому, що е дiевим буттям. Буття складаеться з природи та ютори [9, с. 197-201]. Тобто, природне право зазнае змш в юторичному простора Але цi змiни вiдбуваються не в природ^ оскiльки iснують незмшш природнi закони, а в ютори, бо змшюеться людське мислення в результат еволюцiйниx та революцiйниx змш. Тим самим змшюються погляди на природне право, зокрема критика, заперечення, допов-нення, змша поглядiв тощо. Проте щ iсторико-просторовi змiни йдуть на користь природному праву: воно не гине, а змшюеться.
Астрономiчний проспр породжуе космолопю, яка дослщжуе природш процеси, природш закони, яю обгрунтовують розвиток матерiï. У цьому просторi природне право впливае на свггогляд людини, дае практичне розумшня першосп онтологiчниx законiв природи, нацшюе на таке формування суб'ективного природного права, яке не суперечить Божому творшню i промислу.
Бюлопчний проспр мютить вчення про закони розвитку оргашчного свiту, живо1' природи, яка, починаючи з третього дня творшня свггу, наповнювала живими органiзмами, життевими атрибутами.
Предметом дослiдження бiологiï е життя в ушх його проявах. Зокрема, бюлопя вивчае будову i функци iстот та iншиx природних угруповань, поширення, походження й розвиток ïx, зв'язки мiж ними i неживою природою. У бюлоги вiдбуваються штенсивш процеси диференцiацiï та iнтеграцiï, видшяються й розвиваються новi галузi, що утворилися на стиках кшькох напрямiв наук [9, с. 4142]. У бюлопчному просторi, як просторi образу Божого, який мае тшесну природу, функцiонуе
природне право. Зауважимо, що природне право е творшням не тшьки мозку людини, а й впливу закошв бюлопчного розвитку кожного анатомГчного оргашзму. Якщо якийсь людський орган хворий, то вш посилае негативний ¡мпульс у мозок. В результат з'оявляються (хоч невелию) негативш впливи, збоï у процес мислення, а це залишае свш вщбиток у формуванш суб'ективного природного права.
Суб'ектом творчосп е людина, ïï штущш, уява, мислення, натхнення. Психолопя творчосп дослщжуе етапи творчого процесу, встановлюе психолопчш особливост рГвшв обдарування -гешальнють, талант тощо [9, с. 427]. Звщси i з'являеться творчий характер природного права: юнують просторовГ межГ (небо i земля), а проспр мГж ними - це природно-правова дГяльнють. Пошкодження цих меж простору недопустиме, оскшьки е грубим порушенням еколопчного права, яке е важливою галуззю природного права.
Художнш проспр вщображае особливий спосГб мистецького сприйняття свпу. Цей проспр насичений гармоншнютю вщтворення дшсносп, а гармоншнють мютить повноту, цшснють, що сприяе тдвищенню ступеня достовГрносп суб'ективного природного права. Фактично, тут мае мюце естетичне право (як потрГбна галузь природного права), яке грунтуеться на дотриманш гармонiï у повсякденному сприйнятп свпу, а це призводить до правомГрностг
Видаеться, що юнують й шшГ види просторГв, але всГх ïx об'еднуе науковий, фшософський, а загалом богословський проспр. Адже природне право е результатом як науковоï, так i фiлософськоï дГяльносп в межах богослГв'я. Абсолютноï творчосп в галузГ природного права не юнуе. Ця твор-чють е вГдносною, але з рГзними коефГцГентами наближення до абсолютного природного права, до задуму Божого.
Висновок. Отже, онтолопчна першють простору у природно-правовому творшш свГту дае людиш можливГсть формувати почуття свого мюця у Всесвт. ЗаволодГвши природно-правовим простором зпдно з онтологГчними засадами, людина визнае свою потребу для шших, визначае порядок юнування i цшнють своеï життевостГ. Набувши досвГду здшснювати просторовГ вимГри життя, людина робить менше помилок i завдяки земнш гравпацп надае бГльше переваги добру над злом, оскшьки знае ïx^ мюце в системГ координат. Добре мюце визначаеться батьювщиною, де природне право формуеться, фактично, з перших часГв формування свщомосп, самостГйностГ, творчосп, а онтолопчш засади мютяться в утробГ матерГ, яка перебувала в тш самГй системГ координат первинного життевого простору. Багато людей цього не оцшюють. РомантичнГ потяги, збудники аптаторГв, необдуманГ вчинки скерованГ на змшу життевого простору, однак це не завжди корисно. Повинна бути на це воля Творця простору.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Багнюк А. Л., Стародубець В. О. Ф1лософ1я : у 4-х част. Тернопшь : Видавець Стародубець, 2005. Частина 2: Онтолопя. Гносеолог1я. Соц1альна ф1лософ1я. 412 с. 2. Мольтман Ю. Наука и мудрость: К диалогу естественных наук и богословия / пер. с нем. М. : Библейско-богословский институт св. апостола Андрея,
2005. 204 с. 3. Новая философская энциклопедия : в 4 т. / Ин-т философии РАН. ; Научно-ред. совет: предст. В. С. Степин. М. : Мысль, 2001. Т. 3. 692 с. 4. Скотний В. Г. Фшософ1я: юторичний i систематичний курс. К. : Знання Украши, 2005. 576 с. 5. Физика : энциклопедия / под ред. Ю. В. Прохорова. М. : Большая Российская энциклопедия, 2003. 944 с. 6. Фшософ1я : навч. поаб. / Л. В. Губерський, I. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко та ш. ; за ред. I. Ф. Надольного. 4-те вид. стер. К. : В1кар, 2004. 516 с. 7. Философский словарь. К. : А.С.К.,
2006. 1056 с. 8. Философский словарь : пер. с нем. / основан Г. Шмидтом. 22-е, новое, перераб. и изд. под ред. Г. Шишкоффа; общ. ред. В. А. Малинина. М. : Республика, 2003. 575 с. 9. Фшософський словник / за ред. Шинкарука В. I. К. : Гол. ред. УРЕ, 1973. 600 с. 10. Фюрст М., Тринкс Ю. Фшософ1я : пер. з шм. В. Кебулад-зе / 1нститут релтйних наук св. Томи Аквшського. К. : ДУХ I Л1ТЕРА, 2018. 544 с.
REFERENCES
1. Bagnyuk A. L., Starodubecz V. O. Filosofiya. [Philosophy]. : u 4-x chast. Ternopil : Vydavecz4 Starodubecz, 2005. Chastyna 2. Ontologiya. Gnoseologiya. Socialna filosofiya. 412 p. 2. Moltman Yu. Nauka i mudrost: K dyalogu estestvennix nauk y bogoslovyya. [Science and wisdom: Towards a dialogue between natural sciences and theology] : Per. s nem. M. Byblejsko-bogoslovskyj ynstytut sv. apostola Andreya, 2005. 204 p. 3. Novaya fylosofskaya encyklopedyya. [New philosophical encyclopedia]. : v 4 t. / Yn-t fylosofyy RAN; Nauchno-red. sovet: predst. V. S. Stepyn. M. : Misl, 2001. T. 3. 692 p. 4. Skotnyj V. G. Filosofiya: istorychnyj i systematychnyj kurs. [Philosophy: a historical and systematic course]. K.: Znannya Ukrayiny, 2005. 576 p. 5. Fyzyka: Encyklopedyya [Physics: Encyclopedia]. / pod red. Yu. V. Proxorova. M. : Bolshaya Rossyjskaya encyklopedyya, 2003. 944 p. 6. Filosofiya [Philosophy]. : Navch. posib. / L. V. Guberskyj, I. F. Nadolnyj, V. P. Andrushhenko ta in; za red. I. F. Nadolnogo. - 4-te vyd. ster. K. : Vikar, 2004. 516 p. 7. Fylosofskyj slovar [Philosophical Dictionary]. K. : A.S.K., 2006. 1056 p. 8. Fylosofskyj slovar [Philosophical Dictionary]. : per. s nem. / osnovan G. Shmydtom. 22-e, novoe, pererob. y yzd.; obshh. red. V. A. Malynyna. M. : Respublyka, 2003. 575 p.
9. Filosofskyj slovnyk [Philosophical Dictionary]. / za red. V. I. Shynkaruka. K.: Gol. red. URE, 1973. 600 p.
10. Fyurst M., Trynks Yu. Filosofiya [Philosophy] / per. z nim. V. Kebuladze. / Instytut religijnyh nauk sv. Tomy Akvinskogo. K. : DUX I LITERA, 2018. 544 p.
Дата надходження: 02.07.2020р.
Stepan Slyvka
Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative Education,
Doctor of Law, Professor The Head of the Department of Theory and Philosophy of Law
ONTOLOGICAL PRIMARY SPACE IN THE NATURAL AND LEGAL CREATION OF THE WORLD
The article examines the ontological primacy of space in the natural creation of the world. It is emphasized that space has occupied a leading place in the creation of the world. Together with space, the necessary natural laws were created. The author defines the space in the natural creation of the world. Man must learn to define his space, his place in the universe, in order to navigate life's problems. After all, all our lives are not homogeneous, not the same, which depends on our own movement in space due to the manifestation of his over-manifested will. The primacy of space must target a person to first learn how to find his place in the universe, space, and without a natural need to change it. That is, natural space destroys, should be characterized by its permanently stable living space. God gives a free choice of place in space. And a person must perceive himself so as not to lose his life.
For the existence of matter requires space and time, which are the main and common forms of being. Space and time, as general concepts or categories, perform universal functions in the theoretical and practical activity of man: act as conditions of knowledge of the world - all knowledge (information) has a spatio-temporal dimension; determine the forms and means of practical development of the world by man; specify daily human activities; individualize phenomena, including humans, that is, make them themselves "due to" attachment to specific spatial and temporal conditions.
Psychological space is filled with creative activity, including in the field of natural law in its subjective expression. This is the brain's response to the environment, resulting in the laws of mental activity that the individual and their nature understands. Hence, subjectivism emerges: a person examines himself, assesses his psyche, its rightful or unlawful manifestations.
Key words: space, natural law, spatial inversion, types of space, ontological attributes of natural law.
