Научная статья на тему '«НОВА ПАРАДИГМА» ФІЛОСОФСЬКО-ОСВІТНІХ РОЗБУДОВ (огляд статей із проблематики філософії освіти в журналі «Нова парадигма»)'

«НОВА ПАРАДИГМА» ФІЛОСОФСЬКО-ОСВІТНІХ РОЗБУДОВ (огляд статей із проблематики філософії освіти в журналі «Нова парадигма») Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

CC BY
162
103
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Аннотация научной статьи по наукам об образовании, автор научной работы — Галина Нестеренко

Аналізуючи статті із філософсько-освітньої проблематики, опубліковані в журналі «Нова парадигма» за останні два роки, автор виокремлює тематичні блоки, що привернули до себе найбільшу увагу з боку дослідників цієї наукової галузі, а саме: осмислення специфіки філософії освіти, визначення філософських засад стратегії розвитку освіти, різних теоретикометодологічних підходів до її змісту в інформаційну епоху, застосування синергетичної методології зокрема, осмислення змін в системі освіти в контексті Болонського процесу, його політичні та соціологічні ракурси, а також прикладні аспекти філософсько-освітньої проблематики.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

«А New Paradigm» of Philosophical and Educational Studies (Review of the articles on Philosophy of Education published in the journal «New Paradigm»)

By analyzing the works in philosophy of education published in the journal New Paradigm, the author classifies the most popular topics: comprehension of specifics of philosophy of education, describing philosophical grounds of a strategy for advancement of education and different theoretical and methodological approaches towards determining its content in the information era, applying synergetics methodology, discussing the changes of education (its political and sociological perpectives) in the context of Bologna process, and applied aspects of philosophical and educational subject matter.

Текст научной работы на тему ««НОВА ПАРАДИГМА» ФІЛОСОФСЬКО-ОСВІТНІХ РОЗБУДОВ (огляд статей із проблематики філософії освіти в журналі «Нова парадигма»)»

Галина НЕСТЕРЕНКО

«НОВА ПАРАДИГМА» Ф1ЛОСОФ-СЬКО-ОСВ1ТН1Х РОЗБУДОВ (огляд статей iз проблематики фшософм освiти в журналi «Нова парадигма»)1

Лнал1зуючи статтi Ь фыософсько-освтньо'1 проблематики, опублшоват в журналi «Нова парадигма» за остант два роки, автор виокремлюе тематичт блоки, що привернули до себе найбыьшу увагу з боку до^днишв ще'( науковоI галузi, а саме: осмислення специфти фыософи освипи, визначення фыософських засад стратеги розвитку освти, рiзних теоретико-

методологiчних пiдходiв до измюту в шформацшну епоху, застосування синер-гетичноI методологи зокрема, осмислення змш в системi освти в контекстi Болонського процесу, його полтичш та соцiологiчнiракурси, а також приклад-т аспекти фыософсько-освтнъо'1 проблематики.

Останшм часом в укра1нських наукових колах з'являеться все бшьше робгт, присвячених проблематищ фшософп освгти, поширюеться викладан-ня вщповщних навчальних дисциплш для студенив, стають частiшими захи-сти дисертацш за цiею спецiальнiстю. У цьому контекст окремо слiд вщ-значити такi комплекснi роботи, як «Фшософ!я сучасно! осв™» В. Лутая, «Есе з фшософп осв™» С. Клепка, «Фiлософiя педагопки» В. Воловика. Також треба констатувати зростаючу популярнють дослiджень iз питань фшософп освгги, що результуеться у все бшьшш кiлькостi статей у наукових перюдичних виданнях. Зокрема, проблеми фшософп освгти регулярно роз-

1 Див. 3-тю стор. обкладинки.

«Нова парадигма» — журнал наукових праць, визнаний ВАК Украши як фаховий з фтософ-ських наук, политологи та социологи. Видаеться з 1996 року, спочатку в Запор1зькому державному унь верситеи, а з 2004 р. — у Нащональному педагопчному утверситеп ¡мет М. П. Драгоманова. Головний редактор журналу — доктор фшософських наук, професор В. П. Бех.

глядаються в таких часописах, як «Вища освiта Украши», «Практична фшо-софiя», «Постметодика» тощо, а з 2005 року — у «Фшософп освiти».

Запропонована увазi читача розвiдка становить аналiтичний огляд статей iз фшософсько-освггньо! проблематики, опублжованих у журналi «Нова парадигма» за два роки з квггня 2004 по травень 2006 рр.

Найбшьш фундаментальними в цьому плаш, вочевидь, е статтi, при-свячеш визначенню свтоглядних засад фиософи освти.

Значну увагу в даному контекст привертае стаття В. Андрущенка та В. Лутая «Про концептуальт засади фтософй освти в Украт1» [1]. У першу чергу визначаеться природа i призначення фшософп освгги — остання постае як промiжна ланка, що завдячуе сво!м виникненням одвiчнiй взаемо-дп мiж фiлософiею та освггою в розвитку людства i покликана вивчати зако-номiрностi та форми ще! взаемодп. Для визначення оптимального змюту концептуальних засад сучасно! фшософп освiти професори пропонують спиратися на подолання двох однобiчних тенденцш: пе!, згiдно з якою фшо-софiя освiти спираеться на одне вчення як найкраще (наприклад, марк-систське), та пе!, в основi яко! — принцип плюралiстичного сшввщношен-ня багатьох фiлософських систем (що призводить до значно! хаотичностi). Тому у статп робиться висновок, що саме та парадигма, яка здатна буде вирь шити суперечнiсть мiж цими двома протилежностями, мае стати основою сучасно! i майбутньо! фшософп освiти. При цьому опрацьовуеться припу-щення, що в цiй ролi повною мiрою може виступити синергетична парадигма, яка мае багато спшьного з подоланням шдивщуалютичних та колекти-вiстських тенденцiй у парадигмi М. Грушевського.

Аналiзуючи фiлософськi засади сучасно! освiти, В. Пазенок звертаеться до проблеми и гуманiстичностi. У сво!й статтi «Гуманстичне «призначення» освти («нова» парадигма класично!традици)» [43] вш обфунтовуе думку про те, що теоретично освгга не мае права бути негуманютичною, але на практи-цi це не завжди виконуеться: освiта як специфiчний сощальний iнститут може «зациклитися» на однш зi сво!х процесуальних ланок — передачi знан-ня, методицi викладання, вдосконаленнi технологiй оцiнки якостi навчання тощо. Разом iз тим, анаизуючи рiзнi етапи юторп фiлософського гумашзму та види останнього, автор доходить висновку про сучасне повернення гума-нiстичних засад у суспiльнi процеси взагалi i в освiту зокрема, шдкреслюю-чи при цьому, що Украша мае творчо вдосконалити досвщ гуманiстичного виховання молодi iз використанням великого потенщалу фшософсько! гуманiстики.

Визначення можливого напряму чи якостi свггоглядних засад сучасно! фшософп освiти привертае увагу не тшьки укра!нських науковщв. Так, пред-ставник польського науково-освггнього простору А. Гофрон у статп «Фшософсьш засади проекту освтньо'1 концепцй» [21], розумшчи пiд освггш-ми концепщями звiд певних правил, що керують культурною поведiнкою, аналiзуе !х рiзновиди, наголошуючи на поглядах мислшешв рiзних епох, як1

сприяють видшенню нових пропозицiй навчання. Автор при цьому зверта-еться до позицп, яка ототожнюе освггш концепцп зi знаннями, до штенцш-ного пiдходу (що вiдповiдае засадi гуманютично! штерпретацп), концепцп персоналiзованого виховання, фшософп зустрiчi, фiлософських парадигма-пв Платона й Аристотеля.

Важливою складовою свiтоглядно-теоретичного пщГрунтя сучасно! фшософп освгги е поширена в суспiльствi певна щеальна модель учителя. Зокрема, до и визначення звертаеться I. Табачек у роботi «Сучасний вчитель: iдея та iдеал» [44]. Автор стверджуе, що пщГрунтям моделювання сучасного образу щеального вчителя виступають фiлософськi концепцп про iдеал людини мудро!, добро! i справедливо!, здатно! передати знання д^ям i вихо-вати в них необхщш для життя духовш якостi, i видiляе так1 основш складо-вi iдеалу сучасного вчителя: педагопчш, психологiчнi, технологiчнi, органь зацшш, медичнi, артистичнi. При цьому особливо шдкреслюеться важли-вiсть таких елеменпв iдеалу, як володiння педагогiчною технолопею, фор-мування педагогом власного позитивного iмiджу, мистецтво вирiшення педагогiчних конфлжпв, iнтелiгентнiсть.

Осмислення фiлософських основ освгги iнодi приводить науковцiв до проблематики суспшьного контексту освiтньоi' системи. Показовою в цьому плаш е стаття Б. Гофрон «Функцюнально-структурний, конфлжтний та нтерпретативний тдходи до проблеми сустльного контексту освти» [22], в якш авторка тдкреслюе взаемопов'язанють цих пiдходiв. Шляхом проведеного у стагтi анаизу Б. Гофрон видiляе головнi переваги й обмеже-ностi кожного iз зазначених пiдходiв i на майбутне висловлюе припущення про актуальнють i конструктивнiсть !х одночасного використання в освгт-нiх процесах.

Осмисленню рiзних теоретико-методологiчних пiдходiв до змiсту освгш, що сформувалися в iсторi! людського розвитку, присвячена i стаття А. Ярошенко «Розвиток сустльства у вимiрi когнтивного та ретроспективного аналiзу цЫностей освти» [51]. Звертаючись до праць Платона, Арютотеля, К. Гельвещя, Я. Коменського, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо та шших, дослщни-ця визначае головш свгтоглядш засади i стратегiчнi напрямки розвитку освь ти, що дае змогу виокремити винятково важливе значення освiтньо! моделi «культурного спецiалiста» в рiзнi епохи й обГрунтувати П актуальнiсть i для сьогодення.

Значна кiлькiсть робiт iз фiлософli освiти, репрезентованих у журналi «Нова парадигма», присвячена дослiдженню таких аспекпв, як змiни цiн-нюних орiентацiй дiтей i молодi у процеа навчання, становлення !х духовного свпу тощо, взаемозв'язок цих процеав iз загальним розвитком укра-!нського суспiльства, зокрема стагтi В. Вашкевича, Д. Дзвнчука, В. Малiмона [6; 7; 9; 10; 11; 30; 39].

Другим тематичним блоком, у який можна згрупувати статп фшософ-сько-освггаьо! проблематики, е осмислення специфки фмософи освти «ново-

го тисячолття». Дана проблематика також доволi популярна серед авторiв «Ново! парадигми».

Так, визначенню флософських засад стратегирозвитку освтньо-науково-го комплексу Укра'ши ХХ1 столття присвячена вщповщна стаття Д. Дзвш-чука [29], в якiй вш опрацьовуе точку зору про те, що головною причиною негараздiв i недолiкiв сучасно! освгтньо! системи зокрема (як i суспiльного розвитку в цшому) е «фаховий его!зм i професiйне самообмеження», одно-бiчнiсть теоретичного пщГрунтя розбудови ще! сфери. Вщповщно, робиться висновок, що загальнофiлософський пщхщ до аналiзу стратеги розвитку вгт-чизняного освiтньо-наукового комплексу мае означати врахування секто-ральних можливостей уах соцiально-гуманiтарних наук. При цьому вш звертае увагу i на те, що збшьшуючи тривалiсть навчання та модершзуючи змiст бiльшостi предметiв, можна сподiватися на полiпшення виховання нових поколшь в дусi загальноцивiлiзацiйного гумашзму, толерантностi, поваги до iнших культур та !х носив. До реч^ варто пiдкреслити, що автор виявляе постшний iнтерес до ще! проблематики, про що свщчать також iншi його публжацп в журналi «Нова парадигма», зокрема, «Еволющя поглядiв на суспльствомайбутнього iосвту», «Освта нового сустльства iсуттст аспек-ти И фыософських засад» i «Фыософсьш аспекти планування освти ХХ1 ст.» [26; 27; 28].

Про необхщнють вщмови вщ вузько! дисциплшарносп в системi освiти й особливу актуальшсть трансформацП останньо! в напрямку фундамента-лiзму, основу якого складе штегращя природничого i гуманiтарного знання, пише €. Шкаропуд у статп «Через штегративну трансформацт освти — до суспльства сталого розвитку» [50]. При цьому автором пщкреслюеться, що шлях до сустльства сталого розвитку закритий для людства споживацько! масово! свщомосп i робиться висновок, що саме штегративну трансформа-цiю системи освгти як запоруку П цшсносп, створення едино! картини свiту, взаемодп та взаемопроникнення природничого та гумаштарного знання, вiдходу вiд вузько! дисциплшарносп можна з впевненiстю вважати вирь шальним фактором в досягненнi адекватного рiвня всезагально! екологiчноí' свiдомостi i поступового виходу на шлях сталого суспшьного розвитку.

Проблеми i перспективи розвитку освгтньо! полiтики в украшськш дер-жавi аналiзуються також i В. Дзоз у статтi «Освта в структурi державноИ гуматтарног полтики» [31], в якш першочерговими для виршення в рамках украшсько! освiтньоí' полiтики постають такi проблеми: невщповщнють системи освiти умовам ринку та демократ^, наявна рiзниця в можливостях навчання мiж дiтьми з родин iз рiзним рiвнем доходу, невщповщнють управ-лiння освiтою нормам вщкритого суспiльства, нерацiональне фiнансування й неефективнють використання ресурсiв тощо.

Подiбно до Д. Дзвiнчука, на необхщнють розвитку толерантносп в навчально-виховному процеа вказуе О. Грива у статп «Реал1защя iдей форму-вання толерантностi у дтей та молодi в сучаснш системi освти в УкрсИт»

[23]. При цьому завдання виховання толерантно! особистостг анаизуеться в контекст! громадянського та патрiотичного виховання, з певним акцентом на культурi мiжетнiчних взаемин iз урахуванням таких кроыв, як формуван-ня iнтеркультурного менталгтету, сприйнятливостi до культурного плюралiз-му, вироблення негативного ставлення до насильства, активне попереджен-ня тенденцш деструктивного нацiоналiзму тощо. Звертаючись у тому числ i до законодавчих акпв, автор обГрунтовуе наявнiсть в украшськш системi освiти певних традицiй щодо формування толерантносп, що були закладеш в роки незалежностi.

К. Корсак, вщомий сво!ми фiлософсько-освiтнiми розбудовами, пов'язуе сучасну парадигму педагогiки з вихованням альтру!зму. У його стат-т «Нова фтософська парадигма педагогши ХХ1 столття та iмператив виховання альтруизму» [36] послщовно розкриваеться думка про необхщнють i перспективнiсть вщродження альтру!зму i включення в нову освгтню парадигму завдань формування засад альтру!стично! поведiнки. Привертае увагу те, що для обГрунтування свое! позицп автор наводить приклади як з юторп альтру!зму, так i з сучасних освiтнiх систем деяких европейських кра!н (зокрема 1рландп i держав Скандинавi!), де все бшьше поширюеться переко-нання кожно! людини в тому, що моральним i по-справжньому шляхетним е безмежне вдосконалення у професiйнiй майстерностi, пiдвищеннi грома-дянсько! i науково! компетентностi, в альтру!стичнш допомозi людям, якi тимчасово перебувають у менш сприятливих умовах.

У рамках пошуыв нового, актуального для ХХ1 столiгтя, змiсту освiти привертае увагу стаття Г. Цехмктрово'( «Формування цыкного мислення — освтня парадигма нового тисячолття» [45]. У цш статп опрацьовуеться погляд, за яким сучасна освгта повинна Грунтуватися на формуванш цшс-ного мислення (оскшьки саме воно в сукупностi з шформатизащею мае сприяти вирiшенню глобальних проблем iснування людства у третьому тисячолiгтi), i висуваються пропозицП щодо оптимальних шлях1в здiйснен-ня цього. Зокрема, автор обГрунтовуе актуальнють парадигми ноосферно! освiти i розкривае етапи формування ноосферно! свщомосп викладача, що виступае першою необхiдною передумовою формування цшсного мислення студентiв. Сильною стороною роботи можна вважати сформований пере-лж необх1дних знань i вмiнь сучасного педагога-новатора, як1 лежать в осно-вi формування цшсного свгтогляду. Цiкавим, хоча й неоднозначним, е при-пущення автора про те, що найближчою до парадигми ноосферно! освгти сьогодш е туристична освiта, i це справдi вщкривае новi обрП для розвiдок.

Питання про сучасну парадигму освгти в укра!нському соцiумi ставить i В. Огнев'юк у стати «Освта мiжпарадигмального перюду» [42], пщкреслюю-чи при цьому, що ситуащя мiжпарадигмальностi в освгтньому просторi (яка спостерiгаеться й сьогодш) е найбшьш сприятливою для розвитку осв™, оскiльки гiпертрофiя одше! з парадигм може негативно позначатися на суб'ектах навчально-виховного процесу. Аналiзуючи рiзнi парадигми й

напрями сучасно! фшософп освiти, автор поступово доходить висновку, що в сучаснiй укра!нськш освт на основi поеднання когштивно-шформацш-но! та культуролопчно! парадигм формуеться когнгтивно-культуролопчна, яка разом iз особистiсно-орiентованою парадигмою визначатиме майбутне втизняно! системи освгти.

Зрозумiло, що визначення стратеги майбутнього розвитку освгти буде неефективним без урахування свгтоглядночсторичного пщГрунтя, i тому увагу привертають присвячеш цьому питанню роботи, зокрема, стаття Л. Найчука «Еволющя фiлософсько-педагогiчноi думки в Стародавньому свт» [40]. Вона презентуе результати поступового аналiзу еволюцiйного розвитку фшософсько-педагопчно! думки вiд релiгiйних книг Давнього Сходу через !! кульмiнацiю в Давнiй Греци (завдяки зокрема вченням Демокрита, Сократа, Платона, Аристотеля) до робгт и теоретик1в у Давньоримськiй iмперп.

Окрему нiшу серед робгт iз фшософи освiти займають статп, присвяченi застосуванню синергетичноI методологй' або процеав самооргатзаци в освт-шй системi. Звернення до них важливе, оскшьки фiлософiя нелiнiйностi сьогодш все частiше визнаеться найбiльш надшною методологiчною основою теори та практики сучасно! освiти.

Особливу увагу в цьому контекст привертае стаття Л. Горбуновог «Синергетична парадигма: методологiчнi та дидактичш можливостi в освт» [20], в якш Грунтовно аналiзуеться точка зору, що в сучаснш системi освiти (зокрема — вищо!) синергетичний образ мислення набувае все бшьшого зна-чення, причому не стшьки як навчальний предмет, сюльки як метод навчан-ня, побудований на нелшшносп, самоорганiзацlí, вщкритосп системи. При цьому пiдкреслюеться, що одна з основних штенцш синергетики осв™ полягае в подоланнi розриву мiж нашими знаннями про зовшшнш свiт (який розглядався у класичнш науцi як жорстко детермiнований) i про вiль-ний, творчий внутршнш свiт особистостi.

Про значну роль синергетично! парадигми в розробщ сучасно! фiлософlí освiти, як уже зазначалося вище, пишуть i В. Андрущенко та В. Лутай, аналь зуючи концептуальш засади сучасно! фiлософlí освгти в Укра!нi [1].

До синергетичного пщходу в освiтi звертаеться i Д. Дзвнчук [29], розкри-ваючи думку, що саме на ньому повинна Грунтуватися стратепя розвитку осв^ньо-наукового комплексу ХХ1 столiття.

У вже згадуванш статтi Г. Цехмстровог «Формування цыкного мислення — освтня парадигма нового тисячолття» стверджуеться, що одним iз головних завдань сучасного педагога-новатора е навчання студенив цiлiсному креативному мисленню i методам самооргашзацп — що означае показати прин-ципову подiбнiсть природи, життя i мислення, навчити шукати аналогi! для нових явищ, показати необхщнють автодидактики у процеа навчання.

У статп Т. Бiрюковоi «Самооргашзацшний пiдхiд як методологiчна основа сощал1заци студентськог молодЬ [4] опрацьовуеться гшотеза про те, що оптимальною методолопчною основою дослщження процеав сощашзаци

студентсько! молодi виступае самоорганiзацiйний (синергетичний) шдхщ. При цьому в робота розкриваються основш переваги самоорганiзацiйного пщходу. Дана стаття не може не привернути увагу в контекстi проблематики фшософп освiти через тiсний взаемозв'язок процеав розвитку вищо! освiти з факторами й мехашзмами соцiалiзацi! студентства.

У зв'язку зi стратегiчним спрямуванням Укра!ни на входження в ввросоюз, а укра!нсько! освiтньо! системи — на штегращю з европейським освгтшм простором все бiльшо! популярностi набувають роботи, присвяче-нi осмисленню змт системи освти в конт,екст1 принцитв БолонськоI деклара-ци. Не стали винятком i стагтi в журналi «Нова парадигма».

Важливi аспекти формування европейського простору освгти актуалiзуе робота О. Джури «Детермнанти трансформаци професшно'1 освти у вимiрi формування европейського простору освти» [25]. У нш зазначаеться, що дослщити просттр европейсько! освiти — означае не стшьки визначити його географiчнi параметри, скiльки обГрунтувати його енерго-iнформацiйну природу, формалiзувати межi розповсюдження ново! щеологп освгтянсько! дiяльностi та встановити специфжу оргашзацп навчально-виховного проце-су в шформацшному суспiльствi з метою подготовки фахiвцiв як1сно нового Гатунку. Також розкриваеться погляд, що трансформащя системи професш-но! освiти на теренах ввропи детермiнована як об'ективними факторами (наприклад, логiкою саморозгортання нацiональних систем освгти кра!н-учасниць Ради ввропи), так i суб'ективними (що втшюе в собi свiдому орга-шзуючу дiяльнiсть людей i в першу чергу тих, хто навчаеться).

Т. Бiрюкова аналiзуе змши загальноцивiлiзацiйно! (в и термшологп — адаптацiйно!) складово! соцiалiзацli студентiв в умовах европейсько! ште-грацП. У сво!й статтг «Адаптацшна складова сощалiзацii студентiв в умовах евроЫтегращ» [3] вона розводить професшну та адаптацшну складовi соща-лiзацli студентсько! молодi i розкривае точку зору, згщно з якою на сучасно-му етапi розвитку рiзних сфер суспiльного життя культуру правомiрно вва-жати механiзмом громадянського укорiнення особистостi в полiкультурний сощум Об'еднано! ввропи, i саме засобами культури забезпечуеться адапта-цiйна соцiалiзацiя студентiв.

До аналiзу змiн свгтоглядних засад освiти в контекстi европейсько! ште-грацi! звертаеться й шша авторка — I. Шавкун, але !! роботи заповнюють спе-цифiчну лакуну: вони стосуються менеджмент-освiти. Засадам менедж-мент-освiти в умовах прилучення до европейсько! освiтньо! системи при-свячена П стаття «Фыософ^я менеджмент-освти в умовах входження Украни в бвропейський простiр згiдно з Болонською декларащею» [49]. В шших роботах вона торкаеться аспекпв фшософи менеджмент-освгти, зокрема, це статп «Сутшсть i свiтоглядна спрямованiсть менеджмент-освiти», «Менеджмент-освгта: релiгiйний контекст» [47; 48]. У статтях I. Шавкун сут-нють менеджмент-освiти визначаеться як формування ново! генераци

менеджерiв-професiоналiв, виконання замовлення сустльства на вщтво-рення нового поколшня фахiвцiв iз управлiння сощальними процесами, здатних ефективно працювати за нових умов.

У контекстi сучасних процеав розширення европейського простору вищо! осв™ актуальними е статтi польських колег М. Врублевського про створення спшьного дослщного простору ввросоюзу [18] та М. Воляньского i Л. Джевщкого — про европе!стику як напрям подготовки у вищий школi в Польщi [17; 24]. Цi роботи мають, з одного боку, фшософсько-освгтнш, з шшого — прикладний характер, оскшьки в них не тшьки обГрунтовуються свiтогляднi засади европе!стики та европейських студш, але й наводяться конкретш показовi приклади.

Прикладним аспектам фшософи освiти в контекстi штеграцп укра!нсь-ко! освiтньо! системи в ввропу присвячена i стаття С. Кузнецова «Розвиток освти в шформацшному суспiльствi: европейськреали та перспективы» [38]. У нш автор аналiзуе шщативи ввропейського Союзу та окремих його кра!н зi створення системи «електронно! освгти» в рамках розвитку шформацшно-го суспiльства. При цьому значна увага придшена таким питанням, як ана-лiз офiцiйних докуменпв Комюп ввросоюзу щодо створення системи «електронно! освгти», визначення особливостей впровадження ново! освгтньо! системи в окремих европейських кра!нах на основi вивчення нацiональних стратегiй побудови шформацшного суспiльства, дослiдження рiвня готов-носп Укра!ни до розвитку «електронного навчання».

У рамках прямування вiтчизняно! системи освгти до Болонсько! декла-рацп зростае популярнiсть розробок i деяких шших прикладних аспектiв фыософсько-освтньо1 проблематики. Наприклад, М. Шсыь звертаеться до аналiзу системи зовншньо'г'оцшки якостi вищог освти в Англи. У статп з одно-йменною назвою [35] автор пщкреслюе актуальшсть вивчення цього питан-ня для нашо! держави, пов'язане з прагненням пщвищити рiвень життя гро-мадян та конкурентноздатнють держави через взаемодiю вгтчизняно! системи освiти з европейськими структурами. Розкриваеться iсторiя i сутнють, пiдкреслюеться значення аудиту QAAHE — незалежного недержавного органу, що перебувае у власносп низки оргашзацш, яю репрезентують вищу освiту Великобританп, i фiнансуеться через внески ушверситепв i коледж1в вищо! освiти.

Поряд iз оцiнкою, невiд'емним елементом управлшня якiстю освiти виступае контроль знань. Дана складова освiти аналiзуеться, зокрема, у статп В. Вшторова «Контроль знань: основт функци та методи» [12], при-свяченш вщповщно узагальненню та систематизацi! вiдомих на сьогодш функцiй i методiв контролю знань. При цьому автор значну увагу придшяе методу тестування, визначаючи його переваги й недолжи, однак застерйае, що тестовий контроль е дiевим допомiжним засобом перевiрки знань, але аж шяк не основним. У контексп цiе! проблематики В. Вжторов також аналi-

зуе модульне навчання та рейтингову систему оцшювання. Тестування як зааб контролю знань бшьш детально аналiзуеться цим автором в iншiй робота — «Стандартизоване тестування як заабконтролю та управляя якк-тю освти» [15]. Вш досить послщовний у сво!х дослiдницьких iнтересах i в рамках розробки прикладних аспектав реалiзацli фiлософського пiдГрунтя освiти звертаеться також до технологш управлiнського ршення в освiтi, до лiцензування закладiв освiти в системi управлiння яыстю та до стандартiв як iндикаторiв якостi освiти [13; 14; 16].

Важливють формування готовностi майбутнiх освгтян до впровадження сучасних освiтнiх технологш i залежнiсть вiд цього виконання багатьох головних завдань сучасно! вгтчизняно! освiтньо! системи пiдкреслюеться також у статга «Курс «Освшш технологи» у професiйно-педагогiчнiй тдготовщ бакалаврiв, спецiалiстiв, магiстрiв», автори яко! — В. Будак i О. Пехота [5] — зокрема стверджують, що випускник ушверситету повинен мати загально-педагогiчне уявлення як про загальновизнаш освiтнi технологи, так i про тi, що активно розвиваються: модульне навчання, групова навчальна дiяль-нiсть, навчання як дослщження, проектна технологiя, технологiя колектив-ного творчого виховання, технологiя створення ситуаци успiху учню, шфор-мацшш технологи тощо.

Вивченню рiвня використання шформацшних технологiй у вiтчизнянiй освгтнш системi цiлком присвячена стаття В. Зуево1'«Сучасний стан нформа-цтних технологш вукраИнськш освт» [33], в якш у результата ретельного ана-лiзу вимальовуеться висновок, що основним аспектом процесу впровадження шформацшних освгтшх технологш е його гумашзашя, що означае, насамперед, спрямованють навчального процесу на розвиток особистосп iз формуванням у не! механiзмiв самоосвiти та пiзнання на засадах власних шдивщуальних когнiтивних стратегiй тощо.

Розробш теоретичних засад удосконалення методики викладання iсто-ричних дисциплiн присвячена стаття В. Вашкевича «Методика викладання ктори: необхiднiсть оновлення» [8], в якш послщовно i лопчно обГрунтову-еться думка про актуальнiсть демократизацп, iндивiдуалiзацli та гуманiзацli iсторично! освгти, що мае пiднести !! на яысно новий рiвень. Показано також, що важливим завданням у ру^ цiе! проблеми е оновлення змюту викладання iсторичних наук у ВНЗ та перехщ на дiалогiчний характер ви-кладання.

Таким чином, опублшоваш в журналi «Нова парадигма» стагтi з проблематики фшософп освiти репрезентують результати дослiджень щодо таких основних питань, як: визначення свгтоглядних засад фшософп освгти, осмислення специфiки фшософп осв™ «нового тисячолiгтя», застосування синергетично! методологП або процесiв самоорганiзацli в освгтнш систем^ аналiз змiн системи освгти в контекста принцишв Болонсько! декларацП, визначення прикладних аспектiв фшософсько-освгтньо! проблематики.

У зв'язку з тим, що журнал «Нова парадигма» е фаховим не тшьки з фшо-софських наук, але й iз полгтологп та соцюлогп, в окремих його випусках можна також ознайомитись iз близькими до фшософсько-осв^шх розвiдок, але з полiтологiчним чи соцiологiчним акцентом.

У контексп фшософсько-освгтньо! проблематики привертае увагу стат-тя В. Чепак «Соцюлог^я освти в системi соцогумантарного знання» [46]. I! змют важливий i актуальний не тшьки з точки зору перспектив розвитку соцюлогп, але й для розбудови ще! «освгтнього суспiльства». При цьому роз-криваеться думка, що соцюлопчне пiзнання проблем освiти може бути дво-бiчним: з одного боку, це використання соцюлопчних методiв у дослщжен-нях в рамках педагопки, психологи чи iнших спещальних дисциплiн; iнший пiдхiд передбачае вивчення об'екпв системи освiти через предмет i метод соцюлогп. Пiдкреслюеться, що саме такий «первинний» пiдхiд е визначаль-ним для соцiологi! освгти, а основна проблематика сучасно! соцюлогп освь ти визначаеться як концептуальний розвиток функцiонально! моделi системи освгти та структурно! моделi, яы можуть виступати однiею з передумов державно! освiтньо! полiтики.

Серед шших опублiкованих у «Новiй парадигмi» статей соцюлопчно! проблематики цiкавою в контексп фiлософсько-освiтнiх розбудов е робота Ш Вей Юнь «Сощальне становище студентiв вищих навчальних закладiв КНР у перюд реформування вищо'г' освти» [41], присвячена зокрема таким питан-ням, як: динамжа кшькюних i якюних змш у ВНЗ Китаю, нерiвнiсть грома-дян КНР в отриманш вищо! освiти, розшарування китайського студентства залежно вiд соцiального статусу родини та рiвня оплати навчання, можливо-стi навчання китайських студентiв за кордоном.

Полгтичнш освiтi в тому чи шшому ракурсi присвяченi статп таких авто-рiв, як I. Горбатенко, М. Дмитренко, А. Карнаух, С. Кострюков [19; 32; 34; 37]. На перетиш фiлософlí освгти i полiтологlí написана робота Л. Белово! «Гражданское воспитание — главная задача высшей школы» [2], в якш автор видшяе таы основнi напрями громадянського виховання, як виховання па-трiотизму, розвиток правосвщомосп як визначально! характеристики гро-мадянсько! зрiлостi, формування полiтично! культури особистосп, яка включала б необх1дну полгтичну компетентнiсть, лояльнiсть i вимогливiсть до держави, готовнють впливати на владу.

Але в цiлому треба зазначити, що таких статей — полгтолопчного чи соцюлопчного забарвлення — набагато менше, популярнють же робiт, без-посередньо присвячених фiлософi! освiти в «чистому виглядЬ зростае та безумовно свiдчить про складнiсть i актуальнють проблем в освiтнiй сферi, яю неможливо розв'язати без попереднього ретельного опрацювання !х фiлософських засад.

Л^ература:

1. Андрущенко В. П., Лутай В. С. Про концептуальш засади фшософи освгти в Укра!ш // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 36. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2004. - С. 8-21.

2. Белова Л. А. Гражданское воспитание — главная задача высшей школы // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 43. — К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 72—78.

3. Б1рюкова Т. Ф. Адаптацшна складова сощал1заци студентав в умовах евроштегра-цЦ // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 46. — К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 86—94.

4. Б1рюкова Т. Ф. Самооргашзацшний шдхщ як методолопчна основа сощал1заци сту-дентсько! молод1 // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 50. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 92—102.

5. Будак В. Д., Пехота О.М. Курс «Освгтш технологи» в професшно-педагопчнш пщ-готовщ бакалавр1в, спещалютав, магютр1в // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 39. — К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Драгоманова, 2004. — С. 87—98.

6. Вашкевич В. М. Життев1 цшноста в структур! юторично! свщомосп сучасно'! сту-дентсько!' молод1 // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 39. — К.: Вид-во НПУ шет М. П. Драгоманова, 2004. — С.51—57.

7. Вашкевич В.М. 1сторична свщомють у структур! духовного свпу сучасно! студент-сько! молод! // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 38. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2004. — С. 38—45.

8. Вашкевич В. М. Методика викладання ютори: необхщнють оновлення // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 46. — К.: Вид-во НПУ ¿м. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 79—86.

9. Вашкевич В. М. Молод1жне сприйняття ютори: змша аксюлопчних параметр1в ! м1фологем // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 52. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2006. — С. 177—184.

10. Вашкевич В. М. Молодь у контекста адекватного сприйняття ютори // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 45. — К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 127—132.

11. Вашкевич В. М. Переощнка минулого як характерна риса молод1жного сприйняття ютори // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 40. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2004. — С. 64—73.

12. В1кторов В. Г. Контроль знань: основш функци та методи // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 52. — К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Драгоманова, 2006. — С. 38—48.

13. В1кторов В. Г. Лщензування заклад1в освгт в систем! управлшня якютю // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 42. — К.: Вид-во НПУ ¿м. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 70—82.

14. Вжторов В. Г. Стандарти в освт як ¿ндикатори якосп // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 46. — К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Дра-гоманова, 2005. — С. 71—79.

15. Вжторов В. Г. Стандартизоване тестування як зашб контролю та управлiння якiстю освии // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 38. — К.: Вид-во НПУ iM. М. П. Драгоманова, 2004. - С. 114-112.

16. Вжторов В. Г. Технологи управлшського ршення в освт // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 45. — К.: Вид-во НПУ iM. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 115—127.

17. Воляньсы М. С. бвропеютика як напрям пщготовки i спецiалiзацiя у вищих школах в Польщi // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 50. — К.: Вид-во НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 58—61.

18. Врублевський М. Створення спшьного дослщного простору 6С на прикладi проекту 1нституту мшнародних дослщжень Вроцлавського ушверситету згiдно з VI Про-грамою «The EU and Eastern Europe» // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 50. — К.: Вид-во НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 66—69.

19. Горбатенко I. А. Громадянська освгга як перспективний напрям застосування поль толопчних знань в Укра!ш // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 49. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 188—196.

20. Горбунова Л. С. Синергетична парадигма: методолопчш та дидактичш можливост в освт // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 50. — К.: Вид-во НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 48—58.

21. Гофрон А. Фшософсьш засади проекту освггаьо! концепци // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 38. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2004. — С. 70—79.

22. Гофрон Б. Функцюнально-структурний, конфлштний та штерпретативний тдходи до проблеми суспшьного контексту освпи // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 38. — К.: Вид-во НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2004. — С. 79—89.

23. Грива О. А. Реалiзацiя щей формування толерантност у дней та молодi в сучаснш системi освии в Укрш'ш // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 52. — К.: Вид-во НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2006. — С. 24—32.

24. Джевщш А. Програмна актуальнють напрямку «бвропеютика» в контекст розвитку м1жнародних процешв // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 50. — К.: Вид-во НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 61—66.

25. Джура О. Д. Детермшанти трансформаци професшно! освпи у вимiрi формування европейського простору освии // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 48. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 44—52.

26. Дзвшчук Д. I. Еволюц1я поглядiв на суспшьство майбутнього i освиу // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 48. — К.: Вид-во НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 34—44.

27. Дзвшчук Д. I. Освиа нового суспшьства i сутшсш аспекти 11 фшософських засад // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 42. — К.: Вид-во НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 61—70.

28. Дзвшчук Д. I. Фшософсьш аспекти планування освии XXI ст. // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 40. — К.: Вид-во НПУ iм. М. П. Драгоманова, 2004. — С. 56—64.

29. Дзвшчук Д. I. Фшософсьы засади стратеги розвитку освгтньо-наукового комплексу Укра!ни XXI столнтя // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 52. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2006. — С. 49—60.

30. Дзвшчук Д. I., Мал1мон В.1. Проблема спрямованоста розвитку укра!нського сус-пшьства та Г! вплив на формування цшшсних ор1ентацш украшсько! молод1 // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 49. — К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 16—23.

31. Дзоз В. О. Освгта в структур! державно! гумаштарноТ поливки // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 46. — К.: Вид-во НПУ ¿м. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 64—71.

32. Дмитренко М. А. Полгтична освгта та просвгтництво у формуванш полгшчно! куль-тури особистосп // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 42. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 91—97.

33. Зуева В. I. Сучасний стан шформацшних технологш в украшськш освт // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 43. — К.: Вид-во НПУ ¿м. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 78—84.

34. Карнаух А. А. Роль политично! освгти 1 виховання у формуванш политично! свщомо-ста студентськоТ молод1 // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 38. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2004. — С. 160—166.

35. Юсшь М. В. Система ощнки якоста вищо! освгти в Англи // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 53. — К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Дра-гоманова, 2006. — С. 32—38.

36. Корсак К. В. Нова фшософська парадигма педагопки XXI столптя та 1мператив виховання альтру!зму // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред.

B. П. Бех. — Вип. 53. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2006. — С. 23—31.

37. Кострюков С. В. Демократична освгта в ринково-ор1ентованому суспшьств1 // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 38. — К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Драгоманова, 2004. — С. 89—96.

38. Кузнецов С. В. Розвиток освгти в шформацшному суспшьствк европейсьы реали та перспективи // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 50. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 160—170.

39. Мал1мон В. I. Нацюнальне виховання як сощально-педагопчна проблема 1 важли-вий чинник формування соцюкультурних ор1ентацш студентськоТ молод1 // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 52. — К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Драгоманова, 2006. — С. 32—37.

40. Найчук А. В. Еволющя фшософсько-педагопчно! думки в Стародавньому свт // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 52. — К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Драгоманова, 2006. — С. 18—23.

41. Ш Вей Юнь. Сощальне становище студентав вищих навчальних заклад1в КНР у перюд реформування вищо! освгти / / Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 45. — К.: Вид-во НПУ 1м. М. П. Драгоманова, 2005. —

C. 188—199.

42. Огнев'юк В. О. Освгта м1жпарадигмального перюду // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 50. — К.: Вид-во НПУ 1м. М.П. Дра-гоманова, 2005. — С. 36-48.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

43. Пазенок В. С. Гумашстичне «призначення» освгти // Нова парадигма: Журнал нау-кових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 36. — К.: Вид-во НПУ ¡м. М.П. Дра-гоманова, 2004. - С. 21-36.

44. Табачек I. Сучасний вчитель: щея та щеал // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 38. — К.: Вид-во НПУ ¡м. М. П. Драгоманова, 2004. — С. 96—104.

45. Цехм1строва Г. С. Формування цшсного мислення — освгтня парадигма нового тисячолгття // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 53. — К.: Вид-во НПУ ¡м. М. П. Драгоманова, 2006. — С. 38—46.

46. Чепак В. В. Соцюлопя освгти в систем! соцюгумаштарного знання // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 51. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 193—197.

47. Шавкун I. Г. Менеджмент-освгта: релтйний контекст // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 49. — К.: Вид-во НПУ ¡м. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 65—81.

48. Шавкун I. Г. Сутшсть 1 свгтоглядна спрямовашсть менеджмент-освгти // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 43. — К.: Вид-во НПУ ¡м. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 63—72.

49. Шавкун I. Г. Фшософ1я менеджмент-освгти в умовах входження Укра!ни в бвропейський проспр згщно з Болонською декларащею // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 46. — К.: Вид-во НПУ ¡м. М. П. Дра-гоманова, 2005. — С. 94—99.

50. Шкаропуд 6. О. Через штегративну трансформащю освгти — до суспшьства сталого розвитку // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 40. — К.: Вид-во НПУ ¡м. М. П. Драгоманова, 2004. — С. 73—81.

51. Ярошенко А. О. Розвиток суспшьства у вим1р1 когттивного та ретроспективного анал1зу цшностей освгти // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех. — Вип. 46. — К.: Вид-во НПУ ш. М. П. Драгоманова, 2005. — С. 54—64.

Галина Нестеренко. «Новая парадигма» философско-образовательных исследований (обзор статей по проблематике философии образования в журнале «Нова парадигма»)

Анализируя статьи по философско-образовательной проблематике, опубликованные в журнале «Нова парадигма» за последние два года, автор выделяет тематические блоки, которые обратили на себя наибольшее внимание со стороны исследователей этой научной области, а именно: осмысление специфики философии образования, определение философских оснований стратегии развития образования, различных теоретико-методологических подходов к определению его содержания в информационную эпоху, применение синергетической методологии в частности, осмысление изменений в системе образования в контексте Болонского процесса, его политические и социологические ракурсы, а также различные прикладные аспекты философско-образовательной проблематики.

Galyna Nesterenko. «A New Paradigm» of Philosophical and Educational Studies (Review of the articles on Philosophy of Education published in the journal «New Paradigm»)

By analyzing the works in philosophy of education published in the journal New Paradigm, the author classifies the most popular topics: comprehension of specifics of philosophy of education, describing philosophical grounds of a strategy for advancement of education and different theoretical and methodological approaches towards determining its content in the information era, applying synergetics methodology, discussing the changes of education (its political and sociological perpectives) in the context of Bologna process, and applied aspects of philosophical and educational subject matter.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.