CC BY
79
конфронтацшно! фрагментацп, наявносп пол^ично! толерантносп, коли орiентацiя на цiнностi плюралiзму та повагу i забезпечення прав людини будуть доповнеш патрiотизмом та належним ставленням до гуманних втиз-няних традицш спiвiснування в межах едино! кра!ни представникiв рiзних релiгiйних, етнiчних, культурних груп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Алмонд Г. Гражданская культура: политические установки и демократия в пяти странах / Г. Алмонд, С. Верба ; [пер. с англ. Е. Генделя]. - М. : Мысль, 2014. - 500 с.
2. Курас I. Ф. Етнополггика: ютор1я \ сучасшсть. Статп, виступи, штерв'ю 90-х роюв / I. Ф. Курас. - К. : УП1ЕНД, 1999. - 656 с.
3. Трошкин В. В. Культура политического процесса : учеб. пособие / В. В. Трошкин, В. И. Теплов. - М. : Изд-во РДЛ, 2001. - 224 с.
4. Петро Н. О. О концепщях политической культуры или основная ошибка советологии / Н. О. Петро // Полис. - 1998. - № 1. - С. 36-51.
О. М. Сахань, кандидат соцюлопчних наук, доцент
НЕПОТИЗМ ЯК ДЕСТРУКТИВНА СКЛАДОВА СУЧАСНО1 ПОЛ1ТИЧНО1 КУЛЬТУРИ УКРА1НИ
Явище непотизму (вщ лат. nepos - «родинне» або nepotis - «нащадок», «онук», «племшник») як виду корупцп - це практика отримання посади не за особист професшш якосп, здiбностi, заслуги, а через родинш зв'язки або знайомства, здавна достатньо поширений у вах кра!нах незалежно вщ рiвня !х розвитку.
В украшськш полiтицi працевлаштування на державну службу сво!х роди-чiв та близьких залишаеться нормою з чаав Радянського Союзу. Зловживаючи владними повноваженнями в особистих штересах, комунiстична номенклатура формувала пол^ичну елiту, яка пiсля 1991 р. досить легко змшила гасла, легалiзувала тшьовий капiтал i, заручившись пщтримкою олiгархiчно-кримi-нальних кiл, зберегла реальну владу. Вона школи не була защкавлена в появi справжнiх демократичних шститупв та формуваннi вщповщно! пол^ично! культури в суспiльствi, що оновлюеться, у проведенш позитивного пол^ич-ного, економiчного та адмiнiстративного реформування. Тому з приходом до влади Л. Кучми непотизм вщновився, а з почерговим отриманням повноважень президентства В. Ющенком, В. Януковичем та П. Порошенком практика запов-
нення державних посад у виконавчш та законодавчш гшках влади «своши», а не дiйсно гiдними, досвiдченими професiоналами, якi зайняли б посаду через вщкрип конкурси та змагання компетенцiй, остаточно закрiпилася, що стало своeрiдною вiзитною карткою украшського полiтикуму та однieю з негативных ознак сучасно'1 пол^ично'1 культури Украши.
Вiдомо, що iснуючi в суспшьсга структури державно'1 влади виступають як елементи, що впливають на змют пол^ично'1 культури, зумовлюючи знач-ною мiрою тип останньо'1'. У сучасних умовах eвроiнтеграцiйних перетворень у нашш державi актуалiзуeться питання формування ново'1 пол^ично'1 культури, позбавлено'1 архшчних складових, у тому чи^ таких, як непотизм.
За чверть столбя незалежностi украшсько'1 держави пол^ична культура народу та правлячо'1 ел^и не зазнали iстотних трансформацiй. Оновлення ел^ вiдбувалося не стiльки шляхом ротацп (процес перемiщення кадрiв усередиш пол^ично'1 системи без виходу з ел^арного прошарку з метою набуття ними нових знань, умiнь, професшних навичок, необхiдних для кар'ерного розвит-ку та просування), скiльки шляхом репродукцп (в рамках дано'1 сощально'1 групи, переважно пол^ично'1 парти). Коли замють справедливо'1 ротаци в суспшьсга вiдбуваeться репродукцiя елiти до влади приходять родичi тих, хто вже там перебувае, що веде до монополiзацii влади, застою, попршення якостi елiти та робить процес вщтворення украшського iстеблiшменту практично нетдконтрольним суспiльству. Саме непотизм та iншi подiбнi йому види корупцп (наприклад, кумiвство, клiентизм та ш.) стали визначальними чинниками при затвердженш кадрiв на полiтичнi та адмшютративш посади. При цьому в Закош Украши «Про запобiгання корупцп» (ст. 27) запровадже-на норма щодо обмеження стльно'1 роботи близьких оаб [1], яка доповнена законами Украши «Про державну службу» (ст. 12) [2] та «Про службу в органах мюцевого самоврядування» (ст. 12) [3], проте цей запобiжний мехашзм щодо зловживання державними службовцями особистими стосунками, яю сприяють клановосп та кулуарностi при формуваннi оргашв влади та при-йняттi ршень на державному рiвнi в штересах лише невелико'1 групи людей, пов'язаних родинними або ментальними стосунками, не дiе, практика непотизму залишаеться атрибутом в^чизняно'1 полiтики [4].
Непотичш зв'язки у центральних органах влади призвели до 1'х перетво-рення на родиннi пiдприемства, якi д^ть в iнтересах кiлькох сотень родин, що негативно вплинуло не тшьки на яюсний склад управлiнських кадрiв, а й в цiлому на ефективнють державного управлiння, бо пол^ична «приватизацiя» державних iнститутiв та партшний принцип комплектаци управлiнських кад-рiв зумовили пiдвищення конфлiктностi роботи влади, ускладнили горизон-тальну спiвпрацю, реалiзацiю державних програм в Украш [5, с. 72-73].
Практика непотизму з пол^ично! сфери розповсюдилася на iншi галузi жит-тедiяльностi суспшьства i тепер, наприклад, у вищих навчальних або медич-них закладах, фшансових чи соцiально-культурних установах та оргашзащях рiзноi спрямованостi вкоренилася практика надання несправедливих префе-ренцiй однш особi або групi осiб за рахунок iнших, влаштування на певш посади родичiв, знайомих, друзiв чи наближених до конкретно! людини оаб без урахування !'хшх професiйних якостей та квалiфiкацii, що сприяе напру-женостi соцiально-психологiчного клiмату в колективах, веде до конфлштнос-тi та може призвести до цшковитого колапсу у функцюнуванш будь-яко! сфери суспшьства та гальмування демократичного розвитку кра!ни.
Посилення особистих зв'язкiв у виконавчш та законодавчiй гiлках влади сприяло встановленню в Укра!ш кланових вщносин та призвело до того, що iерархiя пол^ично! системи перетворилася на клубок заплутаних родинних взаемин, що не сприяе ефективносп представницьких шститутв, зокрема полiтичних партiй [6, с. 130] - середовища формування полггично! елiти. На практицi бiльшiсть сучасних партш в Укра!ш - це шституцшне оформлення системно! корупцп пострадянських режимiв, якi лише iмiтують участь у пуб-лiчнiй полiтицi, збираючи «голоси» населення для обслуговування штереав сво!х справжнiх господарiв. I, звичайно ж, вони виступають фiльтрами, як не пропускають у владну ел^ «зайвих» людей [7], чим перешкоджають онов-ленню управлiнських кадрiв дшсно гiдними висококвалiфiкованими пращв-никами, а отже, стоять на завадi процесу масштабних реформацшних пере-творень у кра!ш та пiдживлюють непотизм у полчищ, використовуючи владнi ресурси для систематичного надання привше!в певним особам чи групам оаб щодо задоволення !х приватних iнтересiв на пiдставi спорiдне-ностi, свояцтва тощо.
Враховуючи, що до державних структур влади м^ потрапити лише той, хто здатний витратити чимало мшьйошв доларiв, прийом на роботу близьких оаб без урахування iхнiх професiйних якостей, громадсько! компетентнос-тi, безвiдповiдальних за свою дiяльнiсть перед громадянами значно спростив застосування механiзмiв корупцiйноi взаемодп мiж людьми й призвiв до неабиякого процв^ання певних олiгархiчних бiзнес-кланiв, перетворивши владнi iнституцii у таю собi «клуби олiгархiв». Наприклад, у 2010 р. в укра-!нському парламентi був 301 гривневий мшюнер [8, с. 141]. Пiсля приходу Януковича на посаду президента основш державш посади отримали його фаворити: генеральна прокуратура кра!ни перетворилася на корупцшне гнiздо, де прихильнiсть до беззаконня вважалася особливим шиком; суди стали схожими на якусь подобу «мавпятника», де за суддiвськими кафедрами сидши «мавпи» в маниях, готовi виконати будь-яку команду дресиру-
вальниюв; мшщя, покликана захищати народ, переродилася в розстрiльну команду... [9].
Залишаючись «у клубi тотально корумпованих держав», у яких процв^ае непотизм, кумiвство, патронаж, клiентизм, хабар^ пiдкуп, торгiвля впливом та iншi види корупцп, Украша посiдае 130 мюце зi 168 позицiй (за результатами св^ового 1ндексу сприйняття корупцп СР1 2015 р.) [10], що свщчить про низький рiвень пол^ико-правово1 культури украшського суспiльства, яке, потерпаючи вiд негативних наслiдкiв корупцп, майже звиклося з й посиленням в усiх сферах життя краши. Недостатнiй рiвень професiоналiзму, некомпе-тентшсть та безвiдповiдальнiсть можновладцiв, для яких притаманними е «пострадянськють» як протиприродний симбюз декларовано'1 на словах вщданосп демократичним iнститутам i здшснювано1 недемократично'1 практики [11, с. 21-22] призвели до того, що Украша стала одшею з найбiднiших краш Свропейського континенту. Це в черговий раз тдтверджуе неспромож-нiсть влади, утворено'1 через застосування непотизму та йому подiбних де-структивних явищ, вирiшувати завдання державотворення i реформування вах сфер суспiльного життя, сповшьнюе процес становлення демократично'1 пол^ично"1 культури, гальмуе модершзацшш процеси в крш'ш.
На жаль, з обранням на посаду президента П. Порошенка проблема непотизму в Украш тiльки попршилась. Кадрова полiтика Порошенка визнача-еться тим, що президент намагаеться призначити на ключовi державш посади за принципом знайомства й особисто'1 вщданосп сво'1'х «любих друзiв», якi не завжди волод^ть необхiдною квалiфiкацiею, мають належну мотиващю та моральнi характеристики, проте лоб^ють бiзнесовi iнтереси свого боса. Застосування дискримшацшних техшк по вiдношенню до iнших претенденпв пiд час добору кадрiв на керiвнi посади сприяе розвитку деструктивно!' по-ведiнки працiвникiв: зниження працездатносп та скоординованостi в роботi, втрати мотивацп та зниження продуктивностi пращ пращвниюв [12, с. 4]. У результат деякi держструктури, наприклад АПУ, Держуправлiння справами i Нацраду з телерадюмовлення, можна вважати продовженням бiзнес-iмперii Порошенка. Тому РНБО та iншi iнститути сьогоднi неефективнi, мають про-рахунки та недоробки, оскiльки не можуть дiяти як повноцiннi органи влади, оскшьки влада розподiлена мiж фiнансово-промисловими групами [9], якi в останню чергу займаються виршенням нагальних проблем народу.
Оскшьки бшьшють громадян перебувае поза справжшм полiтичним про-цесом, не маючи можливостi здшснювати безпосереднiй контроль над центрами влади i за розподiлом ресурсiв у краiнi, в оцiнюваннi ними дiяльностi полiтикiв рацiональнiсть поступаеться iррацiональностi. Усвiдомлюючи та засуджуючи непотизм як деструктивне явище сощум сприймае його як по-
стшну данють, на юнування яко'1 нiяк неможливо вплинути. Емоцiйнiсть до-мiнуе над прагматичшстю, тому для бiльшостi громадян оцшка дiяльностi та професiйноi здатносп полiтикiв здiйснюеться не за шкалою практично1 ре-зультативностi, а за моральними та етнопсихолопчними критерiями, такими як справедливий - несправедливий, чесний - нечесний, мужнш - боязкий, патрют - зрадник, свш - чужий [13].
Терпляче або байдуже ставлення до такого негативного явища, як непотизм у полчищ, пояснюеться тим, що в украшському суспшьсга слабо розвинена нормативнiсть поведiнки, громадяни не звикли суворо дотримуватися мораль-них i правових норм, яю притаманнi демократичнiй правовiй державi iз розви-неним громадянським суспiльством. Усе це свщчить про те, що в сучаснш по-лiтичнiй культурi Украши поеднуються тоталiтарнi та демократичш компонен-ти, виявляються ознаки патрiархальноi та пiдданськоi полiтичних культур, виявляються посткомунiстичнi, пострадянсью, постколонiальнi риси, спосте-рiгаються маргiнальнi та регiональнi характеристики. Усе це пов'язано з по-вшьним розвитком транзитивного перiоду мiж радянськiстю i европейськiстю, який розпочався тсля розпаду СРСР, пiд час якого старi радянськi цiнностi, практики та норми почали перепл^атися iз захiдними еквiвалентами, змшю-вався i утворювався достатньо новий еклектичний контекст - пострадянський.
Полiтична iндиферентнiсть громадян, як штровертна риса полiтичноi культури украшського сощуму, викликана розчаруванням дiями влади, 11 без-вiдповiдальнiстю за прийняп рiшення, декоративнiстю законiв, неефектив-нiстю системи контролю i покарання, ерозiею моральних цiнностей та iдеалiв, дискредитацiею принципiв демократii, iдеi державнох незалежностi та вияв-ляеться в терплячосп, покiрностi i потребi населення уникати конфлшпв. Тому не дивно, що для розповсюдження та закршлення непотизму в уах сферах життедiяльностi в Украiнi утворилися сприятливi умови.
1нтереси украiнцiв, що стимулюють пол^ичну активнiсть та мотивують полiтичну дiяльнiсть, виникають у ситуацii, коли задоволення основних потреб невiд'емно пов'язане з дiяльнiстю полiтичноi влади, з необхщшстю або збереження даного типу влади, або, навпаки, його змши та з'являеться мож-ливiсть за допомогою оптимальних засобiв досягти поставленоi мети. Так сталося в листопадi 2013 р., коли народ Украши не зм^ миритися з путами непотизму, що не давали кршш нормально розвиватися, i повалив ненависний режим Януковича.
Проте боротьба з непотизмом не завершена. За роки незалежносп в Укрш-ш склалася кланово-кастова практика розбудови державноi влади, за яко'1 на всi важливi посади призначають людей, що орiентуються не на iнтереси бiльшос-■п населення краiни, а на внутршньокорпоративш стандарти осо6исто'1 вiдда-
ност першш особi чи !! найближчим соратникам [14, с. 14]. Важко оч^вати змiни ситуацп, доки укра!нсью чиновники не змшять свого ставлення до проб-леми непотизму. Ще складнiше уявити, що чиновники вах рангiв, починаючи iз системи найвищих державних органiв влади, самостшно займуться !! очи-щенням: усунуть вiд влади нинiшнi амейш та бiзнес-клани, а в подальшому позбудуться виявiв незаслужено! прихильностi до родичiв високопосадовцiв пiд час здшснення кадрового добору квалiфiкованих кандидатiв.
Тому задля подолання непотизму, який деструктивно впливае на свщомють та поведшку соцiуму, руйнуе довiру народу до влади, негативно впливае на яюсний склад управлшських кадрiв i, в цшому, на ефективнiсть державного управлшня, необхiдно, щоб закони про заборону використання державними службовцями сво!х посадових повноважень iз метою просування !хшх роди-чiв або близьких людей на ключовi полiтичнi та державно-управлшсью посади [15, с. 23] працювали. Для цього треба посилити контроль за дотриман-ням вимог чинного законодавства Укра!ни.
Громадсьюсть та незалежш ЗМ1 повиннi не залишати без уваги тему непотизму та !й подiбних як у полчищ, так i в шших сферах життедiяльностi суспiльства, щоб уа, хто мають керiвнi посади, де б вони не працювали, за-вжди пам'ятали про наслщки непотизму для !хньо! кар'ери. Необхiдно вла-штувати прозору систему конкурсних вiдборiв до керiвноi ланки. Системi культурно-осв^шх закладiв зробити акцент на розвитку полiтико-свiтоглядноi просвiти населення, спрямовано! на розвиток конструктивно! защкавленосп широких мас у поличному життi держави та учасп - посередньо! чи безпо-середньо! - у ньому. Осв^шм закладам зосередити увагу на тдготовщ та вихованнi за найкращими св^овими стандартами молодi, акцентуючи увагу на формуванш всебiчно розвинуто! особистостi та !! громадянсько! позицii, фахiвцiв, яю не просто компетентно виконуватимуть посадовi обов'язки, а й усвiдомлюватимуть сощально-пол^ичну вiдповiдальнiсть за власнi вчинки, матимуть патрютичш переконання та сформовану нацюнальну самосвiдо-мiсть, повагу до цшностей, створених попереднiми поколiннями та перевь рених iхнiм досвiдом. Активнiсть громадян та посилення громадського контролю за утворенням та дiяльнiстю пол^ико-управлшського ютеблшменту в Украiнi буде сприяти значному зменшенню непотизму в полчищ та звiль-ненню полiтичноi культури вiд цього руйнiвного арха!чного бруду.
Л1ТЕРАТУРА
1. Про запоб1гання корупци [Електронний ресурс] : Закон Укра!ни // В1дом. Верхов.
Ради Укра!ни. - 2014. - № 49. - Ст. 2056. - Режим доступу:
http://www.zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/1700-18.
2. Про державну службу [Електронний ресурс] : Закон Украши // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 2016. - N° 49. - Ст. 43. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/889-19.
3. Про службу в органах мюцевого самоврядування [Електронний ресурс] : Закон Украши // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 2001. - № 33. - Ст. 175. - Режим доступу: http://www.zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/2493-14.
4. Хто кому кум у в^чизнянш полггищ [Електронний ресурс] // Тиждень^. -2009. - 10 лип. - Режим доступу: http://tyzhden.ua/Publication/2225.
5. Крюков О. I. Формування i змши ел^ в умовах демократизацн системи влади / О. I. Крюков // Сучасне сусп-во. - 2014. - Вип. 1. - С. 72-81.
6. Варинський В. О. Полгтичний мехашзм активiзацil сощального катталу [Електронний ресурс] : дис. ... канд. полгг. наук : 23.00.02 / Варинський Олег Олек-сандрович ; М-во освгги i науки Украши, Держ. закл. «Ивденноукр. нац. пед. ун-т iм. К. Д. Ушинського». - Одеса, 2015. - 210 с. - Режим доступу: http://www.pdpu.edu.ua/doc/vr/varinskij/dis.pdf.
7. Мшаков М. В сьогодшшнш Укра!ш публiчного пол^ичного простору немае [Електронний ресурс] / М. Мшаков // Укр. правда. - 2012. - 22 жовт. - Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2012/10/22/6975109/.
8. Скворець В. О. Життеустрш укра!нського народу: вщ радянсько! до пострадян-сько! епохи / В. О. Скворець // Гумаштарний вюник Запорiзько! державно! iнже-нерно! академн : зб. наук. пр. - Запорiжжя : ЗД1А, 2010. - Вип. 40. - С. 133-145.
9. Косвшцев О. Як укра!нцям вибратися з тенет непотизму. Чим небезпечш для Укра!ни кадровi прорахунки правлячо! верхiвки? [Електронний ресурс] / О. Косвшцев // ZAXID.NET. - 2014. - 29 верес. - Режим доступу: http://zaxid.net/news/ showNews.do?yak_ukrayini_vibratisya_z_ tenet_ nepotizmu&objectId=1324253.
10. Укра!на шднялася лише на один пункт у рейтингу сприйняття корупцп [Електрон-ний ресурс] // Укр. правда. - 2016. - 27 шч. - Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2016/01/27/7096852/.
11. Як позбутися пострадянськосп? [Електронний ресурс] : Проект 1н-ту св^. политики за пiдтримки Чорномор. фонду регюн. спiвпрацi. - К. : 1н-т свiт. полiтики, 2012. - 150 с. - Режим доступу: http://www.iwp.org.ua/img/postsov_all_ukr.pdf.
12. Олшник О. Фаворитизм i крошзм як основнi критерн кадрового добору полгти-ко-управлшсько! ел^и в Укра!ш [Електронний ресурс] / Олена Олшник // Вiче. -2014. - № 20. - С. 2-4. - Режим доступу: http://www.viche.info/journal/4402/.
13. Копилова Н. О. Особливост полгтично! культури Укра!ни [Електронний ресурс] / Н. О. Копилова // Сучасш шформацшш технологи та комушкацшш мережi : 47-ма наук. конф. молодих дослщниюв ОН11У-мапстран'пв. - Одеса : ОНПУ, 2012. - Вип. 47. - Режим доступу: http://storage.library.opu.ua/online/conference/ tez_47/10-1.pdf.
14. Дорош Л. Непотизм як пол^ико-правова проблема укра!нського державотворен-ня [Електронний ресурс] / Л. Дорош, О. 1васечко // Humanitarian Vision. - 2015. -Vol. 1, Num. 1. - С. 13-19. - Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ ntb/ 29695/1/004_013_020.pdf.
15. Основы противодействия коррупции / под ред. И. И. Рогова, К. А. Мами, С. Ф. Бычковой. - Алматы : ОФ «Транспаренси Казахстан» : ОФППИ «Интер-лигал» в Казахстане, 2004. - 328 с.
О. А. Стасевська, кандидат фшософських наук, доцент
ТРАНСФОРМАЦ1Я МОРАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ СУЧАСНОГО УКРАШСЬКОГО СОЦ1УМУ
Концептуальною основою морально-культурного простору сощуму, що за-безпечуе його функцюнування в будь-яких умовах, е базовi цiнностi, градацiя яких потребуе уточнення й доповнення. Морально-цшшсний простiр мiстить у собi як суспшьну мораль, так i суб'ективш моральнi цiнностi, норми, iдеали. Актуальнють дослiдження аксiологiчних основ полягае в тому, що без усвщом-лення морально-цiннiсного смислоутворюючого стрижня суспiльства унемож-ливлюеться прогнозування його подальшого розвитку. Трансформацiя морально-культурного простору в умовах глобалiзацiï характеризуеться змiною прю-ритетiв у системi цiнностей: вони перем^уються iз духовно'1' сфери в гедонютичну, прагматичну та утилiтарну; особистють орiентована не на до-сягнення морального iдеалу, а на отримання задоволення, конкретного результату, корисп. Цiнностями виражений спосiб iснування i це мае прямий зв'язок з iерархiею цшностей: людина здатна жертвувати одними цшностями заради iнших, варшвати порядок ïx життево'1' реалiзацiï. Предмети i явища навколиш-ньо'1' дшсносп для рiзниx представникiв соцiуму набувають неоднаково'1' зна-чимостi, так само як i в рiзнi часи для одша i rid ж особи щншсш орiентацiï виявляються рiзними. Цiнностi iндивiда утворюють систему його життево'1' орiентацiï, мають для не'1' особливе значення, обумовлюють особистiснi пове-дiнковi реакцiï. Системою цiннiсниx орiентацiй визначаеться змiстовна сторона спрямованосп iндивiда i складаеться свiтоглядна основа. Сила i значущють сучасно'1' людини полягае в конструюванш як свого цiннiсного свiту, так i буття в ньому. Змiну «цiннiсниx настанов» людини постсучасностi визначае iнтенси-фшащя дiловитостi, прагматичностi, орiентацiя на досвщ i комунiкацiю, що суттево впливае на моральне життя. Актуальним у наш час стае факт, що по-трiбно i змiнювати, i розум^и цей свiт, а щеали в суспiльствi потрiбнi для того, щоб визначати свое ставлення до св^. Настанови i цiнностi, змшюючись разом iз особистiстю, певним чином «зафарбовують» духовний простiр, у якому пере-бувае людина, а духовний проспр, у свою чергу, впливае на звичш i поведiнку
