CC BY
35
верждает, что все создано Богом. Проведенные исследования дают возможность, с точки зрения Библии, за авторством пророка Моисея, Пифагора, Аристотеля, Галилея, Вернадского в полной мере раскрыть суть жизни человека на Земле как космического явления, а не земного. Доказать, что основой жизни на Земле есть постоянное движение водородной и углеродной материи, что жизнь и все живое материализуется из антивещества, которая является галактическим, космическим, вечным, а жизнь всего живого как на Земле, так и на планетах Солнечной системы в состоянии вещества, это миг между своим прошлым и будущим, но эта жизнь является планетарной, тленной. Жизнь - это механизм транспортировки галактической материи как по главным энергетическим уровням Солнечной системы, так и с положительного пространства ядра планет в отрицательное пространство своих оболочек, ее видоизменение и усовершенствование.
Shlapak V.P. Microevolution as basis of life and every living thing on the earth
Three fundamental and alternative visions of human origin as well as every living thing on the Earth are researched: evolutionary, creationistic and cosmic theory. The latter did not meet with widespread support. The evolutionary world-view asserts that life on the Earth appeared and developed by itself from lower forms of organization to higher ones. The creationistic world-view asserts that everything is created by God. The investigations carried out make possible to reveal in full that the essence of life on the Earth as a cosmic phenomenon and not terrestrial according to the Biblical point of view authored by the Prophet Moses and his followers Pythagor, Aristotle, Galilei and Vernadsky. The investigations make possible to prove that the constant motion of hydrogenous and carbonic matter is the basis of living substance life, including human, that the life and every living thing materializes from antimatter, which is galactic, cosmic, eternal, but the life of every living thing both on the Earth and on the Solar System planets in the matter state is an instant between its past and its future, and this life is planetary, transitory, impermanent. The life is a mechanism of galactic matter transport both through the principal energy levels of the Solar System and from the positive space of planetary core to the negative space of their envelopes, the mechanism of modification and improvement of galactic matter.
УДК502.74:591.5(47.81) Мол. наук. ствроб. Б.А. Омельчук-
"Золочiвський замок "
НЕ1СНУЮЧ1 ДЕРЕВ'ЯШ ЗАМКИ XVII СТ. У БРОДАХ, СТРИЮ I ЯВОРОВ1: ФОРТИФ1КАЦ1ЙШ1 ОСОБЛИВОСТ1 ТА ОЗБРОСШШЯ
На mдставi писемних джерел розглянуто стан замкових укршлень та !х оз-броення у Бродах, Стрию i Яворовi як свщчень тривалого збереження традицш де-рев'яного оборонного будiвництва на теренах Руського воеводства за доби його пе-ребування у складi Польського королiвства (Речi Посполито'1).
Ключов1 слова: замок, оборонне будiвництво, озброення, Руське воеводство, Броди, Стрий, Яворiв.
На теренах Руського воеводства Реч1 Посполито! у ХУ-ХУП ст. юну-вали сотш оборонних замюв, двор1в та шших шкастельованих споруд [15; 26]. Вплив часу та тзтш1 перебудови заторкнули практично ус буд1вл1 \ лише десятки з-пом1ж них сьогодш милують око турист1в та е фшями мистець-ких, музейних чи наукових установ. Чимало арх1тектурних пам'яток, очжу-ючи учених, буд1вельниюв та реставратор1в, дос нагадують про себе лише живописними ру!нами. Проте юнують й таю об'екти оборонного призначен-ня, мюце розташування та жонограф1я яких зостаються невщомими. Лише
дрiонiми (назви урочищ) та iншi мiкротопонiми школи пiдказують археологам та юторикам, де насправдi чи бодай приблизно височiв той чи iнший замок або оборонний двiр та допомагають ученим 1х локалiзувати.
Певна рiч, що порiвняно краще до наших дшв збереглися мурованi замки та оборонш двори. Дерев,янi оборонш споруди, що значною мiрою були характерними для фортифiкацiйного будiвництва на територи сучасно! Львiвщини [18, ст. 80-87], з часом занепали, загинули у полум'! воен чи були розiбраними. Пiзнiшi мурованi забудови мюцями перекрили давнiшi, де-рев'яш. Такi об'екти порiвняно менше приваблюють iсторикiв, археологiв та iсторикiв арх^ектури, а вiдтак - вивчення цих пам'яток зостаеться украй не-задовшьним.
"Не призвичаенi працювати з писемними джерелами, - слушно заува-жуе вщомий укра!нський iсторик В. Александрович, - нечисленш автори (не тшьки з кола дослiдникiв архiтектури), "природно", не вiдчувають тако! потреби. Внаслщок цього пiдсвiдомо утверджуеться погляд, шбито iсторiя мис-тецтва е насамперед iсторiею збережених чи бодай якимось чином зафжсова-них вiзуально 11 автентичних "прикладiв". Такому поглядовi нiяк не супере-чить сприйняття цiлком очевидного факту, що збережене насправдi е лише мь зерною частиною того, що складало актуальну картину мистецького життя давно минулих епох" [3, ст. 429]. Безумовно, варто погодитися з щею абсолютно доречною думкою цього дослщника, що не лише муроване будiвниц-тво, але й дерев'яне, ниш не збережене, заслуговуе на посилену увагу науков-щв. Саме завдячуючи наполегливiй пошуковiй роботi В. Александровича у за-рубiжних архiвах, ниш втизняш фахiвцi рiзних спецiальностей мають змогу оперувати даними вiдшуканих та уведених в науковий об^ швентарних опи-сiв кiлькох замкiв Галичини i Волинi, якi не збереглися до наших дшв [1-4].
Такими, примiром, е збережеш в архiвосховищах Варшави iнвентарi Бродiвського i Стрийського замюв. Нашу увагу цi оригшальш документи привернули, позаяк саме з оборонними спорудами у цих населених пунктах пов'язано чимало подiй вшськово! ютори краю, передусiм - вiдсiчi кримсько-татарським нападникам, вiйськових походiв укра!нського козацтва у роки Нащонально-визвольно! вiйни пiд проводом Б. Хмельницького та ш. У цих твердинях часто резидували найвищi особи держави та регюнальш урядники [17, с. 88-99]. Спшьними рисами цих замюв е передуЫм матерiал, з якого 1х будували - дерево. На жаль, схожою виявилась 1х юторична доля. Усi пам'ят-ки повшстю знищенi. Так само вони ще дуже поверхово вивченi у вггчизня-нiй юторюграфп i зарубiжнiй юторюграфи [6; 8; 13; 15; 22; 23; 26; 42; 46].
У цш статл ставимо за мету розглянути вшськово-шженерш i конструктивнi особливост Бродiвського, Стрийського та Яворiвського де-рев'яних замкiв та вiдобразити на основi писемних документiв, науково! та краезнавчо! лiтератури 1'хт обороннi потенщали, насамперед - озброення.
Розпочнемо з Бродiвського замку, якому присвячена доволi велика, але здебiльш однотипна краезнавча лггература [5; 10; 25; 36-38; 40; 42]. Саме тому тут лише лакошчно нагадаемо, що у 1580 р. Сташслав Жолкевський -вщомий польський магнат, военачальник, що набув слави переможця та-тарських орд [41], придбав у Яна та Войцеха Кам'янецьких земельш упддя на
околищ села Броди [34, 18]. Позаяк саме цими землями пролягав давнш тор-говий шлях iз Руського воеводства у Подшьське, то саме його облюбували не тiльки купецькi валки, а й орди кримськотатарських можновладщв. Отож частина цього шляху зб^алася з "татарським шляхом", що у народi отримав назву "Чорний" [20, 15-23]. З метою захисту краю вщ постшних нападiв ор-динщв постала потреба побудови мiцного замку. Його почали зводити посе-ред ставу "Копень" i уже 22 серпня 1584 р. польський король Стефан Баторш спещальним привiлеем дозволив С. Жолкевському побудувати на грунт с. Броди нове мюто [25, 56], яке отримало назву "ЛюбичГ' (ця назва калькува-ла назву родинного герба Жолкевських "Любич" (ЬиЫс2) [48, ст. 245-253]. Проте цей топошм не прижився i ще наприкшщ XVI ст. Любичi почали нази-вати Бродами, а шдмюьке село - Старими Бродами [25,56-57].
У 1629 р., вже тсля смерт С. Жолкевського, що не мав спадкоемщв чоловiчоl статi, Броди з довколишшми селами вiдiйшли у власшсть магната i польного гетьмана Речi Посполито1 Станiслава Конецпольського [25,57]. Вш домiгся вiд короля Владислава IV у 1633 р. зрiвняння деяких прав Бродiв з правами провщних мiст Речi Посполшш [32, 14]. Будiвництво Бродовського замку тривало до 1635 р. пiд керiвництвом iталiйського архiтектора Андреа дель Аква за проектом вшськового iнженера Гшома Левассера де Боплана [24, 15-45]. Останнш був одним з творщв сусiднього Пiдгорецького мурова-ного замку [37, 18], а також, як переконливо доводять документи та новггш дослщження, фортифжацп мiста Бродiв [32, ст. 308; 12, ст. 23-25]. Зокрема, запис вщ 20 Ычня 1631 р. у бродiвських мюьких актових книгах однозначно засвiдчуе присутшсть Боплана [11, с. 78-81]. Це ж переконливо доводить i вщтворення бродiвських околиць на Боплановiй "Спещальнш картi Украши", де детально нанесено тогочасними картографiчними засобами принаймi 15 навколишшх сiл, деталi Бродiвських мюьких укрiплень, греблю i навiть млин. Реальну участь обох архiтекторiв у спорудженш Бродiвських укрш-лень розглянуто у дослщженш польсько1 дослiдницi Терези Зарембсько1 [51, 11]. Правдоподiбно, що Андреа дель Аква вступив на службу до С. Конецпольського шсля надання прившею вщ 5 квггня 1631 р., бо ще у 1630 р. цей архггектор ф^урував у документах як "слуга Томаша Замойсько-го" [12, 23-25]. Звщси - найвiрогiднiше спорудження бродiвських фортифжа-цiй започаткував або сам Боплан або ж !х зводили за його проектом. Крiм того, варто зазначити, що сучасна дослщниця У. Шхурко вбачае у Бродiвських фортифiкацiях вплив одного з теоретиюв мiлiтарноl архiтектури, який служив при дворi князя Я. Радзивша - А. Фрейтага [26, 21].
Як цшковитий вимисел, можна сприймати свiдчення козацько-стар-шинського лiтописця Самшла Величка, котрий у своему творi пов'язуе Бро-дiвську фортецю iз особою Богдана Хмельницького як конюшого гетьмана М. Потоцького. Шддавати сумшву, що фундатором замку був С. Жолкевсь-кий, а не М. Потоцький (про якого йде мова у текс^ твору), до того ж вагатися щодо права власнос^ С. Конецпольського на Броди у цей час у нас шдстав немае. Натомють добре вщомо, що гостями С. Конецпольського у Бродiвському замку були польсью королi Владислав IV Ваза (1646 р.), Ян-Казимир (1651 р.), який надав цьому магнатовi прившей на пожиттеве воло-
дшня вЫма маетками Корсунського староства, а також неодноразово - Ян III Собеський [45; 50].
Як ж фортифжацшш особливост Брод1вського замку? На чому засно-ваш уявлення про його неприступшсть? Адже нитшнш стан укршлень мюта Броди зовЫм не справляе такого враження.
Зауважимо, що сам первюний дерев'яний замок { замков! фортифжаци будували за так званою бастюнною системою, що у европейськш фортифжа-ци сформувалася та була модифжована на основ1 новоголандсько! { вдоско-налено! ггалшсько! систем [19, с. 319]. Укршлення замку складалися з п'яти бастюшв { п'яти куртин м1ж ними, у яких розмщувалися муроваш екстрапи { Ымдесят п'ять каземалв усередиш земляних вал1в, що 1з зовшшнього боку були обкладеш тесаним каменем. З валом межував глибокий р1в, а дал1 - болото. Увшти до замку можна було з боку мюта тшьки через шдйомний мют кр1зь браму в однш 1з куртин. Шзшше, з метою збшьшення обороноздатност Брод1всько! твердит, було збудовано надбрамну вежу з годинником, а перед брамою споруджено равелш, який з'еднувався з мюьким оборонним валом ще одним шдйомним мостом [36, 38].
Укршлення замку дуже вдало поеднувалися 1з бастюнними фортифь кащями мюта, доступ до якого закривали Льв1вська з швденного боку та Луцька - з швшчного, брами.
Загалом оборонна система Брод1в складалася з овально! у плат форми земляних укршлень { самого замку. Мюький оборонний вал, мюцями висо-тою вщ 4 до 6 м { шириною в основ1 до 7 м, складався з десяти п'ятикутних бастюшв, сполучених куртинами. Виступаюч1 бастюни як оборонш арх1тек-турш елементи уможливлювали забезпеку перед наступаючим ворогом неза-лежно вщ того, з якого боку вш би не приступав до мюта. Головним чином !х споруджували на вщсташ до 150 м один вщ одного, що давало змогу вести перехресний артилершський вогонь. Сучасний графометролопчний анал1з, виконаний льв1вськими науковцями, дов1в, що побудова нарису первюних Брод1вських мюьких фортифжацш полягала у напрочуд вдалш комбшаци частин правильного десякутника та двадцятикутниюв з наявшстю спшьно! композицшно! ос з1 самим дерев'яним замком, що був вписаний у правиль-ний п'ятикутник загальною площею 800 м [21].
Ульр1х фон Вердум - секретар французького дипломата-шпигуна Жана де Куртена, абата де Польм'е, вщвщавши Броди у 1670 р., писав: "Замок добре укршлений регулярними бастюнами { фосебреями, подекуди також викладеними ламаним каменем { цеглою" [27]. Саме у Брод1вський замок шс-ля розгрому козаками польсько-шляхетського вшська у бшш шд Пилявцями (21-22 вересня 1648 р.) утжав С. Конецпольський. Увересш-жовтш того ж року, шдроздши вшська Б. Хмельницького утримували Броди в облоз1 упро-довж 8 тижшв, але не здобуло аш мюта, аш замку. Показово, що у червш 1651 р. дв1 велик гармати на поле Берестецько! битви було доставлено так само з Брод1в [14, с. 396]. С. Конецпольський сво!м заповггом вщ 22 Ычня 1682 р. передав мюто { замок синов1 короля Якубов1 Собеському [25, 60]. Про те, який вигляд мав на той час замок, можна довщатися 1з мемуар1в французького дипломата Франсуа-Поля Далерака, який тринадцять роюв перебу-
вав на служб! у Реч1 Посполитш як дов1рений дворянин Яна III Собеського та секретар його дружини Марп-Казимири-Лу!зи де Гранж д'Арку!н (Марисень-ки). Цей спостережливий автор описав багато галицьких замюв [9]. У запиЫ, зробленому у 1685 р., читаемо: "Мюто розмщене на великш шщанш р!вниш, оточене сосновими люами та гаями... Над ними зноситься цитадель, оточена болотами з трьох сторш. Це - досконалий п'ятикутник. Бастюни муроваш з цегли з р1зними оздобами ¿з тесаного каменю. Жодних земляних оборонних споруд, аш також передмур1в при брам! немае. Навггь р1в е досить вузький, або закритий болотом, яке творить досить добр! зовтшш укршлення... Брама добре { практично збудована ¿з широким входом. Мют шдйомний, дуже довгий { обширний. Збройова площадка в середин дуже простора. Нарешт1, щодо величини цитадел! само!, то вона е в т1м сам1м плаш збудована, як цитадель в Стенау (мюто в Лотаринги)... На дитинцю не видно жодного дому, тшьки просте дерев'яне помешкання, досить довге, збудоване на спосб польський { призначене для проживання губернатора або коменданта цитадель Шд бастюнами знаходиться помешкання для гаршзону з1 стайнями для кавалер!! ... С там гарний колодязь на дитинщ ! арсенал, добре оснащений ! за-хищений. Два баст!они, фронтов! до мюта, мають укр!плення сильно шдви-щенн! ! гармати бронзов!, позначен! гербом пана, який мае у власност! цитадель. Пом!ж тими гарматами е вшм або десять шших, як! стр!ляють ядрами, що важать 12 фунпв. С ще гармати значно! величини ! е ще велика кшьюсть гармат менших. Арсенал також е забезпечений р!зними припасами до артиле-р!!' ! в!йни. Тут е все, що можна уявити: е там ядра р!зно! величини, ядра запа-лювальш, гранати зал!зн! ! склян!, ланцюги, шрапнел^ мортири, бомби, зброя ручна ! нак!нець все, що служить для оборони фортець..." [21].
У 1704 р. Брод!вський замок ! саме м!сто переходять до вщомо! маг-натсько! родини Потоцьких, як! поступово перетворили фортецю у помпезну резиденцш. Дерев'яний палац було роз!брано, а на його мющ в середин! XVIII ст. постав кам'яний, двоповерховий, прямокутний у план! палац. Ми не зупи-нятимемося за браком мюця на його архггектурних особливостях. В аспект! наших защкавлень важливе !нше. Зокрема, у акт! передач! мюта ! замку новому власников! Йосипу Потоцькому, складеному 30 с!чня 1704 р., особливо ста-ранно зареестровано стан мюького арсеналу та артилер!йського озброення: "Гармата в!д брами до м!ста 8-фунтова - 1 штука, однофунтова - 1 штука, на рогу гармата трьохфунтова. На першш веж! до школи жид!всько! - гармати двь Шд т!ею вежею на вал! - мортир зал!зних - 11 ! мортир бронзових - 3. Вщ См!льна на рогу - гармати двг одна двадцяти фунтова, друга - восьмифунтова. На веж! вщ Радзивилова - гармат двадцятифунтових - 2 штуки." [33, 28]. Окр!м цих даних, у документ! фжсуються й шш! предмети: порох!в-ниц!, 9 бочок з порохом, запальш бомби, олов'ян! шрапнел^ зал!зн!, шк!рян! та склян! гранати, металев! ядра на ланцюгах ! дротах, мушкети, мортири ! т.д.
Як ! у центр! Руського воеводства Львов!, у Бродах так само за ремю-ничими цехами закршлювали окрем! в!дтинки м!ського валу, що !! у раз! вшськового нападу боронили цеховики та шш! мешканц! м!ста. Ут!м багато в чому безпека мютян залежала вш раптовост! нападу на чисельност! нападни-к!в. Так, у 1696 р. Броди таки пограбували ! спалили ординщ.
1ншим стратепчно важливим об'ектом на Львiвщинi у XVII ст. був дерев'яний Стрийський замок. Нагадаемо, що в Х1-ХШ ст. землi Стрийщини входили до складу Галицько-Волинського князiвства (Руського королiвства), а оборонна система на перетиш важливих торгових шляхiв, один з яких йшов вздовж пiвнiчних схилiв Карпат, а другий допроваджував до карпатських пе-ревалiв, безумовно, сприяла динамiчному розвою поселення. Згiдно i3 народ-ноетимологiчним твердженням, "свою назву мюто Стрий отримало вiд назви рiчки, одте! з найбiльших приток Дшстра, на берегах яко!' воно постало. Стрий, як назва рiчки, означае "течiя", "пливуча вода" (слова з тею ж основою - струм, струя)" [29]. Вщпдрошмну версда походження назви мiста об-стоюе й вiдомий укра'нський мовознавець М. Худаш [31, с. 352]. Упм, позаяк нав^ь приблизна дата заснування Стрия невiдома, то якраз його арха'чна назва недвозначно доводить, що в основi цього астюшма, правдоподiбно, лежить не апелятив стрый "брат батька", а, не виключаемо, утвiр, що виник "внасль док ушчення слов'янських автохтонних власних iмен-композитiв ... типу Da-lestryj, Domastryj, Jarostryj" [30, с. 280]. Звщси, першим будiвничим Стрия цш-ком м^ бути чоловiк зi схожим iменем, який й надав назву цьому поселенню.
У другiй половиш XIV ст. Стрийщина як i вся Галичина потрапила пiд владу Польського королiвства. У актових джерелах перша письмова згадка про Стрий датуеться 1385 роком [8, с. 789]. У 1387 р. польський король Вла-дислав-Ягайло передав Стрийщину в удшьне держання своему братовi Свид-ригайлов^ а невдовзi - Федоровi Любартовичу [8, с. 789]. Це поселення стало не лише важливим економiчним, а й адмшютративним осередком. У 1431 р. Стрий отримав мюьке право з уЫма його шститущями. Стрийськi ук-ршлення на початку XV ст. "складалися iз замку з твденно! сторони та мюь-ких фортифiкацiй, що становили навколишнш земляний вал та другий вал з частоколом, який вщдшяв Ринкову площу вiд передмють" [26, с. 206]. Воче-видь, що змщнення давнiх укрiплень для мюта на "татарському шляху" були украй необхщними [20, с. 15-23]. Зпдно з першою документальною згадкою про Стрийський замок вiд 12.07.1472 р. про позику у магната Андрiя Оссо-лiнського, що li взяв король Казимир Ягайлович, дiзнаемося про належнi зам-ковi довколишш села [26, с. 206]. 1хш мешканцi знаходили за мiськими та замковими укршленнями прихисток пiд час ворожих наскоюв. Усе ж ординщ вряди-годи плюндрували мiсто. Так, у 1523 р. шд час одного iз таких рапто-вих набтв Стрий зазнав цiлковитого знищення. Не меншi спустошення та руйнацii спричинив й кримськотатарський наб^ у 1634 р. Мабуть, на початку XVII ст. вщбувалася й реконструкщя чи вщбудова замку вже як бастюнно!' фортецi. Про вигляд Стрийського замку можна здогадуватися лише на тд-ставi гiпотетичноi реконструкций здiйсненоi на пiдставi багаторiчних пошукiв писемних джерел про цю твердиню у багатьох укра'нських i зарубiжних архь вах чудовим знавцем украшсько!' кастеологп О. Мацюком [15, с. 72]. Цей вчений звернув увагу, що "шд час визвольно!' вшни 1548-1654 рр. уся навко-лишня шляхта, в т.ч. i дрогобицька, заховалася у Стрию" [15, с. 72]. Отож, Стрийський замок навггь на регюнальному рiвнi мав чимале оборонне зна-чення. Сюди ж, прямуючи на з'еднання з вiйськом угорського князя Д. Рако-цi, приступило укра'нське козацьке вiйсько у 1657 р.
З виявленого В. Александровичем швентаря Стрийського замку дiз-наемось, що вхiд до нього боронила дерев'яна брамка, над якою розташовува-лось окреме невелике примщення для сторожi i до яко1 примикали iншi бу-дiвлi службового призначення. Вiд брамки через ставковий звивистий мюток можна було потрапити до власне замково1 брами, змайстровано1 з дубових паль та соснових дощок. Цю браму так само споруджено iз кiлькома надбрам-ними примiщеннями з дахом, помальованим фарбою, що його увiнчувала гарна вежа з королiвським гербом [2, с. 527-528]. Iншi примщення замку були також дерев'яними, за винятком двох мурованих скарбiвцiв. З дерева побудо-вано також замковий арсенал [2, с. 528]. Щодо його вмюту, то вiн, за цим документом, так само був чималим. Зокрема у ньому згадуються 16 бочок груб-шого пороху, а "у великiй бочщ середнього пороху висипано бочок три або чотири", "кулi до гармат менших i бiльших, i до гаювниць в трьох бочках, але неповш бочки". Далi фiгурують артилершське приладдя, жовнiрське обмун-дирування, 80 мушкетв, 7 мушкетних стволiв, 5 гаювниць та шоста без ложа. На призамковому подвiр,ï згаданi ще 4 гаювнищ. Окремо зазначено, що у замкового писаря Шмуля Хаïмовича знаходяться ще 10 мушкетв. У Стрийсько-му замку було всього поять гармат: три малi и двi бiльшi [2, с. 533].
Щодо самоï новозбудованоï (на 1696 р.) палацовоï споруди, то будiв-ничi звели ïï з дерева на кам'яному фундаментi. Вiзитатор вiдзначив незавер-шене будiвництво обходу навколо фундаменту. Дерев'яний палац складався з 12 кiмнат з альковом, чотири з яких ще не мали шдлоги та опалювальних печей. Виюнчеш кiмнати мали кахляш печi, причому самi кахлi були прикра-шенi орлами, а iншi "непросто роботи" чекали на шчника у скарбiвцi. Обабiч цього нового палацу розташовувались ранiше збудованi дерев'яш десятиюм-натнi будiвлi з парадними юмнатами, так само названi вiзитатором "палацами". Палацовий комплекс прикрашала вежа з житловим примiщенням, що ïï увiнчувала баня з королiвськими вiдзнаками. Правдоподiбно три iншi вежi були на той час розiбраними [2, с. 526].
Особливу увагу у документ звернено на опис парадноï ïдальнi, передусiм - каплищ з окремим критим ходом знадвору, розписаноï сценами з iсторiï святого 1оанна Хрестителя, знаками королiвськоï пдносл, що на думку В. Александровича, свщчить про патрональний характер розпишв [2, с. 526]. З каплищ критою галереею можна було потрапити до давшших будь вель Стрийського палацового ансамблю. Зокрема, на мющ, де ранiше розта-шовувалась "стара брама", у часи вiзитатора мiстилася резиденцiя адмшютра-тора та зала замкового суду. О^м примщень житлового призначення у замку мютилися дерев,янi комори та iншi примiщення господарського призначення [2, ст. 532-533].
Бшьш за все вщ випробування часом та комушстичного вандалiзму другоï половини ХХ ст. постраждав Яворiвський замок. Оборонний двiр у Яворовi, правдоподiбно, iснував ще у княжi часи, що опосередковано засвщ-чуе вiдантропонiмне походження назви цього населеного пункту (давньоук-рашське Яворъ, польське Jawor, чеське Javor, хорватське Javor, болгарське Явор, росшське Явор) [30, ст. 295]. Яворiв згадуеться у актових джерелах шд 1376 р., коли князь Володислав Опольський надав у володшня сумiжнi з ним
поселення Нове Селисько та Порудне братам Рейгольду i Нитку. Як м1сто з кшця ХУ ст. Явор1в мав статус корол1вщини i ним почергово володши як заставою кшька магнат1в. Одна з перших писемних згадок про Явор1в датована 1408 р. Того року познанський каштелян Андрш з Шамотул надав шевському цеху Яворова право на утримування десятьох яток. Король Сипзмунд Август у 1569 р. шдтвердив мюький статус Яворова та заснував тут одне з найбагат-ших староств. У 1495 р. в мют юнував замок. Вш згадуеться у документ! 1619 р., де йдеться про передачу староства разом з1 селами та фшьварками коронним шдчашим Адамом Iеронiмом Сенявським тдстаросл Фшпов1 Ри-ювському [44, ст. 519-521]. У 1639 р. Яворiв вщшшов до Якуба Собеського, а шсля його смертi в 1647 р. старостою став його син Ян [26, ст. 223-224]. У 1661 р. польський люстратор фжсував, що резиденщя мюьких старост е над ставом. Замочок був оточений валом. Невеликих розмiрiв житловий де-рев'яний дiм "з чотирма помешканнями ^Ьат!) з гданськими вiкнами" був вкритий гонтом. Впадали в око прикрашеш позолотою дверi. На другому по-версi розмiщувалась велика зала на вiсiм вiкон. У будинку мютилася мурована скарбниця. Кухня розташовувалася над ставом, поруч з оселею кухаря. Бшя не! власники замочку спорудили дерев'яний мюток, що допроваджував до лазш з фонтанами. З будинком та спорудами господарсько-побутового призначення межував новозакладений "ггалшський" сад. На в'!здi до Яво-рiвського замочку була на пагорбку брама з невеликою кутовою вежею [49].
Ще шд час старостування майбутнього короля Яна III Собеського, а найбшьше шсля його коронацй, яворiвська резиденщя вступила в перюд сво-го найвищого розквггу. У цьому замочку королiвська родина Собеських уса-мiтнювалась неодноразово i Ян доклав особливих зусиль, аби його улюбле-нш дружинi Марисенцi вiн припав до вподоби. Призамковий садовий ансамбль прикрасили альтанки та скульптури i незабаром про нього заговорили як про один iз найгаршших ландшафтних парюв у Речi Посполитш. Одна з прогулянкових дорiжок парку вела до звiринця. На острiвцi посеред ставу збудували невеликий маяк.
Про загальний вигляд резиденцi! дiзнаемось з кшькох документiв. Щоп-равда, бшьшють iнформацi! у них стосуеться оточення палацу. Сад, як описуе його у мемуарах Ян Владислав Пошобут Одланицький, був справжшм земним раем "що мае в собi рiзнi фонтани i альтанки" та iншi мистецьк1 витвори [47, ст. 327-318]. Згадуваний вже Далерак, вщзначив й iнше: "Королiвський замок, хо-ча побудований з деревини, е дуже гарний, однаковою мiрою з зовшшньо! сто-рони, так i внутрiшньо!. Обширний, а навiть захисний проти татар".
Окрiм свого оборонного призначення та функцй лiтньо! резиденцй, Яво-рiвський замочок не раз ставав мюцем офiцiйних посольських прийомiв. Так, примiром, роком пiзнiше шсля Вщенсько! перемоги сюди прибули посол iмпе-ратора Леопольда та iншi високопоставленi гостi з багатими подарунками для короля, королеви та !хнього сина Якуба. Аби розмютити численних гостей, бiля палацу споруджуються новi житловi будинки iз чотирма в^ами на фасаднiй стiнi. Один iз них облюбувала собi для проживання Янова сестра Катерина Рад-зившл, у iншому жила старша сестра Марй-Казимири маркiза де Бетюн [49].
Апартаменти короля прикрашала дорогоцiнна зброя: оздобленi золотом та коштовним камiнням шаблi, щити i колчани, яю дiстались йому як трофе1' пiсля битви шд Вiднем, дорогоцiнний годинник, килими та вироби ремюниюв Сходу, про що дов^емось iз дуже детального перелжу вмiсту королiвського скарбiвця [43, с. 248-255]. Дорогоцшною зброею, що збер^алась у цiй малень-юй резиденци, можна було б озброгги значний вшськовий пiдроздiл.
Згiдно з матерiалами люстрацiï 1716 р., до королiвського палацу вели дубовi дверi. Головна зала мала шють вiкон. Чотири юмнати названi "порце-ляновими", тобто lxm стiни були оздобленi фаянсовими плитками. Одна з цих юмнат свого часу слугувала опочивальнею королевi Марiï-Казимирi. По-руч не1' мютився невеликий тривiконний альков. У королiвському кабiнетi стелю пофарбовано у блакитний тир. 1ншою окрасою примiщення був до-ладний камiн. Стiни цього та шших поко1'в прикрашали гобелени. Доповню-вали iнтер,ер художнi меблг столи, дивани, крiсла, комоди в китайському стил^ родиннi портрети, годинники, люстри i канделябри. У палащ люстра-тор 1716 р. зафжсував вже двi мурованi скарбницi (до реч^ у Яворовi свого часу знаходився королiвський монетний двiр) [49].
Востанне Ян Собеський перебував у Яворiвському замочку твтора мь сящ в 1691 р. У 1698 р. королева-вдова Марiя-Казимира передала це помютя своему старшому синовi Якубу, але той бував у ньому нечасто. У 1703 р. в Яворiвському замочку зупинявся на постш польський король Август II, роком шзшше - шведський король Карл XII, а в 1711 р. - росшський цар Петро I. Вщ 1716 р. до 1772 р. Яворiв належав польсьюй родиш Мшшеюв. За цей час вш почав занепадати, що шдтверджено у люстраци 1771 р. [16]
Як бачимо на прикладi розглядуваних трьох оборонних споруд, де-рев,янi конструкци широко використовувались пiд час будiвництва рiзних за розмiрами та призначенням замюв. Упродовж XVII ст. Стрийський i Яво-рiвський дерев,янi замки зазнали значно1' перебудови. Перший як ре-конструйована фортеця бастiонного типу продовжував виконувати сво1' обо-ронш функцiï, але у ньому поступово зосереджувалось й адмiнiстративно-су-дове життя мiста, що наклала свiй вщбиток на пристосування замкових при-мщень до нових потреб. Яворiвський дерев'яний замочок поступово втрачав свое оборонне призначення та трансформувався в одну з королiвських лiтнiх резиденцiй. Його швентарш описи посвiдчують майже повну втрату ним оборонно:' ролi в околищ i перетворення колишнього замочку у великопанську добре облаштовану садибу. Найкраще поеднання найновших на той час до-сягнень вiйськово-iнженерноï думки та архггектурних нововведень з давшми мiсцевими традицiями дерев'яного будiвництва спостерiгаеться на прикладi Бродiвського дерев'яного замку XVII ст. Як i у сусщньому Золочiвському замку, у ньому так само замковi споруди до чашв пiзнiших перебудов i нового будiвництва зводили виключно з дерева.
Вiдповiдно до функцюнальних змiн пойменованих замкiв, формувався та поповнювався i^rn арсенал та озброення. Практично у кожному замку був запас пороху та вогнепальноï збро". Треба думати, що за винятком гармат названа юльюсть озброення була неповною, адже зброя на той час була дорогою, а особовий склад надвiрних вшськових контингенлв чи малочисельних
замкових залог мав ще й персональну холодну та вогнепальну зброю. Доку-менти переконливо доводять найкращий стан озброення у Бродiвському де-рев'яному замку. Саме вш у XVII ст. за ступенем обороноздатност входив до першо! десятки замкiв Львiвщини.
Лггература
1. Александрович В. Iнвентарi замюв у Старому 1 Новому Заслав1 XVII столлтя // Укра!на в Центрально-Схщнш Сврот. - 2005. - № 5. - С. 533-557.
2. Александрович В. ^вентар! замюв у Стрию ! Калушi з юнця XVII столптя // Дрогобицький краезнавчий зб. - Дрогобич, 2003. - Вип. VII. - С. 524-538.
3. Александрович В. !нвентарний опис дерев'яного замку 1542 р. в Медищ // Дрогобицький краезнавчий зб. - Дрогобич, 2002. - Вип. VI. - С. 429-435.
4. Александрович В. Опис замку в Бродах 1689 року // Укра!нський археографiчний щор1чник. - Ки!в-Нью-Йорк, 2004. - Вип. 8.9. - С. 560-565.
5. Броди 1 Брщщина. кторично-мемуарний зб. - Книга II. : Броди, 1998. - 689 с.
6. Гаськевич О. та ш. Замки Захщно! Укра!ни. !стор1я. Фотографи. Карта-схема : пупвник. - б.м., б.д. - 96 с.
7. История Украинской ССР. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1983. - Т. 3. - 591 с.
8. 1стор1я мкт * сш УРСР. Льв1всь^ область. - К. : Гол. ред. УРЕ., 1968. - 979 с.
9. Качур I. Жовква, Золоч1в, Олесько та пщпрщ в мемуарах Франсуа-Поля Далерака (1680т роки) // Третi "Ольжиш читання". - Пшснеськ, 31 травня 2008 року. - Льв1в, 2009. - С. 78.
10. Клепарчук С. Дорогами i стежками Брщщини. - Торонто-Онтарю, 1971. - 101 с.
11. Кметь В. Документ 6род1вських мюьких актiв у 1631 року 1з згадкою Пйома Левассера де Боплана // Боплан i Укра!на : зб. наук. праць. - Льв1в, 1998. - С. 78-81.
12. Кравцов С. Мiстобудiвельна ютсря Брод1в та Пйом Левассер де Боплан // Брщщина. Л^ературно-краезнавчий журнал. - Броди, 1997. - № 13. - С. 23-25.
13. Лесик О.В. Замки та монастирi Укра!ни. - Льв1в, 1993. - 176 с.
14. Льв1вська нащональна наукова бiблiотека Укра!ни. Вщдш рукопиав. Фонд Оссол1нських. - № 225/П. - Арк. 396.
15. Мацюк О. Замки i фортещ Захщно! Укра!ни. - Вид. 2-ге. - Льв1в, 2009. - 200 с.
16. Шевщомий, але улюблений. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.castles.cjv. иа. jaworow-zamek.html.
17. Омельчук Б. Арх^екгурно-ландшафтш вподобання Мари-Казнмири д'Арку!н та будiвельнi нововведення в оборонних замках-резиденцiях Галичини останньо! третини XVII ст. // Жовква кр*зь столлтя : науковий зб. - Жовква, 2010. - Вип. 1. - С. 88-99.
18. Омельчук Б. Деревина та камшь в оборонному 6уд1вництв1 Старосамбiрського Пщпр'я у XIII-XУI ст. // Науковий в1сник НЛТУ Укра!ни : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ Укра!ни. - 2010. - Вип. 20.2. - С. 80-87.
19. Омельчук Б. Оборонш споруди Золочева у XУ-XУII ст. // Старий Луцьк. Науково-iнформацiйний зб. ЛДКЗ. - Луцьк, 2010. - Вип. VI. - С. 310-321.
20. Омельчук Б. Оргатзащя оборони мют Руського i Белзького воеводств на "татарських шляхах" у другш половин! XУ-XУI ст. // Мандрiвець. - 2010. - № 1. - С. 15-23.
21. Онищук Я. Фортеця в Бродах // Голос вщродження (Броди). - 1992. - 9 вересня.
22. Палков Т. Замки Льв1вщини. Iсторiя та легенди : пупвник. - Льв1в, 2007. - 64 с.
23. Палков Т. Львiвська область. Най^^в^ м1сця : пут1вник. - Льв1в, 2008. - 64 с.
24. Перналь Андрш Б., Ессар Денню Ф. Пйом Ле Вассер де Боплан - вшськовий шженер, картограф, автор // Боплан i Укра!на : зб. наук. праць. - Льв1в, 1998. - С. 15-45.
25. Площанський В.М. Галицко-русский торговельний город Броди // Науковий з61рник Галицко-русько! матицi. - Льв1в, 1868.
26. Пшик В. Укршлеш мюта, замки, о6оронн1 двори та шкастельоваш сакральнi споруди Льв1вщини XШ-XУШ ст. Каталог-шформатор. - Льв1в, 2008. - 239 с.
27. Сварник I. Укра!на очима шоземця. Ульр1х фон Вердум. Щоденник подорож1, яку я здшснив у роки 1670, 1671, 1672. через корол1вство польське. // Жовтень. - 1983. - № 9 (467). - С. 84-100.
28. Созанський I. З минувшини м. Брод1в: Причини до ютори мюта в XVII ст. - Льв1в, 1911. - 112 с.
29. Стрий. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.stryi.com.ua.
30. Худаш М.Л. Украшсью карпатськ i прикарпатсью назви населених nyHKTiB (утворення вщ слов'янських автохтонних вiдкомпозитних скорочених особових власних iMeH). - Кшв, 1995. - 361 с.
31. Худаш М.Л. Украшсью карпатськ i прикарпатсью назви населених пункпв (вiдарпелятивнi утворення). - Львiв, 2006. - 450 с.
32. Центральний державний юторичний архiв Украши у м. Львова - Ф. 24. - Оп. 1. -Спр. 58.
33. Центральний державний юторичний архiв Украши у м. Львова - Ф. 146. - Оп. 79. -Спр. 211.
34. Центральний державний юторичний архiв Украши у м. Львова - Ф. 137. - Оп.1. -Спр.1.
35. Центральний державний юторичний архiв Украши у м. Львова - Ф. 364. - Оп. 1. -Спр. 182.
36. Чобгг Д. Броди. Краезнавчий пупвник. - Львiв, 1984. - 56 с.
37. Чобгг Д. Пщпрщ. 1сторико-архггектурна перлина Украши. - Броди, 1998. - 88 с.
38. Чобгт Д.В. Броди // Прапор комушзму (Броди). -1988. - 19, 21 квггня.
39. Aftanazy R. Jaworow // Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. - Т. 7. Wojewodztwo ruskie, Ziemia Halicka i Lwowska. - Warszawa-Krakow, 1995. - S. 308-316.
40. Bardez S. Wolne miasto handlowe Brody. - Lwow, 1865.
41. Besala J. Wielcy hetmani Rzeczypospolitej. - Warszawa : Krajowa Agencja Wydawnicza, 1983.
42. Czoïowski A. Dawne zamki i twierdze na Rusi Halickiej // Teka Konserwatorska Galicyi Wschodniej. - Lwow : Druk. W. Szyjkowskiego, 1892. - R. I. - S. 3-70.
43. Czotowski A. Skarbiec Jaworowski Jana Sobieskiego w 1672 r. // Bron i Barwa. - R. 3. -193. - Nr. 11-12. - S. 248-255.
44. Dziedzieki L. Jaworow // Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich. - Т. 3 / Red. F. Sulimierski, B. Chlebowski, W. Walewski, Warszawa, 1882. - S. 519-527.
45. Jan III Sobieski H. Janina (1629-1696) // Polski slownik biograficzny. - Т. 10. -Wroclaw-Warszawa-Krakow, 1962-1964. - S. 413-422.
46. Kalinowski W. Miasta polskie w XVI i рierwszej рolowiе XVII wieku // Kwartalnik Architektury i Urbanistyki. - 1963. - Z. 3-4. - S. 167-225.
47. Poezobut Odlanieki J.W. Pamiçtnik. - 1640-1684 / Oprac. A. Rachuba, Warszawa, 1987. - S. 317-318.
48. Sosnowski O. Studium pierwotnego zalozenia (1586 r.) i obwarowania (1630-1635) miasta Brodow // Biuletyn Historii Sztuki i Kultury. - 1933/1934. - Z.2, № 4. - S. 245-253.
49. Webersfeld E. Jaworow. Monografia historyczna, etnograficzna i statystyczna. - Lwow, 1909.
50. Wojcik Z. Jan Sobieski 1629-1696. - Warszawa, 1994.
51. Zarçbska T. Pocz^tki polskiego pismiennictwa urbanistycznego. - Warszawa, 1975.
Омельчук Б.А. Несуществующие деревянные замки XVII ст. в Бродах, Стрию и Яворове: фортификационные особенности и вооружение
На основании письменных источников рассмотрены состояние замковых укреплений и их вооружение в Бродах, Стрию и Яворове как свидетельств длительного сохранения традиций деревянного оборонного строительства на территории Руссь-кого воеводства во времена его пребывания в составе Польского королевства (Речи Посполитой)
Ключевые слова: замок, оборонное строительство, вооружение, Русськое воеводство, Броды, Стрий, Яворов)
Omel'chuk B.A. Non-existing wooden eastles of XVII century in Brody, Stryi and Yavoriv: fortification features and armament
In the article on the basis of writing sources, condition of castle fortifications and their armament in Brody, Stryi and Yavoriv as an evidence of durable preservation of traditions of wooden defensive building on the territory of Ruska province during the period of its belonging to the Polish kingdom (Polish-Lithuanian Commonwealth) is being examined.
Keywords: castle, defensive building, armament, Ruska province, Brody, Stryi, Ya-
voriv.
