CC BY
35
Scientific journal PHYSICAL AND MATHEMATICAL EDUCATION
Has been issued since 2013.
Науковий журнал Ф1ЗИКО-МАТЕМАТИЧНА ОСВ1ТА
Видасться з 2013.
http://fmo-journal.fizmatsspu.sumy.ua/
Р'дкодубська А.А. HayKoei nidxodu до проблеми профеайно}' мобльностi майбутнього фахвця со^ально}' сфери // Ф'зико-математична осв'та : науковий журнал. - 2016. - Випуск 4(10). - С. 105-107.
Redkodubskaya A. Scientific approaches of the professional motilities of the future social workers // Physical and Mathematical Education : scientific journal. - 2016. - Issue 4(10). - Р. 105-107.
УДК 378. 37
А.А. Рщкодубська
Хмельницкий на^ональний yнiверситет, Украша
НАУКОВ1 П1ДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ ПРОФЕС1ЙНО1 МОБШЬНОСП МАЙБУТНЬОГО ФАХ1ВЦЯ СОЦ1АЛЬНО1 СФЕРИ
Постановка проблеми. Сучасна система ринкових вщносин, со|4ально-еконо/^чна нестабтьысть держави ставить перед майбут-лм спе^алктом ряд вимог щодо можливостей реалiзацií профеайно( мобiльностi як в горизонтальному, так i у фронтальному розумшы. Однак система вищо! освiти поки що не придтяе цьому аспекту пiдготовки майбутнiх спещалк^в уваги. Пошук та реалiзацiя умов, шляхiв, методiв i засобiв пщготовки професiйно мобiльного спецiалiста на сьогодн стае актуальною проблемою для вае( кражи. Звичайно, розв'язання завдань по тдготовц професiйно мобiльних майбутнiх спе^алкт потребуе глибинного теоретичного аналiзу природи профеайно' мобтьносп, мехaнiзмiв ii формування i розвитку. Ця наукова проблема носить багаторiвневий характер, що обумовлений економiчними, соцiокультурними, полiтичними факторами и формування. Навчання на компетентыснш основi забезпечуе гнучкiсть професiйноí освiти та формування профеайно мобтьного майбутнього пращвника соцiaльноí сфери.
Аналiз актуальних дослщжень. Протягом остaннiх рокiв науковцями активно розробляються технологи формування професiйноí мобтьносп фaхiвцiв. Деякi аспекти вивчення профеайно' мобтьносп розглядаються ученими, вирiзняючи 'х з-помiж проблем формування професiйноí компетентности фaхiвцiв рiзного профiлю. Особливостi формування професiйноí мобiльностi в процесi навчання у вищш школi розробляеться в працях £. 1ванченко, I. Хом'юк, I. Шпекторенко, О. Яненко та ш.
Водночас, практично вiдсутнi спещальы дослiдження, в яких безпосередньо розглядався б процес формування професiйноí мобтьносп мaйбутнiх прaцiвникiв соцiaльноí сфери.
Метою статт е aнaлiз наукових пiдходiв до проблеми розвитку професiйноí мобтьносп пра^вниюв соцiaльноí сфери в науковш лiтерaтурi.
Виклад основного матерiалу Проaнaлiзувaвши проблему мобiльностi в нaуковiй лiтерaтурi ми прийшли до висновку, що основою фтософського пiдходу до проблеми формування професiйноí мобiльностi е прац Е. Дюркгейма, М. Вебера, А.Шюца, М. Шелера та iнших. У (хых працях розкриваеться сутнiсть категорп «мобтьысть» через aнaлiз основних закоыв дiaлектики, оскiльки поетапне накопичення ктьккних змiн та íхнiй перехiд на певнш стадп до корiнних яккних змiн забезпечують поступальний розвиток особистосл. Зауважимо, що у моделi процесу формування мобтьносп цей стрибок розумiеться як розрив мiж старим i aдaптaцiею до нового.
Активний розгляд вказано( проблеми в професiйнiй педагогц розпочався у 70-i роки ХХ столггтя. Професiйну мобiльнiсть на той час визначали переважно як готовысть пращвника, у тому числi державного службовця, до ожид^ змiни у виконанн виробничих завдань, робочих мкць i нaвiть спецiaльностей в рамках одые( професп або гaлузi, здатысть швидко опановувати новi спецiaльностi або змЫи в них, що виникають пiд впливом технiчних перетворень. Так, Л.Рибникова i Л.Лесохiнa розглядають поняття соцiaльно-професiйноí мобiльностi з двох позицй як необхiднiсть:
• адаптуватися до реальних життевих ситуaцiй, що зумовлюються зовнiшнiми умовами (вiдсутнiстю робочих мкць, низькою зaробiтною платнею, побутовою невпорядковашстю тощо);
• самовдосконалюватися, на пщст^ вже набутого рiвня грaмотностi, освiченостi та професiйноí компетентностi
[3, с.45].
Професiйнa мобiльнiсть трaдицiйно дослiджуеться в соцiологií. Результати вивчення рiзних и aспектiв широко предстaвленi у класичних працях зaхiдних i радянських соцюлопв (Р. Бендiкс, Т. Заславська, С. Лтсет, Р. Ривкiнa, Е. Саар, П. Сорокш, М. Тiтмa, Г. Чередниченко, Шубкш та iн.). Термш „сощальна мобтьысть" уведено в соцюлопю П. Сорокiним [4, с. 361]. Без сумыву, науковий доробок П. Сорокша - генiaльне за своею системыстю i бaгaтогрaннiстю джерело, на яке посилаються практично ва сучасн дослiдники мобiльностi. Саме в цм нaуковiй прaцi вперше було систематизовано основы поняття та принципи дослщження горизонтальних i вертикальних перемiщень шдив^в у неоднорiдному соцiaльному просторi.
ISSN 2413-158X (online) ISSN 2413-1571 (print)
PHYSICAL & MATHEMATICAL EDUCATION
issue 4(10), 2016
Пщ социальною мобтьнктю розу/^вся будь-який перехiд або перемЩення социального об'екта, створеного або модифтованого завдяки дiяльностi, в^д однieí соцiальноí позицп до iншоí. Вiдповiдно концепцп соцiального простору, П. Сорокiна, культурний, символiчний, соцiальний i владний капiтал визначають вiднесенiсть людини до певно!' со^ально'( групи, виявляючи и професiйну приналежысть, що виступае стратифiкацiйно-статусною ознакою. Конкретний ви/^р соцiальноí стратифiкацií, на думку вченого, може бути зведений до основних форм: економiчноí, полiтичноí та профеайно!' стратифiкацií.
При цьому соцюлоги зосереджують основну увагу, насамперед, на цтях i мотивах мобiльностi та соцiальноí адаптацп, перемiщеннях iндивiдiв у сферах сусптьного життя, шансах на кар'еру тощо.
Дослiдженням соцiокультурних аспек^в професiйноí мобiльностi займались зарубiжнi соцюлоги юнця ХХ ст. Д. Голдторп, Б. Вегенер, В. Улт^ Р. Люйкс, I. Соренсен. Вченi розглядають соцiокультурну мобiльнiсть як сукупнiсть елеметчв внутрiшнього життя соцiальних суб'ектiв, об'еднаних у цiлiсну систему, яка забезпечуе той стутнь суб'ективноí рухливостi, який потрiбен для адаптацп до навколишнього середовища або для активного впливу на не1.
Поняття професiйноí мобтьносп фахiвця в умовах ринковоí економти у суто економiчному контекстi розкрито в наукових розвщках вiтчизняних учених (Л. Данилова, Н. Ничкало, О. Симончук, О. Щербак) та зарубiжних науковщв (П. Блау, Н. Василенко, Е. Корчапн, Г. Мухамедзянов, О.Олейнтова, О. Фтатов, Д. Чернилевський). Проблемi вивчення окремих аспектiв поняття профеайно( мобiльностi та и формування присвятили сво( роботи К. Барбакова, В. Войнович, I. Мартинюк, В. Осовський, О. Шкаратан, В. Ядов та Ышп. Узагальнюючи аналiз сучасних економiчних наукових джерел, можна видiлити два пщходи до розумiння мобiльностi: 1) як здатност i готовностi робочоí сили змiнювати мiсце, регiон, сферу дiяльностi; 2) як процес руху робочо( сили взагалi.
Значна увага готовност особистостi до самореалiзацií та мобтьносп придiляеться у дослiдженнях психолопв Б. Ананьева, Г. Вайзера, П.Горностая, Ю. Дворецько(, Е. Зеер. Науковi розвiдки Л.Левченко, М.Дьяченко, Е. Зеер, присвячен психологiчнiй готовностi особистостi до змш у професiйному становленнi. При цьому професшна мобiльнiсть розглядаеться вченими як «здатнють i готовнiсть особистост достатньо швидко й успiшно оволодiвати новою технiкою, технологiею, набувати нових знань i вмiнь, що забезпечують ефективнiсть новоí дiяльностi» Так, М.Дьяченко аналiзуючи поняття професiйноí мобiльностi вважае, що це; «готовысть i здатнють фахiвця до оперативного вiдбору та реалiзацií оптимальних способiв виконання рiзноманiтних завдань у межах своеí професп, успiшного «переключення» на iншу дiяльнiсть або змiни видiв дiяльностi» [1, с. 57].
На думку науков^в Л. Горюновоí, Е. Зеера, Б. 1гошева, можливiсть здiйснення людиною перемЩень, змiн у своíй професiйнiй дiяльностi обумовлюеться наявнiстю компетенцiй i компетентностей. 1ншим настiльки ж значимим фактором забезпечення професiйноí мобiльностi вченi вважають наявшсть у людини певних особислсних якостей: соцiальна активнiсть, що виражаеться в готовностi брати участь у рiзних суспiльних заходах, проектах рiзноí змiстовноí спрямованостi; висока адаптивнiсть до рiзних суспiльних ситуацiй, функцiонально рiзних видiв дiяльностi; креативнiсть, творче перетворення будь-якоí ситуацп. Ми подiляемо думку науков^в в тому, що тдГрунттям професiйноí мобiльностi е широкопрофiльна загальна профеайна пiдготовка та володiння набором ключових компетенцiй, що формують загальнокультурне ядро справжнього професюнала. Отже, професшна мобтьнють розкриваеться в контекстi особиспсно - дiяльнiсного, системно - синергетичного, подмного й компетентнiсного пiдходiв
Е. Зеер, аналiзуючи психологiю професiйного розвитку, звертаеться до професiйноí мобiльностi як до готовност i здатностi пра^вника до змiни виробничих завдань, як вiн виконуе, до засвоення нових спе^альностей чи змiн у них, що виникають пщ впливом техычних i технологiчних перетворень, тобто як ефективну адаптащю особистостi до вимог професп [2, с.16]. Науковець стверджуе, що у сучаснiй професiйнiй освт професiйна мобiльнiсть розглядаеться у таких аспектах:
соцiально-економiчному - як готовнiсть i здатнiсть адаптуватися до мiнливих умов ринку;
професюлопчному - як готовнють i здатнiсть достатньо швидко i успiшно засвоювати нову технiку i технологи у межах однiеí професп, при необхщносп оволодiвати сумiжними i новими професiями, здiйснювати статуснi перемщення у просторi професiйноí iерархií [там само с. 132].
Отже, на основi аналiзу науковоí лiтератури з проблеми дослщження, ми погоджуемось з Р. В. Чубуком про те, що «устх дiяльностi соцiального пращвника мае визначатися здатнiстю гнучко реагувати на постшно-змшы соцiальнi та професшы умови. Саме професiйна мобiльнiсть сощального працiвника забезпечуе: внутрiшнiй механiзм розвитку якостей його особис-тост через сформоваысть ключових, загально-професiйних компетенцiй; детермiновану подiями його дiяльнiсть, що змiнюе середовище, а результатом виступае його самореалiзацiя як у професп, так i щоденному житп; процес перетворення не ттьки самого себе, але й професшного i життевого середовища.» [5, с.85] Узагальнюючи вищезазначене, майбутнiй пращвник соцiальноí сфери, мае бути спроможним динамiчно перебудувати професiйну дiяльнiсть вщповщно вимог ринку працi, для чого необхщно володiння компетенцiями. Звертаемо увагу на те, що якюно сформован професiйнi компетенцп здатнi забезпечити майбутньому працiвнику соцiальноí сфери високий рiвень пререорiентацií, якiсного пiдвищення квалiфiкацií, гнучкост професiйних домагань та освiти протягом усього життя.
На нашу думку, педагопчы засади розвитку професiйноí мобтьносп майбутнього працiвника соцiальноí сфери в умовах вищого навчального закладу включають: педагопчну концепцiю, принципи вiдбору вщповщних змiсту, форм та методiв професiйноí пiдготовки, технологiчну модель розвитку професiйноí мобiльностi майбутнього працiвника соцiальноí сфери у вищому навчальному закладi та критерп забезпечення ефективностi розвитку професiйноí мобiльностi майбутнього працiвника соцiальноí сфери. Отже, цтеспрямований розвиток професiйноí мобтьносп майбутнiх працiвникiв соцiальноí сфери можливий, коли процес навчання орiентований на сприяння становленню особистосп, здатноí до саморозвитку, та в процес навчання моделюеться реальний досвiд мобiльного виршення студентами соцiальних проблем. Фактором розвитку професiйноí мобiльностi майбутнього соцiальногго пра^вника е спецiально збагачене освiтне середовище вищого навчального закладу з урахуванням його змютового, сощального, оргаызацшно-технолопчного компонентiв. Основними критерiями професiйноí мобтьносп майбутнього працiвника соцiальноí сфери е: здатысть робити вiльний вибiр у процеа прийняття i реaлiзaцií професшних рiшень, наявнiсть мотивацп досягнення,
готовшсть до професiйного самовдосконалення. Системоутворюючими якостями професiйноí мобтьносп майбутнього социального працiвника у взаемодп з Рентами виступають загальнi професiйнi якостi - социальна вiдповiдальнiсть, комунiкативнiсть, пiзнавальна активысть - i спецiальнi професiйнi якосп - толерантнiсть, креативнiсть, готовнiсть до ризику, рефлексивысть, емпатiйнiсть, емоцiйна стабтьысть. Однiею з ключових фiгур освiтньоí системи повинен стати майбутнiй со^альний працiвник як фахiвець, що сприяе реалiзацií полiсуб'ектного пiдходу до виршення проблем та реалiзуе новi динамiчнi iнтегрованi моделi взаемодп.
Висновки. Перспективу подальшого дослiдження вбачаемо у вивченн моделi формування професiйноí мобiльностi майбутшх працiвникiв соцiальноí сфери
Список використаних джерел
1. Дьяченко М.И. Психологический словар-справочник / М.И. Дьяченко, Л.А. Кандыбович. - М. : Харвест, 2004. - 567с.
2. Зеер Э. Ф. Психология профессий : учеб. пособие для студ. вузов / Эвальд Фридрихович Зеер. - М. : Академический про-ект, Фонд Мир, 2008. - 336 с. - С. 16.
3. Лесохина, Л.Н. К обществу образованных людей. Теория и практика образования взрослых. / Л.Н. Лесохина. - СПб.: ИОВ РАО, «Тускарора», 1998.
4. Сорокш П.А. Нотатки соцюлога: Соцюлопчна публщистика. - Спб.: Алета, 2000.
5. Чубук Р.В. Теоретичн засади формування профеайно'!' мобтьносп майбутых со^альних пра^вниюв // Наук. Вкник Швденноукра'(нського нацюнального педагопчного уыверситету iм. К.Д. Ушинського. - Одеса. - №1, 2015 - С. 83-87.
Анота^я. Р'дкодубська А. Науков! nidxodu до проблеми профеайноi моб'мьност'! майбутнього фах'вця соц'шльно! сфери.
Стаття присвячена теоретичному анал'ву наукових nidxodie до поняття «профе^йна мобльшсть». Виокремлен основнi пдходи до поняття, що обумовлюють актуальшсть профеайно/ мобльностi пра^вниюв со^ально'/' сфери. Також проанал'!зовано сутнсть професiйно-педагогiчно¡ мобльностi та основнi напрями i'i' формування. Розглянуто особливостi формування профеайноi мобльностi пра^вника со^ально/' сфери та проанал'вовано основнi етапи i'i'формування.
Ключовi слова: профе^йна мобльнсть, профе^йна мобльнсть пра^вниюв со^ально/' сфери, саморозвиток, якост'1 особистост'1.
Аннотация. Редкодубская А. Научные подходы к проблеме профессиональной мобильности будущего социального работника.
Статья посвящена теоретическому анализу научных подходов к понятию «профессиональная мобильность». Выделены основные подходы к понятию, что обусловливают актуальность профессиональной мобильности работников социальной сферы. Также проанализирована сущность профессионально-педагогической мобильности и основные направления ее формирования. Рассмотрены особенности формирования профессиональной мобильности работника социальной сферы и проанализированы основные этапы ее формирования.
Ключевые слова: профессиональная мобильность, профессиональная мобильность работников социальной сферы, качества личности.
Abstract. Redkodubskaya A. Scientific approaches of the professional motilities of the future social workers
The article is devoted to theoretical analysis of scientific approaches to the concept of "professional mobility".
The basic approaches to the concept, determine the topicality of professional mobility in social workers. The essence of professional and pedagogical mobility is expressed in the willingness of the individual to self-development, to educate them and transform them, building a construct of your professional self, readiness in the course of their professional activities to successfully adapt to the changing conditions of professional and pedagogical environment. Also examines the nature of vocational and educational mobility and the main directions of its formation. Professional mobility implies a high level of generalized professional knowledge, commitment to operational selection and implementation of optimal ways to perform different tasks in the field of their profession. In the face of rapid changes in technology and production technology professional mobility is an important component in the qualification structure of the future specialist.
Scientists allocate four stages of formation the professional mobility: 1) determine the level of knowledge and motivation for professional mobility; 2) acquiring awareness on this issue, as well as the systematization and generalization of the acquired knowledge; 3) enhance professional mobility by improving the acquired knowledge and skills, and the development of creativity and independence in the process of formation the professional mobility. 4) Evaluation and adjustment of formational results the professional mobility.
The peculiarities of formation the professional mobility in social workers and analyzed the main stages of its formation.
The material allows to draw the following conclusions: the formation of professional mobility in future social workers is a dynamic, systemic, educational process that is characterized by unity of purpose, innovative technologies through the introduction of forms and methods of training aimed at personality development, readiness for self-development and adaptation in a changing environment the professional environment in the course of professional activities.
Key words: professional mobility, professional mobility of social workers, professional competent, self-development, personality.
