CC BY
94
господарсько! розбудови. Тому учасники конгресу в прийнятш резолющ! постановили "виховувати в молодi т прикмети характеру, що саме збiльшують господарську життездаттсть людини" [2, 240].
Вищенаведене дае п1дстави стверджувати, що проблема виховання характеру укра!нсько! молодi була одшею з центральних проблем на ПУПК i мала значний резонанс серед громадськост!
Л1ТЕРАТУРА
1. Бшанюк П. До чого змагае сучасна школа взагалi i Рiдна Школа зокрема. — Лмв: Накладом тов-ва
"Рвдна Школа", 1938. — 18 с.
2. Перший Укра!нський Педагопчний КонГрес. 1935. — Льв1в: Накладом тов-ва "Рщна школа", 1938. —
249 с.
Богдан ТРОФИМ'ЯК
НАЦЮНАЛЬШ ЗАСАДИ ТОВАРИСТВА "СОК1Л-БАТЬКО" — РУШ1ЙНИЙ ЧИННИК ФАХОВО1 ОСВ1ТИ ТА ПРОСВ1ТНИЦТВА В МОЛОД1ЖНИХ ОБ'бДНАННЯХ ГАЛИЧИНИ ДО ПЕРШО1 СВ1ТОВО1 В1ЙНИ (1909-1914 РР.)
У процес здiйснення в Укра!ш iсторичного переходу до демократично! системи державного управлшня, мiсцевого самоврядування, виконання програмних засад "Десять крок1в назустрiч людям", проголошених демократичними силами на Майдаш Незалежностi, прiоритетною проблемою виступають сьогоднi духовна культура, гуманiстичнi парадигми виховання громадянина укра!нського суспiльства, який вiдповiдав би вимогам трьох "П" — патрiотизм, поряднiсть, професiоналiзм, з прiоритетом гармони стосунк1в iз сустльством, природою, вiд яких залежить життя i поступ iнших людей.
1з втратою державностi iмперськi режими намагалися довести укра!нський народ Сходу i Заходу Укра!ни до його переорiентацil на комплекс громадянина iмперil, проводили полиику атрофування до державно! незалежносл, продукування психологiчного раба, манкурта, ураженого вiрусом бездуховности байдужостi, споживацтва, збагачення за рахунок шших та отримання "прибутково! професi!", "хорошо! освiти", що мають попит на ринку пращ. Молоде поколшня сьогодш займае антигуманну позицiю, байдуже до людей.
Переймаючись сучасним, "втрачаемо життя духовне, внутршне, виховуемо не християнина добро! морал^ сповiдника правди Божо! на цш землi, а лише людину з добрим заробиком" [20, 278].
Перехвд вiд тоталiтаризму до демократi! за умов посткомушстично! трансформацi! веде до переосмислення суспiльних акцентiв, функцi! людини як рушiйно! сили, причетно! до державотворчого процесу, вiдродження та змщнення нацiонально! гордостi та гiдностi, морально-штелектуальних прикмет, гуманiстичних норм спiвжиття, правдивого юторичного корiння, набутих нацiею.
У цьому контекстi вартi уваги для наукового аналiзу думки вiдомого реформатора педагопчно! освiти, президента Нацiонального ушверситету "Киево-Могилянська академiя» (КМА) В. Брюховецького: "...якщо знищити духовну основу наци, вона перетвориться на бидло або групу бандипв, як1 вбиватимуть одне одного. Молоде поколшня стае цишчним, не вiрить у жоднi вдеали, розумiе, що все можна купити i продати. Це найгiрше, що ми виробили за роки незалежносп Укра!ни" [16, 22.04].
1снуюча в державi система школьно!, професiйно! осв^и, просвiтництва, на жаль, недостатньо сприяе використанню iсторико-культурологiчних знань — скарбнищ надбань свое! нацi!, як чинника поступу суспiльства, залишаються i надалi декларативними гаслами. Вiд розв'язання ще! проблеми — впровадження сучасно! оновлено! системи, концепцi! нацiонального виховання та освии в Укра!нi на засадах широкого вивчення, наукового аналiзу та використання нацiонально! iсторико-педагогiчно! спадщини, надшного засобу виховання прийдешнiх поколiнь, як нагально! вимоги доби, залежить i перспектива розвитку державностi, суверенiтету, нацюнально! безпеки Укра!ни.
Тому-то, на нашу думку, доцшьним е потреба звернення до ретроспективи в царинi фахово! освiти, просвiтництва, галицько! педагогiки тд егiдою духовенства, як1 напередоднi Першо!
свтово! вiйни, спiльно виконуючи сощальне, нацiональне замовлення на шляху до виборення державно! незалежносп, об'еднувала в лавах молодiжних всегалицьких товариств "Сошл", "Сiч", "Пласт" 70 тисяч загартованих душею i тшом юнашв i дiвчат — за даними I. Головацького, членами товариств Галичини, Буковини i Карпатсько! Укра!ни було 120177 ос!б — вiдданих борщв за вiльну Укра!ну, бiльшiсть з них у Лепот УСС, а полм в УГА вiддали молодечi життя в нацiонально-визвольних Змаганнях укра!нського народу 1914-1922 рр. [12, 6,3].
Водночас вони прославились як найгуманнiшi вiйськовi сили в Gвропi. Тогочасна европейська преса, висвiтлюючи бойовi дл УСС, УГА, наголошувала, що це були першi укра!нсьш вiйськовi формування, котрi не вдавалися до мародерства, насильства, знущання та iнших антигуманних акцiй. Адже всi вони виховувалися на нацюнально-християнських засадах у довоенних товариствах.
У цьому контекстi звертають увагу державницьк1 думки, що не втратили актуальностi й ниш, в "Словi до укра!нсько! молодГ' Митрополита Андрея Шептицького, проголошеного 10 липня 1937 р. У промовi на Марiйськiй Академп Владика акцентуе увагу на гарячому питанш "батьки i д!ти", про ствпрацю багатьох поколiнь, яка рухае народ до самостшного життя. "...Як у Церкв! i християнствi, так само i в нацiональному житп, передання е тдвалиною будучностi. Нарiд, що за кожним поколшням зривав би з переданнями, нарiд, якого кожне поколiння наново вiд себе починало би нацюнальну працю для батьшвщини, мусiв би стати слабою дитиною помiж iншими народами. Народи не доходять до мужеського вiку працею одного поколiння. На це треба довго!, важко! працi многих поколiнь, треба зв'язку тих поколшь... На ареш сьогоднiшнього аморального життя це доводить до непомiрних противенств — зi шкодою для Вас, як одиниць, як верстви в народ!; зi шкодою для самого народу i його майбутностi. Саме, коли Ви свш укра1нський безталанний Народ любите, Вам не вшьно цього не бачити. На склон! мого життя закликаю Вас: застанов!ться над мо!ми словами, дв!ч1, трич! !х прочитайте, передумайте глибше !хне значения! Бо не дай Боже, щоби хаос i зло, яке гряде, застало нас в такому розбиттю, в якому сьогодш находимося" [2, В-215, 217] .
Невтiшнi передбачення Владики-педагога щодо професiйного стану, просвиництва тогочасно! молод! вдало доповнив з накресленими шляхами виходу з духовно! пр!рви та завданнями Укра!нського Сошльства в сво!х наукових працях М. Грушевський — наставник молод!, однодумець засновника Укра!нського Сок1льства проф. I. Боберського, кер!вник Льв!всько! та Ки!всько! юторичних шк1л — ключова постать нацюнально! гумаштарно! науки. В сорокар!ччя науковця та десятир!ччя д!яльност1 Михайла Сергшовича у Львов! укра!нська юторична наука в Галичиш завдяки його зусиллям та стльно! пращ з полум'яним прихильником сошльсько-ичово! вде! — I. Франком, духовним пастирем галицько! молод!, яку Великий Каменяр застерлав: "Ввд тебе, русине, драли проценти: Польськ1 шляхтич! та швабськ1 агенти", тднялася на европейський р!вень. Набув визнання ! ствердження сок1льський рух, зросла нацюнальна сввдомють юнак1в ! д!вчат, масових товариств [1]. "Щоб сок1льськ1 оргашзаци могли похвалитися не тшьки ф!зичною силою, але також !х великими культурними ! моральними прикметами — се повинне бути провщною з!ркою сок1льству в будучих десятил!ттях" [7, 17.01]. "У сфер! осв!тнш ! народно-оргашзацшнш дав себе знати незвичайний розвш товариств пмнастичних, т. зв. "Сокол!в" ! "С!чей", — стверджуе М. Грушевський, — як! нечувано зворушили маси, розбудили в них бажання знання, освии, шстинкти оргашзаци ! солвдарностГ' [6, 515].
Вичизняна укра!нська юторюграф!я, яка б безпосередньо торкалася розкриттю поставлено! нами проблеми, на сьогодш ввдсутня, за винятком досл!джень загального характеру дорадянського перюду (I. Франко, М. Грушевський, В. Напрний, G. Олесницький, I. Копач, С. Шах, Г. Будзиновський, К. Левицький, К. Паньшвський, С. Рудницький, А. Палш, Е. Жарський, С. Гайдучок). У добу чужинецько! займанщини в сво!х працях, розкриваючи економ!чний, освиньо-культурний, фаховий р!вень тдготовки укра!нця-галичанина, вони лише наголошували на можливосп й потреб! поступу професшного просвггництва в контекст! розвитку сок1льського руху.
Визначальною юторичною под!ею щодо виршення тако! доленосно! проблеми не лише галицького укра!нства, а й побраташв ¡з Наддтпрянщини був "Перший Укра!нський просвино-економ!чний конгрес уладжений Товариством "Просвгга" в сорокалие заснованя у Львов! в днях
1 i 2 лютого 1909 р." — Зредагували д-р 1ван Брик i д-р Михайло Коцюба. — Львiв, 1910. Про вагомють Конгресу, який вiдбувався в залi укра!нського товариства "Сок1л", вул. Руська, 20, свiдчило те, що в ньому взяли участь 716 оаб з Галичини, Буковини, тдросшсько! Укра!ни, делегалв якого особисто приврав i благословив Митрополит А. Шептицький, наголосивши про вагомiсть Конгресу в просвiтньо-економiчному поступi укра!нського народу. Серед них було чимало Провiдникiв Украшського Сок1льства, сiчового руху: I. Боберський, А. Будзиновський, М. Волошин, С. Горук, М. Заячювський, К. Трильовський, П. Думка, 1ванна Блажкевич-Бородiевичiвна, М. Грушевський, I. Франко, I. Крип'якевич, Лесь Курбас, Т. Старух,
A. Чайковський, I. Горбачевський, I. Пулюй, "Артiльний Батько", громадський i кооперативний дiяч з Слизаветграду Микола Левитський та багато iнших. Перед зашнчення конгресу прощального слова ввд товаришiв з росiйсько! Укра!ни попросив М. Левитський, який наголосив: "Конгрес сей дав нам, укра1нцям, доказ, що нашi брати в Галичиш не сплять, а ми вертатимемо на Вкра!ну (за кордон) з великими здобутками i можемо з повним правом засвдати посеред культурних народiв" [5, 638-653].
Принагiдно зазначити, що в цей перюд на тлi фахово! освiти, просвiтництва, нацюнального вiдродження плiдно розвивалися сок1льськ1 визвольш iде!, започаткованi чеськими просвiтителями, подвижниками пригноблено! нацi! М. Тиршем (Наша задача, наш путь, наша цель. — Прага, 1948), Т. Масариком (Карел Чапек. Беади з Т. Г. Масариком. — Львiв: Каменяр, 2001. — 270 с.), Ю. Акшпевським (Сокольство, его идея, развитие и организация. — Прага, 1922) та ш
Мета статтi — до^дити традицшш нацюнальш засади Укра!нського Сок1льства як рушiйно! сили фахово! тдготовки, освiти та просвiтництва в молодiжних об'еднаннях галицько! молодi, вплив основ сокiльсько! системи на формування ново! iнтелектуально!, високопрофесiйно! нацiонально!, духовно багато! елии в процесi нацюдержавотворення Укра!ни; розкрити галицьку добу проф. Ьана Боберського (1901-1918 рр.) не лише як реформатора пмназшно! педагопчно! освiти, а й його дiяльнiсть на тлi товариств "Сокола-Батька" (1908-1918 рр.), як1 стали стартовими майданчиками еволюцi! укра!нського сок1льства, як потужно! полм нацiонально-визвольно! сили в боротьбi за незалежнiсть Укра!ни.
Аналiз укра!нсько! галицько! iсторико-педагогiчно! спадщини дае нам тдстави стверджувати, що вихвдщ з краю не лише отримали освiту у студiях вищих шил Свропи, а й, вiдвiдуючи низку держав, непогано познайомилися з суспшьно-полиичними рухами европейських народiв, !х формами та змютом. Набувши передову на той час зарубiжну освiту, вивчивши досвiд нацiональних визвольних течiй та вдей, представники укра!нства, повернувшись на рiднi землi, плiдно використали !х на галицькому Грунтi, врахувавши нацюнальш традици (I. Франко, I. Боберський, В. Лаврiвський, I. Копач, С. Олесницький,
B. Нагiрний, майбутнi Проввдники греко-католицького духовенства Й. Коциловський, В. Лаба, I. Гриньох та ш). Вс вони — молодi професори, доктори фiлософi!, теологi!, вiдомi державш службовцi вагомо спричинилися до становления та розвитку молод1жного руху, в т.ч. сошльського, професiйно! освiти, просвиництва, духовного виховання, органiзацi! та солвдарносп молодi на засадах нацiональних традицш та потреби формування укра!нсько! вде! напередоднi Першо! свiтово! вiйни, початку Укра!нсько! революцi!.
Доба професора 1вана Боберського. "Крши своТ сили, бо як ти слабий, то св^ скрутить тобi карк".
Серед когорти молодих дипломованих ентузiастiв, що повернулись на роботу до галицького краю на рвдш землi з европейських студш, був i професор !ван Боберський. Його багатогранна державницька, вшськова, видавнича, реформаторська, педагогiчна дiяльнiсть, особливо на нивi молодiжного руху, зокрема як "Батька" Укра!нського Сок1льства, вимагае окремого наукового до^дження. В ютори укра!нського галичанства його майже 20^чна жертовна, плiдна праця у Львовi заслужено пдна назви "Доби !вана Боберського". З його появою в Укра!нськш академiчнiй гiмназi! 1900 р. починаеться новий перюд розвитку молодажного руху, галицько! педагопки, сок1льства, творця нацiонально! системи виховання елiтарно! генераци укра!нсько! молодi. "Де сила — там воля вгае!" Його клич до загартування тiлесних i духовних сил укра!нсько! молодi, плекання в не! бойового патрютизму перекликався iз Шевченк1вською iдеею "Борiтеся, поборете!", слова яко! були на прапорi Укра!нського
Сок1льства. Тому-то, на нашу думку, варто детальшше розкрити творче життя, д1яльн1сть Професора, його юторико-педагопчну спадщину на основ1 нових ввднайдених ушкальних матер1ал1в з арх1в1в I. Боберського, украшсько! д1аспори у Вшншез1 (Канада), вичизняних юторичних докуменпв, щоб глибше шзнати цю непереичну постать в ютори Украши.
Усе свое життя, починаючи з пршзду в 1900 рощ до Львова тсля студш у вищих школах £вропи, на педагопчну роботу до 1919 р. в Украшськш академ1чн1й пмназп, а попм в емшрацп, 1ван Боберський присвятив невпиннш, послвдовнш, жертовнш боротьб1 за самостшну, соборну Украшу, консолвдацп укра1нсько1 наци на основ! нацюнально-визвольних вдей, започаткованих Ф. Яном (Шмеччина), М. Тиршем (Чех1я). Перебуваючи з 1919 р. в емшрацп, I. Боберський школи не поривав зв'язк1в з галицьким украшством, Старшиною тов. "Сокола-Батька". В постшнш переписщ з ними Вш надавав слушш поради для подальшого поступу сошльського життя краю, допомагае матер1ально коштами для викупу "Украшського городу" — спортплощ1 "Сокола-Батька". Його !м'я золотими лиерами вписано до пантеону Украшсько! слави.
Вш перший зас1яв визвольш !де! всеслов'янського сок1льства на теренах благодатно! галицько! земл^ як1 дали вщчутш всходи серед поневоленого украшського народу. Укра!нська академ1чна г1мназ1я, галицьке сошльство, спортивний рух стали для молодого ентуз1аста, реформатора-педагога i його однодумщв стартовим майданчиком в1дродження, створення у першш половинi ХХ ст. украшсько! держави для нацiонального, духовного, фiзичного загартування укра!нсько! молодi, тдготовки майбутшх старшинських кадрiв, iдейно зрших борцiв за побудову Укра!нсько! незалежно! держави.
У цьому контекстi колишнш гiмназист, вихованець проф. I. Боберського, чемтон гiмназiï з к1чки (вид шдив^ального спорту), майбутнiй Провiдник украшського нацюнально-визвольного руху, полковник £. Коновалець гiдно оцiнив особистiсть Професора, як вихователя новоï нацiонально свiдомоï украïнськоï елiти, його творчу новаторську педагопчну дiяльнiсть в УАГ Львова й Галицького краю, спшкування з прогресивним украшством Надднiпрянськоï Украши — М. Мiхновським, I. Луценком, М. £ремiевим, М. Грушевським, М. Коцюбинським та iн. для консолiдацiï украшсько1' нацiï Заходу i Сходу на основi сок1льства.
"Вiн мав на мене найбшьший вплив... три найважливiшi моменти мое1' молодост вкарбувалися в мою пам'ять: професор I. Боберський, акт М. ^чинського та спшкування з наддшпрянською емiграцiею" — наголошував пiзнiше у сво1'х спогадах полковник £. Коновалець [5, 347; 350-352].
Однак на початковому етат вiдродження укра1'нсько1' iсторiографiï полiтичноï бiографiï !вана Боберського ще не створено. Шсля довгих десятилiть цiлеспрямованоï фальсифiкацiï юторп Украши, заборони дослiджень переважно1' бшьшосп iсторичних тем, зокрема вiдомих постатей нацюнально!' вторично!' науки, яка проводилася радянською iдеологiчною машиною, ми ще довго будемо по крупинках збирати факти про наше правдиве минуле, очищати зерно вiд полови, антинаукових штерпретацш, прагнучи будувати на ix основi сучаснi iсторiографiчнi концепцп. I ще довго увагу вiтчизняниx юторишв будуть привертати яскравi особистостi, ïx погляди i вчинки. А також трапзм того поколiння — адже воно опинилося в таборi переможених, як i вся Украша, зазнавши величезних людських i матерiальниx втрат i державну незалежнiсть. У той же час сусвди Украïни по Схвднш i Центральнiй £вропi — поляки, чехи i словаки, фши, литовщ, латишi, естонцi — зумши зберегти нацiональну iдентичнiсть.
Пiсля часу осмислення, пошук1в помилок нащадки задавалися питаниям: чому так сталося. Насшльки адекватнi iсторичнiй ситуацп були дп нацiональноï елiти? Iï шанси на перемогу, мюце i роль украшського полиичного д^яча в передреволюцiйниx i революцшних подiяx. В цьому контексп вони проявляються, коли мова заходить про аналiз сустльно-полiтичного, педагопчного, життевого шляху проф. Iвана Боберського — видатноï постатi в юторп Украши — героя нашоï стати.
Перша стаття про I. Боберського була опублшована на честь його 20-ти рiччя вступу в члени Сокола (1901 р.) в часопис "Украшський вiсник" (Львiв). 1921 р., 4 верес. проф. Степаном Гайдучком та його ж за назвою "Вдащини з Канади", коли I. Боберський гостював у Львовi зимою 1928 р. Були опублшоваш статп за кордоном й належали його однодумцям i сучасникам галицьких нацюнально-визвольних змагань до 1919 року, що опинилася в ем^ацп.
Це обширна публiкацiя д-ра бюлопчних наук, проф. Едварда Жарського та куратора Укра'нських Музе'в у Детройт Романа Дацка (1ван Боберський (1873-1947) — педагог, оргашзатор сокшьського руху у Захiднiй Украïнi) [1, 36, 37, 40-52]. В брошурi "Огляд дiяльности Спортового товариства "Украша" в Торонтi, Канада. За роки 1948-1949. — Торонто, 1950. Е.Жарський публшуе матерiал про проф. 1вана Боберського як творця i батька укра'нського тiловиховання [10, 37-43]. Автор мапстерсько' працi, вчений секретар Украшського Вiльного Унiверситету В. Леник подае коротку бiографiю проф. I. Боберського [9, 143-144].
Сучасш вичизняш юторики мають вже кращi умови для до^дження полiтичного портрету, бiографiï 1вана Боберського. У ïx розпорядженнi — архiвосховища, рукописнi фонди, бiблiотеки на основi яких окремi дослiдники роблять спроби визначити роль i мюце I.Боберського в украïнському нацiонально-визвольному рус Украïни. На жаль багато матерiалiв з арxiвiв Професора ще ïm не доступнi, оск1льки знаходяться у книгозбiрняx Канади та iншиx кра'н. Тому ïx вiтчизнянi дослiдники ще не вийшли за рамки коментування праць I. Боберського, спроб знайти мюце його iдей, концепцiй доби, комплексну оцiнку в сощально-полиичному контекстi ХХ ст., що приводить до певно' мiри однобокого й неповного його життевого i творчого шляху.
В роки незалежност Укра'ни чотири статтi про життевий, творчий шлях професора написанi автором ще' статтi [14] та Оксаною Вацебою [4]. Автор п'ято' статтi, використовуючи новi документи, поставив мету ширше дослiдити роль I. Боберського, як юторично' постат в укра'нському нащонально-визвольному русi ХХ ст.
Народився !ван Боберський у с. Доброгослв Дрогобицького пов^ на Львiвщинi в cm'ï священика. Ця священна Самбiрська земля дала укра'нському народовi так1 юторичш постатi, як П. Конашевич-Сагайдачний, брати Кульчицьш, доктора фiлософiï й фшологп, вiдомого сок1льського теоретика, однодумця i ровесника I. Боберського, професора Ьана Копача. Життевий, професшний, громадсько-полiтичний шлях I. Боберського, I. Копача був лсно пов'язаний з Тернополем, Бережанами та с. Купчинщ [8].
Завершивши вищi студи ушверсителв Львова, Вщня й Граца, здавши успiшно юпит й на викладача фiзичноï культури, I. Боберський здiйснив науково-практичнi подорожi до Нiмеччини, Швецiï, Чехи, Франци, де звернув увагу на роль пмнастики в пробудженнi нацiональноï сввдомосп, едносл, змагань до свободи в контекст! сокшьства як основного чинника нацiонально-визвольноï боротьби пригнiчениx народiв Свропи проти iмперськиx режимiв.
На час при'зду I. Боберського 1901 р. на посаду професора шмецько', польсько' мов, класично' фiлологiï та викладача фiзичноï культури до Укра'нсько' академiчноï гiмназiï Львова, переважна бiльшiсть украшського старшого громадянства ставилась до фiзичноï культури i спорту недоброзичливо, тим бшьше не усвiдомлювала ïx ролi як нацiотворчого чинника, як1 вже достатньо дiево використовували провiдники пригноблених народiв Сxiдноï, центрально' Свропи — чехи, словаки, шмщ, серби, болгари та ш Галицьке старше проавстршське укра'нство вважало, що вставати в лави й триматися просто — це нижче нашо' людсько' пдносп, — i що всяк1 так1 витребеньки — це ярмо, накладене на свобвдну людину, а публiчнi спортивнi виступи "з голими колшами" — це "непотрiбнi" речi [15].
Повернувшись на рвдну землю, повний нових вдей, запалу до пращ на службу своему народов^ I. Боберський знаходить благодатний грунт для здшснення сво'х задумiв у першш Укра'нськш академiчнiй гiмназiï та львiвському товариствi "Сокiл" (1901-1908), потiм очолювану ним Централю "Сок1л-Батько" (1908-1914), яким вiддае все свое життя, творчу енергiю, матерiальнi кошти. Як знаменитий педагог, реформатор навчально' та виховно' роботи, вимагав вiд учнiв солвдносп, совiсностi, пильноси у навчаннi. Його метою було виробити в пмназиспв характер, гармонiю душi i тша. "Крiпи сво' сили, бо як ти слабий, то сви скрутить тобi карк", "Де сила — там воля вггае", "Виховання тша — шлях до виховання Духа», — наголошував проф. I. Боберський, на противагу модному тодi серед старшого укра'нства антимiлiтаризму. Не випадково чимало його учнiв стали до перших лав борщв за самостшну Укра'нську державу у 1917-1922 рр. Украшсько' революцiï.
З вибухом Першо' свiтовоï вiйни Боберський — один з органiзаторiв Легiону Укра'нських ^чових Стрiльцiв, член Бойово' Управи, Головно' Укра'нсько' Ради. З
проголошенням Заxiдно-Украïнськоï Народноï Республiки — член Секретарiату вiйськовиx справ ЗУНР, один з ïï мшс^в, очолюе вiддiл пропаганди, видавництво "Вюника Державного Секретарiату вiйськовиx справ".
Повернувся I. Боберський до Тернополя 22 листопада 1918 року, куди тсля "здобуття" поляками Львова переïxала украшська влада — Уряд ЗУНРу, де перебував до 2 ачня 1919 року, часу переïзду Уряду до Сташславова. В Тернополi 30 листопада 1918р. кравець пришивае I. Боберському до ковнiра зiрки четаря, ступеня, якого вiн тут отримав 27 листопада 1918 р. Спшкуеться iз тернополянами: отаманом Н. Гiрияком, старшиною I. Дигдалевичем, четарем Девосером, комюаром мiста, членом уряду ЗУНР проф. Семеном Сидораком, колишшм засновником товариства "Сошл" (1903) Левком Лепким та шшими. Професор розробив проект однострою та вiдзнак Украïнськоï Галицькоï Арми, який був схвалений мiнiстерством оборони. Впродовж 13 рок1в (1905-1918) до вшзду за кордон опублiкував у Львовi до 20-ти праць, якими користувалися до 1939 року [11]. У 1911 рощ I. Боберський проголосив гасло "Добудьмо для себе самi украшську площу у Львов^ купiвлю т. з. "Украïнського Городу" — для спорудження стадiону товариства "Сошл-Батько". Задум було втшено в життя, але Львiвське воеводство насильно тдпорядкувало площу 27.03.1939 p. вшськовому вiдомству для "оборони" Польськоï держави [18].
Влику 1919 року на доручення уряду ЗУНР вiн вшхав до США, а з 1922 p. — секретар представництва ЗУНР у Канада Пiсля поразки УНР та ЗУНР I. Боберський мусив надовго затриматись за океаном, але в цей час постшно тдтримуе зв'язки з рiдним краем, у 1928 рощ пршздить на 20^чний ювiлей "Сокола-Батька" до Львова. Перебуваючи в Канадi (1922-1931), зiбрав велику бiблiотеку-арxiв, яку було названо його iменем, де налiчуеться понад 50 тис. докуменпв i книг, е предметом окремого дослщження.
Унiкальною знахвдкою е виданий "Щоденник" 1918-1919 pp. !вана Боберського Видавничим домом "KM Академiя", 2003. — 260 с.; Упорядник о. Юрш Мицик, д-р ют. наук, професор КМ Академи. Перебуваючи на науковому стажуваннi в Канадi у 1999 р., в Украшському осередку у Вiннiпезi, де збериаються цiннi арxiвнi матерiали украïнськоï емiграцiï в Канадi групi науковщв Ю. Мицика вдалося вiднайти в рештках арxiву I. Боберського найщншшу його пам'ятку — щоденник ("Дневник"), де детально описано поди польсько-украïнськоï вшни 1918-1919 pp., проголошення ЗУНР, краху Австро-Угорщини, атмосферу кiнця Першоï свiтовоï вiйни, творення нових незалежних держав.
Попри те автор "Щоденника", чи не перший з учаснишв тих героïчниx i трагiчниx сторшок нацiонально-визвольниx змагань украïнського народу, робить спробу аналiзу, оцiнки украïнського полиикуму щодо причин прорахунк1в, невдач, поразки в украшсько-польськш вiйнi, ролi на цьому rai у щ буремш днi i ночi полiтичноï ел^и, iсторичниx постатей краю. Автор цшком слушно, об'ективно змальовуе у своïx спогадах недостатню роль украïнськоï штелиенци, яка не змогла до кшця виконати свiй священний обов'язок в очолюванш нею боротьбi за здобуття державноï незалежиостi. I. Боберський протиставляе украшству польський вiдчайдушний шовiнiстичний патрютизм, вихований в парамiлiтарниx спортивних оргашзащях Галичини як "Zwi^nzek Stszekow", "Harcezstwa", "Pogon", "Cezni" та iн.
3 1931 p. й до кшця життя !ван Боберський жив у невеличкому словiнському мiстечку Тржич (Тирлжич) у Словенп. Там вiн i похований.
Великий патрют Украïни, подвижник помер далеко ввд рiдного краю, 17 серпня 1947 року, але школи тут не згаснуть його wf, як1 не втратили своеï актуальностi й нинi. Маемо на увазi проблеми здобуття й розбудови самостiйноï Украïнськоï держави, пробудження в душi кожного украïнця патрiотичниx почутпв, готовностi вiддати навiть свое життя за Украшу. I сьогодш iз iсторичноï столiтньоï дистанцп ми повинш дати i присвятити цiй постап на тлi ХХ столiття широкомасштабне вивчення i системний пiдxiд, створивши його полиичну бiографiю. Адже !ван Боберський прагнув незалежноï Украïни, всебiчного розвитку украïнського народу, його консолвдацп, розквiту нацiональноï культури, використовуючи набутий досввд поневолених европейських народiв, переносячи його на родючу ниву Сходу й Заходу Украши.
Багатогранну юторико-педагопчну спадщину проф. Iвана Боберського автор подасть у наступних випусках журналу "Науковi записки".
Л1ТЕРАТУРА
1. Альманах "Сокш-Батько" — спортивно-руханкова товариство у Львов! (1894-1994). — Льв!в: РВО "Основа", 1996. — 257 с.
2. Базилевич Анатоль М. Введення у твори Митрополита Андрея Шептицького. — Торонто, 1965. — 237 с.; Репринтне видання. Монастир Монах!в Студшського Уставу "Св!чадо". — Льв!в, 1993.
3. Боберський Ьан. Щоденник, 1918-1919 рр. / Упоряд. Ю. А. Мицик. — К.: Вид. д!м "КМ Акаде]шя", 2003. — 250 с.; Укра!нський спорт: Покажчик книжкових видань з ф!зичного виховання та спорту в Украш (1922-1941) // Уклад. та автор передм. О. Вацеба. — Льв1в: Видавничий центр ЛНБ ¡м. I.Франка, 2002. — 120 с. (Нова сер!я; Ч. 2).
4. Вацеба Оксана. Нариси з кторп спортивного руху в Захвднш Украш. — Iвано-Франкiвськ: Лшея-НВ, 1997. — 230 с.
5. Д-р Грицай Остап. Gвген Коновалець. // Пробоем. — Прага, 1941. — С. 347; Трофим'як Богдан. Ьан Боберський — вихователь ново! генераци украшсько! молод! // Матер!али Го! республжансько! конференцп мшстерства освгти Украши. — Волинський державний ушверситет ш. Лес! Украшки. — Луцьк, 1994. — С. 350-352.
6. Грушевський М. !люстрована ктор!я Укра!ни. — Ки!в-Льв!в, 1913. — 524 с.
7. Грушевський М. Сучасне сокшьство ! наука нашо! минувшини // Громадський вюник. — 1923, 17 Ычня.
8. Др. !ван Копач. З мо!х сокшьських спомин1в. (На 40-лпнш ювилей укра!нського "Сокола". — У Львов! 1934. Накладом Сокшьських Вютей. — 17 с.; Др. Ьан Копач. 1868-1908. — "С!ч". Альманах в пам'ять 40-х роковин основання "С!ч" у Ввдш. — З!брали ! видали: Зенон Кузеля ! Микола Чайювський. У львов! 1908. — 126 с.
9. Леник Володимир. Укра!нська органзована молодь (молодеч! органзаци вщ початюв до 1914 р.). — Мюнхен-Льв!в, 1994. — 181 с.
10. Огляд дшльности Спортового Товариства "Укра!на" в Торонл, Канада. За роки 1948-1949. — Торонто, 1950. — 43 с.
11. Перший Укра!нський просв!тньо-економ!чний конгрес... 654 с.
12. "Сокш-Батько" Спортивно-руханкове товариство у Львов!. Альманах 1894-1994. — Льв!в: РВО "Основа", 1996. — 267 с.; Головацький Ьан. Дмитро Вгговський — оргашзатор Листопадового Чину. — Льв!в, 2003. — 64 с.
13. Трофим'як Богдан. Пмнастично-спортивн! оргашзаци у нацюнально-визвольному рус! Галичини (друга пол. XIX ст. — пер. пол. ХХ ст.): Монограф!я. — Тернопшь: Екожмчна думка, 2001. — 694 с.
14. Трофим'як Богдан. Ьан Боберський — вихователь ново! генераци укра!нсько! молод! // Матер!али I-о! респубткансько! конференци мшстерства освгш Укра!ни. — Волинський державний утверситет 1м. Лес! Укра!нки. — Луцьк, 1994. — 515 с.; Ф!зичне виховання ! спортивний рух у Захщнш Украш (з поч. 30-х рокв XIX ст. до 1939 р.). Навчальний поЫбник МО Укра!ни. — К., 1997. — 420 с.; Г1мнастично-спортивш органзаци у нацюнально-визвольному рус! Галичини (друга пол. XIX ст. — пер. пол. XX ст.): Монографш. — Тернопшь: Екожмчна думка, 2001. — 694 с.; Тернопшьський Енциклопедичний Словник. — Тернотль: Збруч, 2004. — Т. 1. А-Й. — 696 с.
15. Чайковський Андрш. — "Дшо", Льв!в, 16.XII.1912 р.
16. Часопис "Високий замок". — 2004, 22 квп\
17. Часописи: "Руслан", "Дшо", "Вюти з Запорожа". — 27-29.У1. — 1910 р. Льв!в.
18. Центральний державний !сторичний арх!в Укра!ни у Львов! (дал! ЦДIАУ у Львов!). — Ф. 410. — Оп. 1. — Спр. 111. — Арк. 20, 23; Ф. 205. — Оп. 1. — Спр. 491. — Арк. 180.; ж. "Укра!нське юнацтво". — 1935, Ычень. — С. 11.; "Новий час". — 1938, 8.08.
19. Шаповал Юрш, Верба !гор. Михайло Грушевський. — К.: Видавничий д!м "Альтернативи", 2005. — 352 с.; Злупко С. М. !ван Франко-економкт. — Льв!в: МП "Слово", 1992. — 208 с.
20. Шиманский Г. Н. Xристианская добродетель целомудрия и чистота по учению святых Отцов и подвижников церкви. — Москва, 1997. — 328 с.
Валентина ОЛ1ЙНИК
ПРАКТИКА РАДЯШЗАЦИ ДИТЯЧИХ ТА ЮНАЦЬКИХ СВЯТ У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРА1НИ В 30-1 РОКИ XX СТ.
У сучасних умовах загальноосвиня школа е важливим фактором в!дродження наци, виховання у молод! нацюнально! свщомосп ! пдност! У державнш програм! "Освга — Укра!на XXI столитя" (1994 р.) наголошуеться на в!дродженн! та розбудов! нацюнально! освгга як найважлившо! ланки виховання сввдомих громадян Укра!нсько! держави, формування осв!чено!, творчо! особистосп, становлення !! ф!зичного та морального здоров'я, забезпечення прiоритетностi розвитку людини, вщтворення й трансляцл культури ! духовносп в усш
