CC BY
46
1рина БУШМАН
НАЦЮНАЛЬНА САМОЩЕНТИФ1КАЦ1Я ЯК ФАКТОР СОЦЮКУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ
Розглядаються сощокулътурт процеси сучасного суспшьства та проблема цшшсних оргентацш, ¡х стввгдношення та взаемопотенщювання з поняттями «нащя», «етнос».
Культурно-цшшсна переор1ентащя буття та д1яльносп людини, будучи необидною вщповщцю суспшьства на глобальш проблеми XXI столгггя, мае реашзуватися у конкретних сощальних мехашзмах смисложитгевих ор1ентацш людей. Сощальнш парадигм! розвитку належить вщтворюватися у св1тогляд1, мотиващях, зрештою, в дцях кожно! людини; {цей практичний аспект проблеми може буш забезпечений лише завдяки функцюнуванню вщповщних сощальних структур та шститупв суспшьства, що вщповщають за процеси сощал1зацп та соцюкультурного адаптування. Чшьне \псце серед таких шститупв, звичайно ж, посщае система освгги, культурно-цшнюна переор!ентащя яко! буде означати також змшу принцишв буття та д1яльносп людей.
Особливосп соцюкультурних процеав в Укра1ш визначають шншсно-ор!ентацшну та педагопко-технолопчну специфп<у реашзацп культуролопчно! парадигми освгги в нацюнальнш школь1ншими словами, саме особливосп та перспективи розвитку Украши юнця XX — початку XXI столгггя визначають сощалып основи та субординащю цшностей нацюнально! культури, що слугують ор1ентирами при розробщ як стратеги розвитку системи освт! в крапп, так \ конкретних педагопчних технолопй. Тому аналгз тепершньо! соцюкультурно! ситуацп можна вважати висхщним пунктом сощально-фшософського обгрунтування параметр!в культуролопчного пщходу до формування нацюнально! школи. В основ! цього анашзу повинна знаходитися проекщя гуманггаризацшних тенденщй розвитку на культурно-нацюнальне середовище украшського суспшьства. Тшьки на основ! такого пщходу система освш! може отримати статус засобу нацюнального культурного буд1вництва.
На жаль, доводиться визнавати, що «одшею з вагомих проблем формування й утвердження властиво украТнськоТ полггики впродовж останнього десяти-лтя залишаеться св!тоглядна, щншсна й геополш!чно-ор1ентащйна
невиробленють практично! (activa) частини пол1тично1 ойкумени. Ця самсмдентифжацшна розгублешсть не може бути сповна компенсована визначешстю й переконливютю позищй представниюв теоретично!', або ж споглядально! (speculativa), пол1тики» [2, 143].
Прюритет сощальних завдань, пов'язаних ¡з пщвищенням рол1 нащо-нально! свщомосп украгнського народу, вимагае обгрунтування правочинноеп твердження про юнування його нацюнально! фшософп, визначення зв'язку м1ж особливостями национально! культури, нацюнально! ментальност! та становлениям i розвитком фшософського знания в його нацюнальнш формь Отже, актуальшсть проблеми соцюкультурних основ фшософствування в контекси украшсько! нацюнально! культури зумовлена конкретно-юторичними факторами розвитку фшософсько! думки Украгни — необхщнютю визначених критерп'в, яй дозволяють твердити про ïï самобутшсть, а також потребою подалыыого теоретичного дослщження icTopiï национально! фшософп, яке давало б змогу адекватнппе пояснити формування власних оригшальних думок та перетлумачення запозичених фшософських щей на певному культурному пщгрунть
Специфшу нишшньо! соцюкультурно! ситуацц в Украгш можна визначити одночасним протжанням двох глобальних сощальних процеав, через яй реаизуеться трансформащя украшського суспшьства в нову сощальну якгсть. Варто зазначити, що кожен ¡з цих npoueciB мае самодостатшй характер i здатен визначати майбутне краши. А гхне сшвпадшня у 4aci висувае складш завдання розробки синтетичного «дерева цшей», що об'еднае в iepapxi4Hy систему цшностей Bci сощальш змши, яй супроводжують обидва сощальш процеси — причому з урахуванням ïxHboï взаемодп' та взаемовпливу.
Даний nepeôir подш неподшьно пов'язаний 3i здобуттям i розвитком нашонально! державносп Украши. Його мету становить перехщдо ново! форми нащонально! щентичносп, самощентифжацп' народу на piBHi полггично1' наци". Складнють виконання цього завдання зумовлена, в першу чергу, необхщшстю субординацп системы щнностей, пов'язаних ¡з поняттями «нац1я-етнос» та «нащя-держава», проходженням сощокультурно зумовлених i водночас сощально прийнятних cnoco6iB шституцшного взаемовпливу етногенетичних, нащонально-культурних та державно-полггичних npoueciB.
1ти cboïm освтпм i соцюкультурним шляхом, максимально використо-вуючи як свгговий досвщ, так i власний потенщал, поступово перетворюючи кризу вщновлення на початок стратепчного пщнесення, — таке головне завдання ниншшього нелегкого етапу украшсько1- icTopiï. Причому цей пщйом повинен тлумачитися не тшьки i не стшьки в кшькюних параметрах (обсяг виробництва, входження в число найбшып MoryTHix свггових держав), скшьки в параметрах яысних — як, наприклад, наявнють умов для духовного розвитку людини, гармони' особистосп та суспшьства, суспшьства та природи тощо.
Одним з системоутворюючих елеменпв нашонально! самосвщомосп е сукупнють уявлень про сенс нацюнального буття. На жаль, ця картина складена 3i шматыв, яи не надто гармоншно узгоджуються м i ж собою —
р1зних [ р1зного р!вня сощальних (пол!тичних) систем, що не лише не доповнюютъ одна одну, не посилюють, не гармошзуютъ державу, а й навпаки — функцюнують шби для знесилення, спотворення ¡дискредитацп державного 1 власного функционального призначення.
Ця суперечливютъ — драматична, еклектика. Вона стосуеться й украшсько! держави як оргашзацп нащонального буття (керування) 1 сощально! метасистеми, й оргашзацп украшського суспшьства в цшому, й особливостей внутрпнньо-полт1чного життя краши. Нащональну щею найчаспше штерпретують у якоси концентрованого виразу нацюнально-полггичного фактору. 1з цього погляду, нацюнальна щея — це сощально-полггичний, мо-рально-етичний та психолопчний феномен народного буття, продукт менталггету народу, що згуртовуе йога в едине щле. Нацюнальна щея \ культура перебувають у тгснш взаемозалежносп й нерозривно пов'язаш.
Головна мета формування украшсько! нащонально! ще! — свггоглядно-аксюлопчне й телеолопчне вщродження Украши, зростання добробуту наци, забезпечення \ збереження умов для розвитку майбутшх поколшь на основ! власно! державност!, економ!чно! самостшност!, культури, духовносп, осв!ченосп тощо.
Вщтак, актуальних ознак набувае проблема атрибупв наци, !хнього пере-лп<у \ лопки взаем одп. Ця проблема формуе широке поле невирппених на да-ний час проблем \ нерозв'язуваних суперечностей в теорп! практищ нашо! дер-жавносп. На жаль, у такш постанови! сучасною нацюнальною фшософ!ею державного бущвництва вони ще не розглядалися.
Вшш атрибута наци ми штерпретуемо як систему внутршнього облаш-тування нащонального буття. До них, зокрема, можна вщнести:
— систему юторично сформованихнащональнихсвятинь, щеагпв 1 цшнос-тей, напрямыв \ прюритетав розвитку нащонального бутгя, яка подшяеться абсолютною бшышстю наши \ покладена в основу розробки й реал1зацп всгх державних програм;
— систему вщповщально! державно! влади в крапп як несуперечливу систему керування буттям наци, що забезпечуе и гармошйний 1 поступальний роз-виток вщповщно до прийнято! сусшльством системи нац!ональних щнностей, а також загальних принцип ¡в и функцюнування;
— систему заход! в як економ!чного, осв!тнього, культуролопчного, еко-лопчного характеру, так \ скеровану на посилення нащонально! безпеки краши. В сукупносп це формуе систему загальнонащональних, державних шститупв 1 проектов розвитку нацп, що виражаеться в низщ конкретних ршень 1 дай влади, у генеруванш прозоро! (очевидно!, зрозумшо! \ прийнято!) канви внутршньоТ полггики держави.
Саме в цих сферах — у взаемодп, взаемосприянш \ гармони чи протида! \ дисгармони — власне. й чиститься головна штрига нацюнального буття, реальш перспективи наци. Постае законом!рне запитання: який характер нацюнальних шнностей \ !хня базова спрямовашсть?
Вщповщь на це запитання покликане внести яснгсть у спрямовашсть розвитку наци, и прюритет!в. 1ншими словами, найголовшшим е розумшня нашею того, хто (що) формуе и нащональш цшносп. Або це — безжалюний
1 цишчний егоют, який прагне до усшху за будь-яку шну (держава, заснована на примат! цшностей ¡ндивщуального виживання) або людина, зор!ентована на бажання жити у справедливосп й вщповщальносп (держава, вибудувана на примат! цшностей совюп, справедливосп й колективного блага) [4, 48—51].
Треба зауважити, що проблема нацюнальних цшностей була практично виключена з полггичного лексикону \ вжитку протягом майже всього радянсь-кого пер ¡оду нашо! юторп. У сучасному ж украшському суспшьств! з окремих свггоглядних сегменив генеруеться переконашсть у тому, що:
по-перше, нам треба жити не для химер (свпювоТ революцп, нового порядку \ т. ш.), а для власного сьогодення й майбуття;
по-друге, це життя повинне будуватися на наших власних цившзащйних началах, а значить — на щеалах та юторичних нацюнальних святинях { цшностях;
по-трете, життя «для себе» означав життя у сво1Й Батыавщиш, за и законами 1 традищями, разом з1 сво1м народом 1 для нього.
Очевидно, що для оргашзаци процесу життя як реашзаци нацюнального генотипу, тобто для оргашзаци нацюнального життя вщповщно до нащональних ц1нностей \ прюритеттв, нам потр!бна держава 1 нацюнально зор1ентована державна влада. Адже саме держава покликана допомагати нацюнальному згуртуванню \ в такий спос!б сприяти створенню полпично! наци. Проте слщ зауважити, що держава аж шяк не пщм1няе собою нацп. Уся ¡стор1я просякнута прикладами того, що нащя переживав повну катастрофу держави \ через столтя знову здатна створити п; так само нацп на власний розсуд перетворюють, трансформують 1 модершзують державний лад. Таким чином, нащя е визначальною: якщо вона слабка, то слабка й держава. Держава ж, яка не сприяе структуризацп нацп', вреыт доводить свою державну неспроможнють, випадков1сть.
Поняття «нащя» латинського походження. Спочатку це слово означало «на-роджуватися» \ використовувалосядля позначення р1зних племен. Народносп, що формувалися в пер1од раннього середньов1ччя, разом з латинською мовою перейняли \ це слово, але використали його вже для позначення свое! сощально! спшьносп, котра прийыша на змшу племшним об'еднанням.
Значного поширення термш «нащя» набувае в п1зне середньов1ччя: посту-пово ним починають позначати цшсш сощальш групи, наприклад гшьдо, цехи та ¡нш1 корпорацп, як1 треба вщр1зняти вщ шших груп. Звщси — й розумшня «нацп» у значенн1 «¡ноземц1в»: «нацп» ¡ноземних купщв, що проживають в якомусь мют1 \ користуються вщомими прившеями, «нацп» студент!в у шзньосередньов1чних ун1верситетах \ т. ¡н.
Таким чином, на початковому еташ генези поняття «виникло слово», навколо якого почала формуватися сфера його застосування. Тобто спочатку розвивалися вщносини денотацп м1ж словом та сощальними суб'ектами, що позначаються ним, у напрямку вщ племен! до народносп, вщ народносп до цш1сних соц1альних груп, що становлять традищйне суспшьство.
Кожен денотат зробив свш внесок у семантичний об'ем, змют слова. Зокрема, позначаючи плем'я, слово «нащя» набуло в епоху Середныдаччя значения походження \ приналежносп до певного роду; позначаючи
народшсть — значения мюця або територп походження, екв!валентне значению «провшци». Вщповщно в рпних визначеннях наци на перший план могло вийти одне п зазначених тлумачень. У цшому ж змют поняття еволющонував у 61 к етшчноТ характеристики. Позначаючи р1зш за характером локальш сощальш сшльноти — первинш осередки середньов1чного суспшьства, кожне з яких окремо було вщносно автономною цшсшстю, — термш «нащя» набув переважно «оргашзацшного значения». Таку штерпретащю наци можна визначити як перехщний стан \пж етшчним 1 сучасним значениями [5, 37—38].
Початком новпльо! юторп поняття наци необхщно визнати момент, коли склалося цшсне поняття наци. Таким аспектом, що породив новий виток в еволюцп значения нацп, стало уявлення про яысно вщмшне вщ середньов1чного сусшльства громадянське сусшльство, спроможне протиставити себе держав!, котра не зовам адекватно вщображае ¡нтереси широких верств.
Подальше становления поняття наци вщбувалося на основ! даалектичних вщносин його «старого» змюту та елеменпв «нового». На даному еташ найзначншшй! довготривалий за своею даею внесок був зроблений Французь-кою буржуазною револющею, яка перетворила поняття нацп в осередця поль тичних щей, пов'язавши його з щеею народного суверенитету. На цш основ! було сформоване револющйно-демократичне розумшня наци, для якого ключовим виявилося поняття суверенного народу. Йдеться про нащю, яка створювалася засобом вшьного полггичного вибору й члешв — часто всупереч територ!альним, етшчним, мовним, ¡сторичним, релптйним та шшим локальним бар'ерам.
Пщхщ до нацп як до «-демосу» припускав, по-перше, поширення терм ¡ну «нащя» з локальних сшвтовариств на суспшьство в цшому (що було пов'язане з перенесениям вщчутгя вцдочно! самощентифшаци людини з його «мало!» батыавщини на батыавщину «велику»); по-друге, шип ознаки, що об'еднують позначенуданим словом цшсшсть. Перестали бути визначальними критерп, яи вказували на загальне юторичне походження або одв1чну територ1альну едшсть. «Нац!я» в сенс! оргашзацшного чинника перетворилися на «нащю», основним значениям яко! було полиичне \ розкривалося воно у тр1ад! «громадянське суспшьство — держава — нащя» [7, 40—144].
1ншими словами, у змютовну основу поняття наци були покладеш характеристики ушверсально!, еттично швар1антно! сощально-економ1чно! цш1сност1, що визначае пол1тико-правов1 меж!. На р1вш окремо! людини даний пщхщ виражався у тому, що нацюнальшсть визначалася виключно громадянством, етшчш ж вщмшноеп мали другорядне значения. Таким чином, гстор!я становления екстенсюнала й ¡нтенс!онала термшу вказуе на те, що «нащя» в сучасному розумшш сформувалася не вщразу: зм!нювалася сощальна дшсшсть,! це вщображалося на понятшному р1вш, вщповщно наповнюючи внутршнш об'ем слова. Дан! змши не були «стрибками» в р!зш боки: у змш смислового наповнення простежуеться певна лопка розвитку.
Що стосуеться напряму еволюцп екстенсюнала, то незмшним фактором у даному процеа була та обставина, що нащею позначався тшьки сощальний суб'ект, цшснють якого забезпечувалася вщповщними змюту суб'екта системоутворюючими зв'язками: племшне суспшьство — кровноспорщнеш зв'язки; етшчне суспшьство — територ1альш; сощальш групи традицшного суспшьствау шзне середньов1ччя — корпоративна громадянське суспшьство — ринковь У процеа з\пни об'екпв вщбувалося перемицення термшу з яысного простору одного сошального суб'екта в яысний проспр ¡ншого, що не могло не вщобразитися на з\пстов1 понятгя. У «Новому словнику англшсько! мови» 1908 року вказано, що рашше «нащею» позначали, головним чином, етшчну спшьнють, тода як новггне йога значения робитъ наголос на понята полггичноТ спшьноти та и незалежносп.
На завершальному еташ розглянуто! нами гстори понятгя «нащя» досягло сучасного смислового р1вня. По-перше, остаточно сформувався тезаурус \ словник тер\пшв, яй описують феномени нацюнального житгя. По-друге, структуризувалася сфера, що включае тай приклада з сощально! реальносп, щодо нацюнально! природа яких не виникае сумшву. По-трете, понятгя знайшло смислову консистенщю, що визначае вщповщш критерп, виходячи з яких конкретш об'екти сощально! реальносп набувають статусу «наци» або отримають у цьому вщмову з боку науково! спшьноти.
У чому, власне, цшнють фшософського осмислення наци? Понятгя наци вщобразило процеси формування нацюнально! едносп, коли громадянсько-полггичне розумшня даного сошального явища було максимально ефективне в умовах свпу, що розширюеться, вимагаючи мш1м1зувати вщмшносп, зокрема, вщмшносп етшчш. Нацюналютичне трактування протиставляе розвитку «вшир» розвиток «всередину», будуючи розумшня наци на етшчнш основу зпптовхуючи ушверсальшталокальш цшносп. Понятгя наци включило ознаки етшчного характеру, об'еднавши !х у «нацюнальнють» наци, проте не здатне було вловити нов1 тенденцп розвитку, тому вщбулося цшнгсне змицення, що полягае у визнанш значущосп традищйних форм сощального життя, цшносп культурно! гетерогенность
Вщкритий рефлексШний горизонт припускае можливють появи ново! смислово! ланки термшу «нащя». Таким чином, дослщження картини нащонального свггу сприятиме виходу за жорстю понятШш меж1. Свгг — це переплетения багатьох юторш, в ньому ми повинш визнати цшшсть також тих юторш, в яких сам1 не беремо участь Тлумачення, що реал1зовуе «шше» бачення, це — необхщнють осмислення 1 понятШного вщтворення ново! ситуаци, в яьай суспшьство намагаеться знайти продуктивш зв'язки традищй та ¡нновашй з метою оновлення сощальних форм 1 побудови д1алогу культур, ефективних сошальних спшьнот.
Отже нацюнальтсть — складне юторичне явище, яке формуеться в результат! кровного змипування рас {племен, багатьох перерозподшв земель, драматичних духовно-культурних процес1в, що врепт й структуризують неповторний духовний формат.
JliTepaTypa:
1. Андрущенко В. Теоретико-методолопчш засади модершзаци вищс>1 освгги в Укралиi на рубежi столпъ // Вища оевгга УкраТпи. — 2001. — № 2. — С. 5-13.
2. Дашутин Г., Самчук 3. Майбутне украшсько! полпики: свиоглядно-цившзацшш пошуки вектор1в дп // Сучасна украшська поштика. Полпики i полпологи про не!. — Кшв; Миколшв: Вид-во МДГУ ¡м. П. Могили, 2004. — С. 134—157.
3. Девятова С. В., Купцов В. И. XX столетие — век образования // Философия образования. Сб. науч. статей. М.: Фонд «Новое тысячелетие», 1996. — С. 91—104.
4. 1дея культури: виклики сучаспоТ цившзаци / 6. К. Бистрицький, С. В. Пролеев, Р. В. Кобець, Р. В. Зимовець. — К.: «Альтерпрес», 2003. — 192 с.
5. Козине А. Нация в истории и современности. — М.: Прогресс, 1978. — 219 с.
6. Нацюнапьна щентичшеть: Хрестомапя / Упоряд Т С. Воропай. — Харьав: Крок, 2002.- 316 с.
7. Хобсбаум Э. Нации и национализм после 1780 г. / Пер. с англ. А. А. Васильева. — СПб.: «Алетейя», 1998. - 306 с.
Ирина Бушман. Национальная самоидентификация как фактор
социокультурного развития
Формирование социокультурного контекста украинского общества и реализация новой парадигмальной направленности современной системы образования предполагает установление взаимосвязи таких категорий как «нация», «национальность», их влияния на развитие личности и определения ценностно-ориентационной иерархии.
В статье дается социально-философское обоснование параметров культурологического подхода к формированию национальной школы как средства национального культурного строительства. Рассматриваются социокультурные процессы современного общества и проблема ценностных ориентаций, их соотношения и взаимопотенцирования с понятиями «нация», «этнос».
Iryna Bushman. National Self-identification as a Factor of Sociocultural
Development
Formation of sociocultural context of the Ukrainian society and realization of a new educational paradigm presupposes the correlation between such categories as «nation» and «nationality», their influence on the personality's development and determination of the value-oriented hierarchy. The social and philosophical grounds to the role of culturological approach in the national school formation as one of the means of national cultural building is presented in the paper. Sociocultural processes of the modern society and problems of value orientations, their correlation and mutual enrichment with the notions of «nation» and «ethos» is examined in the article.
