CC BY
127
1СТОР1Я МЕДИЦИНИ
УДК 616.61-001.17-08-091:612.08 Дзевульська 1.В., Мал'шов О.В.
МОРФОФУНКЦ1ОНАЛЬНЕ ДОСЛ1ДЖЕННЯ Л1МФАТИЧНО1 СИСТЕМИ У II 1СТОРИЧНОМУ АСПЕКТ1
Нацiональний медичний ушверситет iMeHi О.О. Богомольця, м. КиТв
Стаття висвтлюе ¡'сторичн!' аспекти дослджень лiмфатичнoУ системи. Вони беруть початок з давшх давен i пов'язан'! з iменами Пппократа, Аристотеля, Еразистрата, Герофла, а пiзнiше, в пе-рюд в'дродження природничих наук, - з iменами Везаля, Фаллопя, Свстах'я. У працях давнх досл'д-ник/'в згадуються судини й вузли, що мстять прозору р1'дину, або блу кров, призначення якоУ три-валий час залишалось нез'ясованим. Особлива увага акцентуеться на ¡'сторичних аспектах сучас-ноУ вiтчизнянoУ лiмфoлoгiУ. Одним iз перших УУ досл'дник'т вважаеться учень професора Тихомирова Ф.А. Стефанс (1902-1917). Ф.А. Стефанс зробив систематизоване дослдження л'мфатичних су-дин шлунку, печ/'нки, нирок; створив основи класифкаци' лiмфатичних вузл'т черевноУ порожнини та Ух зв'язок з органами грудноУ порожнини. В наш час кльксть досл'дник'в мiкpoциpкулятopнoгo русла значно зросла i цею проблемою пд кер'тництвом професора 1.1. Бобрика почали займатися морфологи не тльки в УкраУш, але й за УУ межами. Виник i поступово розвинувся важливий науковий на-прямок, склалася самобутня сучасна украУнська мopфoлoгiчна школа. Ключов1 слова: л1мфа, л1мфатичн1 судини, циркуляр, м1кроциркуляторне русло, ¡н'екц1я, всмоктування.
lсторiя вщкриття лiмфатичноТ системи походить з давшх давен i пов'язана з iменами Пппократа, Аристотеля, Еразистрата, Герофта, а тз-шше, в перюд вщродження природничих наук, -з iменами Везалiя, Фаллошя, eвстахiя. У працях давшх дослщнимв згадуються судини й вузли, що мютять прозору рщину, або бту кров, призначення якоТ тривалий час залишалось нез'ясованим.
Пппократ був одним з перших, хто згадував про лiмфатичну систему в V ст. до н.е. У його робот «Над суглобами» згадуеться про коротк лiмфатичнi вузли. Руфус Ефеса, римський лкар, щентифкував пахвов^ паховi i брижовi лiмфати-чш вузли. Перша згадка про лiмфатичнi судини була зроблена у Ill ст. до н.е. Герофтом, грець-ким анатомом, який жив у Олександри. Резуль-тати праць Герофта були доопрацьоваш у II ст. н.е. грецьким лкарем Галеном, який описав брижовi лiмфатичнi вузли, спостер^аючи Тх пiд час розтину мавп i свиней. До XVII ст. щеТ Гале-на були найпоширешшими. На той час вважало-ся, що кров була проведена печшкою з молочного соку, забрудненого хворобами черевноТ порожнини, i ця кров споживалася уама органами тiла.
З iдеею, що кров повторно циркулюе через тто замють того, щоб знову бути виробленою печшкою i серцем, спочатку погодилися шсля дослiджень Вiльяма Гарвея, як вiн видав у 1628 роцк У 1652 роцi O. Рудбек (1630-1702) виявив певш прозорi судини в печiнцi, якi мютили прозору рiдину, а також з'ясував те, що у них були клапани. Вш оголосив про своТ результати в судi Королеви Швеци, проте не видавав результати протягом року, а в той самий час подiбнi резуль-
тати були оприлюднеш Томасом Бартолшом, який стверджував й те, що подiбнi судини прису-тнi по всьому тту. Це призвело до суперечок мiж одним з учнiв Бартолш^ Мартiном Богданом, та Рудбеком, якого вш звинувачував у плагiатi [9].
Автор повторного вщкриття лiмфатичноТ системи Азеллi народився в Кремош, в 1тали в 1561 роцк Сам Азеллi так писав про свое вщкриття: «23 липня 1622 я взяв здорову i добре нагодо-вану собаку для того, щоб продемонструвати декому з моТх друзiв поворотний нерв. При роз-тиш у деяких собак було добре видно рухи дiа-фрагми. Щоб за цим поспостер^ати, я розкрив черевну порожнину, потягнув рукою вниз органи, зiбравши Тх разом, i раптом помнив велику кть-кiсть шнурiв, надзвичайно тонких i бiлих, розси-паних через всю брижу тонкоТ кишки. Спочатку я на них не звертав уваги, думаючи, що це були нерви. Але побачив, що помиляюся, осктьки помнив, що нерви, якi вщносяться до кишки, в^ дрiзнялися вщ цих шнурiв, i в цтому були не схожi на них, крiм того, були розташованi зовам окремо. Вражений цiею новиною я стояв мовчки, в той час як в мою голову приходили рiзнi супе-речливi думки. Взявши гострий скальпель, я проткнув один з шнурiв, найбтьший, i побачив бту рщину, що нагадувала молоко або вершки. Ледве стримуючи свое захоплення, ^ повернувшись до вах, хто стояв поруч, я, подiбно Арх^ меду, вигукнув: «Еврика!». Азеллi наступного дня оперував шшу собаку i судин не знайшов. Вiн висловив правильне припущення про те, що ця вщсутнють була пов'язана з тим, що собака не була нагодована. Повторивши експеримент на вже нагодованш собащ Азеллi знову побачив
лiмфатичнi судини [13].
^зшше Пiрс пiдтвердив наявнють лiмфатич-них судин у людини, i в 1651 роцi Пеке вщкрив у собаки грудну протоку. У 1662 роц Бартолiн подтвердив наявнiсть 'ТТ у людини. Власне, термш «шмфатичш судини» належить саме Бартолшу. Шведен в 1652 роц вперше застосував методику перев'язки лiмфатичних судин, спостерiгаючи Т'х розтягнення i спадання пiд- i над дiлянкою перев'язки, пщтверджуючи те, що лiмфатична система дшсно е системою циркуляци, бо лiмфа те-че вiд тканин i обов'язково повертаеться в кро-воносне русло через грудну протоку.
У наступн сторiччя тривали роботи з вивчен-ня анатомiчноТ будови i функци лiмфатичноТ си-стеми. Анатомiчне вивчення лiмфатичноТ систе-ми активно проводилось ш'екцшним методом багатьма вченими - Азелл^ Нуком, Стеноном, Земмершгом (1801), Стефанiсом (1902). Деяк iн'екцiйнi маси з успiхом використовуються i в наш час. У XVIII ст. актуальнють мали роботи Хантера, Х'юсона, якi вперше застосували для вивчення лiмфатичноТ системи споаб наливки ртуттю. Саме в той час важливим пiд час вивчення функцш лiмфатичноТ системи слугувало спостереження, пщтверджене багатьма дослщ-никами, того, що певн речовини, як вводили у серознi та синовiальнi порожнини та у товщу тканин, всмоктуються лiмфатичними капiлярами. Маскан'Т (1787) та Бша вперше почали вивчати це питання. Вони уявляли собi порожнини серо-зних мiшкiв у виглядi великих промiжних емкостей. Внутршне рiдке середовище, залишаючи кровоносн капiляри, на деякий час затримуеться у серознш порожнинi, а по™ всмоктуеться лiм-фатичними капiлярами. Автори припускали, що всмоктування вщбуваеться крiзь чисельнi отвори, якi безпосередньо сполучають порожнини л-ла з густою аткою лiмфатичних капiлярiв сероз-них оболонок. Вже в т часи були виданi атласи лiмфатичноТ системи Маскан'Т (1787). Ця теорiя, що була запроваджена пiд час панування вчен-ня про вщкриту будову лiмфатичноТ системи, отримала свш подальший розвиток в роботах Реклшгхаузена (1862,1863), Арнольда (1874), Клейна, Дибковського (1866), Швейгер-Зейделя (1871) та шших авторiв. В 1885 роцi був виданий атлас лiмфатичноТ системи Саппея.
В середин XIX ст. почали виконуватися роботи з вивчення фiзiологiчноl ролi лiмфатичноТ системи. Насамперед це роботи Людв^а, який встановив, що лiмфатичнi судини можна каню-лювати, а лiмфу можна брати з рiзних лiмфати-чних судин. У 1950 роц Нолл разом зi сво'Тм уч-нем встановив, що лiмфа утворюеться в результат дифузи рiдини в тканини пщ впливом каш-лярного артерiального тиску. Хайденган в цьому зв'язку вважав, що лiмфа утворюеться в результат секреци клiтин стшки лiмфатичних капiлярiв. У роботах, що були видан в лаборатори Дршке-ра, професора фiзiологil Гарвардсько'Т школи, було встановлено склад лiмфи, вимiряно кть-
кiсть бiлка. Цi роботи показали, що головна фун-к^я лiмфатичноТ системи полягае в адсорбци бiлка з штерстицшно'Т тканини та повернення йо-го в кров'яне русло [18].
Прогрес медицини завжди тюно пов'язаний з розвитком природничих наук. Виникнення нових методичних прийомiв завжди зумовлено вщк-риттям нових природних явищ. Одним з таких вщкритпв було виявлення в 1895 роц професо-ром фiзики В.Рентгеном Х-промешв, що згодом були назван рентгенiвськими. Це вiдкриття дозволило створити метод рентгенолопчного об-стеження хворих ^ зокрема, лiмфографiю. За-пропонований Золотухiним (1928), Якобсоном (1928), а також Дефризом (1929) метод лiмфо-рентгенографи на сьогоднi е морфофункцюна-льним методом дослiдження лiмфатичноТ системи. Логiчним розвитком методу рентгенолiм-фографiТ було його бтьш широке застосування в клiнiцi. Цьому сприяло отримання нових, менш шкщливих контрастних речовин i вдосконалення методу [11]. Над цими питаннями багато працю-вали португальськ дослiдники Карвальо, Пе-рейра, Родригес, якi вперше у 1938 р. викорис-тали для в^ального дослiдження лiмфатичних шляхiв препарат торiя, пiзнiше Менкес випробу-вав умбратор. В серединi XX ст. у лiтературi з'явилося чимало роб^, присвячених вивченню лiмфатичноТ системи рентгешвськими променя-ми (Бровеллi, Дольфш^ 1938; Жданов, 1937; Зо-лотухш, 1934; Привес, 1948; Клейман, 1962; Бо-родiн, 1969 та ш.), i як наслiдок - поява методу прямот лiмфографiТ, розробленого в кл^ц анг-лiйськими хiрургами Кайнмонсом, Тайлором, Харпером.
Надалi в експериментальних дослщженнях почали застосовувати метод аденолiмфографiТ для виявлення компенсаторно-пристосувальних механiзмiв лiмфатичноТ системи при 'ТТ розривах та при перев'язц грудного протоку в рiзних його вiддiлах. Для цього пюля лапаротомiТ, при збе-реженiй гемоциркуляцiТ, за умов атони м'язовоТ системи, викликаноТ мiорелаксантами, пщ капсулу лiмфатичного брижового вузла або в його паренхiму повтьно вводилися рiзнi йодовмiснi контрастнi речовини i робились рентгенограми. При цьому добре виявлялась грудна протока i прилеглi до неТ лiмфатичнi вузли. Обфунтуван-ня методу введення контрастних речовин в лiм-фатичний вузол морфолопчно пов'язано з тим, що лiмфатичнi вузли е похiдними лiмфатичних судин або Тх внутрiшньоТ стшки. Вщтак лiмфоТд-на тканина наче вставлена в просв^ лiмфатич-ноТ судини, але в той же час вона пронизана ф-ковими та мозковими синусами, як з'еднан мiж собою. При цьому крайовий синус, розташова-ний пiд капсулою лiмфатичного вузла або за сп-нкою лiмфатичноТ судини, вiдiграе основну роль у вщтоку лiмфи. Контрастна речовина, введена пщ капсулу лiмфатичного вузла, добре проникае у розташован вище лiмфатичнi судини i лiмфа-тичнi вузли. Лiмфатичнi вузли е розширенням
лiмфатичного русла, де лiмфоïдна тканина ви-конуе захисну та пристосувальну функци, а та-кож здшснюе зв'язок мiж лiмфатичною системою i кровоносною (А.1. Брауде, 1958, Ю.1. Бородiн, Г.В. Томчик, 1965, Ю.1. Бородiн, Л.В. Пупишев, Г.В. Томчик, 1967). Тому субкапсулярне введен-ня контрастних речовин в лiмфатичний вузол полегшуе проведення лiмфографiï. Недолiком цього методу слщ вважати меншу можливють виявлення лiмфатичних вузлiв, якi мають певну регiонарнiсть або сегментарнiсть розташування за ходом лiмфатичних колекторiв. Проте, в той же час введення контрастних речовин в лiмфа-тичш вузли, розташоваш в дiлянцi витомв груд-но1 протоки, дозволяе виявити ангюарх^ектошку грудноТ протоки i розташованих поряд iз нею ль мфатичних вузлiв, отже при оперативних втру-чаннях в черевнiй порожнинi i заочеревинному просторi е можливiсть шляхом введення контрастних речовин в лiмфатичнi вузли ^eï дiлянки виконати дуктографш [5].
Широке впровадження методу лiмфографiï в клiнiку i в експериментальне дослщження, пов'я-зане з фiзiологieю лiмфатичноï системи, де швидкють лiмфовiдтоку менша за швидкiсть у кровоноснш системi. Мала швидкiсть лiмфовiд-току i повне заповнення судин контрастною ре-човиною з витюненням з них лiмфи обумовленi добрим контрастуванням судин i отриманням якюних лiмфограм. Метод лiмфографiï бiльш простий i не вимагае складно!' рентгешвсько1 апаратури, яка необхщна при виконанш ангюг-рафи.
У подальшому в розвитку вивчення лiмфати-чно' системи розроблялися i застосовувалися морфофункцюнальш методи ïï дослiдження, за-снованi на методичних прийомах, що були роз-роблеш ранiше. До морфофункцiональних ме-тодiв можуть бути вiднесенi бюлопчна iн'eкцiя лiмфатичноï системи шлунково-кишкового тракту за Б.В. Огневим (1929), прижиттева рентено-лiмфографiя, виконана А.С. Золотухшим (1928). За допомогою цих методiв стало можливим ви-вчати не ттьки будову, але й фiзiологiю лiмфа-тичноï системи в клЫц та експериментi [14].
Останшм часом для вивчення лiмфатичноï системи застосовуються радiоактивнi iзотопи. Кровоноснi кашляри виконують дренажну функ-цiю i всмоктують, здебiльшого, кристалоïднi речовини. Це пояснюеться значною швидкiстю кровооб^у, а також низьким колощно-осмотичним кашлярним тиском лiмфи. У той же час бтьш велик за розмiрами речовини, колощ-нi i корпускулярш, всмоктуються в лiмфатичну систему. Поряд з цим, лiмфатична система мае значну проникнють для води i кристалощних речовин. Ц речовини проходять крiзь стiнку лiм-фатичноТ судини та вузла в тканини, де всмоктуються кровоносними кашлярами. Лiмфатична система перемiщуe лiмфу вiд периферiï до центру. На швидкють лiмфовiдтоку впливае також пульса^я артерiй, швидкiсть артерiального i
венозного кровотоку як в норм^ так i при патологи. Рад^зотопний метод визначення всмоктува-льноï здатностi лiмфокапiллярiв, лiмфодинамiки i швидкост лiмфотоку заснований на властивос-т лiмфатичних судин всмоктувати колощш час-тинки i транспортувати 1х лiмфатичними шляхами до грудной' протоки, яка, впадаючи у венозну систему, доставляе iзотопи у велике коло крово-об^у.
Описанi вище методи використовувалися для дослщження судинно^' системи взагалi та лiмфа-тичноТ системи зокрема. Таким чином даш, отримаш цими методами на субмакроскопiчному рiвнi, слiд вважати достатньо повними i достов^ рними.
Об'eктивнiсть будь-яких наукових даних за-лежить вiд правильно вибраного методу досл^ дження. Проте, ознайомившись з уама юнуючи-ми методами дослщження судинно1 системи i зокрема лiмфатичноï, можна переконатись в тому, що застосування ттьки одного з них не може дати вичерпних даних про морфофункцюнальш дослщження ангюлоги. Тому пщ час дослщження лiмфатичноï системи використовують комб^ новаш методи, що дозволяе вивчити лiмфатичну систему вiд мiкро- до макроанатомiï, а також виявити ïï функцiональний стан як в клшщ^ так i в експериментк Кожний iсторичний етап досл^ дження лiмфатичноï системи, застосування кожного з методiв дослiдження поступово поглиб-лювали i удосконалювали знання з анатоми, ф^ зюлоги' та патологи лiмфатичноï системи.
Засновником радян^^' лiмфологiï е видат-ний анатом Г.М. 1осифов (1870-1933). Основнi його прац присвяченi дослiдженню лiмфатичних судин за допомогою ш'екцшних методiв. 1осифов вперше всебiчно дослiджував склад, шляхи циркуляци, функци лiмфи в оргашзм^ описавши морфофункцiональне значення цистерни груд-ноï протоки як перифершного серця (1904р.). Саме ним було створено теорш лiмфатичних колекторiв та видано монографш «^мфатична система людини з описанням адено^в i оргашв руху лiмфи» (Томськ, 1914р., 1930р.), остання -шмецькою мовою.
Видатний анатом Д.А. Жданов (1908-1971) -академк АМН, учень вщомого анатома Г.М. 1о-сифова, видав 4 монографи з анатомГ| лiмфати-чно1 системи людини i тварин, анатоми нервовоТ системи, ютори' в^чизняноТ та зарубiжноï анато-мiï (Леонардо да B^i - анатом, М-1955 р.). В основi науково-методичних дослiджень Д.А. Жданова мав мюце анатомо-фiзiологiчний пщ-хiд. У монографп по функцюнальнш анатомiï л^ мфатичноТ системи (1940 р.) Д.А. Жданов показав взаемозв'язок будови i функци лiмфатичних судин i вузлiв та анатомiчно обфунтував проблему колатерального лiмфообiгу. Фундамента-льнi дослiдження Д.А. Жданова <^рурпчна ана-томiя грудноï протоки та головних лiмфатичних колекторiв i вузлiв тулуба» (1945) мiстять даш про вiковi особливостi топографiï грудно1 прото-
ки та кореляцю iндивiдуальних особливостей лiмфатичних стовбурiв iз антропометричними даними людини. Це дослщження в кшшко-морфофункцiональному аналiзi стало основою вивчення проблеми ушкодження грудноТ протоки. В монографiях Д.А.Жданова, О.А.Сушко, Л.В. Чернишенко, М.Р. Сашна, Л.Е. Етингена, В.А. Шахламова, А.1. Цамеряна, В.В. Куприянова, Я.Л. Караганова, 1.1. Бобрика та Тх учнiв висв^-ленi сучаснi дан з анатомiТ i фiзiологiТ лiмфатич-ноТ системи, наведенi методи дослщження [2].
В сучасному розумшш лiмфологiя займаеться не тiльки вивченням структури лiмфатичноТ системи, а також функ^ею лiмфатичноТ' системи, пов'язаних з нею патогенетичних факторiв, хвороб та методiв Тх лiкування.
Одним iз перших украТнських дослiдникiв л^ мфатичноТ системи вважаеться учень професо-ра М.А. Тихомирова Франц Адольфович Стефа-нiс (1902-1917). Ф.А. Стефаню зробив система-тизоване дослiдження лiмфатичних судин шлун-ку, печiнки, нирок; створив основи класифкаци лiмфатичних вузлiв черевноТ порожнини та Тх зв'язок з органами грудно'Г порожнини [1].
Професор Франц Адольфович Стефанс
Пов'язаш з вщвщними лiмфатичними суди-нами шлунку вузли утворюють три групи, або ланцюги, що розташоваш вздовж лiвоТ шлунко-воТ, печiнковоТ та селезшковоТ артерiй.
Першу групу вузлiв - ланцюг лiвоТ вшцевоТ артерГТ - вiн подiляе на три пщгрупи; до шлунко-во-пiдшлункових вузлiв належать всi вузли, що залягають у шлунково-пщшлунковш зв'язцi, за ходом лiвоТ вiнцевоТ артери; до верхньоТ шлун-ково-чепцевоТ групи - вузли вздовж малоТ кри-вини шлунка та до групи перикардiальних вузлiв - вузли поблизу входу в шлунок. Окрiм того, до ланцюга лiвоТ вшцевоТ артерiТ належать вузли, що розташоваш в межах черевноТ частини стра-воходу.
У груш печшкових вузлiв Стефаню видiляе вузли:
- на загальнш печiнковiй артерiТ;
- на власнш печiнковiй артери;
- за ходом правоТ шлунково-чепцевоТ артери.
Групу вузлiв, що лежать на селезшковш ар-
терiТ, Стефанiс визначае як селезшково-пiдшлунковий ланцюг i видiляе в цiй групi ланцюг вузлiв за ходом лiвоТ шлунково-чепцевоТ артери.
Стефанiс описав два ланцюги лiмфатичних вузлiв черевноТ порожнини, що лежать по боках вщ хребта - власне поперековi та бтяаортальш вузли. Кожний поперековий ланцюг закшчуеться вузлом, що залягае у щтиш мiж присередньою та середньою шжками дiафрагми. Бтяаорталь-на група вузлiв включае в себе переднi, задш, правi й лiвi вузли: правi вузли розташованi мiж нижньою порожнистою веною та черевною аортою або на нижнш порожнистш веш, позаду вени або збоку вщ неТ. Вузли вздовж черевноТ аорти пов'язаш мiж собою лiмфатичними судинами, що лежать попереду та позаду аорти. Вузли, що розташоваш глибше нижньоТ порожнистоТ вени та збоку вщ неТ, та вузли, що лежать лiворуч вщ аорти, належать до поперекових вузлiв.
Вiд аортального ланцюгу вщгалужуються, окрiм вищеперерахованих вузлiв на лiвiй шлун-ковiй, печшковш та селезiнковiй артерiях, вузли, що лежать уздовж нижшх дiафрагмових, верхньоТ та нижньоТ брижових артерш.
Шляхи, якими вщбуваеться об'еднання лiм-фатичних вузлiв, що лежать на плках черевного стовбура, з вузлами задньоТ черевноТ стiнки, були дослщжеш Стефанiсом особливо досконало.
Стефаню вказував, що лiмфатичнi вузли, яю розташованi лiворуч вiд аорти, часто утворюють два шари, i започаткував щею зв'язку лiмфатич-них судин iз очеревиною, описав хiд лiмфатич-них судин печiнки в ТТ серознiй покрiвлi та пере-хщ поверхневих лiмфатичних судин шлунка в поверхневi лiмфатичнi судини дванадцятипалоТ кишки.
1дея Стефанiса щодо пошарового розташу-вання лiмфатичних судин черевноТ порожнини, була на той час детально розроблена, i на сьо-годш може сприяти вiрному поясненню напрям-кiв вiдтоку лiмфи в черевнш порожнинi [2].
Данi, отриманi Ф. А. Стефанюом, дозволили йому доповнити данш про анатомiю лiмфатичноТ системи, яю мiстилися в працях найбтьш вида-тних ТТ дослiдникiв — Крюкшенка, Маскан'Т та Саппея.
В подальшому принцип класифiкацiТ лiмфа-тичних вузлiв був розроблений Рув'ером (1932), Сизгановим (1932), Огневим (1936), Ждановим (1945, 1952).
Ф. А. Стефаню пщготував багато ушкальних препаратiв кровоносноТ системи, внутрiшнiх ор-ганiв, був засновником учбового анатомiчного музею («Систематический перечень препаратов музея кафедры описательной анатомии Киевского университета», 1899).
Вагомий внесок у розвиток в^чизняноТ лiм-фологи зробив вщомий вчений-анатом М.С. Спi-ров, який пщняв науковi дослiдження на таку ви-соту, що киТвська школа лiмфологiв стала вiдо-ма в усьому свт.
Професор Михайло Сергйоеич Строе,
Саме ним було запропоновано класифкацш лiмфатичних вузлiв черевноТ порожнини люди-ни, виходячи iз вiдношення Тх до оргашв, розвит-ку цих вщношень у фiлогенезi та онтогенезi та зв'язку лiмфатичних судин з очеревиною (моно-графiя «Класифка^я лiмфатичних вузлiв черевноТ порожнини людини»). Це мае важливе зна-чення в пояснены уражень лiмфатичних вузлiв при запаленш очеревини i розповсюдженнi ш-фекцiй та метастазiв пухлин у вщдалеш дiлянки. Спiров довiв, що лiмфатичнi судини органiв черевноТ порожнини розвиваються в певних ТТ д^ лянках i охоплюють вщповщж дiлянки лiмфати-чних сiток очеревини. М.С. Сшров також розро-бив питання про лiмфатичнi судини тонкоТ кишки людини, бляшки Пейера, вщвщж лiмфатичнi судини пiдслизового шару тонкоТ кишки, щитопод^ бноТ залози, трахеТ, про взаемовiдношення лiм-фатичних судин i вузлiв черевноТ порожнини людини з серозним покривом [14].
Новi дат про лiмфатичнi судини оргашв ди-хання i шлунково-кишкового тракту, Тх положен-ня, будову, розподт були узагальненi в моног-рафiях «Лимфатические сосуды желудочно-кишечного тракта человека» (Труды кафедры анатомии Киевского ордена Трудового Красного Знамени медицинского института им. акад. А. А. Богомольца, Госмедиздат УССР, Киев, 1954) та «Лимфатические сосуды органов дыхания» (М. С. Спиров, А. И. Свиридов, Б. С. Андриевский, Госмедиздат УССР, Киев, 1961).
Протягом 35 рош були дослщжеш лiмфатич-ш судини стравоходу (В. I. Бурова), лiмфатичнi судини шлунку (О.А. Сушко, 0.1. Свиридов, Л.С. Беспалова), лiмфатичнi судини тонкоТ кишки (М.С. Сшров, 1.С. Бурд^ Л.С. Беспалова), лiмфа-тичж судини печшки (О.А. Сушко), лiмфатичнi судини шдшлунковоТ залози (О.А. Сушко, Л.В. Чернишенко, Л.С. Беспалова), лiмфатичнi судини червоподiбного вщростку (М.О. Фщнкельш-тейн, О.А. Сушко, 1.А. Кавуненко), ободовоТ кишки (Л.С. Беспалова) прямоТ кишки (П.1. Борзи-кiна, О.1. Свiридов), яечка (Д.Д. Зербiно), яечника (Л.В. Чернишенко), дiафрагми (О.1. Свиридов),
серозного покриву стшок та органiв черевноТ порожнини (М.С. Сшров, О.1. Свиридов, Л.С. Беспалова, Л.В. Чернишенко), васкуляризащя i бу-дова лiмфатичних вузлiв черевноТ порожнини (Л.О. Бондар), лiмфатичнi судини слизовоТ обо-лонки порожнини носа (Б.С. Андрiевський), лiм-фатичнi судини щитоподiбноТ залози, горташ, трахеТ i бронхiв (М.С. Сшров, Б.С. Андрiевський, О.1. Свиридов), лiмфатичнi судини легенi (О.А. Сушко), лiмфатичнi судини нирки (М.1. Волко-бой), лiмфатичнi судини нижньоТ кш^вки (1.С. Резнiк), розвиток яремного лiмфатичного мiшка (А.Л. Рожанська), класифiкацiя лiмфатичних ву-злiв черевноТ порожнини (М.С. Сшров), гомоло-гiя лiмфатичних вузлiв черевноТ порожнини (М.С. Спiров), особливост шляхiв лiмфовiдтоку вiд органiв у хворих на рак та при серцево-судиннш недостатностi (Л.С. Беспалова), особ-ливостi будови стiнок лiмфатичних капiлярiв у хворих на рак (О.А. Сушко), змши ендотелiю ль мфатичних судин при гострiй променевш хворо-бi в експериментi (В.1. Мiлько, Л.В. Чернишенко), змiни лiмфатичних судин шкiри и шдшфноТ ре-човини фiлатовського стебла та в рубцях шюри пiсля опiку (Л.В. Чернишенко, О.В. Дольниць-кий), напрями лiмфовiдтоку вiд органiв (Е.П. Ма-лишева).
Дослiдження анатоми центральноТ нервовоТ та кровоносноТ систем також дютали подальший розвиток у працях М.С. Сшрова та О.1. Свиридова та Тх видатних учшв професорiв 1.е. Кефелi, 1.1. ЧайковськоТ, А.А. Архиповича та доцента М.П. СухецькоТ.
Доктор медичних наук доцент О.1. Свиридов розробив питання про вiковi особливост лiмфа-тичних судин серозних оболонок, внутршшх ор-ганiв i дiафрагми та на великому порiвняльно-анатомiчному матерiалi встановив закономiрно-ст розподiлу лiмфатичних капiлярiв вiдповiдно до динамiчних структур органiв. Вiн вперше дос-лiдив структуру i стушнь розвитку лiмфатичних капiлярiв у рiзних дiлянках дiафрагми, вщно-шення Тх до серозних покривiв i взаемовщно-шення з кровоносними судинами.
Свиридов Олександр 1ванович
Дослiдження анатоми центральноТ нервовоТ та кровоносноТ систем також дютали подальший розвиток у працях М.С. Сгпрова та його видат-
щ
4J
А.А. Архипович
Доктор медичних наук доцент Л.С. Беспалова вперше провела широк i систематичш досл^ дження лiмфатичних судин оргашв черевноТ порожнини на всьому шляху лiмфовiдтоку - вщ органа до трудноТ протоки. На унiкальних ш'екцшних препаратах вона описала лiмфатичнi судини, що йдуть вiдповiдно до серозних лист-кiв, i встановила зв'язки через лiмфатичнi судини оргашв, не зв'язаних мiж собою первинним розвитком (пщшлункова залоза i поперечна ободова кишка, шлунок i поперечна ободова кишка), а також змши в ходi лiмфатичних судин, обумовленi змшами у спiввiдношеннях очере-винних листкв. Порiвняльно-анатомiчнi досл^ дження Л.С. Беспаловоï лiмфатичних судин тон-коï кишки i брижових лiмфатичних вузлiв дозволили |й вперше встановити докази з розвитку iз лiмфатичних вузлiв-конгломератiв ссавцiв мно-жинних окремих брижових лiмфатичних вузлiв i вузлiв задньоТ черевноТ стiнки. Також Беспалова встановила те, що вщвщш лiмфатичнi судини rï-дшлунковоï залози зв'язанi як з вузлами задньоТ брижi шлунку, у якй вона розвиваеться, так i з вузлами, що розвиваються на заднш черевнш стiнцi, у безпосереднш близькостi до поперечноТ ободовоТ та тонкоï кишки, до черевного стовбура та його плок, до нижньоТ порожнистоï вени центру черевного сплетення. Подальший вщтк лiмфи вщ пiдшлунковоï залози здiйснюeться за допомогою лiмфатичних вузлiв, розташованих на стовбурi нижньоï брижовоï артерiï, мiж аортою та нижньою порожнистою веною, попереду, позаду нижньоТ порожнисто1 вени та збоку вщ неï, правими та лiвими загальними клубовими артерiями, пiдаортальними та лiвими бiчними аортальними. На противагу цьому довгому та складному шляху вщтоку лiмфи окремi вiдвiднi лiмфатичнi судини пiдшлунковоï залози йдуть на шляху до грудно1 протоки.
Особливий штерес в пщтвердженш зв'язкiв
них учнiв професорiв I.e. Кефел^ 1.1. Чайковсь-ко1', А.А. Архиповича та доцента М.П. Сухецькоï.
Л. С. Беспалова
лiмфатичних судин шлунка з очеревиною i через очеревину з поперечною ободовою кишкою ста-новить в роботах Беспалово1 той факт, що лiм-фа шлунка, що вщтшае у напрямку великоТ кри-вини, але у рiзних напрямках - праворуч та л^ воруч, об'еднуеться в передшх i верхнiх пiдшлу-нкових вузлах, що лежать мiж листками задньоТ брижi шлунка.
Професор I.e. Кефелi (1920-1980), таланови-тий вчений, високоштел^ентна людина багатог-ранних здiбностей, багато зробив для впрова-дження в дослщження кафедри анатоми людини питань розвитку гемомiкроциркуляторного русла в пренатальному пер^ розвитку людини.
Наукова анатомiчна сшльнота вiдзначаe великий вклад в розвиток лiмфологiï О.А. Сушка та Л.В. Чернишенко, як отримали високу оцшку не тiльки в нашш державi, але й в кражах европи, Азiï, Америки.
Зшмки з препаратiв О.А. Сушко демонстру-валися в атласах та пщручниках видатних вче-них В.П. Воробйова, Р.Д. Сшельникова, Г.Ф. 1ва-нова, В.Г. елисеева. Сушко в своТх монографiях описав новi данi про будову лiмфатичних капi-лярiв, узагальнюючи даш лiмфатичних i веноз-них вщтокв не тiльки вiд окремих оргашв, але й вщ систем або регюшв органiзму. Biн удоскона-лив технiку iн'eкцiï лiмфатичних судин метиле-новим синiм, запропонував оновлений метод ш'екци лiмфатичних судин азотнокислим срiб-лом (удосконаливши метод Ранв'е). Цей метод разом iз макро^кроскошчним методом дае мо-жливiсть виявити ендотелiальну стiнку капiлярiв у бтьших за дiаметром судинах, вивчити форму капiлярiв та встановити ïх вщношення до оточу-ючих структур та кровоносних судин, довiв iсну-вання рiзних фаз росту лiмфатичних судин, фо-рмування замкнених лiмфатичних аток. При ви-вченнi аргiрофiльностi ендотелш лiмфатичних капiлярiв у людини встановлено, що ця можли-
вють в кожному орган виражена по pi3H0My. За даними Сушко, арпрофтьнють надто виявлена в лiмфатичних капiлярах печiнки, а за даними Л.В. Чернишенко, - також в серознш покрiвлi д^ афрагми, у ш^ та пiдшкiрнiй клiтковинi. В лiм-
Професор I.G. Кефелi
Сушко доводить i той факт, що широке роз-повсюдження фарби лiмфатичними судинами у ретроградному напрямку пояснюеться тим, що у плодiв хоча й вщбуваеться закладка клапанiв, проте Тх стiнка складаеться лише з одного шару ендотелiального синцитiю, який не здатний пе-решкоджати просуванню фарби.
У своТх роботах О.А. Сушко доводить, що за ходом лiмфатичниx капiлярiв простежуеться велика ктькють слiпиx вiдросткiв, i саме вони вка-зують на значний процес росту судин. Iншi його дослщження показали, що у м'язовому шарi шлунка розрiзняють двi сггки: одну - яка утво-рюеться за рахунок «мiжпучковиx судин» i анас-томозiв мiж ними, що обпл^ають пучки м'язових волокон, i iншу - яка прямуе за ходом кровонос-них судин.
Саме Сушком було доведено, що лiмфатичнi судини мозковоТ речовини яечника характеризуются наявнiстю клапанiв-шлюзiв, якi регулюють вiдтiк лiмфи всерединi органiв, що в часточц пе-чiнки немае лiмфатичниx капiлярiв, заперечив можливiсть стомв лiмфи у венозну систему в норм^ вперше описав периваскулярнi лiмфатич-нi капiляри легеневих вен з особливим ендоте-лiем, якi адсорбують тканинну рiдину, що мае важливе значення в умовах патологи, дослщжу-вав лiмфатичнi судини клапанiв серця, пщшлун-ковоТ залози. Роботи Сушко О.А. внесли надзви-чайно важливi данi в функцiональну анатомiю вах ланок лiмфатичноТ системи.
З приходом професора 1.1. Бобрика (з 1978 по 2004 рк - завщувач кафедри анатоми Нацюна-льного медичного ушверситету iм. О.О. Богомо-льця) кафедра поступово перейшла до вивчення рiзниx ланок кровоносних та лiмфатичниx судин мiкроциркуляторного русла в пренатальному пер^ онтогенезу з широким застосуванням су-часних методiв морфологiчного аналiзу. Для то-
фатичних судинах з трьохшаровою стiнкою вкриваючий Тх ештелш свою аргирофiльнiсть змiнюе. Також, як довiв Сушко, аргiрофiльнiсть ендотелiю повнютю зникае в лiмфатичниx каш-ляраххворих на рак.
Чернишенко Л.В. го, щоб поглибити дослщження судин, за пропо-зи^ею професора 1.1. Бобрика, сшвроб^ники кафедри анатоми людини почали виконувати дослщження iз застосуванням електронного мк-роскопа, який був встановлений на кафедрi у 1982 р., i тим самим пiдняли на щабель вище вивчення мiкроциркуляторного русла. Методи трансмiсiйноT i скануючоТ мiкроскопп, виготов-лення напiвтонких зрiзiв та iншi методи дозволили науковцям кафедри отримати новi орипна-льн матерiали про тонку будову судинного русла. Науковi дослiдження кафедри анатоми людини досягли св^ового рiвня, а подекуди й ви-передили пошуки передових вiтчизняних i зако-рдонних морфологiчних центрiв i лабораторiй. Це стало можливим у зв'язку з вивченням тканин ембрюшв i плодiв людини, в той час як бага-то шших вчених виконували дослiдження на тваринах.
За досить короткий час ктькють дослщниш мiкроциркуляторного русла на кафедрi значно зросла, i цiею проблемою пщ керiвництвом професора 1.1. Бобрика почали займатися морфологи не ттьки в УкраТш, але й за и межами. Виник i поступово розвинувся важливий науковий напря-мок, склалася самобутня морфолопчна школа.
Матерiали дослiджень науковцiв кафедри анатоми людини Нацюнального медичного ушверситету iм. О.О. Богомольця почали широко друкуватись у в^чизняних та закордонних ви-даннях. Результати, отримаш В.Г. Черкасовим, О.О. Шевченко, А.1. Парахiним, були узагальненi i надруковаш у фундаментальнiй монографи "Судинний ендотелш", яка вийшла за редакцiею академка В.В. Купрiянова, професора 1.1. Бобрика та професора Я.Л. Караганова у видавниц^ "Здоров'я" у 1986 р. Ця книга стала насттьним поабником для багатьох науковцiв, як вивчають розвиток судин у нормi та при рiзних патолопч-них станах. За матерiалами наукових досл^
джень кафедри випущена монографiя "Розвиток кровоносних та лiмфатичних судин" (1991), авторами яко1 е професори I.I. Бобрик, В.Г. Черкасов та О.О. Шевченко, в останнш час надруко-вано близько 1000 наукових статей. Сшвроб^-никами кафедри було встановлено, що морфогенез оргашв людини проявляеться послщовню-тю скоординованих морфолопчних процеав, в результат чого за рахунок формування кл^ин-них ансамблiв утворюються дiлянки мiкроцирку-ляторного русла i реалiзуeться план просторовоï оргашзаци мiкроциркуляторного русла. В цьому процес особливу роль вiдiграe судинний ендо-телiй, який становить собою тканинну формацю що вiдрiзняeться не ттьки у рiзних судинах рiз-них оргашв i нав^ь в рiзних судинах одного органу, але й протягом однieï i ^ei ж судини. Саме ендотелiй е першим структурним компонентом, який започатковуе судинну стшку, тому в ангю-логи розрiзняють поняття "первинний ангюгенез" (маючи на увазi утворення ендотелiальних кл^ тин "de novo", яким передують ангюбласти) та поняття "вторинний ангiогенез" (процес утворення нових судин шляхом росту iз передуючого ендотелш). Biдповiдно сучаснiй концепцГ| роз-робленiй кш'вськими анатомами для первинного анпогенезу вiдповiдаe правило "omnis endothelium ex mesenchima", а для вторинного -"omnis endothelium ех endothelium". Дослщження науков^в кафедри анатоми багаторазово допо-вщалися в европейських кражах, тричi на заа-даннi европейського наукового товариства ана-томiв, в Болгари, Польщi, на конгресах, з'Тздах, наукових конференцiях в Украïнi та багатьох кражах СНД.
Отже, майже за чотири стол^тя, що минули з часу вщкриття Азеллi лiмфатичноï системи, працями вiтчизняних та зарубiжних вчених нако-пичено чималий об'ем наукового матерiалу з пи-тань морфологи лiмфатичних судин та пов'язаних з ними вузлiв. Проте, на сьогодш ще й досi залишаеться низка невиршених й диску-сшних питань, розв'язання яких наблизить нас до ще бтьш значного сшвставлення рашше отриманих даних.
Лiтература
1. Анатс^я людини. У 3-х томах / А.С. Головацький, В.Г. Черкасов, М.Р. Сашн, А.1. Парахш : За ред. В.Г. Черкасова та А.С. Головацького. - В. : Нова Книга, 2009. - Т. 1. - 368 с.; Т. 2. - 456 с.; Т.3. - 375 с.
2. Бобрик И.И. Развитие кровеносных и лимфатических сосудов / И.И. Бобрик, Е.А. Шевченко, В.Г. Черкасов. - К.: Здоров'я, 1991. - 206 с.
3. Борисов А.В. К методике исследования лимфатического русла / А.В Борисов. // Вопросы функциональной анатомии сосуди стой системы : Тез. докл. науч. конф., посв. памяти акад. Д.А. Жданова. - М. : Медицина, 1973. - С. 39-40.
4. Бородин Ю.И. Экспериментальное исследование лимфатического русла / Ю.И. Бородин, Л.В. Пупышев, П.М. Трясучев. - Новосибирск : Наука, Сибирское отделение, 1975. - 136 с.
5. Бубнова Н.А. Клинические аспекты лимфологии / Н.А. Бубнова, Р.П. Борисова // Актуальные вопросы общей хирургии. - Л. : 1988. - С. 103-108.
6. Выренков Ю.И. Актуальные проблемы лимфологии / Ю.И. Вы-ренков // Актуальные проблемы лимфологии и ангиологии : Тез. докл. науч. конф. - М. : 1981. - С. 5-14.
7. Елисеев В.Г. Атлас микроскопического и ультрамикроскопического строения клеток, тканей и органов / В.Г. Елисеев, Ю.И. Афанасьев, Е.Ф. Котовский. - М. : Медицина, 1970. - 400 с.
8. Жданов Д.А. Функциональная анатомия лимфатической системы / Д.А. Жданов. - Г. : Медгиз, 1940. - 376 с.
9. Жданов Д.А. Общая анатомия и физиология лимфатической системы / Д.А. Жданов. - Л.: Медгиз, 1952. - 252 с.
10. Зербино Д.Д. Общая патология лимфатической системы / Д.Д. Зербино. - Киев: Здоров'я, 1974. - 167 с.
11. Куприянов В.В. Пути микроциркуляции / В.В. Куприянов. - Ки-шенев : Картя Молдовеняскэ, 1969. - 260 с.
12. Сапин М.Р. Внеорганные пути транспорта лимфы / М.Р. Сапин, Э.И. Борзяк. - М. : Медицина, 1982. - 264 с.
13. Тихомиров М.А. Варианты артерий и вен человеческого тела в связи с морфологией сосудистой системы / М.А. Тихомиров. -Киев, 1900. - 364 с.
14. Чернышенко Л.В. Лимфатическая система в норме и патологии / Л.В. Чернышенко, А.А. Сушко. - Киев : Здоров'я, 1973. - 199 с.
15. Casley-Smith J.R. Lymph and Lymphatics / J.R. Casley-Smith // Microcirculation. - Baltimore-London-Tokyo, 1977. - Vol. 1. - P. 423-502.
16. Guill R.D. Peripheral lymphatic pressures in normal subjects / R.D. Guill, P. Byrne // Brit. J. Surg. - 1972. - Vol. 59, № 11. - P. 908.
17. Mislin H. The lymphangion. Lymphangiology / H. Mislin : Ed. by M. Foldi et J.R. Casley-Smith. - Stuttgart-N.Y., 1983. - P. 165-175.
18. Pippard C. Comparison of fluid transport system in lymphatics and veins / C. Pippard, I.C. Roddie // Lymphology. - 1987. - Vol. 20, № 4. - P. 224-229.
19. Reddy N.P. Lymph circulation: physiology, pharmacology and biomechanics / N.P. Reddy // Crit. Rev. Biomed. Eng. - 1986.- Vol. 14, № 1.- P. 45-91.
References
1. Anatomija ljudini. U 3-h tomah / A.S. Golovac'kij, V.G. Cherkasov, M.R. Sapin, A.I. Parahin : Za red. V.G. Cherkasova ta A.S. Golovac'kogo. - V. : Nova Kniga, 2009. - T. 1. - 368 s.; T. 2. - 456 s.; T.3. - 375 s.
2. Bobrik I.I. Razvitie krovenosnyh i limfaticheskih sosudov / I.I. Bobrik, E.A. Shevchenko, V.G. Cherkasov. - K.: Zdorov'ja, 1991. -206 s.
3. Borisov A.V. K metodike issledovanija limfaticheskogo rusla / A.V Borisov. // Voprosy funkcional'noj anatomii sosudi stoj sistemy : Tez. dokl. nauch. konf., posv. pamjati akad. D.A. Zhdanova. - M. : Medicina, 1973. - S. 39-40.
4. Borodin Ju.I. Jeksperimental'noe issledovanie limfaticheskogo rusla / Ju.I. Borodin, L.V. Pupyshev, P.M. Trjasuchev. - Novosibirsk : Nauka, Sibirskoe otdelenie, 1975. - 136 s.
5. Bubnova N.A. Klinicheskie aspekty limfologii / N.A. Bubnova, R.P. Borisova // Aktual'nye voprosy obshhej hirurgii. - L. : 1988. - S. 103-108.
6. Vyrenkov Ju.I. Aktual'nye problemy limfologii / Ju.I. Vyrenkov // Aktual'nye problemy limfologii i angiologii : Tez. dokl. nauch. konf. -M. : 1981. - S. 5-14.
7. Eliseev V.G. Atlas mikroskopicheskogo i ul'tramikroskopicheskogo stroenija kletok, tkanej i organov / V.G. Eliseev, Ju.I. Afanas'ev, E.F. Kotovskij. - M. : Medicina, 1970. - 400 s.
8. Zhdanov D.A. Funkcional'naja anatomija limfaticheskoj sistemy / D.A. Zhdanov. - G. : Medgiz, 1940. - 376 s.
9. Zhdanov D.A. Obshhaja anatomija i fiziologija limfaticheskoj sistemy / D.A. Zhdanov. - L.: Medgiz, 1952. - 252 s.
10. Zerbino D.D. Obshhaja patologija limfaticheskoj sistemy / D.D. Zerbino. - Kiev: Zdorov'ja, 1974. - 167 s.
11. Kuprijanov V.V. Puti mikrocirkuljacii / V.V. Kuprijanov. - Kishenev : Kartja Moldovenjaskje, 1969. - 260 s.
12. Sapin M.R. Vneorgannye puti transporta limfy / M.R. Sapin, Je.I. Borzjak. - M. : Medicina, 1982. - 264 s.
13. Tihomirov M.A. Varianty arterij i ven chelovecheskogo tela v svjazi s morfologiej sosudistoj sistemy / M.A. Tihomirov. - Kiev, 1900. -364 s.
14. Chernyshenko L.V. Limfaticheskaja sistema v norme i patologii / L.V. Chernyshenko, A.A. Sushko. - Kiev : Zdorov'ja, 1973. - 199 s.
15. Casley-Smith J.R. Lymph and Lymphatics / J.R. Casley-Smith // Microcirculation. - Baltimore-London-Tokyo, 1977. - Vol. 1. - P. 423-502.
16. Guill R.D. Peripheral lymphatic pressures in normal subjects / R.D. Guill, P. Byrne // Brit. J. Surg. - 1972. - Vol. 59, № 11. - P. 908.
17. Mislin H. The lymphangion. Lymphangiology / H. Mislin : Ed. by M. Foldi et J.R. Casley-Smith. - Stuttgart-N.Y., 1983. - P. 165-175.
18. Pippard C. Comparison of fluid transport system in lymphatics and veins / C. Pippard, I.C. Roddie // Lymphology. - 1987. - Vol. 20, № 4. - P. 224-229.
19. Reddy N.P. Lymph circulation: physiology, pharmacology and biomechanics / N.P. Reddy // Crit. Rev. Biomed. Eng. - 1986.- Vol. 14, № 1.- P. 45-91.
Реферат
МОРФОФУНКЦИОНАЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ЛИМФАТИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ В ЕЁ ИСТОРИЧЕСКОМ АСПЕКТЕ Дзевульская И.В., Маликов А.В.
Ключевые слова: лимфа, лимфатические сосуды, циркуляция, микроциркуляторное русло, инъекция, всасывание.
Статья освещает исторические аспекты исследований лимфатической системы. Они берут начало с давних времен и связаны с именами Гиппократа, Аристотеля, Эразистрата, Герофила, а позже, в период возрождения естественных наук, - с именами Везалия, Фаллопия, Евстахия. В работах древних исследователей упоминаются сосуды и узлы, содержащие прозрачную жидкость, или белую кровь, назначение которой длительное время оставалось неизвестным. Особое внимание акцентируется на исторических аспектах современной отечественной лимфологии. Одним из первых ее исследователей считается ученик профессора Тихомирова Ф.А. Стефанис (1902-1917). Ф.А. Стефанис произвёл систематизированное исследование лимфатических сосудов желудка, печени, почек; создал основы классификации лимфатических узлов брюшной полости и их связь с органами грудной полости. В настоящее время количество исследователей микроциркуляторного русла значительно возросло и эту проблему под руководством профессора И.И. Бобрика начали изучать морфологи не только на Украине, но и за ее пределами. Возникло и постепенно расширилось важное научное направление, сформировалась самобытная современная украинская морфологическая школа.
Summary
MORPHOLOGICAL AND FUNCTIONAL STUDIES OF LYMPHATIC SYSTEM IN ITS HISTORICAL ASPECTS Dzevulska I.V., Malikov A.V.
Key words: lymph, lymphatic vessels, circulation, microcirculation, injection, absorption.
The article highlights the historical aspects of research of the lymphatic system. They originated from ancient times and can be associated with the names of Hippocrates, Aristotle, Erasistratos, Herophilus, and later, during the Renaissance of science with the names of Vesalius, Falloppio, Eustachio. In the works of ancient scholars, vessels and components containing clear liquid or white blood were mentioned, the purpose of which long remained unclear. Anatomical study of the lymphatic system with the use of injections was actively conducted by many scientists such as Azelli, Nuke, Stenon, Semmering (1801) and Stefanis (1902). Some injectable mass is still successfully used in our time. In the XVIII century the works of Hunter and Huston had a major relevance due to the fact that they were the first to use mercury injections in their studies of the lymphatic system. It was at that time that an important part of studying the functions of the lymphatic system was the observation, confirmed by many researchers, that certain substances that were injected into serous and synovial cavities and into the tissue, were absorbed by lymphatic capillaries. Mascagni (1787) and Bichat were the first to study the issue. They imagined serous cavities as large interim storage tanks. They proposed that the internal liquid, while leaving blood capillaries, is delayed for a while in the serous cavities, and then sucked into the lymphatic capillaries. The authors speculated that absorption occurs through the numerous holes that connect directly to the body cavity with a dense mesh of lymphatic capillaries of serous membranes. At that time atlases of the lymphatic system, written by Mascagni (1787), were already published. This theory, which was introduced during the reign of the doctrine of the open structure of the lymphatic system has been further developed in the works of Recklinghausen (1862.1863), Arnold (1874), Klein, Dybkovskiy (1866), Schweiger-Zeidel (1871) and other authors. In 1885 an atlas of the lymphatic system, written by Sappeya, was published.
Later, during the study of the lymphatic system, morpho-functional methods of research were applied, based on instructional techniques that had been developed before. The founder of the Soviet lymphology was the distinguished anatomist G.M. Iosyfov (1870-1933). His main works were devoted to the study of lymphatic vessels, using methods of injection. Iosyfov, for the first time, comprehensively investigated the composition, circulation and functions of lymph in the body, describing the morpho-functional role of the thoracic duct tank as a peripheral heart (1904.). It was he who created the theory of lymphatic collectors and published the monograph "The Lymphatic system of the person with a description of adenoids and organs lymphatic movement" (Tomsk, 1914., 1930), the former - in German.
Particular attention is paid to the historical aspects of the modern domestic lymphology. One of the first researchers is considered to be the student of Professor Tikhomirov - F. A. Stephens (1902-1917). F. A. Stephens made a systematic study of the lymphatic vessels of the stomach, liver, kidneys; created the foundations for the classification of lymph nodes of the abdominal cavity and their relationship with the organs of the thoracic cavity. The idea proposed by Stephens of the layer-by-layer arrangement of the lymphatic vessels of the abdominal cavity, was at that time thoroughly developed, and even today may contribute to a correct explanation of the directions of the outflow of lymph in the abdominal cavity. Data, obtained by F. A. Stephens, allowed him to complete the research about the anatomy of the lymphatic system that was contained in the writings of its most prominent researchers Krukshenk, Mascagni and
Sappee. A further principle of classification of lymph nodes was developed by Rouviere (1932), Syzganov (1932), Ogneviy (1936), Zhdanov (1945, 1952). F. A. Stephens prepared many unique specimens of the circulatory system, internal organs and was the founder of the academic anatomical Museum ("Systematic list of the specimens Museum at the Department of descriptive anatomy of the Kiev University", 1899).
In our time the number of researchers of the microvasculature movement increased significantly and this problem, under the guidance of Professor I. I. Bobryk, began engaging morphologist not only in Ukraine, but abroad as well. An important research area emerged and is gradually growing, the modern Ukrainian school of this research area is also developing.
