CC BY
60
УДК 94(477+498.3+438) UDC
DOI: 10.17223/18572685/55/4
МОЛДАВСЬК1 ПОХОДИ УКРА1НСЬКИХ КОЗАК1В В 70-х рр. XVI ст.
В.О. Щербак
КиТвський унiверситет iM. Б. Гршченка УкраТна, 04212, м. КиТв, вул. Тимошенка, 13-Б E-maiL: v.shcherbak@kubg.edu.ua
Авторське резюме
У СТаТП ВИСВГГЛЮЮТЬСЯ ПОХОДИ украТнСЬКИХ козаюв ДО МоЛДаВСЬКОГО ^3iBCTBa
70-х рр. XVI ст. Акцентуеться увага на причинах Тх актив1зац1Т пiсля створення реестрового вшська в Pe4i Поcполитiй, козаки якого отримали cтановi права i привтеТ. Рееcтровцi мали нести службу на прикордонш, але дуже часто вони сптьно i3 запо-рожцями здмснювали морcькi i cухопутнi походи на територм ОсманськоТ iмперiТ. Пщ час екcпедицiй козаки не лише здобували т. зв. «козацький хлiб», але й визво-ляли з полону украТнщв, а також втручалися у внутршш справи cуciднiх держав. При цьому Тх пщтримували мicцевi урядники на пiвденному прикордоннi, яю отри-мували частину прибутку. Поя турецького завоювання у МолдавiТ спостер^алася полiтична неcтабiльнicть, обумовлена боротьбою за монарший престол. Яскравим ешзодом втручання украТнських козакiв у внутрiшнi справи держави була справа 1вана Пщкови. На прохання молдавських бояр, яю визнали в ньому брата вбитого турками правителя 1вана III Воде Лютого, вш органiзував вiйcьковий похщ коза-к!в. Пicля захоплення столиц Ясси Пiдкова був проголошений монархом, а полм попросив султана затвердить його на молдавському трош. Проте Мурад III силами вшськ придунайських держав допом^ Петру VI Кульгавому повернути престол. З по-верненням в УкраТну 1ван Пiдкова був заарештований i за наказом короля Стефана Баторiя страчений у Львов1 Але ця прилюдна страта не зупинила бажання козаюв знову заволодiти Молдавiею.
Ключовi слова: Молдавське князiвcтво, походи козакiв, 1ван Пiдкова, Туреччина, Рiч Посполита.
МОЛДАВСКИЕ ПОХОДЫ УКРАИНСКИХ КАЗАКОВ В 70-х гг. XVI в.
В.А. Щербак
Киевский университет им. Б. Гринченко Украина, 04212, г. Киев, ул. Тимошенко, 13-Б E-mail: v.shcherbak@kubg.edu.ua
Авторское резюме
В статье освещаются походы украинских казаков в Молдавское княжество в 70-х гг. XVI в. Акцентируется внимание на причинах их активизации после создания реестрового войска в Речи Посполитой, казаки которого получили сословные права и привилегии. Реестровцы должны были нести службу на пограничье, но очень часто они вместе с запорожцами осуществляли морские и сухопутные походы на территорию Османской империи. Во время экспедиций казаки не только добывали т. н. «казацкий хлеб», но и освобождали с плена украинцев, а также вмешивались во внутренние дела соседних государств. При этом они имели поддержку со стороны местных урядников на южном пограничье, которые получали часть прибыли. После турецкого завоевания Молдавии там наблюдалась политическая нестабильность, обусловленная борьбой за монарший престол. Ярким примером вмешательства украинских казаков во внутренние дела государства было дело Ивана Подковы. По просьбе молдавских бояр, которые признали в нем брата убитого турками правителя Иоанна III Водэ Лютого, он организовал военный поход казаков. После захвата столицы государства Яссы Подкова был провозглашен монархом, а затем попросил султана утвердить его на молдавском троне. Однако Мурад III силами войск придунайских государств помог Петру VI Хромому вернуть престол. По возвращении на Украину Иван Подкова был арестован и по приказу короля Стефана Батория казнен во Львове. Но эта публичная казнь не остановила желания казаков вновь завладеть Молдавией.
Ключевые слова: Молдавское княжество, казацкие походы, Иван Подкова, Турция, Речь Посполитая.
MOLDAVIAN CAMPAIGNS OF UKRAINIAN COSSACKS IN THE 1570S
V. Shcherbak
Borys Grinchenko Kyiv University 13-B Tymoshenko Street, Kyiv, 04212, Ukraine E-mail: v.shcherbak@kubg.edu.ua
Abstract
The article focuses on the Cossack campaigns in the Moldavian principality of the 1570s and their intensification after the formation of the Registered troops in the Polish-Lithuanian Commonwealth (Rzech Pospolita), when the Cossacks got the estate rights and privileges. The registrants had to serve in the frontier, yet they often carried out sea and overland campaigns to the Ottoman Empire together with Zaporozhian Cossacks. During the expeditions, the Cossacks not only acquired the so-called "Cossack bread", but also freed Ukrainian prisoners from captivity and interfered in the internal affairs of the neighbouring states, being supported by local government officials at the southern border, who received their share of the profit. The Turkish conquest of Moldova brought about political instability due to the struggle for the royal throne. Having got it, a nominee had to get the support of the sultan, which cost a lot of money. This situation was actively used by sovereigns and authorities of Poland, Transylvania, Voloshchyna. Subsequently, Ukrainian Cossacks began to join in as a powerful military force. The vivid intervention episode was the case of Ivan Pidkova. At the request of Moldavian boyars, who recognized him as the brother to John III the Terrible, murdered by the Turks, he organized a military campaign in the autumn of 1577. After gaining the capital of the Principality, Iassy, Pidkova was proclaimed monarch, and asked Sultan to enthrone him in Moldova. Sultan Murad III arranged his troops in the Danube states and helped Peter the Lame to regain the lost throne. On returning to Ukraine, Pidkova was arrested by the order of King Stephen Bathory and executed in Lviv. However, his public execution did not prevent the Cossacks from trying to seize Moldova again.
Keywords: Moldavian principality, Cossack campaigns, Ivan Pidkova, Turkey, Rzech Pospolita.
Пвденш кордони новоствореноТ Pe4i ПосполитоТ залишалися контактною зоною украТнського козацтва i народiв держав-сателтв ОсманськоТ iMnepiT - Молдавп, Кримського ханства, Волощини та Транстьванп. Характер цих стосунюв зумовлювався рiзними обста-
винами внутршнього життя краж та зовшшньополггичними планами ïx правителiв. Водночас вони були вагомими факторами мiжнародноï полiтики у Пiвденно-Сxiднiй Еврот друго'| половини XVI ст.
Головною причиною козацьких поxодiв було так зване «здобуття козацького xлiба», пiд час яких нерщко доводилося вступати у збройн конфлiкти. Результатом експедицiй школи ставало звiльнення украш-ських бранив з неволi. Мало мiсце також втручання козацтва у вну-тршы справи сусiднix держав. З'ясуванню останнього напрямку його дiяльностi щодо Молдавського князiвства i присвячена дана стаття.
Проблематика стосунюв козацтва i3 твденно-захщними сусща-ми була присутня в цтому рядi тогочасних джерел: «Лггопис Землi МолдавськоЬ Григорiя Уреке (Ureche 2006), «Хронiка польська» Мартiна Бельського (Kronika 1856), «Хронiка Европейсько' Сарма-тп» Алессандро Гваньïнi (Гваньïнi 2009). Опис багатьох подш теми знайшов вiдбиток на сторiнкаx румунських та украшських збiрникiв документiв (Hurmuzaki 1900; Documente 1953; lсторiя 1986). Мол-давсько-козацькi вiдносини 70-х рр. XVI ст. i, зокрема, постать 1вана Пщкови висвiтленi в окремих наукових студиях украïнськиx, румунських та молдавських вчених (Стороженко 1904; Мохов 1957; Мохов 1961; Spieralski 1967; Хадшеу 1967; Яворницький 1990; Голобуцький 1994; Грушевський 1995; Леп'явко 1999; Ciobanu 2013; Мойсей 2014). Популяризацп ф^ури славного атамана сприяли також художш твори. Разом з тим багато важливих аспектiв тематики залишилися поза увагою дослiдникiв, що диктуе потребу формулювання нового погляду на дане питання.
Запровадження реестрового козацького вшська в Речi Посполитш на початку 70-х рр. XVI ст., яке отримало суспшьш привше^ справило суттевий вплив на свщомкть «людей лицарських». Особливу актив-шсть козацтво проявило з приходом на престол войовничого короля Стефана Баторiя в 1576 р. Вш намагався використати украшських козаюв у вшш проти Московськоï держави. Амбiцiï козацьких ва-тажкiв сягали також далеко за межi Речi Посполитоï, осктьки через турецьку загрозу вiйськова потуга запорожщв цiкавила багатьох европейських монарxiв.
Зростанням чисельностi козацтва та розширенням ареалу його дiяльностi помiтно позначилося й на твденно-захщному напрямку. Значною мiрою це було зумовлено внугршньополггичним становищем Молдавiï. Завоювання князiвства за султана Сулеймана Пишного в 1538 р. призвело до визнання зверхносп Оттоман^^! Порти iз обов'язком сплати щорiчноï данини. ^м того, господар мав давати нерегулярн xабарi та подарунки турецьким чиновникам й утримувати османське вiйсько на свош територiï (Леп'явко 1999: 58).
В умовах турецькоТ зверхностi в Молдавп постшно йшла запекла боротьба мкцевоТ боярськоТ верхiвки за господарський престол. За його отримання претендент сплачував сюзерену по дектька сотень тисяч золотих, тому султанський двiр був зацкавлений частою змЬ ною господарiв. Вочевидь нестабiльнiстю в Молдавському князiвствi намагалися скористатися й сусщы правителi та можновладцi, що сут-тево послаблювало державу. Зокрема, до цього долучився й Дмитро Вишневецький, родина якого за переказами мала амейш зв'язки з господарем Стефаном Великим. Влггку 1563 р. украТнський князь за намовою польського авантюриста Ольбрахта Ласького пiшов до Молдавп, але пщ час битви поблизу Сучави був захоплений в полон i переданий туркам на страту (Винар 1992: 174).
Дiяльнiсть Дмитра Вишневецького мала символiчне значення для украТнського козацтва. Тому в обставинах, ям склалися, воно висту-пило лише в ролi одного iз учасникiв велико' гри навколо Молдав-ського князiвства, хоча й внесло в неТ своТ особливостi. Характерним прикладом низки авантюр в 70-х рр. стала справа 1вана Пщкови, детально висвгглена сучасником - польським хрошстом Мартiном Бельським. Чимало шформацп про неТ мiстять також ушверсали та листи короля Речi ПосполитоТ Стефана Баторiя.
Влiтку 1577 р. на Запорожжi козаки активно готувалися до нового вшськового походу, осктьки татари пiд час чергового наб^у на Волинь зруйнували багато ст та мiстечок, чинячи насильство над мирним населенням. У середовиш^ ачовиюв перебував i учасник багатьох експедицш, вiдважний козак 1ван Пщкова, прозваний так, очевидно, за фiзичну силу - мiг легко ламати пщкови (ГваньТш 2009: 430). Згщно з легендою, вiн був братом молдавського господаря 1вана III Воде Лютого, вбитого турками 1574 р. (Мойсей 2014: 30). Дiзнавшись про Пщкову, на Запорожжя приТхали молдавськ бояри iз проханням прибути до Ясс i зайняти державний престол, на якому перебував посаджений турецьким султаном Мурадом Ill жорстокий правитель Петро VI Кульгавий.
Задля запоб^ання невдоволення майбутшм походом уряду Речi ПосполитоТ через чинне перемир'я з Туреччиною бояри направили листи, скртлеш печатками впливових молдавських вельмож, на адресу киТвського воеводи Костянтина Острозького та барського старости Миколая Творовського. Вони просили посприяти Пiдковi у походi лише до Дшстра, де чекатимуть його з вiйськом (ГваньТш 2009: 430). Однак представники властей не пщтримали козацьку експедищю, повщо-мивши про ТТ пiдготовку короля Речi ПосполитоТ. Вбачаючи у козац^ зростаючу силу, яка почала самостшно вступати у зносини iз сусщшми державами, Стефан Баторiй намагався не допустити ТТ змiцнення.
Водночас соратником 1вана Пщкови у тдготовщ експедицií став один iз учасникiв вiйни 1вана Воде знаний у середовиш^ козацтва барський шляхтич Сташслав Копицький (Kronika 1856: 1430-1431). Вш пообiцяв матерiальну пiдтримку i разом з молдаванином за по-ходженням Чапою Волошиним зiбрав загш iз 330 козакiв. Вшсько-вим керiвником або ж гетьманом на радi був обраний досвiдчений козацький ватажок Ямв Шах, який привiв Пiдковi 600 запорожцiв (Голобуцький 1994: 141). Однак перший похщ виявився невдалим через перевагу сил Петра Кульгавого. Довелося вщступити вщ Дыстра i повернутися на Подiлля (Гваныш 2009: 431). Поблизу Немирова козаки зупинилися у маетку брацлавського воеводи князя Януша Збаразького, який, очевидно, був цтком позитивно налаштований щодо запорожщв.
Невдала спроба Пiдкови зайняти молдавський престол зб^лася у час iз завершенням турецько-польських переговорiв про укладення миру мiж державами. Повертаючись iз Стамбулу через Молдавiю, польський посол галицький каштелян Ян Сеншський дiзнався про справу Пiдкови i отримав вiдповiдного листа вiд турецького чауша. Порушення козаками спокою у Молдавп трактувалося в документi як порушення миру з Туреччиною (Sokolowski 1886: 520). Перед польською стороною ставилася вимога покарати винних i бтьше не допускати подiбних випадмв. Вiдповiдно король Стефан Баторiй, отримавши дану шформащю, наказав польному гетьману Миколаю Синявському заарештувати 1вана Пщкову i звернувся до деяких «руських пашв» посприяти у пошуку мкця знаходження бунтiвника (Kronika 1856: 1431).
Для арешту Пщкови до Немирова прибули три роти жовнiрiв на чолi з ротмiстром Казимиром Боболецьким. Однак ''м не вдалося пшмати козацького ватажка, який почувався досить впевнено пщ прикриттям мiського урядника. Таким аргументом Миколай Синяв-ський виправдовувався перед королем. Цьому сприяли i настро' серед жовнiрiв, а саме небажання розправи над «свавтьними людьми» i козаками, з якими вони нерщко сптьно боронили державы кордони.
Король негайно прореагував на цей випадок, вживши заходiв у вщведених для нього правом рамках, що знайшло документальне пщтвердження в наказах, надкланих на Подшля 5 листопада 1577 р. У лисп до Януша Збаразького Баторш звинуватив князя в утриманш в своему маетку людей, ям чинили напади на молдавськ землк Монарх вимагав видати Пщкову спецiально посланому королiвському дворянину Валентину Маковецькому (Pocz^tki 1877: 229-230).
Одночасно на твденне прикордоннi було послано королiвського комкара Станiслава Белявського для забезпечення дотримання миру
з турками. Вш мав перевiрити скарги з боку МолдавiT, вщшукати за по-даними списками вах турецьких в'язнiв на територiT Pe4i ПосполитоТ та винних у порушены миру i покарати Тх. У разi опору наказувалося комiсару дiяти вiдповiдно «права посполитого» (Pocz^tki 1877: 231). Все це мало забезпечити йому досягнення поставленоТ мети.
Iншi плани виношував 1ван Пiдкова. У Немировi вiн провiв г'рун-товну пщготовку, i наприкiнцi листопада розпочалася нова вшськова експедицiя до Молдавп. Пщкова урочисто був проголошений господарем, i на шляху до столиц козаки не зустрiчали серйозних перепон. За шформащею Мартiна Бельського, «чернь прийняла його за пана» (Kronika 1856: 1433), звiдки напрошуеться висновок, що в самiй Молдавп була проведена боярами вщповщна робота. Заволодiвши добре укрiпленою фортецею Сороки, Пщкова швидко рушив до Ясс.
Тим часом, заручившись пщтримкою твтисячного загону турецьких воTнiв, назуст^ч козакам виступив Петро Кульгавий. Виршальна битва вiдбулася на р. Прут неподалк столицi. Гориста мiсцевiсть не дозволила туркам використати перевагу в артилерп. А вже перша Тх атака призвела до численних втрат. Не вдалася спроба й оточення козацького табору, що змусило Петра Кульгавого прийняти ршення про вщступ. Сам вш покинув вшсько i втк до сусщньоТ МультянiT. Звщти господар надiслав Мураду Ill скаргу на Пщкову i просив до-помоги, але отримав грiзний наказ самому розправитися з козаками (Kronika 1856: 1433). За повщомленнями вщ султана битва пщ Яссами тривала три дш i лише, переконавшись у переважанн сил козакiв, Петро Кульгавий вщступив (Исторические связи 1965: 146).
На день св. Андрiя 13 грудня 1577 р. 1ван Пщкова був офщшно проголошений у Яссах господарем. Вш випустив ктька сотень украТн-ських в'язнiв, ям чекали на викуп, зокрема сина луцького сувд Бокiя. В подяку за звтьнення сина батько послав на допомогу козакам дв^ вершниюв. Свое оточення як господар Пщкова сформував iз довiре-них соратнимв. Маршалком став Чапа Волошин, Стефан Копицький -хотинським баркулабом, а Ямв Шах - молдавським гетьманом (Kronika 1856: 1433). На найвищу адмшктративну посаду логофета був призначений найвщомший iз молдавських бояр Василь Балтаца. Очевидно, саме вш був ^щатором запрошення 1вана Пiдкови на господарство (Леп'явко 1999: 66).
Новий володар розпочав свое правлшня в ру^ усталених тради-цiй. Вш видав кiлька поземельних актiв православним монастирям, а також надiслав листи до сусщых придунайських володарiв з про-позицiями про встановлення дружшх вiдносин (Мохов 1961: 59). ^м того, для утвердження на молдавському трон необхiдно було заручитися згодою турецького султана. З цiею метою 1ван Пiдкова
выслав до Стамбулу велике посольство, адже кожний новий господар, незалежно вщ обставин його появи на престолу мав шанси знайти прихильысть при султанському дворi, особливо при наявносп грошей. Але по дорозi до столицi ОсманськоТ iмперií посланця Пщкови було перехоплено, очевидно, людьми Кульгавого (Kronika 1856: 1433).
З свого боку Мурад Ill наказав стктршському бею зiбрати вiйська з придунайських володшь Туреччини i надклав листа транстьван-ському воeводi Сипзмунду Баторiю про допомогу Кульгавому (Исторические связи 1965: 145-146). З новими силами бей виступив до Ясс. Перший бш поблизу Доколина виявився невдалим через великий спротив i ефективш дм козацькоТ кшноти. Проте з пiдходом вiйська Баторiя ситуацiя кардинально змiнилася. 1ван Пщкова змушений був повернутися до столиц i розпочати пiдготовку до вщходу в УкраТну.
Захопивши у Яссах багат трофеТ, серед яких i 14 гармат, на початку ачня 1578 р. Пiдкова покинув Молдавт i через Сороки по засыже-ному шляху вiдступив на Брацлавщину (ГваньТнi 2009: 433). Тим часом Стефан Баторш отримав грiзного листа вщ Мурада Ill з вимогою покарати козакiв, в iншому разi погрожував агресieю. Реалiзувати султанську вимогу король доручив князю Янушу Збаразькому. Вш зустрiв Пiдкову поблизу Немирова, але не наважився вщразу вступити в бiй, зважаючи на силу козацького вшська. Згодом воевода запросив до свого двору Якова Шаха з ктькома старшинами i розповiв про стурбованiсть короля козацьким походом до Молдавп, який дав привщ турецькому падишаху порушити перемир'я. Вш просив Шаха переконати Пщкову поТхати до Варшави для заспокоення короля, гарантуючи вiд себе особисту безпеку (Леп'явко 1999: 67).
Згодившись на подорож до столиц Речi ПосполитоТ, 1ван Пiдкова зважав на традицп прикордонних свавiльств, Тх негласноТ пщтрим-ки в шляхетських колах, а iнодi й в урядових. Вш подарував Янушу Збаразькому дванадцять гармат, а по^м разом з ним вирушив до резиденцп польного гетьмана Миколая Синявського в Бар. Звщти Пщкова вщправився до Варшави, де за наказом короля був зааре-штований (Kronika 1856: 1435).
На черговому засщанш вального сейму у Варшавi окремi сенато-ри висловлювалися за звiльнення 1вана Пщкови, зважаючи на його авторитет серед запорожщв та заслуги у боротьбi проти турецько-та-тарськоТ агресiТ. Проте Стефан Баторш виношував далекоглядш плани вшни проти МосковськоТ держави, тому прагнув миру з Османською iмперiею (Голобуцький 1994: 143). З фею метою вш видав унiверсал, адресований мкцевим урядникам, в якому йшлося про небезпеку козацьких походiв в Молдавт. Водночас король створив спещальну комiсiю на чолi з люблшським воеводою Яном Тарлом для пока-
рання «свавтьщв» i Тх поабнимв. КиТвському воеводi Костянтину Острозькому було наказано рушати на Днтро, щоб вигнати звiдти козакiв. З твденного напрямку до Запорожжя мали пщшти кримськi татари (Akta historyczne 1881: 31-37). Щоправда такий план був малореалктичний i свiдчив про нерозумшня королем ситуацiТ на пiвденному прикордонш Речi ПосполитоТ, де козакiв пщтримували мiсцевi урядники.
Арешт 1вана Пщкови не м^ принципово змiнити ситуащю на молдавському напрямку, адже залишалися причини, ям провоку-вали новi виправи. Вiдважнi авантюристи намагалися спиратися на запорозьке козацтво з пщтримкою ласих до наживи шляхтичiв. Так навесш 1578 р. двотисячний запн, переважно вихiдцiв з-пiд Киева, Канева, Черкас i Брацлава, очолив новий претендент на молдавський престол Олександр, який видавав себе за брата Пщкови. Гетьманом в черговий раз став Ямв Шах, а найближчим соратником - Василь Балтаца, колишнш логофет Пщкови.
Розгромивши вшсько Петра Кульгавого, Олександр зайняв Ясси i перебував на господарському прест^ близько мкяця (Мохов 1961: 62). Проте, як i в попереднш раз, козаки не зумти зоргашзу-вати значних сил для належноТ вiдсiчi ворогу та отримати належноТ пщтримки з боку мiсцевоТ елiти. Це дозволило алктршському бею оточити Тх в столиц i з допомогою турмв та трансiльванських пщ-роздЫв Сигiзмунда Баторiя остаточно розгромити. Пщ час одноТ з сутичок загинув Шах, а Олександр i 20 чол. з його оточення потрапили в полон. Турки зiбрали близько тисячi вщрубаних голiв, серед яких була Олександра, Балтаци та якогось козака «з його барабаном та прапором», очевидно, соратника Шаха. 1'х голови були вщправлеш султану як символ перемоги над козаками (Исторические связи 1965: 153-155).
Мурад Ill направив листа до Стефана Баторiя, в якому нагадав, що той став польським королем при допомозi турмв. Але за короткий перюд його правлшня козаки неодноразово приходили на землi ОсманськоТ iмперiТ. Султан картав також короля за вщсутшсть по-карань керiвникiв черкаськоТ, каывськоТ та брацлавськоТ фортець, якi були «гшздами» бунтiвного козацтва. Мурад lll наполягав на стриманнi мiсцевих уряднимв вiд допомоги козакам i негайно стра-тити lвана Пiдкову, щоб цим залякати вах iнших порушнимв миру (Тверинтинова 1974: 295-308).
У середиш травня до королiвського двору у Львовi прибув ту-рецький чауш i передав категоричну вимогу султана видачi lвана Пiдкови та Костянтина Лакусти, або Тх голови. Останнш ыби-то був сином молдавського господаря Стефана Лакусти. Король взяв з нього
общянку не покидати королiвський двiр i не вести власну полггичну гру. Проте Стефану вдалося втекти, а Баторш прийняв рiшення про страту Пщкови, що викликало обурення багатьох сучаснимв, адже воно йшло в розрiз iз звичаями украТнського прикордоння.
Король наказав коморнику Андрт Лозевицькому привезти ко-зацького ватажка з мктечка Рави, де той перебував пщ арештом, до столиц ЧервоноТ Русi. 16 червня 1578 р. перед львiвською ратушею вщбулася страта 1вана Пiдкови. Детальний опис щеТ подiТ залишив тосканський дипломат Фшт Тальдуччi: «Барабанний бiй i гамiр юрби лунали на ратушнш площi. Пройшовши двiчi по мкцю страти, по-гладжуючи бороду i поглядаючи на людей без страху перед смертю, Пiдкова просив народ заспокоТтись, i коли настала тиша, звернувся до нього з такою промовою: "Панове поляки, я приведений на страту i не знаю за що, оскiльки не вщаю за собою нiякоТ провини, яка б заслуговувала такоТ кари. Знаю лише одне, що я завжди боровся проти воропв християнського iменi i завжди дбав про користь для нашоТ батькiвщини; бути оплотом проти невiрних було постшною моею думкою - утримати Тх у межах i не дозволити Тм переправля-тися через Дунай..."» (Listy АпшЬа!а 1852: 256-257; lсторiя Львова 1986: 42-43). Потiм Пщкова звернувся до побратимiв iз проханням поховати його за козацьким звичаем. Тальдуччi зауважуе, що тсля цих Ыв багато хто з присутых заплакав. 1ншого свiдка розправи над козацьким ватажком польського ксьондза Яна Пютровського вразило прихильне ставлення львiв'ян до 1вана Пiдкови (Стороженко 1904: 61).
Страта Пщкови не зупинила подальших спроб козамв робити ви-прави у молдавськi землi. Вже в липш з'являеться новий претендент на господарський трон - Петро (Петрило), який називав себе сином господаря Олександра-Петра Лопушняну (Grabowski 1840: 467). Для вщвернення походу Стефан Баторш вживае енергшних заходiв. Король наказав польному гетьману Миколаю Синявському рушити до Бокоти для розгрому загону самозванця. Окремий уыверсал був на-дкланий з Варшави i на Запорожжя. Баторiй вимагав вщ запорожцiв вiдмовитися вiд походу на Молдавт, погрожуючи в разi непослуху конфiскацiею майна i смертною карою. Водночас повщомив, що вш мае намiр найняти Тх на службу для вшни проти Московп, де кожен мiг би мати плату i заслужити славу (А^а historyczne 1881: 130-132).
У серпы король отримав повщомлення вiд молдавського господаря, що йому вдалося впшмати i стратити самозванця Петра, хоча козаки спалили Сороки i повернулися назад. Господар належно оцшив зу-силля Баторiя, зокрема, направлення до Молдавп трансiльванських пiдроздiлiв i дякував йому за це. У лисп до султана король вважав ви-значальним Тх участь у розгромi вшська нового претендента (Sprawy
wojenne 1877: 124). Та перепочинок виявився нетривалим, бо вже незабаром запн, очолюваний козацьким гетьманом Петром М™ою рушив до Молдавií. Але Петро Кульгавий отримав добру практику у вiдпорi таким наб^ам i швидко розправився i3 незваними гостями.
Отже, походи до Молдавп в 70-х рр. XVI ст. свщчили про зростання вiйськовоí потужностi украшського козацтва. Воно в черговий раз проявило послщовшсть дотримання головноí орieнтацií на вiйну проти вах «неприятелiв Святого Хреста». Яскравим проявом тако'| позицií стала справа 1вана Пiдкови. Пiд час молдавських походiв козацтво почало дiяти як провщна сила, вiд якоí залежав розвиток подш, тобто ставало суб'ектом мiжнародних вiдносин у Пiвденно-Схiднiй Еврот.
Л1ТЕРАТУРА
Винар 1992 - ВинарЛ. Князь Дмитро Вишневецький. Силуети епох. Дро-гобич, 1992. 184 с.
Гваныш 2009 - Олександр reaHbiHi. Хрошка ЕвропейськоТ Сарматií. Кшв: Киево-Могилянська академiя, 2009. 1006 с.
Голобуцький 1994 - Володимир Голобуцький. Запорозьке козацтво. Кшв: Вища школа, 1994. 439 с.
Грушевський 1995 - Грушевський М.С. 1стс^я Украши-Руси. Кшв: Наукова думка, 1995. Т. 7. 624 с.
Истс^я 1986 - 1стс^я Львова в документах i матерiалах. Збiрник доку-ментiв та матерiалiв. КиТв: Наукова думка, 1986. 320 с.
Исторические связи 1965 - Исторические связи народов СССР и Румынии в XV - начале XVIII в. Документы и материалы. М.: Наука, 1965. Т. 1. 363 с.
Леп'явко 1999 - Леп'явко С.А. Украшське козацтво у мiжнародних вщно-синах (1561-1591). Чершпв: йверянська думка, 1999. 212 с.
Мойсей 2014 - Антоний Мойсей, Аркадий Мойсей. Украинцы в этнокультурных стереотипах молдавских летописцев, румынских историков и писателей: образ Ивана Подковы - казацкого предводителя и молдавского князя // CodruL CosminuLui. AnnuL XX. № 1. С. 25-48.
Мохов 1957 - Мохов Н. Боевое содружество украинских казаков и молдаван в 70-80-х годах XVI в. и деятельность И. Подковы // Ученые записки Института истории, языка и литературы Молдавского филиала АН СССР. Серия историческая. 1957. Т. 6. С. 29-41.
Мохов 1961 - Мохов Н.А. Очерки истории молдавско-русско-украинских связей. Кишинев: Штиница, 1961. 214 с.
Стороженко 1904 - Стороженко А. Стефан Баторий и днепровское казачество. Киев, 1904. 327 с.
Тверитинова 1974 - ТверитиноваА.С. Письмо турецкого султана Мурада III польскому королю Стефану Баторию // Восточные документы по истории
народов Юго-Восточной и Центральной Европы. М., 1974. Т. 3. С. 295-308.
Хашдеу 1967 - Хашдеу Богдан. Иоан-Водэ чел Кумплит // Опере алесе. Кишинэу: Картя молдовеняскэ, 1967. Вол. II. П. 7-137.
Яворницький 1990 - Яворницький Д.1. 1стс^я запорозьких козаюв. КиТв: Наукова думка, 1990. Т. 2. 558 с.
Akta historyczne 1881 - Akta historyczne do panowania Stefana Batorego kroLa PoLskiego. Warszawa, 1881. 325 s.
Ciobanu 2013 - Tiberiu Ciobanu, loan Nicoarâ Potcoava, domn aL MoLdovei (1537-1558). URL: http//www.agerostuttgart.de/REVISTA-AGERO/ISTORIE/ Ioan%20Nicoara%20Potcoava%20de%20 Tiberiu%20Ciobanu.htm (останнiй перегляд: 20 December 2013).
Documente privind istoria României (MoLdova). Sec. XVI. Bucure§ti, 1953, VoL. Ill, doc. 514. 425 p.
Hurmuzaki 1900 - Eudoxiu Hurmuzaki. Documente privitoare La Istoria RomâniLor. Bucure§ti, 1900. XI. P. XXXIV. Note 3.
Grabowski 1840 - Grabowski A. Starozytnosci historyczne PoLskie. Krakow, 1840. T. 2. 534 s.
Kronika 1856 - PoLska Marcina BieLskiego, ed. K. J. Turowski. Sanok, 1856. T. 3. S. 1223-1790.
Listy Annibata 1852 - Listy Annibata z Kapui, arcybiskupa NeapoLitanskiego, nuncyusza w PoLsce. Warszawa, 1852. 372 s.
Pocz^tki 1877 - Pocz^tki panowania w PoLsce Stefana Batorego. 1575-1577 // Zrodta dziejowe. Warszawa, 1877. T. 4. 292 s.
Sokotowski 1886 - Sokobwski A. KiLka stow o tureckiej poLityce Stefana Batorego // Ateneum. Warszawa, 1886 (R.11). T. 1. Zeszyt 3. S. 515-534.
SpieraLski 1967 - SpieralskiZd. Awantury motdawskie. Warszawa, 1967. 248 s.
Sprawy wojenne 1877 - Sprawy wojenne kroLa Stefana Batorego. Krakow, 1877. 210 s.
Ureche 2006 - Ureche G. LetopisetuL Tarii MoLdovei... De La Drago§-Voda pânâ La Aron-Vodâ // LetopisetuL Tarii MoLdovei. Grigore Ureche. Miron Costin. Ion NecuLce / Ed. by T. CeLac. Chiçinâu: Editura UniversuL, 2006.
REFERENCES
Vynar, L. (1992) Knyaz' Dmitro Vishnevets'kiy. Silueti epoch [Prince Dmitry Vyshnevetsky. SiLhouettes of the Epoch]. Drohobych: Vidrodzhennya.
Guagnini, A. (2009) Khronika Evropeys'koï Sarmatiï [The ChronicLe of European Sarmatia]. Kyiv: Kievo-MogiLyans'ka akademiya.
GoLobutsky, V. (1994) Zaporoz'ke kozatstvo [Zaporozhian Cossacks]. Kyiv: Vishcha shkoLa.
Grushevsky, M.S. (1995) Istoriya Ukraïni-Rusi [History of Ukraine-Rus]. VoL. 7. Kyiv: Naukova dumka.
Brik, M.V. (ed.) (1986) Istoriya L'vova v dokumentakh i materialakh [History of Lviv in documents and materials]. Kyiv: Naukova dumka.
GrosuL, Ya.S. (ed.) (1965) Istoricheskie svyazi narodov SSSR i Rumynii v XV -nachale XVIII v Dokumenty i materialy [Historical Links between the peoples of the USSR and Romania in the 15th - early 18th centuries. Documents and materials]. Vol. 1. Moscow: Nauka.
Lepyavko, S.A. (1999) Ukraïns'ke kozatstvo u mizhnarodnikh vidnosinakh (1561-1591) [Ukrainian Cossacks in International Relations (1561-1591)]. Chernigiv: Siveryans'ka dumka.
Moysey, An. & Moysey, Ar. (2014) Ukrainians in ethnocultural stereotypes of medieval Moldavian chroniclers, modern and contemporary Romanian historians and writers: Image of Ivan Pidkova as leader of Cossacks and Moldavian Prince. Codrul Cosminului. 20 (1). pp. 25-48 (In Russian).
Mokhov, N. (1957) Boevoe sodruzhestvo ukrainskikh kazakov i moldavan v 70-80-kh godakh XVI v. i deyatel'nost' I. Podkovy [The fighting commonwealth of Ukrainian Cossacks and Moldovans in the 70-80s of the 16th century and activity of I. Podkiva]. Uchenye zapiski Instituta istorii, yazyka i literatury Mol-davskogo filiala AN SSSR. Seriya istoricheskaya. 6. pp. 29-41.
Mokhov, N.A. (1961) Ocherki istorii moldavsko-russko-ukrainskikh svyazey [Essays on the history of Moldovan-Russian-Ukrainian relations]. Chifinäu: Shtinitsa.
Storozhenko, A. (1904) Stefan Batoriy i dneprovskoe kazachestvo [Stephan Bathory and the Dnieper Cossacks]. Kyiv: [s.n.].
Tveritinova, A.S. (1974) Pis'mo turetskogo sultana Murada III pol'skomu korolyu Stefanu Batoriyu [A letter of the Turkish Sultan Murad III to the Polish King Stephan Bathory]. In: Tveritinova, A.S. (ed.) Vostochnye dokumenty po istorii narodov Yugo-Vostochnoy i Tsentral'noy Evropy [Oriental documents on the History of the Peoples of South-Eastern and Central Europe]. Vol. 3. Moscow: Nauka. pp. 295-308.
Hasdeu, B.P. (1967) Opere alese [Selected Works]. Vol. 2. Chiçinâu: Cartea Moldoveneasca. pp. 7-137.
Yavornitskiy, D.I. (1990) Istoriya zaporoz'kikh kozakiv [History of Zaporizhia Cossacks]. Vol. 2. Kyiv: Naukova dumka.
Poland. (1881) Akta historyczne do panowania Stefana Batorego krôla Polskiego [Historical records for the reign of Stephan Bathory, king of Poland]. Warsaw: [s.n.].
Ciobanu, T. & Nicoara, I. (n.d.) Potcoava, domn al Moldovei (1537-1558) [Potcoava, the Lord of Moldavia (1537-1558)]. [Online] Available from: http// www.agerostuttgart.de/REVISTA-AGER0/IST0RIE/Ioan%20Nicoara%20Pot-coava%20de%20 Tiberiu%20Ciobanu.htm (Accessed: 20th December 2013).
Roller, M. (ed.) (1953) Documente privind istoria României (Moldova) [Documents on the history of Romania (Moldova)]. Vol. 3. Bucharest: Editura Academiei Republicti Populare Romane.
Hurmuzaki, E. (1900) Documente privitoare la Istoria Romanilor [Documents on the History of Romanians]. Bucharest: [s.n.].
Grabowski, A. (1840) Starozytnosci historyczne Polskie. Vol. 2. Krakow: [s.n.].
Turowski, K.J. (ed.) (1856) Kronika polska Marcina Bielskiego [Marcin Bielsky's Polish Chronicle]. Vol. 3. Sanok: [s.n.]. pp. 1223-1790.
Przezdziecki, A. (ed.) (1852) Listy AnnibafazKapui, arcybiskupa Neapolitanskiego, nuncyusza w Polsce. Warsaw: [s.n.].
Anon. (1877) Pocz^tki panowania w Polsce Stefana Batorego. 1575-1577 [Early reign of Stephan Bathory in Poland. 1575-1577]. In: Zrödta dziejowe [Sources of History]. Vol. 4. Warsaw: [s.n.].
Sokotowski, A. (1886) Kilka stow o tureckiej polityce Stefana Batorego [A few words about Turkish politics of Stephan Bathory]. Ateneum. 1(3). pp. 515-534.
Spieralski, Zd. (1967) Awantury mofdawskie [Moldovan Adventures]. Warsaw: Wiedza Powszechna.
Anon. (1877) Sprawy wojenne krola Stefana Batorego [War cases of King Stephan Bathory]. Krakow: [s.n.].
Ureche, G. (2006) Letopisetul Tarii Moldovei... De la Drago§-Vodä panä la Aron-Vodä. In: Celac, T. (ed.) Letopisetul Tarii Moldovei. Grigore Ureche. Miron Costin. Ion Neculce. Chifinäu: Editura Universul.
Щербак Виталий Алексеевич - доктор исторических наук, профессор кафедры истории Украины историко-философского факультета Киевского университета им. Б. Гринченко (Украина).
Щербак Вггалш Олексшович - доктор iсторичних наук, професор кафедри ic^iT УкраТни iсторико-фiлософського факультету КиТвського ушверситету iM. Б. Гршченка (УкраТна).
Vitalii O. Shcherbak - Borys Grinchenko Kyiv University (Ukraine).
E-mail: v.shcherbak@kubg.edu.ua
