Научная статья на тему 'Місце політичної участі у самоідентифікаційному процесі особистості'

Місце політичної участі у самоідентифікаційному процесі особистості Текст научной статьи по специальности «СМИ (медиа) и массовые коммуникации»

CC BY
177
68
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
САМОіДЕНТИФіКАЦіЯ / іДЕНТИЧНіСТЬ / СОЦіАЛЬНА іДЕНТИЧНіСТЬ / СОЦіАЛЬНА ГРУПА / ПОЛіТИЧНА УЧАСТЬ / ПОЛіТИЧНА КУЛЬТУРА / СОЦіАЛіЗАЦіЯ / ПОЛіТИЧНА СОЦіАЛіЗАЦіЯ / САМОИДЕНТИФИКАЦИЯ / ИДЕНТИЧНОСТЬ / СОЦИАЛЬНАЯ ИДЕНТИЧНОСТЬ / СОЦИАЛЬНАЯ ГРУППА / ПОЛИТИЧЕСКОЕ УЧАСТИЕ / ПОЛИТИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА / СОЦИАЛИЗАЦИЯ / ПОЛИТИЧЕСКАЯ СОЦИАЛИЗАЦИЯ / SELF-IDENTIFICATION / IDENTITY / SOCIAL IDENTITY / SOCIAL GROUP / POLITICAL PARTICIPATION / POLITICAL CULTURE / SOCIALIZATION / POLITICAL SOCIALIZA

Аннотация научной статьи по СМИ (медиа) и массовым коммуникациям, автор научной работы — Уджмаджурідзе Г. Г.

Стаття присвячена визначенню місця феномену політичної участі у самоідентифікаційному процесі становлення особистості. Розкривається зміст самоідентифікації з точки зору соціологічного підходу. Поняття «ідентифікація» описує процес набуття автентичності людини. «Ідентичність» виступає як усвідомлення суб’єктом належності до тієї чи іншої системи об’єктів. Аналізується зв’язок між феноменом політичної участі індивідів та політичною культурою суспільства. Визначено, що практика політичної участі засвоюється індивідами завдяки механізмам соціалізації. Статья посвящена определению места феномена политического участия в самоидентификационном процессе становления личности. Раскрывается содержание самоидентификации с точки зрения социологического подхода. Понятие «идентификация» описывает процесс приобретения аутентичности человека. «идентичность» выступает как осознание субъектом принадлежности к той или иной системе объектов. Анализируется связь между феноменом политического участия индивидов и политической культурой общества. Определено, что практика политического участия усваивается индивидами благодаря механизмам социализации.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

The article is devoted to definition of the place of political participation phenomenon in the process of individuals’ self-identification formation. The author emphasizes the urgency of studying this issue in the conditions of modern society. The content of self-identification concept from the perspective of the sociological approach is exanimated. In modern society the life of individuals is characterized by the possibility of free choice of professions, beliefs, leisure, etc. In other worlds a huge number of factors effect on the person’s self-identification, on the view how person determinate himself in the society. The article says that the concept of «identification» is describes the process of acquiring of human authenticity. The «identity» term is described as an awareness of the subject of his belonging to one or another system of objects. In modern sociology the identity and identification terms are correlated primarily on the structure-process principle. It can be said that self-identity is the awareness of «My-self» and designated of «others» in the society. It is tracked that in the process of identification the individuals establishes their social ties with the social environment, acquires the necessary skills, finds their social role, becoming a members of several formal and informal social groups. At the same time the social environment influence on the inner world of person in his mind forming «Wefeeling», the awareness of belonging to a certain community of people. It is found out that the need for self-determination, self-identification has always been an important human need of life. The article says that the work of G. Almond and S. Verba allows understanding that the political participation of individuals across all of its manifestations is a manifestation of the political culture of a particular society. In many states there is a usual practice for the citizens of voting and even protest actions, but only in countries with civil type of political culture, individuals will do it voluntarily and without coercion. It is tracked that the civic culture is transmitted during the complex process of education in many social institutions the socialization process. Self-identification process is also occurs in the process of socialization. The article describes that through this process the individual learns the norms, values, and social roles, moral qualities of representatives of the social groups to which he belongs or want to belong. The author emphasises that the political socialization is the integration of the person into political system due to his enrichment of political experience of previous generations, fixed, actually, in the political culture. It is analysed that most effectively institutions of socialization influence on young people. If parents of the child are politically active members of society they take part in the elections, they are members of political parties, exhibit their civil activity most likely, this pattern of behaviour would be transferred to the child. It is established that youth extracurricular activities in voluntary associations are promotes civic activity in the future adult life.

Текст научной работы на тему «Місце політичної участі у самоідентифікаційному процесі особистості»

a proper and stable rules, as opposed to the general field of culture, has always focused on human activities.

Frame culture of each nation, on the one hand, is in a constant state of movement, on the other — is characterized by relative stability. Therefore, each state corresponds to the base frame model of culture that formed around its core — this component, which largely determines all other components and manifests itself in unique, sustainable livelihoods frames, shapes identity, the mentality of the media and on this basis can provide a culture separate cultural entity. In this frame the core of culture, in our opinion, is the focus on individual or collective values, which, in turn, creates a society individualistic or collecti-vist mentality of the person shown in the focus on personal fulfillment and achievement of personal success, or to achieve collective success and commitment to social solidarity.

It is proved that frames Eastern culture taught people to be dependent on society, or fate, focus on goals of spiritual self or community service in achieving collective success. Western culture in shaping human frames independent creator of their own destiny with a focus on individual achievement, more material success. We should distinguish between western purely individualistic mentality, which is most evident in the US and European, combining moderate individualism and healthy pragmatism, considering the material well-being as a means for full life. Just this frame culture is most relevant Ukrainian mentality and rationalizes the most success in today's globalize world.

Key words: cross-cultural analysis, success, frames, mentality, individual success, collective success.

УДК 316.61+323.2

Г. Г. Уджмаджур1дзе, астрант

М1СЦЕ ПОЛ1ТИЧНО1 УЧАСТ1 У САМО1ДЕНТИФ1КАЦ1ЙНОМУ ПРОЦЕС1 ОСОБИСТОСТ1

Стаття присвячена визначенню мiсця феномену полтичног y4acmi у caMoideH-тифжацтному процес становлення oco6ucmocmi. Розкриваетъся 3Micm caмoiдeн-тифiкaцiг з точки зору coцioлoгiчнoгo тдходу. Поняття <^дентифжащя» описуе процес набуття aвтeнтичнocтi людини. «1дентичтстъ» виступаеякуcвiдoмлeн-ня суб'ектом нaлeжнocтi до miei чи iншoг системи об 'eKmie. Анaлiзуетъcя зв'язок мiж феноменом полтичног учacтi iндивiдiв та пoлiтичнoю культурою сустлъства. Визначено, що практика полтичног учacтi засвоюетъся iндивiдaми завдяки меха-тзмам coцiaлiзaцil.

© Уджмаджурщзе Г. Г., 2015 197

Ключовi слова: самогдентифгкацгя, гдентичшсть, соцгальна гдентичтсть, со-ц1стьна група, пол1тична участь, пол1тична культура, соц!ал!зац1я, пол1тична со-ц!ал!зац1я.

Актуальтсть проблема. Питання щодо дослщження процесу самощен-тифшацп людини стають дедалi значущими для сьогодення. У сучасному суспшьсга життя шдиввдв характеризуемся можливютю вiльного вибору професiй, поглядiв, мюця проживання, дозвiлля тощо. Результатом наяв-ностi таких широких можливостей самореалiзащi людини в сучасному суспiльствi стала менш жорстка iдентифiкацiя iндивiда з якоюсь соцiальною групою та бшьш складний процес визначення власно' щентичносп. Тобто в сучасному суспiльствi величезна кшьюсть чинникiв впливае на самовиз-начення особистостi, п мiсця у сощальнш структурi суспiльства тим, ким людина себе бачить.

Як зазначае М. Шульга, у наш час самощентифшащя виконуе одразу двi функцп: перша функцiя мае зовнiшню направлешсть, вона допомагае з фш-сащею iндивiдом свого становища в системi суспiльних зв'язкiв; друга мае внутршню направленiсть, вона: «.. .вщдзеркалюе вiдчуття особиспстю свое' безперервностi, послiдовностi, тривалостi в чаа, власно' зiбранос-тi в едину психолопчну цшсшсть» [3, с. 52].

Питаннями щентифшацп займаеться низка наук, найбшьш повно цими проблемами займаеться психолопя, фiлософiя i сощолопя. Цi науки узго-джуються в тому, що процес самощентифшацп нероздшьно пов'язаний iз життевим досвiдом кожно' людини. У великiй кiлькостi сучасних демокра-тичних суспiльств величезний вплив на процес самощентифшацп мае практика пол^ично' участi iндивiда. I цей вплив е двостороншм.

В укра'нському суспiльствi така практика лише нещодавно почала впли-вати на самощентифшащю громадян. До цього функщонування украшсько-го суспiльства було обмежене радянськими законами та мехашзмами — со-цiальна мобiльнiсть iндивiдiв була жорстко обмежена, сам мехашзм пол^ично' участi не мав значення. Пюля розпаду Радянського Союзу укра-'нському населенню досi доводиться проходити через процес ресоцiалiзацii й пристосовуватись до нових умов життя.

Аналiз останнгх джерел i публшацш. Сощолопчний тдхщ щодо визначення мiсця практики пол^ично' участi у самоiдентифiкацiйному про-цесi становлення особистостi ще не набув свого кшцевого розвитку. Зараз вш усе ще оформлюеться, вщштовхуючись вiд мiждисциплiнарного досвь ду щодо вивчення цього питання. Базуючись на цьому, були дослщжеш працi: С. Верби, О. Злобшо', В. Кутирьово', А. Нагорного, В. Пантiна, Н. Пашина, О. Резнiка.

Мета роботи — розкрити мюце пол^ично! учасп у самощентифшацш-ному процес особистостi.

Виклад основного матерiалу. Самощентифшащя як процес, який без-посередньо впливае на становлення цшьно!' людсько! особистостi вже досить тривалий час дослщжуеться рiзноманiтними суспiльними науками. Соцю-логiчна наука при вивченш цього процесу робить предметом дослщження взаемозв'язки людини з навколишнiм сощальним середовищем упродовж усього життя шдивща. «Специфша соцiологiчного пiдходу до визначення процесу самощентифшацп полягае в розглядi того, як соцiальне середовище впливае на самовизначення особистосп» [5, с. 50]. Такий тдхщ дозволяе розглянути феномен самощентифшацп в 11 статичному та динамiчному про-явах.

Поняття «щентифшащя» розкривае та описуе процес набуття автентич-ностi особистостi - визначення того, ким е людина [3, с. 51]. Найбшьш близьке та взаемопов'язане поняття з «щентифшащею» е «щентичшсть». Iдентичнiсть у соцюлопчному контекстi виступае як усвiдомлення суб'ектом належносп до тсех чи шшо! системи об'ектiв (спiльнот, груп, клаав) при збереженнi уявлень про цшсшсть та унiкальнiсть власного «Я» [5, с. 50].

Самощентифшащя кожно! людини починаеться з формування його персонально! щентичносп. Суспшьш науки видшяють рiзнi аспекти цього процесу. У сучаснш соцюлогп iдентичнiсть та щентифшащя стввщносять-ся насамперед за принципом «структура — процес» [2, с. 177]. 1дентичшсть формуеться через мехашзм щентифшацп за певним еталоном чи зразком. «Ид самощентифшащею тут розумiеться процес вибору людиною "пех чи шшо! iдентичностi, а також процес формування ще'1 iдентичностi» [6, с. 29].

Ключовою ознакою iдентичностi е усвщомлення «себе» як певного суб'екта системи. Тож самощентичшсть е самоусвщомленням «себе», сво-го мiсця та мюця «iнших» у суспiльствi. Сощальна iдентичнiсть — це усвь домлення себе як члена певних сощальних груп (родини, класу, професшно! групи); пол^ична iдентичнiсть — усвiдомлення себе як прихильника певного поличного режиму, щеологл, полiтичних принципiв та електоральних уподобань. Також можна говорити про культурну щентичшсть (усвщом-лення приналежносп до ушкальнох культури з п характерними елементами), етнiчну та нацюнальну iдентичнiсть (усвiдомлення приналежностi до яко-гось етносу чи нацп i подiл п культурно-мовних традицш), релiгiйну щен-тичнiсть (iдентифiкацiя людини як послщовника яко'сь релтО, гендерну щентичшсть тощо.

Самоiдентифiкацiя у вузькому сена — це знаходження людиною свого мюця у свiтi. У процес щентифшацп iндивiд встановлюе сощальш зв'язки з навколишнiм середовищем, набувае необхщних навичок, знаходить свою

сощальну роль, стае членом декшькох формальних та неформальних соць альних груп. Одночасно з цим сощальне середовище чинить вплив на внут-ршнш св^ людини — у його свщомосп формуються: «"Ми" — вщчуття», усвiдомлення свое'1 належностi до певно'1 спiльноти людей, яке вщбуваеть-ся через антитезу "ми" — "вони". Результатом цього процесу стае форму -вання певно'1 щентичносп особистосп» [3, с. 51].

Схильшсть описувати себе соцiальними термшами, кожен iз яких озна-чае належшсть до групи «ми», посилюеться в процесi формування та роз-витку особистостi.

У процесi самощентифшацп та знаходження iдентичностей його взаемо-зв'язки iз суспiльством посилюються — шдивщ усе бiльше iнтегруеться у рiзнi соцiальнi групи, якi починають вiдiгравати провiдну роль у його житл. Kатегорiя «ми» для особистосп вiдiграе все бiльшу роль, бо членство в цих групах детермшуе його положення в суспшьнш системь «Вщповща-ючи на запитання "Хто я?", люди насамперед зараховують себе до певних формальних чи неформальних груп у суспшьста, указують свое походжен-ня, вiк, профеаю» [5, с. 50].

Визначення категорш «ми», «вони» та «шшЬ> в 1'х соцiологiчному кон-текстi ми можемо знайти в американського соцiолога В. Самнера. «Ми» — це певна спшьнота людей, членом яко'1 людина е або намагаеться стати, група яку людина щентифшуе як «свою» (ам'я, друзi, колеги, люди зi спiльними цiнностями та iнтересами). «Вони» — це спшьнота, членом яко'1 шдивщ не хоче бути. Група «шшЬ» — це такi спшьноти, про якi вiдомо людинi, але в яю вона не бажае вступати [2, с. 178].

Як бачимо, у свщомосп шдивща формуеться певне позищювання основ-них суб'екпв соцiальноï структури суспiльства. Це е важливим мехашзмом у процесi самощентифшацп людини, оскiльки через розумiння не тшьки свого положення й мюця у суспiльствi, а й шших, формуеться розумiння основ життя у суспшьста, що дае змогу: «.. .визначити соцiальне значення свого "я"» [5, с. 53].

Таким чином, значення щентичносп у межах самощентифшацп ми можемо розглядати як: «.. .групову належшсть, яка усвщомлюеться iндивiдом i скеровуе його поведiнку. Оскiльки людина водночас вщносить себе до рiзних значущих груп, iдентичнiсть набувае багатовимiрностi» [2, с. 178].

Засновником теорп iдентичностi е Е. Eрiксон. У сво'х працях вiн придь ляв багато уваги дослщженням формування щентичносп людини i бачив ïï як ушверсальну адаптацiйну структуру, як певний «.процес переходу життевого досвщу в шдивщуальне "я"» [5, с. 51]. В цьому контекст велике значення ввдгравала соцiальна iдентичнiсть, яка штегруе людину в груповi взаемозв'язки, робить ïï солщарною iз соцiальними, груповими щеалами.

Пщ груповою iдентичнiстю bïh po3yMiB включенiсть у pi3Hi спiльноти, тд-крiпленy суб'ективним вiдчyттям внyтрiшньоï едност з такими стльнота-ми. Значну роль ввдграе також психосоцiальна щентичшсть, яка дае люди-Hi вщчуття значyщостi свого буття в рамках даного сощуму, групи [5, с. 51].

Е. Фромм у своïх дослiдженнях також придiляв увагу функщям щенти-фшацп особистостей. BiH зазначав, що спiввiдношення себе з певними щеями, цiнностями, соцiальними групами е «.. .одшею з провiдних людських потреб, складовою самоï сyтi людського буття» [5, с. 51]. Потреба в само-визначенш, самощентифшацп завжди була важливою потребою людини. Фромм вважав, що ця потреба вкоршена в самш природi людини, виходить iз самих умов людського iснyвання та е джерелом наших штенсивних праг-нень [5, с. 51].

Е. Пденс у роботi «Сучасшсть i самощентичшсть» говорить, що в сучас-ному сyспiльствi перед людьми гостро постали проблеми формування ïхньоï самоiдентичностi. Цi проблеми пов'язанi iз трьома визначними рисами сyчасностi: перша - це крайнш динамiзм сощальних систем — неймовiрно збiльшена швидкють змiн yсiх процесiв, що наявш в сyспiльствi; друга — це глобалiзацiя соцiальних процесiв — рiзнi сторони свiтy, соцiально й ш-формацiйно залyченi у взаемодiю один з одним; третя — це поява особливих сощальних шститулв. У зв'язку iз цим самоiдентифiкацiя людини може: «...реал1зовуватися на рiзних рiвнях — iндивiдyальномy i соцiальномy, i в рiзних формах — нащональнш, етнiчнiй, кyльтyрнiй та iнших, що вщ-рiзняються своею спрямовашстю» [5, с. 51-52].

Таким чином, щентифшацшний процес виконуе одразу двi функцп для формування людсь^' особистостi: перша формуе «внутршш» орiентири себе як цшсну психологiчнy особистiсть; друга — «зовшшш» орiентири, що пов'язанi з фшсащю свого становища в суспшьнш системi. У людськiй свiдомостi зароджуються категорп «Я», «Ми», «Вони», «1ншЬ>. Iндивiд по-чинае асоцiювати себе з певною сощальною групою, щеолопею [3, с. 52]. Його щентифшацшна позицiя проявляеться й у сферi полiтичного — тим, за кого вш голосуе, яким чином проявляе свою суспшьно-пол^ичну пози-цiю, у яких дiях вiн готовий брати участь, як громадсько-полiтичнi практики для нього притаманш, яким чином вш доносить своï бажання та по-зицп до полiтичноï ел^и. Загальним термiном для таких дш та позицiй iндивiда е «пол^ична участь».

Те, яким чином феномен полiтичноï yчастi пов'язаний iз самою самощен-тифiкацiею iндивiдiв, ми можемо зрозум^и зi спiльноï роботи С. Верби й Г. Алмонда «Громадянська культура: пол^ичш установки i демокра^я у п'яти нацiях» (The Civic Culture: Political Attitudes and Democracy in Five Nations). Саме ця робота дае нам змогу зрозум^и, що пол^ична участь ш-

диввдв у всш множиш ïï проявiв е виявом полiтичноï культури конкретного сустльства. У багатьох державах для громадян юнуе звична практика брати участь у голосуванш i навiть у протестних дiях, але лише в крашах iз громадянським типом полiтичноï культури iндивiди будуть робити це до-бровiльно i без примусу з боку правлячоï елiти. Саме добровшьшсть поль тичноï участi i ïï усвщомлешсть дають нам можливють говорити про те, що така участь е проявом особиспсних позицш i переконань iндивiдiв.

В умовах функцюнування суспiльства такi практики набуваються в ходi процесу соцiалiзацiï шдиввдв, який передбачае нав'язування 1м потреб громадян^^ та полiтичноï активностi. Першi допомагають людям знайти свое мюце в суспiльствi — увiйти в певну сощальну групу; друп призна-ченi для ефективного функцiонування демократично! держави. «Громадян-ська культура передаеться в ходi складного процесу, який включае в себе навчання в багатьох сощальних шститутах — у сiм'ï, групi однолiткiв, у штш, на робочому мiсцi i в полггичнш системi як такiй» [1, с. 10].

Самощентифшащя як процес ототожнення шдивщом себе з шшою лю-диною, групою, зразком вщбуваеться в процесi соцiалiзацiï. За допомогою цього процесу шдивщ засвоюе норми, цшносп, сощальш ролi, моральнi якост представникiв тих соцiальних груп, до яких вш належить або прагне належати [5, с. 50].

Е. Дюркгейм описав теорш трансляцп соцiальних iдентичностей. Вiн говорив, що рiзноманiтнi груповi належностi iндивiдiв (релшйш вiрування, моральнi норми i принципи та ш.) становлять конструкт «соцiальноï сут-ностi» особистостi. Згiдно з Дюркгеймом, «сощальна сутнiсть» (тобто со-цiальна iдентичнiсть) передаеться в процеа соцiалiзацiï вiд поколiння до поколшня [5, с. 52].

Вiдомий радянський учений, засновник теорп дiяльностi О. Леонтьев розглядав соцiалiзацiю як «процес народження i трансформацп особистос-п людини в ïï дiяльностi, що вщбуваеться за конкретних сощальних умов» [4, с. 173]. Вш вважав, що свщомють людини, ïï особиспсть е похщною вiд ïï предметноï дiяльностi, змiст якоï визначаеться шдивщуальними можли-востями людини та об'ективними сощальними умовами. Становлення осо-бистосп, за Леонтьевим, не детермiнуеться суто бюлопчними або соцiаль-ними чинниками, а е результатом активноï дiяльностi самоï людини. Отже, соцiалiзацiя е пщгрунтям самоiдентифiкацiï. А соцiалiзований шдивщ, особистють — це продукт активноï власноï дiяльностi, а не просто вщбиток загальних соцiальних умов [7].

Первинним мехашзмом соцiалiзацiï е iмiтацiя. Цей механiзм дiе ще з ди-тячого вiку — дитина намагаеться повторювати поведшку батькiв, родичiв,

сусвдв, друзiв. На наступному етат розвитку особистостi вже проходить щентифшащя людини, тобто усвiдомлення належностi до чи шшо'1 спiльноти. Через щентифшацда дiти сприймають та засвоюють цшносп, норми, зразки поведiнки агенпв первинно! соцiалiзацii як власнi [7].

Однак нас щкавить дещо вужчий аспект соцiалiзацii — полiтична со-цiалiзацiя. Норми й практики пол^ично!' участi передаються iндивiдам через процес пол^ично!' соцiалiзацii. Iндивiд може вважатися достатньо пол^ич-но соцiалiзованим, якщо вiн «.. .пов'язаний iз необхiдною кшьюстю струк-турних елементiв суспiльства i засвоюе полiтичний досвiд соцiуму, що кристалiзуеться у полiтичнiй культурi. Пол^ичний досвiд — результати пол^ично!' дiяльностi всiх соцiальних груп» [7].

Пол^ична соцiалiзацiя особистостi — це штегрування iндивiда у поль тичну систему завдяки збагаченню його пол^ичним досвщом попереднiх поколiнь, зафiксованим, власне, у пол^ичнш культурi. Полiтична сощаль защя в цьому процесi вiдiграе роль мехашзму збереження полiтичних щн-ностей i цiлей системи, дае можливiсть зберегти наступнiсть поколiнь [7].

Найбшьш ефективно iнститути соцiалiзацii впливають на людей молодого вшу. Саме молодь найчаспше контактуе з такими шститутами, як ам'я, школа, групи штереав. Саме освiтня система виховуе основи суспшьного життя молодi. Помiчено, що чим вищий рiвень освiченостi людини, тим бiльше вона пол^ично i громадсько активна: «Тi, хто волод^ть бiльш ви-соким рiвнем освiти, голосують частiше i часпше беруть участь у полiтицi» [10, с. 176].

Сам процес передачi норм i моделей пол^ично!' учасп iндивiда почина-еться у ам'!'. Саме цей iнститут забезпечуе первинну соцiалiзацiю iндивiда. Якщо батьки дитини е пол^ично активними членами суспшьства — беруть участь у виборах, е членами пол^ично!' партп, проявляють громадянську актившсть — найбiльш ймовiрно така модель поведiнки буде передана i дитинi. «Дослiдження пол^ично!' соцiалiзацii виявило передачу полiтичних iдеалiв i звичок мiж поколiннями та дослщило наслiдки характеру владних стосункiв усередиш ам'1 на характер режиму» [9, с. 138].

Наступний етап соцiалiзацii проходить у шкшьному вiцi. «Ус дослщжен-ня пол^ично!' активностi наголошують на мiцному зв'язку мiж формальною осв^ою i полiтичною участю» [9, с. 141]. За цей час шдивщи набувають необхщних соцiальних навичок, беруть участь у шкшьних оргашзащях i студентському самоврядуваннi, набувають лщерських якостей та практи-кують громадсью заходи. Встановлено, що молодiжна позанавчальна дь яльнiсть у добровiльних асощащях сприяе громадянськiй активностi у май-бутньому, дорослому життi. Зокрема, найбшьше заохочують майбутню

пол^ичну участь таю види молодiжноï дiяльностi, як участь у студентських радах, товариствах, клубах обслуговування, музичних, драматичних та ре-лшйних гуртках [8, с. 22].

Таким чином, ми можемо говорити, що практика полiтичноï учасп не-роздшьно пов'язана з пол^ичною культурою конкретного сустльства. Основним мехашзмом передачi полiтичноï культури вщ поколiння до по-колiння е процес полiтичноï соцiалiзацiï iндивiдiв, який, у свою чергу, е тдгрунтям самощентифшацшного процесу. Тобто полiтична участь вихо-вуеться у суспiльствi завдяки самощентифшацп iндивiдiв через механiзми полiтичноï соцiалiзацiï.

Висновки. У даному дослщженш ми з'ясували, що процес самощенти-фшацп нероздiльно пов'язаний iз життевим досвiдом кожнох людини. У ве-ликiй кiлькостi сучасних демократичних суспшьств значний вплив на процес самощентифшацп особистостi мае практика полiтичноï участi iндивiда. I цей вплив е двостороншм. Самоiдентифiкацiя кожноï людини починаеть-ся з формування його персональноï iдентичностi. У сучаснiй соцюлогп iдентичнiсть та iдентифiкацiя спiввiдносяться насамперед за принципом структура — процес.

У процес щентифшацп iндивiд встановлюе соцiальнi зв'язки з навко-лишнiм середовищем, набувае необхщних навичок, знаходить свою соцi-альну роль, стае членом декшькох формальних та неформальних сощальних груп. У процеа самощентиф^ацп та знаходження щентичностей його взаемозв'язки iз суспiльством посилюються — шдивщ усе бшьше штегру-еться у рiзнi соцiальнi групи. 1дентифшацшний процес виконуе одразу двi функцй для формування людськоï особистосп: перша формуе «внутрiшнi» орiентири себе як цшюну психологiчну особистiсть; друга — «зовшшш» орiентири, що пов'язаш з фiксацiею свого становища в суспшьнш системi. У людськiй свщомосп зароджуються категорй «Я», «Ми», «Вони», «ХншЬ».

Самоiдентифiкацiя як процес ототожнення шдивщом себе з шшою лю-диною, групою, зразком вщбуваеться в процеа соцiалiзацiï. За допомогою цього процесу шдивщ засвоюе норми, цшносп, сощальш рол^ моральнi якостi представниюв тих соцiальних груп, до яких вш належить або прагне належати.

Практика полiтичноï участi нероздiльно пов'язана з пол^ичною культурою конкретного сустльства. Основним мехашзмом передачi полiтичноï культури вщ поколiння до поколiння е процес полiтичноï соцiалiзацiï iнди-ввдв, який, у свою чергу, е пщгрунтям самоiдентифiкацiйного процесу. Тобто пол^ична участь виховуеться у суспiльствi завдяки самощентифша-цй iндивiдiв через мехашзми полiтичноï соцiалiзацiï.

Л1ТЕРАТУРА

1. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии / Г. Алмонд, С. Верба // Полис. - 1992. - № 4. - С. 122-134.

2. Злобша О. Громадянський ирост1р Украши: стутнь щентифшацн та чинники консолщацн / О. Злобша, О. Резшк // Соцюлопя: теор1я, методи, маркетинг. -2006. - № 2. - С. 177-194.

3. Кутирьова В. I. Полггико-щеолопчш самощентифшацп украшського студентства: динамша та актуальний стан / В. I. Кутирьова // Украшський сощум. - 2013. -№ 4(47). - С. 51-60.

4. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев. - М. : Политиздат, 1975. - 304 с.

5. Нагорний А. I. Самощентифшащя як спошб запобнання особистюнш криз1 / А. I. Нагорний // Держава та регюни. Сер1я Соц. комушкаци. - 2010. - № 2. -С.50-57.

6. Пантин В. И. Политическая и цивилизационная самоидентификация современного российского общества в условиях глобализации / В. И. Пантин // Полис. -2008. - № 3. - С. 29-39.

7. Пашина Н. П. Формування полiтичноï щентичносп в процес сощал1зацн осо-бистост у сфер1 пол1тики [Електронний ресурс] / Н. П. Пашина // Полгголог. записки. - 2011. - № 4. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Polzap_2011_ 4_16.pdf. - Заголовок з екрана.

8. Резшк О. С. Членство у громадських оргашзащях як кооперативна практика / О. С. Резшк // Укр. сощум. - 2009. - № 2 (29). - С. 22-33.

9. Burns N. The private roots of public action: gender, equality, and political participation [Text] / N. Burns, K. Schlozman, S. Verba. - Cambridge : Harvard University Press, 2001. - 480 p.

10. King G. Designing social inquiry: scientific inference in qualitiative research [Text] / G. King, R. Keohane, S. Verba. - Princeton : Princeton University Press, 1994. -247 p.

МЕСТО ПОЛИТИЧЕСКОГО УЧАСТИЯ В САМОИДЕНТИФИКАЦИОННОМ ПРОЦЕССЕ ЛИЧНОСТИ

Уджмаджуридзе Г. Г.

Статья посвящена определению места феномена политического участия в самоидентификационном процессе становления личности. Раскрывается содержание самоидентификации с точки зрения социологического подхода. Понятие «идентификация» описывает процесс приобретения аутентичности человека. «Идентичность» выступает как осознание субъектом принадлежности к той или иной системе объектов. Анализируется связь между феноменом политического

участия индивидов и политической культурой общества. Определено, что практика политического участия усваивается индивидами благодаря механизмам социализации.

Ключевые слова: самоидентификация, идентичность, социальная идентичность, социальная группа, политическое участие, политическая культура, социализация, политическая социализация.

THE PLACE OF POLITICAL PARTICIPATION IN THE PERSONALITY' SELF-IDENTIFICATION PROCESS

Udzhmadzhuridze G. G.

The article is devoted to definition of the place ofpolitical participation phenomenon in the process of individuals' self-identification formation. The author emphasizes the urgency of studying this issue in the conditions of modern society. The content of self-identification concept from the perspective of the sociological approach is exanimated. In modern society the life of individuals is characterized by the possibility offree choice of professions, beliefs, leisure, etc. In other worlds a huge number of factors effect on the person's self-identification, on the view how person determinate himself in the society.

The article says that the concept of «identification» is describes the process of acquiring of human authenticity. The «identity» term is described as an awareness of the subject of his belonging to one or another system of objects. In modern sociology the identity and identification terms are correlated primarily on the structure-process principle. It can be said that self-identity is the awareness of «My-self» and designated of «others» in the society.

It is tracked that in the process of identification the individuals establishes their social ties with the social environment, acquires the necessary skills, finds their social role, becoming a members of several formal and informal social groups. At the same time the social environment influence on the inner world ofperson — in his mind forming «We-feeling», the awareness of belonging to a certain community ofpeople. It is found out that the need for self-determination, self-identification has always been an important human need of life.

The article says that the work of G. Almond and S. Verba allows understanding that the political participation of individuals across all of its manifestations is a manifestation of the political culture of a particular society. In many states there is a usual practice for the citizens of voting and even protest actions, but only in countries with civil type ofpolitical culture, individuals will do it voluntarily and without coercion. It is tracked that the civic culture is transmitted during the complex process of education in many social institutions — the socialization process. Self-identification process is also occurs in the process of socialization.

The article describes that through this process the individual learns the norms, values, and social roles, moral qualities ofrepresentatives of the social groups to which he belongs

or want to belong. The author emphasises that the political socialization — is the integration of the person into political system due to his enrichment of political experience of previous generations, fixed, actually, in the political culture. It is analysed that most effectively institutions of socialization influence on young people. If parents of the child are politically active members of society — they take part in the elections, they are members ofpolitical parties, exhibit their civil activity — most likely, this pattern of behaviour would be transferred to the child. It is established that youth extracurricular activities in voluntary associations are promotes civic activity in the future adult life.

Key words: self-identification, identity, social identity, social group, politicalparticipa-tion, political culture, socialization, political socializa.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.