CC BY
47
Метагсторичш шдвалини перюдизацп гсторп св^овоГ музичноГ культури
Олександр Опанасюк
КиУвський нацональний ун1верситет культури / мистецтв, УкраТна кафедра народнопсенного / хорового мистецтва, доктор мистецтвознавства, професор
Анотафя. Перiодизацiя iсторГГ свпово'Г музики здiйснюeться на основi визначення закономiрностей процесуального буття культур, Гх образного типу та хронотопу в просторi останнього (умовно) 5000-лiтнього метаперiоду. На метакультурному рiвнi розрiзняються: символiчне (давнi культури), класичне (Антична культура), романтично-смислове, загально - романтичне ^зантшська культура), Ытенцюнально-смислове / штенцюнально-романтичне, загально - Ытенцюнальне (бвропейська культура) музичне мистецтво з вщповщними принципами моделювання культурно-художнiх явищ.
Ключов1 слова: образний тип культури; процесуальне буття культури; культурний метаперюд; символiчне, класичне, романтичне, iнтенцiональне музичне мистецтво; концепщя iнтенцiоналiзму культури iмистецтва.
LCC Subject Category: ML162-197
Вступ
Перiодизацiя icTopii музики - фундаменталь-не питання сучасного музикознавства. З огляду на актуалiзацiю певних аспектГв контекстуального зрiзу вторичного становлення музики його змicт визначаеться багатьма авторами по-рiзному. Разом з тим констатуеть-ся, що «... однiею з головних вимог до нового методу кторичного музикознавства е визначення лопки музично-Гсторичного процесу ...» [32, c. 15]1.
Слiд вiдзначити й реалп в доcлiдженнi перюдизацп icторГí музики: «... до цього часу не бу-ло створено систематично'' пращ, яка вщслщ-ковуе об'ективну стильову едшсть виразових заcобiв музики в 1'х icторичному cтановленнi, не сформован единi принципи, покладенi за основу як гармони, так полiфонfí i формоут-ворення» [26, с. 8]; «... остаточно питання про те, як саме необхщно дГлити кторш музики, не було розв'язане» (Th. Hochradner, цит. за [24, c. 290]); не узгоджена «одиниця вимiру» для «визначення складного й суперечливого
1 Аналогiчне вiдзначав О. Зшькевич: «... теперш-нiй рiвень науковоТ думки наполегливо вимагае переходу вщ... iсторико-емпiричних дослiджень (вони були необхщш на певному етапi та свою роль - ба-зову для науки - вже вщграли] - до кторико-теоретичних (маеться на увазi не теорiя музики, а теорiя музично-кторично'Т науки]» [10, с 45].
DOI: 10.22178/pos. 19-7
процесу еволюцп художньо'' культури» [24, c. 290]; «одне з надважливих питань» - «кри-терп перiодизацГí музично-icторичного процесу» [7, c. 57] залишаеться вГдкритим. Чима-ло публiкацiй з перiодизацГí Гсторп музики, окрГм аналiзу рГзних момеш1в з даного питання, на концепцшному рГвш не пропону-ють шляхи його вирiшення.
Виcловленi побажання щодо пошуку глибин-них засад в дослщженш музично-кторичного процесу
- наприклад: «Справжня мета кторичного дослщження полягае в тому, щоб сприяти т-знанню загальних для вах чаав первинних закошв, як обумовлюють ус переживання i художш форми» (Г. РГман, цит. за [32, c. 2425]);
«НайважливГшою проблемою пщ час побудо-ви теорГ' кторп музики завжди залишаеться виявлення позамузично'1 основи епохальних змш стилГв» (К. Зенюн [8, c. 41]);
зауваження щодо «побудови нових моделей музично-кторичного процесу» на основГ «фу-ндаментальних теоретичних конструкцш А. ТойнбГ О. Шпенглера, I. Тена, Й. Гейзинги, Т. де Шардена, К. Ясперса, М. Бердяева, П. Со-роюна, Л. Гумильова. Л. Февра, Ф. Броделя та ш.» (С. Шип [32, c. 29])
- фактично не були здшснеш сучасною музи-кознавчою наукою.
Якщо до цього додати мiркування О. Лосева стосовно дослщження стилю в контексп «по-замузичних» чинниюв (стиль е «принципом конструювання всього потенцiалу художньо-го твору на основi його тих чи шших над-структурних i позаструктурних заданостей i його первинних моделей, як вiдчуваються, однак, iманентнi самим художнiм структурам твору» [12, с. 226]), стае очевидним необхщ-шсть пошуку для визначення перюдизацп юторп музики саме тако! фундаментально! позамузично'' основи.
Необхiдно деюлька слiв сказати i про нама-гання будувати перiодизацiю iсторГi музики з огляду на визначення п предмету, який мае «оргашчно поеднувати специфiчне та ушвер-сальне ... бути зорiентованим на проблематику сучасно!' гуманiтаристики ... охоплювати нарiжнi питання юторп музики в !'х музичних виявах». При цьому, за твердженням Ю. Чекана, перюдизащя повинна «Грунтуватися на власне музичних засадах», а предметом юто-рп музики мають стати «процес змш штона-цiйного образу свiту; факти, стадп та рушiйнi сили цього процесу» [30, с. 18-20].
Не заперечуючи такого пiдходу, який сприяе Грунтовшшому визначенню основи в досль дженнi iсторГi музики, незважаючи на те, що iсторiя музики дшсно е «поняття практично всеосяжне», яке «охоплюе низку субдисцип-лiн, що зосереджують увагу на творчостi ми-нулих епох та розвитку нащональних компо-зиторських шкiл, на еволюцп стилiв та жан-рiв», погоджуючись iз тим, що «найпершим кроком» у дослiдженнi музики мае стати «визначення предмету юторп музики» [30, с. 17], зауважу наступне.
В принципi, будь-яке явище передбачае всео-сяжнiсть i приналежнiсть до сфери ушверсу-му (загальний, феноменолопчний плани), яку вербально неможливо однозначно визначи-ти. Разом з тим, кожне явище передбачае ш-тенщю конкретного буття, яке в процес сво-го становлення вибудовуе рiзнi акцентуацп. Iсторiя музики також позначена змютовою всеосяжнiстю; вiдповiдно, предметом юторп музики можуть бути будь-яю аспекти куль-турно-художнiх явищ - залежно вщ запиту дослiдника. Як же бути i як вийти iз «зачаро-ваного» кола всеосяжносп?
Як каже давня мудрiсть, всьому е свш час! Тобто Час, Сучаснсть диктують вимоги, ви-
будовують ракурс спостереження, актуалiзу-ють змкт наукового дослiдження. Те, що було актуальним для Середньовiччя, Вiдродження, епохи романтизму чи давшх культур, не-прийнятне для запитiв сучасно'' культури. Вь дтак, предметом iсторГi музики мае стати су-часний зрiз буття музично'' культури, й найа-ктуальнiшi моменти! Але як !х визначити та як прийти до быьш-менш об'ективно'' позицп щодо вщповод на зазначенi питання та питання перюдизацп юторп музики?
Мета статтг - обГрунтування точки зору, згщно яко'' визначення закономiрностей метафоричного буття культури сприяе й визначенню перюдизацп юторп свггово'' музики. Метаiсторичний зрiз дае можливють зрозумь ти змiст розвитку музичного мистецтва у пе-вному метапросторi та його актуальнi запити на сучасному етапi становлення. При цьому за основу беруться авторська теорiя штенщона-лiзму культури i мистецтва та концепщйного плану теза: «динамжа культуры обумовлюе динамгку розвитку стилю мистецтва»2. Адже будь-яю змiни стилiв, напрямiв, штонацшно-го образу свггу, мистецьких явищ, навiть «ду-ховно-юторично'' самосвiдомостi людства»3 слiд спiввiдносити з процесуальним буттям культури; саме культура моделюе й детермь нуе !х розвиток вiдповiдно до розгортання штенщонально'' програми i перiодiв свого становлення.
Перюдизащя юторп свггово! музики здiйснюеться в контексп розгляду понять ттенщя, образний тип, процесуальне буття, структуральний вим1р, хронотоп культури, як визначають особливост й специфжу розвитку i е тими «стовпами», що тримають свггобудову музично'' культури зокрема та буття культури загалом.
Виклад матерiалу статп передбачае поси-лання на схему рисунка (далi - Рисунка).
2 Шдроздш 5.1: Динамiка культури - динамжа стилю: основы перюди та ушверсальш стилi мистецтва бвропейсько! культури [18, с. 260-278].
3 Розд!л 2: «Музика в контексп духовно-кторично! самосвiдомостi людства»; розд!л 3: <^хи iсторi! в дзеркалi епох духовно-кторично! самосвь домостi людства» (В. Медушевський, [14, с. 150-182, 183-290]).
I—II OCbOBi 3pi3H докторш, icropifl
prehistory, history
«----1
I
символ 14 на ^ symbolic
Давш культури Ancient cultures
заганчення темного 5000-лггнього перюду Кал1-Югн the end of the dark 5000-year period Kali Yuga
■ Ера Риб
- Fish Age
заганчення ending
OCbOBi 3pi3H Ясперса flaspers' Axial Age Cut)
початок свгглого
перюду light period beginning
I----
початок
beginning
Ера Водол1я
Aquarius Age ■
ШОСЬОВИЙ 3pÍ3
осьовий час Axial Age
II
класична classical
Г
IV ОСЬОВИЙ 3pi3
BiK науки i TexHirai
age of science and technology
форми мистецтва ГеГеля Hegel's forms of art
III
Антична культура Antique culture II III IV I I I-II-
омантична (штеншонально-романгнчна - Опанасюк)
romantic (intentionally-romantic - Opanasiuk) -ф------к
бвропейська культура European culture
II
III IV-?
Шзантшська культура Byzantine culture I II III II II
1 Г
11—If
IV
1 г
до Hauioi ери
before Christ
-О 0-
Hauioi ери Anno Domini
XX
Рисунок - Схема полшшно-полтластово-полювильового буття культури в останш 5000-л1тшй метаперюд (Figure - The scheme of poly-lineal poly-layer poly-wave being of culture in the last 5000-year meta-period)
Вш показуе, що на сустльне буття впливають рiзного роду явища, змiст (впливу] яких лю-дина далеко не завжди усвiдомлюе. Проте цi явища реальш; врахування ТхньоТ природи, динамiки розвитку та процесуального буття культури сприяе здшсненню об'ективноТ характеристики кторичного i метаiсторичного розвитку музичноТ культури. Вщтак, дискурс наочно iлюструеться графiчним зображен-ням.
На сьогоднi проблема образних титв культур залишаеться вщкритою. Те, що зазвичай пе-редбачають рiзнi концепцп i публжацп з цьо-го питання, е недостатшм: маемо назви культур в кторичному становленнi, але вiдсутнiй аналiз Тх процесуального буття i вщповщна образно-змiстова типологiя. При цьому питання трактування культури як живого сус-пiльного органiзму, спiввiднесенiсть культур i епох з темпоральними i процесуальними характеристиками та вщповщним метапросто-ром також не беруться до уваги4.
1нший пiдхiд пропонуеться у роботах автора. Зокрема, в монографп «Художнш образ: структурна феноменолопя i типологiя форм» ви-значено 4 основнi (символiчний, класичний, романтичний, штенщональний), 16 похiдних образних титв [20, с. 160-192]. Очевидно, це питання потребуе додаткового аналiзу. Як i те, що визначеш 4 основы та 16 похщних титв художнього образу е свого роду щеальни-ми формами, що в конкретних випадках може отримати вщповщну змктову корекцiю. Ра-
4 Усталеною е практика, коли тдручники з культурологи без особливого розрiзнення в один ряд ставлять певш культури та епохи, не передбачаючи жодних зауважень щодо метакторичного станов-лення, закономiрностей розвитку певноТ культури, св™во'Т цившзацп: 3.2. Культура Месопотамп та Египту, 3.3. Традицшш культури Стародавнього Сходу (Iндiя, Китай], 3.4. Античнiсть як тип культури, 3.5. Культура европейського середньовiччя, 3.6. Становлення новоевропейськоТ культури (Вщро-дження, доба Реформацп, Просвггництво, XIX ст.] [11]. 1нший навчальний посiбник в роздiлi «1сторич-ш форми культурних свтв» пропонуе теми: 7. Пер-вiсна культура, 8. Давш цивiлiзацiТ Сходу (Египет, Месопотамiя, Iндiя, Китай], 9. Антична культура, 10. Культура Середньовiччя, 11. Культура Вщродження, 12. Культура Нового часу, 13. Культура НовггньоТ епохи [21].
Не потребуе особливого коментаря стосовно того, що музична культура, як загалом мистецтво, розг-лядаються в аналопчнш перспектив!
зом з тим, чотири ушверсальш образш типи дають можливкть предметно визначити ку-льтурно-художне становлення певноТ культури та свгговоТ культури, вiдтак здiйснити вщповщну перюдизащю кторп музики.
У даному разi актуальною е фыософсько-культуролопчна концепцiя Г. ГеГеля: давнi культури (Стародавнш Египет, Стародавня Iндiя, Стародавнш Китай та шшЦ спiввiдно-сяться iз символiчною формою мистецтва, Антична культура - з класичною, Европейсь-ка культура - з романтичною формами5. Ди-намжу й закономiрнiсть розвитку мистецтва фiлософ пояснюе теоркю становленням Свi-тового Духу в метапросторi свiтовоi цивiлiза-Д11.
Якщо взяти до уваги символiчну, класичну, романтичну форми мистецтва Г. ГеГеля i до-дану мною четверту форму - штенщональну, яку фыософ певною мiрою передбачае хоча й не визначае6, стае можливою кристалiзацiя динамiки процесуального буття свiтовоi культури i мистецтва за останнш (умовно] 5000-лiтнiй метаперiод7 у контексп унiвер-
5 Г. ГеГель в щлому не спiввiдносить романтичну форму з Европейською культурою, хоча зазначае, що ця форма: «... мае своею батьгавщиною двi пiвкулi: Захiд - вщхщ духу в його суб'ективний св^, i Схiд -перше розширення свiдомостi, яке прагне звiльни-тися вщ конечного» [5, с. 269].
В той же час, характеристика фшософом роман-тичноТ форми насичена матерiалом, здебiльшого приналежним до простору ЕвропейськоТ культури, що пояснюе причину трактування ТТ як романтичноТ.
Образний тип ЕвропейськоТ культури визнача-еться й по-шшому. О. ШпенГлер трактуе 11 як фаус-т1вську [33]. Однак таке визначення не пщкршлено належним аналiзом i концепцiйним обГрунтуван-ням. До того ж, iншi видiленi ШпенГлером культури - Аполлошвська (Греко-Римська], Вавилонська, Еги-петська, Ыдшська, Китайська, Магiчна (Вiзантiйсь-ко-арабський свгг], Майя - у контекст1 визначення образного типу не щентиф^ються, що вказуе на вщсутшсть системного тдходу до розв'язання дано-го питання.
6 Загалом це зводиться до спостереження стадп в розвитку мистецтва, коли воно вичерпуе потенщал i виходить за своТ межi [5, с. 315-318].
7 Б1льш-менш предметно ми можемо аналiзувати артефакти св™во'Т культури в межах останнiх п'яти-шести тисяч рокiв. Метаперiод умовно визначаеться як 5000-лггнш. В основi такого пiдходу е межi пер-шоТ темноТ 5000-лiтньоТ фази КальЮги, початок якоТ в давньоiндiйськiй космогонп й фiлософiТ спiввiдно-
сально'' структури - тетрактиди: давш культури стввщносш i3 символiчним типом, Антична культура - з класичним; Bi3a№rMcb-ка i Свропейська культури вщповщно трак-туються як романтично-смислова, загально -романтична та штенцюнально-смислова / штенцюнально-романтична, загально - ште-нцiонaльнa.
Схема Рисунка наочно ыюструе метаюторич-ний розвиток культури й мистецтва з чггко визначеними чотирма щаблями становлення. Окрiм того, схема показуе, що хронотоп культури обумовлюе образний змiст принале-жних до метaперiоду культур. Очевидним е й те, що образний тип i вщповщш йому ушвер-сальш форми мистецтва позначаються на принцип моделювання певною культурою мистецьких творiв.
Упевненiсть щодо визначено'' лшп культурного метапростору можуть похитнути культури шших регiонiв, в тому чи^ й маловщо-мi та ще, можливо, невiдомi культури. Хоча на перший погляд ця обставина ускладнюе ви-ршення поставленого завдання, проте у пи-тaннi визначення динамжи метакультурного розвитку слiд враховувати наступш два мо-менти.
Перший простежуеться в самш зaкономiрно-стi буття будь-якого явища. Адже якщо яви-ще виникае, воно обов'язково передбачае прогресш розвитку. Культура - культурне i метакультурне буття - не е винятком; вщпо-вiдно й тут треба виходити з процесуальних i структуральних зaкономiрностей.
Другий момент пов'язаний iз присутнiстю домтантного вектора в культурному й ме-такультурному становленш. Маеться на увaзi моделювання актуальних i проективних мо-ментiв у процесуальному розгортaннi культури. Загалом таю процеси не викликають заперечення в сучаснш нaуцi, якщо ця пози-цiя стосуеться певно'' культури (наприклад, шхто не заперечуе ролi певно'' кра'ни чи реп-ону в розвитку жанру симфонп в европейсь-кiй музищ). Однак, якщо принцип домшант-ного вектора розглядати в метакультурному зрiзi, часто науковий дискурс демонструе не-
ситься з датою 3102 р. до н. е. [2, с. 227]. Детальшше питання визначення 5000-лггнього метаперюду, рiзночитaнь дат його початку i заганчення, початку свiтлого перiоду (але в тих же межах КальЮги] подано у [19, с. 194-200].
розумшня, несприйняття, або ж кнорування цього питання. Пояснити такi рефлексп мож-на недостатнiм усвiдомленням буття певноТ культури i метакультури як живих сусшль-них органiзмiв.
Якщо розглядати певну культуру як хронотоп метакультурного буття, очевидно: культури мають мкце у метакультурному просто-рi й не виходять за його межь хоча можуть юнувати в ньому та виявляти регенеративного i релжтового плану спалахи (за Л. Гуми-льовим]. Природу даного феномену визначае метакультурний прос^р як конкретний сус-тльний органiзм з притаманним йому про-цесуальним i структуральним буттям. I саме в контекст останнього визначеш Г. Гегелем культури iснують як фази становлення метаперюду. При цьому жодна з них не змшила свого «статусу» й надалi продовжують юну-вати в метакультурному просторi саме у своТй вихщнш штенцп.
Що все це так вщбуваеться свiдчить наступне. Оригiнальнiсть культур не заперечуеться, проте визнання Тх заслуг на сучасному етапi становлення обумовлено канонами ЕвропейськоТ культури, яка у 5000-лггньому метапро-сторi виражае домiнантнi позицп його розви-тку.
Прикладом е дiяльнiсть iндiйського музикан-та Равi Шанкара (1920-2012], який на геша-льному рiвнi демонструе принципи давньоь ндiйського музикування (виконання, iмпро-вiзацiя, створення музики]. Однак, якщо взя-ти до уваги його композицп европейського спрямування (наприклад: Перший i Другий концерти для ситара з оркестром, Симфошю], побачимо, що шдшський музикант тдпоряд-ковуе давш канони европейськш традицп; до того ж, його европейськ опуси не можна ста-вити на один рiвень з давньоiндiйською практикою музикування, вщповщно давньоь ндiйською музикою загалом.
Хто заперечить европейське шдГрунтя твор-чостi японського композитора Тору Такемщу (1930-1996]? Чим вiдрiзняеться його музика вщ музики нiмецького композитора Карл-гайнца Штокгаузена (1928-2007], украТнсько-го композитора Валентина Сильвестрова (нар. 1937], чи росшського Альфреда Шштке (1934-1998]? Можна вiдзначити нацiональнi аспекти Тх творiв, своерiднiсть образноТ паль три, проте все це включено в змютову канву
образного типу Свропейсько! культури i ху-дожнього принципу музикування, тобто обу-мовлеш домшантним вектором в буттi п'ятисячолiтнього метаперюду на заключно-му щаблi становлення, змкт чого й виражае Свропейська культура.
Таким чином домiнантний вектор в метаку-льтурному становленнi реальний, вш визна-чае актуальнiсть тих чи шших культурно-художнiх явищ на кожному щаблi становлення св^ово! культури (певного метаперюду).
У багатьох дослщженнях культурно-художнiх явищ процесуальне буття i структурный чинник трактуються довiльно, а часто ^но-руються. Звiдси необхiдно визначити фунда-ментальну основу, здатну об'ективувати структурно-смислову й концептуальну аналь тику.
Перш шж приступити до цього, треба прояс-нити авторське трактування поняття ттен-щя культуры та штенцюнальносп загалом.
Концепщя iнтенцiоналiзму культури i мисте-цтва виходить з наступного:
1) поза iнтенцiональнiстю у проявленому свь тi будь-якi явища, в тому чи^ культура, ме-такультура, мистецтво не можуть iснувати;
2) буття штенцюнально обумовлених явищ передбачае структуральний вимiр - структу-рну основу розвитку;
3) штенцюнальшсть культури i метакульту-ри - це вихщна iнтенцiя, яка зберiгае себе впродовж !х становлення, виконуе функщю смислово! програми, процесуально й структурно розгорнуто! та вiдповiдно обумовлюе щаблi розвитку; загалом вона стввщносна з !х образно-смисловим типом i визначае принципи моделювання культурою художшх явищ [19];
4) у низщ публiкацiй автора конкретно чи побiжно розрiзняються ттенцюнальшсть як смисловий нахил буття явищ (звичайне трактування даного поняття), в тому чи^ i як ушверсальна - четверта форма мистецтва, та ттенцюнальшсть як споаб буття звершених явищ, змют чого зводиться до штенцюналь-ного дослщження завершеного становлення; у таких випадках увага процесу формування скеровуеться здебыьшого до самих штенцш смислово! програми буття певного явища з метою здшснення вщповщно! ревiзi!, тдсум-
ку розвитку та проекцГ' можливого розвитку нового явища.
Одна з ключових позицш теорГ' О. ШпенГлера базуеться на структурно-динамiчнiй визна-ченостi бiологiчних видiв життя. Фундамен-тальнiсть основи полягае в тому, що нiхто не заперечить щаблi розвитку живого оргашзму, якi за вiдношенням до культури стввщно-сяться з антропологiчними чинниками: «Будь-яка культура переживае вiковi стадп людини. У кожно'' е свое дитинство, юшсть, зрiлiсть i старкть» [33, с. 265]. Таким чином, маемо об'ективну структурну основу для ви-значення динамiки розвитку культури. Проте очевидним е необхщшсть визначення гли-бинних засад. Тобто треба шукати основу, яка дае можливкть об'ективувати змкт викладе-ного матерiалу та, що не менш важливо, про-водити аналоги з подiбного плану досль дженнями процесуального буття рiзноманiт-них явищ i речей. Антропологiчний пщхщ ШпенГлера значною мiрою передбачае зазна-чене, однак потребуе смислово'' унiверсалiза-цГ' на максимальному рiвнi абстрагування.
Таку перспективу вщкривае фундаментальна структура тетрактиди. Й структурно-смисловi вщношення (1-2-3-4) лежать в осно-вi рiзноманiтних концепцiй: вчення про Дао (Лао-Цзи); вчення про Юги (Сатья-Юга, Тре-та-Юга, Двапара-Юга, Калi-Юга); тетрактида -основа фыософсько! доктрини Шфагора. Фi-лософсько-культурологiчнi концепцГ' Г. ГеГеля, О. ШпенГлера, А. Тойнбь Л. Гумильова та-кож вщбивають змiст структурно-смислових вiдношень тетрактиди. Хоча у працях цих ав-торiв остання напряму не афiшуеться, аналiз показуе: вiдношення дано'' унiверсальноi структури обумовлюють концептуальнi засади !'х теорiй (це питання проаналiзовано у [19, с. 133-137, 161-183]). Звщси тетрактида е фундаментальною основою для визначення i характеристики буття рiзноманiтних за рiв-нем iснування й темпорально'' протяжностi явищ.
Для розширення горизонту наукового дискурсу вкажу на наголошення в езотеричнiй та релМйнш науцi на праттенци в бутп метаiс-торичного плану явищ, змкт чого зводиться до передбачення живо'' сутносп, яка власне викликае !х до життя i детермiнуе розвиток: «... Мгая Планетного Духа полягае лише в ак-тивацГ' основного тону 1стини. Як тiльки Вш спрямував цю вiбрацiю до безперервного сль
дування своему руху вздовж лшп дано'' раси i до юнця циклу, жителi найвищих населених сфер зникають з поверхш нашо'' планети до наступного «воскресшня в тШ»» [22, с. 81]. В християнствi тaкi явища пов'язуються з Ангелами (Ангели семи церков у «Вщкритп» св. Апостола Йоанна), Силами, Властями, тобто з iерaрхaми небесних 1стот. Звiдси е пiдстaви позицюнувати визначений (умовно) п'ятитисячолiтнiй метaперiод як живий сус-пiльний оргaнiзм, «основний тон» якого таким же чином активований Вищими 1стота-ми.
Слщ мати на увaзi й тг випадки, коли чотири-етапна структура не простежуеться чи недо-статньо чггко виявлена. У даному рaзi треба передбачати помилку в aнaлiзi, вщхилення розвитку вщ класичного чотирищаблевого формування, випадок, коли з р1зних причин буття культури повшстю не вщбулося, куль-турне утворення, позбавлене вщповщного для саморозвитку гмпульсу, в результат чого воно стае сателгтом шшо'' культури та в р1з-ний споаб виражае змкт ïï процесуального буття.
Якщо в контекстi зазначеного звернутися до культурно-мистецьких наукових дискурав, побачимо, що нaйчaстiше зустрiчaються три-чотирищaблевi структурш утворення з 'х мо-дифiкaцiями, спрощенням i додаванням складових, в результат чого утворюються шести- й семищaблевi структурш схеми. Дав-нш свгт, Середньовiччя i Вщродження, Новий час (гумaнiсти Вщродження). Ця ж схема, мо-дершзована сучасною наукою: дaвнiй свгт, Середньовiччя й Вiдродження, Новий час (середина XVII - XIX чи початок ХХ ст.), Новгшш час (XX - початок XXI ст.). Аналопчного плану концепцшш проспекцп: Перший перюд розвитку музики - до 500 року, Другий перюд -вщ 500 року по 1520 рж, Третш перiод - вщ 1520 по наш час (А. ШеринГ) [31]; докласична епоха музики, класичний стиль, романтизм, сучасна музика (С. Скребков) [26]; «1. Древ-шсть i Середньовiччя; 2. Вщродження; 3. Барокко; 4. Классицизм; 5. Романтизм; 6. XX сто-лптя» (Г. Побережна) [23, с. 46].
В шших випадках передбачаеться описова форма кторп музики, музики окремих культур, епох, розвитку жaнрiв, стил1в, що навряд чи може стати основою для визначення зако-номiрностей процесуального буття свггово' музики та ïï перiодизaцГï.
У монографп «Фiлософiя мови: Нариси кторп» В. Медведев критикуе релятивктську концепцiю референцп В. Куайна, яка призво-дить до лшгвктично! вiдносностi, та зазна-чае: «Ми вже згадували про цю щею, розду-муючи про Гумбольдта... Саме вш писав, що рiзнi мови - це не просто рiзнi позначення речь а рiзнi бачення, рiзнi способи мислення i сприйняття св^... Що первинно - мова чи дух народу? Останнш просто виражаеться в мовь або створюеться ним... питання про те, що чим детермшовано, виршуеться однозначно - особливосп образу життя i культури вiдображаються в мовi. Мова Тх лише фiксуе i транслюе...» [13, с. 233, 238].
Стосовно (музичного] мистецтва також оче-видним е первиншстъ культуры, яка в процеа становлення, розвиваючись i змшюючись, iнiцiюе та манiфестуе будь-якого плану худо-жнi явища. Проте, знову ж таки, в багатьох дослщженнях культурно-художшх явищ, як i музично-кторичного процесу, культура рiдко коли розумкться i трактуеться як живий ор-ганiзм з притаманними йому процесуальним та структуральним початками. Винятком хiба що можуть бути цiкавi ще! Б. Яворського, якi, однак, не зведеш до ГрунтовноТ концепцП i не спiввiднесенi з фундаментальними позаму-зичними чинниками, визначальними для буття iнших явищ. Разом з тим, важливими моментами в теорп Яворського е: трактування кторп як живого органiзму; актуалiзацiя понять «фаза», «фазоепоха»; визначення у пращ «Епохи» динамжи епохи на основi п'ятищаблевоТ структури («дитинство - т-знання, юнiсть - моторнiсть, молодкть -емоцiйнiсть, мужнiсть - вольове / вольовий аспект, старкть»]; наголошення на тому, що «... кожна з епох мiстить в собi послiдовнiсть фаз, якi виражають всю послщовшсть епох» (цит. за [9, с. 32-33]).
Ще раз зазначу: вщсутшсть опори на позаму-зичш фундаментальнi чинники, на унiверса-льну структуру, буттеву основу е перешкодою у спостереженш закономiрностей становлення музики на кторичному й метактори-чному планах та унеможливлюють побудову ГрунтовноТ концепцП розвитку музично-кторичного процесу.
По-своему цiкавою е теорiя Ю. Холопова. По-годжуючись з деякими критичними заува-женнями, висловленими С. Шипом у статп «Шукаемо логжу музично-iсторичного про-
^cy», Bee ^ TaKH, nepeKoHaHHfi y npaBH.bHoc-Ti BH3HaHeHoi W. Xo.onoBHM gHHaMiKH My3HH-Ho-icropHHHoro процecy (b Me^ax npo^cya-.bHoro 6yTTH GBponeficbKoi Ky.bTypu).
C. fflun 3anepeHye po3r.Hg My3HHHo-icropuHHoro процecy 3a прннцнпом pyxy Big «HH^noro go Burnpro», Big «MeHm opram3oBa-Horo» go «6i.bm opraHi3oBaHoro»8, go Horo go-gae 3ayBa^eHHH ctocobho «m,e ogHiei xHMepu»: «... Ha fioro nepeKoHaHHH (W. Xo.onoBa - npHM. aBTopa), m.Hx icropuHHoro po3BHTKy My3HKH nignopHgKoBaHHfi TaKo^: .or^i Ki^bKicHHx (hhc.obhx) BigHomeHb, HKi Big6uBaroTb Be.H-hhhh iHTepBa^iB HaTypa.bHoro 3ByKopHgy, BigHomeHb ToHiB b aKopgax i t. n.» [32, c. 25]. ^ i e «xHMepa», 3a fflunoM, xoHa Ha noBipKy cnocre-pe^eHe W. Xo.onoBHM po3ropTaHHH iHTepBa.iB i aKopgiB BHHB.He r.H6HHHi nigBa.HHH Ta 3a-KoHoMipHocTi B po3BHTKy My3HHHoi Ky.bTypu: «... BuxogHHH 3 Toro, m,o noHaTKoM Hamoi My3H-kh e rapMomH, 3ByKoBa cTpyKTypa (yHicoH - aB-Top), b .oHi HKoi .rogcbKa cBigoMicTb npu.yHa-eTbCH go cBiToBoi rapMomi, mh 6epeMo .ume KopiHHi e.eMeHTH «reHeTHHHoro Kogy» My3HKH ko^ho'i 3 enox. Po3MimyroHH ix b npocToMy xpo-Ho.oriHHoMy nopHgKy, mh oTpHMyeMo cBoro pogy «nepiogHHHy cucTeMy» KoMnoHeHTiB ^.i-cHoro npoцecy eBo.ro^i My3HKH. Цiкaвo, m,o 3MiHa Koe^i^eHTiB y 3ara.bHoMy 36iraeTbcH 3 nepexogoM go hobo'' xygo^Hboi enoxu: 3 = Ce-pegHboBiHHH, 5 = Bigpog^eHHH, 5 (7, 9) = «Ho-BHfi Hac», 7 - 15 = XX ct. IcTopiH My3HKH bhxo-guTb pea.i3a^ero 3anporpaMoBaHoro (khm? -твopцeм?) eguHoro «reHeTHHHoro Kogy» My3H-kh hk ^.oro» [28, c. 114].
HoMy nepma no3H^H (po3BHToK 3a npннцнnoм Big «HH^Horo go Burnpro», Big npocroro go cK.agHoro) aKTya.bHa g.H noHcHeHHH 3aKoHo-MipHocrefi npo^cya.bHoro po3ropTaHHH iHTe-H^i neBHoro HBHm,a, b ToMy Huc.i Ky.bTypu, мнcтeцтвa i MeTaKy.bTypu?
8 «OopMy.roBaHHH Xo.onoBa gpaTye, nepm 3a Bce, Big-BepToro TaBTo.oriHHicro: nigfioM «noHcHroeTbcH» hk pyx Big HH^Horo go Burnpro. BeHTe^HTb i Te, aBTop HiHK He po3KpHBae cBoe po3yMiHHH «opraHi3oBaHocTi». BiH HaBiTb He craBHTb nuTaHHH npo cnociö nopiBHHHb «opraHi3oBaHocTi» pi3Hux cragifi pyxy «Bnepeg i Bro-py» ... hk^o HaBiTb icropuHHufi nepexig Big «MeHm op-raHi3oBaHoro» go «6i.bm opraHi3oBaHoro» cTaHy My-3hkh gificHo icHye, to He3po3yMi.o, hk caMe BiH o6yMo-B.eHHfi 3aHB.eHHMH HorapMa napaMH npora.e»Hoc-Tefi» [32, c. 25].
Bygb-HKe HBHm,e, hk ^ nepeg6aHaroTb crpyK-TypHo-cMuc.oBi BigHomeHHH TeTpaKTHgu Ta cnpaBeg.HBo KoHcTaTye T. refe.b ctocobho cTaHoB.eHHH igei, o6yMoB.eHe m,a6.HMH po3-ropTaHHH. nepmufi (m,a6e.b) 3aB^gu Ha.e^HTb n.om,HHi 3ara.bHoro, BiH Haö.H^eHHfi go $e-HoMeHo.oriHHoro n.aHy, e ^e He3po3yMi.HM g.H cnocrepe^eHHH i «npocTHM» g.H xapaKTe-pucTHKH. 0. fflneHf.ep cnpaBeg.HBo KoHcTaTye: «... Ha noHaTKy ko^hoi Ky.bTypu icHye apxai'H-HHfi cTH.b, HKoMy He .ume 3a BigHomeHHHM go paHHboe..iHicTHHHoro мнcтeцтвa, a.e fi 3ara-.om Mo^Ha gaTH Ha3By reoMeTpuHHoro. 6 w,ocb 3aaaAbHe...» (KypcHB aBTopa) [33, c. 207]. flKm,o go цboгo gogaTH o6pa3HHfi Tun Ky.bTypu, oTpHMyeMo nigcTaBy g.H cnpocTyBaHHH «xHMe-pu» W. Xo.onoBa (3a tb epg^eHHHM C. ffluna).
06pa3HHfi Tun Ky.bTypu, hk caMa Ky.bTypa, Hi-ko.h He cTaHyTb pea.bHHMH, hk^o g.H cTaHo-B.eHHH cBoro 3ara.bHoro (пpннцнп 6yTTH) Ha ^i3HHHoMy n.aHi He «oöepyTb» neBHy mmeH^w (KoHKpeTHe 6yTTH). Цe o3HaHae: a) npннцнn 6yTTH Ta 3ara.bHe nocTifiHo 36epiraTHMyTbcH b npoцeci po3ropTaHHH Ky.bTypu i (My3HHHoro) мнcтeцтвa, HKe BoHa MaHi^ecTye; 6) пpннцнп, He3MiHHe, 3ara.bHe neBHoro o6pa3y Ky.bTypu, BHxigHi o3HaKH hkhx y npo^ci cTaHoB.eHHH 6ygyTb .ume noc.a6.roBaTHcH; b) y Tofi Hac b npo^ci po3BHTKy He3MiHHe (3ara.bHe) b fioro iнтeнцioнa.bнoмy Haxu.i BHgo3MiHroBaTH-MeTbcH, 3a.e^Ho Big ^a3 (nepiogiB) npoцecya-.bHoro 6yTTH Ky.bTypu; r) BigTaK «npocTe», hh «^ocb 3ara.bHe» (0. fflneHf.ep), y npoцeci po3-BHTKy 6ygyTb no3HaHeHi BHgo3MiHaMH i ycK.a-gHeHHHMH. CBoro Hacy CoKpaT ryMopucTHHHo 3a3HaHaB, ^o nepmufi KpoK guTHHH - цe nep-mufi KpoK b ii po3BHTKy Ta pyxy go cMepTi. Big-6yBaeTbcH nocTifiHa po3TpaTa eHeprii, po3no-pomeHHH i ycK.agHeHHH nepBHHHoi gaHocTi. ^aBHboiHgificbKi Wru - CaTbH-Wra (3o.oTa epa hh enoxa), TpeTa-Wra (Cpi6Ha epa), ^Banapa-Wra (BpoH3oBa epa), Ka.i-Wra (3a.i3Ha epa) -TaKo^: yKa3yroTb Ha nocTifiHe 3ripKHeHHH nepBHHHoi HKocTi, po3TpaTy eHeprii, pi3Horo pogy ycK.agHeHHH, po3nopomeHHH Ta 3aHenag He-3MiHHoro цi.oгo.
lHTepBa.bHo-HHc.oBa cxeMa W. Xo.onoBa bh-pa^ae 3MicT oKpec.eHHx MoMeHTiB. Bi.bme Toro, HKm,o 3BepHyTHcH go nepmux 16 3ByKiB o6e-pToHoBoro pHgy i hhc.obhx BigHomeHb, HKi bo-hh yTBoproroTb Mi^: co6oro (C-c-g-c1-e1-g1-b1-c2-d2-e2-fis2-g2-as2-b2-h2-c3), no6aHHMo BHBipeHy fi no3HaHeHy 3aKoHoMipHicTro ^opMyBaHHH gu-
намжу процесу, що в цглому вгдбивае змкт структурно-смислових вГдношень тетракти-ди:
1) на першому щаблГ розгортання обертоно-вого ряду (С-с-g-c1) присутнГ досконалГ кон-сонанси, вони ближче до загального (вихщ-ного тону), виражають його змктовий план, кожен новий тон породжуе якГсно новий Гн-тервал;
2) на другому щаблГ (ei-gi-bi-с2) вгдбуваеться вГддалення вГд першопочатку та свого роду класичне узгодження мГж повтореними октавою вище обертонами першо'' ланки (gi с2) i новим проективним рухом (ei, bi);
3) на третьому щаблГ (d2-e2-fis2-g2) спостерь гаемо ще бГльше вГддалення вГд початку, ускладнення вГдношень, злам у проективного плану штервальних ходах та експресш вГдношень мГж ними9;
4) для четвертого щабля ^2-Ь2^-с3) характерно шертшсть руху, повтор попередшх звукових вГдношень, спрямованГсть тошв до вихГдного тону (с3).
До подГбного висновку приводить i визначе-на Ю. Xолоповим Гнтервально-числова схема: «... ми увшшли (в музищ XX ст. - прим. автора) до зовам неможливо'' для попереднього перь оду фазу розвитку, коли вже немае що заво-йовувати (емансипацГя секунд i тритона ви-черпала лГнГю тдйому вГд абсолютного консонанса до крайшх дисонансГв, ГнтервалГв бГльше не залишилося)» [28, с. 86]. Як числовий ряд 12-16 обертошв та особливо наступне 'х розгортання (17-32 обертони) позначен вгд-сутшстю якГсно нових вГдношень, ГнертнГстю руху, так i сучасна музична культура позна-чена аналогГчною перспективою.
Цжавою ГлюстрацГею до зазначеного е визна-чена Ю. ТюлГним особливГсть обертоново'' шкали на рГвнГ 17-32 обертошв [27, с. 41-42]. Останш слщують по пГвтонах (ознака шерт-ного становлення); разом з тим 17-32 обертони вгдбивають змктову конфкурацш перших 16 обертонГв. Це свгдчить про можли-вГсть тсля проективно'' дГ', тобто експону-
9 Маеться на уваз1 ланка fis2-g2, що вказуе на злам попереднього розгортання, початок шерцшного й пев-ною м1рою хаотичного руху (вщсутшсть быьших за секунду штервал1в, ход1в, яю утворюють акорди, загос-трений хщ на малу секунду
вання штенцюнально'' програми певного явища, переходу до екстенсивного i реплжа-тивного розвитку (повтору), в якому однако-вою мГрою можливГ як постГйне екстенсивного плану кнування (постГснування), так i ре-лГктовГ спалахи з формуванням певних структур. ТеорГя буття етносу Л. Гумильова пе-редбачае аналогГчне: пГсля активного початку, щаблГв розвитку, обскурацГ' етнос приходить до меморГально'' фази, в яюй можливГ лише релжтовГ спалахи, але аж нГяк не якГсно новий розвиток. Очевидно: для становлення нового явища необхгдною е змша висоти зву-чання основного тону!
Висновки
1. Культура й метакультура розвиваються за единим принципом. Незалежно вГд того в результат дп яких сил вони постають у свт -ПровГденцГальних Сил надлюдських ктот, не-свГдомого Гмпульсу спгльноти людей (пасю-нарного вибуху, за Л. Гумильовим), - вони е об'ектним явищем Гз заданим штенцюналь-ним нахилом, темпоральною, процесуальною i структурною перспективами становлення, у процес чого, як правило, кристалГзуеться че-тверна структура розвитку - тетрактида.
Повною мГрою пГдтвердити чи спростувати визначену динамГку культурного становлення неможливо, позаяк для порГвняння ми не знаемо Гншого метаперюду подГбно'' темпо-рально'' протяжностГ. Разом з тим, схема Рисунка наочно глюструе культурно-художнш розвиток вказаного 5000-лггаього метаперГ-оду, вона е свого роду «документом» метак-торичного становлення свГтово'' культури i (музичного) мистецтва.
Своергдним пГдтвердженням визначено'' ди-намГки на кторичному рГвнГ е буття трьох культур, в кожнш з яких можна виокремити чо-тири перюди становлення.
Антична культура. Перюди: «1) початковий -перюд розпаду первкного родового укладу (з юнця II до початку I тис. до н. е.)...; 2) еллшсь-кий, або класичний - час утворення i розквГту вгльних держав - приблизно з IX до юнця IV ст. до н. е.)...; 3) еллшктичний - час панування великих еллшктичних монархш (III-I ст. до н. е.)...; Гмператорський, або еллшктично-римський - час римського владарювання (I-V ст. н. е.)» [25, с. 19].
Bi3aHmiücbKa культура. Аналiзуючи розвиток вГзантшсько'' естетики, В. Бичков видГляе чо-тири перюди формування (не враховуючи етап передвГзантшсько'' естетики), як на те-рмшолопчному рiвнi чiтко не визнaченi: IV-
VII ст. - становлення вГзантшсько'' естетики;
VIII ст. - 1-а половина IX ст. - перюд жонобор-ства, коли «була здшснена детальна i всебГч-на розробка теори образу»; 2-а половина IX ст. - XII ст. - «вж зрыост та стaбiлiзaцГi худож-ньо-естетично'' культури i естетично'' свщо-мостГ з яскравою тенденцieю до реставраци та iдеaлiзaцГi пiзньоaнтичних i ранньовГзан-тГйських мотивГв»; XIII ст. - середина XV ст. -«перюд протистоянь ... у спрямованш до за-непаду вiзaнтiйськiй культурЬ [3, с. 10].
бвропейська культура. Перюди: символГчний (Середньовiччя, Вiдродження, V-XVI ст.) кла-сичний (ПросвГтництво, XVII-XVIII ст.), роман-тичний (культура XIX ст.), штенцюнальний (культура XX - ? ст.) [19, с. 260-278]10.
2. Схема Рисунка aктуaлiзуe питання залеж-ност образного типу культур i приналежного до них мистецтва вщ хронотопу - ix розмь щення в культурному метaпросторi. Ушвер-сaльнi форми мистецтва Г. ГеГеля (символГч-на, класична, романтична) i додана мною че-тверта форма (iнтенцiонaльнa) актуальна по-заяк кожна з них так чи шакше е архетипом культурно-художнього буття певних культур i мистецтва, яке вони мaнiфестують.
Нам добре вщома музика i принципи музику-вання в приналежних до вказаного 5000-лпнього метaперiоду культурах. Загалом 'х розвиток пiдпорядковуеться i виражае змют символГчного (дaвнi культури), класичного (Антична культура), романтично-смислового, загально - романтичного (ВГзантшська куль-
10 Зрештою, процесуальне буття европейсько' му-зично'' культури достатньо визначено в сучаснш
нaуцi. За Т. Бершадською, вixaми розвитку явища й поняття гармошя в европейськш музищ е епохи Се-редньовiччя i Вiдродження («Виникнення гармони та ii розвиток...»), XVII-XVIII ст. («Мажоро-мшорна система в XVII-XVIII ст.... на межi XVIII-XIX ст.»), XIX ст. («Мажоро-мшорна система в XIX ст. - посткласи-чний перюд») та XX ст. («Гармошя в сучаснш музи-цГ») [1, с. 141-222]. Ю. Xолопов з цього приводу кон-статуе аналопчне (iнтервaльно-числовa схема вка-зана вище). Ус сходяться на тому, що в XX-XXI ст. европейська музика завершуе становлення вихщних конотацш i постае компГлятивною формою моделю-вання художнього образу.
тура), штенцюнально-смислового / штенцю-нально-романтичного, загально - штенцю-нального (бвропейська культура) титв фор-мувань. У найзагальшшому плaнi на метаку-льтурному рГвш можна розрГзняти символiч-не, класичне, романтичне, ттенщональне му-зичне мистецтво.
Музика давшх культур (Стародавнш бгипет, Стародавня Iндiя, Стaродaвнiй Китай та шш1), незалежно вщ образного типу, який в кожнш з них набувае оригшальних рис, обумовлена прикладною формою та утилiтaрним принципом, що вказуе на символГчний тип формування, або ж символГчне музичне мистецтво.
Класична форма стввщнесена з мистецтвом Антично'' культури. Ii музика зберГгае прик-ладний статус, хоча разом з тим доповнюеть-ся i врiвновaжуеться художньою практикою та синкретичним дшством, що дае пщставу говорити про класичний тип формування, або ж класичне музичне мистецтво (у плаш принцитв утiлення Где'' в художньому / му-зичному творГ).
3. На початку епохи Середньовiччя ВГзантш-ська i бвропейська культури розпочинають формування свое'' культурно-художньо'' пло-щини.
Тут ми стикаемося з характершстю цих культур, що обумовлено головним принципом романтичноi форми - вщмежування, вщсторо-нення вщ попереднього культурного розвитку i в контекстi християнського свГтогляду скерування уваги до внутрГшнього буття. При цьому романтична основа обома культурами була по-рГзному «прочитана». Як розгортання Где'' тсля символГчного перiоду досягае кла-сично'' едност протилежних сторш, тсля чо-го романтична форма заперечуе попередне i знову скеровуе погляд до вихщного почат-ку11, так буття культур в межах указаного ме-
11 «Романтична форма мистецтва знову зшмае завершену едшсть Где'' та ii реальност i повертаеть-ся, хоча й на бГльш високому р1вш, до розрiзнення i протилежност цих двох сторш, як були неперебо-реними у символГчному мистецтвЬ [4, с. 84].
«Щдносячись до себе, дух здобувае в самому собГ ту об'вктивнiсть, яку вш марно шукав у зовншнш i чуттевш стихГ' буття; вш вщчувае i знае себе у ед-нaннi Гз самим собою. Це тднесення складае основ-ний принцип романтичного мистецтва... Але якщо мистецтво всебГчно розкрило нам Гстотш погляди на свГт, як вмщеш в його понятп, i змГст, який входить до цих поглядГв, то воно звГльнилося вщ даного ви-
таперюду на третьому i четвертому щаблях становлення обертаеться проти попереднього розвитку i намагаеться дослщити його змГст.
При цьому, ВГзантшська культура свое «вщс-торонення» тдпорядковуе стритуальносп, принципу чисто'' духовность вираженню образу як свого роду натяку на те, що повною мГрою не може бути передано засобами мистецтва, пошуку внутрГшнього змГсту явищ i речей, тодГ як бвропейська в основу становлення кладе рацюналГзм, принципи новизни, сили вираження образу (посилення фактора passio), ефект враження, яке твГр здшснюе на рецишента. Xaрaктернiсть ще'' рефлексГ' най-бГльше стае очевидною на межГ XIV-XVI ст. та особливо в наступш столГття, коли бвропейська культура повшстю пГдпорядковуеться художнГй практищ та шспекцп попереднього культурно-художнього досвгду. ЗвГдси голов-ний принцип романтично'' форми, пошуки нових засад обертаються в бвропейськш ку-льтурГ рГзномаштними формами штенцюна-льного зосередження на вщкритих у мину-лому явищах.
Таким чином, в загальному плаш музичне мистецтво (музику) ВГзантшсько'' та бвро-пейсько'' культур вГдповГдно можна позицю-нувати як романтично-смислове, загально -романтичне та штенцюнально-смислове / штенцюнально-романтичне, загально - ште-нцГональне.
4. Схема Рисунка виявляе шволюцшний та еволюцшний початки метаГсторичного становлення, з чим можна пов'язувати штенцю-нальний нахил буття 5000-лгшього метаперюду. ВГн позначений вГддаленням вГд СвГт-ло'' Ери, втратою Великого Знання, яке було доступно попередньому метаперюду СрГбно'' ери чи Двапара-Юги, i рухом у напрямку до пошуку втрачених висот. Така штенщя зна-ходить вираження сво'х ознак у бвропейськш культург в якГй сшвюнують звершене становлення метаперГоду та окреслюються новГ Гмпульси щодо можливого народження ново'' культури.
значения змГсту... Iстиннa потреба в ньому пробу-джуеться та активГзуеться лише з потребою повер-нутися проти того змГсту, яке одне до цих тр воло-дГло значимГстю ...» [5, с. 232, 316].
Пюля завершення розвитку штенцюнально'' програми культури чи метакультури культу-рне буття може переходити до культурного спокою, або, за теорГею Л. Гумильова, меморь ального юнування з можливими релГктовими фазами. Якщо цю позицш екстраполювати до метаГсторичного континууму, можна поясни-ти характернГ особливостГ буття сучасно'' культури загалом та музично'' культури зокре-ма.
Схема Рисунка показуе, що змют сучасно'' свГ-тово'' (музично') культури визначають завершення процесуального буття рГзного роду явищ, невизначешсть сучасного культурно-художнього розвитку, можливють i немину-чють формування ново'' культурно'' доби.
У даному разГ вкажу на визначеш сГм базових принципГв ГнтенцГоналГзму i вщповщш 'м ш-тенцГонально-конотативнГ смисли (екстенсп, штро-ретро-спекцп та комшляцп, периферш-ностГ, феноменологГзму, ГндетермГнГзму, аб-дукцГ', прогностики), якГ виражають образний змют ГнтенцГонального типу бвропейсь-ко'' культури загалом, характернГ особливостГ ïï розвитку та розвитку музики в заключний перГод становлення (кГнець XIX - початок XXI ст.) [16; 18; 19, с. 218-244, 294-309]. Щ ж ба-зовГ принципи ГнтенцГоналГзму i вщповщш 'м штенцюнально-конотативш смисли зберГга-тимуть актуальнГсть упродовж наступних де-сятилГть i навпъ столГть, тобто до того моменту, коли в просторГ свггово' культури вщбу-деться якГсно новий i потужний Гмпульс, який згенеруе початок Ново'' Культури, вщтак -Нового Музичного Мистецтва.
Змют зазначеного вщбивае характернГ моме-нти четверто'' ланки тетрактиди, в межах яко'' вГдбуваеться завершення становлення попереднього явища i формуеться прасмислове поле можливого майбутнього нового (явища). Вщтак у музищ, як загалом в культурному просторГ, доцгльно передбачати нову перспективу; на мое переконання, вона розвива-тиметься на основГ поеднання вщродження давшх принципГв музикування та досягнень сучасно'' музично'' культури, що слГд розглядати як формування духовноï музично1' риторики. Така гдея обГрунтовуеться у статтГ «До-ба Месаана лише тГльки починаеться» [17].
Список шформацшних джерел
1. Бершадская Т. С. Лекции по гармонии. Ленинград : Музыка, 1978. 238 с.
2. Блаватская Е. П. Теософский словарь. Москва : Золотой Век, 1994. 600 с.
3. Бычков В. В. Малая история византийской эстетики. Киев : Путь к истине, 1991. 408 с.
4. Гегель Г. В. Ф. Эстетика : в 4-х т. / [пер. с нем.; под ред. с предисл. М. Лифшица]. Москва :
Искусство, 1968. Т. 1. 312 с.
5. Гегель Г. В. Ф. Эстетика : в 4-х т. / [пер. с нем.; под ред. с предисл. М. Лифшица]. Москва :
Искусство. 1969. 328 с.
6. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера земли. Москва : АСТ, 2005. 548 с.
7. Гущина Е. А. О периодизации истории музыки. Вестник СПбГУКИ. 2013. № 3(16). С. 55-58.
8. Зенкин К. В. О русских теоретических концепциях истории музыки. Журнал общества теории
музыки. 2013. № 1. С. 39-50.
9. Зенкин К. В. Проблемы музыкально-исторической концепции Б. Л. Яворского. Музично-
кторичт концепциу минулому i сучасностi : матерiали Мiжнародно! науково'! конференцп / ред.-упорядники О. Зшькевич, В. Сивохш. Львiв : Сполом, 1997. С. 30-36.
10. Зинькевич О. С. Логика художественного процесса как историко-методологическая
проблема. Ставротгшськ фшософсьт студи. 2009. Вип. 3. С. 45-55.
11. Культуролопя / за ред. А. 6. Конверського. Харюв : Фолю, 2013. 863 с.
12. Лосев А. Ф. Проблема художественного стиля. Киев : Collegium ; Киевская Академия
Евробизнеса, 1994. 228 с.
13. Медведев В. И. Философия языка: Очерки истории. Санкт-Петербург : РХГА, 2012. 336 с.
14. Медушевский В. В. Духовный анализ музыки. Москва : Композитор, 2014. 632 с.
15. Медушевский В. В. О предмете и смысле истории музыки. МузичноАсторичш концепци у
минулому i сучасностi : матерiали Мiжнародно! науково! конференцп / ред.-упорядники О. Зшькевич, В. Сивохш. Львiв : Сполом, 1997. С. 5-17.
16. Опанасюк О. П. До визначення штенцюнально-конотативних сми^в. Музичне мистецтво i
культура. 2012. Вип. 15. С. 45-58.
17. Опанасюк О. П. Доба Месаана лише тыьки починаеться. Укратське музикознавство. 2015.
Вип. 41. С. 222-240.
18. Опанасюк О. П. 1нтенцюнальний стиль як художнш феномен заключного перюду
становлення бвропейсько! культури. Мистецтвознавчiзаписки. 2015. Вип. 27. С. 217-228.
19. Опанасюк О. П. 1нтенцюнальшсть у просторi культури: мистецтвознавчий,
культуролопчний та фыософський аспекти. Львiв : Л^а-прес, 2013. 448 с.
20. Опанасюк О. П. Художнш образ: структурна феноменолопя i типолопя форм. Дрогобич :
Коло, 2004. 236 с.
21. Основи культурологи / за ред. Л. О. Сандюк та Н. В. Щубелки. Ки!в : Центр учбово!
лп'ератури, 2012. 400 с.
22. Письма Махатм. Самара : Российское Теософское Общество, 1993. 720 с.
23. Побережная Г. И. История музыки в разрезе сакральной нумерологии. Музично-кторичш
концепци у минулому i сучасностi : матерiали Мiжнародно! науково! конференцп / ред.-упорядники О. Зшькевич, В. Сивохш. Львiв : Сполом, 1997. С. 37-48.
24. Пылаев М. И. Некоторые вопросы периодизации истории европейской музыки в немецком
музыкознании. Мир науки, культуры, образования. 2014. № 4(47). С. 289-293.
25. Радциг С. И. История древнегреческой литературы. Москва : Высшая школа, 1982. 551 с.
26. Скребков С. С. Художественные принципы музыкальных стилей. Москва : Музыка, 1973.
448 с.
27. Тюлин Ю. Н. Учение о гармонии. Москва : Музыка, 1966. 224 с.
28. Холопов Ю. Н. О формах постижения музыкального бытия. Вопросы философии. 1993. № 4. С.
106-114.
29. Холопов Ю. Изменяющееся и неизменное в эволюции музыкального мышления. Проблемы
традиций и новаторства в современной музыке / сост. А. М. Гольцман ; общ. ред. М. Е. Тараканова. Москва : Советский композитор, 1982. С. 52-104.
30. HeKaH W. I. nHTaHHH BH3HaHeHHH npegMeTy icropii My3HKH. My3unm-icmopuHHi Ko^en^iy
MüHyAOMy i cynacmcmi : MaTepia.H Mi^HapogHoi HayKoBoi KoH^epeH^i / peg.-ynopHgHHKH 0. 3iHbKeBHH, B. CuBoxin. ^bBiB : Cno.oM, 1997. C. 17-23.
31. fflepHHr A. McropHH My3biKH b тa6.нцax / [nep. c HeM. C. ruHc6ypra; nog peg. M. r.e6oBa].
^eHHHrpag : PoccuficKHfi HHcTHTyT HcTopuu ucKyccTB, 1924. 156 c.
32. fflun C. B. Mm,eM .oruKy My3biKa.bHo-HcropHHecKoro npo^cca. yneHbie 3anucKu PoccuücKoü
aKadeMuu My3bKu uMeHu rHecuHbx. 2013. № 1(4). C. 14-29.
33. fflneHr.ep 0. 3aKaT EBponbi. OHepKH Mop^o.oruu MHpoBofi ucropHH / [nep. c HeM. h npHMeH. M.
M. MaxaHbKoBa]. MocKBa : Mucib, 1998. T. 2: BceMupHo-ucTopuHecKHe nepcneKTHBbi. 606 c.
© 0. OnaHacroK
Cmammn ompuMam 07.02.2017, npuüwma 23.02.2017, onpuAwdHem online 27.02.2017
Meta-historical Foundations of the Periodization of the World Musical Culture
History
Alexander Opanasiuk
Kyiv National University of Culture and Arts, Ukraine
Abstract. The periodization of the history of the world music is carried out on the basis of definition of regularity of the procedural being of cultures, their imaginative type and chronotopus in the area of the last (conditionally) 5000-year meta-period. On the meta-cultural level there are: symbolic (ancient cultures), classical (Antique culture), romantic-semantic, generally - romantic (Byzantine culture), intentionally-semantic / intentionally-romantic, generally - intentional (European culture) musical art with appropriate principles of modeling of the culturally - artistic phenomenon.
Keywords: the imaginative type of culture; the procedural being of culture; the cultural meta-period; symbolic, classical, romantic, intentional musical art; conception of the intentionalism of culture and art.
Ltt Subject Category: ML162-197 DOI: 10.22178/pos.19-7
References
1. Bershadskaja, T. S. (1978). Lekcii po garmonii [Lectures on Harmony]. Leningrad: Muzyka (in
Russian).
2. Blavatskaja, E. P. (1994). Teosofskij slovar' [Theosophical dictionary]. Moscow: Zolotoj Vek (in
Russian).
3. Bychkov, V. V. (1991). Malaja istorija vizantijskojjestetiki [Small history of the Byzantine aesthetics].
Kiev: Put' k istine (in Russian).
4. Gegel', G. V. F. (1968).Jestetika [Esthetics] (vol. 1). Moscow: Iskusstvo (in Russian).
5. Gegel', G. V. F. (1968).Jestetika [Esthetics] (vol. 2). Moscow: Iskusstvo (in Russian).
6. Gumilev, L. N. (2005). Jetnogenez i biosfera zemli [Ethnogenesis and biosphere of the earth]. Moscow:
AST (in Russian).
7. Gushhina, E. A. (2013). O periodizacii istorii muzyki [On the subject of music history periodization].
VestnikSPbGUKI, 3(16), 55-58 (in Russian).
8. Zenkin, K. V. (2013). O russkih teoreticheskih koncepcijah istorii muzyki [About Russian theoretical
concepts of music history]. Zhurnalobshhestva teorii muzyki, 1, 39-50 (in Russian).
9. Zenkin, K. V. (1997). Problemy muzykal'no-istoricheskoj koncepcii B. L. Javorskogo [Problems of
musical-historical concept of B. L. Yavorsky]. In O. Zin'kevich, & V. Sivohip (Eds.), Muzychno-istorychni kontseptsii u mynulomu i suchasnosti (pp. 30-36). L'viv: Spolom (in Russian).
10. Zin'kevich, O. S. (2009). Logika hudozhestvennogo processa kak istoriko-metodologicheskaja
problema [The logic of the artistic process as a historical and methodological problem]. Stavropigijs'kifilosofs'ki studii, 3, 45-55 (in Russian).
11. Konverskoho, A. Ye. (Ed.). (2013). Kulturolohiia [Cultural Studies]. Kharkiv: Folio (in Ukrainian).
12. Losev, A. F. (1994). Problema hudozhestvennogo stilja [The problem of artistic style]. Kiev:
Collegium; Kievskaja Akademija Evrobiznesa (in Russian).
13. Medvedev, V. I. (2012). Filosofija jazyka: Ocherki istorii [Philosophy of Language: A Short History].
Saint-Petersburg: RHGA (in Russian).
14. Medushevskij, V. V. (2014). Duhovnyj analizmuzyki [Spiritual music analysis]. Moscow: Kompozitor
(in Russian).
15. Medushevskij, V. V. (1997). O predmete i smysle istorii muzyki [On the subject and sense of music
history].In O. Zin'kevich, & V. Sivohip (Eds.), Muzychno-istorychni kontseptsii u mynulomu i suchasnosti (pp. 5-17). L'viv: Spolom (in Russian).
16. Opanasiuk, O. P. (2012). Do vyznachennia intentsionalno-konotatyvnykh smysliv [To determination of intentional-connotative senses]. Muzychne mystetstvo i kultura, 15, 45-58 (in Ukrainian).
17. Opanasiuk, O. P. (2015). Doba Messiana lyshe tilky pochynaietsia [The Age of Messiaen Has Just
Begun]. Ukrainske muzykoznavstvo, 41, 222-240 (in Ukrainian).
18. Opanasiuk, O. P. (2015). Intentsionalnyi styl yak khudozhnii fenomen zakliuchnoho periodu
stanovlennia Yevropeiskoi kultury [Intentional Style as an Artistic Phenomenon of the Final Period of Formation ofEuropean Culture]. Mystetstvoznavchizapysky, 27, 217-228 (in Ukrainian).
19. Opanasiuk, O. P. (2013). Intentsionalnist u prostori kultury: mystetstvoznavchyi, kulturolohichnyi ta
filosofskyi aspekty [Intentionality in the area of culture, of art, cultural and philosophical aspects]. Lviv: Liha-pres (in Ukrainian).
20. Opanasiuk, O. P. (2004). Khudozhnii obraz: strukturna fenomenolohiia i typolohiia form [Artistic
image: structural phenomenology and typology forms]. Drohobych: Kolo (in Ukrainian).
21. Sandiuk, L. O., & Shchubelky, N. V. (2012). Osnovy kulturolohii [Bases of Cultural]. Kyiv: Tsentr
uchbovoi literatury (in Ukrainian).
22. N. d. (1993). Pis'ma Mahatm [Mahatma letters]. Samara: Rossijskoe Teosofskoe Obshhestvo (in
Russian).
23. Poberezhnaja, G. I. (1997). Istorija muzyki v razreze sakral'noj numerologii [The history of music in
the context of sacred numerology]. In O. Zin'kevich, & V. Sivohip (Eds.), Muzychno-istorychni kontseptsii u mynulomu i suchasnosti (pp. 37-48). L'viv: Spolom (in Russian).
24. Pylaev, M. I. (2014). Nekotorye voprosy periodizacii istorii evropejskoj muzyki v nemeckom
muzykoznanii [To the questions of periodization of the european music history in the german musicology]. Mir nauki, kul'tury, obrazovanija, 4(47), 289-293 (in Russian).
25. Radcig, S. I. (1982). Istorija drevnegrecheskoj literatury [The history of ancient Greek literature].
Moscow: Vysshaja shkola (in Russian).
26. Skrebkov, S. S. (1973). Hudozhestvennye principy muzykal'nyh stilej [Artistic principles of musical
styles]. Moscow: Muzyka (in Russian).
27. Tjulin, Ju. N. (1966). Uchenie ogarmonii [Harmonics]. Moscow: Muzyka (in Russian).
28. Holopov, Ju. N. (1993). O formah postizhenija muzykal'nogo bytija [On the forms of comprehension
of musical life]. Voprosyfilosofii, 4, 106-114. (in Russian).
29. Holopov, Ju. (1982). Izmenjajushheesja i neizmennoe v jevoljucii muzykal'nogo myshlenija [The
changing and unchanging in the evolution of musical thinking]. In M. E. Tarakanova (Ed.), Problemy tradicij i novatorstva v sovremennoj muzyke (pp. 52-104). Moscow: Sovetskij kompozitor (in Russian).
30. Chekan, Yu. I. (1997). Do pytannia vyznachennia predmetu istorii muzyky [On the issue of
definition of music history].In O. Zin'kevich, & V. Sivohip (Eds.), Muzychno-istorychni kontseptsii u mynulomu i suchasnosti (pp. 17-23). L'viv: Spolom (in Ukrainian).
31. Shering, A. (1924). Istorija muzyki v tablicah [The history of music in the tables]. Leningrad:
Rossijskij institut istorii iskusstv (in Russian).
32. Ship, S. V. (2013). Ishhem logiku muzykal'no-istoricheskogo processa [We are looking for the logic
of musical and historical process]. Uchenye zapiski Rossijskoj akademii muzyki imeni Gnesinyh, 1(4), 14-29 (in Russian).
33. Shpengler, O. (1998). Zakat Evropy. Ocherki morfologii mirovoj istorii [The Decline of the West]
(vol. 2). Moscow: Mysl' (in Russian).
© A. Opanasiuk
Received 2017-02-07, Accepted 2017-02-23, Published online 2017-02-27
