CC BY
16
Т.1. Серпенко
М1СЦЕ ТА РОЛЬ ПАРТП В ПОЛ1ТИЧН1Й СИСТЕМ1 ДЕРЖАВИ:
еВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВ1Д
Проанал1зовано поняття парти. Досл1джено роль полтичног парти як пов 'язуючого елементу демократичног держави та сустльства.
Ключовi слова: парт1я, полтична система, 1нституц1онал1зац1я, консервативна парт1я, християнсько-демократична парт1я.
Вивчення полгтичних партш i партшних систем европейських кра'н е важливим завданням полЬично'! науки. Без певного розгляду цих аспеклв, неможливо створити всеосяжну полiтичну картину як Свропи в цiлому, так i окремих ii кра'н. Науковш спiльнотi добре вiдомо вплив партш та партшних систем краш Свропи на вс сфери життя сустльства. У цьому зв'язку виникае потреба осмислення цього впливу. Партп та партшш системи, як полгтичш шститути, ще надовго залишаться актуальними темами рiзних полiтологiчних дослiджень, тому загальновизнаш успiхи европейських партiй в досягненш консенсусу мiж основними полiтичними силами, повинш викликати не тiльки науковий, а й практичний штерес. У сучасному демократичному свт парти е головними посередниками мiж суспiльством i державою. Перебуваючи в постiйнiй взаемоди з цими головними елементами сощального життя, а також мiж собою, вони, в свою чергу, утворюють сво'1 цiлiснi системи.
При пщготовщ дано'1 статтi, автор спирався на численш публ^аци вiтчизняних та зарубiжних полiтологiв. Рiзнi аспекти дослщжувано'! теми широко i докладно розглядалися в полгшлопчшй науцi. Початок послiдовному i всебiчному вивченню такого полiтичного шституту як партiя, було покладено в XIX ст. Теоретичш роботи були присвячеш визначенню сутностi полiтичних партш, ix типолопзаци, умовам 1'хнього iснування. Помiтний внесок у дослiдження партш вню вчений М. Вебер [2]. I хоча вш не залишив спецiальниx робiт про парти, його окремi зауваження про них становлять значний штерес. Наступний вчений Р. Мixельс виклав сво'1 погляди на роль полгтичних партiй у робот «Сощолопя полiтичниx партiй в умовах демократа», в якш проаналiзував природу полгтичних партiй та зробив спробу з'ясувати причини, яю перешкоджають здшсненню демократа.' [9]. Вiн одним з перших висунув щею неминучостi олiгарxiчного переродження всix демократичних партiй i систем. Особливий iнтерес представляють дослщження М.Дюверже, зокрема його робота «Полгтичш партй», вперше опублiкована в 1951 р [7]. У цш робот проаналiзовано форми партшно'! оргашзацп i партiйнi структури, типологл партiй, методи партшного керiвництва, взаемозв'язок партшно'! системи з державою.
Будь-який тип полЬично! дiяльностi здiйснюеться в будь-яких оргашзацшних формах. Органiзацiя спрямовуе дп багатьох людей до едино'! мети, регулюе 1'х у вiдповiдностi з певними нормами. Завдяки чп^ко'! оргашзаци властивi 1'й iдеологiчнi чи моральнi установки перетворюються на матерiальну силу. Оргашзащя виступае найважливiшим засобом вираження штереав, формування едино'! волi, вона здатна зшмати внутрiшнi протирiччя, конфлiкти, вона стае единим полгтичним суб'ектом. Без полЬично'! оргашзацп iнтеграцiя суспiльства на тривалий перюд виявляеться просто неможливою. У першу чергу, такими полгтичними оргашзащями е парти [1].
Одш вважають, що в парти вступають найбшьш активнi громадяни, якГ прагнуть до полЬично'! дГяльностГ та сприйняли громадсью iнтереси як сво'1 особисп. 1ншГ вважають,
297
що в парти йдуть люди для задоволення сво'х кар'еристських спонукань, задоволення сво'х амбiцiй. Водночас на сьогоднi iснуe методолопчний пiдхiд, за яким партiя повинна спонукати до руху вперед, партп необхiдно добре осмислити i визначити штереси сощально' групи, яку вона представляв, партГя зобов'язана чiтко представляти форми i методи руху до здшснення цих штереав.
Для того щоб визначити роль партп в полггичнш системi суспiльства,
необхiдно надати визначення ще' системи. Поняття полГтично'' системи увiйшло в науковий обГг досить не так давно, у зв'язку з радикальним розширенням сфери, яка почала охоплювати всi полггичш процеси. У XX ст. держава втратила роль единого шструменту полгтики [3]. У розвинутих кра'нах вона тюно поедналася зi складною мережею громадських шститутГв та вiдносин, що в свою чергу, призвело до з'еднання ïï з громадянським суспшьством та забезпечило демократичний характер публГчно'' влади. Вщповщно, виникла потреба у всебiчному дослiдженнi такого вiдносно нового явища.
Поняття полГтично'' системи не мае усталеного, загальноприйнятого пщходу до ïï трактування. НайбГльш розвинутим е уявлення про таку систему як про шструмент, мехашзм примусу влади в сощальних цiлях. Так, Д. Истон розглядае полГтичну систему як мехашзм перетворення сощальних iмпульсiв, що йдуть з суспГльства-середовища, в полгтичш вiдносини та дГ' [4].
Полгтична система являе собою складний об'ект певно'' множини взаeмозв'язкiв мiж рiзнорiдними процесами i структурами. В якостГ складного явища полiтична система може бути об'ектом уваги найрiзноманiтнiших наук - вщ геополiтики до полГтично'' психологи, що саме по собi зрозумiло i закономiрно. За аналопею можна стверджувати, що людина як складна система е об'ектом уваги рiзних природничих i гумаштарних дисциплiн, причому кожна з них мае сво'' власнi вiдгалуження i спещалГзацп. Одним з основних шструмештв полГтично'' системи е полiтичнi парти, яю е провiдником мiж суспшьством та политикою.
Термiн "партГя" веде свое походження вщ латинського "partis" - гурт, частина. У науковш полгтичнш лiтературi немае едино'' точки зору на поняття «полГтична пар™». Це обумовлено тим, що вс дослщники з рiзних позицiй розглядають змiст, сутнiсть, функцiï та типологш полiтичних партiй. Втiм, у характеристик полiтичноï партiï видiляeться лiберальне розумшня партiï як «носiя iдеалу», а також розумшня партiï, як групи людей, яю дотримуються однieï i ^е'' ж iдеологiчноï доктрини [2].
1снуе марксистська теорiя трактування полгтично'' партГ' як виразникiв iнтересiв певного класу. Даний пщхщ розглядае партш як «полГтичну органiзацiю, що виражае штереси суспшьного класу або його шару, об'еднуючи 'х найбiльш активних представниюв в досягненнi певних цшей та iдеалiв».
G «органiзацiйний» або «структурний» пГдхГд, коли полiтична пар™ представляе собою, насамперед, механiзм, апарат, систему, що охоплюе громадян, члешв парти i депута^в (М. Острогорский, Р. Мiхельс). 1снуе також «функщональне» визначення партй, коли партiю розглядають тд кутом зору 'х функщональних особливостей [6]. У полГтичнГй наущ е спроби дати «синтезоване» визначення парти, яке не тшьки враховувало б структурно-оргашзацшш моменти в ïï дГяльносп, а й розкривало б ïï мюце i роль в полгтичному механiзмi.
ВтГм, жоден пщхщ окремо не вичерпуе всього сутнюного змюту партiï. Це пояснюеться тим, що дослщники, висловлюючи свою думку про суть полгтичних партш, ув'язували його з дослщжуваними реалiями i процесами, що протжають в сустльсга. Наприклад, дослГдник З. Нейман визначае полГтичну партш «як оргашзащю активних полгтичних осГб в суспГльствГ, тих, хто защкавлений у контролГ над державною владою i хто, домагаючись пщтримки народу, змагаеться з шшою групою, якГ дотримуються
шших поглядiв. У такш якостi партiя представляв собою могутнього посередника мiж громадськими силами, щеолопями i офiцiйними державними шститутами ... » [9].
Агiлера де Прат бачить в полггичнш партп один з основних засобiв, спрямованих на гармошзащю капiталiзму i демократа, що нейтралiзують та потенцiйно перетворють вплив виборчого права. Незважаючи на вс iснуючi обмеження, представницька пар™, вважае дослiдник, залишаеться головним шструментом взаемозв'язку мiж державою i громадянським суспшьством, найменш болючим механiзмом забезпечення глобально! взаемоди системи. При вах сво'1'х обмеженнях полiтична партiя незамшна для сощально'1 держави в якосп привiлейованого "керуючого агента" системи, направляючого елемента полгтично'1 участi. Е. Гщденс визначае полiтичну партiю як оргашзащю, орiентовану на досягнення законного контролю над управлшням та засобом процесу виборiв [1].
Отже, у сучасних демократичних суспiльствах, зокрема в захщнш Gвропi, громадянське суспiльство i держава штегроваш в едине цiле за допомогою трьох основних полiтичних шституцш: представницько! системи державно! влади, загального виборчого права i полiтичних партш. Метафора «суверенно! влади народу» означае сьогодш, що влада в державi виходить вiд народу i здшснюеться ним за допомогою його представниюв, обираних на строго фiксований термш на основi загальних, рiвних i таемних виборiв. Тому полiтичнi парти вiдiграють виняткову роль у функщонуванш сучасних представницьких систем [4]. Саме вони, насамперед, забезпечують зв'язок полггично! системи i навколишнього середовища, виконуючи функци артикуляци i агрегаци.
Важливе мюце в теори про парти мае питання про !х iнституцiоналiзацiю (правове визнання). Вiдомо, що багато партш в першш половинi XX ст. дiяли на нелегальному становищГ Процес iнституцiоналiзацii широко почався тсля Друго! свгтово'1 вiйни, коли багато комунютичних та соцiал-демократичних партiй були юридично визнанi.
З новою силою проблема iнституцiоналiзацii партiй встала в результат полiтичного вибуху в Схщнш Gвропi i в процесi реформування радянського суспшьства. Пiсля чого, багато краш прийняли спецiальнi заходи стосовно цього питання, а саме iнституцiоналiзацiя партш передбачала:
- санкщонування мюця партiй в публiчному життi;
- умови дiяльностi партiй в полгтичнш системi;
- участь партiй у виборчш системi;
- способи представництва партш в органах державно'1' влади;
- фшансування дiяльностi партiй з держбюджету.
Правове закршлення тако'1' практики було широко поширене в Имеччиш, Швец11', 1талй та рядi шших краш. Тут виходять з того, що партия, виконуючи конституцшш функцп, сприяе формуванню здорового суспiльства, а тому вправi отримувати державнi дотаци [8].
Таким чином, складнiсть та неоднозначнють феномена полiтичноi органiзацii породжуе i неоднакове суперечливе ставлення до ii iнституцiоналiзацii. У таких полгтичних течiях, як анархiзм, лiбералiзм, неоконсерватизм, дiе опозицiя волi до оргашзацп. Iнституцiоналiзацiя тут розглядаеться як негативне i небажане явище, як зупинення думки i дй в заздалегщь заданому порядку. Проте, i теорiя, i практика доводять неможливiсть полгтично'1 дй поза органiзацiею.
В мозшщ полiтичних партiй свiту Новiтнього часу можна видшити кiлька основних щеолопчних напрямкiв, якi сформувалися протягом XIX - початку XX ст. Якщо помютити всi партй на якусь уявну шкалу поличного спектру, вони можуть бути збудоваш справа налiво в наступному порядку: консервативнi, християнсько-
демократичнi, лiберальнi, центристам, соцiал-демократичнi, "зеленi" та комунГстичнГ. Окремо стоять парти националистичного характеру [5].
У сучасних умовах гранИ мГж iдеологiчними напрямками не завжди чИтко простежуються. Так, xристиянсько-демократичнi парти, як правило, дИють в тих кра!'нах, де немае партiй консервативних. У цьому випадку можна говорити про те, що християнськИ демократи займають мИсце консерваторiв. В Гнших випадках, християнськИ демократи таким чином, будують свою дИяльнИсть i формулюють полИтичнИ гасла, що можна говорити про 1'х змiщеннi на лiберальне поле. Сучаснi центристськi парти представляють звичайно деякий варiант либерально!' партИ'!. Приклади такого роду можна продовжити i стосовно до лГвого флангу политичного спектру [6].
ВтГм, незважаючи на розмитИсть кордонГв мГж ИдеологИчними установками партiй, принциповГ вГдмГнностГ мГж ними зберГгаються. ВГзьмемо класичного представника, а саме Консервативну партш Великобритании На початку свого шляху, консерватори протистояли англИйським либералам, якИ представляли молоду буржуазИю ВеликобританГ!, яка прагнула до розширення економИчних i громадянських свобод. З часом партИя стала виражати Интереси велико!' буржуазИ'! i традицИйних аристократичних кИл, а пИсля Друго!' свИтово!' вИйни, коли основними суперниками консерваторИв виступили лейбористи (а не лИберали), консервативна партИя перетворилася в представника ИнтересИв широких верств буржуазп, можна сказати навить - осИб з високими доходами
[3].
Майже двадцять рокИв консерватори на чолИ з Маргарет Тетчер, а потИм - з Джон Мейджор перебували при владИ. За цИ роки англИйське суспИльство зазнало Истотних змИн: була проведена приватизация багатьох пИдприемств, що ранИше перебували у державнИй або мунИципальнИй власностИ, здИйснювалася жорстка фИнансова политика, були згорнутИ багато соцИальних програм, уряд сприяв структурним зрушенням в економИцИ (наприклад, уряд згорнуло пИдтримку збиткових пИдприемств вуглевидобутку) та Ин.
ЗазначенИ заходи призвели до певних позитивних результатИв: англИйська економИка вийшла з перИоду затяжного спаду, Великобритания пИдвищила свою конкурентоспроможнИсть на тлИ Инших захИдноевропейських кра!'н. СлИд зазначити, що суспИльне визнання результатИв дИяльностИ консерваторИв було настИльки значним, що всИ ИншИ партИ'! (включаючи лейбористИв) були змушенИ скорегувати свою позицИю, здИйснивши певний схилення в правий ИдеологИчний бИк [9].
В Инших кра'нах ЗахИдно!' Свропи партГ! консервативно'! спрямованостИ часто дИють пИд якими-небудь Иншими назвами. Так, на вкрай правому фланзИ политичного спектру в ШвецГ! знаходиться ПомИрна коалИцИйна партИя, що виникла на початку XX ст. в результат об'еднання кИлькох консервативних угруповань. Через особливостИ политично!' ситуацИ'! в ШвецИ'!, для яко!' характерно протиставлення сильно!' соцИал-демократично!' партИ'! (плюс часто блокують з нею ЛИво!' парти) всьому спектру буржуазних партш, шведськИ консерватори охоче йдуть на союз з либералами i центристами в тих випадках, коли це дозволяе сформувати уряд. У той же час буржуазнИ парти!, у тому числИ i консерватори, на виборах борються мИж собою за лИдерство в такИй коалИцГ!.
ПартИ'! аналогИчно!' спрямованостИ дИють i в Инших кра!'нах СкандинавГ! (наприклад Консервативна народна партИя - в Дани, ПартИя Хейр - в НорвегГ!, Национальна коалщшна партИя i Шведська народна партИя - у Фшляндп). У ФранцГ! як консервативно!' сили може розглядатися голлИстське "Об'еднання на пИдтримку РеспублИки", що веде свою ИсторИю з 1958 р.
Наступним блоком досить розвинутого напрямку i СвропИ виступають Християнсько-демократичнИ партГ!. З часом позицИя католицько!' церкви змИнилася у бИк бИльшо!' доброзичливостИ до демократичних i лИберальних цИнностей [2]. У зв'язку з цим у рядИ кра!'н виникли партГ!, що активно використовували зв'язок з католицькою церквою у
300
свош дiяльностi. До них належали Пар™ Центру в Имеччиш i Iталiйська народна пар™ в 1талй. Пiд час диктаторського правлшня Гiтлера i Муссолiнi щ партй зазнали репресiй та були змушеш згорнути дiяльнiсть на територй сво!х краш. Пiсля вiйни в умовах загально! демократизацй у Имеччиш та 1талй виникла потреба в щеолопчному пiдкрiпленнi право! i в той же час явно демократично! позицй. Так з'явилися християнсько-демократична пар™ в 1талй i в Имеччиш (в Баварй дiе самостiйна пар™ - Християнсько-сощальний союз), якi зшрали видатну роль в пiслявоеннiй юторй сво!х кра!н.
В обох кра!нах християнськi демократи очолювали уряд довше, нiж представники iнших партiй. Проте в 1талй в 90-i рр. тсля гостро! полгтично! кризи християнськ демократи були змушенi переформувати свою партш. Ii правонаступницею стала знову утворена Гталшська народна партiя, вщ яко! в 1994 р. вщкололася ще одна органiзацiя -Об'еднаш християнськi демократи.
Таким чином, змши в полiтичному спектрi партiй захщних кра!н загалом вiдбувалися в 90-т рр. XX ст. на початку XXI ст. внесли якюш змши в европейський та свгтовий суспшьний порядок. У цей час склалася система, яку вчеш позначали, як так званий, соцiалiзований капiталiзм - триеднють сощально! ринково! економiки, сощально! держави та соцiально-полiтичного партнерства. Так, мотором розвитку економжи, були прав^ зачинателями соцiальних перетворень - лiвi, насамперед соцiал-демократи, але також i комунiсти в тiй мiрi, в якш вони мобiлiзовували трудящих в рамках закону на боротьбу за сво! сощальш права. Правова держава складалася спшьними зусиллями i правих i лiвих, якi прагнули створити бар'ер на шляху екстремю^в з обох таборiв [7]. Цi ж сили сформували i партнерськi шститути, якi прагнули перетворити класовi розбiжностi в переговорний процес.
Свiт, що змiнюеться змушуе вносити певнi корективи в науково-полгтичш дефiнiцii европейського партшного простору. Тим часом багато полгтолопв продовжували iнтерпретувати багатопартiйний органiзм Старого Свгту за явно застарiлою схемою -Лiвi, правi, центр.
Таким чином, юторично партй формувалися як представницью структури, що виражали певш груповi iнтереси; як iнститути, опозицшш державi та iншим полiтичним об'еднанням; як спшки однодумцiв. Цi риси, висловлюючи вщносну самостiйнiсть i незалежнють вiд держави полiтичних позицiй вщомих груп населення, сприяли сприйняттю партш як джерел криз i розколу сустльства. Причиною в основному такого негативного ставлення до партш було повсюдне поширення переконання в тому, що тшьки держава е виразником народного суверенитету ^беральна традицiя) i загально! волi суспiльства (феодально-аристократична i монархiчна традицй).
На рубежi 90-х рр. XX ст. в переважнш кшькосп кра!н свiту вiдбувалася кардинальна змша полiтичного партiйного спектру. Це виражалося в занепадi популярностi традицшних полiтичних партiй: люди не проявляли до них особливого штересу, слабо пщтримували на виборах. Це був результат вщриву партiй вiд народу, незнання ними насущних народних штереав, !х пасивностi в захистi цих штереав. Проте, вже у другш половинi 90-х рр. знову почалося зростання авторитету i впливу полгтичних партiй, (особливо лiвоi орiентацii) в европейських крашах.
Водночас, процес створення нових партш та формування рухiв тривае. Мае пройти час, щоб з цього рiзноманiття об'еднань видшилося кшька партш, яю дiйсно будуть представляти певш класи i верстви сустльства з чгткими програмними установками, спрямованими на захист i вираження волi тих, хто складае !х соцiальну базу. Втiм, при всш рiзкiй критицi полiтичних партiй об'ективний аналiз свiдчить, що вони необхщш, оскiльки вносять реальний внесок у розвиток i функцiонування полiтичноi системи.
Список використано1 л1тератури
1. Ачкасов В. А. Институты западной представительной демократии в сравнительной перспективе / В. А. Ачкасов, Б. В. Грызлов. - Санкт-Петербург : О-во "Знание" СПб и Ленингр. обл., 2006. - 263 с. , Achkasov V. A. Instituty zapadnoy predstavitelnoy demokratii v sravnitelnoy perspektive / V. A. Achkasov, B. V. Gryzlov. -Sankt-Peterburg : O-vo "Znanie" SPb i Leningr. obl., 2006. - 263 s.
2. Гамбаров Ю. С. Политические партии в их прошлом и настоящем / Ю. С. Гамбаров. - Москва : Книга по Требованию, 2012. - 18 с. ; Gambarov Yu. S. Politicheskie partii v ikh proshlom i nastoyashchem / Yu. S. Gambarov. - Moskva : Kniga po Trebovaniyu, 2012. - 18 s.
3. Голосов Г. В. Форматы партийных систем в новых демократиях: институциональные факторы неустойчивости и фрагментации / Г. В. Голосов // ПОЛИС.
- 1998. - №1. - С. 45-52 ; Golosov G. V. Formaty partiynykh sistem v novykh demokratiyakh: institutsionalnye faktory neustoychivosti i fragmentatsii / G. V. Golosov // POLIS. - 1998. - №1. - S. 45-52
4. Джанда К. Сравнение политических партий: исследования и теория / К. Джанда.
- Москва, 1997. - 44 с. ; Dzhanda K. Sravnenie politicheskikh partiy: issledovaniya i teoriya / K. Dzhanda. - Moskva, 1997. - 44 s.
5. Пивоваров Ю. С. Размышление о демократии. Политическая наука / Ю. С. Пивоваров // Политическая наука. - 1999. - Вып. 2 : Проблема демократии в политической мысли XX столетия. - С. 5-27 ; Pivovarov Yu. S. Razmyshlenie o demokratii. Politicheskaya nauka / Yu. S. Pivovarov // Politicheskaya nauka. - 1999. - Vyp. 2 : Problema demokratii v politicheskoy mysli XX stoletiya. - S. 5-27
6. Шмачкова Т. В. Из основ политологии Запада [Электронный ресурс] / Т. В. Шмачкова - Режим доступа : http://www.politstudies.ru/fulltext/1991/2/15.htm ; Shmachkova T. V. Iz osnov politologii Zapada [Elektronnyy resurs] / T. V. Shmachkova -Rezhim dostupa : http://www.politstudies.ru/fulltext/1991/2/15.htm
7. Эрмэ Г. Введение: эпоха демократии? / Г. Эрмэ // Международный журнал социальных наук. - 1991. - №1. - С. 43-46 ; Erme G. Vvedenie: epokha demokratii? / G. Erme // Mezhdunarodnyy zhurnal sotsialnykh nauk. - 1991. - №1. - S. 43-46
8. De Meur G. Comparing political systems: Establishing similarities and dissimilarities / De Meur G. // European Journal for Political Research. - 1994. - № 26. - Р. 193-219.
9. Sartori G. Parties and Party Systems : A Framework for Analysis / G. Sartori. -Colchester : ECPR, 2005. - 383 р.
Стаття надшшла до редакцй 15.10.2015 р.
T. Sergienko
ROLE AND PLACE OF THE PARTY IN THE POLITICAL SYSTEM: EUROPEAN EXPIRIENCE
Party systems in Europe's new democracies frequently undergo a period of organizational fragmentation. In country after country we see a large number of political parties competing in the first several elections but failing to secure sizable electoral support. Although such fragmentation is widely seen as undesirable, the general expectation is that over time these party systems will consolidate. Consequently, the period of organizational confusion is frequently perceived as a temporary phenomenon lacking any wider theoretical significance. If stable political parties are going to emerge sooner or later, then the chaotic competition between personalistic protoparties that lack organizational stability and ideological cohesion is perhaps unfortunate but not particularly interesting, at least not for the purpose of addressing larger theoretical issues. Contrary to this perception, argue that party systems in these new democracies are in fact theoretically significant in that they suggest two distinct
ISSN 2226-2830 В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНЮЕРСИТЕТУ
_СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 13-14
questions about the translation of social cleavages into political oppositions—a kernel of contemporary theorizing about political parties and party systems.
Parties which dominated the political scene but which subsequently failed to adapt to new circumstances and therefore died, were absorbed by new more active movements, or withered into small marginal parties. There are few who challenge the centrality of political parties in the operation of contemporary, representative democracies. Parties are the chief means of linking people with government and the policy process. They are the primary forces producing competitive elections and developing alternative political elites that are at the heart of modern representative democracy. Even as Western democratic parties faced crisis in the 1970s and 1980s, the prospects for their replacement by alternative organizations were slim. They remain the central actors producing democracy and in making it work. As the Union expands its jurisdiction, policy competencies, and powers, political parties might be expected to play an increasing role in efforts to assure democratic control. So far, there has been little evidence of the development of an entirely new party system for the European Union. Instead the trend has been toward adaptation of the existing national-level parties to actions on the European scene.
Key words: party, political system, institutionalization, Conservative Party, Christian Democratic Party.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Лисак В.Ф., дл.н, проф.; БуликМ.В., к.полггн, доц.
УДК 623.764
О.Д. Соколюк
ЕВОЛЮЦ1Я ПОГЛЯД1В КЕР1ВНИЦТВА США НА РОЗВИТОК ПРОТИРАКЕТНО1 ОБОРОНИ
npoaHani3oeaHi основт етапи створення Сполученими Штатами Америки (США) системи протиракетноХ оборони (ПРО). Визначеш плани та заходи з розвитку таког системи в рiзних icторичних перюдах, в залежностi eid науково-техтчних та економiчних можливостей краХни. Особлива увага придшена сучасному етапу, який характеризуеться масштабтстю та амбтними намiрами США побудувати глобальну ешелоновану систему ПРО.
Ключовi слова: протиракетна оборона, система ПРО США, комплекс ПРО шахтного базування, бал^тична ракета.
Постановка проблеми в загальному виглядГ Питання створення системи ПРО вже понад 60 роюв займае одне з провщних мюць в реалiзащi США свое! зовшшньо! та внутршньо! полгтики. Головною рушшною силою для розвитку системи ПРО постшно виступае ракетна загроза. На початкових етапах основними завданнями системи ПРО були захист окремих важливих об'екпв та найбшьших американських мют вщ балютичних ракет СРСР. У подальшому акцент робився на створенш ефективно! протиракетно! оборони нащонально! територй вщ масованого ракетно-ядерного удару або створенш систем ПРО театру военних дш (ТВД). Сучасний етап характеризуеться намiрами США створити глобальну ешелоновану систему протиракетно! оборони для захисту американсько! територй вщ обмежено! кшькосп мiжконтинентальних балютичних ракет (МБР) та репональш системи ПРО для захисту союзниюв США i розгорнутих американських вшськ вщ балютичних ракет (БР) середньо! та меншо! дальность
