CC BY
49
УДК 316.334.3:323.21(477)
Полщук I. О., доктор пол^ичних наук, професор
МЕНТАЛЬНА П1ДОЙМА УКРА1НСЬКО1 ДЕРЖАВНОСТ1
НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
У статт1 розкриваеться специф1ка формування ментальних чинниюв виникнен-ня Украгнськог Народног Республ1ки на початку ХХ ст. Найбыьш важлив1 фактори та етапи тогочасного украгнського державотворення в1дтворюються за допомо-гою методу ¡сторичног ретроспективи. Метою даног статт1 е виявлення пол1тико-ментальних особливостей украгнського народу на тдстав1 анал1зу ¡сторичног форми державност1 - УНР. Проект Конституцп УНР запроваджував Украгнську державу, головними принципами функщонування яког були: традицтний демократизм (який св1дчить про збереження народоправчог дом1нанти в пол^тичнт мен-тальност1 украгнства), принцип розподшу влади, усыяке гарантування прав нац1о-нальних меншин (що вказуе на безумовну толерантность украгнства у ставленн до громадян ¡нших нац1ональностей) та ¡н. Проект КонституцИ УНР передбачав створення парламентськог республики, адже Всенародна Збори (парламент) висту-пали головним органом державног полтики.
Ключовi слова: Украгнська Народна Республ1ка, форма правл1ння, пол1тична ментальмсть украгнства, державна традиция, актуализация.
Постановка проблема. Наприкшщ XX ст. украшський народ отримав реальний шанс створити власну суверенну державу. Всенародний референдум у грудш 1991 р. остаточно леriтимiзував нашу сучасну незалежну державу. Доля нов^нього державотворення у постсощалютичнш Укршш буде залежа-ти вщ усталення демократично-етатистських настанов у полггичнш свщомос-т сучасно! украшсько! пол^ично! ел^и та електорату. Адже нав^ь за тепе-ршшх умов перехщного режиму народ починае виступати единим джерелом пол^ично! влади, здшснюючи демократичну процедуру п лептимацп. У цьому контекст звернення до укра!нського державотворчого досвщу початку ХХ ст. мае пролити св^ло на юторичш особливосп, яю закарбувалися у певних формах у тепершнш поттичнш ментальносп украшства.
Аналiз останнш до^джень i публЫацШ. Розробку проблеми пол^ично! ментальностi украшства зустрiчаемо в роботах В. Бебика, В. Кизими, Н. Кор-шенко, О. Кульчицького, С. Тарана, О. Рудакевича, Н. Хамтова, Д. Чижев-ського, В. Янова, В. Яреми та ш. 1сторюсофський аналiз украшсько! ментальносп мiститься у працях О. Бондаренко, I. Кривонос, О. Козлово!, В. Фокшо!, О. Яремчук та ш. У сво!х дослiдженнях названi вчеш придiляють увагу по-
132
© Полщук I. О., 2017
лггико-фшософським узагальненням щодо проблеми украшсько! ментальнос-тi, залишаючи осторонь 11 конкретно iсторичнi прояви.
У зв'язку з цим нагальною метою дано! статтi е виявлення пол^ико-мен-тальних особливостей украшського народу на mдставi аналiзу юторично! форми державностi - УНР. Завдання статтi полягае у виокремленш базових уявлень про пол^ичну ментальнiсть украшства в iсторичнiй науковш тра-дицii.
Виклад основного матерiалу. Перемога Петроградського бшьшовицько-го збройного повстання у жовтш 1917 р. чи не вперше у нов^нш юторп створюе для Украши реальш умови для здiйснення споконвiчноi мрп укра!н-ства про формування власно! нащонально! державностi. Центральна Рада, використовуючи iсторичний шанс, 7 (20) листопада III Унiверсалом проголо-шуе утворення автономно! Украшсько! Народно! Республiки у складi едино! Росшсько! Республiки. Крiм того, у III Унiверсалi визначалися кордони автономно! украшсько! держави, проголошувалися традицiйнi для укра!нства демократичш принципи - свободи слова, друку, вiросповiдання, зборiв, не-доторканностi особи; скасовано смертну кару.
Таким чином, з 20 листопада 1917 р. по 21 ачня 1918 р. Укра!на отрима-ла свою першу у ХХ ст. державшсть - автономне самоуправлшня у складi Росшсько! Республiки. 22 сiчня 1918 р. Центральна Рада видае IV Ушверсал, який проголошуе Украину самостiйною Народною Республшою i протягом чотирьох мюящв (до гетьманського перевороту) здiйснюються практичш заходи зi створення парламентсько-республшансько! форми правлiння. 29 квiт-ня 1918 р., у день державного перевороту, Центральна Рада обирае Президентом УНР М. С. Грушевського, а також ухвалюе проект Конституцп республши - «Статут про державний устрш, права i вольностi УНР». кто-ричнi обставини склалися так, що вiн не набрав юридично! чинносп, проте проект Конституцп УНР е важливим iсторико-правовим документом, у якому мiстяться основнi контури бачення украшського державотворення з боку тогочасно! пол^ично! елiти Укра!ни. Вiдтак цей документ заслуговуе на нашу увагу. Базовим принципом функщонування державних структур декларуеть-ся принцип розподiлу влади. Законодавчу владу мусять здшснювати Всена-родш Збори, якi обираються шляхом всенародного голосування. Рада Мшь стрiв е найвищою iнституцiею виконавчо! влади. Вищою iнституцiею судовое' влади, згiдно з проектом, мае бути Генеральний суд, обраний Всенародними Зборами.
Проект Основного Закону УНР визнавав за громадянами вс конституцш-ш свободи, а нащональним меншостям забезпечував право нащонально-пер-сонально! автономп. Бiльше того, найвищим законодавчим органом виника-ючого Нацiонального Союзу мали бути Нащональш установчi Збори, що
повинш обиратися на базi рiвного, прямого i таемного голосування, урахову-ючи принцип пропорцшного представництва. Найвищим виконавчим органом Союзу виступае, за проектом, Нащональна рада, яка мала обиратися Нащо-нальними Зборами. Однак ус постанови, що стосуються компетенцп Нацю-нального Союзу, мусили розглядатися i затверджуватися Всенародними Зборами УНР. Для остаточного розв'язання проблеми нащонально-держав-ного будiвництва готувався проект нового адмiнiстративно-територiального подшу Укра!ни. М. С. Грушевський як автор дано! концепцп запропонував подш на 30 земель, з яких три мюта - Ки!в, Харюв та Одеса - видiляються в окремi округи з примiськими територiями. Отже, можемо констатувати, що проект Конституцп УНР та проект закону про новий адмшютративно-тери-торiальний подш держави закладали пвдвалини земельного устрою Украши.
Оцшюючи проект Конституцп УНР, треба тдкреслити, що головними принципами розбудови нов^ньо! укра!нсько! державностi виступають тра-дицiйний демократизм (який свщчить про збереження народоправчо! домь нанти в пол^ичнш ментальност1 укра!нства), принцип розподшу влади, усь ляке гарантування прав нащональних меншин (що вказуе на безумовну толерантшсть укра!нства у ставленш до громадян iнших нацюнальностей) та iн. Проект Конституцп УНР передбачав створення парламентсько! респу-блши, адже Всенароднi Збори (парламент) виступають головним чинником державно! пол^ики, до компетенцп якого, наприклад, вщносилося право оголошувати вотум недовiри уряду в цшому та його окремим мшютрам.
А. Г. Слюсаренко та М. В. Томенко, наголошуючи на «всесильносп парламенту», пишуть, що «юридичним нонсенсом була вщсутшсть в Основному закош УНР посади голови держави (президента ) i голови уряду (прем'ера)» [1, с. 71]. Варто погодитися з цим зауваженням, особливо якщо згадати, що на останньому засщанш Мало! Ради Президентом Украши було обрано М. С. Грушевського, про посаду якого у проек^ Конституцп УНР дшсно шчого не зазначаеться. Проте, незважаючи на суттевi юридичш недолши, змют проекту Конституцп УНР заслуговуе на повагу, вш указуе на цшком европейський характер поличного мислення тогочасних лiдерiв поневоле-ного укра!нського народу, якi навт за тяжких умов колонiальноi тдлеглос-тi виявилися спроможними висунути щею державно! незалежностi та у стис-лий термiн розробили конкретну програму !! втiлення в життя.
Подальший розвиток подiй унеможливив дiю прийнято! Конституцii УНР, адже 29 кв^ня 1918 р. у Киевi вщбувся з'!зд хлiборобiв-землевласникiв, де-легати якого виступили за утворення гетьманату. Гетьманом на з'iздi було одностайно обрано Павла Скоропадського. Розпочинаеться другий, гетьман-ський перюд розвитку новiтньоi укра!нсько! державностi. Гетьманщина, або Укра!нська держава, за умов вшськового протистояння грунтувалася на над-
звичайному поеднанш монархiчних, республiканських та диктаторських засад. Г! пiдданим гарантувалися звичайш громадянськi права. «Закони про тим-часовий державний устрш» визначалися чинними до скликання сейму. До цього часу влада повинна була належати виключно Гетьману Укра!ни, який надшявся широкими повноваженнями: виключним правом видавати новi закони, призначати кабшет мiнiстрiв, керувати зовнiшньополiтичними стосун-ками та вiйськовими справами, бути верховним суддею Укра!ни. Як слушно зауважуе В. А. Потульницький, «короткочасний, перехiдний етап iснування гетьмансько! держави не давав де-юре визначити форму державного правлш-ня. Ця невизначешсть посилювалася тим фактом, що влада в Укршш практично належала шмцям, а не укра!нцям, хоча сам гетьман був, насамперед, укра!нським державником» [2, с. 126]. Остання зазначена обставина е досить важливою з огляду на неприроднють диктаторських ухилiв щодо традицшно! пол^ично! ментальносп укра!нства.
15 листопада 1918 р. Укра!на знову проголошуеться самостiйною Народною Республшою, про вiдновлення яко! заявила Директорiя, сформована В. Винниченком, А. Макаренком, С. Петлюрою, П. Андрiевським та iншими колишнiми дiячами Центрально! Ради. Директорiя обiймае повноваження верховного органу влади, поеднуючи законодавчу, виконавчу та судову функ-цп. Легiтимацiя дiяльностi Директора вщбулася на Трудовому Конгресi На-родiв Укра!ни, який розпочав свою роботу 22 ачня 1919 р. у Киевь Згiдно iз задумом органiзаторiв Трудового Конгресу Народiв, вiн мав виконати роль своерщного передпарламенту об'еднано! Укра!ни. Вибори до Конгресу перед-бачали найповнiшу репрезентованiсть електорату за сощальною ознакою i проводилися по трьох курiях - робiтничiй, селянськш та iнтелiгентськiй. 14 лютого 1919 р. постановою Директора було проведено часткове розподь лення законодавчих, виконавчих та судових функцш. Однак розгортання вшськових подiй змушувало Директорiю i надалi концентрувати у сво!х руках уа головнi державнi функцй, виступаючи, таким чином, державним органом з диктаторськими повноваженнями. Подiбне становище збер^аеться i пiсля прийняття закону про тимчасове верховне управлшня та порядок законодав-ства в УНР вщ 12 листопада 1920 р.
Державотворчий процес у Наддншрянщиш у сполученш iз сприятливими полiтичними умовами (вшськова поразка й розвал Австро-Угорсько! монархи) надихнули захщне укра!нство на проголошення власно! державностi. Спочатку 18 жовтня 1918 р. у Львовi парламентарп, провiдники полiтичних партiй, церковш iерархи Схiдноi Галичини та Буковини прийняли ршення про утворення Укра!нсько! Нацiональноi Ради, що мала дiяти як представ-ницький орган. Крiм того, вони оголосили про намiр об'еднати всi захiдно-украiнськi землi в одне цiле. Пiсля досягнення згоди мiж усiма партiями ре-
гюну 9 листопада 1918 р. було утворено уряд - Генеральний ceKpeTapiaT, найвищу шститущю виконавчо'' влади на чолi з К. Левицьким. Незабаром вщбулося офщшне проголошення новоутворено'' держави, яка дютала назву -Захщно-Укра'нська Народна Республша (ЗУНР). Було ухвалено Тимчасовий Основний закон ЗУНР, доповнений законами вщ 13.11.1918 р., 16.11.1918 р., 01.12.1918 р. та 04.01.1919 р., де були накреслеш базовi принципи державного ладу. Згщно iз законом вщ 13.11.1918 р. внутрiшня сувереншсть належить виключно народовi, який мав ïï здiйснювати через представницький орган (парламент), що обирасться рiвним, безпосередшм, таемним та пропорцiйним голосуванням. До обрання парламенту данi функцп виконуе УНРада. Законом вiд 04.01.1919 р. утворено окремий видш УНРади, до якого входили 9 члешв на чолi з президентом УНРади С. Петрушкевичем. Верховна влада належала УНРад^ а видiл на чолi з Президентом репрезентував ЗУНР назовш та здш-снював важливi функцп суверенности (затверження й оголошення законiв, вщкликання членiв Генерального секретарiату тощо). Судова влада зпдно iз законом вщ 21.11.1918 р. будувалася на принцип незалежностi, передба-чалося створення Найвищого Суду. Парламентська система забезпечувалася законом вщ 14.04.1919 р. виборами до сойму кожно'' нащонально'' курп вщ-повiдно до перепису населення пропорцшно кiлькостi мандатiв. У межах кожно'1' кури, подшено'' на виборчi округи, нащональш виборчi партп розпо-д^ли мiж собою мандати на пiдоймi пропорцшно'' системи.
ЗУНР входила у правовi стосунки з УНР. 22 ачня 1919 р. у Киевi було проголошено Акт злуки двох укра'нських держав, за яким ЗУНР гаранту-валася повна автономiя у складi соборно'' УНР. У першi мiсяцi iснування соборна УНР була конфедеративним об'еднанням, а остаточне виршення питання про державне об'еднання та характер державно'' структури вщкла-далося до Установчих Зборiв, котрим так i не судилося бути скликаними. Умови об'еднання двох укра'нських держав передбачали збереження ЗУНР власних оргашв влади, сфер та обсяпв !хшх повноважень. Виходячи з ви-кладеного, можна визначити форму державного правлшня Захщно-Укра'н-сько'' Народно'' Республiки як парламентську республшу.
Загалом оцiнюючи пол^ичш традицп ЗУНР, варто наголосити на 'хньому демократичному змiстi, що, безперечно, еднае пол^ичну ментальнiсть обох гшок укра'нства - галицько'' та наддшпрянсько!, але разом з тим сам факт недовготривалосп хиткого об'еднання двох укра'нських держав (вiд 22 ачня до 16 листопада 1919 р.) виявляе пом^ш ментальнi розбiжностi у громадян УНР та ЗУНР.
На думку В. А. Потульницького, вихщ ЗУНР зi складу об'еднано'' Респуб-лiки пояснювався «по-перше, тiею обставиною, що влада Директора та ïï розпорядчих оргашв i надалi обмежувалася на схщ вiд Збруча, а по-друге,
поступово на переднш план у стосунках УНР з ЗУНР з уаею очевиднiстю виступали глибокi щейш, культурнi, психологiчнi та полiтичнi розбiжностi, якi накопичувались мiж схiдняками i галицькими укра!нцями протягом сто-лиъ» [2, с. 128].
Цiкаво про ментальш вiдмiнностi захiдного та схщного укра!нства саме у перiод, що розглядаеться, пише у сво!й робот «Галичанство» М. Шлемке-вич, аналiзуючи конкретно подп листопада 1918 р.: «На Захщнш Укра!ш бачимо тодi вперше зусилля укра!нсько! провщно! верстви, отже, в першш мiрi штел^енцп, далi освiченого селянства i свщомого робiтництва, - роз-будувати i утвердити нову державу, що постала на ру!нах австршсько! iмпе-рп. Ми бачимо тi зусилля при деякш безвладностi, якомусь спокою народних мас. Як не було б, одне певне - творчий пафос провщно! верстви, отже, го-ловно штел^енцп, був значно сильшший за силу народно! стихи. Г! треба було спонукати до руху, а не втихомирювати.
1нше враження матимемо, коли пригадаемо той листопад у Схщнш Украшу Розбурхана народна стихiя кипить, переливаеться. Це мюяць повстання тд проводом Директора Укра!нсько! Народно! Республши. Об Ки!в б'ють прибо! моря - дшсно величезно! народно! армп, край заливають меншi рiки повстанчих загонiв. I знову, як не вщноситися до тих подiй, одне для нас тут важне i певне - пафос стихiй був значно потужшший за органiзацiйну спро-могу провiдноi верстви, i вона ледве встигала оформлювати стихшш рухи...
Отже, протилежне враження - на заходi перевага ращональних, розумових первшв; на сходi перевага iррацiональних, стихшних, емоцiонально-волевих рухiв» [3, с. 248]. Напевно, довготривал^ в одному випадку захщноевропей-ськi впливи (згадаймо особливосп розвитку ще Галицько-Волинсько! Русi); в шшому випадку росiйськi впливи спричиняють зазначенi М. Шлемкевичем ментальнi особливосп вiдповiдно галицького та надднiпрянського укра!нства. У розвитку ментально! диференцiацii суттеву роль вiдiграла не раз згадувана Берестейська 1596 р. церковна ушя, яка започаткувала релшйш вiдмiнностi в украшськш спiльнотi. Як слушно зауважуе М. Шафовал, «iснування укра-!нського православного i греко-католицького свiтiв несе в собi не лише еле-менти церковно! юрисдикцii, але мае св^оглядове та культурно-полiтичне значення» [4, с. 99]. Порiвнюючи релiгiйнi та полггичш традицii рiзних гiлок укра!нства, М. Шафовал далi зазначае: «...Укра!нське православ'я сто!ть пiд впливом певних елементiв вiзантизму, як, наприклад, мютика естетики, це-заропапiзм, демократичнiсть церковних баз, а з другого боку, укра!нський католицизм, себто, греко-католицизм, сто!ть на засадах i традицiях строгого збереження церковно! самостiйностi перед св^ською владою, демократичного пiдбору кадрiв, але збереження iерархiчного принципу в процеа розв'язки церковних питань та рацiоналiзму захiдного типу.
Церковне зрiзничкування зб^аеться на початку нашого столбя з двома окремими пол^ичними досвщами - авторитарна царська дшсшсть та обме-жена парламентарна монархiя з виборами i нерозвиненою партiйною системою в Австро-Угорщиш. Отже, украшщ дшшли до визвольних змагань 1917-1921 рр. з двома окремими досвщами. Захщно-украшсью землi мали досвiд пол^ично'1 дп через парламент та широкоiснуючу мережу суспшьно-громадських, полiтичних i церковних установ. На центральних та схщноукра-шських землях дiйснiсть була шшою, вiдмiнною. 1снуюче украшське життя проходило на кволих i лябiльних межах мiж легальною i нелегальною дiею» [4, с. 100].
Рiзноманiтний пол^ичний досвiд захiдного та схiдного украшства, який утворився на початку ХХ ст., мае певне вщлуння й у кшщ цього ж стшття, коли за умов незалежно'1 Украши ми спостер^аемо помiтнi розбiжностi у способах пол^ично'1 дГ1', геопол^ичнш i партiйно-iдеологiчнiй орiентацii галичан та наддншрянщв.
Висновок. Аналiз украшсько'1 державносп на початку ХХ ст. дозволяе визначити кшька головних властивостей поличного менталiтету украшства: демократизм, конституцiоналiзм, егал^аризм, екзистенцiальний шдивщуа-лiзм, регiоналiзм та ш
Л1ТЕРАТУРА
1. 1стор1я украiнськоi Конституцii / упоряд.: А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко ; Укр. правн. фундащя. Кшв : Право, 1997. 464 с.
2. Потульницький В. А. Нариси з украшсько1' полггологн (1819-1991): навч. пос1б. для студенпв вищ. навч. закл. Кшв: Либщь, 1994. 319 с.
3. Шлемкевич М. Галичанство. Пол1тол. читання. 1993. № 1. С. 245-301.
4. Шафовал М. Пол1тична культура Украши. Наук. зб. Укр. Выьн. Ун-ту. Мюнхен, 1995. Т. 15. С. 95-106.
REFERENCES
1. Istoriia ukrainskoi Konstytutsii / uporiad. A. H. Sliusarenko, M. V. Tomenko (1997); Ukrainska pravnycha fundatsiia. Kyiv : Pravo [in Ukrainian].
2. Potulnytskyi, V. A. (1994). Narysy z ukrainskoi politolohii (1819-1991): navch. posibnyk dlia studentiv vyshchykh navch.zakladiv. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].
3. Shlemkevych, M. (1993). Halychanstvo. Politolohichni chytannia, 1, 245-301 [in Ukrainian].
4. Shafoval, M. (1995). Politychna kultura Ukrainy. Nauk. zbirnyk Ukr. Viln. Un-tu, 15, 95-106 [in Ukrainian].
МЕНТАЛЬНАЯ ОСНОВА УКРАИНСКОЙ ГОСУДАРСТВЕННОСТИ
В НАЧАЛЕ ХХ ст.
Полищук И. А.
В статье раскрывается специфика формирования ментальных факторов возникновения Украинской Народной Республики в начале ХХ в. Наиболее важные факторы и этапы формирования тогдашнего Украинского государства воспроизводятся с помощью метода исторической ретроспективы. Целью данной статьи является выявление политико-ментальных особенностей украинского народа на основании анализа исторической формы государственности - УНР. Проект Конституции УНР учреждал Украинское государство, главными принципами функционирования которого были: традиционный демократизм (который свидетельствует о сохранении демократической доминанты в политической ментальности украинцев), принцип разделения властей, обеспечение прав национальных меньшинств (что указывает на безусловную толерантность украинцев в отношении граждан других национальностей) и др. Проект Конституции УНР предусматривал создание парламентской республики, ведь Всенародное Собрание (парламент) выступало главным органом государственной политики.
Ключевые слова: Украинская Народная Республика, форма правления, политическая ментальность украинцев, государственная традиция, актуализация.
THE MENTAL FOUNDATION OF UKRAINIAN STATEHOOD IN THE EARLY TWENTIETH CENTURY
Polischuk I. О.
The article reveals the specifics of the formation of mental factors of the emergence of the Ukrainian People's Republic in the early twentieth century. The most importantfactors and stages in the formation of the then Ukrainian state are reproduced with the help of the historical retrospective method. The purpose of this article is to reveal the political and mental features of the Ukrainian people on the basis of an analysis of the historical form of statehood - the UPR. The draft Constitution of the UPR established the Ukrainian state, the main principles of its functioning were: traditional democracy (which indicates the preservation of the dominant in the political mentality of Ukrainians), the principle of separation ofpowers, ensuring the rights of national minorities (which indicates the unconditional tolerance of Ukrainians against citizens of other nationalities) and The draft Constitution of the UPR provided for the creation of a parliamentary republic, since the National Assembly (parliament) public policy. Analysis of Ukrainian statehood at the beginning.
The withdrawal of the ZUNR from the United Republic was explained "firstly, by the fact that the authorities of the Directorate and its governing bodies were further restricted to the east of Zbruch, and secondly, gradually in the foreground in the relations of the
UPR with the ZUNR, with all the evident appearance deep ideological, cultural, psychological and political differences that have accumulated between the East and Galician Ukrainians for centuries.
Religious factor played important role. Ukrainian Orthodoxy is under the influence of certain elements of Byzantium, such as the mysticism of aesthetics, cesaropapism, the democratic nature of church bases, and on the other hand, Ukrainian Catholicism, that is, Greek Catholicism, is based on the principles and traditions of the strict preservation of ecclesial independence before secular authorities, democratic selection of personnel, but the preservation of the hierarchical principle in the process of resolving church issues and Western-style rationalism.
Church divisions coincide at the beginning of this century with two separate political experiences - authoritarian royal reality and a limited parliamentary monarchy with elections and an underdeveloped party system in Austria-Hungary. Consequently, Ukrainians reached the liberation struggles of 1917-1921 with two separate experiences.
Twentieth century allows us to determine some of the main features of the political mentality of Ukrainian: democracy, constitutionalism, egalitarianism, existential individualism, regionalism, and others. The diverse political experience of Western and Eastern Ukrainians, which was formed at the beginning of the 20th century, has a certain echo at the end of the same century, when in the conditions of independent Ukraine we observe noticeable differences in the methods of political action, geopolitical andparty-ideologi-cal orientation of the Galician and Dnipro.
Keywords: Ukrainian People 's Republic, form of government, political mentality of Ukraine, state tradition, actualization.
