CC BY
15
Визначеш нади на позитивнi зрушення в ршенш проблеми залучення iноземних швестицш з'явилися пiсля Указу Президента Украши "Про додат-ковi заходи надходжень в економшу Украши" i розпорядження Кабшету М1-нiстрiв Украши вщ 22.02.2001 р. "Про заходи для полшшення iнвестицшноi привабливост^' пiдготовленого до виконання Указу. Створити умови для шд-тримання швестицшно! привабливостi Украши можна не тшьки за допомо-гою вдосконалення законодавчо! бази, а й за допомогою тюноХ сшвпращ з мiжнародними фiнансовими органiзацiями для представлення свого швести-цiйного кшмату та можливостей iноземним iнвесторам. При виршенш подiб-них проблем прюритетними повиннi бути iнтереси iнвестора з урахуванням стратепчних, економiчних iнтересiв держави.
Таким чином, залучення прямих шоземних швестицш е одшею з клю-чових проблем у ходi реформування украшсько! економiки. Саме вони забез-печують доступ до нових технологш i методiв управлiння, прискорюють на-уково-технiчний розвиток, призводять до створення нових швестицшних ш-ститутiв, забезпечують створення нових робочих мiсць, а також сприяють пiдтримцi активiзацii внутршнього iнвестування. 1ншими словами залучення прямих шоземних швестицш е необхщною умовою прискорення темпiв еко-номiчного розвитку Украши, стимулюе промислове виробництво, забезпечуе умови стшкого й швидкого економiчного росту й збiльшення рiвня суспшь-ного добробуту у кршт.
Л^ература
1. Закон Украши. Про швестицшну д1яльн1сть// Голос Украши. 1991. 18 березня.
2. Волинець В.В. 1ноземш швестування в умовах штеграцп у св1тову економ1ку// Акту-альш проблеми економши. 2006 р., № 8.
3. Станчук С.П. Проблеми залучення шоземних швестицш в регюни Украши// Форму -вання ринкових вiдносин в Укра!ш 2004 р., № 9.
4. Статистичний що|Мчник за 2005 р./ За ред. О.Г. Осауленка. - К.: Вид-во "Консультант".
5. www.goog.com.ua.
УДК 338.246.2 Б.1. Кабащ - Rbeiecbm КА
МЕХАН1ЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ НА ДИНАМ1КУ ЕКОНОМ1ЧНОГО ЗРОСТАННЯ
Розглянуто структуру, об'екти, методи, форми та принципи мехашзму державного регуляторного впливу на динамшу економiчного зростання.
Ключов1 слова: державне регулювання економiки, монетарна пол^ика, еконо-мiчне зростання, монетарш iнструменти.
B.I. Kabaci-L'viv commercial academy
The mechanism of the state regulating influence onto the dynamic
of economical growing
In the article application of structure, objects, methods, forms and principles of mechanism state regulating influence onto the dynamic of economical growing.
Keywords: state influence on an economy, money policy, economy growing, money instruments.
Кiнцевою метою вЫх економiчних реформ е економiчне зростання у кршт. Тепер уже зрозумшо, що тiльки на шляху економiчного зростання можливим е досягнення динамiчноl макроекономiчноl рiвноваги i стабшзаци фшансово1 системи, досягнення виробничо1 та розподшьчо1 ефективностi споживання ресурсiв, побудова обгрунтовано1 структури економiки краши.
Проблема економiчного зростання одночасно складна, нестабшьна та недостатньо розроблена, незважаючи на постшний, стiйкий iнтерес до ще1 проблеми з боку основних економiчних шкiл. Серед вiдомих зарубiжних уче-них дослiджували у даному напрямi Е. Долан, Р. Дорнбуш, Г. Манюв, Дж. Сакс, С. Фшер та iн. Дедалi бiльше уваги дослщженню чинникiв та основних аспеклв економiчного зростання придiляють i украшсью вченi: В. Базидевич, А. Гальчинський, В. Геець, В. Опарiн, I. Радюнова та iн.
В економiчнiй лiтературi пiд економiчним зростанням розумдать збiльшення кiлькостi товарiв та послуг, як продукуе нацiональна економiка, або його змют ототожнюеться з поняттям економiчного прогресу.
Так, Кемпбелл Р. Макконнелл та Стенлi Л. Брю визначають економiчне зростання як "... збшьшення виробничих можливостей, що проходить зi збшь-шенням кiлькостi використовуваних факторiв виробництва або вдосконалення техшки i технологи" [1, с. 634]. Аналопчним чином трактують це поняття i Ру-дiгер Дорнбуш та Стенлi Фiшер: "Економiчне зростання - це зростання реального ВВП" [2, с. 21]. Бшьш чггке визначення термшу наведено в роботах Пола А. Семюелсона та Вшьяма Д. Нордгауза: "Економiчне зростання означае збшьшення потенцшного ВНП краши. 1ншими словами, економiчне зростання - це розширення межi виробничих можливостей краши" [3, с. 298].
В украшськш економiчнiй лiтературi економiчне зростання також виз-начаеться як "...збшьшення обсяпв суспiльного виробництва i розширення можливостей економжи задовольняти зростаючi потреби населення у товарах та послугах" [4, с. 88].
Як свщчить свгговий досвiд, держава мае потенцшш можливостi для забезпечення зростання доходiв, iнвестицiй та нацiонального багатства. Кож-на краша, залежно вщ специфiки економiчноl ситуаци, стану розвитку, юто-ричних особливостей визначае власний мехашзм державного регулювання економiчного зростання як сукупност заходiв iнституцiйного, оргашзацшно-го, регуляторного та законодавчого характеру, основною метою яких е стабь лiзацiя економiчноl та сощально1 ситуаци у кра1ш та подальше стимулюван-ня зростання основних економiчних показниюв.
Механiзм державного регулювання економiчного зростання - це спо-сiб оргашзаци економiчних вiдносин мiж державою та тдприемствами, насе-ленням, iншими крашами та мiжнародними iнституцiями з метою стабшзаци економiчноl та сощально1 ситуаци у кра1ш та створення передумов для еко-номiчного зростання.
Мехашзм державного регулювання повинен включати у себе поточш та стратегiчнi цш державного регуляторного вплив, перелiк основних форм, об'ек^в, методiв та шструмеипв впливу.
Основною стратегiчною метою державного регулювання ринково1 економiки е створення передумов для економiчного зростання у крашь Для и
досягнення важливим е вирiшення широкого кола поточених eKOHOMÏ4Hm, соцiальних та шститущональних проблем, таких як високий piBern безробгг-тя, прискорення динамiки шфляцшних пpоцeсiв, неефективна структура еко-номжи, нeдостатнiй piвeнь iнвeстицiйноï активностi, проблеми розвитку аграрного сектора та багато шших.
Виршення цих проблем пов'язано з впливом на окpeмi об'екти державного регулювання. Основними об'ектами е: eкономiчний цикл; структура економжи (галузева, peгiональна, секторна); умови нагромадження капiталу; зайнятiсть; грошовий обш; платiжний баланс; соцiальнi вiдносини.
Важливим е вибip пpiоpитeтностi (оптимальностi) визначення поточ-них цiлeй та об'екта державного регулювання, так як школи е суперечливи-ми засоби ïx досягнення. Класичним прикладом взаемноï суперечност поточ-них цiлeй е бажання одночасно обмежити i piвeнь безробггтя, i уповiльнити темпи iнфляцiï у кршш. Спостepiгаеться певна закономipнiсть: чим менше щ-лей визначаються як прюритетш для держави, тим менше суперечностей мiж цiлями та засобами ïx досягнення, а вiдповiдно тим бiльшe гаpантiя досягнення поставлених цшей.
Пiд методами державного регулювання економжи pозумiють характер впливу держави через виконавщв заxодiв державного регулювання на вс сфери в нащональнш eкономiчнiй систeмi. Методи державного регулювання економжи надзвичайно piзноманiтнi. ïx можна згрупувати в чотири таких блоки: eкономiчнi; адмшютративш; пpавовi; доноpськi.
Найбшьш притаманними та привабливими для краш з оpiентацiею на pинковi вщносини е eкономiчнi методи державного регулювання економжи. Застосування цих мeтодiв передбачае не пряме втручання з боку суб'екпв регулювання, а опосередковане, через створення певного eкономiчного середо-вища. Регулювання за допомогою eкономiчниx мeтодiв дае можливiсть суб'ектам ринку збершати право на вiльний вибip eкономiчноï повeдiнки.
Економiчнi методи державного регулювання - це комплекс заxодiв з боку держави, що носить характер непрямого впливу на суспшьно-госпо-дарський розвиток краши з дотриманням вимог основних eкономiчниx зако-шв, задля створення умов, що забезпечують досягнення високих eкономiчниx peзультатiв. До eкономiчниx мeтодiв державного регулювання належать прогнозування, планування, програмування, матepiальнe стимулювання, пшьгове фiнансування, пiльговe оподаткування i кредитування. Застосування цих мeтодiв е найбшьш оргашчним для умов pинковоï eкономiки, оскiльки держава не обмежуе вибip та д^' eкономiчниx суб'екпв, а тiльки корегуе та за-цiкавлюе його у пpийняттi певних ршень.
Адмiнiстpативнi методи державного регулювання pинковоï eкономiки виражають, по сут^ пряме упpавлiння з боку держави i передбачають вико-ристання системи державних замовлень та контраклв; застосування державою санкцш i штpафiв, лiцeнзiй, дозволiв, квот; запровадження норм i стандарта, якi регламентують вимоги до якост pобiт, послуг, продукци, до орга-нiзацiï виробничих процеЫв, опepацiй на внутpiшньому i зовшшньому ринках тощо [5, c. 57].
Адмiнiстративнi методи базуються на силi державноi влади i не пов'язанi зi створенням додаткового матерiального стимулу або загрозою фiнансових збиткiв. Вони подiляються на засоби заборони, дозволу i примусу. В умовах ринково! економiки зазначеш методи повиннi використовуватися обережно i е обгрунтованим у ситуацiях, коли шким не обмежена свобода окремих суб'ектiв зумовлюе втрати для шших суб'ектiв i ринково! економiки загалом.
Серед основних напрямiв застосування адмшютративних регуляторiв в умовах ринково! економжи видiляють:
• державний контроль за монопольними ринками шляхом державного регулю-вання цш;
• охорона навколишнього середовища та споживання невщтворювальних ресурс1в;
• забезпечення мшмального р1вня добробуту та социального захисту населення;
• дотримання нацюнальних стандартов виробництва (саттарт, еколопчт нор-ми, яккть продукци, заборона недобросовкно: реклами тощо);
• захист национального ринку (митт обмеження, тарифи, квоти на експорт та 1мпорт, лщензування товар1в тощо).
Важливим методом регулювання економiки, формою цшеспрямовано-го впливу держави на розвиток тiеi, або iншоi галузi е державне замовлення, яке передбачае виготовлення та поставку певного обсягу продукци або вико-нання робгг на договiрнiй основi з метою задоволення першочергових потреб суспiльства. Це варiант спiвробiтництва держави i пiдприемства з метою ви-рiшення певних завдань. З метою економiчного стимулювання виконання державного замовлення виконавцям можуть бути надаш пшьги щодо сплати податюв, цiльовi дотацii та субсидii, кредити на пшьгових умовах, митнi та iншi пiльги.
Правовi методи регулювання розвитку ринково! економiки передбача-ють прийняття нормативно-правових актiв, а також вироблення мехашзму !х реалiзацii та контролю. Застосування правових методiв у дiяльностi держави передбачае встановлення загальних, обов'язкових для виконання правил пове-дiнки економiчних суб'екпв. Створюючи правову, законодавчу базу держава розробляе принципи економiчних вiдносин, дотримуватися яких зобов'язанi всi суб'екти економiчноi дiяльностi - виробники, споживачi, держава. До ще! групи методiв державного регулювання належать закони, законодавчi та нормативы акти, що захищають права власностi, визначають форми шдприемниц-тва, умови функцiонування пiдприемств, !х зв'язки мiж собою i державою.
Донорсью методи державного регулювання ринково! економiки це пiльги або преференци в грошовiй або не грошовш формах, що створюють для виробника привше!, забезпечують йому покращення конкурентоспро-можностi на ринку. Метою !х застосування е спрямування економiчних ре-сурсiв у тi галузi, що дшсно е прiоритетними для суспшьства. Основними серед цiеi групи методiв е:
• су6сидИ' - допомога (переважно в грошов1й форм1) яку надае держава за ра-хунок державного чи м1сцевого бюджетов, а також спец1альних фондов юри-дичним та ф1зичним особам та 1ншим державам;
• субвенцИ - вид грошово! допомоги, що надае держава мшцевим органам влади для цшьового ф1нансування реалiзацii певних заход1в (програм, проект1в);
• преференцй - це пшьги, привше!, переваги, що надае держава установам, тдприемствам з метою створення сприятливих умов для 1х дiяльностi;
• дотаци - це метод регулювання д1яльност1 тдприемств промисловосп, ви-робнишв сшьськогосподарсько!' продукци та 1нших галузей. Вш полягае у видшент державою грошових кошт1в з метою тдтримання обсяпв вироб-ництва продукци, що е збитковою для виробництва, проте необхвдною для населення або держави.
При всш сво'й протилежностi названi методи i шструменти мають певну схожiсть i !х розмежування досить умовне, адже будь-який економiч-ний регулятор мае у собi елементи адмiнiстрування. Так, вш контролюеться вiдповiдною урядовою службою, яка використовуе його шсля прийняття вщ-повiдного полiтичного рiшення. Наприклад, економiчна система зазнае впли-ву такого економiчного чинника, як ставка податку або податкова тльга, не рашше, анiж буде прийняте адмiнiстративне ршення щодо и пiдвищення (або зниження).
Кожний з методiв включае у себе велику кшьюсть iнструментiв (регу-ляторiв, важелiв) впливу на конкретнi об'екти державного регулювання. 1х також можна подшити на адмiнiстративнi та економiчнi.
Серед основних форм державного регулювання ринково! економiки необхiдно видiляти: комплексне планування економiчного та соцiального розвитку; прогнозування розвитку народного господарства та кон'юнктури ринку; реашзащя нацiональних i цiльових комплексних програм; управлшня господарською дiяльнiстю державних тдприемств; фiнансово-податкове регулювання (через систему державних фшанЫв i податюв); грошово-кредитне регулювання (через регулювання грошово! маси i процентно! ставки); цшове регулювання (регулювання рiвня цiн на товарному ринку); структурне регулювання (через змшу структури економiки ^ вiдповiдно, структури попиту i пропозици на ринку); соцiальне регулювання (сощальний захист населення через державний перерозподш доходiв); регулювання зовнiшньоекономiчноi дiяльностi та валютного курсу; адмшютративне регулювання (через застосування неекономiчних методiв впливу на економiчне життя (рис.).
З перелжу форм державного регулювання економжи, якi не тiльки теоретично, а й на практищ е найбшьш дiевими щодо стимулювання економiч-ного розвитку у краiнi видшяють фiнансово-податкове регулювання.
Фiнансово-податкове регулювання - це регулювання економжи держави шляхом створення сприятливого фшансового середовища для швидкого розвитку ринкових вщносин.
Ця форма державного регулювання ринково! економiки е одним з основних важелiв впливу на сощальну, виробничу, iнвестицiйну, регiональну, зовнiшньоекономiчну сфери дiяльностi держави та на практищ складаеться з двох основних компонент:
• бюджетне регулювання, яке пов'язано з формуванням та використанням державних фшансових ресуршв;
• податкове регулювання, яке пов'язано з1 стимулюванням економ1чного зростання, здшсиеиия структурних перетворень, щдвищения коикурентоспроможносп вгтчизняних виробниюв шляхом реформування податково!' системи крахни.
Рис. Мехашзм державного регулювання ринково'1 економши
Перша складова - бюджетне регулювання - це комплекс загальноп-рийнятих i законодавчо закршлених мeтодiв створення та використання фь нансових ресурЫв для виконання основних завдань державного регулювання економжи. Основною метою застосування цiеï форми державного регулювання е фшансове забезпечення тeмпiв i пропорцш розвитку eкономiки краши, а також виpiшeння питань надання та фшансування соцiальниx гаpантiй населенню краши. Як шструменти бюджетного регулювання економжи вико-ристовують структуру та pозмip видатковоï частини бюджету краши; структуру та pозмip доxiдноï частини бюджету; спiввiдношeння мiж видатковою та дохщною частинами (сальдо бюджету); мiжбюджeтнi вiдносини; бюджетний мexанiзм; державний борг.
Видатки державного бюджету - це eкономiчнi вщносини, що виника-ють внаслiдок з пepepозподiлом фонду бюджетних кош^в держави та його використанням за галузевим, тepитоpiальним та цшьовим призначенням. За сво1ми eкономiчними характеристиками видатки державного бюджету подь
ляють на поточш (пов,язанi з утриманням та подальшим розвитком державних шституцш, якi знаходяться у державному управлшш, та з розвитком людського капiталу краши) та видатки розвитку (пов'язаш з розвитком мате-рiального виробництва, покращенням його галузевоХ структури). З ïx допомо-гою держава фшансуе структурну перебудову в економщ, зменшуе регь ональнi диспропорцiï, пом'якшуе проблеми безробiття. Держава застосовуе рiзнi форми впливу на економiку: надання субсидш органiзацiям i населен-ню; здiйснення державних iнвестицiй; бюджетне фшансування галузей, що визначають науково-теxнiчний прогрес.
Доходи державного бюджету виражають економiчнi вiдносини, що ви-никають з шдприемствами, органiзацiями та iншими економiчними агентами у процесi формування бюджетного фонду краши. Основна ïx частина це подат-ковi та неподатковi надходження. Основною метою застосування даного шструменту бюджетного регулювання е формування необхщного фiнансового фонду для забезпечення фiнансування витрат державного бюджету краши.
Окремим шструментом бюджетного регулювання е бюджетний меха-нiзм, який, з економiчноï точки зору, е сукупшстю певних видiв бюджетних вiдносин, специфiчниx методiв мобiлiзацiï та використання бюджетних кош-тiв. Вiн охоплюе:
• бюджетне планування i прогнозування (визначення основних макроеконо-мiчниx i бюджетних показниюв, розробку балансу бюджетних ресуршв i витрат держави, розмiру видатково1 та доxiдноï частини);
• бюджеты норми та нормативи (ставки податюв та неподаткових зборiв, нор-ми витрат у бюджетних установах, норми бюджетного забезпечення);
• бюджеты стимули та санкцп (пiльги по податкам юридичних та фiзичниx осiб, бюджетнi кредити, санкцп за порушення податкового законодавства, за нецшьове використання бюджетних кошт!в).
1нструменти податкового регулювання застосовуються для поповнен-ня державних фшансових ресурЫв, а також для стимулювання економ1чного зростання, здшснення структурних перетворень, шдвищення конкурентос-проможност в1тчизняних виробниюв. Визначаються види податюв i встанов-люються податков1 пшьги окремим суб'ектам з метою покращення швести-цшного кшмату та впливу на р1вень грошових доход1в населення.
Через податков1 шструменти можна впливати на виршення будь-яко1' (i не тшьки економ1чно1") проблеми - вщ стимулювання економ1чного зростання до впливу на демографiчнi процеси у кршт. Значною мiрою державне регулювання за допомогою податюв залежить вщ вибору системи оподатку-вання, розмiру податкових ставок, виду та розмiру податкових пiльг. Стабшь-шсть розвитку економiчниx агентiв господарювання може бути забезпечена шляхом розроблення оптимально:' моделi податкового регулювання. При ïï розробщ необxiдно насамперед враховувати, що основною метою застосування шструмент1в цiеï форми державного регулювання економжи е сприян-ня економiчному зростанню та забезпечення надходжень необхщних фшан-сових ресурсiв до бюджету краши.
Можливими е наступнi стимулювальнi ефекти фшансово-податкового регулювання економiчного зростання:
1. Збшьшення частки державних (бюджетних) видатюв. Стимулю-вальний ефект спричиняе збiльшeння видатюв розвитку, оскшьки дepжавнi фiнансовi ресурси спрямовують на швестицшну дiяльнiсть та розвиток мате-piального виробництва. Збшьшення частки поточних видатюв може призвес-ти до piзниx ваpiантiв розвитку подш залежно вiд сприйняття суб'ектами дь яльностi eкономiчноï ситуацiï у кршт.
У pазi негативних очжувань у населення щодо eкономiчноï, сощаль-но", або полiтичноï ситуацiï у кра1ш збiльшeння pозмipу державних видатюв може сприйматися як сигнал можливого зростання надалi податкового тиску або зростання дефщиту бюджету з уЫма його негативними наслiдками. У такому pазi збiльшeння державних видатюв на сощальш заходи, а вщповщно i зростання доходу кiнцeвого використання, буде розподшятися на користь збшьшення споживчих видатюв, що призведе до розвитку шфляцшних про-цeсiв в економщ краши.
У pазi, коли очшування стосовно eкономiчноï ситуацiï у кра1ш е пози-тивними, збшьшення доходу юнцевого використання та прибутюв тд-приемств буде pозподiлятись на користь збшьшення заощаджень та швести-цiйноï дiяльностi. В умовах створення державою привабливого швестицшно-го кшмату зазначeнi чинники сприятимуть зростанню ВВП краши.
2. Реформування податковоï системи з метою стимулювання еконо-мiчного розвитку може бути розглянуто у двох аспектах:
• зменшення загального р1вня оподаткування або ставок на окрем1 його складовц
• збшьшення прихованих субсидш держави на економ1чну дiяльнiсть (подат-ков1 п1льги, зв1льнення в1д сплати податк1в, списання чи реструктуризация податково1 заборгованост!).
Зменшення загального piвня оподаткування без зменшення pозмipу державних видаткiв, або без запровадження альтернативних заxодiв iз збiль-шення доxодiв бюджету призведе до виникнення негативних ефекта у корот-костроковому перюдь До них належить зростання дефщиту бюджету, а отже, i державного боргу, прискорення темшв шфляци (при застосуванш гнучкого або пpомiжного типiв грошово-кредитного регулювання), розбалансування валютного курсу.
У довгостроковому пepiодi збшьшення бази оподаткування дасть змо-гу стабшзувати pозмip бюджетних видаткiв, а зменшення податюв призведе до збшьшення валового прибутку та змшаного доходу, але цей пpиpiст буде перерозподшено мiж споживанням i заощадженням.
Отже, застосування шструмеипв стимулювального фiнансово-подат-кового регулювання призведе до збшьшення валового внутршнього продукту при наявносл наступних умов:
• очшування суб'екпв економ1чно1 дiяльностi е позитивними стосовно зм1ни економ1чно1 та соц1ально1 ситуаци у краш;
• наявн1сть розвинуто1 кредитно1 системи кра1ни, що дасть змогу перетворити ирир1ст заощаджень на прирют 1нвестиц1йних видатк1в;
• привабливого 1нвестицшного кл1мату, що забезпечить зростання шоземних 1нвестиц1й при зб1льшенн1 реально1 в1дсотково1 ставки i забезпечить зростання чистого експорту кап1талу.
Наступною формою державного регулювання ринковоï економжи, що потребуе уваги з приводу використання ïï iнструментiв для стимулювання економiчного зростання е грошово-кредитна.
За своею сутшстю грошово-кредитне регулювання - це форма державного регулювання сфери грошового об^у та кредитних вщносин; це су-купнiсть заxодiв у сферi грошового обiгу i кредитних вщносин, якi здiйснюе держава з метою регулювання економiчного розвитку, стримування темшв iнфляцiï, забезпечення високоï зайнятостi i балансування платiжного балансу. Отже, основною кшцевою метою застосування цiеï форми державного регулювання е стимулювання економiчного зростання. Промiжними (поточними) цiлям може виступати регулювання процентних ставок, розмiру та структури грошовоï маси, динамiка iнфляцiйниx процеЫв тощо.
Залежно вiд особливостей та характеру основних шструменлв грошо-во-кредитноï форми державного регулювання, також залежно вщ визначених промiжниx цiлей розрiзняють три основнi типи:
• гнучке - пов'язано з фшсащею або тдтримкою обл1ково1 ставки вщсотка на позики, що надаються центральним банком на певному р1вт;
• жорстке - спрямоване на фшсащю або тдтримку стабшьного обсягу грошо-во1 маси в економщц
• пром1жний тип - застосування або першого, або другого типу залежно ввд зм1ни ситуацп на грошовому та товарному ринках краши.
Всю сукупшсть шструменлв грошово-кредитного регулювання рин-ковоï економiки можна подiлити на шструменти прямого (директивного) та опосередкованого впливу на грошову масу, ïï структуру й актившсть.
До найбшьш вщомих та важливих шструменлв першоï групи (прямих) вщносять:
• мехатзм гот1вково1 емюп;
• встановлення верхньо1 меж1 кредиту центрального банку, що надаеться уря-дов1 та баншвським уставам;
• пряме регулювання позикових операц1й банк1в, встановлення марж1, визна-чення меж1 та вартост! кредитних ресурс1в, що надаються для окремого ф1-нансування;
• обмеження споживчого кредиту;
• обмеження окремих вид1в д1яльност1 комерц1йних банк1в на основ1 шнуючо-го законодавства та окремих постанов i наказ1в центрального банку.
Система опосередкованого регулювання грошового об^у включае три основнi iнструменти, за допомогою яких центральний банк здiйснюе вплив на грошовий ринок:
• здшснення операц1й на ввдкритому ринку;
• регулювання норми баншвських резерв1в;
• регулювання норми облшово1 ставки в1дсотка на позики, що надають центральним банком.
Застосування перелiчениx шструменлв забезпечуе здiйснення регуля-торноï та стимулювальноï функцiï держави у двох напрямах:
• регулювання грошового ринку краши та функцюнування банк1всько1 систе-ми кра1ни;
• регулювання ринку кредитних ресуршв.
Фiнансово-податковe та грошово-кредитне регулювання визначаються як основш форми державного регулювання eкономiчного зростання. ïx шструменти можуть застосовуватися як вщокремлено, так i паралельно з метою одночасного коригування бшьш широкого кола eкономiчниx проблем, що виникають у xодi стимулювання eкономiчного зростання.
З цiею метою можливим е застосування дeкiлькоx ваpiантiв поеднання фiнансово-податковоï та гpошово-кpeдитноï форм державного регулювання економжи:
• стимулювальне фшансово-податкове регулювання паралельно 1з застосуван-ням жорсткого типу грошово-кредитного регулювання економши. Обмежен-ня грошово1 маси у краш, при стимулювант за допомогою збшьшення обся-пв державних видатшв призведе до зм1ни структури сукупного иоииту: зрос-те частка споживчих та державних видатк1в, а величина внутршнього та шо-земного швестування зменшиться;
• ексиансютстське грошово-кредитне регулювання поеднано 1з жорстким ф1-нансово-податковим, що призведе до зростання 1нвестицш за рахунок зни-ження обсяпв споживчих i державних видатк1в, але можливим е ирискорен-ня темтв шфляци;
• одночасна стимулювальна фшансово-податкова та грошово-кредитна форми державного регулювання економши - досить ризикований вар1ант, оскшьки иов'яза-но з одночасним розбалансуванням як фшансово1, так i грошово1 системи крайни.
Визначальним чинником покращення якiсниx характеристик еконо-мiчного зростання та забезпечення збереження позитивноï динамiки основних eкономiчниx показникiв виступае побудова оптимальноï структури еко-номiки краши. Структура економжи - це спiввiдношeння, якi вщображають взаемозв'язки та взаемозалeжностi мiж окремими частинами економши, окре-мими ïï секторами, галузями тощо.
Залежно вщ змiсту eкономiчниx явищ та процешв, зв'язки мiж якими вiдобpажаються у пропорщях, pозpiзняють такi основнi види структурних сшввщношень на макpоeкономiчному piвнi:
• ввдтворювальт пропори!! - характеризуются ствввдношенням елеменив, сторш, сектор1в, тдроздшв ироцесу сустльного ввдтворення та ввдобража-ють ввдтворювальну структуру економ1ки;
• галузев1 иpоиоpцiï - характеризують ствввдношення мш галузями та груиа-ми галузей у виробнищш сустльного продукту;
• територ1альт (регюнальт) иpоиоpцiï - ввдображають розмщення иродук-тивних сил у краш, ствввдношення економ1чних регютв та шших територь альних утворень у виробнищв сустльного продукту;
• секторальт иpоиоpцiï - характеризують ствввдношення м1ж ринковим та неринковим секторами економ1ки краши;
• зовтшньоеконом1чт пропорци - ствввдношення мш обсягами експортно-1миортних оиерацш та внутршнього виробництва.
Виходячи з того, що сукупним результатом eкономiчноï д!яльност е суспшьний продукт, пepeлiчeнi структурш пpопоpцiï вщображають переду-Ым сшввщношення м!ж його складовими елементами, частками створеними в тих чи шших шдроздшах, галузях тощо.
Оскшьки основним катал!затором яюсного економ!чного зростання е обсяг швестицш, то серед пропорцш, що характеризують вщтворювальш про-
цеси найбшьш вагомими е пропорцiï мiж валовими iнвестицiями та амортиза-щею. Цi пропорцiï виступають економiчним шдикатором загального стану економiки, визначають яким е нацюнальне господарство:
• економша краши е зростаючою, коли валов1 1нвестици перевищують величину амортизаци (виробнич1 потужност зростають);
• економша краши е статичною (застшною), коли валов1 1нвестицп та амортизация е р1вними величинами (виробляеться стшьки, сюльки необхвдно для за-мщення катталу спожитого у процес виробництва);
• економша краши е стагнуючою, коли величина валових швестицш е меншою за амортизацию (споживаеться б1льше катталу, нiж виготовляеться).
Державне регулювання структурноï перебудови та структурних зру-шень в економiцi передбачае вибiр цiлей та характеру структурних перетво-рень, визначення комплексу заxодiв щодо шдтримки розвитку тих елементiв економiчноï системи, якi забезпечують економiчне зростання.
Розрiзняють два типи структурноï политики: активна (держава застосо-вуе шструменти прямого та опосередкованого впливу) та пасивна (держава створюе правову базу для ринкового саморегулювання структури економжи).
Державний вплив на структуру економжи може здшснюватися за до-помогою методiв прямого (через пряме фшансування, систему державних за-мовлень i контраклв) i непрямого регулювання (через систему економiчниx регуляторiв). Шляхом використання методiв iндикативного планування, бюджетного, податкового, грошово-кредитного, цiнового та експортно^мпор-тного регулювання держава намагаеться закршити позитивний та нейтралiзу-вати негативний вплив ринку на структуру економжи краши.
Важелi державного регулювання структурних зрушень можуть бути рiзноманiтними :
• система податюв з ïx диференщащею за ввдповвдними суб'ектами та об'екта-ми оподаткування i застосуванням податкових ставок та п1льг;
• надання р1зноман1тних кредитних п1льг, зменшення ставок кредиту;
• надання фiнансовоï допомоги у вигляд1 1нвестиц1йних надбавок, субсидш, до-тац1й, бюджетних позичок на розвиток окремих галузей, виробництв, рег1он1в;
• проведення митноï полгтики, в тому числ1 встановлення р1зних 1мпортних та експортних тариф1в тощо.
Експорторозширюючий та iмпортозамiщуючий варiанти економiчного зростання потребують максимальноï уваги з боку держави та застосування шструменлв ще однiеï форми державного регулювання ринковоï економши -регулювання зовнiшньоекономiчноï дiяльностi.
Державне регулювання зовнiшньоекономiчноï дiяльностi включае у себе: регулювання зовнiшньоï торгiвлi за допомогою важелiв торговельноï полiтики; регулювання ввезень i вивезень кашталу за допомогою створення швестицшних умов; державного регулювання валютних операцш за допомогою важелiв валютного регулювання.
Ця форма державного регулювання ринковоï економши здiйснюеться за допомогою адммстративних та економiчниx методiв. Адммстративш методи застосовуються за умов економiчноï нестабiльностi, зростання дефiциту державного бюджету, високих темпах iнфляцiï. До них вщносять торговельне ем-
барго, лщензування, квотування, спещальш вимоги до товару та ш. Економ!чш методи використовуються за умов стабшьного розвитку економ!ки краши. До них вщносять митш тарифи, збори, !мпортш депозити, пшьгов! кредити ек-спортерам, субсиди, гаранти, звшьнення вщ сплати податюв у галуз! експорту.
Пщ регулюванням зовнiшньотоpговeльноï д!яльност розумдать заходи з боку держави, як! впливають на обсяги зовнiшньоï торпвл! через подат-ки, субсиди, прям! обмеження на !мпорт чи експорт.
Митно-тарифне регулювання - одна з основних функцш митних орга-тв краши. Зпдно з принципами ГАТТ/СОТ митно-тарифне регулювання спрямоване на регулювання зовнiшньоï торпвл^ захисту внутршнього ринку i стимулювання експорту. Ця форма регулювання повинна впливати на здшснення економ!чних перетворень та повинна виконувати дв! основш цш:
• забезиечувати належний р1вень иоступлень до державного бюджету;
• створювати р1вт умови для конкуренци в1тчизняних та шоземних вироб-
ник1в.
Найбшьш поширеним шструментом митно-тарифного регулювання е мито (вв!зне чи вив!зне) - податок, що накладаеться на кожну одиницю товару, що перетинае митний кордон краши. Розр!зняють адвалерне, спещальне та комбшоване мито.
Нетарифш методи регулювання е менш вщкритими, шж митш подат-ки, а тому надають державним органам бшьше влади при здшсненш еконо-мiчноï пол!тики. ïx застосування вщображае можливють прямого впливу з боку держави на д!яльшсть шдприемств, що здшснюють зовшшньоеконом!ч-ну д!яльшсть та корегувати потоки експорту та !мпорту товар!в та послуг.
Найбшьш поширеною формою нетарифних обмежень е контингент або квота - обмеження у кшьюсному чи вартюному вираження обсягу продукций яку дозволено ввозити до краши Импортна квота) чи вивозити з краши (експортна квота) за певний перюд. Лщензування - це видача державою лщензш на !мпорт чи експорт обмеженого обсягу продукцп.
Для захисту нацюнальних виробниюв держава може не тшьки обме-жувати !мпорт, але i стимулювати розвиток експортних галузей. Одним з ме-тод!в е експортш субсиди, тобто пшьги фшансового характеру, як! надаються державою експортерам для розширення вивозу товар!в за кордон, що дае змогу збалансувати величини експортних та !мпортних потоюв.
Кожнш крат притаманна власна система вибору засоб!в та прюрите-т!в вщповщно до специфжи eкономiчноï ситуацiï, цшей сощально-економ!ч-ного розвитку, пpийнятоï концепци державного втручання в економжу.
Таким чином, дослщження феномену економ!чного зростання перед-бачае застосування комплексного, системного шдходу до виявлення його структури, чинниюв, джерел та наслщюв i е поняттям набагато складшшим, шж динамжа зростання обсягу виробництва у крашь Лише за умови правильного та обгрунтованого виявлення основних фактор!в, що спричиняють зрос-танню сукупного випуску у кра1ш протягом довготривалого перюду та роз-роблення д!евих мехашзм!в державного регуляторного впливу на них, можливим е забезпечення стш^ динамжи економ!чного зростання.
Л^ература
1. Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенл1 Л. Брю. Анад1тична економ1я: принципи, проблеми i пол1тика. Частина 1 : Макроекономши/ Пер. з англ. - Льв1в: Просв1та, 1997. - 671 с.
2. Дорнбуш Р., Ф1шер С. Макроекономша/ Пер. з англ. В. Муаенко та В. Оваенко. -К.: Основи, 1996. - 814 с.
3. Семюелсон, Пол А., Нордгауз Вшьям Д. Макроекономша. - К.: Основи, 1995. - 544 с.
4. Дзюбик С.Д. Мехашзм регулювання ринково1 економши. - К.: 1ДУС, 1995. - 66 с.
5. Михасюк I., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економь ки. - Льв1в: Украшсью технологи, 1999. - 640 с.
УДК 336.7(091) Acnip. О.А. Колодш - Львiвський НУ м. 1вана Франка
ЕВОЛЮЦ1Я БАНК1ВСЬКО1 СПРАВИ
Сучасна iсторiя банювсько' справи не володie повною мiрою iнформацieю про час виникнення банюв. Першi банкiри розумши, що залучаючи вiльнi грошовi кошти та вiддаючи 'х у тимчасове користування, можна отримати користь. Поява та розви-ток банкiв е результатом еволюцп об'ективних товарно-грошових вщносин, що сфор-мувались в економiчнiй системi суспiльства.
Post-graduate O.A. Kolodiy - L'viv NU named after Ivan Franko Evolution of banking
The history of banking is closely related to the history of money. As monetary payments became important, people looked for ways to safely store their money. As trade grew, merchants looked for ways to borrow money to fund expeditions. A financial intermediary is an institution that specializes in bringing lenders and borrowers together. The evolution of banking is representative of historical needs of nations.
1сторичний метод дослщження належать до найважливших метод1в економiчноi науки, що допомагае зрозумгги та розкрити суть i природу еко-ном1чних явищ й економiчниx суб'еклв. Серед таких вагомих суб'екпв еко-номiчноi дiяльностi особливо видшяемо банки та банювську систему, яка, з одного боку, забезпечуе грошовий оби у кра'ш, а з шшого - виступае переда-вальним мехашзмом у реалiзацii грошово-кредитного регулювання. Вщтак вивчення еволюцп банюв, банкiвськоi системи та банювсько' справи мае важливе як наукове, так i практичне значення.
На сьогодш iснуе низка дослiджень з юторп банкiвництва (С. Андрю-шин, В. Мехряков, I. Окунев, М. Ротбард). Проте через специфшу дослщжен-ня (тривалий часовий перiод, широка географiя) багато аспектiв ще не дос-татньо вивченi, зокрема в аспект розвитку банкiвництва потребуе залучення та розкриття значна кiлькiсть бiльш вузьких юторичних джерел, що i стало завданням цiеi статтi.
Сучасна iсторiя банкiвськоi справи не володiе повною мiрою шформа-цiею про час виникнення банюв, операцп, якi вони виконували, та чинники, що слугували поштовхом для 'х розвитку. I хоча юнуе багато доказiв старо-давнього грошового обiгу, однак немае чггко' вiдповiдi на питання, якою бу-ла роль найпростiшиx кредитних установ.
Поняття першого банку, як вщомо, ототожнюеться з мiняйлами Ста-родавньо' Грецн, де банкiрiв називали трапезидами (вiд грецького "трапеза",
