CC BY
10
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Льв!вська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (31), 2021
УДК 343.85 Алла Йосишв
Львiвськiй державний унiверситет внутрiшнiх справ, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримшального права i кримшологи
Олекciй Гумш
Нацiональний унiверситет '^bBiBCbra полтехшка", Навчально-науковий iнститут права, психологи та шновацшно! освiти, доктор юридичних наук, завiдувач кафедри кримшального права i процесу
gumin@ukr.net ORCID: 0000-0002-8016-945Х
МАРГ1НАЛЬНА ПОВЕД1НКА ЯК ВИД ПРАВОМ1РНО1 ПОВЕД1НКИ
http: //doi.org/10.23939/law2021.31.260 © Йоситв А., ryMiH О., 2021
У статт проанал!зовано питання правовоТ (правом!рноТ) та протиправноТ (злочинноТ) поведiнки загалом та маргшальноТ зокрема. Доводиться, що aнaлiз лише одшет сторони правовоТ поведiнки (злочинноТ) не давав змоги повною мiрою розглянути ва Ti сторони, а також визначити основн! шляхи боротьби iз правопорушеннями. Спочатку правом1рна повед1нка була лише антиподом протиправних учинив i не могла розкрити всю свою значущкть для життя cуcпiльcтвa. Тшьки у 1980-х роках питання правом!рноТ поведiнки стало доcлiджувaтиcя б1льш глибоко. У цей час були визначеш поняття, значення i види правом!рноТ поведiнки.
Поведiнку можна визначити як дiю або бездiяльнicть, зумовлену ц!нн!сною ieрaрхieю особи i спрямовану на задоволення ТТ конкретних потреб.
Вчинки можна подшити на тi, що вщповщають правилам, i тi, як Тм не вщпо-вiдaють. Якщо норма виступае як право, то вчинки будуть правом!рними i про-типравними. В1дпов1дно, можна говорити про прaвомiрну i протиправну поведiнку. Маргшальна поведiнкa характеризуеться cхильнicтю до протиправноТ поведiнки. Поведiнкa особи перебувае на меж1 мiж правом1рною поведiнкою та правопорушенням.
Доведено, що злочинна поведшка маргшального середовища мае у своТй основ! тaкi обставини: змiнa сощокультурного середовища не минае безcлiдно для внут-р!шнього св!ту особи. Цшносл, норми та традици, як! пщтримуються людиною п!д час зм!ни ТТ сощального статусу, виявляються непотр!бними, з'являеться необхщшсть, як правило, вимушена, засвоення нових норм i правил поведшки. Почуття в!дкинутост!, !зольованост! й непотр!бност сусп!льству, випробовуван! марг!налом, спричиняють вщмову в!д дотримання норм сусп!льства й порушення норм права у зв'язку з необхщшстю задоволення основних потреб. Деградащя особи, основана на розвитку антигромадських установок, формуе готовшсть маргшала до злочинноТ поведшки.
Ключовi слова: правомiрна поведшка, протиправна поведшка, маргiнальна
повед1нка, соц1альн1 норми, норми права.
Постановка проблеми. Людина та и вчинки е предметом вивчення рiзних наук, кожна з них дослщжуе певну сферу, на тдсташ яко! складаеться необхiдна система знань. Проте всi дослiдження надають майже схожi характеристики однорiдних за своею природою тишв поведiнки, яю розкривають у процесi життедiяльностi людини щоденне здiйснення тих чи шших дiй, метою яких е задоволення потреб. Утiм, поведiнка особи досить багатогранна та залежить не лише вщ виникло! потреби, а й вщ само! особи, И готовносп до здiйснення конкретних вчинкiв. Бюлопчш характеристики та подальша соцiалiзацiя людини виступають точкою вiдлiку можливо! та надежно! поведiнки. 1стотне значення мають сощадьт норми, що встановлюють певнi меж! поведiнки громадян [1, с. 132].
Сощальш норми ускладнюються у процесi розвитку суспiльства, впорядковують вчинки громадян i е основними регуляторами суспшьних вiдносин. Однак, незважаючи на високий рiвень розвитку сощальних зв'язкiв i норм, якi !х регулюють, порушення iснуючого порядку залишаеться розповсюдженим явищем життя суспiльства. Вщхилення вiд встановлених правил iснували завжди, проте останнiм часом цей процес охоплюе дедалi бiльшу кiлькiсть громадян. Це впливае на розвиток i функцюнування суспiльних вiдносин та призводить до збiльшення кiлькостi осiб з девiантною, протиправною i нестiйкою поведшкою. У зв'язку iз цим необхвдне подальше вивчення причин, умов вчинення правопорушень, не задишаючи поза увагою i правомiрну поведiнку, що мае ютотне значення у попередженнi та профшактищ протиправно! поведiнки. Деякi кримшадьно-правовi та кримiнологiчнi проблеми маргiналiзацi! розглядали у сво!х працях А. Атоян, О. Богатирьова, О. Бродецька, I. Дегтярьова, С. Денисов, Г. Зубко, Д. Назаренко, Л. Кемалова, С. Константшов, А. Мозоль, В. Пшеничний, В. Писарев, О. Пустовий, А. Свящук, Р. Степаненко, Ю. Стрелковська, В. Тимошенко, Л. Ткаченко, Н. Юзшова та ш. Роботи зазначених авторiв мають важдиве наукове i практичне значення. Водночас, низка питань дослщження маргiнадьних груп населення, феномена маргiнадьно! поведiнки особи у системi запобiгання злочинам, детермiнацi! злочитв, що вчиняються маргiнадьними групами, характеру i змiсту запобiгання злочинам, що вчиняються маргiнадьними групами, задишаеться нерозв'язаною. Сьогодш в науцi окреслюеться тенденщя до формування нових концептуальних пiдходiв у дослiдженнi маргiнадьностi з огляду на сучасш соцiадьнi процеси.
Метою статп е дослiдження правово! (правомiрно!) поведiнки, у тому числi маргшально!, для виявлення закономiрностей формування в особи протиправно! мотиваци.
Виклад основного матерiалу. Незважаючи на те, що правова поведiнка мiстить у собi двi протилежнi й рiвнозначнi сторони, тривалий час ученими проводився аналiз лише поведiнки протиправно! (злочинно!). Аналiз лише однiе!' сторони правово! поведшки не давав змоги повною мiрою розглянути всi !! сторони, а також визначити основш шляхи боротьби iз правопорушеннями. I все ж таки правомiрна поведiнка не залишилася поза увагою вчених, хоча й стала розглядатися щодо вивчення причин правопорушень набагато шзшше. Спочатку правомiрна поведiнка була лише антиподом протиправних учинкiв, i не могла розкрити всю свою значущють для життя суспшьства. Тiльки у 1980-х роках питання правомiрно! поведiнки стадо дослщжуватися бiльш глибоко. У цей час були визначеш поняття, значення i види правомiрно! поведiнки [2, с. 124; 3, с. 19].
На початкових етапах вивчення поведшки людини здебшьшого базувалося на теорiях бiхе-вюризму. З цього погляду поведшка розглядаеться у сукупностi рухових i вербадьних вiдповiдей, реакцiй живих ютот на впливи (стимули) зовнiшнього середовища. На першому мiсцi виступае результат ди, а не його мотиващя. Одним iз недолiкiв цiе! теори е !! нездатнiсть пояснити розходження в поведшщ людей, якi перебувають у тих самих умовах життедiяльностi. Теори
6ixeBÎoproMy, грунтуючись лише на зовшшньому впливi об'ективних чинникiв, не в 3M03i вста-новити причини pÎ3HOMaHÎTHOÏ поведiнки людини [4, с. 172].
На обрання особистютю TÎeï або iншоï лшп поведiнки впливае i ïï внутршнш стан (моpальнi чинники, цiннiсна установка). Тому бшьше поширення одержали теорп, що пояснюють поведiнкy з погляду ïï мотивiв.
Для встановлення спонукальних причин конкретних дiй не можна вщкидати ïхню моти-вацiйнy сторону, без я^' неможливе ïx точне визначення. Мотивом може виявитися внутршне спонукання особи до дiï, зумовлене почуттями, бажаннями, потребами, цiлями тощо, або усв> домлене спонукання до досягнення конкpетноï мети, яку iндивiд pозyмiе як особистiснy необхщ-шсть, особистiсний змiст поступку. Перше з цих визначень, на нашу думку, е бшьш доцшьним, тому що на особистють впливае не мета, що досягаеться, хоча вона й вщграе визначальну роль, а цшшсна установка людини, ïï моральний потенщал [5, с. 24].
У зв'язку з цим на поведшку людини впливае два види чинникiв: внутршш й зовнiшнi.
Зовнiшнi регулятори поведшки (сощальш норми) не можуть бути pеалiзованi без ïxнього внyтpiшнього розумшня й yсвiдомлення. За умов однакового поширення сощальних норм ïxнiй вплив на поведшку буде piзний. Це, по-перше, зумовлено моральними мотивами особи й, по-друге, ïï сощальною спрямованютю.
Моральний мотив - внyтpiшне спонукання особи до морального вчинку. Пщ час його утворення вщбуваеться двостороннш процес: yсвiдомлення моральних почyттiв, потреб, намipiв, а також спiввiднесення 1х з конкретною зовнiшньою ситyацiею. У процес формування морального мотиву iндивiд спiввiдносить моpальнi норми, вимоги суспшьства зi своïми почуттями i переконаннями, що супроводжуеться оцшкою зовнiшньоï ситуацп, яка передуе вибору лiнiï поведшки [6, с. 37].
Кожен вчинок перед його здшсненням спочатку оцшюеться не тшьки з боку можливого задоволення потреби, необхщносп та бажаноси, а й спiввiдноситься iз внутршшми цiнностями особи. Якщо в спрямованост особи переважають принципи законностi, правопорядку, дотримання прав i свобод людини, враховуеться цшшсть спpаведливостi, правопорушення буде оцшене як неможливий вчинок, навт якщо пpавомipниx шляxiв для досягнення поставлених цiлей не iснyе та е можливють уникнути юpидичноï вщповщальность
На пiдставi викладеного вище поведшку можна визначити як дда або бездiяльнiсть, зумовлену цiннiсною iеpаpxiею особи i спрямовану на задоволення ïï конкретних потреб.
Вчинки можна подшити на ri, що вщповщають правилам, i ri, яю 1м не вщповщають. Якщо норма виступае як право, то вчинки будуть пpавомipними i протиправними. Вщповщно, можна говорити про пpавомipнy i протиправну поведшку [7, с. 124].
В. Кудрявцев визначае нормативну поведшку як будь-яку поведшку, що вщповщае тш або шшш ноpмi. Якщо брати за основу таку дефшщю, i як норму використати норму права, то пpавомipна поведшка - це нормативна поведшка, що вщповщае вимогам норми, незалежно вщ причин, якими вона викликана, навт якщо це зб^ штерешв особи i вимог норми, звичка, вигода, острах санкцп тощо [8, с. 29]. Отже, В. Кудрявцев визнае лише об'ективш результати пpавомipноï поведшки. Проте такий погляд виправдовуе себе лише в конкретний перюд без проекцп на подальший розвиток сyспiльниx вiдносин, тому що зберегти об'ективш результати без ïxнього суб'ективного розумшня неможливо. Пом'якшення покарання, змша штерешв, потреб громадян спричиняе можливу вiдмовy вiд дотримання правових пpиписiв. Тому для стабiльного розвитку i функцюнування сyспiльниx вiдносин та зниження piвня протиправних явищ необхщне пiдвищення пpавосвiдомостi громадян i встановлення норм права як основних правил поведшки.
Другою стороною пpавовоï поведшки е поведшка протиправна, злочинна, якш придшялося i пpидiляеться набагато бшьше уваги, вона бшьше вивчена правовою наукою, особливо кри-мшолопею i кримшальним правом. Якщо пpавомipна поведшка - це дотримання правових норм, то поведшка протиправна полягае в ]х порушенш.
На протиправну поведшку особи вказують тод^ коли правопорушення стають способом життя, вчиняються з певною частотою й особа готова до вчинення правопорушення; протиправна поведшка не розглядаеться як щось неможливе. Якщо ж особа, яка веде правомiрний спошб життя, вчинить правопорушення, наприклад, для захисту сво!х прав i свобод, то мае мюце вiдхилення вщ норми (девiацiя), i про правопорушення можна говорити як про певний симптом. Вш може перетворитися у хворобу, тобто особа й надал буде чинити правопорушення, а може i ш.
Поведшку особи можна назвати правомiрною, якщо вона вщповщае нормам права, незалежно вщ мотиваци. Ще! позицi! дотримуеться бiльшiсть правознавщв. Справдi, полiтика держави пере-важно спрямована на те, щоб знизити рiвень небажано! для суспiльства протиправно! поведшки.
Маргшальна поведiнка особи тюно пов'язана з явищем правового шгшзму, хоча б тим, що обое е наслщком деформацi! правово! культури та правово! свщомост особи. Попри те, що вони мають спшьний предмет дослщження, !х необхiдно вщмежовувати одне вiд одного. Маргiнальна поведшка е результатом певних об'ективних процешв, що переросли на суб'ективний конфлшт i отримади зовнiшнiй вираз. Маргшальна поведшка особи забезпечуе !! перебування в межах правових норм (поза межею протиправносп), тодi як правовий нiгiлiзм породжуе правопорушення, зокрема злочини. Об'еднуе щ поняття зневажливе ставлення до норм права, а от зовшшнш прояв у них рiзний.
Правомiрна поведiнка у суспiльному житп проявляеться по-рiзному. Однiею з шдстав розподiлу правомiрно! поведiнки на види виступае характер !! мотивацi!, система домшантних мотивiв, установок, цiннiсних орiентацiй. Враховуючи покладенi в основу домшантш правовi мотиви, С. Нурпеiсов виокремлюе три самостшш пiдвиди правомiрно! поведшки особи:
- правомiрна поведiнка, що зумовлена позитивним ставленням до норм права з позицш альтру!стичних потреб за умови досягнення закршлених правом сощально-значущих цiлей (прин-ципова правомiрна поведiнка);
- правомiрна поведiнка, що зумовлена позитивним ставленням до права з позицш его!стичних потреб, постшно орiентована на отримання певно! корисп, особисто! вигоди, яку ця норма не передбачае (прагматична правомiрна поведшка);
- правомiрна поведiнка, що зумовлена негативним ставленням до санкцш норм права з позицш потреб в особистш свобод^ моральному та сощальному престижi (превентивна правомiрна поведiнка) [9, с. 14].
Зазвичай вiдповiдно до домшантних мотивiв виокремлюють:
а) сощально-активну;
б) звичну;
в) конформну;
г) маргiнальну поведiнку особи.
Соцгально-активна поведгнка мае найбшьшу цiннiсть, оскшьки вона базуеться на формуваннi переконаност не лише в необхiдностi втшення у життя норм права, а й на визнанш високо! сощально! значущостi права загалом. Суб'ект тако! поведiнки е солiдарним з положеннями закону щодо оцшки цiнностей, як регулюються нормами права, хоче реалiзовувати !х положення у повсякденному житп, вiдстоювати та захищати !х законними засобами, яю вiн мае в своему розпорядженш. Така переконанiсть сприяе формуванню високого рiвня правово! свщомосп та спонукае особу до активних правомiрних дiй [10, с. 98].
Звична поведгнка здшснюеться в межах усталено! звично! дiяльностi особи щодо дотримання та виконання норм права. Ця поведшка базуеться на зафшсованих установках, що пройшли через етап iндивiдуально! правово! мотиваци. Звична правомiрна поведшка передбачае переконашсть особи у доцшьноси норм права та необхщноси втшювати !х у повсякденному житп.
Конформ1стська (вiд латинського слова ооп^эгш!8 - "подiбний", "вiдповiдний") повед1нка -характеризуемся пасивним дотриманням норм права завдяки сшвставленню власно! поведiнки з поведшкою оточуючих.
Маргiнальна (вщ латинського слова marginalis - "та, що знаходиться на межГ', "гранична") noeediHKa - мотивована ставленням до норм права як до шструменту державного примусу за умов повного чи часткового морування шших важливих сощальних якостей останшх. Вона характеризуемся сxильнiстю до пpотипpавноï поведшки. Поведшка особи перебувае на межi мiж пpавомipною поведiнкою та правопорушенням, однак межа не перетинаеться лише тому, що на цьому еташ в меxанiзмi мотивацiï особи "спрацювали" певнi "гальма", - загроза бути покараним, наявшсть вигоди вiд пpавомipноï поведiнки, страх засудження колективу, найближчого сощального оточення тощо. Людина з подiбною поведiнкою в сyспiльномy житп - це тип особистостi, яка характеризуемся кpайнiм pацiоналiзмом, що прогнозуе вигоди вiд своïx вчинкiв, моральшсть ш не притаманна, оскiльки е основним обмежувальним чинником [11, с. 163].
Кримшологами був складений причинний ланцюжок, що е основою мехашзму бyдь-якоï поведiнки: потреби та штереси особи - мотиви - вибip мети i засобiв ïï досягнення - ощнка ситyацiï -ухвалення piшення - вчинок. Меxанiзм злочинноï поведiнки вiдpiзняеться вiд пpавомipноï тим, що в одному або декшькох ланках цього ланцюжка присутня деформащя. Виявилося, що iснyють чотири типових ваpiанти такоï дефоpмацiï:
- по-перше, перекручеш потреби та iнтеpеси суб'екта;
- по-друге, нормальш потреби та штереси приходять у конфлiкт iз наявними в суб'екта можливостями для ïx законного задоволення;
- по-трете, деформащя щншсних оpiентацiï суб'екта. Такий мехашзм властивий поводженню багатьох злочинщв-рецидивюпв, а також коли особистiсть глибоко деформована, неузгоджена з найближчим сощальним оточенням, мае дезадаптацiю. Аналогiчний мехашзм дiе i за умов незначних порушень piзниx адмiнiстpативниx i суспшьних правил;
- по-четверте, дефоpмацiя на еташ ухвалення ршення [12, с. 93-94].
Отже, з огляду на другий i третш ваpiант деформацп меxанiзмy поведiнки, не можна запе-речувати взаемозв'язок правопорушень з об'ективними економiчними, соцiальними правовими подiями, явищами i процесами у життi суспшьства, що виражаеться у такому ïxньомy впливi на свiдомiсть громадян, тд час якого вiдбyваеться дефоpмацiя щншсних оpiентацiй суб'екта у напряму ïxньоï iндивiдyалiзацiï. Вiдсyтнiсть легальних способiв здшснення людиною прав i свобод, вщсутшсть такоï можливостi в нормативно-правових актах спричиняе використання незаконних можливостей задоволення потреб. Саме на пiдставi негативних обставин навколишньоï дiйсностi вiдбyваеться руйнування одного або декшькох елеменлв причинного ланцюжка мехашзму пpавомipноï поведiнки, що i е причиною появи пpотипpавноï поведшки.
На нашу думку, злочинна поведшка маргшального середовища мае у свош основi такi обставини: змша соцiокyльтypного середовища не проходить безслщно для внyтpiшнього свiтy особи. Цшносп, норми та тpадицiï, якi тдтримуються людиною пiд час змiни ïï сощального статусу, виявляються непотpiбними, з'являеться необxiднiсть, як правило, вимушена, засвоення нових норм i правил поведшки. Для культурних маpгiналiв можуть бути невластивi процеси спадноï мобiльностi, i конфлшт викликають норми, що пропонують piзнy поведiнкy, виходом з якого може бути правопорушення. Для сощальних маpгiналiв потрапляння на "соцiальне дно" суспшьства пов'язане з вщсутшстю доступу до здшснення прав i свобод, втратою постшного джерела доxодiв, бездомшстю, алкоголiзмом. З кожним роком збшьшуеться кiлькiсть злочинiв, пов'язаних з розкраданням чужого майна, вчиненi за допомогою кpадiжки, грабежу, розбою, а також злочишв, скоених у станi алкогольного сп'яншня. Почуття вiдкинyтостi, iзольованостi й непотpiбностi сyспiльствy, випpобовyванi маpгiналом, спричиняють вiдмовy вiд дотримання норм суспшьства й порушення норм права у зв'язку з необхщшстю задоволення основних потреб. Дегpадацiя особи, основана на розвитку антигромадських установок, формуе готовшсть маpгiнала до злочинноï поведiнки.
Оскшьки маpгiнальнiсть розвиваеться на тлi безроботя, економiчноï та соцiальноï напру-женоси, нацiональниx конфлiктiв, бiдностi, то правову та iншi типи маpгiнальностi необхщно
вивчати у комплекс з шшими правовими явищами, адже вона являе собою явище здебшьшого правове, а також залежить вiд процесiв, що виникають у суспшьствь
Навколишне оточення, впливаючи на мотиви, цiнностi громадянина, впливае й на його поведшку. Тому й стшка правомiрна, маргшальна поведшка, i девiантна поведiнка - явища не постшш й можуть переходити одне в шше.
На нашу думку, маргшальшсть е своерщною "кризою" правомiрно! поведiнки, з яко! пiд впливом соцiальних обставин е два виходи: або особа стае правопорушником, або правомiрна поведiнка грунтуеться на прiоритетi права як основного регулятора поведшки. Суспшьна небезпека маргшально! поведiнки проявляеться в тому, що юнуе бiльша ймовiрнiсть того, наскшьки особа, маючи можливiсть уникнути покарання, вчинить правопорушення. Вiдсутнiсть внутрiшнiх стриму-ючих мотивiв i регуляторiв поведшки призводить до того, що як тшьки страх перед покаранням зникае, або е можливють уникнути юридично! вiдповiдадьностi, особу бiльше нiчого не зупиняе перед правопорушенням. Починае переважати прагнення особи полiпшити матерiальне становище, навт якщо для цього треба порушити правовi приписи. Ситуацiю шдсилюе й те, що в цей час маргшальшсть не залежить вщ сощального стану iндивiда.
Отже, маргшальшсть проявляеться бшьшою мiрою як небажане явище для життя суспшьства, мае потребу у визначенш причин !! появи, умов iснування i поширення в укра!нському суспiльствi.
Так, В. Оксамитний шд маргiнальною поведiнкою пропонуе розумiти дотримання правових приписiв особою, iндивiдуальна правосвiдомiсть яко! суперечить чинним правовим нормам. Вона характеризуеться такою поведшкою особи, яка перебувае на межi антисощадьного прояву, близь-кою до правопорушення, однак не стае такою шд впливом таких чинниюв, як: загроза можливого покарання, власна вигода вщ протиправного акту, переживання стосовно негативно! реакцп колективу, групи, найближчого сощального оточення та iншi [13, с. 131].
Вважаемо, що В. Оксамитний звужуе тлумачення маргшально! поведшки тим, що враховуе лише вплив на правосвщомють, не зазначаючи правово! культури, яка доволi часто е причиною виникнення кризи цшностей: суспшьних та iндивiдуальних.
На думку В. Лихолоба, правомiрна поведiнка - це поведшка, що вщповщае приписам юридичних норм; суспiльно необхiдна, бажана або сощально припустима, з погляду штереив суспiльства, поведiнка суб'ектiв права, що вщповщае приписам юридичних норм i забезпечуеться державою [14, с. 24].
О. Нечаева не уточнюе та не називае правову свщомють та правову культуру як чинники, зумовлеш маргшальною поведшкою, хоча, на наш погляд, це е обов'язковим. Водночас, вона правильно визначае важливють впливу навколишнього середовища на особу, тобто об'ективних чинниюв на формування в особи мотивiв маргшально! поведшки [15, с. 25-26].
Зростання кшькосп суб'екпв з маргшальною поведшкою пов'язане iз "шсшрованою" атакою на масову свщомють, машпулюванням свiдомiстю, вiдвертим нехтуванням нормами права державними службовцями, що викликае розгублешсть серед перешчних громадян та шших осiб, паралiзуе самоконтроль особи та руйнуе !! психiчний захист. Правомiрна поведiнка починае вважатись хворобливо збоченною, а неправомiрна стае звичною, нормальною.
Психiчний стан особи е суттевим чинником для формування мотивiв маргiнадьно! поведiнки. Психологiчне вщчуження може зумовити загадом негативне ставлення особи до навколишнього середовища та його цшностей, сприяти появi ворожого ставлення до навколишнього св^у, i як результат - агресивну реакщю у вiдповiдь. Соцiальна профiлактика в таких умовах неможлива, оскшьки цшносп суспiльства, закрiпленi в його нормах, не засвоюються такою особою.
На пiдставi анатзу психiчних чинникiв, що спричиняють рiзнi прояви маргiнадьно! поведшки особи, ми пропонуемо виокремити певш види деформацi!:
- соцiадьнi - характеризуються порушенням вимог вiкових сощальних ролей (вiдповiднiсть поведiнки особи !! вiку; формуеться пiд впливом життевого досвiду, рiвня освiченостi, характеру пращ, вподобань тощо);
- сощально-моральш - ^м порушення сощальних ролей, спостер^аеться аморальшсть у поведiнцi людей: статева pозбещенiсть, азаpтнi iгpи, захоплення алкоголем, залежнiсть вiд наркотичних засобiв тощо;
- соцiально-пpавовi - характеризуються негативним ставленням до норм права.
Суб'ект маpгiнальноï поведiнки по-своему штерпретуе норму права, применшуючи значення загальноï заборони в конкретних обставинах особисто для себе шд час здшснення конкретного вчинку. Така особа внутршньо готуе себе до пpотипpавноï дп.
Як справедливо зазначае Л. Фомiчова, суб'ект маpгiнальноï поведiнки водночас живе у двох св^ах, повнiстю не адаптувавшись до жодного з них. Його сощальна керовашсть ускладнена, вш часто стае об'ектом полiтичниx маншуляцш, що наpазi не може не викликати занепокоення [16, с. 19].
Висновок. Маргшальна поведшка особи стала нормою для мшьйошв людей. Поведшка суб'екта з маргшальною поведшкою вже не вписуеться у межi колишньоï i ще не отримуе шдтримки у межах новоï системи сощального регулювання. У полiтичномy аспектi така людина вщрвана вiд свого сощального коршня, постiйно вiдчyвае невдоволенiсть до навколишнього середовища i гостро сприймае та критикуе будь-яю змши в суспшьному життi. Звiдси ïï потенцшна готовнiсть стати на шлях антисоцiальноï поведiнки, пiдвищена агpесiя, соцiальна апаия тощо.
Ефективнiсть впливу на ошб з деформованою правовою свiдомiстю, низьким piвнем пpавовоï культури залежить вщ вчасного та правильного виявлення комплексу причин, яю породжують виникнення маpгiнальноï поведiнки особи.
Водночас, важливо, на наше переконання, виявляти не тшьки негативнi аспекти маpгiнальноï поведiнки особи, а й т позитивнi моменти, яю надають можливiсть або сприяють утриманню суб'екта маpгiнальноï поведiнки на меж пpотипpавностi, не дозволяють йому переступати через неï.
Маpгiнальна поведшка особи у суспшьному житп виявляеться по-piзномy, а тому може бути класифшована за багатьма ознаками та кpитеpiями.
Залежно вiд суб'екта ми пропонуемо подiлити маpгiнальнy поведiнкy на таю види:
- маpгiнальна поведшка особи - сощально значуща дiяльнiсть людини, спрямована на задоволення власних штерешв та амбiцiй, що вщбуваеться у фоpмi внyтpiшньоособистiсного конфлiктy, виражаеться у неxтyваннi правовими дозволами, супроводжуеться дотриманням правових заборон i е об' ективно зумовленою;
- маргшальна поведшка колективу - сукупшсть поведшкових елементiв кожного члена певноï соцiальноï групи, яка виpiзняеться деформованим piвнем пpавовоï свщомосп та низьким piвнем пpавовоï культури.
Дослщжуючи маpгiнальнy поведiнкy особи, можна виокремити ïï специфiчнi види залежно вщ сфери сyспiльниx вiдносин:
- маргшальна поведшка особи у сощальнш сфеpi - характерна для людей, яю втратили свое мiсце у певнш гpyпi, або ж для груп людей, що втратили певне становище у суспшьств^ вщчувають сощальну нестабiльнiсть, вiдчyженiсть тощо;
- маргшальна поведшка особи в економiчнiй сфеpi - характерна для осiб, яю вiдчyвають нестачу фiнансiв i способiв у задоволеннi власних потреб, матеpiальна незабезпеченiсть людини, ïï оточення;
- маргшальна поведшка особи у пол^ичнш сфеpi - здебiльшого характерна для людей, яю в пpоцесi своеï полiтичноï кар'ери враховують пеpедyсiм власш iнтеpеси, а потiм, можливо, колись, побажання свого електорату тощо.
Маргшальну поведiнкy особи можна також класифшувати за кpитеpiем ïï стабшьность У зв'язку з цим pозpiзняють:
- постiйнy маpгiнальнy поведiнкy особи, коли конфлшт вибору того або шшого ваpiанта поведiнки пpисyтнiй в особи стабшьно;
- ситуативну маргшадьну поведшку особи, коли конкретна життева ситуащя зумовлюе формування мотиву маргшально! поведшки особи.
Якщо за основу класифшаци маргшально! поведшки особи взяти такий критерш, як прогно-зування ймовiрностi вчинення особою правопорушення, можна виокремити чотири групи ошб:
- особи, правомiрна поведшка яких заснована на тому, що особа не хоче осуду колективу, групи, найближчого оточення;
- особи, яю своею поведшкою не перетинають межi протиправност через страх перед майбутшм покаранням за протиправнi дi!;
- особи, яю через сво! корисливi, его!стичш мотиви здатнi поводити себе правомiрно;
- особи з деформованою правовою свщомютю та правовою культурою, для яких подiбна маргiнадьна поведiнка увшшла у звичку (iншими словами, "в пику шшим") [17, с. 70-71].
Маргшальна поведшка особи розглядаеться нами як така, що характеризуеться ставленням до норм права як шструментарда державного примусу за умов цшковитого чи часткового шнорування шших важливих сощальних властивостей. Вона близька до поведшки протиправно!. Цей тип вщображае стан особи, коли !! поведшка перебувае на межi антисоцiально!, однак не стае протиправною у зв'язку з виникненням у механiзмi !! поведiнки певних стримувальних чинникiв.
У правовому аспект маргiнадьна поведiнка особи характеризуеться крайшм положенням правомiрного стану особи, поведшка яко! зумовлена як власними соцiально-психiчними установками, так i зовшшшми чинниками впливу державно-правових шституив та суспiльства загалом (нестабшьшсть полiтико-правово! ситуацi!, наявнiсть необгрунтованих перешкод та обмежень на певш види дiяльностi, вiдсутнiсть у багатьох випадках ч^кого розмежування дозволеного i забороненого тощо).
У зв'язку з цим особа мае зазнавати впливу всього комплексу виховних форм, методiв, заходiв, чинниюв, щоб у не! сформувалися мотиви поведшки, що характеризуються дотриманням норм права у вшх життевих ситуащях, та врахування iнших цшностей суспшьства.
Суб'ект маргiнально! поведiнки поставлений перед вибором, яких саме норм треба дотримуватись: норм права чи шших сощальних норм, що ддать у суспшьствь Якщо правовi та моральш норми сощуму регулюють поведшку по^зному, то перевага буде надана тим нормам, якi мають бшьший авторитет, або ж якi ставлять особу у випдшше становище. Деформована правова свщомють, вiдсутнiсть необхвдно! поваги до права сприяють нормативнiй невизначеносп особи. У наш час значна частина укра!нського суспiльства вiддае перевагу шшим, шж правовi, правилам поведшки. Маргшальна поведшка особи у цьому разi пов'язана з тим, що норми права не е основним орiентиром у формуванш мотивiв поведшки особи. Крiм цього, за умови послаблення зовнiшнього контролю за правомiрною поведiнкою особи, вибiр нею протиправно! моделi поведiнки буде вiрогiднiшим.
Пщ маргiнадьною поведiнкою варто розумiти такий вид правомiрно! поведiнки, що зу-мовлений об'ективною дiйснiстю, низьким рiвнем правово! культури та правово! свщомост особи, вiдбуваеться у формi внутршньоособистюного конфлiкту, виражаеться у нехтуваннi суспшьними цiнностями, враховуе лише власнi амбщи та iнтереси, полягае у дотриманш правових заборон i виконаннi обов'язюв через небажання нести вiдповiдадьнiсть.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Зубко Г. Ю. (2010). Маргшальна поведшка як вид правом1рно!' поведшки особи. Шдприемництво, господарство I право. № 12. С. 132-134.
2. Бурдье П. (2005). Социология социального пространства / пер. с фр., общ. ред. Н. А. Шматко. М.: Ин-т эксперим. социологии: Алетейя, 288 с.
3. Жеругов Р. (1977). Вопросы правомерного поведения личности. Правовое регулирование общественных отношений: матер. науч. конф. / отв. ред.: Лунев А. М.: Изд-во ИГиП АН СССР, 1977. С. 18-25.
4. Ведерникова О. Н. Современная буржуазная концепция интеракционизма о причинах преступности. Правовые вопросы борьбы с преступностью: сб. ст. Томск: Изд-во Том. ун-та, 1982. С. 168-176.
5. Нежурбвда С. I. Етюлопя злочину: теори, анал1з, результат: моногр. Чершвщ: Друк Арт, 2013. 432 с.
6. Кудрявцев В. Н. Борьба мотивов в преступном поведении: пособие. М.: Норма, 2012. 128 с.
7. Шктн А. В. Дев1антна поведшка як предмет фшософсько-правового анал1зу. Проблеми фшософи права. 2004. Т. 2. С. 122-126.
8. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования: учеб. пособ. М.: ФОРУМ-ИНФРА-М, 1998. 216 с.
9. Нурпеисов Е. Механизм формирования правомерного поведения личности: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. М., 1980. 196 с.
10. Теор1я держави i права : тдруч. / кол. авт.; кер. авт. кол. канд. юрид. наук, проф. Ю. А. Ведершков. 2-е вид. перероб. i доп. Дшпропетровськ: Дшпропетр. держ. ун-т внутр. справ; Лiра ЛТД, 2015. 468 с.
11. История политических и правовых учений : учеб. для вузов / под ред. О. Э. Лейста. М.: Зерцало, 2006. 568 с.
12. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / под ред. В. Н. Кудрявцева. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 208 с.
13. Оксамытный В. Правомерное поведение личности (теоретические и методологические проблемы): дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.01. К., 1990. 370 с.
14. Лихолоб В. П. Правовое и нравственное предупреждение преступности ОВД: учеб. пособ. Киев: Академия МВД Украины, 1992. 119 с.
15. Нечаева О. Правовые аспекты маргинальности: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Нижний Новгород, 2006. 170 с.
16. Фомичёва Л. Современная концепция правового поведения личности: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. М., 1994. 155 с.
17. Зубко Г. Ю. Маргшальна поведшка як вид правомiрноl поведшки особи: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01. К., 2012. 209 с.
REFERENCES
1. Zubko H. Yu. Marhinalna povedinka yak vydpravomirnoi povedinky osoby [Marginal behavior as a type of lawful behavior of a person]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo. 2010. № 12. P. 132-134.
2. Burde P. Sotsyolohyia sotsyalnoho prostranstva [Sociology of social space] / per. s fr., obshch. red. N.A. Shmatko. Moskva: Yn-t еksperym.sotsyolohyy: Aleteiia, 2005. 288 p.
3. Zheruhov R. Voprosypravomernohopovedenyia lychnosty [Questions of lawful behavior of the person]. Pravovoe rehulyrovanye obshchestvennykh otnoshenyi: mater. nauch. konf. / otv. red.: Lunev A. Moskva: Yzd-vo YHyP AN SSSR, 1977. P. 18-25.
4. Vedernykova O. N. Sovremennaia burzhuaznaia kontseptsyia ynteraktsyonyzma o prychynakh prestupnosty [The modern bourgeois concept of interactionism about the causes of crime]. Pravovye voprosy borby s prestupnostiu: sb. st. Tomsk: Yzd-vo Tom. un-ta, 1982. P. 168-176.
5. Nezhurbida S. I. Etiolohiia zlochynu: teorii, analiz, rezultat [Etiology of crime: theories, analysis, result]: monohrafiia. Chernivtsi: Druk Art, 2013. 432 p.
6. Kudriavtsev V. N. Borba motyvov v prestupnom povedenyy [The struggle of motives in criminal behavior]: posobye. Moskva: Norma, 2012. 128 p.
7. Nikitin A. V. Deviantna povedinka yakpredmet filosofsko-pravovoho analizu. Problemy filosofii prava [Deviant behavior as a subject of philosophical and legal analysis]. 2004. T. 2. P. 122-126.
8. Kudriavtsev V. N. Henezys prestuplenyia [Genesis of crime]. Opyt krymynolohycheskoho modelyrovanyia: ucheb. posob. Moskva: FORUM-YNFRA-M, 1998. 216 p.
9. Nurpeysov E. Mekhanyzm formyrovanyia pravomernoho povedenyia lychnosty [The mechanism of formation of lawful behavior of the person]: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.01. Moskva, 1980. 196 p.
10. Teoriia derzhavy iprava [Theory of State and Law]: pidruchnyk / kol. avt.; ker. avt. kol. kand. yuryd. nauk, prof. Yu. A. Vediernikov. 2-e vyd. pererob. i dop. Dnipropetrovsk: Dnipropetr. derzh. un-t vnutr. sprav; Lira LTD, 2015. 468 p.
11. Ystoryia polytycheskykh y pravovykh uchenyi [History of political and legal doctrines]: ucheb. dlia vuzov / pod red. O. Е. Leista. Moskva: Zertsalo, 2006. 568 p.
12. Kuznetsova N. F. Problemy krymynolohycheskoi determynatsyy [Problems of criminological determination] / pod red. V. N. Kudriavtseva. Moskva: Yzd-vo Mosk. un-ta, 1984. 208 p.
13. Oksamytnyi V. Pravomernoe povedenye lychnosty (teoretycheskye y metodolohycheskye problemy) [Lawful behavior of the person (theoretical and methodological problems)]: dys. ... dokt. yuryd. nauk: 12.00.01. Kyev, 1990. 370 p.
14. Lykholob V. P. Pravovoe y nravstvennoe preduprezhdenye prestupnosty OVD [Legal and moral prevention of ATS crime]: ucheb. posob. Kyev: Akademyia MVD Ukrayny, 1992. 119 p.
15. Nechaeva O. Pravovye aspekty marhynalnosty [Legal aspects of marginality]: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.01. Nyzhnyi Novhorod, 2006. 170 p.
16. Fomychёva L. Sovremennaia kontseptsyia pravovoho povedenyia lychnosty [The modern concept of legal behavior of the person]: dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.01. Moskva, 1994. 155 p.
17. Zubko H. Yu. Marhinalna povedinka yak vyd pravomirnoi povedinky osoby [Marginal behavior as a kind of lawful behavior of the person]: dys.... kand. yuryd. nauk: 12.00.01. Kyiv, 2012. 209 p.
Дата надходження: 24.05.2021 р.
Alla Yosypiv
Lviv State University of Internal Affairs, Candidate of Law, Associate Professor, Associate Professor of Criminal Law and Criminology
Oleksiy Humin Lviv Polytechnic National University, Educational and Scientific Institute of Law, Psychology and Innovative Education, doctor of law,
Head of the Department of Criminal Law and Procedure MARGINAL BEHAVIOR AS A TYPE OF LAWFUL BEHAVIOR
The article deals with the issues of legal (lawful) and illegal (criminal) behavior in general and marginal behavior in particular. It is proved that the analysis of only one aspect of legal behavior (criminal) did not allow to fully consider all its sides, as well as to determine the main ways to combat offenses. Initially, lawful conduct was only the antithesis of illegal acts and could not reveal all its significance for society. Only in the 80s, the question of lawful behavior began to be studied more deeply. The concepts, significance and types of lawful behavior were defined at that time.
Behavior can be defined as an action or omission caused by the value hierarchy of a person and aimed at meeting his / her specific needs.
Actions can be divided into those that meet the rules and those that do not. If the norm acts as a right, then the actions will be lawful and illegal. Accordingly, we can talk about lawful and illegal behavior. Marginal behavior is characterized by a tendency to illegal behavior. A person's behavior is on the border between lawful behavior and offense.
It is established that the criminal behavior of the marginal environment is based on the following circumstances: the change of the socio-cultural environment does not go unnoticed for the inner world of the person. Values, norms and traditions that are maintained by a person during the change of his / her social status are unnecessary, there is a need, usually forced, to learn new norms and rules of conduct. Feelings of rejection, isolation and uselessness in society, experienced by the marginalized, lead to a refusal to comply with the norms of society and a violation of the norms of law due to the need to meet basic needs. Degradation of the person, based on the development of anti-social attitudes, forms the readiness of the marginalized for criminal behavior.
Key words. Lawful behavior, illegal behavior, marginal behavior, social norms, norms of law.
