CC BY
20
Науковий вгеник, 2000, вип. 10.4_
3. Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии. - К.: Урожай, 1987. - 559 с.
4. Рябчук В.П., Заячук В.Я., Мельник Ю.А., Постоловский Д.А. Влияние морфоме-трических показателей ствола и кроны на урожайность дикорастущих плодовых растений Украины// Лесн. журнал. - 1995, № 6. - С. 16-22.
5. Слухай С.И. Методика определения запасов дикорастущих ягодных растений// Растительные ресурсы. - 1983, т. 20, в.2. - С. 265-267.
6. Харитонович Ф.Н. Биология и экология древесных пород. - М.: Лесн. пром-сть, 1968. -
304 с.
7. Шевелева Г.А. Закономерности формирования и плодоношения зарослей калины обыкновенной и их таксация// Лесн. такс. и лесоустр., - 1991, т.5. - С. 148-152.
А.Й. Шеиденко - Чертвецъкий нащоналънии утверситет Л1С1ВНИЧО-ЕКОЛОГ1ЧНА ТИПОЛОГ1Я ТА ЕКОСИСТЕМОЛОГ1Я
Л1сов1 екосистеми - один з найважливших чинниюв життезабезпечення людини на нашш планетг 3-пом1ж шших екосистем вони вир1зняються великим розмаггтям. Усяка дшянка природного л1су е едшстю автотрофного угруповання \ навколишнього середовища, тобто л1совою еколопчною системою. Така природна едшсть покладена в основу л1с1вничо-еколопчно1 класифжацп тишв л1су. Ця кла-сифжащя, як слушно зазначае професор С.С. Мйгунова [4], презентуе "першу в ¿с-торп св1тово! науки видно, едину зв'язну класифжащю р1зних компоненте при-роди" - л1сово! рослинносп та И середовища, м1сцеоселення.
.Шшвничо-еколопчна класифжащя титв л1су, побудована на координатах трьох обмежуючих життя у бюсфер1 еколопчних чинниюв: ступеню забез-печеноста автотроф1в елементами Грунтового живлення, водою [ теплом. Оскшьки л1с як природне явище е екосистемою, то окр1м класифжацп титв л1су необх1дна [ класифжащя л1сових екосистем. Проте обгрунтовано! класифжацп л1сових екосистем ще не розроблено. Еколопчш дослщження у л1сах проводяться здебшьшого на основ! випадкових, надуманих [ помилкових класифжацш л1сових екосистем, або й без тако! типолопчно! основи. Безумовно, цшшсть таких дослщжень, !х ви-користання у наущ [ практищ дуже низька. Як приклад, наведемо дослщження А.Т.Башти [1]. Автор шформуе про чисельтсть [ бюмасу (очевидно, зоомасу) гт-здово! орштофауни в основних л1сових екосистемах, вживаючи назву "св1ж1 зру-би", "8-10-р1чний зруб мшаного л1состану", "7-9-р1чний зруб тощо. Оскшьки основою будь-яко! екосистеми завжди виступають аетотрофи, домтуюча рослин-тстъ, а у л1сових екосистемах - л!сов1 едифжатори, то й у назв1 повинна бути вщображена !х природа. Прийняп ж автором найменування л1сових екосистем не дають шяко! уяви про !х автотрофну рослиншсть, склад, масу, з1мкнут1сть, природу. Адже, зруби можуть бути кипрейников1 малинников!, осоков1, р1знотравш тощо. У табл. 2 цей автор наводить параметри орштоугруповань у двох екосистемах - 80-р1чних "смереково-буковш яличит" \ "смеречнику". Але, якщо смеречник -це назва екосистеми, хоч не вщомо у якому екотот, бо смеречник може рости \ у бучиш, \ в яличиш \ у рамеш тощо, то 8-р1чно! смереково-буково! яличини у природ! не бувае. Смереково-букова яличина - це екотоп шшого рангу, в якому можуть функцюнувати р1зш за автотрофним складом екосистеми. Отже, такий тд-хщ до видшення екосистем вказуе на нерозумшня автором сут1 екосистеми як явища природи.
Лкознавство, лйсйвництво
33
Укра'шський державний лкотехшчний ушверситет
За В.М. Сукачовим [6], будь-яка дшянка л1су повинна розглядатись як пев-на природна едтсть, де вся рослинтсть, фауна [ мжрооргатзми, Грунт [ атмосфера знаходяться у т1снш взаемодп [ взаемообумовленость У жодному з титв рос-линноста взаемозв'язки не проявляються так виразно, як у л1сг Це - не випадково. Грунта наочно виражають ктцевий результат взаемодп живо! [ неживо! природи, а л1с яскраво шюструе вш взаемозв'язки його компоненте: деревостану, шших ярушв рослинносп, фауни, м1крооргатзм1в; абютичних чинниюв: свила, тепла, вологи, Грунту [ материнсько! прсько! породи. Отже, л1с1вничо-еколопчна класи-фжащя титв л1су вщображае одночасно [ класифжащю екосистем. Видатт вчет С.М.Лавренко, М.ВДил1с тд екосистемою розумши бюгеоценоз у межах ф1тоце-нозу. Американсью екологи за екосистему приймають будь-яке природне угрупо-вання, якщо у ньому наявш пров1дт [ взаемоджш компонента, яю створюють хоч на короткий час функцюнальну стабшьтсть.
Еколог П. Дювтьо термт екосистема застосував до бюгеоценоз1в найр1з-номатттшо! просторовость Вт дае йому найкоротше визначення: "екосистема е функцюнальна система, яка включае угруповання живих оргашзм1в [ оточуюче !х середовище" [3] Але таке визначення екосистеми, на нашу думку, недостатньо чь тке. Екосистема е функцюналъною системою, яка включае взаемодтче угруповання автотроф1в та тших живих оргатзм1в » оточуюче IX середовище. Ю.Одум [5] наводить класифжащю за функцюнальними або структурними озна-ками екосистем: за бюмами \ енергетичну. Б.В. Виноградов [2] розробив класифь кащю антропогенних екосистем за генетичними, морфолопчними \ динам1чними ознаками. Ц1 класифжацп мають неперевершене значения для шзнання бюсфери.
Проте, фундаментальт знания природи бюсфери складаються \ на основ! масових дослщжень мжроекосистем. Щоб систематизувати, нагромаджувати, по-глиблювати щ знания, ефективно використовувати !х у практичнш д1яльност1 \ для теоретичних узагальнень, необхщно опрацювати зрозум1лу вшм екосистемну класифжащю оточуючого людину середовища. Саме тому важливого значения набувае розроблена \ вдосконалена в Украш л1с1вничо-еколопчна класифжащя титв л1су [, насамперед, И координатна штка титв умов м1сцевиростання, або едаф1чна штка як основа класифжацп л1сових екосистем. Л1сов1 автотрофи, гете-ротрофи [ едафоктматичне середовище формують кортт [ похщш л1состани, в яких легко втзнати л1сов1 екосистеми найнижчого класифжацтного рангу - м1к-роекосистеми.
Отже, для класифжацп л1сових екосистем достатньо [ доцшьно скориста-тися вщомим вшм бюлогам таксоном "екотоп", або тип середовища. Саме у пев-ному тит середовища формуються вщповщш типи л1су [ типи кортного [ похщ-них л1состатв. Для воображения !х об'ективного ¿снування у природ! [ кращого розумтня природи титв л1су [ титв екосистем класифжацшна координатна сгтка екототв повинна будуватись на основ! едаф1чно! штки.
Для кожного ктматичного поясу штка екототв мае сво! специф1чш особ-ливоста, але едину будову. У ктматичних умовах Украти формуються соснов1, дубов1, буков1, ялицев1, смереков1, вшьхов1 екосистеми.
Використовуючи с1тку екототв, ми воображаемо об'ективну реальн1сть, яка полягае у формуванн1 у природ! л1сових екосистем в умовах вщповщного 1м, толерантного едиф1каторним ценопопуляц1ям л1сового середовища, середовища певного типу л1су. С1тка екотоп1в - це координата л1сових екосистем \ тип1в л1су.
Т1льки на основ! використання у наукових досл1дженнях \ практичн1й д1я-льност1 координатних с1ток екотоп1в можливо забезпечити в1рог1дн1сть визначен-
34
Л1с1вницью досл!дження в Укра1н1 (У1-1 Погребнякзвськз читання)
Науковий вгеник, 2000, вип. 10.4_
ня у природ! екосистем, плщшсть [ високу ефектившсть результате пращ. Отже, координатами екосистем е екотопи. Найменування л1сових екосистем мають складатись ¿з назви дом1нуючо! едифжаторно! автотрофно! ценопопуляцп [ екото-па (типу лгсу), в якому, наприклад, сформувалась, або знаходиться у стадп фор-мування екосистема: яличник волого! буково! яличини, дубняк св1жо! грабово! до-брови, смеречник св1жо! буково! суд1брови тощо. Тип л1состану, тип л1сово! еко-системи, л1сова мжроекосистема - це синошми, оскшьки л1состани в еколопчно-му уявленш [ с екосистеми, як !х розумши Г.Ф.Морозов, П.С.Погребняк, В.М. Су-качов, С.М. Лавренко, М.В., Дктс [ багато шших вчених. Такий шдхщ до класи-фжацп л1сових екосистем дае змогу прогнозувати !х генезис, продуктившсть [ стшюсть, настання гомеостазу.
Лггература
1. Башта А.Т. Антропогенна трансформащя орттокомплекав Скол1вських Бескид1в: Дис.... канд. с.-г. н. - Чершвщ: ЧДУ, 2000. - 17 с.
2. Виноградов Б. В. Аэрокосмические исследования антропогенных экосистем в социологии// Вопросы социологии. - Львов: 1987. - С. 262-271.
3. Дювиньо П., Танг М. Биосфера и место в ней человека. - М.: Прогрес, 1973. - 268 с.
4. Мигунова Е.С. Лесотипологическая класификация - модель экосистемной природы// Концепщя розвитку люово! типологп в Укршш. - Харюв: ХДАУ, 2000. - С. 84-87.
5. Одум Ю. Экология. Т.1 й 2. - М.: Мир, 1986. - 326 с(1), 376 с(2).
6. Сукачев В.Н., Дылис Н.В. Основи лесной биогеоценологии. - М.: Наука, 1964. - С.5-50
УДК 630*622 Доц. Л.1. Koniù, к.с.-г.н. - УкрДЛТУ
BIKOBA СТРУКТУРА БУКОВИХ Л1С1В ЗАХ1ДНОГО РЕГЮНУ УКРАШИ I ШЛЯХИ ÏÏ РЕГУЛЮВАННЯ
Подаеться характеристика букових люосташв захщного perioHy Украши. Анал1зу-еться ïx продуктившсть, поширення та вжова структура. Пропонуються основш напрямки збшьшення площ1 букових лгав та регулювання ïx bîkoboï структури.
Doc. L. Kopiy - USUFWT
The ages structure of beech forests in Western region of Ukraine, the ways of
regulation
We give the characteristic of beech forests in Western region of Ukraine. Analysis of it productivity, area and structure ages. We propose the most direction of increase plain beech forests and regulation it ages structure.
Буков! л1си, в основному, поширеш в Карпатах, хоча окрем1 урочища тра-пляються в умовах Розточчя, Опшля, Подшля (Саташвська дача, Хмельницька обл.), Малого Полнея, Волинсько! височини (Клеванський ДЛГ, Р1вненська обл.), вкривають Гологори, Вороняки та Кременецью гори, яю входять до Гологоро-Кременецького кряжу. Оптимальш умови для росту букових деревосташв сфор-мувались у Закарпатськш обласл, де бук бере участь в склад1 л1состашв, яю по-кривають схили з низу до верхньо! меж1 л1су. За складом K0piHH0Ï рослинноста, особливостями росту, стану Bci типи г1рських букових л1шв Закарпаття залежно вщ висотного розташування, за пропозищею Ю.Д. Третяка, було роздшено на три кл1матичш пояси (нижнш, середнш i верхнш) [2].
ЛЁсознавство, лЫвництво
35
