CC BY
71
Тетяна НАЗАРЕНКО
ЛАБОРАТОР1Я ГЕОГРАФ1ЧНО1 ОСВ1ТИ 1НСТИТУТУ ПЕДАГОГ1КИ АПН УКРА1НИ ТА II М1СЦЕ У РОЗВИТКУ СУЧАСНО1 ШК1ЛЬНО1 ОСВ1ТИ
1нститут педагопки АПН Украши - одна з проввдних науково-дослiдних педагогiчних установ, яка протягом 80 рок1в примножуе багатогранш освiтньо-педагогiчнi традици, робить вагомий внесок у до^дження актуальних проблем теори i практики навчання й виховання шдростаючо1 генерацп.
Принципово нове сощальне замовлення на цiлi, завдання, змют i як1сть школьно! освiти висунуто з дня проголошення незалежностi Украши. За рахунок введення та розробки нових програм i пiдручникiв поступово вдосконалюеться соцiальна тдготовка учнiв, а саме: формування в учнiв потреби при розв'язанш практичних завдань, ям повиннi бути спрямованi на усввдомлення соцiальних проблем розвитку суспiльства: демографiчних, полiтичних, економiчних, екологiчних, етнiчних, сощальних i iн.
Науковi до^дження 1нституту педагогiки спрямованi на створення конкурентноспроможно! украшсько1 системи школьно! освiти, методолопчне й дидактичне забезпечення 11 розвитку i функцiонування. Розроблюються й проходять апробацiю новi концепцп шк1льних освггшх галузей.
Основними науковими пiдроздiлами в 1нституп педагогiки АПН Украши е лабораторп. Лабораторiя географiчноl освiти - наукова майстерня в як1й колектив однодумщв працюе над змiстом i методами навчання географп в сучасних умовах. Ниш в 1нституп до^джуються переважно дидактичнi, методичнi та близью до них проблеми. Винятково назршою i украй необхiдною е потреба узгодити змют географiчноl освiти школярiв i потреби того соцiального замовлення, яке вона повинна виконувати.
Протягом семi рокiв, з 1992 по 1999, сшвроб^ники лабораторп були упорядниками навчальних програм з географп. Науковщ лабораторп е авторами i ствавторами пiдручникiв, за якими працюють вчителi географп: "Загальна географiя" для 6-го класу - спiвавтор Л. Круглик, 'Tеографiя материков i океашв" для 7-го класу - ствавтор В. Корнеев, "Географiя Украши" для 9-го класу - ствавтор А. Сиротенко, "Економiчна i соцiальна географiя свггу" для 10-го класу -О. Топузов, Л. Тименко.
Науковцями лабораторп В. Корнеевим, О. Кравчук, Л. Круглик, Т. Назаренко, А. Сиротенком, О. Топузовим, Л. Тименко, В. Яценком, створеш методичнi посiбники i рекомендацп для рiзних шкiльних географiчних курсiв.
Лабораторiя географiчноl освiти нараховуе 70 роив iз дня заснування - у 1934 роцi на чолi з К. Пяртлi вона розпочала наукову дiяльнiсть. В той час лабораторiя мала назву вщдшу методики географп. З 1945 по 1947 роки ввддшом завiдував I. Старовойтенко, а з 1947 по 1959 роки - професор О.Т^брова. За його авторством створено перший тдручник з географп Укра1ни, який витримав 16 видань. З 1959 по 1980 роки вiддiлом керував М. Откаленко, який вписав нову вагому сторiнку в дослiдження проблеми методики географп.
З 1980 по 1993 роки лабораторш очолював А. Сиротенко - ввдомий в Укра1ш методист i автор багатьох статей з методики викладання географiчних шшльних курсiв та пiдручникiв.
З 1993 по 1995 роки зав^вачем лабораторп був Г. Пустовт Його дiяльнiсть охарактеризувалась написаниям пiдручника для 6-го класу (комп'ютерний варiант).
З 1996 по 2004 рш лабораторiю керував О. Топузов. Шд його керiвництвом були створеннi новiтнi навчальнi програми та пiдручники для 12-рiчноl школи.
У 2004 роцi лабораторiю очолила Тетяна Геннадивна Назаренко - автор статп. Лабораторiя е школою наукових кадрiв. За десять рок1в науковцями лабораторп тдготовлено 5 докторiв та майже 15 кандидатiв педагогiчних наук (дешлька дисертацiйних робiт в стадп пiдготовки до захисту). Значну допомогу в реалiзацil наукових дослiджень подають науковi кореспонденти лабораторil: Л. Паламарчук, Н. Мунiч, М. Зiнкевич, П. Скавронський, С. Капiрулiна, В. Андреева, В. Кудирко, А. Бут. Колектив лабораторп налiчуе 9 науковщв: Т. Назаренко Г. 1саева, В. Корнеев, Л. Круглик, О. Кравчук, А. Сиротенко, Л. Тименко, О. Топузов, В. Яценко - яю працюють над дидактичним обгрунтуванням диференцшованого навчання географп в основнш школi для забезпечення новими осв^шми технологiями
навчальний процес з географп для рiзних типiв загальноосвiтнiх закладiв навчання. Дослiджуючи наукову проблему, що означена вище ми сподiваeмось на подальше вдосконалення концепцп школьно! географiчноl освiти та створення сучасних навчально-методичних комплексiв з урахуванням диференщацп при навчаннi географп. Науковцями лабораторп визначено структуру i змiст шдручнишв географп для 12^чно1 школи, де враховаш новi умови i завдання оргашзаци навчального процесу в 12-ти рiчнiй школi, а також основш тенденцп розвитку методики навчання географп та тдручникотворення згiдно з рекомендащями Ради европи в Укрш'ш та Болонського процесу.
Лабораторieю розпочатi експериментальш дослiдження з теори i практики навчання географп за сучасними тдручниками, а також готуються до конкурсу новi пiдручники з географп для 12^чно1 школи. В той же час залишаються ряд проблем, як потребують подальшо1 розробки. Реформа освии нацюнально1 школи Укра1ни передбачае таку оргашзащю працi в школi, щоб вона не тiльки давала учням певну суму знань, а й розширювала !х пiзнавальний iнтерес, креативш здiбностi, виховувала кожного як особиспсть, готувала до адаптацп на ринку пращ [3]. Це стосуеться й шк1льно1 географiчноl освiти, що на засадах гумашзаци покликана удосконалити методику навчання географп у 12^чнш школi через запровадження сучасних педагогiчних технологш. Назрiлою е необхiднiсть узгодження змюту географiчноl освiти школярiв i того сощального замовлення, яке вона мае задовольнити [4]. На основi аналiзу науково-педагопчно1 лiтератури та широко1 шкшьно1 практики науковцi лабораторп географiчноl освiти 1нституту педагогiки АПН Украши дiйшли висновку, що розв'язання проблеми дидактичного обгрунтування змiсту та методики диференцшованого навчання географп в основнш школi мае базуватися на принципах, яш б дали змогу науково пояснити й експериментально довести правильнють змюту й структури шкшьних географiчних курсiв.
Концепцiя шк1льно1 географiчноl освiти спрямована на бiльш повне приведення змiсту шк1льно1 географп у ввдповвдшсть з рiвнем сучасно1 географiчноl науки з обов'язковим урахуванням вшових особливостей школярiв.
На жаль, школа поки що не повною мiрою розвивае в учнiв iнтерес до географiчноl науки, умiння використовувати географiчнi знання на практицi й самостшно !х набувати. Безперечно, це пов'язано з недоощнкою географп як шильного предмета, неправильним розумiнням И свтоглядного значення як з боку громадськосп, так i учнiв та 1хшх батькiв.
Нинi у вiтчизнянiй педагопщ точиться дискусiя, чи потрiбне в школi диференцiйоване навчання. У концепцп модернiзацil укра1нськох освiти зазначено, що старша школа е профiльною, тобто необхвдшсть профiльноl диференцiацil закрiплена на нормативному рiвнi, i акценту реалiзацil диференцiйованого навчання змiстився на оргашзащю профшьних класiв. Проте практика свiдчить, що диференцiйоване навчання ефективне тод^ коли орiентоване на рiзнi групи учнiв. Якщо ж адмiнiстрацiя школи ввддае перевагу створенню профiльних клаив, учням старших класiв важко буде обрати профшь навчання, що ввдповщатиме !х нахилу, оск1льки пiдготовча робота в цьому напрямi не проводилась. Тим часом помилки у виборi профiлю навчання впливають на подальшу освiту й на життевi перспективи [2].
Диференцiацiя не повинна обмежуватися тшьки профiльним навчанням у старшш школi, И мета — допомогти учням засво1ти знання й адаптувати !х до iндивiдуально-психологiчних особливостей школярiв. В основнiй школi диференцiацiя допомагае учням усввдомити власну перевагу в шзнавальнш сферi, а згодом i в професiйнiй.
Розроблюючи моделi диференцшовано1 системи навчання географil в основнш школ^ спiвробiтники лабораторil географiчноl освии 1нституту педагогiки АПН Укра1ни спираються на дидактичнi постулати, такi як едшсть навчальних програм, унiверсальнiсть 12-бально1 системи оцiнювання знань, урок, клас тощо; виходять з того, що в класно-урочнш системi е значш резерви особист1сно орiентованого навчання, можливють реалiзувати чимало дидактичних закономiрностей, принцишв i методiв. Диференцiйований пiдхiд до оргашзацп навчально1 дiяльностi потребуе ввд учителя врахування iндивiдуальних особливостей i можливостей кожного учня. Однак реалiзацiя цього принципу в основному здшснюеться шляхом подiлу учнiв за розумовими здiбностями: на "слабких", "середнiх", "сильних", i
завдання вчителя полягае в шдтягуванш "слабких" до вищого ршня, а "середнiм" i "сильним" пропонувати посиленi навантаження [8].
Провiдною дiяльнiстю школярiв е навчальна. I не тшьки тому, що в житп учнiв вона займае значне за часом мюце, атому, що переважно в навчальнш дiяльностi формуються не тшьки знания, умшня й навички, а й здiбностi, установки, вольовi та емоцiйнi якостi, себто в них бере участь i розвиваеться особистiсть як цiле. Тому, коли ми говоримо про розвиток особистосп засобом навчально1 дiяльностi, ми насамперед повинш мати на увазi саморозвиток учня [6; 7].
Тобто диференцшований пiдхiд у навчаннi мае здшснюватися на iндивiдуальному суб'ектному рiвнi, коли сам учень, виходячи з власних особливостей, можливостей i потреб, не вiдчуваючи чи вiдчуваючи !х з вшом, характеризуе свiй осiбний розвиток. Завданням учителя при цьому е створення психолого-педагогiчних умов, як1 забезпечать активне стимулювання власне оцшно1 навчально1 дiяльностi учнiв на основi !х самоосвiти, саморозвитку й самовираження тд час оволодiния географiчним матерiалом.
Принцип диференцшованого навчання географи дае змогу, на нашу думку, припинити зв'язок мiж навчальною працею i стомленням. Диференцiйований пiдхiд створюе умови для систематичного, безперервного й повсякденного формування умiнь i навичок учнiв. За традицшною системою навчання реалiзацiя цього принципу насамперед покладалася на вчителя i здiйснювалася пiд час тематичного i поурочного планування, в ходi якого передбачалося послiдовне вивчення окремих питань теми, проведення практичних робщ повторення i контроль за ступенем засвоення навчального матерiалу.
Змiст географiчноl освiти дае змогу сформувати в учня окремi важливi якосл, що неможливо зробити засобами iнших галузей знань. Засобами географп формуеться, зокрема, така важлива категорiя, як "проспр", необидна для розумiния багатьох еколопчних, соцiальних та економiчних проблем. На щй основi приходить усвiдомлення, що ва подл вiдбуваються в чаа та просторi. Вивчення географiчного простору вшбуваеться на глобальному, регiональному й локальному рiвнях. Це дае можливють сформувати в учнiв уявлення про цшсшсть територiй рiзного масштабу: ввд близького мiкрорайону до географiчноl оболонки в цiлому. Поеднання рiзних масштабiв вивчення територiй сприяе розвитку внутршньо1 шзнавально1 орiентацil людини, яка бачить у конкретному явищi прояв загальних виток1в i розумiе, що загальне не iснуе без конкретного. Таким чином, в учтв розвиваеться самостшне мислення, поди розглядаються в юторичному аспекп, пояснюються причинно-наслiдковi зв'язки тощо.
Глибока диференщащя географiчних знань супроводжуеться комплексним пiдходом до вивчення процеав i явищ, як1 вiдбуваються в природа та суспшьствг Комплексний шдхвд до навчання географи формуе оибний погляд людини на свiт.
Географiя мае унiкальну можливiсть — використовувати цей заиб мiжнародного спiлкувания — географiчну карту з метою пошуку географiчноl iнформацil, И комплексного аналiзу й узагальнення та пов'язуе теоретичш географiчнi знання з конкретними об'ектами природи й суспiльства.
Без виршення питань диференцiйованого навчання в основнш школi неможливо сформувати в сучасно1 людини адекватне уявлення про сви: закономiрностi розвитку Землi та И поверхш, основнi природнi процеси та !х дiю, прогнозування майбутнього. Уи набутi знання людина повинна спрямувати на користь розвитку суспiльства. Саме в цьому й визначаеться загальноосв^ня роль географiчних знань i ввдповвдно окреслюються функцil шк1льно1 географil як одного з компоненпв шк1льно1 освии.
М.Баранський писав: "методика географil повинна пристосовувати наукову географш до потреб шильного навчання, зробити з науково1 географil шк1льний предмет" [1].
Географiчнi знання формують у учнiв науковий свиогляд. Мета та завдання шк1льно1 географil тiсно пов'язанi з виршенням загальних задач, що поставленi Мшстерством освiти Укра1ни, Академiею педагогiчних наук перед загальноосв^шми навчальними закладами. У XXI столiттi потрiбна географiя не описова, а "комплексна", яка потребуе бшьш детального вивчення природних особливостей окремих територш, засвоення специфiчних, пов'язаних з географiею, умiнь та навичок й втшення !х на практищ, а також розвитку творчих здiбностей учнiв, самостiйноl пiзнавальноl активiзацil думки за допомогою проблемного навчання.
Тiльки географiя, а не якшсь iнший предмет знайомить учшв з принципами розмiщення виробництва, з трудовими та природними ресурсами, з принципами економiчного районування, оцiнкою та використанням природних умов, з типами виробничо-територiальних комплексш тощо.
Бiльш щкашше та цiлеспрямоване вивчення шкiльних географiчних курсiв дозволить у подальшому зв'язати сшвввдношення людини та навколишнього середовища, планувати економiчний розвиток господарства Украши та сприятиме творчому осмисленню тих питань, виршення яких допоможе зростанню матерiального добробуту населення з урахуванням його потреб.
Новi вимоги до науки обумовлюють i новi пiдходи до шкшьно! географп з урахуванням наступних моментiв у пiдготовцi учнiв. Перш за все необхвдно привчати школярiв вести спостереження у навколишньому свт за географiчними явищами, що дають можливiсть представити реальнi подп, як вiдбуваються у суспiльствi, та бшьш суттево розiбратися у взаемовiдносинах мiж природою та людиною, такий творчий шдхвд до географп в школi виключно механiчне заучування готових географiчних понять i допоможе учням поеднати сво! набут знання у повсякденному житгi.
Дуже важливим е вивчення географiчних об'ектiв комплексно, а не iзольовано, де можна виявити суттевi та загальнi закономiрностi. Таке засвоення навчального матерiалу в умовах проблемного тдходу дозволить творити та думати над географiчним змiстом та виробити сво! власнi судження.
Обов'язково у процес роботи виробленi поняття та судження поеднати з роботою на географiчнiй карл на основi ле! практично! роботи, яка вiдбуваеться на урощ учням потрiбно самостiйно робити висновки про використання населенням в господарськш дiяльностi природних багатств.
Для покращення учбового процесу можна створювати бшьш активне вiдношення школярш до навколишнього середовища, що дасть можливють сво! власш традицп, думки ввдносно використання природних багатств.
Таким чином, застосування в життi географiчних умшь та навичок потрiбнi не тшьки для успiшного вивчення шк1льних курив географп, але й для використання !х у майбутнiй професiйнiй дальность Так, пiд час вивчення курсш фЬично! географп, потрiбно надбати умшня орiентуватися в просторi, вмiти провести топографiчну зйомку, читати географiчну та топографiчну карту, описувати краши на основi читання карти, необхiдно також придбати у процесi навчання практичш навички (користування термометром, барометром, курвiметром, психрометром, компасом, флюгером та ш), робота з топографiчними та географiчними картами, складання дiаграм, таблиць, схем, робота з цифровим матерiалом тощо. У процеа навчання, на уроках розглядаються питання, пов'язанi з розмщенням галузi господарства та взаемозв'язк1в мiж ними та рiзними галузями економiки, обгрунтованiсть особливоси розмiщення на земельних донках пiдприемств з урахуванням мюцевих природних умов, розробка методiв, що дозволять тдвищити працездатнiсть населення з урахуванням НТР.
Навчальний процес може мати характер пояснювально-шюстративного або проблемного спрямування. Змiст шкшьно! географп сприяе активiзацi! мислення з яким потребуе аналiзу, синтезу та абстрагуванню. Крiм того, в структурi кожного курсу закладено сшвввдношення загального (регiональний огляд економiко-географiчного положення кра!н, галузево! характеристики економiки та iн.), iндивiдуального (конкретний економiчний район, ПТК та ш), що потребуе узагальнення на основi одиничного та конкретизацп узагальненого. Вивчення конкретних теорш здiйснюеться iз застосуванням поршняння, виявлення загальних та шдивщуальних ознак.
В минулому роцi (2005) лабораторiя географiчноl освiти 1нституту педагопки АПН Украши започаткувала щорiчну наукову-практичну конференцiю, основна мета яко! - тднести р1вень методики географil як науки, предметом яко! е школьна географiя. За останнi роки методика географп змшила свiй статус. У робоп вчителiв помiтна тенденцiя у використанш нових технологiй, форм i методiв навчання географЦ. Все це сприяе покращенню навчально-виховного процесу в школ^ а саме: визначае шляхи i способи удосконалення школьно! географiчноl освiти, допомагае учителям географп у шдвищенш ефективностi навчання i
виховання учшв. З метою вивчення i узагальнення досвiду передових y4m^iB, його пропаганди i впровадження в школи Украши, а також для визначення ще не розв'язаних проблем, лабораторiя оприлюднюе 3MicT роботи конференцп у спецiальномy збiрникy "Шюльна географiчна освiта: проблеми i перспективи". Зацiкавлених чекаемо для спiвпрацi, для выявления найважливших вимог сучасно! педагопки i методики географй, як1 грунтуються на засадах розвитку географiчноl освпи в сучасний перiод, а засвоення школьно! географй вiдiграе роль i в розумовому i в творчому розвитку yчнiв, що призводить до розкриття 1х свiтоглядного кругозору.
Л1ТЕРАТУРА
1. Баранский Н.Н. Избранные труды. Научные принципы географии. М.: Мысль, 1980. — 239 с.
2. Бугайов О.1., Дейкун Д.1. Диференщац1я навчання у загальноосвiтнiй школi /Методичнi
рекомендацп. — К., 1992. — 94 с.
3. Гончаренко С.У., Володько В.М. Проблеми iндивiдyалiзацil процесу навчання // Педагопка
психолопя: Вiсник АПН Украши. — К., 1995. — № 1. - С. 32-36.
4. Назаренко Т.Г. Змкт та методика диференцшованого навчання географй в школь //Географ1я та
основи економжи в школi. — 2005. — № 7. — С.2.
5. Национальна доктрина розвитку освгти Укра!ни у XXI столть — К.: Шкiльний свiт, 2001. — 24 с.
6. Психолого-педагогические проблемы дифференцированного обучения (в школе).
Л.С.Якиманская, С.Г.Абрамова и др. // Сов. педагогика. — 1991. — №4. — С.
7. Рогановский Н. Дифференцированное обучение — как его осуществить? // Нар. образов. — 1991. — №3.
8. Унт Н.З. Индивидуализация и дифференциация обучения. — М., 1990.
Оксана ВОЛОШИНА
ЗАРУБ1ЖНИЙ ДОСВ1Д ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТ1
У 1995 р. Оргашзащя Об'еднаних Нацш прийняла "Декларащю принцитв терпимостГ', у якш не тшьки були проголошеш принципи толерантностi в сучасному i майбутньому свiтi, але й зазначеш шляхи 1хньо1 реалiзацil. Вагомим е той факт, що в цьому докyментi вирiшальна роль у реатзацп принципiв терпимост прид^еться освiтi як системi формування людини. Найбiльш ефективними засобом попередження нетерпимосп е виховання. Але мало проголосити виховання толерантностi, необхiдно знайти ввдповвдш методики, що дозволяють втiлити те, що декларуеться у життi.
Тому метою cmammi е вивчення та аналiз зарyбiжного досвiдy виховання толерантност учшвсько! молодi.
Аналiз iснyючих до^джень дае пiдстави стверджувати, що виховання толерантносп передбачае вирiшения комплексу конкретних завдань, як складають два блоки.
1. Виховання в тдростаючого поколшня толерантностi як ненасилля: формування негативного ввдношення до вiйни, гуманного ставлення до iнших i до самого себе, вмшня толерантними шляхами вирiшyвати мiжособистiснi i внyтрiшньоособистiснi конфлiкти, розвиток здiбностi до сприйняття i розумшня iншоl людини, незалежно вiд 11 нацп та расово! належностi.
2. Всебiчна гyманiтаризацiя навчального процесу: гумаштаризащя iснyючих методiв i форм роботи системи ввдносин дорослих i дпей; розробка i впровадження форм i методiв педагопчно! дiяльностi на основi iдей толерантностi; реформування пiдготовки майбутшх вчителiв, формування в них особиспсних якостей i спецiальних вмiнь для виховання датей у напрямку толерантность
Перший блок завдань педагопки толерантносп охоплюе в собi вмiння i навички вихованцiв у напрямку полшультурного виховання i толерантностi як його складово!. У свiтовiй практицi накопичено досвiд у вирiшеннi цих завдань.
У багатьох розвинутих крашах дшть програми по вихованню у дуй миру i мiжнародноl спiвпрацi. Так у Шмеччиш виховання у дуй миру здшснюеться як частина антившськового руху, як навчання у дуа взаемозбагачення культур [7]. Це навчання дпей вмiнню розбиратися у складних ситyацiях, шукати шляхи виходу з них без застосування сили, бути активними у справi пiдтримки миру на Земль Це виховання поваги до дпей i лiтнiх людей, до хворих i
