Л1ТЕРАТУРА
1. Любачiвський I. Евлопя кардиналовi Й. Слiпому // Патрiархат. — 1984. — Ч. 10. — С. 10-12.
2. Петрiв I. За душу дитини. — Малш: Накладом Укр. вид-ва у Бельгп, 1949. — 40 с.
3. Бармак М. Йосиф Слший — шлях богослова, науковця, педагога // Науковi записки ТДПУ iм. В. Гнатюка. Серiя: 1ст^я. Випуск. 7. — Тернопiль, 1998. — С. 318-337.
4. Щд вщгомш 60-рiччя священичих рукоположень // Визвольний шлях. — 1977. — Кн. 12. — С. 1402-1408.
5. Дмш^в I. В дев'ятдесятилитя патрiарха Йосифа I // Визвольний шлях. — 1982. — Кн. 2. — С. 132-138.
6. Тхоржевська Т. Д., Мищишин I. Я., Щербяк Ю. А. Теоретико-методичш основи християнсько! педагопки. Iсторико-педагогiчний аспект. — Тернотль: Пiдручники i поабники, 2002. — 479 с.
7. Марусин М. Погляд на виховання кандидатiв духовного стану на Укра!т. — Рим, 1964. — 55 с.
8. «Штертдо пасторЬ) // Патрiархат. — 1984. — Ч. 10. — С. 28-32.
9. Завадович Р. Його Блаженство патрiарх Йосиф громадянин i патрiот // Церковний календар альманах на 1976 рж. — Чикаго, 1976. — С. 33-39.
10. Гришв О. Йосиф Слший як юторик, фшософ, педагог. — Львiв: Мiсiонар 1994. — 158 с.
11. Сердюк Н. Катакомбна церква в до // Патрiарх Йосиф Слiпий як визначний укра!нський ieрарх, науковець та патрют. Матерiали Мiжнародно! науково! конференцп (20 вересня 2002 р.). — К., 2003. — С. 65-77.
12. Дацько I. Римський перюд науково! дiяльностi Патрiарха Йосифа // Патрiарх Йосиф Слiпий як визначний украшський ieрарх, науковець та патрют. Матерiали Мiжнародно! науково! конференцi! (20 вересня 2002 р.). — К., 2002. — С. 78-89.
13. Качмар В. Патрiарх Йосиф. Обновник Укра!нсько! Католицько! Церкви — Чикаго, 1976. — 32 с.
14. Кардаш П. Укра!нщ в свт. — Ки!в-Мельборн: Фортуна, 1995. — 23 с.
Антошна РОЗСОХА
ПЕДАГОГ1ЧНИЙ ДОСВ1Д С. Л. РУДНИЦЬКОГО В КОНТЕКСТ ПРОБЛЕМ
СУЧАСНО1 ОСВ1ТИ УКРА1НИ
Анал1зуеться педагоггчна спадщина С. Л.Рудницького, його погляди на навчання I виховання майбутшх учителгв географа у вищих навчальних закладах Украти та учнгв у школ1. Розглядаються дидактичш погляди видатного педагога-теоретика, практика I ¡х вплив на формування тдход1в до пошуку нових форм I методгв навчання.
Важливою умовою створення конкурентоспроможно! 1 гнучко! системи вггчизняно! освгги, поряд з перспективою евроштеграцп Укра!ни, визначасться необхщнють дослщження { збереження укра!нських освгтшх традицш, надбань педагопчно! спадщини провщних укра!нських д1яч1в, чий внесок у розвиток освгги вагомий { безперечний.
Спрямування освгтшх процес1в на сощальну модифшащю суспшьства зумовлюють прискорення шновацшного розвитку вищо! освгш { водночас значення { рол1 окремих науковщв, педагопв у шдготовщ майбутшх вчител1в у вищих навчальних закладах Укра!ни.
До плеяди вщомих педагопв кшця XIX - початку ХХ ст. вщноситься вщомий укра!нський географ, основоположник украшсько! географ1чно! науки, педагог — С. Л. Рудницький. Дослщження його педагопчно! спадщини е свщченням того, що вона мала велике значення у шдготовщ майбутшх вчител1в географп 1 грунтувалась на засадах всеб1чного вивчення спещальних природничих дисциплш, створенш наочних пошбниюв, написанш шдручниюв з географи 1 водночас е важливим джерелом в ршенш сучасних проблем навчання { виховання учшв { студенев.
Анал1з наукових праць, пос1бниюв { шдручниюв вченого — «Нишшня географ1я» (1905), «Початкова географ1я для народних шкш» (1919), «Укра!на — наш рщний край» (1917), «Коротка географ1я Укра!ни» (1910), «Кшька гадок про географ1чш екскурсп в середнш школЬ> (1905), «Оборона краю 1 навчання географп» (1927) дають можливють стверджувати, що зазначеш твори розкривають погляди { позицп С.Л.Рудницького на таю дидактичш аспекти, як мета 1 завдання освгш, принципи, форми { методи навчання { виховання .
Кшець XIX - початок XX столптя в Украш — доба великого нащонального самоусвщомлення, коли укра!нська щея проникае в ус1 сфери життя суспшьства. В освггаьому
контекстi це був перюд розбудови нащонально! школи, в Укра!ш активiзувалася боротьба прогресивних сил за демократизащю народно! освiти i за навчання дгтей рiдною мовою. Саме завдяки дiяльностi прогресивно! укра1нсько1 громадськосп, в тому числi i педагопчно!, у дореволюцiйнiй Укра!ш було закладено основи для розвитку нащонально! тенденци у шкiльнiй освiтi.
Не стояв осторонь ще! проблеми i вщомий учений-географ С. Л. Рудницький. У пращ «Чому ми хочемо самостшно! Укра!ни» (1916) вiн наголошував, що немае на цiлiй соборнiй Укра!ш жодно! укра1нсько1 школи. «В Роси укра1нсько1 мови навiть як предмету не вчать, в Галичиш навпъ тi школи, що звуться укра!нсью, е нашвпольсью» [12, 6] С. Л. Рудницький вважав, що укра!нська мова е не лише символом едносп народу, але i основою для його культурного i економiчного розвитку. Саме тому, на його думку, необхщно вивчати рiдну мову, викладати предмети укра!нською мовою як у школах, так i в вузах.
На початку ХХ ст. у Кшвському, Харювському, Новоросiйському, ушверситетах вчителiв географи готували на фiзико-математичних факультетах, зокрема на природничих вщдшеннях. Так, у Харкiвському унiверситетi навчальний процес природничого вщдшення забезпечували вiдомi географи П. П. П'ятницький, Е. А. Роговський, В. I. Талiев [1], у Кшвському — П. Я. Армашевський, П. А. Тутковський, П. I. Броунов [14]. Лекци з географи, метеорологи, геологи, кристалографи, палеогеографи в Новоросшському унiверситетi читали вiдомi науковцi М. I. Андрусов, К. С. Бородш, А. В. Косовський [2].
Однак, один iз перших викладачiв Львiвського унiверситету цього перюду, хто читав навчальнi курси для студентiв укра!нською мовою, був С. Л. Рудницький. Ус природничi дисциплiни у педагога ставилися у прямий зв'язок з украшською справою. Рщна мова, культура, наука народiв Укра!ни становлять основний нацiональний i загальнолюдський змiст освiти i виховання у педагопчнш спадщинi вченого. У пращ «Чому ми хочемо самостшно! Укра!ни» вш називае укра!нську мову «однощльною», «багатою», «гнучкою», «звучною» i вважае !! найважливiшим засобом освгги народу [12].
З позицi! укра!нознавства вчений пiдходить до змiсту шкшьно! освiти. Змiст навчання, на його думку, обумовлюеться соцiально-економiчним розвитком суспшьства, взаемовiдношенням мiж школою i суспшьством. Наприкiнцi XIX - на початку XX столггтя конфлiкт мiж школою i суспiльством особливо загострився. Наслщком цього стали змiни у шкшьних навчальних планах, а також у викладанш географi!.
Географi! як шкшьному предметовi С. Л. Рудницький придшяв основне значення, намагався визначити !! предмет, мiсце в освiтi i повнiстю вiднiс !! до природничих наук.
С. Л. Рудницький як досвщчений географ i педагог тдтримував i розвивав iде! видатних педагопв кiнця XIX - початку XX столггтя, таких як К. Ушинський, С. Русова, Б. Грiнченко, Я. Четга, О. Музиченко щодо шкшьних навчальних плашв. Вiн доводив необхщнють включати у навчальнi плани предмети природничого циклу, повнютю вiдокремити !х вiд гуманiтарних наук, видiлити в окремий предмет таю науки, як географiя i астрономiя. Вчений дотримувався думки: «Географiя, будучи помостом i лучним звеном мiж природними i гуманiтарними науками, повинна бути одним iз найважливiших предметiв у середшх школах» [6].
Змiни, якi повинш вiдбуватися в освiтi, на думку С. Л. Рудницького, мають бути вщображеш у змюи шкiльно! освгш, про що переконливо доводив у «Нишшнш географi!» (1905). Щоб змют шкiльного навчання зробити цiкавим i потрiбним, необхiдно ввести школяра у «природописний спосiб мислення» i вщмшний вiд звичайного природописний свiтогляд», вважав педагог [9]. Вш вiдстоював введення у шкшьш навчальнi плани «Географи Укра!ни», а вивчення будь-якого предмета пов'язував з укра!нською справою. Ще! позици дотримувався, будучи викладачем, вчителем, науковцем.
С. Л. Рудницький як справжнш педагог розумiв значення екскурсш на природу, якi виховують спостережливють учнiв, !х ставлення до навколишнього свпу, любов до рщного краю. Вiн критично ставиться до мшстерських iнструкцiй, що передбачають лише «науку на свiжому повiтрi», не приймаючи до уваги те, що географiя як природнича наука базуеться на дослщженнях i вимiрюваннях. «Обсяг цих вимiрювань е дуже великий i охоплюе всi галузi географи: математичну, фiзичну, бiологiчну i антропогеографда» [8]. Ця думка вченого i
педагога залишаеться актуальною сьогодш, а проведення екскурсiй — основною формою засвоення географiчних знань.
Що стосуеться структури i змюту вивчення географи у середнш школi, то за С. Л. Рудницьким, у першому класi доцiльно розкривати основи загально! географiï. На промiжкy першого-четвертого класiв слiд вивчати географiю Украши, у третьому — европейськi краши, у четвертому — позаевропейськi краши та океани. У старших класах вчений радить вивчати загальну географда, спрямовуючи ïï на рiдний край.
Зазначимо, що такий спосГб побудови програми географи у середнш школi на сьогодш е надзвичайно оригшальний. Свщчення цього — сyчаснi навчальш програми з географiï, за якими рщний край вивчаеться у 5-6 i 8-9 класах, а географiчнi екскурси пропонуються лише у 5-6 класах. Так, програма для загальноосвггшх навчальних закладiв, затверджена МОН Украши, передбачае вивчення у молодших (5-6 класах) курсу «Природознавство», який е штегрованим, пропедевтичним, його мета — формування в учшв уявлень про цшсшсть природи та мiсце людини в нiй, розвиток у школярiв пiзнавального iнтересy до вивчення предмета природничого циклу. У 5-му клас выводиться 35 год., 1 год. на тиждень, у 6-му — 35 год., 1 год. на тиждень [Програма для загальноосвггшх навчальних закладiв: Природознавство, 5-6 кл. Затверджена МОНУ. — К., 2005. — 22 с.].
У середнш школГ, починаючи з 6-го класу, вводиться «Загальна географiя» — 70 год., 2 год. на тиждень; у 7-му клас «ГеографГя материюв i океашв» — 70 год., 2год. на тиждень; у 8-му клас «ФГзична географГя Украïни» - 52 год., 1,5 год. на тиждень; у 9-му «ЕкономГчна i сощальна географГя Украши» з такою ж кшьюстю годин; аналопчно «Сощально-економГчна географГя свГту» у 10-му клас i в 11-му клас «ЕкономГка» — 35 год., 1 год. на тиждень [Програма для загальноосвгтшх навчальних закладГв: ГеографГя. ЕкономГка, 6-11 класи Затверджена МОНУ. — К., 2005. — 90 с.].
АналГзуючи систему шкшьно1' освГти, С. Л. Рудницький суттево вщзначив, що ефективнють вивчення природничих дисциплш залежить не лише вгд побудови навчальних плашв, а й значною мГрою вгд засобГв навчання — якост шкшьних шдручниюв, бшьше того якою мовою вони були написаш.
На початку XX столптя ця проблема хвилювала видатних науковщв i вчителГв. ÏÏ порушували вщомГ педагоги Т. Лубенець, С. Русова, К. Ушинський, Я. Чешга. Особливо це стосувалося шдручниюв з географи. Необхщно було шдносити «авторитет» географи в системГ шкшьних предметГв, оскшьки довгий час вона вважалася другорядною. Саме тому, за переконанням С. Л. Рудницького, потрГбно було тдготувати i видати шдручники i навчальш посГбники з географи, якГ б за формою i змютом вщповщали втшенню украшсько1' Где1'.
АналГз науково1' i педагопчно1' спадщини С. Л. Рудницького дае нам вс шдстави стверджувати, що першим украшомовним посГбником з географи була його книга «Коротка географГя Украши. ФГзична географГя» (1910), яка вийшла на рш рашше вгд книги С. Русово1' («Початкова географГя» 1911 р. С. Русово1' вважалася першим украшомовним шдручником з географи). Цей шдручник з географи Украши отримав визнання видатних дГячГв науки i спещалютГв-географГв, зокрема, М. Грушевського, проф. Гериновича [3], мав велике значення у навчанш географи в початковш школг
С. Л. Рудницький не тшьки шдготував низку шдручниюв з географи, а й був автором методичного посГбника «Нишшня географГя» — едино1' на той час пращ, що мютила методичш поради для написання шдручниюв з географи для середшх навчальних закладГв. «ГеографГчш шкшьш шдручники повинш бути так зреформоваш, аби те, що в них е, було дшсно географГею, а не жалким кангльомератом» [9,8]
Наголосимо, що С. Л. Рудницький переконливо довГв широке застосування хоролопчного (просторового) шдходу у написанш шдручниюв з географи: «Украша — наш рщний край» (1917), «Коротка географГя Украши» (1910), «Основи землезнання» (1924), «Початкова географГя для народних шкш» (1919). ГеографГя на початку ХХ ст. була вщнесена до хоролопчних наук, яка вивчала географГчш об'екти у сшввщношенш територГальних i просторових взаемозв'язюв.
На думку С. Л. Рудницького, по-перше, цей пщхщ давав можливють об'ективно описати ту чи шшу територГю. Прикладом е опис губернш на Украш в пщручнику «Початкова
географiя». По-друге, найдоступнiшим способом подае учням ochobhî вiдомостi з загально1' географiï, а саме: рельеф, ктмат, рослинний i тваринний свгг, географiчнi карти. По-трете, починае вивчати свою околицю, свiй край i поширюе географiчний кругозiр учнiв на iншi краïни. Так, «Початкову географда» (1919) вчений починае з опису Украши i закiнчуе краïнами Свропи, À3iï, Америки.
Таким чином, вчений надае перевагу хорологи, яка повинна спиратись на шдукци i бути аналогичною.
С. Л. Рудницький велику увагу придшяв логiчнiй сторонi тексту в тдручниках. Текст був викладений у лопчнш послiдовностi, що давало змогу краще засвоïти матерiал i забезпечити розумшня само1' структури тексту.
У структурi пiдручникiв С. Л. Рудницький важливе мiсце вiдводить œ^^i питань. У «Початковiй географiï для народних шкш» автор у кшщ кожного роздшу ставить запитання для перевiрки знань. Цi запитання лопчш i спрямованi на розвиток самостшного i творчого пiдходу до розв'язання учнями тих чи iнших завдань, стимулюють до розвитку пiзнавальних штереив.
Так, запитання «Якi долини мають рiчки в твош рiднiй сторош?», «Яке пiдсонне в твоему рщному мiсцi?», «Яка цiлина в твош сторонi?» [10] нацiлюють учнiв на самостшне вирiшення проблеми, що поставлена в цих запитаннях. Такий шдхщ вимагае вщ учнiв самостiйного пошуку. У вищезгаданому пiдручнику е запитання, яю вимагають вiд учнiв застосування знань на практищ. На запитання «Чи можна на мат змiряти вщдалення двох мiсць i як?» [10] можна знайти вщповщь лише виконавши це на практицi. У навчальному процес це дозволяе ефективно здшснювати звязок теорiï з практикою.
Зазначимо, що така структура написання шдручниюв була i в тдручниках I. Опенка, Б. Гршченка, С. Русово1', але, на вщмшу вщ них, С. Рудницький закладав виправдат дидактичнi пiдходи, працюючи над текстом тдручника та вiдповiдними завданнями, спрямовував самостшну роботу учнiв над ним.
У роздш «Початковi географiï» «Географiчнi карти» автор пише: «Найкраще вчитися географп, коли тзнаемо всi земш кра1' на власнi очi. Та для цього треба цший вш подорожувати по всiх краях. Тому мусимо вчитися географи з книжок i малюнюв». Тут видатний вчений-географ скеровував увагу вчителя, учня на необхщнють використання наочностi при вивченш географiï [10].
Мабуть, не вивчаючи докладно праць видатних вчених-педагопв, якi обгрунтовували принципи наочностi у навчанш, С. Л. Рудницький штущею вченого, педагога вiдчувае, що карта як образ, що адекватно вщображае рiзнi географiчнi реалiï, мае стати одним iз засобiв навчання географп.
Такого ж значення вш надавав шюстращям. Саме тому у тдручниках, укладених С. Л. Рудницьким, багато iлюстрацiй i географiчних карт. Це дае можливють глибше i грунтовшше ознайомитися з матерiалом не лише через текст, а й через рiзноманiтнi малюнки, фотографiï i схеми, що доповнюють уяву про той чи шший предмет вивчення.
У «Короткш географп Украши» (1910), «Початковш географп» (1919), «Основах землезнання Украши» (1924) вчений використовуе шюстрацп, на яких зображена природа рщного краю. Ц шюстрацп виконують розвиваючу функщю, пробуджують уявлення, вчать порiвнювати, конкретизувати, легше запам'ятовувати, розвивають образне мислення.
Учений вважав, що матерiал в тдручнику повинен бути викладений доступною i виразною мовою. Надзвичайно серйозна увага повинна придшятися термшологп. Укладена С. Л. Рудницьким украшська географiчна термiнологiя була невiд'емною частиною його шдручниюв. Автор використовував у тексп новi термiни, введенi в об^ ним самим. Прикладом цього може бути термш «сточище», який вчений вживае замють термiну «водозбiр», бо вважае, що останнш не передае просторовостг Навiть цей приклад свщчить про тонке вiдчуття автором рщно1' мови, що визначае вiдповiдне ставлення до нег
Аналiз пiдручникiв вченого показав, що матерiал, пiдiбраний С. Л. Рудницьким, залучае дiтей до мислення, порiвняння i пробуджуе самостшнють i творчiсть.
Аналiзуючи педагогiчну спадщину вченого, зауважимо, що С. Л. Рудницький дае рекомендацп щодо змюту шкiльноï географiчноï освiти. На його думку, для цього потрiбно:
- запроваджувати в школах Украши навчання рщною мовою;
- ввести географда у групу природничих наук, вщокремити ïï вщ ютори i в цшому вщ гумаштарних наук;
- запровадити викладання географи у школГ з першого класу, починаючи з географи рщного краю, особливо звернути увагу на географГчш екскурси;
- головними тдходами у вивченш географи повинш бути загальногеографГчний i хоролопчний, бо «хоролопя лучить абстракщю з конкретним описом» [9];
- у вивченш географи мае стати визначальним шдуктивний шдхщ;
- географГчна карта чи географГчний атлас мають вщгравати найбшьшу роль. «При цьому необхщно дати молодГ добрГ шкшьш карти i добрГ шкшьш атласи» [9].;
- усГ чотири аспекти вивчення географи — морфолопчний, геолопчний, генетичний та динамГчний — повинш застосовуватись у процес навчання в школГ.
Завдання, якГ ставив С. Л. Рудницький перед освггою, е такими: 1) дбати про якнайбшьше поширення географГчного знання серед населення; 2) тдготувати громадську думку до найкращо1' постановки навчання географи у школах усГх ступешв i тишв; 3) глибоко сприяти тзнанню рщного краю
Вивчення юторико-педагопчних праць С. Л. Рудницького показало, що вш спрямовував свою педагопчну i наукову дГяльшсть на те, щоб географГя стала всенародною наукою, сприяла вихованню украшського патрютизму, а повязане з нею украшське краезнавство розширювало знання людей про навколишне середовище, було засобом розвитку туризму, укршлення здорового способу життя, духовного i фГзичного потенщалу.
Надзвичайно велику увагу С. Л. Рудницький придшяв методам навчання. Будучи викладачем пмназш, вш постГйно спГлкувався з учнями. Для забезпечення кращого сприйняття матерГалу через Гнтерес до тГе1' чи Гншо1' теми педагог проводив сво1' уроки у виглядГ розповщей чи бесГд. Це давало йому змогу передавати велику кшьюсть шформаци i впливати на почуття учшв чи студентГв власними емоцГями. Про це свщчать спогади його колишшх учнГв — студентГв ЛьвГвського ушверситету, зокрема М. Гериновича, М. Дольницького. Учениця С. Рудницького Олена Степешв, яка слухала лекцП' свого вчителя у приватнш школГ Гм. Т. Шевченка у ЛьвовГ, згадуе: «...З обуренням i страхом реагуемо на смГливу лайку проф. С. Л. Рудницького за наше незнання географи, але тшимося з його показГв готентоцького танцю в пристут доброго гумору i платимо правдивою щирютю за його товариське вщношення до нас поза годиною i на научних географГчних прогулках». ВГдомо, що С. Л. Рудницький брав участь у студГях i польових експедищях, багато подорожував i особисто дослщжував природу Украши. Вш володГв величезним теоретичним i фактолопчним матерГалом, тому сво1' розповГдГ i бесГди з учнями проводив як очевидець чи безпосереднш учасник подГй. Саме це давало змогу учням краще засвоювати матерГал, а педагогу вступати в тюний контакт з ними.
С. Л. Рудницький вважав, що спостереження вдаграе дуже важливу роль у вивченш географи, спрямовуе дГяльнють учшв на виршення поставлених проблем. На його думку, навчальш плани повинш передбачати екскурси, на яких учш могли б» спостерГгати явища природи. У пращ «Кшька гадок про географГчш екскурси в середнш школЬ> (1905) педагог зазначае, що географГчш екскурси вводять учня в дшснють географГчних явищ, вчать спостерГгати i дослщжувати природу. Такий метод навчання залучав учшв до активно!' творчо1' дГяльносп, але, крГм спостереження, включав i роботу з наочнютю.
У наочносп С. Л. Рудницький вбачав одну Гз умов, яка забезпечить одержання учнями повнощнних знань i розвиватиме лопчне мислення. Однак на вщмшу вГд Гнших педагогГв, вш не тГльки збагатив i розширив новими прийомами методику навчання, а й зробив значний внесок у створення i виготовлення наочносп.
С. Л. Рудницький розумГв, що без наочносп неможливе яюсне засвоення матерГалу, тому важливого значення педагог надавав моделям, картам, атласам, колекщям прських порщ i мГнералГв, графГкам, схемам, реальним об'ектам природи.
«У географГчному навчанш модель вГдГграе величезну роль. Найбшьш загально вГдомий географГчний модель — це глоб. В дальшу чергу йдуть моделГ до математичноï географП, картографГ!, морфологП, гГдрографП, ктматологп, бГогеографП, антропогеографП. ВсГм цим
дiлянкам доконечно потрiбнi таю модели бо тiльки за 1'х допомогою навчання може бути як слщ ведене»,— вважав С. Л. Рудницький [8].
Учений вперше ставить проблеми розробки i видання карт i атлашв для народних шюл, середшх навчальних закладiв i вузiв. Важливим е також i те, що вш вперше в украшсьюй географiï вирiшив проблему тдготовки комплексних географiчних атласiв Украши. Педагог вважав, що насамперед у руках кожного школяра повинна бути географiчна карта Украши i географiчний атлас [9]. С. Л. Рудницький скомпонував першу спнну фiзичну карту Украши (1918) i серда сннних карт.
Особливо1' уваги заслуговуе iдея вченого про додатки до основних карт. Так, до фiзичноï карти вш радить робити врiзки геологiчноï, тектошчно1', морфологiчноï, клiматичноï, бiогеографiчноï та шших карт певно1' територiï, аналогiчно до антропогеографiчних, полiтичних, полiтико-економiчних — додатки про етшчний склад населення, сшьськогосподарське виробництво, промисловiсть, торгiвлю, кориснi копалини тощо. Таким чином, комбшащя головно1' карти з побiчними картами стае своерщним атласом. Ця iдея була визнана Празьким конгресом i вщомими на той час нiмецькими географами i картографами, в першу чергу академшом А. Пенком. У пращ «Завдання украшського географiчного iнституту i його видавництв» С. Л. Рудницький зазначае: «Саме описаною методою УГ1 задумуе в найближчому п'ятирiччi спорудити цшу серiю стiнних карт для шюл рiзних типiв i ступешв Украши й Союзу. Усi вони служитимуть шюльним цiлям. Тому науковий матерiал, що його вмiщатимуть щ карти мусить бути з педагопчним текстом обмежений» [7].
У навчанш С. Л. Рудницький постiйно використовував реальш об'екти природи. Вчений намагався не ильки розказати, а й показати все, що е в природа Повертаючись з учнями тзно додому, вiн розповiдав про небесш свiтила. Це давало змогу учням самим спостерiгати небеснi явища, робити висновки, викликало штерес до предмету.
С. Л. Рудницький надае важливого значення спростуванню процесу навчання. На його переконання, воно повинно будуватися в лопчнш послщовносп i систематичносп, щоб попередш знання були основою для нових. Реалiзацiя цього принципу можлива лише за умови планомiрноï оргашзацп навчання.
Це проявляеться у вимозi починати шюльну географiчну освпу з вивчення навколишнiх мiсцевостей. Як уже згадувалося вище, педагог пронував штегроваш курси: з першого класу вивчати географда свого краю, а у старших класах збшьшувати навантаження з географп, враховуючи вiковi особливосп дгтей. Дотримання цього принципу вимагае шдивщуального пiдходу, диференцiацiï знань для кожного учня. Це враховував С. Л. Рудницький i зазначав: «З власно1' практики знаю, що протягом 4-х роюв навчання в середнш школi (11-14 рiк життя) можна було учням подати стшьки ведомостей, що вони вмiли: 1) при помочi неба, компасу, годинника орiентуватися в околицi; 2) користуватися вiйськово-топографiчною мапою при прогулянках i екскуршях; 3) знати й розумiти форми тдложа, поземелля, предмети й явища по гщрографп й клiматологiï» [8]. А в старших класах поглибити настшьки, щоб вшськова наука про рельеф i карту давалась учням дуже легко.
З точки зору С. Л. Рудницького, викладання навчального предмета полягае, перш за все у послщовносп, наступносп, коли попередне знання е основою подальшого. При цьому в учшв з'являеться штерес до предмета i бажання постшно поглиблювати сво1' знання.
За переконанням С. Л. Рудницького, змют навчання мае вщповщати сучасному рiвню розвитку науки, враховуючи вiковi особливосп дгтей. Так, географiя у школi мае трактуватись як едина наука про Землю як цше, i зокрема, про ïï поверхню, а щоб ïï всесторонньо вивчати «мусить займатись географiя землею i ïï поверхнею передовым: 1) з математично].', 2) фiзичноï точки погляду»,— доводив вчений (32, 9). Шюльну наукову дисциплшу, на думку вченого, необхщно будувати так, щоб у нш вщображалися всi найголовнiшi методичш, методологiчнi i теоретичнi висновки i положення самоï науки. А що стосуеться вивчення тiеï чи iншоï дисциплiни, наприклад, географiï, то «без основних студш над природними науками як астрономiя, метеорольогiя, геольогiя i т.д. ниш географп умгш не можна», — стверджував педагог.
Як свщчать результати нашого дослщження, С. Л. Рудницький дотримувався у навчанш правил вщ «близького до далекого», вщ «знайомого до незнайомого», «вщ конкретного
споглядання до абстрактного мислення», «вщ рiдноï землГ до далеких кра1в». Цг правила у педагога мали лопчну послщовшсть i обгрунтованють, а не виконувались мехашчно. В цьому випадку погляди С. Л. Рудницького ствпадали з поглядами А. Дютервега, але на вщмшу вщ нього, вчений використовував щ правила в сукупносп i виходив в кожному випадку Гз конкретного змюту того матерГалу, що вивчаеться. У побудовГ шкiльноï програми з географи щ правила означають, що вона конструюеться спочатку за «конкретним» правилом, а завершуеться теоретичним узагальненим предметом, фактолопчною базою якого е свГт в цшому i окремГ краï та райони.
У педагопчнш спадщиш С. Л. Рудницького знаходимо роздуми про роль вчителя в навчальному процесс Вш пщтримував погляди впчизняних педагопв-демократа К. Ушинського, М. Корфа, Б. Гршченка, I. Франка, Лес Украшки, яю придшяли велику увагу вчителю в нащональнш школГ. Для того, щоб навчання було ефективним, цшеспрямованим С. Л. Рудницький вважае за необхщне, щоб вчитель вщповщно знав свш предмет, був всебГчно освГченою людиною, володГв словом i особливими прийомами захоплення уваги слухачГв. Учитель повинен стимулювати активнють учшв, керувати i контролювати його дГяльшсть.
Вчений особливу увагу звертав на тдготовку вчителГв географи. Будучи директором першого Украшського науково-дослщного шституту географи i картографи, С. Л. Рудницький разом Гз молодими науковцями розробив план перетдготовки вчителГв географи. Це була перша в Украш наукова установа, яка готувала вчителГв-географГв. Виняток становили лише природничГ кафедри у вищих учбових закладах, яких було дуже мало в Украшг Першочерговим завданням цього курсу було: дати можливють курсантам прослухати повний курс новiтньоï загальноï географи, якого не можуть за дотепшшими планами дати вищГ школи; дати курсантам основне i всебГчне знання природничоï географи украшських земель; практично навчити дослщжувати географГчно природу краю, зокрема його продуктивш природнГ сили i як таю дослщи вГдповГдно представити розповщдю чи книжкою та використати для добра держави i суспшьства; навчити курсантГв, як пГдготовити працГвникГв географГчного краезнавства.
С. Л. Рудницький був переконаний в тому, що ефективнють навчання залежить перш за все вщ оргашзаторських умГнь i здГбностей вчителя, його вмшня об'еднати i згуртувати колектив. Педагог цГнував спГвробГтництво учня i учителя, студента i викладача. Безперечним доказом цього е численш експедицшш маршрути, екскурсП. У пращ С. Л. Рудницького «ГеографГчна експедищя на ДнГпро» (1921) показанГ науковГ зд обутки колективу студентГв. 1з пасивних пщлеглих вони перетворюються на активних сшвучасниюв навчального процесу в усГх його компонентах — вГд планування мети до одержання контрольних результата. I всГ цГ досягнення, на думку вченого, залежать насамперед вщ учителя, який згуртовуе колектив на устшне виконання поставлених перед ними завдань, вщ його педагогГчних здГбностей.
Системне джерелознавче дослГдження педагогiчноï спадщини С. Л. Рудницького показало, що вона суттево вплинула на розвиток новоï школи в Украш, конкретизащю питань виховання пГдростаючого поколГння. G всГ пГдстави вважати його одним Гз фундаторГв нацiональноï системи виховання. Розумове, естетичне, патрютичне, екологГчне виховання займають провщне мГсце в педагопчнш спадщинГ вченого.
СвГтогляд С. Л. Рудницького формувався пщ впливом наростання нащонально-визвольного руху укра1нського народу. Його погляди, переконання, щеали, щннюш орiентацiï розвивалися на основГ глибокого тзнання Гдей культури, дyховноï скарбнищ свого народу.
С. Л. Рудницький дотримувався думки, що для гармоншного розвитку особистосп необхГдно вивчати у школах юторда, математику, рГдну мову, литературу, суспГльнГ науки, оптимально поеднуючи з природничими дисциплшами, видГленими у самостшний предмет. Неодноразово пГдкреслював думку про те, що штелГгентною i розумною вважаеться людина, яка знае свш край, народ, природу. У природГ вбачае засГб розвитку абстрактного мислення i цшеспрямованого навчання. Саме тому в розумовому вихованш важливе мюце вГдводить екскурсГям, практичним заняттям на природГ, якГ сприяють розвитку думки, розвивають здГбносп.
Основними засобами естетичного виховання, на думку С. Л. Рудницького, е шдручники i природне середовище, тшьки в природГ «людина розумГе краевид, що манить його своею
красою, i вдвое вщчувае ïï, пiзнавши закони життя природи». У працях вченого «Украïна — наш рщний край (1917), «Кшька гадок про географiчнi екскурсiï' в середнш школi» (1905), «Коротка географiя Украïни» (1910) знаходимо тiсний зв'язок естетичного виховання з моральним. На його думку, саме любов до природи, до всього живого, до рщного краю мають виховувати в людиш гуманш почуття, потяг до прекрасного.
Прюритетним напрямком у педагопчнш спадщиш С. Л. Рудницького е виховання в учшв бережливого ставлення до природи шляхом формування в учшв позитивних почутпв, яке повинно здшснюватися за допомогою застосування рiзноманiтних методiв i прийомiв: проведення занять у природа екскурсiй, прогулянок, туристичних маршрутiв. Заслуговують на увагу його пращ еколопчного спрямування «Лiси в господарсга природи» (1914), «Радянська туристка» (1928).
Виховання в учшв бережливого ставлення до природи С. Л. Рудницький здшснював на основi таких принцитв: еднють i взаемозв'язок компонентiв виховання; культура взаемоди людини з природою як складовий компонент виховання особистосп; гумашзм i народнiсть; зв'язок навчання i виховання з навколишшм життям; врахування вшових та iндивiдуальних особливостей учшв.
Чшьне мiсце у педагогiчнiй спадщиш С. Л. Рудницького займае патрютичне виховання. Тексти шдручниюв вченого зорiентованi на виховання громадянина Украïни, вчать любити свш рiдний край, свш народ, його мову, iсторiю, культуру, свою Батьювщину.
Туристично-краезнавчу роботу С. Л. Рудницький розщнюе як один iз засобiв виховання патрiотизму у дгтей та молодi. Вона повинна займати важливе мюце у школах i вузах, щоб учш i майбутш вчителi географiï могли шднятися на нову, найвищу сходинку розвитку особистосп i нацiï.
Таким чином, упродовж усiеï педагогiчноï дiяльностi вчений вщстоював нацiональну iдею, доклав багато зусиль для запровадження в школах i ВНЗ Украши навчання рщною мовою. Вш визначив предмет науки географп i повнютю вiднiс ïï до природничих наук. С. Л. Рудницький е автором першого украшомовного шдручника з географiï Украïни i методичного пошбника, в якому даеться методика написання шдручниюв з географп. В навчанш педагог розвивав i^ï видатних педагогiв i використовував: наочнють, послiдовнiсть i систематичнiсть, принцип науковосп, правила вiд «близького до далекого», «вщ конкретного споглядання до абстрактного мислення», велике значення придав екскуршям. Вирiшальну роль у навчаннi вчений вщводив вчителевi i покладав на нього вщповщальнють за рiвень навчання.
Отже, вш погляди С. Л. Рудницького про навчання, виховання i розвиток особистосп сшвзвучш з реальнютю, а реалiзацiя педагогiчних iдей учителя, географа зробить вагомий внесок у педагопчну теорда i шкiльну практику сучасноï освiти Украïни.
Л1ТЕРАТУРА
1. Записки 1мператорського Харьковського университета. — 1907. — Книга 2. — С. 5-6.
2. Записки Новоросийського университета. — 1908. — Т. 110. — С. 1-650.
3. Лисяк-Рудницький. Нариси з юторп ново! Украши. — Льв1в, 1991. — 73 с.
4. Реценз1я С. Рудницького на книгу С. Русово1 «Початкова географ1я». — Санкт-Петербург, 1911,
Кн. 2-3. — С. 91-96.
5. Рудницький С. Дещо з нашо1 популярно1 природописно1 лиератури. — Л., 1905. — 23 с.
6. Рудницький С. Завдання географ1чно1 науки на украшських землях // Червоний шлях. — 1927.
№ 3.— С. 102-111.
7. Завдання украшського географ1чного шституту та його видавництв // 3аписки науково-дослщного
шституту географ11 i картограф11. Р1к 1. — Вип.1. — К., 1927/1928. — 23 с.
8. Рудницький С. Кшька гадок про географ1чш екскурсп в середнш школ1 // 3в1т директор1в
приватно1 ж1ночо1 семшарп. — Льв1в, 1905. — 17 с.
9. Рудницький С. Нишшня географ1я. — Льв1в, 1905. — 33 с.
10. Руднидький С. Початкова географ1я для народних шкш. — Ки1в-В1день, 1919. — 191 с.
11. Рудницький С. Украша — наш рщний край. — Льв1в, 1917. — 140 с.
12. Рудницький С. (Левенко) Чому ми хочемо самостшно1 Украши?. — Кшв-Льв1в, 1916. — 91 с.
13. Степашв О.Сучасний Льв1в. — Льв1в-Крашв:Украшське видавництво, 1943. — 168 с.
14. ЦДА м. Киева. Ф.16. Оп.465. Спр.1876. Арк. 3-10
15. Шаблш О. Я. Академш Степан Рудницький. — Льв1в-Мюнхен, 1993. — 223 с.