CC BY
113
КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВО ТА КРИМШОЛОГ1Я КРИМ1НАЛЬНИЙ ПРОЦЕС I КРИМ1НАЛ1СТИКА
УДК 343.97:343.85
КРИМ1НОЛОГ1ЧНА ПРОФ1ЛАКТИКА ЗЛОЧИННОСТ1: ПОНЯТТЯ, СПЕЦИФ1КА, СТРУКТУРА, ОБ'бКТ ЗАПОБ1ЖНОГО ВПЛИВУ
У cmammi розглядаеться комплекс питань, присвячених кримтологгчтй профтактищ як складовш частит спещально-кримтологгчного запобЬгання злочинностЬ. Даеться визначення гг поняття та структура, обгрунтовуеться специфЬка цього напряму протидй злочинностЬ, придЬ-лена увага об'екту запобжного впливу саме кримтологгчпог профЬлактики злочинностЬ.
Ключовi слова: кримшолопчна профшактика, поняття, структура, спещально-кримшоло-пчне запобкання злочинносп, об'ект, запобiжний вплив, кримiногеннiсть.
Голина В. В., доктор юридических наук, профессор, член-корреспондент НАПрН Украины, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail : [email protected] ; ORCID 0000-0001-9166-3472
Криминологическая профилактика преступности: понятие, специфика, структура, объект предупредительного воздействия
В статье рассматривается комплекс вопросов, посвященных криминологической профилактике преступности как составной части специально-криминологического предупреждения
Голша Володимир Васильович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН Укра/'ни
Нацюнальний юридичний ушверситет
iменi Ярослава Мудрого,
Украна, м. Харш
e-mail: [email protected]
ORCID 0000-0001-9166-3472
преступности. Даётся её понятие и структура, обосновывается специфика этого направления противодействия преступности, уделяется внимание объекту предупредительного воздействия именно криминологической профилактики преступности.
Ключевые слова: криминологическая профилактика, понятие, структура, специально-криминологическое предупреждение преступности, объект, предупредительное воздействие, криминогенность.
Постановка проблемы. Злочиншсть («зло чинити») - одна iз стародавшх форм социального буття, яка шнуе, незважаючи на палке бажання переважно! частини людства позбутися !"!. Це складне сощальне явище, причини й умови якого пов'язаш як iз генетичними схильностями людей до вщхилено!, у тому числ злочинно! поведшки, так i з вадами та недосконалктю самого сусшль-ства й ступенем його здатност формувати правослухняну людину. У процесi вторичного розвитку людство поступово переконувалося, що для ефективно! протидп злочинностi недощльно впливати на тiло, плоть злочинця (жорстоы, нелюдськi покарання). Потрiбно змшити духовний стан людини, а це мож-ливо шляхом усунення тих рiзноманiтних подразникiв, якi посилюють люд-ськi пристрастi i ведуть до неращонально!, деструктивно! поведiнки. Отже, для протидп злочинностi недостатньо тiльки кримшально-правових заходiв. При всiй важливостi останшх, очевидно, що вони носять обмежений характер, бо повшстю не зачшають причин i умов злочинностi. Виникло (ще з давнiх часiв) розумшня, що для бiльш-менш перспективно! протидп злочинност потрiбнi не тiльки спещальш, в тому числi кримiнально-правовi, але й загально-пра-вовi заходи щодо удосконалення суспiльних вiдносин, законодавства, культури, виховання, побуту, само! людини, усунення (при можливосп) негативних явищ i процесiв у суспiльствi, впровадження законностi й справедливостi.
Аналiз остантх дослгджень i публжацш. 1дея зв'язку права, справедливости законностi i запобиання злочинностi знаходить свiй значний розвиток у роботах мислителiв i просвiтителiв ХУ11-Х1Х столiть: Т. Мора, Ж.-Ж. Руссо, Т. Кампанелли, Ж. Мелье, I. Бентама, Ш. Монтеск'е, Вольтера, Ч. Беккарiа, К. Сен-Симона, Ш. Фур'е, р. Оуена та ш. Тодi ж у науцi виникло й утвердилось положення про правову державу, в якш право е могутшм регулятором сусшль-них вщносин i засобом вирiшення суспiльних суперечностей [6, с. 14-18].
Теорiя протидп злочинност переважно шляхом !! запобиання збагатилась новим змiстом завдяки науковим працям втизняних i зарубiжних кримшо-логiв i вчених iнших галузей знань Х1Х-ХХ1 ст. У !х творах були закладенi фiлософськi, сощолопчш, моральнi психологiчнi, соцiальнi, антропологiчнi, оргашзацшно-управлшсью, економiчнi, педагогiчнi, пенiтенцiарнi та iншi основи запобiгання злочинностi й окремих !! проявiв (Ю. Антонян, А. Герр^ А. Кетле, Ч. Ломброзо, Д. Дриль, Е. Дюркгейм, Г. Тард, Е. Ферр^ р. Гаро-фало, О. Кистяювський, К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленш, М. Гернет, А. Гер-цензон, Е. Сатерленд, Н. Кузнецова, В. Кудрявцев, О. Сахаров, I. Карпець, А. Зелшський, В. Дрьомш, О. Туляков, О. I. Литвинов, А. Закалюк, В. Шакун,
Б. Головкш та багато шших). Разом iз тим окремих робгг, присвячених власне проблемi кримшолопчно! профiлактики як складово! частини спещально-кри-мiнологiчного запобиання злочинностi, досi не було.
Мета статтi - дати уявлення про кримшолопчну профилактику як само-стшний напрям запобiгання злочинностi, що мае свою специфжу, структуру i об'екти запобiжного впливу.
Виклад основного матерiалу до^дження. Отже, запобтання зло-чинност - це соцiальна полiтика держави, спрямована на подолання кри-мшально небезпечних суперечностей у суспiльних ввдносинах з метою !х позитивного виршення i поступового витиснення (так зване загально-со-цiальне запобiгання), а також спещальна випереджальна практика протидп формуванню i реалiзацi! на рiзних стадiях злочинних проявiв (спещаль-но-кримiнологiчне запобтання).
Теорiя i практика розробки та реалiзацi! заходiв i методiв руйшвного впливу на явища i процеси, як зумовлюють або можуть зумовлювати акти-вiзацiю кримiногенного потенцiалу сусшльства у видi злочинних проявiв, а також недопущення !х здiйснення на рiзних стадiях злочинно! поведiнки, тобто на стадiях формування кримiнально! мотивацп, виникнення умислу на вчинення злочишв, готування до злочинiв та замаху на злочини, називаеться спещально-кримшолопчним запобтанням. Зважаючи на викладене, можна зробити висновок, що завдання спещально-кримшолопчного запобиання е як запобiгання виникненню детермшуючих злочиннi прояви негативних явищ i процесiв, обмеження, !х розповсюдження i сфери дп, i навiть усунення, так i оперативне (силове) реагування на формування i розвиток злочинно! пове-дiнки. У зв'язку з цим спещально-кримшолопчне запобiгання здiйснюеться за трьома головними напрямами: а) кримшолопчна профилактика; б) вiдвернення злочинiв; в) припинення злочишв [9, с. 357-400].
Кримшолопчна профилактика злочинносп е найбшьш складним i разом з тим тонким по розробщ i виконанню наступальним запобiжним дiянням. Незважаючи на значний штерес учених i практиыв до проблеми профiлактики злочинностi, багато питань !"! теорГ! потребують вивчення. Перш за все, це сто-суеться структури профилактики, правильне змктовне розумiння яко! мае не тшьки суто теоретичне, а й практичне значення. Справа в тому, що деяю вчеш взагалi не бажають виокремлювати цей особливий кримшолопчний напрям у протидп злочинносп i використовують термш «профiлактика» як синонiм термша «запобiгання» [1, с. 9]. На наш погляд, це все одно, що, наприклад, у медициш вчеш i практики вщмахнулися б ввд медично! профiлактики, яка дала людству доленосш засоби збереження здоров'я та виживання i лiкування небезпечних хвороб (щеплення, вакцинащя, гiгiена, вiтамiни тощо).
Отже, профилактика означае вжиття заходiв, якi здатнi перешкодити реа-лiзацfl небажаних явищ, подiй, зв'язкiв, наслвдюв чогось. Завчасне вживання заходiв як певна предметна дiяльнiсть включае до себе заходи щодо випере-
дження виникнення або використання у злочинних щлях кримшогенних явищ i процесiв, обмеження розповсюдження i послаблення дп вже юнуючих, усу-нення 1х, а також захисту осiб та рiзних сощальних (матерiальних i духовних) цiнностей i благ вiд можливих злочинних посягань. Залежно вiд того, на яы прогнозованi чи iснуючi кримiногеннi явища i процеси, людськi дп спрямована профшактична дiяльнiсть, 11 можна представити за принципом професюнал^ зацп i спецiалiзацГí як окремi види кримiнологiчноí профiлактики: а) проф^ лактика випередження; б) обмеження; в) усунення; г) захисту. Вважаемо, не дивлячись на можливi заперечення учених, що сьогоденна практика проти-дп злочинностi потребуе саме тако] структури кримшолопчно'] профилактики, оскiльки в нiй дiйсно викристалiзовуються види дiяльностi, якi вимагають специфiчних навичок, вмiнь, пiдготовки, знань, тобто того, на що на практищ не звертаеться належно] уваги ^ вiдверто кажучи, не сприймаеться державою i суспiльством. Неможливо не погодитися з А. Е. Жалiнським, який зазначав, що професiоналiзацiя i спецiалiзацiя у сферi запобiгання злочинностi полягае в тому, що вона, по-перше, потребуе все бшьше спецiальних, у тому числ кри-мiнологiчних, знань, шдготовки, заснованiй на кримiнологiчнiй базц по-друге, в тому, що розширюеться коло посадових осiб, для яких ця дiяльнiсть е основною або проввдною; по-трете, всерединi профилактики утворюються види дiяль-ностi, яю потребують специфiчних знань, навичок та вмшь [4, с. 283].
Динамжа i трансформацiя спецiальних процесiв, яы вiдбуваються у сусшль-ствi, зобов'язують суб'ектiв запобiжноí дiяльностi передбачати i випереджати виникнення нових кримiнологiчних явищ i процесiв або нових зв'язкiв на тлi тих, що вже юнують i дiють. Розрив за часом мiж виникненням i осмисленням кримшолопчно']" проблеми, як свiдчить практика, прямо пропорцшна небез-пецi поглиблення протирiч, появi негативних наслiдкiв, яю дорого коштують нашому суспiльству i державi (алкоголiзм, торгiвля людьми, м^ращя, наркома-нiя, корупцiя, сiмейне насильство, безпритульшсть, жебрацтво тощо).
Профшактика випередження - це вид запобiжноí дiяльностi спецiалiзова-них суб'ектiв, заснований на прогноз^ що спрямована на недопущення виникнення кримiногенних явищ i процесiв, якi здатнi масово формувати злочинну мотиващю. Профiлактика випередження заздалепдь iнформуе владу про сус-шльно небезпечнi явища, що можуть виникнути в разi здiйснення тих чи шших соцiально-економiчних заходiв i безпосередньо або опосередковано детермшу-вати певш злочиннi прояви. Наприклад, своечасне врегулювання суспiльних вiдносин з метою усунення в такий спо^б причин та умов майбутшх (можливих) злочишв. Тi чи iншi недолiки у рiзних сферах буття i дiяльностi людей швидко неправомiрно використовуються частиною члешв суспiльства у влас-них штересах. Як вiдзначае вiдомий росшський кримiнолог В. В. Лунеев, iншi галузi права, на якi покладено завдання оптимального правового регулю-вання сусшльних вiдносин у рiзних сферах, а саме в них зосереджено головш детермшанти, що обумовлюють вчинення злочишв, мщно вiдгородилися вiд
надання будь-яко1 допомоги у виршенш кримшолопчних проблем. Однак те чи шше правове регулювання рiзних сфер сусшльних вiдносин створюе або прямi й побiчнi передумови для злочинностi, або правовi перепони до ïx здшс-нення, запобiгаючи ïx вчинкам на рiзниx стадiяx визрiвання намiрiв суб'екта та вирiшення сво'1'х проблем злочинним шляхом [8, с. 111]. Злочиншсть, як пише В. М. Дрьомш, у свош основнiй масi ввддзеркалюе особливостi задово-лення тих чи шших потреб людини у межах певного рiзновиду його предметно!" дiяльностi [3, с. 90]. Ось чому професор А. I. Долгова визначае злочиншсть як «сощальне явище, яке полягае у виршенш частиною населення сво1х проблем з винним порушенням кримiнально-правовоï заборони» [2, с. 7].
Прикладом можливого впровадження профилактики випередження е реа-лiзацiя iдеï кримшолопчно1 експертизи законопроектiв в Украïнi, цшшсть яко'1, за думкою 1Ï розробника академша А. П. Закалюка, вбачаеться саме в тому, що вона дае обгрунтування для своечасно1, як правило, ще до прийняття останшх у формi закону, суспiльно дощльно'1 фахово1 корективи ïx змiсту, спрямовано'1' на усунення сумнiвниx або суперечливих норм, i тим самим запобтае негатив-ним наслiдкам упровадження закошв у життя у виглядi створення сприятли-вих умов для вчинення злочишв [5, с. 191-192].
Профшактика обмеження передбачае вжиття таких запобiжниx заxодiв, що перешкоджають поширенню в кра1Ш, регiонi, мiстi кримiногенниx явищ, детермшацп окремих видiв злочинностi та формуванню типових рис рiзниx категорш злочинцiв [7, с. 80]. У наукових працях профилактика обмеження спещально не видiляеться i частiше розглядаеться як метод, рiзнi способи орга-нiзацiï i управлiння дiяльнiстю, спрямовано'1' на обмеження факторiв i явищ, яю детермiнують злочиннi прояви. Але уже сам факт, що цей метод характеризуемся сукупшстю рiзниx способiв органiзацiï i управлiння дiяльнiстю певних суб'ектiв, тобто, по суп, дiяльнiсть несе яскраво виражений спецiалiзованиИ характер, наводить на думку, що профилактика обмеження не стiльки спосiб чи метод, скiльки вид кримшолопчно1 профiлактики, як ми ïï розумiемо, яка мае сво1 об'екти запобiжного впливу, ресурсне забезпечення, фаxiвцiв, критерп оцiнки результатiв здiИснення та ш. Обмежувальнi заходи застосовуються тодi, коли йдеться про явища та процеси, юнування яких неминуче в силу певних юторичних умов, i яы не можуть бути усуненi за коротю строки. Отже, профилактика обмеження - i як метод, i як сукупшсть специфiчниx заxодiв, i як вид дiяльностi - займае промiжне мiсце мiж профилактикою випередження i профiлактикою усунення. Ввдомо, що багато негативних явищ у сучасному жита, як це не прикро усвщомлювати, не можуть бути усунеш, лжвщоваш тими засобами i технолопями, якi е у розпорядженш держави та суспiльства. Це реальний факт i його слщ враховувати у запобiжнiИ дiяльностi. Профшак-тика обмеження ставить перед усiма суб'ектами (перш за все не зайнятими тшьки протидiею злочинностi) i намагаеться виршити не утопiчнi, а реальш завдання - завдання складнi, можливо на цей час нерозв'язш, але разом з тим
яК потребують виршення. Профiлактика обмеження - це застереження вщ волюнтаризму у сферi запобтання злочинностi. Наприклад, заходи щодо обмеження незаконного обпу в Укра1Ш наркотичних речовин; обмеження поши-рення вiктимiзацiï населення; вживання спиртних напо1в за мiсцем роботи i в громадських мюцях; продажу алкогольних напо1в неповнолiтнiм; заходи щодо обмеження торгiвлi людьми; незаконного обiгу вогнепально'1 збро'1, вибу-хових пристроТв, бойових припасiв; фiнансування тероризму; корупцп та ш.
Профшактика усунення визначае таку дiяльнiсть суб'eктiв, яка декрим^ ногенiзуe або нав^ь лiквiдуе негативнi явища та процеси, що детермшують злочиннi прояви. Усшхи профiлактики усунення наразi дуже скромш. Жодне велике кримiнологiчне явище нам лiквiдувати не вдалось. Навпаки, з'явилися новi (наприклад, кiберзлочиннiсть, тероризм, торпвля органами або тканинами людини тощо). У зв'язку з цим перед наукою i практикою ставиться завдання пошуку нових профшактичних заходiв (профiлатехнiка, профiлатехнологiя) та ix експериментально'1 перевiрки, без чого неможливо виробити прийнятш рiшення проблеми. Невдачi у проведенш профiлактики усунення злочинно-ст та 1Ï проявiв можуть свщчити як про неадекватнiсть використання засобiв, некомпетентнiсть виконавцiв, поверxовi судження щодо природи явищ, так i про ix несвоечаснiсть або передчаснiсть. Як показуе св^овий досвiд, усунення деяких асощальних транснацiональниx явищ перетворюеться на вшну (США -«сухий закон»; Колумбiя - вiйна з наркобiзнесом; 1рак - протидiя тероризму; Сомалi - морське пiратство та ш.). Профiлактика усунення - бюджетозатратна протидiя злочинностi. Здiйснення профiлактики усунення негативних явищ потребуе вщ держави i сусшльства розроблення вiдповiдниx наукових i управ-лiнськиx пiдxодiв, досвiду, фаxiвцiв, наукового, правового, фiнансового, мате-рiально-теxнiчного та iншого ресурсного забезпечення. Отже, тшьки багата держава здатна здшснити цей масштабний кримiнологiчний проект.
Профшактика захисту розглядаеться як сукупшсть заxодiв, що здшсню-ються з метою лшвщацп умов, якi сприяють виникненню злочинних проявiв, та (опосередковано) антисусшльних поглядiв. На вiдмiну вiд профилактики усунення чи обмеження, профшактика захисту мае за мету створення достатнього захисту i безпеки людей та речей, рухомого i нерухомого майна, а також зовшшшх перешкод на шляху посягання на сусшльш цшность Профилактика захисту, якщо взяти ïï окремо, зрозумiло, остаточно не виршуе питання лiквiдацiï кримiногенниx явищ або ввдвернення кримшогенно'1 мотивацп, але ïï повсюдне i послвдовне проведення ускладнюе, а подекуди i робить неможливим вчинення значно'1 групи (особливо майнових) злочишв. Форми реалiзацiï заxодiв профилактики захисту вiдомi i широко вико-ристовуються практикою протидп злочинностi з давнix-давен (нiчнi дозори, вжонш грати, металевi дверi, складш замки, озброенiсть населення (в деяких крашах), прилади спостереження, протиугоннi засоби, пакетування товарiв та багато шших захисних пристосувань). Але головне не в цьому: профшак-
тика захисту, як свпова стратепя зменшення практичних можливостей злочинних проявiв, потребуе наукового обгрунтування запобiжного впливу на сввдомкть потенцшних злочинцiв техшчно'1 охоронно'1 озброеностi сусшль-ства, вивчення практики уразливост i можливостей захисту тих чи шших матерiальниx i духовних цшностей вiд злочинних посягань, використання новпшх засобiв ïx захисту в рiзниx сферах життя, виробництва, розподшу благ тощо, зацiкавленiсть держави в залученш та впровадженнi рiзниx ноу-хау, дослiдження доцiльностi запозичення свпового досвiду профiлактики захисту в нащональному просторi та iн. Проте не все так просто. Потрiбнi державш структури, якi б займалися щею проблемою.
Кримiнологiчна профiлактика повинна бути суб'ектна, оскшьки заходи запобтання пов'язанi з конкретними суб'ектами, ïx можливостями та ресурсним забезпеченням. А щоб результативно функщонувати в межах зазначених вище рiзновидiв кримшолопчно'1 профыактики, суб'ект тако'1 пiзнавально-практичноï дiяльностi зобов'язаний добре знати об'ект, з яким вш мае справу [11, с. 107]. Не заглиблюючись у фшософське розумшня об'екта, в дискусп з цього приводу, у кримшолопчному значенш об'ект запо-бiжного дiяння - це окремi негативнi явища i процеси реально'1 дiИсностi матерiального i духовного характеру (або ïx сукупшсть), рiзнi за Генезою, сферою, формами та штенсившстю проявiв, якi взаемодшчи з властивос-тями особистостi, призводять до виникнення на загальному та шдиввдуаль-ному рiвняx протиправно'1, у тому чи^ кримiнальноï, мотивацп, намiру, прийняття рiшення на вчинення злочишв та ïx реалiзацiю. Поняття об'екта слабко шддаеться науковiИ формалiзацiï, але очевидно, що об'ект (об'екти) запобiжного впливу ввдносяться до категор^1 кримшолопчно'1 детермiнацiï. Ще за часiв появи кримшологп як науки виник термш «кримiногеннiсть» як небезпечна властивiсть об'екпв створювати Имовiрнiсть злочинно'1 пове-дшки, обумовлювати злочиннiсть [10, с. 292; 6, с. 50-53]. Кримшогеншсть об'екта - величина змшна, а тому вона може бути ввдображена кшьысно-якiсними показниками: ступiнь кримiногенностi (вище - нижче); кримшо-генний набiр (бiльше - менше); кримiногенниИ штервал (ближче - далi у кримшальному причинно-наслiдковому ланцюгу).
Кримiнологiчна профiлактика - дiяльнiсть держави i суспiльства, спрямо-вана на недопущення або повернення людського свавшля у русло демократп i законностi. Тому важливим е не перелш неконкретизованих об'ектiв взагалi кримiнологiчноï профiлактики, що ледве чи було б дощльним, а визначення об'екпв залежно вiд ïï структурних рiзновидiв, тобто об'екти профiлактики випередження, обмеження, усунення i захисту.
Об'екти профилактики випередження. Нагадаемо, що профилактика випередження е втручанням спецiалiзованиx суб'екпв у суспiльнi вiдносини рiзниx сфер соцiального буття (iснуючi чи ri, що можуть з'явитися) з метою перешкод-жання ïx кримшогенно"! дй". Вiдверто кажучи, зараз це звучить як перебшьшення
i навггь як фантастика. Але доти, поки не почне практично впроваджуватися цей рiзновид профилактики (або ïï заходи). Складовою частиною мехашзму виявлення кримшогенних об'екта профилактики випередження е, наприклад, наукова кримшолопчна експертиза законопроекта, а згодом загалом проекта нормативно-правових актiв, вдея виникла ще у 90-х роках ХХ ст. Тут об'ек-тами е сумшвш суперечностi, дисфункцп, невщповщшсть, iншi деструктивнi чинники, що можуть призвести до сусшльно'1 дестабiлiзацiï, економiчного, соцiального, соцiально-псиxологiчного напруження, загострення конфлжта, суперечностей, посилення кримiногенностi об'ектiв, зрештою - можливого вчинення правопорушень i злочишв [5, с. 191]. Отже, об'ектами профилактики випередження е недолши законопроекта та шших нормативно-правових акта, як можуть бути використаш зi злочинними намiрами. Це лише один з прикла-дiв встановлення об'екта профiлактики випередження.
Об'екти профилактики обмеження. Кримшогенш об'екти даного рiзновиду профилактики знаходяться у сферах суспiльниx вщносин, пов'язаних з такими крупними негативними явищами, як пияцтво, алкоголiзм, наркомашя, корупцiя, вандалiзм, тероризм, аморалiзм, хултанство, сексуальнi збочення (гомосексуа-лiзм, педофШя тощо), торгiвля людьми («бiле рабство») та ш. Конкретизацiя кримiногенниx об'екта залежить вщ природи i поширеност явища. А тому ïx можна класифшувати на соцiально-економiчнi, iдеологiчнi, правов^ сощаль-но-гiгiенiчнi, контрольно-дозвiльнi, медичнi, педагопчш та iн. Але в узагаль-неному виглядi об'ектами профiлактики обмеження е: правове регулювання сусшльних вщносин, що виникають i поширюються у зв'язку з юнуванням цих явищ; правосвщомють необмеженого кола осiб; сусшльно небезпечна пове-дiнка контингенту осiб, якi потребують корекцй' з боку держави i сусшльства; кримшогенна поведшка окремих осiб тощо.
Об'екти профилактики усунення. II кримшогенш об'екти и ж сам^ що й у попередшх рiзновидiв кримiнологiчноï профiлактики. Повторюемо, що кримшогенш об'екти розрiзняються залежно вщ соцiального рiвня суспiльниx вщносин. Одна справа усунення кримiногенниx об'екта на шдивщуальному рiвнi (наприклад, лжування наркотично'1 чи алкогольно'1 залежностi особи), шша - на рiвнi сусшльства. Iсторiя людсько'1 цивiлiзацiï показуе, що усунення крупних кримшогенних об'екта (явищ) на рiвнi сусшльства, держави досить складно, якщо не сказати бшьше - майже неможливо ниш. У державi i суспiльствi бракуе для цього ресур^в i методiв запобiжного впливу. Людина змiнюеться, але не в кращий бш. Але працювати в цьому напрям^ вести пошук необхщно, що пiдтверджуеться свгговим досвiдом. Скажiмо, США - «сухий закон», Колумбiя - вiйна з наркобiзнесом, 1ран, Сомалi - протидiя тероризму i морському пiратству, Грузiя - боротьба з корупцiею. I певш успixи у людства е! Профилактика усунення - найбiльш важкий напрям запобтання злочинно-стi, який потребуе ввдповщних наукових пiдxодiв, досвщу, навичок, фаxiвцiв, наукового, правового, фшансового та iншого ресурсного забезпечення.
Об'екти профшактики захисту. До об'екпв профилактики захисту належать, з одного боку, рiзнi засоби захисту та збереження державного i приватного майна, докуменпв, грошей, засоби особистого захисту (зброя, спещальний одяг, запобiжна реклама, технолопчш пристро'1, протиугонш засоби, вштимоло-гiчнi заходи, пристро1 спостереження, новггш бiотеxнологiï); з другого - право-свiдомiсть потенцiИниx злочинцiв. Профилактика захисту, як свiтова стратегiя зменшення практичних можливостей злочинних посягань, вимагае наукового обгрунтування запобiжного впливу на свiдомiсть потенцшних злочинщв, тех-нiчноï охоронно1 озброеносп суспiльства, вивчення практики уразливостi i можливостей захисту тих чи шших матерiальниx i духовних цшностей вщ злочинних проявiв, використання новiтнix засобiв ïx захисту в рiзниx сферах життя i галузей виробництва, розподшу та збертання, зацiкавленостi держави у розробленш та впровадженнi рiзниx ноу-хау тощо.
Висновки. Як показуе наша дослщницька розвщка, iснуе певна незавер-шенiсть теорп запобiгання злочинностi, поки в нш фактично вiдсутне вчення про об'ект запобiжного впливу. Деяы вченi лише торкаються цiеï проблеми, не розробляючи ïï, не виршуючи нагальних теоретичних i практичних завдань. Слщ пiдтримати мiркування окремих кримшолопв про те, що кримшолопч-ною профилактикою повиннi займатися не ri, котрi вмiють лише говорити, а ri, яю вмiють i робити, конструктивно дiяти, оптимально поеднуючи вербальш засоби i методи з практичним виршенням суто утилiтарниx задач (оргашзацш-ного, правового, фiнансового, теxнiчного та шшого характеру) [11, с. 108-109].
Слщ також наголосити, що для виршення теоретичних i практичних питань визначешсть змiсту понять у кримшологп не менш важлива, нiж у шших науках. На практищ наукове поняття «матерiалiзуеться» у певнiИ дiяльностi, дозволяе окреслити його зовнiшнi меж^ конкретизувати характер, сферу застосування, вщповщш методи i засоби. ЗдiИснення кримшолопчно1 профiлактики потребуе суттевого наукового, правового, фшансового, кадрового та шшого ресурсного забезпечення.
Список лггератури:
1. Давиденко Л. М. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы : монография / Л. М. Давиденко, А. А. Бандурка. - Харьков : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. - 302 с.
2. Долгова А. И. Преступность, её организованность и криминальное общество / А. И. Долгова. - Москва : Российская криминологическая ассоциация, 2003. - 572 с.
3. Дрёмин В. Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества : монография / В. Н. Дрёмин. - Одесса : Юрид. лит., 2009. - 618 с.
4. Жалинский А. Э. Предупреждение преступлений в условиях НТР / А. Э. Жалинский // Совершенствование мер борьбы с преступностью в условиях научно-технической революции / отв. ред. В. Н. Кудрявцев. - Москва : Наука, 1980. - 283 с.
5. Закалюк А. П. Курс сучасно1 украшсько1 кримшологп: теор1я i практика : у 3-х кн. / А. П. Закалюк. - Ктв : 1н Юре, 2008. - Кн. 3: Практична кримшолопя. - 320 с.
6. Запобнання злочинносп (теор1я i практика) : навч. поабник / В. В. Голша. - Харюв : Нац. юрид. академ1я Украши, 2011. - 120 с.
7. Игошев К. Е. Социальные аспекты предупреждения правонарушений (проблемы социального контроля) / К. Е. Игошев, И. В. Шмаров. - Москва : Юрид. лит., 1980. - 176 с.
8. Лунеев В. В. Правовое регулирование общественных отношений - важный фактор предупреждения организованной и коррупционной преступности : тез. докл. / В. В. Лунеев // Государство и право. - 2001. - № 5. - С. 106-113 .
9. Правова система Украши: iсторiя, стан, перспективи : в 5 т. - Харюв : Право, 2008. - Т. 5: Кримiнально-правовi науки. Актуальт проблеми боротьби 3i злочинтстю в Укра'М / за заг. ред. В. В. Сташиса. - 840 с.
10. Российская криминологическая энциклопедия / под общ. ред. А. И. Долговой. - Москва : НОРМА, 2000. - 808 с.
11. Смирнов Г. Г. Причинный комплекс преступности как объект криминологического предупреждения / Г. Г. Смирнов // Правоведение. - 2005. - № 2. - С. 104-117.
Golina V. V., Doctor of Law, Full Professor, Full Professor of Department of Criminology and Penitentiary Law, corresponding member NAPrN Ukraine, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : [email protected]; ORCID 0000-0001-9166-3472
Criminological crime prevention: the concept, the specifics, the structure, the object of precautionary influence
Problem setting. Crime is one of the oldest existing forms of social life, despite the burning desire of human to destroy it. World history persuades explicitly that cruel, inhumane punishment punishments are inefficient to prevent crime. It's necessary to rebuild human behavior, and this is possible through the elimination of various stimuli that enhance human passions and lead to irrational, destructive behavior.
Recent research and publications analysis. Theory of combating crime primarily through its prevention has been substantively enriched during XIX-XXI centuries through scientific works of domestic and foreign criminologists and other researchers, which laid the philosophical, sociological, moral, psychological, social, anthropological, organizational, managerial, economic, educational, penitentiary and other types of crime prevention (Yu. M. Antonyan, A. Herry, A. Quetelet, C. Lombroso, D. Drill, E. Durkheim, G. Tarde, E. Ferry, R. Garofalo, A. Kystyakivskyi, M. Gernet, A. Gertsen-zon, E. Sutherland, N. Kuznetsov, V. Kudryavtsev, A. Sakharov, I. Karpets, A. Zelinsky, V. Dryomin, O. Tulyakov, O. Litvinov, A. Zakalyuk, V. Shakun, B. Golovkin etc.).
Paper objective is providing a thorough analysis of a range of issues, related to the criminological crime prevention as an essential part of special criminological crime prevention.
Paper main body. Crime is a complex social phenomenon whose causes and conditions are usually associated with a genetic predisposition to decline form normal behavior, along with the defects and imperfections of the society. Crime prevention is state social policy aimed at overcoming dangerous criminal contradictions in social relations in order to reach positive resolution and the gradual elimination (so-called general social prevention) along with proactive practice of combating criminal offenses at various stages. Crime prevention can be divided into several types: prevention in advance, restrictive prevention, eliminative prevention, protective prevention.
Conclusions of the research. The research demonstrates that the theory of crime prevention is still incomplete, as well as the other doctrines of preventive impact. Some scientists only describe this problem without analysis or solving the relevant theoretical and practical problems. It is necessary to support the hypothesis of some criminologists that criminological prevention has to be placed in the competence of professionals who can act constructively, and combine verbal means and methods of practical solutions in the most efficient way.
Key words: criminological prevention, concept, structure, special criminological crime prevention, object, precautionary impact, criminality
Надшшла до редколегй 13.07.2015р.
