CC BY
60
КРИМ1НОЛОГ1Я
д
^nv »
Голша Володимир Васильович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН Украти,
Нацональний юридичний унверситет
iменi Ярослава Мудрого,
Украна, м. Харш
e-mail: [email protected]
ORCID 0000-0001-9166-3472
doi: 10.21564/2414-990x.133.72255
УДК 343.97:343.85
КРИМ1НОЛОГ1ЧНА ПОЛ1ТИКА ЯК ОСНОВА РОЗРОБКИ ТЕОРМ I ПРАКТИКИ ЗАПОБ1ГАННЯ ЗЛОЧИННОСТ1 В УКРА1Н1
У cmammi розглядаються теоретичш i прикладн питання, присвячеш поняттю, сутност^ структурi, змктовному обсягу, специфщ управлтня процесом здшснення кримтологгчног полi-тики як складовог частини державног полтики у сферi запобиання злочинност1
Ключовi слова: кримшолопчна полиика; поняття; структура; специфжа управлшня.
Голина В. В., доктор юридических наук, профессор, член-корреспондент НАПрН Украины, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0001-9166-3472
Криминологическая политика как основа разработки теории и практики предупреждения преступности в Украине
В статье рассматриваются теоретические и практические вопросы, посвященные понятию, сущности, структуре, содержательному объему, специфике управления процессом осуществления криминологической политики как составляющей части государственной политики в сфере предупреждения преступности.
Ключевые слова: криминологическая политика; понятие; структура; специфика управления.
Постановка проблемы. Одним i3 складниюв державно! полтики у сфер1 запобиання злочинност е кримшолопчна пол^ика. I! можна вважати сво-ервдною вдеолопею, сконцентрованою в нш пол^ичною волею держави, влади, шд впливом яко!, з одного боку, розробляеться концепщя протидп
злочинност на певному еташ розвитку кра!ни, !! форми, завдання, змкт, заходи, принципи дiяльностi держави та iнституцiй, з другого, - використо-вуеться найбiльш обгрунтована з соцiально-полiтичних позицiй наявна або розробляеться вiдповiдно до не! нова теорiя запобiгання злочинностi, з тре-тього, - вiдпрацьовуеться мистецтво управлшня процесом здiйснення запо-бiжного впливу на злочинш прояви. З огляду на це виникае проблема, що потребуе комплексного дослвдження.
Аналiз остантх дослiджень i публжацт. Проблема кримшолопчно! полпики за останнi роки у впчизнянш i зарубiжнiй кримiнологi! отримала штенсивний науковий поштовх. З'явилася низка публшацш М. М. Бабаева, О. М. Бандурки, А. Б. Благо!, С. С. Босхолова, В. В. Василевича, В. В. Голши, А. Ф. Зелшського, М. П. Клеймьонова, В. М. Сомша, О. М. Литвака, О. М. Литвинова, П. Л. Фрюа та ш., в яких автори намагаються розкрити сут-шсть, завдання, принципи, доктринальш приписи, iншi теоретичнi питання i прикладш аспекти впровадження положень кримiнологiчно! полпики у сферi запобiгання злочинностi. Проте стверджувати, що в Укра!ш остаточно сформувалася i дiе кримiнологiчна полпика як складова державно! полiтики, зарано. Виникае безлiч питань щодо розумшня тако! полiтики, оскiльки треба враховувати не тшьки адекватнiсть кримiнальним реалiям, а й !! зворотнiй вплив на подальшу розробку кримiнологiчно! науки.
Метою статтх i е дослщження поглядiв на сутнiсть кримшолопчно! полггики, !"! визначально! ролi у вдосконаленш теорп i практики запобiгання злочинносп.
Виклад основного матерiалу. Однозначного розумшня поняття, сутносп, змiсту, структури кримшолопчно! полпики у системi державно! полпики щодо протидп злочинностi серед теоретиюв i практикiв рiзних галузей знань, яы так чи iнакше торкаються цiе! проблеми, не було i не iснуе досi.
Кримiнологiчна полпика бере свш початок з реформаторсько! низки робiт Ш. Монтескье, Ч. Беккарiа, Вольтера та iн., в яких ставилась проблема створення (поряд iз кримшальним правом) кримiнально! полпики як науки. За словами М. П. Чубинського, щ вчеш на довп роки визначили !! змкт, сис-тематизували необхiдний матерiал, критично ставились до кнуючих на той час системи правосуддя, законодавства, запобтання злочинам i намiчали на майбутне «найкраще i належне» [23, с. 55].
Впродовж Х1Х-ХХ ст. у кримшально-правовш науцi здебiльшого диску-туеться питання щодо розумшня кримшально! полпики як науки i нового напряму протидГ! злочинностi (А. Фейербах, I. Бентам, Юсп, Бемер, Ф. Лют, Е. Ферр^ Р. Гарофало, М. Духовський, С. Гогель, М. Чубинський та ш.). Перед теоретиками i практиками стояло завдання розробки на основi вивчення зло-чинностi, !! причин, особистостi злочинця бiльш усшшно! i щлеспрямова-но! оргашзацп протидп злочинностi, у тому числi i заходами !! запобiгання [6, с. 3-10; 23, с. 5-79]. Однак словосполучення «кримшолопчна полпики» у тогочасних лпературних джерелах не зустрiчаеться, адже, власне, тако! науки, як кримшолопя, не було. Справа не у назв^ а в тому, що вщ догматики крим^
нального права виокремлювався напрям протидп злочинносп нерепресивним шляхом. У сучасному розумшш, по сутi, йшлося про кримшолопчну полiтику.
Значна увага до вироблення кримшолопчно']" полiтики, 11 поняття, змЬ сту, структури придiлялася у радянськш кримiнологií (Г. А. Аванесов, П. С. Дагель, М. М. Бабаев). I це закономiрно. Партшш директиви КПРС ставили перед сусшльними науками принципове питання про бшьш широкий п вихiд на конкретнi потреби практики, вимагали, щоб ученi-суспiльствознавцi чiтко реагували на перемши у життi, тримали у полi зору новi явища, форму-лювали висновки, що здатнi правильно орiентувати практику [21, с. 36]. Так вимоги мае враховувати i сучасна кримшолопя.
Аналiз висновкiв цих та шших вчених щодо поняття та змюту кримшоло-гiчноí полiтики дозволяе з'ясувати 1'х точку зору (не беззаперечну) ввдносно п ознак i призначення. По-перше, вона формулюе головнi напрями запобiжного впливу [1, с. 499]; по-друге, визначае основш напрями, цШ, засоби дiяльностi державних оргашв i громадськостi, спецiально спрямовано']" на запобиання злочинiв шляхом усунення причин й умов, що 1'х породжують, впливу на осiб, схильних до злочинних посягань [8, с. 83]. Тобто мова йде про зв'язок кримшолопчно']" полпики лише за спещально-кримшолопчним запобтан-ням злочинносп. По-трете, кримшолопчна полпика розумiеться як едшсть загальносощальних i спецiально-кримiнологiчних заходiв цiлеспрямованоí i науково обгрунтовано']" дiяльностi державних органiв i громадських оргаш-зацiй щодо виявлення чинниыв i механiзмiв злочинно'] поведiнки, усунення причин й умов злочинносп, виправлення i перевиховання злочинщв [2, с. 7]. По-четверте, кримшолопчна полпика - термш, який ввдображае соцiальне явище, що мае сво'м змiстом визначення загальних принципiв, щлей i завдань (загальних) напрямiв, (загальних) методiв дiяльностi державних i недержав-них органiв, органiзацiй щодо усунення (нейтралiзацií, послабленню дп) причин й умов злочинносп, конкретних злочишв [20, с. 19].
Також мають мкце i деякi iншi судження стосовно розумшня i визначення кримшолопчно'] полпики. Характерно, що бшьшкть учених кримЬ нологiчну полiтику розглядають не як статичну директиву, а як динамiчну систему приписiв адекватного реагування держави на стан кримшогенного потенщалу суспiльства i його злочинних та шших сусшльно небезпечних проявiв. Кримiнологiчною полiтикою вони вважають не пльки сукупнiсть запланованих заходiв i 1'х втiлення в управлiнськi ршення, а й, образно кажучи, певну вдеолопчну настанову, своерiдний потужний генератор, який шдвишуе запобiжну «напругу» в сусшльств^ формуе в ньому сощальну толерантнiсть i повагу до сощальних цiнностей, сприяе нагромадженню соцiального каппалу (безпека, громадський порядок, захист прав, свобод та законних штере^в суб'екпв суспiльних вiдносин, довiра, чеснiсть, вiротер-пимiсть, законослухнянiсть та iн.). Наведемо кшька тверджень.
Так, А. Ф. Зелшський вважав, що кримiнологiчна полпика - це науково обгрунтована стратепя i тактика запобiгання злочинносп за допомо-гою системи заходiв спецiально-кримiнологiчного характеру, а також шляхом
ввдвернення конкретних злочишв i припинення !х. Кримiнологiчна полЬ тика реалiзуеться на основi кримшолопчного прогнозування i планування з урахуванням сощально! i економiчно! ситуацп, що постшно змiнюеться [12, с. 34]. М. П. Клеймьонов визначае кримшолопчну полпику як науково обгрунтовану, таку що вщповщае мiжнародним стандартам та вимогам нащо-нального законодавства, щлеспрямовану i системну дiяльнiсть державних i мунiципальних органiв, полiтичних iнститутiв, суб'ектiв шдприемницько! дiяльностi, громадських органiзацiй, релiгiйних об'еднань i громадян щодо скорочення злочинносп i декримiналiзацГí суспiльних вщносин соцiальними i правовими засобами забезпечення захищеносп життево важливих штере-сiв особистостi, суспiльства, держави вiд зовшшшх i внутрiшнiх загроз кри-мшального характеру [14, с. 199]. На думку В. I. Борисова, кримшолопчна полпика - це складний комплекс нормативно-правових, загальносощальних i спецiально-кримiнологiчних заходiв, спрямованих на запобiгання злочинносп й усунення !! причин [3, с. 572]. У Грунтовнш статт «Доктринальнi засади кримiнологiчно! полiтики» В. В. Василевич доходить висновку, що кримшолопчну полпику можна визначити як засновану на вде! гумашзму та принцип верховенства права стратегiчну складову внутршньо! та зовшшньо! антикримiнально! полпики держави, владна дефшщя яко! полягае у форму-ваннi ключових доктринальних засад у сферi боротьби зi злочиннiстю та !! практично! реалiзащ! в системi органiв i установ антикримшально! юстицп вiдповiдно до положень кримшально-правово!, кримiнально-процесуально! та кримiнально-виконавчо! полпики i законодавства Укра!ни. Таким чином, цей автор розглядае кримшолопчну полпику як: державну полпику (доктрину), яка посщае вагоме мкце серед стратепчних напрямiв боротьби зi злочиннiстю; особливий вид сощально! дiяльностi, спрямовано! на забезпечення внутрш-ньо! безпеки, правопорядку та законносп в кра!нi, створення оргашзацшно правових засад та реалiзацi! стратегiчних напрямiв щодо запобiгання i проти-дй злочинностi; наукову теорш, що володiе аналiтичними методами та синтезом вщповвдних полiтичних, сощолопчних i правових знань; законодавчу шщативну функцiю влади щодо забезпечення дiяльностi суб'ектiв кримiно-логiчно! полiтики [4, с. 127]. Гадаемо, таке розумшня кримшолопчно! полЬ тики виходить за межi шститущональних можливостей кримiнологГí i бiльше вiдповiдае визначенню державно! полпики у сферi боротьби зi злочиншстю, що, за словами П. Л. Фрюа, е цiлiсною соцiальною регулятивною системою П пiдсистем: кримiнально-правово!, кримшально! процесуально!, кримiналь-но-виконавчо! та кримшолопчно! (профшактично!) полiтики [22, с. 10-11].
Торкаючись проблем кримiнологiчно! полiтики, ми мали намiр максимально спростити !! визначення, змiст i межi можливого, зробити !х зрозумi-лими i практично придатними для впровадження у життя. Тож, на наш погляд, кримшолопчна полпика - це складова частина державно! внутршньо! сощ-ально-економiчно! полiтики, яка на основi КонституцГ! Укра!ни, законодавчих i нормативно-правових акпв, теорй кримiнологГí i штегрованих нею для потреб запобiгання злочинносп здобуткiв iнших галузей знань визначае директивш
засади та шляхи, якими керуеться держава при здшсненш нерепресивно'] протидп злочинносп та п проявам. Тим самим кримшолопчна полпика виступае як едшсть: 1) державно'' Концепцп запобиання злочинносп, що виражаеться у вщповщних директивних актах; 2) кримшолопчно!' теорп запобiгання зло-чинностi; 3) особливого виду дiяльностi держави, и органiв, суспiльства, гро-мадськостi, спрямовано'' на ефективний результат.
Осмислення поглядiв вiдомих учених стосовно кримiнологiчноí полпики дае можливкть дiйти певних принципово нових важливих висновюв як щодо природи само'' ще!' полiтики, так i и ролi у подальшому розвитку кримшолопчно!' теорп i практики запобiгання злочинностi.
1. Актуалiзацiя проблеми кримiнологiчноí полiтики, вiдстоювання и реальностi не викликають у цiлому заперечень. Вiдчуваеться занепокоенiсть науковцiв недостатшм розумiнням владою i суспiльством специфши саме кри-мiнологiчноí полiтики. Вона шбито розчиняеться в аморфному понятп державно'' полiтики у сферi боротьби зi злочиннiстю. Гiлки влади повинш сво'ми зусиллями спонукати одна одну дiяти у единому напрямь
2. Самостiйнiсть кримiнологiчноí полiтики не е абсолютною. I!' станов-лення не означае ввдкидання або ввдрив вiд iнших галузевих полiтик у сферi запобiгання злочинностi. Нами неодноразово шдкреслювалось, що кримЬ нологiчна полпика е своерщною державною iдеологiею, шд впливом яко', з одного боку, розробляються завдання, змкт, принципи, форми дiяльностi тощо щодо нерепресивного запобiжного впливу на злочиннiсть, а з другого, -використовуються найсучаснiшi прогресивш стратеги и запобiгання. Гострота кримшогенно!' ситуацп в краíнi ставить перед юридичними науками новi важливi завдання без урахування шститущональних наукових i приклад-них можливостей останнiх. До предмета кримшологп включаються, зокрема, загальносощальний напрям i управлiння процесом запобтання злочинностi. Саме надiлення кримiнологií гшерфункщею призвело до девальвац^' кримi-нолопчно!' полiтики i само'' кримiнологГí. Мiж тим кримiнологiя була i е «сиг-налiзуючою» наукою, а не iндустрiею з вироблення будь-яких за природою запобiжних заходiв. I на цьому мае будуватися кримшолопчна полпика.
3. Полпика нерепресивного впливу на злочиншсть уплюе владну волю, а тому вона мае набувати форми директивного акта, закону, яким керуються всi плки влади, громадськi органiзацГí, громадяни. Запобиання злочинностi мае стати нащональним обов'язком усiх гiлок влади, тож заходи щодо и здiйснення мають затверджуватися вищим органом держави - Верховною Радою Укра'ни, а не розпорядженням Кабшету Мiнiстрiв Укра'ни, як це мае мюце зараз.
4. Для практичного вплення кримiнологiчноí полпики недостатньо знань про стан злочинносп та дотримання гумашстичних i демократичних переко-нань, що теж важливо. Слщ ще чiтко уявляти об'екти запобiжного впливу, а також методи такого впливу, яы при цьому необхвдно використовувати, достатнiсть полiтичноí вол^ рiшучостi й ресурсного забезпечення.
5. У сучасних непростих умовах розвитку держави сусшльству необхщно дещо змшити стереотипи у пiдходах до запобиання злочинностi та !Т про-
явам. З одного боку, необхщно зменшити piBeHb кримшогенного потенщалу суспiльства - цього могутнього внутршнього джерела правопорушень, девiа-цш, вiдхиляючоï деструктивно!" поведiнки, збочень, BÎKraMi3a^ï i вiктимностi, психiчних аномалiй, злочишв, чому мае слугувати професiйно використаний ресурс державного загальносощального запобiгання злочинносп, а з другого -вже час вщмовитися вщ гiгантоманiï плашв i програм (лiквiдувати, усунути, скоротити) i перейти до невелико!" юлькосп стратегiй, призначення яких - без кон'юнктури i перебiльшення - е зниження або обмеження злочинних проявiв.
6. Участь громадськосп у запобпанш злочинностi мае стати реальнiстю, а не гаслами. Слщ дуже продумано розробити новi форми, методи й техшку для мобiлiзацiï i використання у превентивних щлях значних прихованих громадських ресур^в. Iдеологiя участi громадськосп у запобiганнi злочин-ностi формуеться на засадах як штелектуально'1 ïï пiдтримки, так i фiзичноï сшвучасп в цьому процесi.
Кримiнологiчна полпика, як, мабуть, будь-яка державна полпика, ïï сут-шсть, змiст, напрями реалiзацiï, цiлi та iншi необхщш компоненти знаходить свое вираження у ввдповщнш Концепцп. Концепцiя - це система поглядiв, уяв-лень про п чи iншi явища; засiб розгляду будь-яких явищ, розумiння чогось; керiвний теоретичний принцип або нормативна формула [19, с. 225, 331]. Отже, у Концепцп сформульоваш державний погляд на проблему кримшоло-пчного (а не iншого) запобiгання злочинносп в кра1ш, якi згодом знаходять свою «матерiалiзащю», конкретизацiю у видi планiв чи програм. У Концепцп реалiзацiï державно'1 полiтики у сферi профiлактики правопорушень на перюд до 2015 р., схвалено'1 Розпорядженням Кабшету Мiнiстрiв Украши вiд 30 листопада 2011 р. № 1209-р, зазначено, що метою Концепцп е забезпечення ефективно'1 реалiзацiï державно'1 полiтики саме у сферi профилактики правопорушень шляхом розроблення та здшснення комплексу заходiв, спря-мованих на виявлення та усунення причин i умов вчинення злочишв, захист iнтересiв людини, сусшльства i держави ввд протиправних посягань, а також налагодження дiевоï спiвпрацi мiж суб'ектами, дшчими у цiй сферi [17]. Як державний документ, Концепщя повинна мати директивний, обов'язковий для виконання, вщповщальний характер, а тому прийматися не Кабшетом Mirn-стрiв Укра'1ни, а Верховною Радою Украши. Постановою Уряду вщ 8 серпня 2012 р. був затверджений План заходiв з ïï виконання [18].
Науковою базою кримшолопчно'1 полiтики, а фактично Концепцп, е теорiя запобiгання злочинностi, яка Грунтуеться на сучасному розумiннi i поясненш ï"ï детермiнант. Вiтчизняна кримшолопя виходить iз того, що злочиншсть, злочинна поведiнка обумовлена врештi-решт комплексом рiзних за природою, силою кримшогенного впливу, знаходженням, штенсившстю прояву тощо негативних соцiальних явищ, що породжують або сприяють злочинносп у щлому та ÏÏ проявам. Отже, теорiя запобiгання формуеться на уявленнях, що поступове витиснення детермшуючих злочиншсть явищ, випередження появи нових, обмеження, усунення ix дп, захист життя, здоров'я, свобод громадян, матерiальниx цшностей, подолання страху перед злочиннiстю i вщчуття захи-
сту, безпеки, а також своечасне вщвернення i припинення злочишв може бути здшснене державою, суспiльством, громадсьыстю на загальносоцiальному, спе-цiально-кримiнологiчному та шдивщуальному рiвнях.
Практичне втiлення кримшолопчно'1 полiтики потребуе особливого виду дiяльностi держави, суспiльства, громадськостi, а також специфiчного управлiння цiею дiяльнiстю. Але у чому полягае ця специфша, з яких процедур складаеться, яких знань, умшь, навичок потребуе, чпко'1 ввдповда немае. Теорiя управлшня запобiжною дiяльнiстю, тобто реалiзацiя запобiж-ного впливу вiдповiдних заходiв, засобiв, прийомiв, до цього часу не створена, хоча е - з деякими ввдмшностями - вдалi спроби окреслити основш ознаки, поняття та систему вказаного рiзновиду управлшня у ïx кримшо-логiчнiй штерпретацп, а також розглянутi у загальних рисах засоби його забезпечення у працях А. Е. Жалшського [9, с. 127- 143], А. П. Закалюка [10, с. 365-381], О. М. Литвинова [16, с. 10-42] та ш. Однак дослщження ще'1 проблеми виходить за межi нашо'1 публшацп. Лише зауважимо, що соцiальна потреба у спецiалiзацiï i професiоналiзацiï запобiжноï дiяльностi спричинить як появу спещалкпв-кримшолопв, так i розроблення вщповвд-ного оргашзацшно-управлшського ïï забезпечення.
Виникае питання: яке ввдношення до створення кримшолопчно'1 полЬ тики мають загальносоцiальне, спещально-кримшолопчне та iндивiдуальне запобiгання злочинностi i злочинам? Перераховаш назви запобiжниx напря-мiв зараз розглядаються в межах кримшологп. Конкретизащя заxодiв цих напрямiв свiдчить про те, що деяы ïx складовi мають запобiжний вплив, але безпосереднього ввдношення до кримшологп не мають, i вщ того вони не стають кримiнологiчними (напр., оперативно-розшукова дiяльнiсть, адмшЬ стративний нагляд тощо).
Загальносоцiальне запобiгання злочинностi - це мудра сощальна пол^ тика держави, яка виршуе сво'1 важливi нагальнi для не'1 соцiально-економiчнi, полггичш, демографiчнi, культурно-виxовнi, правовi, оргашзацшно-управлш-сью тощо завдання, що спрямованi на обмеження, усунення суперечностей, конфлштносп, гармошчне поеднання державних, групових, нацiональниx, осо-бистiсниx iнтересiв. Отже, зрозумiло, що у xодi цього процесу здшснюеться вплив на рiзнi за природою походження явища, що обумовлюють кримшо-генний потенцiал суспiльства. Добробут громадян багато в чому залежить вщ захисту ix порушених прав, свобод, законних iнтересiв, справедливостi, помiр-ност у задоволеннi сво1х потреб, ввдсутносп рiзниx фобiй тощо. Водночас, загальносощальне «крило» заxодiв спрямоване не тшьки на задоволення мате-рiальниx, культурних, виховних, правових потреб i iнтересiв, а й на обмеження надмiрниx споживацьких i меркантильних апетипв людей.
З певним припущенням можна стверджувати, що негативш суспiльно небезпечнi явища, що породжують або сприяють злочинносп i пов'язаш зi злочинною поведшкою, одночасно усуваються загальносоцiальними заходами, i таким чином ввдбуваеться ïx загальносощальне запобнання. Отже, соцiальна дiяльнiсть держави, за словами А. П. Закалюка, «побiчно мае ефект
i щодо запобпання злочинностЬ» [10, с. 327]. Складаеться враження, що кри-мшолопчш завдання у процесi проведення соцiальних заходiв вирiшуються автоматично i немае потреби у використанш кримiнологiчних знань. Так не мае бути. Влада, здшснюючи сощальну полiтику, зобов'язана враховувати (за необхщшстю) знання, отриманi кримiнологiею при вивченш зв'язкiв злочин-ностi з рiзними соцiальними явищами, i постшно iнформувати про них владу. Тобто бути, за висловом I. I. Карпеця, «сигналiзуючою» наукою, показувати причини злочишв, умови, недолжи, що ведуть до ix вчинення, але не ввдповп дати за розробку конкретних заxодiв [13, с. 136].
Сучасний науково-методичний рiвень кримшологп дозволяе виявляти «запобiжний ефект» загальносоцiальниx заxодiв, формулювати i закладати у них кримшолопчш цiлi на рiзниx стадiяx ix здшснення [9, с. 89]. «Кри-мiнологiзацiя» цiлей загальносоцiальниx заxодiв е нагальним теоретичним завданням з вагомим практичним результатом впчизняно'1 кримшологп, що потребуе поглиблено'1' ii розробки.
Таким чином, загальносощальне запобiгання на основi кримiнологiчниx знань мае стати нарiжним каменем створення державно'1' кримiнологiчноi полп тики поступового - у юторичнш перспективi - витискування кримiногенниx антисусшльних явищ.
Запобiжний ефект вiд загальносощальних заxодiв i його оцiнка можливi за умови проведення в кра'1ш спецiальниx запобiжниx заxодiв. Теорiя й практика розробки i реалiзацii методiв i заxодiв руйнiвного безпосереднього впливу на явища й процеси, що зумовлюють або можуть зумовити активiзацiю кримшо-генного потенцiалу суспiльства, зокрема, у видi злочинних проявiв, а також недопущення злочинiв на рiзниx стадiяx злочинно'1 поведiнки, тобто на стадiяx формування кримiнальноi мотивацп, виникнення умислу на вчинення злочину (злочинно'1 дiяльностi), готування до злочину та замаху на злочин, отримали назву спещально-кримшолопчного запобпання злочинностi. 1снуе думка, що спещально-кримшолопчне запобiгання називаеться спещальним не тiльки тому, що спещально спрямоване на досягнення певних щлей, а й тому, що потребуе спещальних i навiть професiйниx знань [9, с. 101]. Загалом подшяемо цю тезу, але зауважимо, що цим словосполученням у радянськш кримшологп вченими, як працювали у системi МВС СРСР, були поеднанi запобiжнi заходи репресивного характеру кримiнально-судовоi системи з нерепресивним кримп нологiчним запобпанням, що свiдчить про штучно створений розглядуваний напрям. Це, до реч^ шдтверджуе i структура спецiально-кримiнологiчного запобпання злочинносп, яка (з деякими термшолопчними вщмшностями) складаеться з кримшолопчно! профилактики, вiдвернення i припинення злочишв [7, с. 357-400]. У лiтературi вiдмiчаеться, що систему впливу на злочиншсть знадобилося доповнити кримшолопчною ланкою з призначенням здшснювати ненасильницькими засобами профшактичний вплив на кримшогенш дефекти суспiльноi правосвiдомостi, безпосереднi об'ективш i суб'ективнi причини злочинно'1 поведшки [14, с. 62]. Отож, вщвернення i припинення злочинiв, а також профилактика на iндивiдуальному рiвнi - це напрями запобiгання злочишв, що
потребують оперативного втручання спещальних шдроздтв оргашв охорони громадського правопорядку у розвиток злочинно'1 поведiнки, злочинно'1 дiяль-ностi, злочинних подiй. Останнiм надано повноваження, у межах яких вони установлюють причини й умови вчинення конкретних правопорушень. Так, наприклад, у ст. 23 Закону Украши «Про Нащональну полщш» ввд 2 липня 2015 р. № 580-VIII серед довгого перелiку основних повноважень полщп зазна-чено, що вона виявляе причини та умови, що сприяють вчиненню кримшаль-них та адмшктративних правопорушень, вживае у межах свое!" компетенцп заходи для ïx усунення [5]. Зввдси випливае, що вщвернення i припинення злочишв е силовими репресивними запобiжними напрямами дiяльностi спещ-альних органiв або ïx шдроздтв держави i навряд чи охоплюеться поняттям кримшолопчно'1 полпики. Розробляти практичнi запобiжнi заходи вщвернення i припинення злочинiв мають спецiалiзованi установи полiцiï, СБУ та ш.
Висновки. Проведене дослiдження показуе, що на сьогодш кримшоло-гiчна полпика держави формуеться (здебiльшого правознавцями) як певна штегрована система рiзниx за походженням запобiжниx напрямiв, що викли-кае полярнiсть теоретичних i прикладних концепцш запобiгання злочинностi. Така практика, як справедливо вказуеться у деяких лггературних джерелах, позначаеться на авторитет кримшолопчно'1 науки аж до сощального розча-рування i фiнансового бойкоту з боку урядiв. Кримiнологiчне наукове поле, в тому чи^ така його ланка, як запобиання злочинносп, «засiяне» ско-роспiлим зерном рекомендацш, якi, на жаль, непридатнi для практичного застосування. Кримшолопчну полiтику слщ очистити вiд штучно створених пбридних запобiжниx систем, напрямiв, за впровадження або виконання (точ-нiше, невиконання) яких чомусь несе вщповвдальшсть пльки кримiнологiя. Складаеться враження, що саме вчеш вiдповiдальнi за стан злочинносп в кра-ïrn, а не уряд, який вимагае ввд них ефективних рекомендацш, яких, одначе, не прагне дотримуватися. Кримшолопчна полпика - це не пльки контроль над злочиншстю, а й контроль за владою, ïï шститущями, а тому повинна мати вщповвдний шструментарш. Одним iз таких iнструментарiïв е кримшолопчна експертиза законопроекпв iз метою оцшки ïx вiдповiдностi верховенству права. В шшому випадку, як писав А. П. Закалюк, держава в особi сво'1х iнститутiв, покликаних боротися зi злочиннiстю, може стати загрозливим чин-ником кримiногенного впливу на сусшльство [11, с. 23-27].
Список л^ератури:
1. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика : монография / Г. А. Аване-сов. - Москва : Акад. МВД СРСР, 1980. - 526 с.
2. Бабаев М. М. О соотношении уголовной и криминологической политики / М. М. Бабаев // Проблемы социологии уголовного права : сб. науч. тр. - Москва : Всесоюз. ин-т по изуч. причин и разработке мер предупреждения преступности. - 1982. - С. 5-16.
3. Борисов В. И. Место уголовно-правовой политики в системе направлений политики государства в сфере борьбы с преступностью / В. И. Борисов // Противодействие преступности: уголовно-правовое, криминологическое и уголовно-исполнительные аспекты : материалы III Российского Конгресса угол. права, 29-20 мая 2008 г. - Москва : ТК Велби, Изд-во Проспект Москва, 2008. - С. 572-574.
4. Василевич В. В. Доктринальш засади кримшолопчно! полиики Укра!ни / В. В. Василе-вич // Полиика у сфер1 боротьби з1 злочиншстю Укра!ни: теоретичш та прикладш проблеми : монограф1я / за заг. ред.. П. Л. Фр1са, В. Б. Харченка. - 1вано-Франювськ - Харюв : Юрид. ш-т Прикарпат. нац. ун-ту 1м. Василя Стефаника, 2016. - С. 118-143.
5. Про Нацюнальну полщю : Закон Укра!ни ввд 2 лип. 2015 р. № 580-УШ // Ввдом. Верх. Ради Укра!ни. - 2015. - № 40-41. - Ст. 379.
6. Гогель С. К. Курс уголовной политики в связи с уголовной социологией / С. К. Гогель. -Москва : ИНФРА-М, 2010. - 386 с.
7. Голша В. В. Поняття 1 структура спещально-кримшолопчного запобйання злочинносп / В. В. Голша // Правова система Укра!ни: 1стор1я, стан та перспективи : у 5 т. - Харюв : Право, 2008. - Т. 5: Кримшально-правов1 науки. Актуальш проблеми боротьби з1 злочиншстю в Укра-!ш / за заг. ред. В. В. Сташиса. - 840 с.
8. Дагель П. С. Проблемы советской уголовной политики / П. С. Дагель. - Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та , 1982. - 124 с.
9. Жалинский А. Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР. Вопросы теории / А. Э. Жалинский. - Львов : Вища шк. Изд-во при Львов. ун-те, 1976. - 194 с.
10. Закалюк А. П. Курс сучасно! укра!нсько! кримшологп : теор1я 1 практика : у 3-х кн. /
A. П. Закалюк. - Ки!в : Вид. д1м «1н Юре», 2007. - Кн. 1: Теоретичш засади та ктор1я укра!нсько! кримшолопчно! науки. - 424 с.
11. Закалюк А. П. Про запровадження в Укра!т кримшолопчно! експертизи / А. П. Закалюк // Право Укра!ни. - 1999. - № 2. - С. 23-27.
12. Зелшський А. Ф. Кримшальна полиика: за 1 проти / А. Ф. Зелшський, I. М. Даньшин // Право Укра!ни. - 1992. - № 8. - 29-35.
13. Карпец И. И. Современные проблемы уголовного права и криминологии / И. И. Кар-пец. - Москва : Юрид. лит., 1976. - 224 с.
14. Клейменов М. П. Криминология : учебник / М. П. Клейменов. - Москва : Норма, 2008. -448 с.
15. Комплексное изучение системы воздействия на преступность (методологические и теоретические основы) / под. ред. П. П. Осипова. - Ленинград : Изд-во Ленинград. ун-та, 1978. - 150 с.
16. Литвинов О. М. Сучасш проблеми управлшня профшактпкою злочишв в Укра!ш : моно-граф1я / О. М. Литвинов. - Херсон : ОЛД1-плюс, 2003. - 312 с.
17. Концепщя реал1зацп державно! полиики у сфер1 профшактики правопорушень на перюд до 2015 р. : Розпорядження Кабшету М1шстр1в Укра!ни ввд 30 листоп. 2011 р. № 1209-р // Офщ. в1сн. Укра!ни. - 2001. - № 93. - Ст. 3389.
18. Про затвердження плану заход1в з виконання Концепцп реал1зацп державно! полиики у сфер1 профшактики правопорушень на перюд до 2015 року : постанова Кабшету М1шстр1в Укра!ни ввд 8 серп. 2012 р. № 767 // Офщ. вкн. Укра!ни. - 2012. - № 73. - Ст. 2935.
19. Словник шшомовних сл1в / Л. О. Пустови, О. I. Скопненко, Г. М. Сюта, Т. В. Цимба-люк - Ки!в : Дов1ра, 2000. - 1018 с.
20. Сомин В. Н. Понятие «криминологическая политика»: определение, методологические функции / В. Н. Сомин // Актуальные вопросы борьбы с преступностью : сб. статей / отв. ред.
B. Д. Филимонов. - Томск : Изд-во Том. ун-та, 1990. - С. 16-20.
21. Федосеев П. Наука на этапе ускорения / П. Федосеев // Коммунист. - 1986. - № 5. -
C. 5-21.
22. Фр1с П. Л. Полгтика у сфер1 боротьби з1 злочиншстю (загальш питання) / П. Л. Фр1с // Полиика у сфер1 боротьби з1 злочиншстю Укра!ни: теоретичш та прикладш проблеми : моногра-ф1я / за заг. ред. П. Л. Фр1са, В. Б. Харченка. - !вано-Франювськ - Харюв : Юрид. ш-т Прикарпат. нац. ун-ту 1м. Василя Стефаника, 2016. - С. 10-24.
23. Чубинский М. П. Очерки уголовной политики: понятие, история и основные проблемы уголовной политики как составного элемента науки уголовного права / М. П. Чубинский. -Москва : ИНФРА-М, 2008. - 435 с.
References:
1. Avanesov, G.A. (1980). Kriminologija i social'naja profilaktika: monografija [Criminology and social prophylactics: monograph]. Moscow: Akad. MVD SRSR [in Russian].
2. Babaev, M.M. (1982). O sootnoshenii ugolovnoj i kriminologicheskoj politiki [On interrelation between criminal and criminological politics] Problemy sociologii ugolovnogo prava: sbornik nauch-nyh trudov - Problems of the criminal law sociology: Collected papers. Moscow: Vsesojuz. in-t po izuch. prichin i razrabotke mer preduprezhdenija prestupnosti, 5-16 [in Russian].
3. Borisov, V.I. (2008). Mesto ugolovno-pravovoj politiki v sisteme napravlenij politiki gosu-darstva v sfere bor'by s prestupnost'ju [Position of the criminal law politics in the system of directions of the state politics in the sphere of crime prevention]. Proceedings from Crime prevention: criminal law, criminological and penal aspects '08: Ill Rossijskij Kongress ugolovnogo prava (2930 maja 2008 goda) - 3d Russian Congress of criminal law. (pp. 572-574). Moscow: TK Velbi, Izd-vo Prospekt Moskva [in Russian].
4. Vasylevych, V.V. (2016). Doktrynal'ni zasady kryminolohichnoi polityky Ukrainy [The doctrinal frameworks of the criminological politics of Ukraine]. P.L. Fris, V.B. Kharchenko (Eds.). Polityka u sferi borot'by zi zlochynnistiu Ukrainy: teoretychni ta prykladni problemy [Politics in the sphere of struggle against crime of Ukraine]. Ivano-Frankivs'k-Kharkiv: Yuryd. in-t Prykarpat. nats. un-tu im. Vasylia Stefanika [in Ukrainian].
5. Pro Natsional'nu politsiiu Ukrainy : zakon Ukrainy vid 02.07.2015 r. № 580-VIII [On the National Police: the law of Ukraine of 02.07.2015, № 580-VIII]. (2015). Vidom. Verkh. Rady Ukrainy -Gazette of the Verkhovna Rada of Ukraine, 40-41 [in Ukrainian].
6. Gogel', S.K. (2010). Kurs ugolovnoj politiki v svjazi s ugolovnoj sociologiej [Course of the criminal politics in relation to the criminal sociology]. Moscow: INFRA-M [in Russian].
7. Holina, V.V. (2008). The concept and the structure of the special criminological crime prevention. Legal system of Ukraine: history, status and perspectives. V. V. Stashys (Ed.). (Vols. 1-5; Vol. 5). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
8. Dagel', P.S. (1982). Problemy sovetskoj ugolovnoj politiki [Problems of the Soviet criminal politics]. Vladivostok: Izd-vo Dal'nevost. un-ta [in Russian].
9. Zhalinskij, A.Je. (1976). Special'noe preduprezhdenie prestuplenij v SSSR. Voprosy teorii ¡The special crime prevention in the USSR]. L'vov: Vyscha shk. Izd-vo pri L'vov. un-te [in Russian].
10. Zakaliuk, A.P. (2007). Kurs suchasnoi ukrains'koi kryminolohii: teoriia i praktyka [Course of the contemporary Ukrainian criminology: theory and practice]. (Vols. 1-3; Vol. 1). Kyiv: Vyd. Dim «In Yure» [in Ukrainian].
11. Zakaliuk, A.P. (1999). Pro zaprovadzhennia v Ukraini kryminolohichnoi ekspertyzy [For application of the criminological expert examination in Ukraine]. Pravo Ukrainy - Law of Ukraine, 2, 23-27 [in Ukrainian].
12. Zelins'kyj, A.F., Dan'shyn, I.M. (1992). Kryminal'na polityka: za i proty [Criminological politics: pro et contra]. Pravo Ukrainy - Law of Ukraine, 8, 29-35 [in Ukrainian].
13. Karpec, I.I. (1976). Sovremennye problemy ugolovnogo prava i kriminologii [Contemporary problems of criminal law and criminology]. Moscow: Jurid. lit. [in Russian].
14. Klejmenov, M.P. (2008). Kriminologija [Criminology]. Moscow: Norma [in Russian].
15. Osipov, P.P. (Eds.) (1978). Kompleksnoe izuchenie sistemy vozdejstvija na prestupnost' (metodo-logicheskie i teoreticheskie osnovy) [Complex study of the system of impact on crime (methodological and theoretical frameworks)]. Leningrad: Izd-vo Leningrad. un-ta [in Russian].
16. Lytvynov, O.M. (2003). Suchasni problemy upravlinnia profilaktykoiu zlochyniv v Ukraini [Contemporary problems of administration of crime prevention in Ukraine]. Kherson: OLDI-plius [in Ukrainian].
17. Kontseptsiia realizatsii derzhavnoi polityky u sferi profilaktyky pravoporushen' na period do 2015 r. : Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 30.11.2011 № 1209-r [Conception of realization of state politics in the sphere of prophylaxis of offences on the period up to 2015: Directive of the Cabinet of Ministers of Ukraine of 30.11.2011 No. 1209-r]. (2001). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy -The Official Gazette of Ukraine, 93 [in Ukrainian].
18. Pro zatverdzhennia planu zakhodiv z vykonannia Kontseptsii realizatsii derzhavnoi polityky u sferi profilaktyky pravoporushen' na period do 2015 roku : postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 08.08.2012 No. 767 [On approval of plan of event listings of the Conception of realization of state politics in the sphere of prophylaxis of offences on the period up to 2015: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of 08.08.2012 № 767]. (2012). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy - The Official Gazette of Ukraine, 73 [in Ukrainian].
19. Pustovit, L.O., Skopnenka, O.I., Siuta, H.M., Tsymbaliuk, T. V. (2000). Slovnyk inshomovnykh sliv [Foreign words dictionary]. Kyiv: Dovira, [in Ukrainian].
20. Somin, V.N. (1990). Ponjatie «kriminologicheskaja politika»: opredelenie, metodologicheskie funkcii [The concept of the "criminological politics": definition, methodological functions]. Aktual'nye voprosy bor'by s prestupnostju: sbornik nauchnyh trudov - Currently issues of combatting crime: Collected papers. Filimonov V. D. (Ed.). Tomsk: Izd-vo Tom. un-ta, 16-20 [in Russian].
21. Fedoseev, P. (1986). Nauka na jetape uskorenija [Science on the stage of precipitation]. Kommunist - Communist, 5, 5-21 [in Russian].
22. Fris, P.L. (2016). Politics in the sphere of combatting crime. Politics in the sphere of combatting crime: theoretical and practical problems. Fris, P.L., Kharchenko, V.B. (Eds.). Ivano-Frankivs'k -Kharkiv: Yuryd. in-t Prykarpat. nats. un-tu im. Vasylia Stefanika [in Ukrainian].
23. Chubinskij, M.P. (2008). Ocherki ugolovnoj politiki: ponjatie, istorija i osnovnye problemy ugolovnoj politiki kak sostavnogo jelementa nauki ugolovnogo prava [Sketch of criminal politics: definition, history and the main problems of the criminal politics as an element of the criminal law science]. Moscow: INFRA-M [in Russian].
Golina V. V., Doctor of Legal Sciences, Full Professor, Professor of Department of Criminology and Penitentiary Law, corresponding member NAPrN Ukraine, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0001-9166-3472
Criminological policy as a basis for developing theory and practice of crime prevention in Ukraine
The author considers criminological policy to be a specific kind of ideology that represents concentrated political will and is being incorporated in state power. The latter impacts directly the concept of crime prevention, its shapes, goals, content and methods, the choice of the most suitable model for crime prevention and the institutional framework for its application.
The author argues that despite a wide range of research results, presented by M. Babayev, O. Ban-durka, A. Blaha, S. Boskholov, V. Vasylevych, V. Holina, A. Zelinsky, M. Kleymyonov, V. Somyn, O. Lytvak, O. Litvynova, P. Frys et al., Ukraine still lacks integrative efficient criminological policy.
From author's point of view, the independence of criminological policy is not absolute (separate from other branches of state policy in the scope of crime prevention). It has been stated that granting criminology with hyper function had resulted in devaluation for both criminological policy and criminology itself. Crime prevention has to evolve into an obligation for all the branches of executive power, fixed by the supreme public authority - Verkhovna Rada of Ukraine.
It has been supposed that the criminological policy shall be based on common crime prevention and fundamental criminological knowledge. Considering the numerous complexities of modern Ukrainian society, it has been concluded that criminological policy has to shape up-to-date approaches to crime prevention, contribute to improving the professionalism of public judiciary officials and optimization of national legislative structure in this scope. The substantial involvement of the public constitutes a significant asset to the national system of crime prevention. The importance of carrying out criminological expertise for legal drafting has been underlined.
Keywords: criminological policy; concept; structure; specificity control.
Hadiumna do pedKomzii 16.06.2016
