CC BY
22
УДК 616.12-008.331.1-085:616.379-008.9-056.7
МИСНИЧЕНКО О.В., КОВАЛЬ С.М.
1нституттерапИ¡м. Л.Т. Малоi НАМН Украни, м. Харшв
КОНТРОЛЬ ДОБОВОГО ПРОФ^Ю АРТЕРiАЛЬНОГО ТИСКУ ЗА ДОПОМОГОЮ НОВОГО БЛОКАТОРА PE^nTOPiB АНГЮТЕНЗИНУ II ОЛМЕСАРТАНУ У ХВОРИХ НА ППЕРТОЫЧНУ ХВОРОБУ, ЩО ПЕРЕБ^Ав В МЕЖАХ МЕТАБО^ЧНОГО
СИНДРОМУ
Резюме. Метою роботи було вивчення ефективностi олмесартану у хворих на гтертотчну хворобу (ГХ), що перебиае в межах метаболiчного синдрому (МС), на niдставi аналiзу впливу цього препарату на показники до-бового мотторування артерiального тиску (АТ). Обстежено 54 хворi на ГХ 1-2-го ступеня з МС у вщ 34—66 ротв (чоловкв — 24, жiнок — 30). Встановлено, що олмесартан демонструе значну антигшертензивну дозо-залежну ефективтсть у виглядi монотерапп в даног категорНхворих, що належать до груп високого та дуже високого серцево-судинного ризику. Олмесартан вiрогiдно знижуе середньодобовi, середньодент та середньо-тчт рiвнi i систолiчного, i дiастолiчного АТ, навантаження тиском протягом уаег доби, варiабельнiсть АТ та величину i швидксть дуже небезпечного у плат розвитку серцево-судинних ускладнень ранкового тдйому АТ у цих хворих. Олмесартан нормалiзуе патологiчний профшь АТ — non-dipper. Терашя олмесартаном не ви-кликала негативних метаболiчних змш i порушень функцп нирок.
Ключот слова: гшертотчна хвороба, метаболiчний синдром, блокатор рецепторiв ангютензину II, олмесартан, добовий профшь артерiального тиску.
КЛ1Н1ЧН1 ДОСЛ1ДЖЕННЯ
КЛИНИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
АРТЕРИАЛЬНАЯ
Р ГИПЕРТЕНЗИЯ
Наприкшщ XX столитя з'явився принципово новий клас антигшертензивних засобiв — блокато-ри рецепторiв ангютензину II (БРА II), або сарта-ни [8, 9, 22]. Концентрацiя уваги вчених на блокадi ефекпв А II обумовлена великою кшьыстю накопи-чених експериментальних та клшчних даних про ключову роль ренш-анпотензиново! системи (РАС), i в першу чергу А II у становленш, прогресувант п-пертотчно! хвороби (ГХ), а також розвитку 11 тяжких ускладнень — серцево! недостатносй (СН), хро-тчно! нирково! недостатносй, мозкового шсульту, шфаркту мюкарда.
До вщкриття БРА II використовували блокаду А II шляхом пригтчення акгивносп анпотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) за допомогою iнгiбiторiв АПФ (ЬАПФ). Проте ЬАПФ не здатт по-внiстю блокувати синтез А II. Крiм того, у 10—12 % хворих, яы приймають IАПФ, виникае такий побiч-ний ефект, як сухий кашель (перш за все за рахунок пщвищення утворення брадикiнiну), що змушуе припиняти терапiю цими препаратами [4, 7]. БРА II проявляють свою шпбггорну активнiсть на рецеп-торному рiвнi — усi вони селективно блокують ре-цептори 1-го типу для А II i таким чином найбтьш
повно пригнiчують ефекти А II незалежно вщ шляху його утворення. Одшею з найважливших власти-востей препаратiв ще! групи на вiдмiну вiд iнших препарапв першо! лiнГí е мiнiмальна ктьйсть по-бiчних ефектiв, порiвнянна з плацебо, i в тому чист вiдсутнiсть кашлю [7—9].
До сьогодш на ринку Укра!ни було представлено шють БРА II. За останнш рiк до клшчно! практики увшшов новий представник ще! групи — олмесартан [1, 5]. По цшому ряду параметрiв олмесартан е ушкальним представником БРА II. Олмесартан на вщмшу вщ усiх шших БРА II зв'язуеться з двома сайтами рецепторiв 1-го типу для А II, що обумов-люе його найбiльш тривалу iнгiбуючу даю [6, 12]. Крiм того, цей препарат (а також i шший представ-ник БРА II кандесартан) проявляе найбшьшу афш-нiсть до рецепторiв 1-го типу для А II серед пре-паратiв групи сарташв. Олмесартан не взаемодiе з системою цитохрому Р450, що дае можливють його комбшування зi значною кiлькiстю препаратiв, якi метаболiзуються за допомогою ще! системи (варфа-рин, дигоксин, статини тощо) [1, 7, 10]. Олмесартан при пероральному застосуванш практично повшс-тю всмоктуеться зi шлунково-кишкового тракту.
Олмесартан проявляв дозозалежну дш, i його анти-гшертензивна ефективнiсть вiрогiдно вища за таку в деяких iнших сартанiв [7, 20, 21]. Олмесартан мае виражен органопротекторнГ ефекти при ГХ — ре-нопротекторний i кардiопротекторний [1, 6, 7, 10, 21]. Щ ефекти в щлому притаманнi сартанам. Важ-ливими особливостями олмесатрану е його сутте-вий антиатерогенний ефект i найбiльш виражена серед шших сартанiв протизапальна д1я [5, 6, 10, 12, 20]. З урахуванням наведених даних новий сар-тан (олмесартан) викликае дуже великий науковий i практичний iнтерес у план його застосування для лГкування хворих на ГХ iз рiзними кшшчними особливостями й варiантами перебГгу та можливостi бiльш ефективно! профГлактики серцево-судинних i ниркових ускладнень.
Одним iз дуже поширених i прогностично не-сприятливих варiантiв перебiгу ГХ е и поеднання з МС. Для ще! категорГ! хворих притаманш значнi па-тогенетичнi i кштчш особливостi [2, 4]. Лiкування хворих на АГ в межах МС потребуе диференцшова-ного шдходу до вибору антигшертензивних препа-ратiв, що з найбiльшою вiрогiднiстю можуть покра-щити прогноз захворювання.
У зв'язку з вищевикладеним метою даного до-слiдження було вивчення клшГчно! ефективносй олмесартану у хворих на ГХ, що перебГгае в межах МС, на пГдставГ поглибленого аналiзу впливу цього препарату на показники добового монГторування артерiального тиску (ДМАТ).
Матерiали та методи
Всього було обстежено 54 хворих на ГХ II стадп 1—2-го ступеня (м'яка та помiрна форми) (за кла-сифжащею Укра'шсько! асоцiацГí кардiологiв 2008 року) [3, 4] вГком 34—66 роыв (середнiй вiк становив 49 ± 3 роки). Чоловiкiв було 24, жГнок — 30.
Серед обстежених хворих ГХ 1-го ступеня дГа-гностована у 30 хворих (56 %), 2-го ступеня — у 24 хворих (44 %). Середня тривалють захворювання в групi хворих становила 9,7 ± 1,1 року. У 32 хворих (78 %) виявлена обтяжена спадковiсть за ГХ.
У всГх обстежених хворих ГХ перебрала на фонi МС. Наявнють МС у хворих встановлювали вщповщно до рекомендацiй УкраКнсько! асощацц кардюлопв (2008) при виявленнi трьох i бiльше з наведених критерц'в:
— окружшсть талГ1 (ОТ) > 94 см у чоловтв i ОТ > 80 см у жшок;
— сироватковi триглщериди (ТГ) > 1,7 ммоль/л;
— холестерин (ХС) лшопротещв високо! щГльностГ (ЛПВЩ) < 1,03 ммоль/л у чоловтв г < 1,29 ммоль/л у жГнок;
— артерГальний тиск (АТ) > 130/85 мм рт.ст.;
— глюкоза плазми кровГ > 5,6 ммоль/л.
У даному дослщженш У 39 (72 %) хворих був ви-явлений 4-компонентний МС та у 15 (28%) хворих — 5-компонентний МС.
В обстеженш rpyni хворих на ГХ i3 МС у 22 oci6 (41 %) виявлена iшемiчна хвороба серця (1ХС). Серед них у 16 (30%) хворих була дiагностована ста-бiльна стенокард1я I—II функцюнальних класiв.
СН 3i збереженою систолiчною функцieю була дiагностована у 20 хворих (37 %) (I функцюнального класу — у 9 хворих (17 %), II функцюнального кла-су — у 11 хворих (20 %).
Обстежеш хворi були стратифжоваш за ступенем ризику серцево-судинних ускладнень вiдповiдно до рекомендацш Укра'шсько! асоцiацГi кардiологiв 2008 року [3, 4]. За ступенем указаного ризику ускладнень хворi розподшялись наступним чином: високий ри-зик виявлявся у 38 хворих (70 %), дуже високий ри-зик — у 16 хворих (30 %). Хворих iз низьким та по-мiрним ризиком серед обстежених оаб не виявлено.
У дослiдження не включали хворих на симпто-матичну АГ, хворих на цукровий дiабет, iз гострими запалювальними процесами, гострим коронарним-синдромом, перенесеним шфарктом мiокарда, ста-бiльною стенокардiю та СН високих градацш, за-хворюваннями нирок, печiнки, кровi.
Всiм хворим проводили загальноприйнят клшь ко-лабораторнi та шструментальш обстеження для дiагностики стадп й форми ГХ. Вивчали показники лшщного спектра сироватки кровi: рiвнi загального ХС, ТГ, ХС лшопротешв низько!, дуже низько! (ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ) та ХС ЛПВЩ, вмют у сиро-ватцi кровi глюкози натще ферментним засобом на фотометрi-аналiзаторi Humareader N 2106 (Шмеч-чина).
Морфофункцiональнi параметри лiвого шлуноч-ка ощнювали методом ехокардiографГi на апарай AL0KA-SSD-280 (Япон1я) у режимi М-сканування за загальноприйнятою методикою (Н.М. Мухарля-мов, Ю.Н. Беленков, 1974). Вивчались таы показники: кiнцево-систолiчний розмiр (КСР), йнцево^а-столiчний розмiр (КДР), кiнцево-систолiчний об'ем (КСО), кiнцево-дiастолiчний об'ем (КДО) лiвого шлуночка (ЛШ), фракц1я вигнання (ФВ), фракц1я ско-рочення (ФС), середня швидкiсть скорочення волокон мюкарда (V), товщина м1жшлуночково! перегородки та задньо! ст1нки (ТМШП та ТЗС) ЛШ. 1ндекс вщ-носно! товщини стiнок (ВТС) ЛШ визначали за формулою 1ВТС = (ТМШП + ТЗС ЛШ/КДР). Масу мь окарда ЛШ (ММЛШ) розраховували за формулою: 1,04 х [(ТМШП + ТЗСЛШ + КДР)3 - (КДР)3] — 13,6 [11], шдекс ММЛШ (1ММЛШ) визначали як вщ-ношення ММЛШ до площi поверхш тла. За верхню межу норми 1ММЛШ вважали 104 г/см2 для жшок та 117 г/см2 для чоловтв [11].
ДМАТ проводили за допомогою системи амбулаторного монГторування АТ (АВРМ-4) фГрми Меё^есИ (Угорщина). Вивчали середньодобовГ, се-редньоденш, середньонГчнГ САТ та ДАТ, варГабель-нГсть САТ Г ДАТ за стандартом вщхилення вГд серед-ньо'1 за добу (STD), ступГнь зниження нГчного САТ Г ДАТ за добовим шдексом (Д1 САТ, Д1 ДАТ). 1нтер-претацГю даних проводили з урахуванням Гснуючих рекомендацГй [3, 4, 24].
УсГ 54 хворГ отримували олмесартан (препарат Кардосал) у виглядГ монотерапй, одноразово на добу, вранщ, у дозГ 20 мг протягом 3 тижшв. При неефективностГ початково! дози й збГльшували до 40 мг/добу з тривалютю прийому 5 тижшв. Тера-пГю вважали ефективною при зниженнГ САТ менше 140 мм рт.ст., ДАТ — нижче 90 мм рт.ст. Тривалють лГкування становила 8 тижшв.
Статистичну обробку даних проводили за допо-могою програми Statistica 6,0. ДанГ наведен у виглядГ М ± т. ВГдмГнностГ м1ж групами вважали вГропд-ними при р < 0,05.
Результати
У результатГ дослГдження встановлена висока антигГпертензивна ефективнГсть монотерапй олме-сартаном у добових дозах 20—40 мг у хворих на ГХ у поеднанш з МС. Так, виявлене вГрогщне зниження середшх по групГ рГвнГв САТ Г ДАТ в обстежених хворих шсля завершення курсу терапГ! олмесартаном (табл. 1). Результати дослГдження свщчили про те, що середне зниження по групГ хворих на ГХ Гз МС рГвня САТ було 23 ± 2 %, рГвня ДАТ — 14 ± 2 %.
Встановлено, що монотерап1я олмесартаном дозволила досягнути цГльових рГвнГв офюного АТ в бГльшостГ обстежених хворих при добовш дозГ як 40 мг, так Г 20 мг. Зокрема, частота досягнення цГльових рГвшв офГсного АТ у хворих при добовш дозГ олмесартану 20 мг становила 61 %, при збГль-шеннГ добово'1 дози до 40 мг — 76 %. При цьому не було встановлено вГрогщно! рГзниш в ефективностГ олмесартану залежно вГд статГ, вГку хворих, наяв-ностГ спадково'1 схильностГ до ГХ та ступеня сер-цево-судинного ризику ускладнень. Однак треба вщмггити певну особливють у вираженостГ антип-пертензивно'1 дГ1 препарату у хворих Гз великою три-валГстю ГХ — понад 10 рокГв (таких у дослщженш було 17 осГб). У таких хворих цГльовГ рГвнГ офГсного АТ досягались тГльки при добовш дозГ олмесартану 40 мг.
Олмесартан добре переносився хворими на ГХ. Вже в першГ дш прийому олмесартану хворГ вГд-значали суттеве покращення самопочуття: значно зменшились головнГ болГ, запаморочення, серце-биття, зменшувалась загальна слабкють, покращив-
Таблиця 1. Зм1на показниюв оф1сного АТ у хворих на ГХ у поеднанн1 з МС у динам'1ц'1 монотерапй олмесартаном (М ± т)
Показник ГХ iз МС
До лкування Пюля монотерапй
САТ, мм рт.ст. 165 ± 4 130 ± 3**
ДАТ, мм рт.ст. 105 ± 3 88 ± 3*
ЧСС, хв-1 69 ± 3 72 ± 2
Примтки: * — в1рогщн1сгь розб'жностей показниюв до та тсля 8 гижн1в монотерапй олмесартаном — р < 0,05; ** — в1рогщн1сть розб'жностей показниюв до та тсля 8 гижн1в монотерапй олмесартаном — р < 0,01.
ся сон. Зниження АТ не супроводжувалось розви-тком рефлекторно1 тахГкардГ1.
З метою деталГзацГ! особливостей та вираженостГ антигГпертензивно1 ефективностГ монотерапГ1 олме-сартаном у хворих на ГХ у поеднаннГ з МС у роботГ було проведено ДМАТ у динамщ 8-тижневого лГкування.
При аналГзГ даних ДМАТ у хворих на ГХ Гз МС пГсля завершення курсу монотерапГ1 олмесартаном у добових дозах 20—40 мг виявлено вГрогщне зниження середньодобових, середньоденних та середньонГч-них САТ та ДАТ у цГлому по групГ (табл. 2). ЦГльовГ рГвнГ середньодобових рГвнГв САТ Г ДАТ пГд впливом монотерапГ1 олмесартаном у добовГй дозГ 40 мг дося-гались у 72 % хворих при 8-тижневш терапи.
Встановлено, що за абсолютними значеннями зниження рГвнГв САТ було вГрогГдно вищим за ДАТ як у цтому за добу (А САТ —25, 4 ± 3,5 мм рт.ст., А ДАТ — 12, 4 ± 2,5 мм рт.ст., р < 0,05), так Г за денш години (А САТ -28,6 ± 3,1 мм рт.ст., А ДАТ — 15,1 ± 2,3 мм рт.ст., р < 0,05), Г за нГчш (А САТ -12,0 ± 2,2 мм рт.ст., А ДАТ — 10,3 ± 2,0 мм рт.ст., р < 0,05). КрГм того, наведенГ данГ свГдчать про те, що абсолютнГ середнГ значення зниження АТ (Г САТ, Г ДАТ) у деннГ години були вГрогГдно вищГ за такГ вночГ.
Окремо треба вщмггити змши в ДМАТ у хворих на ГХ, яй до початку лГкування належали до групи циркадного ритму поп-&ррег (недостатне зниження АТ в нГчш часи). Терап1я олмесартаном у таких хво-рих призводила до нормалГзацГ1 порушень добового профГлю в 91 % випадкГв Г вГрогГдного пГдвищення добового шдексу САТ Г ДАТ, що свГдчить про суттеве й вГрогщне зниження нГчних рГвшв САТ Г ДАТ пщ впливом олмесартану. ДанГ про вплив олмесартану на Д1 в цГлому по групГ хворих наведеш в табл. 2.
У результатГ роботи встановлено, що лГкування олмесартаном призвело до статистично значимого зменшення показникГв навантаження тиском у хво-рих на ГХ та МС. Було виявлено вГрогщне зниження обох показникГв, що характеризують навантаження
Таблиця 2. Динамка показниюв добового монторування АТу хворих на ГХ ¡з МС пд впливом 8-тижневоУ
монотерапн олмесартаном (М ± т)
Показник Значення показниюв
До лкування Пюля лкування
САТ (24), мм рт.ст. 164,4 ± 6,0 132,9 ± 3,3*
ДАТ (24), мм рт.ст. 99,4 ± 4,0 84,5 ± 2,0*
САТ (Д), мм рт.ст. 169,3 ± 3,4 139,2 ± 2,4*
ДАТ (Д), мм рт.ст. 103,2 ± 7,3 87,2 ± 3,6*
САТ (Н), мм рт.ст. 127,2 ± 4,2 114,9 ± 3,4*
ДАТ (Н), мм рт.ст. 84,0 ± 3,9 68,3 ± 2,1*
Д1 САТ, % 8,1 ± 1,8 19,1 ± 2,3*
Д1 ДАТ, % 7,0 ± 1,6 18,5 ± 1,7*
Примтка: * — р1зниця мж показниками до та псля лкування в1рогщна (р < 0,05).
тиском, — шдексу часу i нормованого шдексу пло-щi (табл. 3). Так, шдекс часу САТ (24) зменшився на 36,2 ± 2,7 % (р < 0,001), шдекс часу ДАТ (24) — на 31,2 ± 1,7 % (р < 0,001). Нормований шдекс площi (Ш) САТ (24) i ДАТ (24) також вiрогiдно змшилися: А Ш САТ (24) -12,5 ± 2,2 мм рт.ст., р < 0,001; А Ш ДАТ (24) -13,0 ± 1,5 мм рт.ст., р < 0,001.
Зниження показниыв навантаження тиском у хворих на ГХ, що перебтае на фонi МС, у динамь цi монотерапи олмесартаном вказуе не ттьки на те, що цей препарат призводить до вiрогiдного зниження середшх значень САТ i ДАТ у цiлому по груш хворих, але й нормалiзуе в першу чергу АТ у перь оди його найбiльшого пiдвищення або просто шд-вищення над рiвнем нормального. При цьому такий вплив олмесартану простежуеться i в денш, i в нiчнi години.
Важливим показником ДМАТ, збiльшення якого пов'язане з пщвищенням ризику серцево-судин-них катастроф, е збтьшення ступеня вираженосй
ранкового пiдйому АТ. У проведеному дослщжен-нi пщ впливом олмесартану стушнь ранкового пiдйому САТ зменшився з 36,4 ± 3,8 мм рт.ст. до 17,5 ± 3,2 мм рт.ст. (р < 0,001), ДАТ — з 30,7 ± 2,9 мм рт.ст. до 19,3 ± 3,0 мм рт.ст. (р < 0,01). При цьому ввд-мiчене i паралельне зниження швидкосй ранкового пщйому САТ з 14,7 ± 1,1 мм рт.ст. на годину до 8,5 ± 0,8 мм рт.ст. на годину (р < 0,001) i ДАТ — з 11,1 ± 1,0 мм рт.ст. на годину до 7,2 ± 0,9 мм рт.ст. на годину (р < 0,05). У цшому по груш зниження вели-чини ранкового пщвищення САТ i ДАТ до нормаль-них показниыв виявлено у 72 % хворих.
Ще одним показником, що може виявлятися при ДМАТ i значимо впливае на прогноз хворих, е величина варiабельностi САТ i ДАТ за добу. У цшому рядi дослщжень показано зростання ризику прогресу-вання ГХ i ризику и ускладнень при пщвищенш по-казника варiабельностi АТ [4, 6, 19]. У данш робой було встановлено вiрогiдне зниження варiабельнос-тi i САТ, i ДАТ пщ впливом тривало! терапп олме-
Таблиця 3. Динам1ка показниюв навантаження тиском у хворих на ГХ ¡з МС пд впливом 8-тижнево/
монотерапи олмесартаном (М ± т)
Показник Значення показникiв
До лкування Пiсля лiкування
1Ч САТ (24), % 66,1 ± 3,4 24,1 ± 2,3*
1Ч ДАТ (24), % 54,5 ± 2,2 22,3 ± 1,3*
1Ч САТ (Д), % 70,4 ± 2,8 26,6 ± 2,2*
1Ч ДАТ (Д), % 69,9 ± 3,6 26,2 ± 1,8*
1Ч САТ (Н), % 50,6 ± 2,7 23,5 ± 1,7*
1Ч ДАТ (Н), % 44,5 ± 4,9 21,4 ± 2,5*
1П САТ (24), мм рт.ст. 30,4 ± 2,3 17,9 ±1,5*
1П ДАТ (24), мм рт.ст. 22,5 ± 1,4 9,5 ± 2,2*
1П САТ (Д), мм рт.ст. 29,5 ± 2,1 10,0 ± 1,7*
1П ДАТ (Д), мм рт.ст. 17,8 ± 2,3 7,5 ± 1,9*
1П САТ (Н), мм рт.ст. 32,5 ± 2,9 17,2 ± 2,0*
1П ДАТ (Н), мм рт.ст. 22,5 ± 1,8 11,0 ± 0,7*
Примтка: * — р1зниця мж показниками до i псля лкування в1рогщна (р < 0,001).
сартаном. Так, в обстежених хворих на ГХ i3 МС у цтому по rpyni в динамiцi лiкування олмесартаном показник варiабельностi САТ вiрогiдно знизився з 18,1 ± 3,0 мм рт.ст. до 13,3 ± 2,1 мм рт.ст. (р < 0,05), а показник варiабельностi ДАТ — з 16,3 ± 3,7 мм рт.ст. до 11,5 ± 2,8 мм рт.ст. (р < 0,05).
Пщ впливом монотерапй' олмесартаном в обстежених хворих на ГХ у поеднанш з МС не було виявлено попршення показнийв, що характеризують морфофункцюнальш параметри серця за даними ехокардюграфп".
Олмесартан також не впливав негативно на параметри лшщного та вуглеводного обмшв, на функцш нирок у хворих, якi проходили дане дослГдження.
Слщ особливо вщзначити, що пiд час 8-тижнево1' монотерапй' олмесартаном не виявлено будь-яких побiчних ефекйв i жоден iз хворих не вщмовився вщ прийому препарату.
Таким чином, олмесартан проявляе суттеву ан-тигшертензивну ефектившсть у лгкуваннг хворих на ГХ у поеднанш з МС вже у виглядг монотерапй'. Спостерггаеться дозозалежний ефект олмесартану в межах добових доз вщ 20 до 40 мг.
Треба вщзначити, що обстежеш хворг на ГХ гз МС хоча й мали за показниками АТ 1-2-го ступеня (або м'яку та помгрну АГ), все-таки належали до пашенйв гз високим i дуже високим серцево-судин-ним ризиком. Щ хворг вже мали множинш фактори ризику у вигляд1 МС, бшьше нгж третина з них мали 1ХС у виглядг стабтьно1" стенокардп' I—II функцю-нального класу г СН I—II функцюнального класу зг збереженою систолгчною функшею, також бшьш нгж у третини хворих захворювання перебрало три-валий час — понад 10 рок1в. Тобто обстежеш пащен-ти належали до одше!' з найбтьш поширених груп хворих на ГХ. У зв'язку з цим встановлеш даш про достатню ефективнгсть олмесартану навгть при мо-нотерапп' мають дуже суттеве практичне значення.
Отриманг у проведеному дослгдженг данг про виражену ефективнгсть олмесартану при м'якгй та помгрнгй ГХ, у тому числг г в поеднаннг з мета-болгчними порушеннями, поргвняннг з результатами ряду закордонних дослщжень: OLMEPAS, The OlmeTelstudy, Oparil study, Brunner study, а також гз результатами метааналгзу, що включав 7 рандомгзо-ваних подвшних слших дослщжень у США [6, 11, 14—16]. Кр1м того, у ряд1 закордонних поргвняльних дослгджень з гншими антиггпертензивними препаратами було виявлено, що олмесартан в1ропдно бшьш ефективний, нгж бета-адреноблокатор ате-нолол, антагонюти кальцш амлодишн, фелодишн г нггрендишн, 1АПФ каптоприл та БРА II лозартан, кандесартан, валсартан г грбесартан [13, 18, 19, 23].
З огляду на результати наведених дослщжень отри-маний у проведенш po6oTi досить виражений анти-гшертензивний ефект монотерапй' олмесартаном знаходить пояснення.
Важливу додаткову нову iнформацiю дають результати даного дослiдження про виражений пози-тивний та нормалiзуючий вплив олмесартану на показники ДМАТ. За отриманими даними, олмесартан вiрогiдно знижуе середньодобовi, середньоденнi та середньошчш рiвнi i САТ, i ДАТ, виражено зменшуе навантаження тиском протягом усiеï доби, варiа-бельнють АТ та гальмуе величину дуже небезпечно-го в планi розвитку серцево-судинних ускладнень ранкового пщйому АТ. У щлому олмесартан здатний нормалiзовувати патологiчнi добовi профiлi АТ, зо-крема один iз найбiльш небезпечних — профшь non-dipper.
Встановлеш дан про значне й вiрогiдне зниження середнiх добових, денних i шчних показни-кiв САТ i ДАТ, показниюв навантаження тиском у денш та шчш години пщтверджують результати до-слiджень, як свiдчать про тривалу 24-годинну дш цього препарату [17, 19]. Той факт, що олмесартан вiрогiдно бшьш виражено знижував середньоденнi показники АТ i навантаження тиском теж у денш години порiвняно з нчними, може бути обумов-лений досягненням його максимально!" антип-пертензивно! ди через 6—8 годин пiсля приймання [6, 7]. А треба зауважити, що у проведеному до-слщженш олмесартан призначався одноразово на добу у всiх хворих в одну й ту саму годину — о 8-й годин ранку.
Виявлеш даш щодо вiрогiдного зниження ступеня та вираженосй ранкового пщйому САТ i ДАТ пiд впливом олмесартану поряд з указаним вище вь рогщним зниженням середньодобових показнийв АТ та навантаження тиском, напевне, ще бiльшою мiрою демонструють вираженють тривало! 24-го-динно! антигшертензивно!" активносй цього пред-ставника БРА II [6, 19].
Важливе значення для можливосй тривало! те-рапй' олмесартаном мають виявлеш в робой вщсут-нють рефлекторно! тахiкардiï та дуже гарна перено-симiсть препарату, практична вщсутнють побiчних ефектiв, вiдсутнiсть негативного впливу на лшщний спектр, рiвнi глiкемiï, пуринового обмiну, функцiю нирок.
Таким чином, результати проведеного досль дження пiдтверджують уже сформованi на пщста-вi багатьох закордонних робiт велик перспективи олмесартану в довготривалому лiкуваннi хворих на ГХ iз рiзними метаболiчними факторами й рiзним серцево-судинним ризиком ускладнень без попршення в цшому якосй життя.
Висновки
Новий блокатор рецепторш А II олмесартан демон-струе значну антиг1пертензивну ефектившсть у вигляд монотерапй' у хворих на ГХ 1-2-го ступени в поеднанш з МС, що при стратифжацй' ïx серцево-судинного ризику належать до груп високого та дуже високого ризику.
Олмесартан проявляе виражену дозозалежну ан-тигшертензивну актившсть. Щльов1 р1вн1 офюного АТ у груш хворих на ГХ 1-2-го ступени з МС дося-гаються в 61 % при добовш доз1 олмесартану 20 мг та в 76 % при добовш доз1 40 мг.
Олмесартан у хворих на ГХ 1-2-го ступеня в поеднанш з МС за даними ДМАТ в1рогщно знижуе се-редньодобов^ середньоденш та середньошчш р1вш САТ i ДАТ, показники навантаження тиском як для САТ, так i для ДАТ, нормалiзуе патолопчний добо-вий профiль АТ — non-dipper. Цiльовi рiвнi серед-ньодобових рiвнiв САТ i ДАТ шд впливом моноте-рапй' олмесартаном у добовш дозi 40 мг досягались у 72 % хворих при 8-тижневш терапп.
Застосування монотерапй' олмесартаном у хворих на ГХ 1-2-го ступеня з МС у цшому по груш дозволило вiрогiдно знизити показники варiабель-носй САТ i ДАТ, а також зменшити величину та швидйсть ранкового пщвищення АТ у груш хворих iз його надмiрним пщйомом.
Монотерапiя олмесартаном у хворих на ГХ 1-2-го ступеня в поеднанш з МС не призводила до нега-тивних змш у показниках лшщного, вуглеводного та пуринового обмiнiв, не попршувала функщональ-ний стан нирок i супроводжувалась мiнiмальною частотою побiчниx ефекпв.
Список лiтератури
1. Березин А.Е. Клиническая эффективность и безопасность применения олмесартана — нового антагониста рецепторов к ангио-тензину II—у пациентов с артериальной гипертензией// Украгнсь-кий медичний чисопис. — 2009. — № 3 (71), 5/6. — С. 1-6.
2. Митченко Е.И. Метаболический синдром, диабет и сердечнососудистые заболевания // Руководство по кардиологии / Под ред. В.Н. Коваленко — К : МОРИОН, 2008. — С. 228-243.
3. Рекомендацц' Украгнськогасощацй'кардтогш з профилактики та лгкування артерюлыкя гтертензи. Посбник до Национальна програми профилактики i лщвання артершлыкя гтертензи. — Кшв, 2008. — 86с.
4. Свищенко Е.П., Безродная Л.В. Эссенциальная артериальная гипертензия // Руководство по кардиологии / Под ред. В.Н. Коваленко — К: МОРИОН, 2008. — С. 444-480.
5. Сиренко Ю.Н., Рековец О.Л. Роль олмесартана в лечении артериальной гипертензии // Артериальная гипертензия. — 2009. — № 2(4). — С. 48-58.
6. Brunner H.R.., Stumpe KO, Junuszewicz A. Antihypertensive efficacy ofolmesartan medoxomil and candesartan cilexitil assessed by 24-hour ambulatory blood preasure monitoring in patients with essential hypertension //Clin.. Drug. Invest. — 2003. — V. 23. — P. 419-430.
7. Csajka C, Buclin T., Brunner H.R.., Biollaz J. Pharmacokinetic — pharmacodynamic profile of angiotensin II receptor antagonists // Clin. Pharmacokinet. —1997. — 32. —1-29.
8. Dzau V.J., Mukoyama M., Pratt R..E. Molecular biology and angiotensin receptors: target for drug research? // J. Hypertens. — 1994. — 12. — S1-S5.
9. Goodfriend T.L., Elliott M.E., Catt K.J. Angiotensin receptors and their antagonists // N. Engl. J. Med. —1996. — 334. — 1649-1654.
10. Laeis P., Puchler K The pharmokinetic and metabolic profile of olmesartan medoxomil limits the risk ofclinically relevant drug interaction// J. Hypertens. - 2001. — 19. — S21-32.
11. Mengden T, Ewald S., Kaufmann S. et al. Telemonitoring of blood pressure self measuerment in the OLMETEL study // Blood Press. Monit. — 2004. — 9. — P. 321-325.
12. Mizuno M., Sada T. Pharmocology of CS-866, a novel nonpep-tide angiotensin antagonist II receptor antagonist// Eur. J. Pharmacol. — 1999. — 285. —181-188.
13. Oparil S., Williams D., Chrisant S.G. et al. Comperetive efficacy ofolmesartan, losartan, valsartan, and irbesartan in the control of essential hypertension //J. Clin. Hypertens. — 2001. — V. 3. — P. 283-291.
14. Oparil S., Sylfani T. Role of angiotensin II receptor blocker as monotherapy in reaching blood pressure goals // Am. J. Hypertension. — 2005. — 18. — 287-294.
15. Puchler K, Laies P., Stumpe K. Blood pressure response, but not adverse event incidance, correlates with dose ofangiotensin II antagonist// J. Hypertens. Suppl. — 2001. — V. 19. — P. 41-48.
16. Scholze J, Ewald S. OLMEPAS — Study: Olmesartan medoxomil for the treatment of hypertension under daily-practice condition — results of patients with seveare hypertension // J. Clin. Hypertens (Greenwich). — 2005. — 6. — 614-620.
17. Schwocho L, Masonson H. Pharmokinetics ofCS-866, a new angiotensin II receptor blocker, in healthy subjects//J. Clin. — 2001. — 41. — 515527.
18. Simons W.R. Comparative cost effectiveness ofangiotensin II receptor blocker in a US managed care setting: olmesartan medoxomil compared with losartan, valsartan and irbesartan // Pharmacoeconomics. — 2003. — 21. — 61-74.
19. Smith D.H., DubielR.. Use of24-hour ABPMto assess antihypertensive efficacy: a comparison ofolmesartan medoxomil, losartan, valsartan and irbesartan //Am. J. Cardiovasc. Drugs. — 2005. — 5. — 41-50.
20. Smith D.H. Comparison ofangiotensin II receptor blocker in the treatment ofessential hypertension //Drugs. — 2008. — V. 68. — P. 1207-1245.
21. Smith D.H. Dose-response characteristics ofolmesartan medoxomil and other angiotensin II receptor blocker // Am. J. Cardiovasc. Drugs. — 2(0)7. — V. 7. — P. 347-356.
22. Timmermans P.B., Wong P.C., Chiu AT. et al. Angiotensin IIreceptors and angiotensin IIreceptor antagonists // Pharmacol. Rev. — 1993. — 45. — 205-251.
23. Williams P.A. A multi-centere, double-blind, efficacy, tolerebility and safety study of the oral angiotensin II antagonist olmesartan medoxomil versus captopril in patients with mild to moderete essential hypertension [abstract]//J. Hypertens. — 2001. — V. 19 (suppl. 2). — P. 300.
OTpuMaHO 15.10.11 □
Мысниченко О.В., Коваль C.Н.
Институт терапии им. Л.Т. Малой НАМН Украины,
г. Харьков
КОНТРОЛЬ СУТОЧНОГО ПРОФИЛЯ АРТЕРИАЛЬНОГО ДАВЛЕНИЯ ПРИ ПОМОЩИ НОВОГО БЛОКАТОРА РЕЦЕПТОРОВ АНГИОТЕНЗИНА II ОЛМЕСАРТАНА У БОЛЬНЫХ ГИПЕРТОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ, ПРОТЕКАЮЩЕЙ В РАМКАХ МЕТАБОЛИЧЕСКОГО СИНДРОМА
Резюме. Целью работы было изучение эффективности олмесартана у больных гипертонической болезнью (ГБ), протекающей в рамках метаболического синдрома (МС), на основании анализа влияния этого препарата на показатели суточного мониторирования артериального давления (АД). Обследовано 54 больных ГБ 1—2-й степени с МС в возрасте 34—66 лет (мужчин — 24, женщин — 30). Установлено, что олмесартан демонстрирует значительную антигипертензивную дозозависимую эффективность в виде монотерапии у данной категории больных, которые относятся к группам высокого и очень высокого сердечно-сосудистого риска. Олмесартан достоверно снижает среднесуточные, среднедневные и средненочные уровни систолического и диастолического АД, нагрузку давлением на протяжении всех суток, вариабельность АД, а также величину и скорость очень неблагоприятного в плане развития сердечно-сосудистых осложнений утреннего подъема АД у этих больных. Олмесартан нормализует патологический профиль АД — non-dipper. Терапия олмесартаном не вызывала негативных метаболических изменений и нарушения функции почек.
Ключевые слова: гипертоническая болезнь, метаболический синдром, блокатор рецепторов ангиотензина II, олмесартан, суточный профиль артериального давления.
Mysnychenko O.V., KovalS.M.
Institute of Therapy named after L.T. Malaya of NAMS
of Ukraine, Kharkiv, Ukraine
CONTROL OF 24-HOUR BLOOD PRESSURE PROFILE USING ANGIOTENSIN II RECEPTOR BLOCKER OLMESARTAN IN PATIENTS WITH HYPERTENSION IN METABOLIC SYNDROME
Summary. The aim of the study was to examine the efficacy of olmesartan and its impact on of 24-hour blood pressure (BP) monitoring indices in patients with essential hypertension (EH) and metabolic syndrome (MS). 54 patients (aged 34—66 years, 24 males and 30 females) with EH stage 1—2 and MS were examined. It was defined that olmesartan shows significant antihypertensive dose-dependent efficacy as monotherapy in this category of patients with high and very high vascular risk. Olmesartan significantly decreases average daily, average day-time and average night-time levels of systolic and diastolic blood pressure, pressure loading during all day, BP variability in these patients, and also the value and velocity of morning rise of BR, very unfavorable in terms of development of cardiovascular complications. Olmesartan normalizes abnormal BP profile — non-dipper. Therapy with olmesartan did not cause any metabolic changes or renal disorders.
Key words: essential hypertension, metabolic syndrome, angiotensin II reseptor blocker, olmesartan, 24-hour blood pressure profile.
