CC BY
27
Посилання на статтю_
Глевацька Н.М. Конкурентоспроможнють робочоТ сили як фактор зростання продуктивности Н.М. Глевацька// Управлшня проектами та розвиток виробництва: Зб.наук.пр. - Луганськ: вид-во СНУ iM. В.Даля, 2004. - № 1(9). - C.141-148.
УДК 331.024
Н.М.Глевацька
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНЮТЬ РОБОЧО1 СИЛИ ЯК ФАКТОР ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОЕ
Розглядаеться взаемозв'язок м1ж конкурентоспроможнiстю робочоТ сили i продуктивнiстю працi та ТТ вплив на ефективнють виробництва. Зосереджено увагу на необхщносл пiдвищення рiвня конкурентоспроможносп робочоТ сили, продуктивностi пiдприемств, створены програми пщвищення продуктивностi працi на пщприемствах в УкраТнi. Рис. 1, табл. 1, дж. 8.
Ключовi слова: конкурентоспроможнють робочоТ сили, продуктивнють, продуктивнють працi, „пастка" низькоТ продуктивность
Н.Н.Глевацкая
КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬ РАБОЧЕЙ СИЛЫ КАК ФАКТОР УЛУЧШЕНИЯ ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТИ
Рассматривается взаимосвязь между конкурентоспособностью рабочей силы и производительностью труда, а также её влияние на эффективность производства. Сконцентрировано внимание на необходимости возрастания уровня конкурентоспособности рабочей силы; производительности предприятий, создании программ возрастания производительности труда на предприятиях в Украине. Рис. 1, табл. 1, ист. 8.
H.M. Glevatskaya
LABOUR FORCE COMPETITIVENESS AS A PRODUCTIVITY INCREASE FACTOR
Interrelation between labour force competitiveness and working efficiency is considered with account of the influence of the latter on the production effectiveness. Special attention is paid to the necessity in increase of the force competitiveness level and to launching the programmes of labour productivity increase at the enterprises of Ukraine.
Постановка проблеми. Безперечним е той факт, що одержання певних конкурентних переваг на св^ових ринках серед економiчно розвинених краТн е доленосним питанням для держави. Рiвень конкурентоспроможносп краТн тюно корелюе is досягнутим ступенем Тх економiчного розвитку. Водночас, серед семи провщних груп чинниш та показниш конкурентоспроможносп краТн мiжнароднi експерти виокремлюють трудовi ресурси, Тх якюш та кшькюш характеристики, що е цтком лопчним, адже конкурентоспроможнють краТни залежить вщ того, насктьки продуктивно використовуються нацюнальш ресурси - праця, каттал, якою е динамка конкурентоспроможносп нацюнальних кадрiв. Поки ж ми залишаемось свщками слабкост конкурентно!' пол^ики, яку тюструе невирiшенiсть питань банкрутства пiдприемств, неефективнють важелiв розвитку малого i середнього бiзнесу, недосконалiсть i суперечливiсть законодавства
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
1
тощо. У цьому аспект необхщним вважаеться забезпечення умов для пiдвищення загальноТ продуктивностi економiки, насамперед, пiдвищення продуктивное^ використання людського фактора.
Анал'з попереднього вирiшення проблеми. Над дослщженням рiзних аспектiв ^еТ проблеми працювали класики економiчноТ науки, а також таю вiдомi вченi захiдних краТн, як 1.Ансофф, М.Альберт, Р.брбе, П.Кругман, Д.Лейк, Д.Лодпе, М.Портер, Д.Харт, Ф.Хедоур^ е.Хектер тощо. В розвиток ^еТ проблеми вагомий внесок зробили вчен УкраТни та iнших постсоцiалiстичних краТн, зокрема, Г.Азоев. С.Бандур, О.Бiлоус, В.Геець, Г.Дмитренко, М.Долшнм, В.бмченко, П.бщенко, С.Злупко, Б.Кваснюк, М.Павловський, Ю.Пахомов, 1.Петрова, С.Пiрожков, М.Семимна, Г.Завiновська та iншi. Проте, проблеми конкурентоспроможност робочоТ сили як виршального чинника со^ально-економiчного розвитку сусптьства в економiчнiй лiтературi дослiдженi поки що недостатньо.
Можна сказати, що сучасна конкурентноспроможна економка немислима без висококвалiфiкованоТ, гнучкоТ та мобтьноТ' робочоТ сили, тобто без досягнення певного рiвня ТТ конкурентоспроможностi на ринку працi. Зрозумiло, що зниження рiвня конкурентоспроможност робочоТ сили приведе до зниження конкурентоспроможност на всiх рiвнях господарювання.
Невирiшенi частини проблеми. Однак проблемi зростання продуктивностi працi та ефективност виробництва пiд впливом такого фактора, як конкурентоспроможна робоча сила, в наукових працях придтено мало уваги.
На нашу думку, конкурентоспроможнють робочоТ сили зумовлюе ТТ якють i перебувае у прямiй залежностi з категорiями якостi i результативностi працк Це пояснюеться тим, що остання виявляеться у процес працi, а праця здшснюеться в певнiй формi й матерiалiзуеться в готовiй продукци, послугах або iнших кiнцевих результатах роботи. Отже, конкурентоспроможнють i якють робочоТ сили е змютом, а якють i результативнiсть працi - формою прояву цього змюту у процеа працк Показником якостi робочоТ сили е рiвень результативностi прац на певному робочому мiсцi, тобто продуктивнють працi робiтника. Виходячи з означеного, можна сказати, що в сучасних умовах управлшня продуктивнютю прац конкурентоспроможноТ робочоТ сили, пiдвищення ТТ рiвня е одним з найважливших питань для пiдприемств.
Отже метою даноТ статт'1 е дослiдження впливу конкурентоспроможноТ робочоТ сили на ефективнють виробництва, зокрема на продуктивнють пращ та взаемозв'язку змш рiвня конкурентоспроможносп робочоТ сили, продуктивностi працi, ефективност виробництва.
Основна частина досл'дження. Для з'ясування зв'язку мiж конкурентоспроможнiстю робочоТ сили та продуктивнютю прац та його впливу на ефективнють виробництва слщ звернути увагу на нетотожнють понять „продуктивнють" i „продуктивнють працГ.
Пiдхiд до Тх розмежування закладен в рекомендацiях МiжнародноТ оргашзаци прац (МОП).
„Продуктивнють" - це ефективнють використання ресурав працi, капiталу, земл^ матерiалiв, енергп, iнформацiТ пiд час виробництва рiзних товарiв i надання послуг. Вона вщбивае взаемозв'язок мiж кiлькiстю i якiстю вироблених товарiв або наданих послуг i ресурсами, ям були витраченi на Тх виробництво. Продуктивнють дае змогу порiвнювати виробництво на рiзних рiвнях економiчноТ системи (на рiвнi окремого шдивща, цеху, пiдприемства, оргашзаци, галузi й держави) з використаними ресурсами. Пщ час ТхньоТ оцiнки необхiдно враховувати зростання вартостi енерг1Т сировини, витрат, пов'язаних з безроб^тям, тощо.
2
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
На думку Зав^в^кС Г.Т. [1,c.294], пpoдyктивнicть пpaцi - цe плcдcтвcpиicть, eфeктивнicть витpaт кcикpeтиcï пpaцi, яка визнaчaeтьcя кiлькicтю пpcдyкцiï, виpcблeиcï за oдиницю pcбcчcгc чacy, a6o кiлькicтю чacy, витpaчeиcгc на cдииицю пpcдyкцiï. Цтшм пcгcджyючиcь з даним визиaчeииям, ввaжaeмo, щc цю кaтeгcpiю пcтpiбиc poзглядaти шиpшe з пcзицiй пiдпpиeмcтвa. На нашу думку, пpoдyктивнicть пpaцi e yзaгaльиюючcю кaтeгcpieю, яка cxcплюe ва cтcpcии дiяльиccтi пiдпpиeмcтвa, а caмe:
- якicть pcбcти пpaцiвиикiв;
- якють пpcдyкцiï;
- peзyльтaтивиicть, та кoнкypeнтocпpoмoжнicть пiдпpиeмcтвa;
- зaдcвcлeиия пpaцiвникiв влacиcю pcбcтcю та peзyльтaтaми cвoeï pcбcти;
- кiлькicть виpcблeиcï пpoдyкцiï;
- зaдcвcлeиия пcтpeб пiдпpиeмcтвa.
Пpoдyктивнicть пiдпpиeмcтвa e пepвиииим пcкaзиикcм piвня пpибyткcвccтi, а в кiицeвcмy пдоумку - йcгc здaтиccтi вижити. Пpoдyктивнicть тaкcж чacткcвc визиaчae piвeиь життя гpoмaдян фаши.
У 1997 po^ в cвiтcвcмy peйтиигy кcикypeитccпpcмcжиccтi Уфа'ша пcciдaлa пepeдccтaииe 52 мicцe, випepeджaючи Pcciйcькy Фeдepaцiю. У 1998 po^ Укpaïиa зиaxcдилacь на ccтaииьcмy - 53 мюцк Нaвeдeиi дaиi дають нeгaтивнy cцiикy щcдc зaгaльиcгc piвня кcикypeитccпpcмcжиccтi вiтчизияиcï eкcиcмiки i cвiдчaть пpc тe, щc Уфаша мae гipшi cтapтcвi yмcви пcpiвияиc iз цeиpaльиcpcciйcькими кpaïиaми з пepexiдиcю eкoнoмiкoю (кpiм Слcвaччиии) пpи виpiшeииi пpoблeми iитeгpaцiï у cвiтcвy eкcиcмiчиy cиcтeмy, зcкpeмa iитeгpaцiï дc eвpcпeйcькcгc ^юзу.
Укpaïиa зaймae ccтaииe мicцe мaйжe за вciмa фaктcpaми кcикypeитccпpcмcжиccтi, кpiм Biдкpитccтi (51 мicцe), Уpядy (52) i npa^ (52). За oкpeмими iидeкcaми фaктcpa „Пpaця" иaйбiльш нeгaтивний виccкий peйтииг Уфаша мae:
- за poзpивoм у дcxcдax 20% нaйбaгaтшoгo i иaйбiдиiшcгc иaceлeиия - 50 мicцe;
- за iндeкcoм pcбcчcï cили - 6 мicцe;
- за якicтю cиcтeми пcчaткcвcï i cepeдиьcï ccвiти - 21 мicцe;
- за гиyчкicтю pинкy пpaцi - 42 мicцe.
На piвeнь кcикypeитccпpcмcжиccтi фaктcpa „Пpaця" нeгaтивнo впливають тaкcж тaкi явища, як низька пpoдyктивнicть викcpиcтaиия pcбcчcï ^ли (50 мicцe у cвiтcвcмy peйтингy); cлaбкa пpив'язкa зapcбiтиcï плати дo peзyльтaтiв пpaцi (53 мicцe); нeпpивaбливicть пpcфeciï iижeиepiв та иeзaдcвiльиий зaxиcт iитeлeктyaльиcï влacиccтi (53 мicцe).
За oцiнкaми ПPООН, Укpaïиa у 1997po^ займала в peйтиигy 78-e мicцe пc iидeкcy людcькcгc pcзвиткy. ^ cвiдчить пpc иecбxiдиicть пepшcчepгcвcгc виpiшeння завдань пiдвищeиия cкpeмиx cклaдcвиx, щo визначають eфeктивиicть викcpиcтaиия людcькиx pecypciв та життeвий piвeиь иaceлeиия. Однieю з тaкиx cклaдcвиx e пpoдyктивнicть пpaцi. Peзyльтaти aиaлiзy cвiдчaть, щo на cyчacиcмy eтaпi pcзвиткy eкoнoмiки Укpaïии cпccтepiгaютьcя иacтyпиi тeидeицiï в cфepi взaeмcзв'язкy мiж ccиcвиими мaкpoeкoнoмiчними пcкaзиикaми i такими, щc xapaктepизyють piвeиь викcpиcтaиия pcбcчcï cили.
Згiднo з даними тaблицi з 1994 пo 2000 pcки cпccтepiгaeтьcя щopiчнe пaдiиия тeмпiв ВВП та вiднocнo иизькi тeмпи змeишeиия чиceльиccтi зaйнятиx. У 2000 pcцi впepшe cпocтepiгaeтьcя зpccтaиия ВВП на 6% за pk, пpcтe чиceльиicть зaйиятиx нeмae тeидeицiï дc зpccтaиия включиc дo 2002 pcкy. Збepeжeиия та збiльшeння чиceльиccтi пpaцюючиx у 2002 po^ вiдбyвaлccь иacaмпepeд у пpивaтиcмy ce^opi eкcиcмiки. Сepeд oci6 пpaцeздaтиcгc вку piвeиь зaйиятccтi в
"Упpaвлiиия пpoeктaми та pcзвитcк виpcбиицтвa", 2004, № 1(9)
3
середньому за 2002 рк зрю порiвняно з 2001 роком на 0,3 вщсоткового пункту i становив 64,8 вщсотка. Чисельнiсть безробiтних, визначена за методолопею МОП, у середньому за 2002 рк зменшилася порiвняно з 2001 роком майже на 203 тис. оаб, або на 8,1 вщсотка i становила 2,3 млн. оаб. Рiвень безробiття за методолопею МОП за цей перюд знизився на 0,9 вщсоткового пункту i становив 10,2 вщсотка економiчно активного населення зазначеного вку.
Таблиця 1
Основы макроекономiчнi показники використання робочо'Г сили в Укра'|'ш, %
Перюд, роки Реальний ВВП Кшьмсть зайнятого населення 1ндекси продуктивной прац Реальна середньомюячна зароб^на плата
1994 77,1 90,5 79,2 84,8
1995 87,8 103,0 95,4 110,6
1996 90,0 97,8 103,3 96,6
1997 97,0 97,4 107,1 96,6
1998 98,1 98,7 103,9 96,2
1999 99,8 97,7 109,6 91,1
2000 105,9 97,7 116,0 99,1
2001 109,2 94,8 118,6 119,3
2002 104,6 100,9 111,8 118,2
Статистичн таблиц! з послання Президента УкраТни до ВерховноТ Ради УкраТни вщ 15.04.2003./ Економ1ст. - №6, червень, 2003. - С. 81.
Значно зменшилися обсяги вимушеноТ неповноТ зайнятостк Чисельнiсть працiвникiв, якi протягом 2002 року перебували у вщпустках без збереження зароб^ноТ' плати з У^ативи адмшютраци пiдприемств, зменшилася порiвняно з 2001 роком на 33,5 вщсотка i становила 621,9 тис. оаб (5,1 вщсотка середньооблковоТ' чисельност пра^внимв). Втрати робочоТ сили унаслiдок вимушених вiдпусток без збереження заробiтноТ плати з У^ативи адмiнiстрацiТ пiдприемств за 2002 рк зменшились порiвняно з 2001 роком в 1,87 раза.
Чисельнють оаб, ям працювали в умовах неповного робочого часу (дня або тижня), за цей перюд зменшилася на 11,5 вщсотки i становила 1,52 млн. оаб. (12,4 вщсотка сердньооблковоТ' чисельност пра^внимв), а втрати робочого часу внаслщок роботи у режимi неповного робочого часу зменшилися на 12 вщсотмв [2, с.9]. Тобто, виходячи iз аналiзу ситуаци, яка нинi характерна для ринку прац УкраТни, можна сказати, що в цтому рiвень конкурентоспроможносп робочоТ сили низький, i це не дае можливост в повнш мiрi використовувати ТТ на пщприемствах, що, в свою чергу, визначае низький рiвень Тх продуктивностi.
Вищезазначен тенденцiТ свiдчать про те, що на сучасному етап реформування економки в УкраТ'ш неможливо в повнш мiрi визначити дiю окремих закошв ринковоТ економiки.
Для забезпечення належного рiвня вiдтворення робочоТ сили як передумови ТТ ефективного використання, актуальним е визначення i регулювання сшввщношень мiж макроекономiчними показниками, що характеризують змiну продуктивностi, та оплати працк Як видно з даних таблица продуктивнiсть працi повiльними темпами зростала з 1994 року, окрiм 2002 року, де був значний спад. Проте дат про зростання продуктивносл пра^ не можна оцiнювати як оптимютичы, тому що вони даються у порiвняннi з найбiльш кризовим перюдом для економiки УкраТни.
Ствставлення щорiчних iндексiв реальноТ заробiтноТ плати та продуктивносп працi в Укра'Тш свiдчить про вiдсутнiсть прямоТ залежносп витрат на оплату працi вщ змiни продуктивностi. Позитивнi змiни продуктивносп не супроводжуються адекватними тенденцiями щодо реальноТ зароб^ноТ плати, 4 "Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
окрiм 1995 року та 2001, 2002рош. Зазанчен тенденци свiдчать про вщсутнють належних механiзмiв державного регулювання в сферi оплати працi, що призводить до постшного зниження и частки у ВВП i в структурi витрат на виробництво.
Вiдсутнiсть прямих зв'язш мiж результатами дiяльностi шдприемств i оплатою працi призводить до зниження реально! вартосп робочо! сили. Так,
вартють робочо! сили за годину робочого часу становить: у Ымеччиш - 25 доларiв; Япони та США - 16,4 дол.;в Укра!ш вартiсть робочо! сили становить близько 35 цен^в.
Результатом даного дослщження стала модель „пастки" низько! продуктивностi працi, яка схематично показуе залежнiсть результатiв виробництва вiд низько! продуктивностi працi (рис.1).
Рис. 1. Модель „Пастки" низько! продуктивност1 прац1
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
5
Модель вщображае прямий зв'язок мiж основними змшними i чинниками, якi впливають на продуктивнiсть. Дана модель представлена у виглядi замкненого кола, це означае, що змiна в однш з його ланок призводить до прямих змш в iнших ланках. Тому, виходячи з дано!' модели можна сказати, що економiчне зростання пщприемств прямо залежить вiд зростання рiвня конкурентоспроможностi робочо' сили, яка в свою чергу пщвищуватиме рiвень продуктивностi свое' працi.
В цтому пiдвищення продуктивностi е вираженням загального економiчного закону, економiчною необхiднiстю розвитку сусптьства i мае такi цл
- стратегiчну - пiдвищення життевого рiвня населення. За рахунок зростання продуктивност в кражах, що переходили до ринково' економiки, досягалося вщ 40 до 90% життевого рiвня;
- найближчу - зростання ефективност дiяльностi галузей i пiдприемств, а також реальне зростання особистих доходiв пращвнимв.
Становлення ринково' економiки в нашш краМ, створення конкурентоспроможно' продукци, збiльшення обсягу продажу можливе лише за умови ефективного використання ресурав на кожному робочому мющ пщприемств^ тобто глибоко' реформи системи управлшня, виробництва i реалiзацiï продукци', узгоджено' з такими перетворювальними процесами, як приватиза^я, реструктуризацiя та адаптацiя до мiжнародних стандартiв.
У зв'язку з цим виникае нагальна потреба в пщвищенш ефективност працi на рiвнi кожного пiдприемства - первинноï ланки сусшльного виробництва. Тому з метою зростання продуктивност працi в галузях економки та вiдповiдно до заходiв щодо реалiзацiï Концепци' подальшого регулювання оплати працi в УкраМ, затверджених розпорядженням Кабшету Мiнiстрiв Укра'ни вщ 23 квiтня 2001р. №152, Центром продуктивност Мiнiстерства працi та со^ально'|' полiтики Укра'ни розроблено Методичнi рекомендаци' щодо зростання продуктивностi працi в галузях економки. Данi рекомендаци дозволяють провести аналiз ефективностi виробництва продукци' (надання послуг), намiтити заходи зростання продуктивност працi за рахунок пщнесення конкурентоспроможностi робочо'сили.
На нашу думку, на пщприемствах програма пщвищення продуктивностi працi повинна досягатись за такими напрямами:
1. Вдосконалення операцшно' дiяльностi.
2. Бiльш ефективне використання наявних у пра^вниш знань i навичок.
3. Розширення участi пра^вниш у дiяльностi пiдприемства.
4. Забезпечення зростання конкурентоспроможност робочо' сили.
5. Покращення системи управлшня продуктивною.
Розглянемо дат напрями детальнее.
1. Одним iз способiв удосконалення операцшно' дiяльностi е збiльшення фiнансування на дослщження i розробки. Видатки на дослщження i розробки сприяють появi ново' продукци, новому застосуванню наявно' продукци та розробц нових методiв виробництва. На нашу думку, удосконалення операцшно' дiяльностi можливе за умови виршення завдання поглиблення союзу науки, держави i приватних пщприемств. Виршення дано' проблеми приведе до пщвищення конкурентоспроможност укра'нських компанiй i виведе крашу iз тривало' кризи. Для цього необхщне посилення зв'язку мiж приватним сектором -промисловютю, i загальним - ушверситетами i нД| рiзних форм власностi. Основне завдання ушверсителв i НД1 полягае у фундаментальному дослщженш. Завдання фiрм полягае у використанн результатiв фундаментальних дослiджень для створення конкурентоспроможно' продукци', тобто компашя займатиметься „конкурентоспроможними дослщженнями". При сумюнш ро6отГ науки i
6
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
промисловост можливi два способи спiвробiтництва. Перший споаб, найбiльш розповсюджений, являе собою фшансування приватними фiрмами визначених наукових дослщжень i розробок, якi здшснюються НД1. Цей тип спiвробiтництва називаеться „передконкурентн дослiдження". Однак не менш важливий другий спосiб спiвробiтництва, коли НД1 беруть участь у вивченн результатiв практичного використання фiрмами „передконкурентних дослiджень", якi можна назвати „пюляконкурентш дослiдження" при об'еднаннi першого i другого способiв дослiджень виробляеться цикл сумюного спiвробiтництва науки i промисловосп, який забезпечуе ефективнiсть постiйного шновацшного процесу. Потрiбно звернути увагу на той факт, що посилення процесу можливе лише завдяки конкурентоспроможнш робочш силi як на пiдприемствах, так i в НД1, тобто мова йде про покращення осв^нього рiвня трудових ресурсiв Укра!ни як одного iз основних факторiв зростання рiвня конкурентоспроможностi робочо! сили i пщвищення продуктивностi.
2. Ефективне використання наявних у пра^внимв знань i навичок передбачае досить велику мобтьнють робочо! сили як у питаннi отримання нових професш, так i до деяко! мiри у можливостi змши мiсця проживання. Досягнення гнучкостi робочо! сили пщприемства шляхом залучення пра^вниш до виконання кiлькох рiзних робгг дае змогу пiдприемству залучати меншу кiлькiсть робiтникiв, оскiльки !х можна легко переводити на т дтянки, де це найбiльш потрiбно. Досягненню дано! мети сприяе бiльш тюне поеднання рiвня заробггно! плати з вимогами ринку, а також повна шформа^я про iснуючi ваканси.
3. Розширення участi працiвникiв. Продуктивнiсть також можна пщвищити, залучивши до цього процесу пра^внимв. Вiдчуження вiд трудового процесу об'ективно руйнуе поеднання суб'екта i об'екта пращ гармонiйну цтюнють трудово! дiяльностi i життя людини, унаслiдок цього виникае трудова апа™, вiдбуваеться втрата професiоналiзму як результат незацкавленосп у пiдвищеннi квалiфiкацil, знижуеться трудова активнють, ефективнiсть працi, якють продукцп, стае фактом недотримання трудово! i технолопчно! дисциплiни, що безпосередньо вщбиваеться на рiвнi продуктивностi працк Прикладами тако! участi можуть бути: увага до думки роб^ника пщ час обговорення його роботи, задоволення його прагнень до творчо! самореалiзацi!, причетностi до змiцнення конкурентних позицш фiрми, виконання свого професiоналiзму у колективк У забезпеченнi ефективно! участ працiвникiв важливу роль вiдiграе система мотиваци. При цьому потрiбно зауважити, що дана система повинна мотивувати пра^вниш до конкурентоспроможно! працi, продуктом яко! е конкурентоспроможнi вироби.
4. Основы параметри, що характеризують рiвень конкурентоспроможностi робочо! сили постiйно знаходяться пщ впливом цiлого комплексу факторiв. Найбiльш перспективними з точки зору регулювання конкурентоспроможностi робочо! сили на рiвнi пiдприемства е органiзацiйно-економiчнi фактори, як характеризують рiвень оргашзаци виробничих процеав, структуру i ефективнiсть системи управлшня, оргаызаци працi, пiдвищення рiвня освiти та iнше, тобто оргашзацш внутрiшнього середовища працiвника на пщприемствк Це так звана м'яка група факторiв зростання продуктивностi працi згщно з теорiею факторiв виробництва та граничною продуктивною. Загальна статистика приводить поелементний аналiз факторiв зростання продуктивности оцiнюе ступiнь !х участi у зростанн результатiв виробництва, зокрема, нацюнального доходу. Так, у США 1,95% зростання нацюнального доходу одержано на 1,12% за рахунок фактора прац i на 0,83% - за рахунок додатково введеного кашталу. У Франци в 1,24% зростання нацюнального доходу вщповщш частки становлять 0,45% та 0,79%.
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
7
С2 С2
Загалом практично по Bcix краТнах бiльше 50% зростання нацюнального доходу одержуеться не за рахунок залучення додаткових ресурав, а внаслщок кращого використання iснуючих ресурсiв [4, с.82].
5. Керiвники i спещалюти на пiдприемствах повиннi розробляти i впроваджувати програми управлiння продуктивнiстю. Основними функ^ями управлiння продуктивнiстю е визначення цтей, органiзацiя програми управлiння продуктивною працi. Управлiння продуктивнiстю - це частина бтьш широкого процесу управлшня пiдприемства, яка включае в себе планування, оргашзацш, керiвництво, контроль i регулювання пiдвищення продуктивностi працi. Сутнють управлiння продуктивнiстю полягае в тому, щоб досягати максимально можливого рiвня Т'Т пiдвищення за iснуючих на даний момент економiчних умов. Управлшня пщвищенням продуктивностi сусшльноТ' працi передбачае не ттьки врахування факторiв, ям впливають на ефективнiсть працi безпосередньо на виробництвк Важливу роль у даному випадку в^грають фактори, ям визначають загальнi пропорци працi в народному господарств^ механiзм Тх регулювання, рiвень розвитку науки i знань, ямсть робочоТ сили, здатнiсть сусптьства реалiзувати Тх у великих масштабах, гнучмсть i маневренiсть економiчних методiв управлiння, прiоритети швестицшноТ' полiтики, розподту i коопераци працi, суспiльну оргашзацш працi, вiдтворення робочоТ сили. По суп мова йде про мехашзм багатофункцюнального взаемозв'язку мiж продуктивними силами i виробничими вiдносинами.
Висновки з проведеного досл'дження. З огляду на викладене можна сказати, що подальший розвиток i ефективне використання людських ресурав, а також вiдродження украТнськоТ економiки в цiлому можливi лише в контекст пiдвищення продуктивностi сусптьноТ' працi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Зав1новська Г.Т. Економлка прац1: Навч. пос1бник. - К.: КНЕУ,2003.- 300 с.
2. Статистичн таблиц! з послання Президента УкраТни до ВерховноТ Ради УкраТни в1д 15.04.2003./ Економют.№6, червень, 2003. - С. 81.
3. План д!й на 2003 рк щодо виконання ДержавноТ програми зайнятост населення на 2001-2004 роки. Затверджене розпорядженням Кабшетом М!н!стр!в УкраТни в!д 11 червня 2003р. - №340./ Справочник кадровика. №10(16). - 2003. - С.9-17.
4. Петрова 1.Л. Комплексна оцшка ефективного функцюнування робочих мюць на пщприемствг / Теорп мiкро-макроекономiки. Випуск 6. КиТв, 2000. - С. 80-87.
5. Петрова 1.Л. Методолопчы проблеми узгодження робочих мюць i робочоТ сили./ Економка УкраТни, №7(464), липень 2000. - С. 40-47.
6. Масхама М.Б. Економка прац та соцiально-трудовi вщносини: навч. поабник. - К.: Вид-во Свроп. ун-ту, 2002. - 164с.
7. Акимова Н.В. Производительность труда в промышленности: проблемы измерения и стимулирования/ АН УССР. Институт экономики. Отв. ред. Д.П. Богиня. - Киев.:Наук. Думка,1991. - 100 с.
8. Семикша М.В. Проблеми мотивацп конкурентоспроможноТ прац на тл глобалiзацiТ' економiчного розвитку (61-76с.)// Mотивацiйний механiзм формування конкурентоспроможностi робочоТ сили.: Зб. наук. пр. Серiя „Економка працi та со^альноТ сфери" Вип.. 11.//НАН УкраТни. - 1нститут економiки; Редкол.: Д.П. Богиня / вщпов. ред. та шш./. - КиТв, 2002. - 188 с.
Стаття надiйшла до редакцп 26.01.2004 р.
8
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2004, № 1(9)
