CC BY
7
У випадку плоских поверхонь генератора i об'екта сушiння штенсив-шсть теплообмiну визначиться в загальному випадку
q = £-ст 0
\4
XT.B 100 J
4
*П.М v 100 J
а стутнь густини для такого випадку
5 =
1
111
— + — +--1
51 52 53
(18)
(19)
Лггература
1. Озарк1в 1.М. Науково-технiчнi основи конвективно-радiацiйного сушiння деревини / Дис... докт. техн. наук. - Льв1в, 2006. - 404 с.
УДК[332.364+332.365]:504 Доц. А.М. ВЫевич, канд. екон. наук;
acnip. Д.Р. Яцюк - НЛТУ Украти, м. Rbeie
КЛЮЧОВ1 АСПЕКТИ ВЗАСМОЗАЛЕЖНОСТ1 ПРИРОДНИХ ТА ЕКОНОМ1ЧНИХ ПРОЦЕС1В
Повторення економiчноi стратеги розвинутих краш кранами "третього" св^ може iстотно зруйнувати навколишне середовище. Тому значна кiлькiсть краш св^ висловлюеться за дотримання принципiв сталого розвитку. Аналiз позицiй рiзних ав-торiв стосовно дано'1 проблеми свщчить про те, що стiйкий розвиток доцшьно роз-глядати у час iз врахуванням таких параметрiв: трудовi ресурси, засоби виробниц-тва, природш ресурси, iнституцiональний фактор.
Assist. prof. A.M. Vichevych; post-graduate D.R. Yacyuk - NUFWT of Ukraine, L 'viv
Key aspects of interdependence of natural and economic processes
The replication of economic strategy of Third World countries can essentially destroy the environment. In this respect, a considerable number of world countries sticks to the principles of sustainable development. The analysis of viewpoints of different authors on this problem shows that sustainable development should be considered in time taking into account the following parameters: human resources, means of production, natural resources, institutional factors.
Взаемодiя з природою завжди була i е одшею зi складових дiяльностi людини. Водночас глобального еколопчного вщтшку ця взаемодiя набула тшьки вщтод^ коли людство пщрвало основи життедiяльностi бюсфери, тоб-то у середиш ХХ ст. У цей перюд внаслщок рiзкого збшьшення населення планети, iнтенсивноi iндустрiалiзацii та урбашзаци господарськ навантажен-ня перевищили здатнiсть геоекосистеми до самоочищення i регенерацii. Внаслщок цього порушився природний кругообiг речовин та енерги у бюс-фер^ пiд загрозою опинилось здоров'я сучасного i майбутнього поколiнь людей. Водночас розвиток свггово" економiки перебувае у щораз бiльшiй залеж-ност вiд таких екосистем, як морська, люова та iншi, якi виступають джере-лом надходжень до не!" сировинних та енергетичних ресурсiв. Така взаемоза-
лежшсть економiчних i природничих процесiв, що мае тенденцiю до змщнен-ня, вимагае перегляду сучасно! стратеги природокористування. Оьогодш вже нi для кого не е новиною той факт, що економiчнi i природнi системи, як за своею суттю е саморегулюючими системами, втрачають цю здатшсть. Це наводить на думку, що процеси взаемопроникнення економiчних i природних явищ мають сво! об'ективш "правила гри", якi i грунтуються на принципах унiверсальностi [1].
О^мка iндустрiалiзацiя набула небачених досi темтв i призвела до невпинно зростаючого поглинання природних ресурсiв спочатку на нащ-ональному, а згодом i на транснацiональному рiвнях. Особливостi полггич-них та економiчних систем, рiзке скорочення життевого циклу товару на ринках розвинутих кра!н, глибок вiдмiнностi у правах на власшсть, розгортання процесiв глобалiзацil та лiбералiзаци створили умови для виснаження природних ресурЫв кра!н "третього" свггу.
Передбачаючи сучасну ситуацiю, В. Вернадський вважав, що "... люди-на вперше реально зрозумiла, що вона житель планети i повинна мислити i дь яти в новому аспект^ не тiльки в планер окремо! особистостi, шм'И чи роду, дер-жави чи !х союзiв, але i в планетарному аспекп..." I далi: "Ноосфера - останнш з багатьох станiв еволюцй бiосфери в геологiчнiй ютори - стан наших дшв" [2].
У цш ситуацп треба згадати напрацювання украхнсько: школи еконо-мiстiв-екологiв, започатковано1 Ю. Туницею ще у 70-т роки минулого сто-лiття. II представники одними з перших вказали на необхiднiсть оцiнювати результати економiчноI дiяльностi за комплексним еколого-економiчним критерiем ефективностi з огляду на можливють взаемного трансформування економiчного та еколопчного ефектiв у довгостроковому перiодi.
Ще в 70-х роках ХХ ст. члени Римського клубу заявили про глобальш еколопчш виклики, пов,язанi з деградащею довкiлля i його негативними по-тенцiальними економiчними, екологiчними i соцiальними наслiдками. Землян вони бачили такими, що повернулися спиною до системи управлшня космiч-ним кораблем тд назвою Земля. Мiжнародна конференщя ООН в Рю-де-Жа-нейро (1992 р.) дала надда на те, що свгг повернувся лицем до глобальноI екологiчноI загрози. Проте Самгг Рiо-92+10, який вiдбувся в Йоганнесбурз^ показав, що людина не тшьки не управляе екологiчною сферою Земл^ але й намагаеться не бачити, не чути i не уявляти масштабiв екологiчноI катастро-фи, яка вже ступила на пор^ нашоН планети.
Оаме на Оамiтi Рiо-92+10 прозвучала тривога за майбутне Земль Вона, передусiм, вiдчувалася у доповад Генерального секретаря ООН Кофi Аннана "Свгг для мудрих". Тривога за майбутне людства вщображена й у проект по-лпичноИ деклараци Сашту, в якому особливий акцент зроблено на сощаль-них аспектах сталого розвитку [3].
Людськ потреби характеризуются значним рiзноманiтгям i включають, насамперед, потребу безпеки життя та чистоту довкшля, що дае змогу зберегти здоров'я людей. Тому економiка не може орiентуватись тiльки на задоволення матерiальних потреб, iгноруючи природнi. За даними Конференцй ООН з нав-колишнього середовища i розвитку, здоров'я людини на 50 % залежить вiд спо-
собу життя, на 25 % - вщ стану навколишнього природного середовища (НПС), на 12 % - вщ генетичних особливостей органiзму, на 8-12 % вщ якост медично-го обслуговування. Це свiдчить про необхiднiсть критично переосмислити су-часний соцiально-економiчний прогрес, що передбачае, передусiм, економiчне зростання, яке призводить до незворотних негативних наслщюв у природ!. Зва-жаючи на це, потрiбно формувати нове наукове мислення.
Основною стурбовашстю розвинутих краш була iдея про те, що пов-торення ix економiчноï стратеги крашами "третього" свiту може призвести до iстотного руйшвного впливу на загальнi ресурси людства - ресурси НПС, що спричинить повне самознищення цившзаци.
Про це свiдчить хоча б той факт, що споживання природних ресурЫв i обсяги забруднень на душу населення в розвинутих крашах бiльшi за анало-гiчнi показники в крашах, що розвиваються, в 20-30 разiв. Результатом досяг-нення всiма крашами свiту рiвня розвитку i споживання краïн-лiдерiв було б збiльшення використання природних ресурЫв i зростання забруднення навколишнього середовища ще в десятки разiв, що неможливо внаслщок обме-женостi ресурсiв i традицшних екологiчниx обмежень.
Максимальне задоволення людських потреб вже не може ощнюватись за допомогою тшьки показникiв матерiального добробуту, як це було в мину-лому, тобто, без врахування еколопчного добробуту людей. У цьому контек-стi важливим е усвщомлення того, "що створена людиною економжа е "вму-рованою" в природну екосистему планети i перебувае вщ не1' в функщональ-нiй залежност^'.
Пошук чiткого визначення поняття "сталють" (збалансованiсть) привiв до того, що спочатку в лiтературi почали застосовувати термши "усталене" зростання. Фактично цей термш вживався в тому розумшт, що економiчне зростання повинно проходити з урахуванням еколопчних обмежень. Саме в доповщ Комiсiï Брундтланд вперше було зроблено спробу так визначити поняття стшкого розвитку.
Стшкий розвиток - це такий розвиток, який задовольняе потреби сьогодшшнього часу, але не ставить шд загрозу здатшсть майбутшх поколiнь задовольняти своï власнi потреби. Воно мiстить двi ключовi складовi:
• поняття потреб, зокрема потреб, що необхщт для юнування найбвдтшо1 частини населення, як повинт бути предметом першочергового прюритету;
• поняття обмежень, обумовлених станом технологи i оргатзащею сустль-ства, як впливають на здатшсть оточуючого середовища задовольняти ни-тшт i майбутт потреби.
Далi у 1989 та 1990 рр. в Економiчниx Декларащях Велико1' Сiмки [4] було зроблено таку заяву: "Щоб досягнути сталого розвитку, ми повиннi за-безпечити спiльнiсть економiчного зростання i розвитку з охоронною навколишнього природного середовища".
Наведене вище визначення стшкого розвитку можна розглядати через призму еколопчних вщносин поколшь: всередиш сучасного поколшня (зокрема, сощальний аспект, проблема бщносп) i мiж поколiннями (еколого-еконо-мiчний аспект). Таким чином, завдання еколопчного i сощального розвитку повинш бути сформульованi iз врахуванням 1'х стiйкостi вiдповiдно до еколо-
пчного iмперативу у всiх кра1нах, як розвинутих так i тих, що розвиваються, кра1нах з ринковою та шшими видами економiки. Теорiя стшкого розвитку стала не тiльки найбшьш дослiджуваною i найбiльш популярною теорiею ос-таннього десятилiття, але й досягла практичних результат. Сьогоднi вс роз-винутi кра1ни свiту висловилися за спрямування до стiйкого розвитку. Можна видшити чотири критерй стшкого розвитку на тривалу перспективу. Цей шд-хiд базуеться на класифжацй природних ресурсiв i динамiцi 1х вiдновлення:
• кшьшсть ввдновлювальних природних ресурс1в (земля, л1с та ш.) або 1х здат-тсть створювати бюмасу повинна, хоча б, не зменшуватися упродовж часу, тобто потр1бно забезпечити режим простого вщновлення. Наприклад, для зе-мельних ресурс1в це означае збереження плошд найб1льш цшних сшьськогос-подарських упдь або у випадку зменшення !х плошд збереження/збшьшення р1вня виробництва продукци землеробства, кормового потенциалу земель для с1льськогосподарських тварин та ш.
• максимально можливе зменшення темп1в вичерпання запасш не вщновлювальних природних ресурсш (наприклад, корисних копалин) з перспективою майбутньо! 1х замши на шш1 не лжтоват види ресурсш. Наприклад, часткова замша нафти, газу, вугшля на альтернативы джерела енерги - сонячну, вггрову та ш).
• можлившть м1тм1заци в1дход1в на основ1 використання малов1дходних, ре-сурсоощадних технологш.
• забруднення зовтшнього середовища (як сумарне, так 1 за видами) в перспектив! не повинно бути б1льшим за сучасний р1вень. Можлившть мшм1за-ци забруднення до сощально 1 економ1чно прийнятного р1вня ("нульового" забруднення оч1кувати нереально).
Цi чотири критерй (1х може бути i бiльше) повиннi бути врахованi в процес розроблення концепцй стiйкого розвитку. 1х облiк дасть змогу збе-регти навколишне середовище для наступних поколшь i не погiршить еколо-гiчнi умови проживання. Серед економiчних показникiв ефективними крите-рiями стшкого розвитку вважаються зменшення природомiсткостi економши i структурних показникiв, якi вщображають зменшення питомо! ваги продук-цй та iнвестицiй галузей природовикористовувальних секторiв. В найбiльш загальному виглядi стшкий розвиток у часi iз врахуванням основних пара-метрiв можна представити таким чином:
ЯД к, Р, I) < я+1(ь,к, р, I),
де: ^(Ь, К, Р,I) - функщя стiйкого розвитку; Ь - трудовi ресурси; К - штучно створений ^зичний) каштал, засоби виробництва; Р - природш ресурси; I -iнституцiональний фактор, Т > 0.
Спiввiдношення показуе необхщшсть збереження i збiльшення у чаш певного агрегатного виробничого потенщалу, який визначаеться в основному трьома видами катталу. Тут природний каштал може зменшуватися до такого рiвня, поки це зменшення може бути компенсовано збшьшенням використання штучно створених засобiв виробництва (шдприемства, технологй, автошляхи та iн.), збшьшенням квалiфiкацil робiтникiв i т.д. Для бшьш детального ана-лiзу стшкого розвитку використовуються поняття "слабко!" стшкост i "сильно!" стiйкостi. Прихильники "сильно!" стiйкостi займають жорстку, школи "антиекономiчну" позицiю з багатьох питань економiчного розвитку: стабш-зацiя або зменшення масштабiв економiки, прiоритет прямого регулювання,
жорстке обмеження споживання та ш. (близькi до концепци екотопи). При-хильники "слабкоГ стiйкостi схиляються до модифiкованого економiчного росту з врахуванням екологiчного, "зеленого" вимiру економiчниx показникiв, широкого використання еколого-економiчниx iнструментiв (плата за забруд-нення та iн.), змiну поведшки споживачiв та iн. При всьому рiзноманiттi пози-цiй обидвi вони протистоять техногеннш концепци розвитку, яка базуеться на необмеженому розвитку вшьного ринку, орiентацiï на суто економiчний рiст, експлуатацiю природних ресурсiв, переконаннях у необмежених можливостях науково-теxнiчного прогресу, максимiзацiï споживання та iн. Вгдомо, що при-хильники техногенного шдходу також виступають за охорону природи, але ïx пiдxоди i ди в бiльшостi свош носять антиеколопчний характер.
Рiзнi держави по-рiзному вщповщальш за забруднення навколишньо-го природного середовища, тому що "вони несуть спшьну, але не однакову вщповщальшсть за це". "РозвинутГ краши визнають тут вщповщальшсть, яку вони несуть, беручи участь в мiжнародниx зусиллях щоб досягти сталого розвитку, враховують те, який тиск вони мають на навколишне середовище, i ri технологи, i ri фiнансовi можливостi, якими вони володiють": - зазначено в Деклараци Конвенци ООН. Вгдомо, що головним споживачем ресурЫв дов-кiлля е заxiднi краши. Однак увага учасникiв цiеï Конференци була сконцен-трована на крашах "третього" свггу.
Украша, будуючи стратегш свого розвитку в майбутньому, повинно ке-руватись цими вимогами ООН. У цьому контекст! реалiзацiя Концепци сталого (збалансованого) розвитку Украши мусить вщповщати загальносвiтовим стандартам, що дасть змогу швидше iнтегруватись в Загальноевропейськ процеси.
Як це недивно, але фаxiвцi-екологи на Заxодi вважають, що Украша маемо певнi переваги, i оцшюють нашi потенцiйнi можливостi досягнення стабiльного розвитку не нижче, шж власнi.
На думку захщних експертiв, нашi переваги полягають у тому, що:
• моральна й ф1зична застаршсть виробничого устаткування потребуе терм1-ново1 його зам1ни, а це е сприятливою для його модертзаци, впровадження нов1тн1х та еколопчно безпечних його модиф1кац1й;
• гостра еколог1чна криза, нестача енергонос11в в Украш можуть стимулювати пошуки дешевих та в1дновлюваних технолог1й i нових "альтернативних" джерел енерг11 зам1сть того, щоб i дал1 ор1ентуватися на нафту, вуг1лля й АЕС. Завдяки досить високому р1вню розвитку украшсько1 науки так! спод1-вання не виглядають безп1дставними;
• можливе створення розвинено1 системи еколог1чн1шого та економ1чтшого громадського транспорту, а також, що ще дос1 не набуло гостроти, промис-лово1 1нфраструктури та само-знищувальних пакувальних засоб1в одноразового користування тощо [5].
Очевидно, що м!жшрод^ сп!вро6!тництво нин! стае основним шстру-ментом забезпечення еколог!чно1' безпеки окремих краш i свггу загалом. Для Украши допомога шших кра1'н полягае передуЫм в отриманн! екологГчно чистих технологш, оскГльки проблеми промислового забруднення територи кра1'ни можна вирГшити тшьки за рахунок впровадження устаткування нового поколшня.
Виникае загроза розмщення в Укра!ш еколопчно небезпечних вироб-ництв, технологiй, збуту шоземними фiрмами морально застарiлого облад-нання у межах програм технолопчного спiвробiтництва. (Пластиковi пляшки, металопластиковi вжна i дверi тощо не уташзуються i не переробляються). В украшу йдуть технологи вчорашнього дня, яю вже забруднили навколишне середовище розвинутих краш. Водночас надання Укра!ш еколопчно чистих технологш корисно i для розвинених краш з точки зору збереження навко-лишнього середовища у глобальному масштабi [5].
Потрiбно зазначити, що в ринкових умовах принципового значення набувае полггика забезпечення еколопчно! безпеки господарчо! дiяльностi, спрямована на зниження реального та потенцшного впливу на природну середовище з боку промислових тдприемств. Взагалi видшяють три напрямки та-ко! полггики [6]:
• структурна перебудова економ1ки,
• впровадження природоохоронних систем 1 заход1в для посилення безпеки об'екпв та територш,
• принципов1 змши виробничих технологш, впровадження маловщходних 1 без-вщходних виробництв, ресурсоощадних та еколопчно безпечних технологш.
В останш десятирiччя укра!нськi вченi запропонували деяю цiкавi напрями дослiдження системи "природа-суспшьство-економжа". Зростае кiлькiсть нових теорiй та концепцш. Сучасна ситуацiя вимагае деяко! систе-матизацi! теоретичного надбання в^чизняних вчених та виявлення основних тенденцш розвитку новiтнiх наукових парадигм, яю стосуються розвитку економiчно! теорi! еколопчно збалансованого розвитку.
Так, концепцiя еколопзацй суспiльного розвитку розглядаеться у чис-ленних працях I. Синякевича, як об'ективний процес протидi! глобальним еколопчним загрозам в екологiчнiй, економiчнiй, сощальнш та духовнiй сферах з метою забезпечення !х стабiльностi i розвитку. Пiд розвитком автор ро-зумiе не нарощування виробництва матерiальних благ, в процес удосконален-ня духовного свггу людини. В цьому процеЫ матерiальне виробництво е не самоцшлю, а iнструментом духовного удосконалення. Вiн повинен призвести до вщмови використання вiйни як iнструменту виршення полiтичних проблем, збереження стшкос^ екологiчних систем, усунення глобальних потен-цiйних екологiчних загроз, застосування природоощадних технологiй та духовного оздоровлення населення [7].
Останшм часом в Укра!ш з'явились науковi працi, присвячеш проблемам сталого розвитку. Однак в основному щ дослiдження пов'язаш з галузе-вими проблемами дотримання еколопчно! безпеки.
1ндикатори стiйкостi, яю визначаються, грунтуються здебiльшого тiльки на економiчних критерiях доцiльностi природокористування. Таке трактування категорш стiйкостi не вщповщае вимогам дотримання ноосфер-них критерйв розвитку економiки. Отже, проблеми еколопчно збалансованого розвитку вчеш далi дослiджують iзольовано, не прив'язуючи iз закономiр-ностями протiкання природно-господарських процешв.
Цiкавим у цьому контекстi можна вважати, на нашу думку, науковi дослщження Б. Данилишина, якi побудоваш на вивченнi проблеми форму-
вання стратеги сталого розвитку продуктивних сил Укра!ни в умовах тран-сформаци економжи. Заслуговуе на увагу модель ландшафтно-еколопчно! системи територп та пiдходи до сталого розвитку агроекосфери на основi еколопчно оптимально! бюпродуктивность
Лiтература
1. Гришв Л.С. Еколопчно збалансована економша: проблеми теорп: Монограф1я. -Льв1в: ЛНУ 1м. I. Франка, 2001. - 126 с.
2. Вернадский В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружение. - М.: Наука, 1965.
3. Кофи Аннан. Мир для мудрих/ Пер. В. Федотова. "The Washington Post", США.
4. U.S. Environmental Protection Agency. Environmental Investments: The Cost of a Clean Environmental. - Washington D.C.: Environmental Protection Agency. 1990. - 173 p.; UNEP -програма ООН з навколишнього середовища.
5. Гужеля Г.М. Еколопчний чинник економ1чного розвитку в контекст! економ1чно! теорп// Стратегия розвитку Украши. - 2006, № 1-2.
6. Тихомиров Н.П., Потравный И.М., Тихомирова Т.М. Методы анализа и управление эколого-экономическими рисками. - М.: ЮНИТИ, 2003.
7. Синякевич 1.М. 1нструменти екопол1тики: теор1я i практика. - Льв1в: ЗУКЦ, 2003.
8. Синякевич 1.М. Екологiзацiя розвитку: об'ективна необхiднiсть, методи, прiоритети// Економша Укра!ни. - 2004, № 1.
9. Стратепя еколопчно! безпеки (регюнальш аспекти)/ Пiд ред. М.1. Долiшного, В.С. Кравцiва. - Львiв: 1н-т репональних дослiджень, 1999. - 243 с.
10. Синякевич I., Олшник О. Методи еколопзацп податково! системи// Фiнанси Украши. - 2002, № 1.
11. Медведев В. Вщновлення екологовщтворення i продуктивних функцш rрунтiв як найважливiший стан реалiзацii концепцп сталого розвитку Укра!ни// Вiсник аграрно! науки. -1997, № 9. - С. 236-243.
УДК: 336.71 Доц. О.Д. Вовчак, д-р екон. наук - RbeiecbKa КА
РОЗВИТОК ОКРЕМИХ КАТЕГОР1Й ШСТИТУЦШНИХ
1НВЕСТОР1В В УКРАШ1
Дослщжуються розвиток та роль окремих шституцшних ÏHBecTopÏB, насампе-ред банюв та шститутсв спiльного iнвестування, окреслюються шляхи розв'язання проблем, що гальмують розвиток таких шституцш в Укршш.
Assist. prof. O.D. Vovchak-L'viv commercial academy Development of separate categories of institution investors in Ukraine
Annotation. Development and role of separate institution investors is probed in the article, above all things banks and institutes of the general investing, the ways of decision of problems which brake development of such institution in Ukraine are outlined.
Постановка проблеми. У кожнш краш з розвинутою ринковою еко-номшою юнуе розгалужена мережа фшансових посередниюв, яю виконують роль шституцшних швестор1в. В Украш1 протягом останшх роюв спостерь гаеться швидке зростання таких шституцш, на яю покладаеться одне 1з важ-ливих завдань державноï iнвестицiйноï пол1тики - створення сприятливого середовища для нагромадження фшансових ресурЫв суб'ектами економiки i забезпечення функцюнування ефективного механiзму ïx трансформацiï в ш-
