CC BY
34
Матерiали конференцп aW' [' у ¿и г_Ь' г гщ; г
Proceedings of the conference Инфектология
УДК 616.916.4-07
1ВАНОВА Л.А., ГАРАС М.Н., АНДР1ЙЧУК Т.Р.
ВДНЗ Украни «Буковинський державний медичний унверситет», м. ЧернвцЬ Украна
КЛiНiКО-СОНОГРАФiЧНi ПОКАЗНИКИ ЯК AiAmOC^4Hi КРИТЕРП НФЕЩЙНОГО МОНОНУКЛЕОЗУ В ДПЕЙ
Резюме. АктуальнСть. Значний полiморфiзм клiнiчних проявiв iнфекцiйного мононуклеозу, полi-органнiсть ураження, часта в'щсутн'1сть четких клiнiко-параклiчних критерИ'в та в'щстрочен'1сть результатов доступних лабораторних тестев, а iнодi \ неможливсть ¡х проведення утруднюють диагностику захворювання на догоспитальному етапi та при надходженнi до стационару. Мета дослiдження: оптимiзувати диагностику та лiкування iнфекцiйного мононуклеозу в дтей шляхом вивчення сучасних особливостей перебiгу та анал'зу д'агностично' цнност клiнiчних та iнструментальних показниюв у верифiкацi¡ захворювання. Матерiали та методи. На баз/ iнфекцiйного боксованого в^тення кра-пельних iнфекцiй КМУ «Обласна дитяча клiнiчна лiкарня» (м. Чернiвцi) обстежен\ 65 дтей, хворих на iнфекцiйний мононуклеоз, яю знаходилися на ста^онарному лiкуваннi в перiод 2014-2015 рр., першу клiнiчну групу (I) сформували 42 дитини, заключний клiнiчний дiагноз захворювання у яких верифко-вано на пiдставi комплексу клiнiко-гематологiчних критерИ'в, до друго' (II) клiнiчно¡ групи порiвняння ув '1йшли 23 дитини, хвор\ на серолопчно пщтверджений iнфекцiйний мононуклеоз. За основними кл '1-нiчними ознаками групи спостереження вiрогiдно не в'щр'1знялися. Результати. Установлено, що для хворих на iнфекцiйний мононуклеоз дтей характера клiнiчнi особливосл, зокрема раптовий початок захворювання (у 93,8 %) \з лихоманки, вищо'за 37,5 °С (у 80 %), наявнiсть ексудативного тонзилту (у 81,6 %), пщщелепно' та шийно'л'мфаденопатп (у 90,7 %), утрудненого носового дихання (у 78,4 %) та гугнявост голосу (у 73,8 %). У пiдтвердженнi iнфекцiйного мононуклеозу Епштейна — Барр-в 'русно' ет'юлогн явища ексудативного тонзилту та лiмфаденопатi¡ виявилися високочутливими (90 та 95 % вщповщно), проте iз значною часткою хибнопозитивнихрезультатов. Висновок. Таким чином, з ураху-ванням недостатньо'д'агностично' цнност клiнiко-анамнестичних та сонографiчних показниюв у ви-явленнi iнфекцiйного мононуклеозу Епштейна — Барр-в<русно' ет'юлогн в дтей, що п'щтверджувалося низькими значеннями вдношення правдоподiбностi та показниюв ризику, використання ¡х до^льне лише в комплека.
Ключовi слова: дти, iнфекцiйний мононуклеоз, Епштейна — Барр-в'русна iнфекцiя, д1агностика.
Вступ
Епштейна — Барр^русна шфекщя (ЕБВ1) за-лишаеться актуальною та важливою медико-сощ-альною проблемою, що обумовлена убшвггарною поширешстю збудника, потенцшною онкогеншс-тю, дедалi ширшим спектром патолопчних проявiв, можливютю атипового переб^у iз переважанням затяжних та рецидивуючих форм, що рееструються в 1/3 хворих, вщсутшстю засобiв специфiчноl тера-пп та профшактики [3, 4]. За даними ВООЗ, щоро-ку у свт вiрусом Епштейна — Барр шфшуеться вщ 16 до 800 оаб на 100 тисяч населення, понад 50 % дией перших 10 рошв життя, а 80—90 % дорослих мають специфiчнi до вiрусу антитша як маркер по-переднього шфшування [5]. Первинна шфекщя частше виникае в дитячому ввд та перебтае у фор-мi шфекцшного мононуклеозу (1М), захворюва-шсть на який у рiзних крашах коливаеться вщ 4 до 45 на 100 тис. населення [7, 9].
Значний полiморфiзм кшшчних прояв1в шфекцшного мононуклеозу, полюргашсть ураження [6, 8, 12], часта вщсутшсть чггких кшшко-паракшч-них критерпв та вщстрочешсть результапв доступних лабораторних теспв, а iнодi i неможливють ix проведення утруднюють дiагностику захворювання на догосштальному еташ та при надходженш до стащонару. Тому вважалося доцшьним вивчити
Адреси для листування з авторами: 1ванова Лорша Алiмiвна E-mail: [email protected] Гарас Микола Нестерович E-mail: [email protected] Андршчук Тетяна Ромашвна E-mail: [email protected]
© 1ванова Л.А., Гарас М.Н., Андршчук Т.Р., 2016 © «Актуальна шфектологш», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
сучаснi особливостi перебiгу шфекцшного монону-клеозу в дiтей та дiагностичне значення клшко-па-раклiнiчних показнишв у верифшацп захворювання для оптимiзацi! дiагностики та лiкування дано! патологи.
Мета дослщження — оптимiзувати дiагностику та лiкування iнфекцiйного мононуклеозу в дiтей шляхом вивчення сучасних особливостей перебиу та аналiзу дiагностично! цiнностi клiнiчних, шстру-ментальних та лабораторних показнишв у верифь кацп захворювання.
Матерiал та методи
З дотриманням принципiв бiоетики на базi ш-фекцiйного боксованого вiддiлення крапельних шфекцш КМУ «Обласна дитяча кшшчна лшарня» (м. Чернiвцi) обстеженi 65 дггей, хворих на шфек-цшний мононуклеоз, якi знаходилися на стащонар-ному лiкуваннi в перiод 2014—2015 рр. Обстеження та лшування хворих дгтей проводилося вiдповiдно до протоколу, затвердженого наказом МОЗ Украши № 354 вщ 09.07.2004 р. [10].
На пiдставi варiантiв установлення заключного клiнiчного дiагнозу сформовано 2 кшшчш групи спостереження. Першу клiнiчну групу (I) сформу-вали 42 дитини, заключний клiнiчний дiагноз захворювання у яких верифшовано на пiдставi комплексу клiнiко-гематологiчних критерив, до друго! (II) елшГчно!' групи порiвняння увiйшли 23 дитини, хворi на серолопчно пiдтверджений iнфекцiйний мононуклеоз.
Середнш вiк хворих дiтей становив 6,4 ± 0,6 року, переважали хлопчики (69,2 %), бiльшiсть па-щенпв проживала у мiстах областi (63,1 %) та вщ-вiдувала оргашзоваш колективи (72,3 %). Третина обстежених дгтей (32,3 %) була вшом 1—3 роки, третина (35,4 %) — дгти переддошкiльного та дошкшь-ного вiку, решта — школярь
За основними клiнiчними ознаками групи спостереження вiрогiдно не вiдрiзнялися.
Дизайн дослiдження передбачав аналiз результа-тiв комплексного клiнiко-анамнестичного, лабораторного та шструментального дослiдження в дгтей дослiджувано! когорти та представнишв клiнiчних груп спостереження з наступним дослщженням дiагностично! цiнностi результатiв у пщтвердженш захворювання. 1нструментальне обстеження перед-бачало проведення сонографiчного дослiдження ор-ганiв черевно1 порожнини. Лабораторне обстеження включало загальнокшшчш обстеження (клiнiчний аналiз кровi з пiдрахуванням вмiсту атипових моно-нуклеарiв) та у II клшчшй групi — визначення ^М до капсидного антигена вiрусу Епштейна — Барр у сироватцi кровь Позитивним результатом сероло-гiчного обстеження за референтними значеннями лабораторп вважався рiвень вказаних IgM вищий за 0,9 од.
Одержат результата дослщження аналiзували-ся за допомогою комп'ютерних пакетiв Statistica
%
1-й 2-й 3-й 4-й 5-й 6-й 7-й Дн!
-*- Irpyna -•—llrpyna
Рисунок 1. Частка дтей кл1н1чних груп iз вира-женою гiперемieю структур зiва впродовж тижня стацЮнарнюгю лiкування
StatSoft Inc. та Excel XP для Windows на персональному комп'ютерь Для даних, що вщповщали нормальному розподшу, визначали середню ариф-метичну вибiрки (М), величину стандартного вщхи-лення (s) та стандартно! похибки (m), максимальнi та мшмальш значення. При оцiнцi вiрогiдностi рiз-ницi показникiв вираховували коефвдент Стьюден-та (t). За вiрогiдну рiзницю приймали рiзницю при р < 0,05 [13].
Для оцшки дiагностично! цiнностi тестiв визначали !х чутливiсть, специфiчнiсть, передбачувану цшшсть позитивного та негативного результату з визначенням !х довiрчих iнтервалiв (95 % Д1), а та-кож позитивне та негативне вщношення правдопо-дiбностi результатiв [2].
Результати
Для переважно! бiльшостi хворих характерний раптовий початок захворювання (93,8 %) iз лихоманки, бшьшо! за 38,5 °C (61,5 % пацiентiв). Вод-ночас значення лихоманки на догосштальному ета-пi, що перевищували 37,5 °C, фiксувалися у 80 % дiтей.
Середня тривалють лихоманки в когортi обстежених становила 2,6 ± 0,2 доби, до того ж дещо тривалшою температурна реакцiя була в дггей II групи спостереження (3,0 ± 0,4 доби проти 2,3 ± 0,2 доби в представнишв I групи, р > 0,05). Вщповщ-но, у групi iз серологiчно пiдтвердженим дiагнозом лихоманка бшьше 2 дiб спостерiгалася в бшьшо! частини дией, а серед хворих iз клiнiчно верифшо-ваним шфекцшним мононуклеозом — лише в тре-тини (57,9 та 34,2 % вщповщно, рф > 0,05).
Змши на мигдаликах в обстежуваних дгтей ощ-нювалися за гiперемiею, набряком та наявшстю нашарувань. На рис. 2 наведена тижнева динамь ка вираженост гiперемi! пiднебiнних мигдаликiв та шших структур зiва.
Установлено, що регресування явищ гiперемii структур зiва вiдбувалося вiрогiдно швидше в пред-ставникiв I клiнiчноi групи. Зокрема, частка хворих iз вираженою гiперемieю структур зiва виявилася вь рогiдно меншою в дггей iз клiнiчно верифiкованим ш-фекцiйним мононуклеозом на 3, 4 та 5-й дш стацюнар-ного лшування.
Ексудативний тонзилiт присутнiй у 81,6 % об-стежених дией, дещо рiдше — у представнишв I клiнiчноi групи (76,2 проти 87 % у пащенпв iз се-рологiчно установленим дiагнозом, рф > 0,05). Од-наковою виявилася тривалють нашарувань на шд-небшних мигдаликах у пацieнтiв клiнiчних груп (4,6 ± 0,5 та 4,7 ± 0,5 доби в представнишв I та II клiнiчних груп спостереження вщповщно, р > 0,05).
Найчаспшим клiнiчним синдромом виявилася лiмфаденопатiя, що фiксувалася в 90,7 % обстежених датей, що, ймовiрно, обумовлена лiмфотропнiстю вь русу. Зокрема, найчаслше уражалися пiдщелепнi, за-дньо- та передньошийш групи лiмфатичних вузлiв. Дещо бтьшою виявилася частка дiтей iз лiмфаденопа-тieю серед представник1в II клiнiчноi групи (95,6 %), шж серед пацieнтiв iз клiнiчно встановленим дiагно-зом (85,7 %, рф > 0,05), У переважнiй бтьшосп обстежених дiтей збiльшення лiмфатичних вузлiв не су-проводжувалося жодними суб'ективними вщчуттями, лише в 19,1 % дггей I клiнiчноi групи та 21,7 % пащ-енпв iз серологiчно установленим дiагнозом вiдмiчали бiль при пальпацп збiльшених лiмфовузлiв (рф > 0,05).
Iз ураженням лiмфоiдноi тканини органiзму пов'язанi таы симптоми, як утруднене носове ди-хання (спостерiгалося в 78,5 та 78,2 % дггей I та II клiнiчноi групи вiдповiдно, рф > 0,05) та гугнявiсть голосу (вiдмiчалася в 73,8 та 73,9 % пащенпв I та II груп спостереження, р > 0,05). Серед бшьш рщ-
Рисунок 2. Частка дтей ¡з гепатомегал'/ею серед д 'пей кл1н1чних груп спостереження
(у 16,7 та 17,3 % датей I та II клiнiчноi групи вщповщ-но, рф > 0,05), екзантема (у 11,9 та 8,8 % дггей I та II клiнiчноi групи вщповщно, рф > 0,05), наявшсть абдомiнального болю в 4,7 % пащенпв iз клшчно встановленим дiагнозом та одутлiсть обличчя в 4,4 % дггей iз серологiчно пiдтвердженим захворюванням.
При кшшчному обстеженнi в 57,6 % хворих дггей виявлена гепатомегалiя (рис. 2).
Збтьшення розмiру печiнки по середньоключич-нiй лiнii бiльше вiковоi норми установлено в 50 % дггей
1 клiнiчноi' групи та 65,5 % хворих iз серолопчно вери-фiкованим захворюванням (рф > 0,05). В обох групах ге-патомегалiя здебiльшого обмежувалася значеннями вiд
2 до 3,5 см (у 33 та 43,5 % дггей I та II клшчних групах вщповщно, р > 0,05). У 70 % випадюв в обох клшчних
ысних проявiв фiксувалися епiзоди хрошння уночi групах вiдмiчаeться клiнiко-iнструментальна вщповщ-
Таблиця 1. Д'агностична цншсть окремих клЫчних та '¡нструментальних показниюв у виявленн ¡нфекц1йного мононуклеозу
Показники Дiагностична цшшсть, % Вщношення правдоподiбностi
ь т о м и != > т л т о X у § и ш с о Прогностична цшнють Позитивного результату Негативного результату
Позитивного результату Негативного результату
Температурна реакцiя > 38,5 °С 47 71 47 71 1,6 0,7
Виражена гiперемiя структур зiва на 3-тю добу лiкування 95 21 40 90 1,2 0,2
Ексудативний тонзил^ 90 20 38 80 1,1 0,4
Лiмфаденопатiя 95 10 37 80 1,0 0,4
Гепатомегалiя (фiзикальне обстеження) 65 50 41 72 1,3 0,6
Спленомегалiя (сонографiчне обстеження) 57 45 41 60 1,0 0,9
Таблиця 2. Показники ризику ¡нфекц1йного мононуклеозу
Показники Абсолютний ризик Сшввщношення шанЫв (95% Д1) Вщносний ризик (95% Д1)
Температурна реакщя > 38,5 °С 0,19 2,3 (0,8-6,6) 1,6 (0,8-3,7)
Виражена гiперемiя структур зiва на 3-тю добу л^вання 0,3 6,0 (0,7-50,7) 4,0 (3,3-4,7)
Ексудативний тонзил^ 0,18 2,5 (0,4-12,9) 1,9 (1,5-2,3)
Лiмфаденопатiя 0,17 2,4 (0,2-23,2) 1,8 (1,6-2,1)
Гепатомегалiя (фiзикальне обстеження) 0,14 1,8 (0,6-5,3) 1,5 (0,9-2,3)
Спленомегалiя (сонографiчне обстеження) 0,02 1,1 (0,3-3,3) 1,1 (0,6-1,7)
шсть розмiрiв печшки. Сонографiчно установлено шд-вищену ехогеншсть паренх^ми печiнки в 19,1 % хворих I кшшчно! групи та 23,8 % пащенпв iз серолопчно ве-рифiкованим захворюванням (рф > 0,05).
Пальпаторно спленомегалiя визначалася в 44,7 % обстежених дгтей, зокрема у бшьшо! части-ни (56,5 %) представниыв II клшчно1 групи та тре-тини (33,3 %) хворих iз клiнiчно встановленим дiа-гнозом. Сонографiчно спленомегалiя визначалася в 57,4 % обстежених дгтей, зокрема в 60 % представ-нишв II клшчно1 групи та 54,8 % хворих iз клшч-но встановленим дiагнозом (рф > 0,05). Шдвищен-на ехогеннiсть паренхiми селезшки спостерiгалася у чвертi представникiв I кшшчно! групи та третини хворих iз серологiчно верифiкованим iнфекцiйним мононуклеозом (рф > 0,05).
На пiдставi отриманих результатiв визначено дiагностичну цшшсть окремих значимих клiнiчних та шструментальних показникiв (табл. 1).
Наведенi значення дiагностичноl цiнностi клш-ко-iнструментальних показнишв характеризували-ся виникненням хибнонегативних чи хибнопозити-них результатiв.
Показники ризику шфекцшного мононуклеозу також характеризувалися недостатньою шформа-тивнiстю (табл. 2).
Обговорення
Полюимптомшсть iнфекцiйного мононуклеозу та труднощi диференщально1 дiагностики яскраво iлюструють наявшсть велико1 кiлькостi назв (бшь-ше нiж 60), що в рiзнi роки були данi вказаному за-хворюванню [5]. Лiтературнi данi про труднощi дiа-гностики захворювання на догосттальному етапi пiдтвердилися тим фактом, що лише 16,9 % дгтей надшшли на стацiонарне лiкування на 1-шу — 2-гу добу захворювання, найчаспше пацiенти госшталь зувалися на 3-тю — 4-ту добу (55,4 %), майже трети-на хворих (27,7 %) направлен в стацюнар на 2-му тижнi захворювання, що, певне, свщчить про низь-ку насторожешсть фахiвцiв амбулаторно1 ланки щодо верифшацп дано1 нозологп та/або недостатню ефектившсть амбулаторного лiкування.
Найбiльш важливим диференшально^агнос-тичним критерiем iнфекцiйного мононуклеозу слу-гуе наявнiсть шести основних клшчних симптомiв:
лихоманки та загально1 штоксикацп, полiаденi-ту з переважним ураженням шийних лiмфовузлiв, ангiни, збшьшення печiнки та селезiнки, закладе-носп носа та гугнявостi голосу [1]. Водночас не-специфiчнiсть такого симптому, як лихоманка, що притаманний бшьшосп шфекцшних захворювань, у т.ч. й шфекцшному мононуклеозу, пiдтверджуеть-ся низькими значеннями чутливосп (47 %) та спе-цифiчностi (71 %). Тривалють лихоманки виявилася коротшою (2,3 ± 0,2 доби та 3,0 ± 0,4 доби в пред-ставнишв I та II групи вщповщно), нiж збереження нашарувань на шднебшних мигдаликах у пацiен-тiв кшшчних груп (4,6 ± 0,5 доби та 4,7 ± 0,5 доби в представникiв I та II кшшчних груп спостере-ження вщповщно). Ексудативний тонзилiт присут-нiй у 81,6 % обстежених дгтей, даний симптом разом iз лiмфаденопатiею виявився високочутливою ознакою (90—95 %) шфекцшного мононуклеозу Епштейна — Барр^русно1 етюлогп. Остання фш-сувалася в 90,7 % обстежених дгтей iз найчастшою локалiзацiею ураження пiдщелепних, задньо- та пе-редньошийних груп лiмфатичних вузлiв. Отрима-нi результати дiагностичного значення зазначених симптомiв певною мiрою суперечать лiтературним даним, у яких окремо взяп клiнiчнi показники в пе-реважнiй бiльшостi випадкiв мають помiрну або достатню специфiчнiсть (84—99 %), проте низьку чутливють (7—53 %). Водночас низькочутливими в шдтвердженш шфекцшного мононуклеозу вияви-лися гепато- та спленомегалiя, а також шдвищення температури тiла понад 37,5 °С, що узгоджуеться з лiтературними даними [11]. Враховуючи результати аналiзу кшшчних та сонографiчних обсте-жень та !х дiагностичну цiнность, у шдтвердженш Епштейна — Барр^русно1 етюлогп шфекцшного мононуклеозу доцшьно видiляти трiаду симптомiв, зокрема лихоманку, ураження лiмфоlдноl тканини (лiмфаденопатiя, гугнявiсть голосу та закладешсть носа) та тонзилiт.
Висновки
1. Для хворих на шфекцшний мононуклеоз дi-тей характернi кшшчш особливостi, зокрема рапто-вий початок захворювання (у 93,8 %) iз лихоманки, вищо! за 37,5 °С (у 80 %), наявнiсть ексудативного тонзилп-у (у 81,6 %), шдщелепно1 та шийно1 лiмф-
аденопатп' (у 90,7 %), утрудненого носового дихан-ня (у 78,4 %) та гугнявост голосу (у 73,8 %).
2. У шдтвердженш шфекцшного мононуклеозу Епштейна — Барр^русно!' етюлогп' явища ек-судативного тонзилпу та лiмфаденопатiï виявили-ся високочутливими (90 та 95 % вщповщно), проте i3 значною часткою хибнопозитивних результатiв.
3. З урахуванням недостатньо!' дiагностичноï цш-ност клiнiко-анамнестичних та сонографiчних по-казниыв у виявленнi iнфекцiйного мононуклеозу в дгтей, що шдтверджуеться низькими значеннями вщношення правдоподiбностi та показникiв ризику, використання ïx доцiльне лише в комплекс мiж собою та iз загальноклiнiчними гематологiчними кри-терiями.
Конфлiкт ÏHTepecÏB. Автори заявляють про вщсут-нiсть конфлiкту iнтересiв.
Список лггератури
1. Бачинська 1.Ю. 1нфекцтни мононуклеоз: клШч-Hi варiанти, особливостi лабораторног дiагностики / 1.Ю. Бачинська, Л.Б. Канюк, Я.В. Парасюк // Медицина транспорту Украти. — 2012. — № 1. — С. 100-103.
2. Бiостатистика / За ред. проф. В.Ф. Москаленка. — К. : Книга плюс, 2009. — 184 с.
3. Виговська О.В. Епштейн-Барр вiрусна iнфекцiя у di-тей: патогенез, клiнiчнi форми, дiагностика, лкування: Автореф. дис... д-ра мед. наук: спец. 14.01.10 «педiатрiя» / О.В. Виговська. — К., 2015. — 30 с.
4. Дриганова М.Б. Анализ эффективности повторного курса иммунотерапии с учетом индивидуальной клеточной чувствительности к интерферону альфа у детей с Эпштейн-Барр вирусной инфекцией / М.Б Дриганова,
Т.П. Мартынова, Л.М. Куртасова // Сибирское медицинское обозрение. — 2013. — № 4. — С. 29-32.
5. Инфекционные болезни/ О.А. Толубовская, М.А. Андрейчин,
A.В. Шкурба; под ред. О.А. Толубовской. — К, 2014. — 783 с.
6. Котлова В.Б. Оптимизация лечения Эпштейна-Барр вирусного инфекционного мононуклеоза у детей /
B.Б. Котлова, С.П. Кокорева, А.В. Трушина // Детские инфекции. — 2015. — № 3. — С. 43-48.
7. Крамарев С.А. Эпштейна — Барр вирусная инфекция у детей / С.А. Крамарев, О.В. Виговская // Актуальная инфектология. — 2013. — № 1. — С. 73-78.
8. Крамарев С.О. Епштейна-Барр вiрусна iнфекцiя у дтей: характеристика збудника, патогенез, iмуногенез, стан iмунiтету//Клiнiчна iмунологiя. Алергологiя. 1нфек-толог1я. — 2013. — № 6-7. — С. 5-11.
9. Маврутенков В.В. Епштейн-Барр вiрусна iнфекцiя: iмунопатогенез, клтжа, дiагностика, лкування: Автореф. дис... д-ра мед. наук: спец. 14.01.10 «iнфекцшнi хво-роби» /В.В. Маврутенков. — К., 2009. — 30 с.
10. Про затвердження Протоколiв дiагностики та лжування тфекцтних хвороб у дтей [Електронний ресурс]: Наказ № 354 вiд 09.07.2004р. // Режим доступу: www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20040709_354.html
11. Bell A. What test is the best for diagnosing infectious mononucleosis? / A. Bell, B. Fortune // J. Fam. Pract. — 2006. — Vol. 55(9). — P. 799-802.
12. Odumade O.A. Progress and problems in understanding and managing primary Epstein-Barr virus infections / O.A. Odumade, K.A. Hogquist, H.H. Blafour // Clin. Microbiol. Rev. — 2011. — Vol. 24. — P. 193-209. — doi: 10.1128/CMR.00044-10.
13. Rosner B. Fundamentally of biostatistics. — 6ed. — Belmont: Duxbury Press, 2003. — 682p.
Отримано 11.04.16 Ш
ИвановаЛ.А., Гарас Н.Н., Андрийчук Т.Р.
ВГУЗ Украины «Буковинский государственный медицинский университет», г. Черновцы, Украина
КЛИНИКО-СОНОГРАФИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ КАК ДИАГНОСТИЧЕСКИЕ КРИТЕРИИ ИНФЕКЦИОННОГО МОНОНУКЛЕОЗА У ДЕТЕЙ
Резюме. Актуальность. Значительный полиморфизм клинических проявлений инфекционного мононуклеоза, поли-органность поражения, частое отсутствие четких клинико-па-ракличних критериев и отсроченность результатов доступных лабораторных тестов, а иногда и невозможность их проведения затрудняют диагностику заболевания на догоспитальном этапе и при поступлении в стационар. Цель исследования: оптимизировать диагностику и лечение инфекционного моно-нуклеоза у детей путем изучения современных особенностей течения и анализа диагностической ценности клинических и инструментальных показателей в верификации заболевания. Материалы и методы. На базе инфекционного боксированно-го отделения капельных инфекций КМУ «Областная детская клиническая больница» (г. Черновцы) обследованы 65 детей, больных инфекционным мононуклеозом, которые находились на стационарном лечении в период 2014—2015 гг., первую клиническую группу (I) сформировали 42 ребенка, заключительный клинический диагноз заболевания у которых верифицирован на основании комплекса клинико-гематологиче-ских критериев, во вторую (II) клиническую группу сравнения вошли 23 ребенка, больных серологически подтвержденным
инфекционным мононуклеозом. По основным клиническим признакам группы наблюдения достоверно не отличались. Результаты. Установлено, что для больных инфекционным мононуклеозом детей характерны клинические особенности, в частности внезапное начало заболевания (у 93,8 %) с лихорадкой выше 37,5 °С (у 80 %), наличие экссудативного тонзиллита (у 81,6 %), подчелюстной и шейной лимфаденопатии (у 90,7 %), утрудненного носового дыхания (у 78,4 %) и гнусавости голоса (у 73,8 %). В подтверждение инфекционного мононуклеоза Эпштейна — Барр-вирусной этиологии явления экссудативного тонзиллита и лимфаденопатии оказались высокочувствительными (90 и 95 % соответственно), однако с большой долей ложноположительных результатов. Вывод. Таким образом, с учетом недостаточной диагностической ценности клинико-анамнестических и сонографических показателей в выявлении инфекционного мононуклеоза Эпштей-на — Барр-вирусной этиологии у детей, что подтверждалось низкими значениями отношения правдоподобия и показателей риска, использование их целесообразно лишь в комплексе.
Ключевые слова: дети, инфекционный мононуклеоз, Эпштейна — Барр-вирусная инфекция, диагностика.
Ivanova L.A., Haras M.N., Andriichuk T.P.
State Higher Educational Institution of Ukraine «Bukovinian State Medical University», Chernivtsi, Ukraine
CLINICAL AND SONOGRAPHIC INDICES AS DIAGNOSTIC CRITERIA OF INFECTIOUS MONONUCLEOSIS IN CHILDREN
Summary. Introduction. Significant polymorphism of clinical manifestations of infectious mononucleosis, multisystemic lesions, frequent lack of clear clinical and paraclinical criteria and delayed results of available laboratory tests, and sometimes impossibility of their execution complicate the diagnosis of the disease in prehospital stage and on admission to hospital. Objective of the study: to optimize the diagnosis and treatment of infectious mononucleosis in children by examining current features of the course and analyzing the diagnostic value of clinical and instrumental parameters in the verification of the disease. Materials and methods. On the basis of infectious boxed unit of respiratory infections of Municipal Healthcare Institution «Regional Children's Hospital» (Chernivtsi), there were examined 65 children with infectious mononucleosis, who were hospitalized in the period of 2014—2015. The first clinical group (I) consisted of 42 children, the final clinical diagnosis of the disease in them was verified on the basis of comprehensive clinical and hematological criteria, the second (II) clinical group included 23 patients with
serologically confirmed infectious mononucleosis. In terms of the main clinical signs, the observation groups were not significantly different. Results. It was found that for children with infectious mononucleosis, such clinical features are typical: sudden onset of the disease (in 93.8 %) with fever higher than 37.5 °C (80 %), the presence of exudative tonsillitis (81.6 %), submandibular and cervical lymphadenopathy (in 90.7 %), difficulty in nasal breathing (in 78.4 %), and nasal voice (in 73.8 %). In confirmation of Epstein-Barr virus infectious mononucleosis, phenomena of exudative tonsillitis and lymphadenopathy were highly sensitive (90 and 95 %, respectively), but with a high proportion of false positive results. Conclusion. Thus, given the lack of diagnostic value of clinical-anamnestic and sonographic parameters in identifying Epstein-Barr virus infectious mononucleosis in children, as evidenced by low values of the likelihood ratio and risk indicators, their use is expedient only in the combination.
Key words: children, infectious mononucleosis, Epstein-Barr virus infection, diagnosis.
