CC BY
29
УДК 616.972-079.4
Кл1н1чн1 оцшки серолопчних метод1в д1агностики сиф1л1су
Захаров С. В., Захаров В. К.
ДЗ «Днтропетровська медична академ1я МОЗ Украгни»
Проведено порiвняльний аналiз спец^чносл i чутливостi трепонемних i нетрепонемних теспв у хворих на первинний, вторинний, раншй прихований сифiлiс i у пацieнтiв, що ранiше лкувалися з приводу сифiлiсу з не-гативними результатами нетрепонемних тестiв. Встановлено, що найбтьшу дiагностичну цiннiсть мае iмунний блотинг, особливо при ранньому прихованому сифтю. При первинному сифтю дiагностичнi можливостi iмун-ного блотингу поступаються реакцií флюоресценцií.
КлючовI слова: вторинний сифiлiс, нетрепонемний тест, первинний сифтю, раннiй прихований сифтю, трепо-немний тест.
Aктуальнiсть проблеми дiагностики прихо-ваного сифiлiсу визначасться такими осно-вними напрямками:
- по-перше, соцiальною значимiстю сифш-тично! шфекцп, що обумовлене збiльшенням питомо! ваги прихованого сифiлiсу [5, 11];
- по-друге, встановлення остаточного дiагнозу прихованого сифiлiсу, як раннього так i пiзнього, - завдання досить складне; у зв'язку i3 несвоечас-ним встановленням дiагнозу на раншй стадп ш-фекцп, вiдзначаеться збшьшення випадюв пiзнiх форм сифiлiсу, у тому чи^ i сифiлiсу нервово! системи, а також вродженого сифшсу [1, 2, 6];
- по-трете, це патоморфоз не тiльки ктшчних симптомiв сифштично! шфекцп, а й деяю особли-востi серологiчних реакцш, а саме низью потенцп сироватки кровi та хибно позитивнi результати дослщження серологiчних реакцiй [3, 10, 14].
Для лабораторно! дiагностики сифшсу засто-совуються прямi i непрямi методи дослiдження. Серед прямих метсдов дослiдження найбiльш перспективними вважаеться iмуноблотинг [7, 12, 13]. Результати, отримаш при дослiдженнi кож-но! з серолопчних реакцш на сифшс, залежать вщ вмiсту у сироватцi кровi дослiджуваного спе-цифiчних антитiл до антигенних детермiнант збудника сифiлiсу - Treponema pallidum [17].
Разом з тим, не вш реакцп, яю застосовуються для дiагностики сифiлiсу, е досить чутливими i спе-цифiчними, що призводить до дiагностичних поми-лок та несвоечасного призначення лщування. Усе це обумовлюе необхiднiсть удосконалення методiв дiагностики та визначення !х мiсця та значення серед загальноприйнятих методiв дослiдження [5, 8].
Одним з найбшьш перспективних метсощв дiагностики сифiлiсу е метод iмуноблотингу. 1муноблотиг е досить високоспецифiчним i чутли-
вим референтним методом, який може тдтверди-ти дiагноз сифшсу у пащенпв з позитивними або невизначеними результатами дослiджень, отрима-ними у тому числi за допомогою таких реакцш, як РПГА або 1ФА. За кордоном, з метою проведення диференцiйного дiагнозу мiж прихованим сифш-сом i хибно позитивними реакщями на сифiлiс, активно використовують iмуноблотинг [15, 16].
Метод iмуноблотигу е одним iз варiантiв iмуноферментного аналiзу, що полягае у одно-часному виявленнi:
- антитш до рекомбiнованих антигенiв;
- антитш до найбшьш iмуногенних детерм> нант блщо! трепонеми.
Метод мае досить високу чутливють i специ-фiчнiсть, а саме [16]:
- чутливють - 99-100 %;
- специфiчнiсть - 99,3-99,5 %.
Таю результати обумовлеш тим, що за допомогою електрофорезу роздшяють бiлки, глшо- i лшопротещи та максимально! специфiчностi iмуннi сироватки, якi використовуються для де-текцп моноклональних антитiл.
Метод iмуноблотингу дозволяе виявити ан-титша у сироватцi кровi та визначити антигени, що !м вiдповiдають, у залежностi вiд !х молеку-лярно! маси (15, 17, 47, КДа).
При порiвняннi дiагностикумiв, що мютять IgM та IgG, бiльшiсть дослщниюв вiддае перевагу саме IgG-iмуноблотингу, тому що вiн бiльш чутливий на вшх стадiях сифiлiсу [15].
Серед дерматовенеролопв Украши став-лення до даного методу ще не сформувалося, оскшьки ще не встановленi дiагностичнi мож-ливостi методу для хворих на ранш форми си-фiлiсу, не розроблеш клiнiчнi рекомендаци для застосування даного методу.
1-4 2017
Вщомо, що вже на первиннш стадн шф^ван-ня у KpoBi хворих на сифiлiс з'являеться велика кiлькiсть антитiл до pi3™x структур бшдо! трепо-неми. Специфiчнi антитiла у сироватцi кровi хворого можна визначити навт у iнкубацiйному пе-рiодi, але часпше за все 1х можна визначити тсля прояву перших клiнiчних симптомiв сифiлiсу.
Дослiдження, проведенi за кордоном, свщчать, що кiлькiсть полiпептидiв, що вступили в реакщю з неадсорбованою сироваткою кровi хворих, вiд первинного до вторинного сифiлiсу збiльшуeться.
Вщомо, що низькомолекулярнi бiлки блщо! трепонеми, особливо Тр 47 вщносять до анти-генiв, якi пов'язують пенщилш та е iндуктором антитiл як у первинному, так i вторинному пе-рiодах сифiлiсу. Тр 15 - це лшопротещи, i якщо виявляють у сироватцi кровi антитша до ньо-го, то це дозволяе з великою вiрогiднiстю дiа-гностувати первинний або вторинний сифшс. У вторинному перiодi найбiльш активно утво-рюються антитiла до мембранного бшка Тр 17.
Найбiльш iмунореактивними бiлками мемб-рани T. pallidum е 15,17,47 КДа. Бшьшють до-слiдникiв при порiвняннi IgM та IgG дiагности-кумiв вiддае перевагу IgG-iмуноблотингу, для якого властива бшьш висока чутливiсть на всiх стадiях сифiлiсу [8].
За iнформацiею деяких дослщниюв, чутли-вiсть методу при первинному, вторинному i ран-ньому прихованому сифiлiсi становила 100 %, а специфiчнiсть методу - 98 % [13].
Мета дослщження - ктшчна оцiнка чутли-востi i специфiчностi iмуноблотингу у хворих на ранш форми сифiлiсу.
Матерiали i методи. До дослiдження було включено:
Таблиця 1 - Чутлив1сть нетр1
- 215 хворих на ранш форми сифшсу (115 жiнок i 100 чоловiкiв, середнiй вш яких -31,5 ± 0,8 року);
- 50 порцш сироваток ^OBi здорових oci6 з негативними РЗК i РМП;
- 50 пащенпв, якi ранiше хворiли на ранш форми сифшсу та були знян з диспансерного обл^ у зв'язку з негативацieю КСР у встанов-ленi дiючими нормативними документами МОЗ Украши термiни.
Критери виключення з дослщження:
- ваптшсть;
- захворювання на туберкульоз, В1Л / СН1Д, вiруснi гепатити;
- пацieнти, як хворiли на сифiлiс вдруге;
- вш до 18 рокiв та понад 55 роюв. Дiагноз рiзних форм сифiлiсу було встанов-
лено таким чином:
- дiагноз первинного сифiлiсу - у 30 (14 %) ошб, серед них 11 жшок i 19 чоловшв;
- дiагноз вторинного сифшсу - у 45 (21 %) ошб, серед них 27 жшок i 18 чоловтв;
- дiагноз раннього прихованого сифiлiсу - у 140 (65 %) осiб, серед них 72 жшки i 68 чоловтв.
Для проведения дослщжень використовувались:
- РМП (реакцiя мшропрециштацп);
- РЗК (реакщя зв'язування комплементу з кардюлшшовим та трепонемним антигенами);
- Р1Ф (реакцiя iмунофлюоресценцil у двох модифкащях - Р1Ф-200 i Р1Ф-абс);
- 1ФА (iмуноферментний аналiз з визначен-ням IgM та IgG окремо);
- 1Б (iмуноблотинг - метод ELISA) Результати та Тх обговорення. Результати
вивчення чутливостi нетрепонемних i трепо-немних тестiв у обстежених пащенпв наведенi у Табл. 1-3.
гемних i трепонемних теспв
Групи пащенпв Юль-KicTb пащенпв у груш, n РМП РЗК Р1Ф абс. Р1Ф 200 1ФА 1муно-блотинг РПГА
Кл. Ag | Тр Ag
%%
Сифшс первинний 30 90,1±2,3 70,1±3,2 88,4±2,1 97 98 38,4±2,1 100 95,7±2,2
Сифшс вторинний 45 100 99,3±1,5 100 100 100 100 100 100
Сифшс прихова-ний раннш 140 93,2±1,4 92,4±2,0 96,1±1,4 98,1±1,3 96,8±1,4 98,1±1,0 100 97,1±1,0
Особи, ЯК1 ранше хворши на сифшс (з негатив-ним РМП i РЗК) 50 - - - 48,3±2,0 57,4±2,3 60,1±2,1 65,1±1,8 58,1±1,7
У хворих на первинний сифшс, як видно з Табл. 1, чутливють теспв була такою:
- найменш чутливою з ус1х реакцш була РЗК з кардюлшшовим антигеном - реакщя позитивна у (70,1 ± 3,2) %;
- бiльш чутливими були:
1) РМП - (90,1 ± 2,3) %;
2) РЗК з трепонемним антигеном -
(88,4 ± 2,1) %;
- найбiльш чутливими були:
1) Р1Ф-абс - 97 %;
2) Р1Ф-200 - 98 %;
3) РПГА - (95,7 ± 2,2) %.
Чутливiсть iмуноблотингу була достовiрно вищою, нiж чутливiсть РЗК, РМП, РПГА i 1ФА. Як видно з Табл. 1, чутливють iмуноблотингу при первинному сифiлiсi - 100%, перевищуючи чутливiсть усiх теспв, окрiм Р1Ф. Чутливiсть усiх нетрепонемних i трепонемних тестiв, якi нами застосовувались у хворих на вторинний сифiлiс, у тому числi й iмуноблотингу, була позитивною у 100% (тобто !х чутливiсть становила 100 %).
Отриманi нами результати свщчать про не-доцiльнiсть застосування iмуноблотингу, РПГА та 1ФА при дiагностицi ще! форми сифiлiсу.
У хворих на раннш прихований сифiлiс чутливють теспв становила:
- РМП - (93,2 ± 1,4) %;
- РЗК з кардiолiпiновим антигеном -(92,4 ± 2,0) %;
- РЗК з трепонемним антигеном - (96,1 ± 1,4) %;
- трепонемних реакцiй:
1) Р1Ф-абс - (98,1 ± 1,3) %;
2) Р1Ф-200 - (96,8 ± 1,4) %;
3) РПГА - (97,1 ± 1,0) %;
4) 1ФА - (98,1 ± 1,0) %.
Позитивнi результати 1Б були у 100 % хворих на раннш прихований сифшс. Потрiбно звернути увагу на те, що позитивш результати iмуноблотингу були отримаш навiть у хворих iз слабо позитивними результатами iнших теспв. Отриманi нами результати дослiдження дозво-ляють стверджувати, що чутливiсть 1мунобло-тингу при цiй формi сифшсу становить 100 % i перевищуе чутливють шших тестiв, як нетрепо-немних, так i трепонемних.
Метод iмуноблотингу дозволяе дати оцшку кожному iз рекомбiнантних бшюв у формуваннi загаль-ного результату реакци. Було використано кшькю-ний аналiз iмуноблотингу за iндексом антитш:
- Тр IgM:
1) R < 0,8 - негативний результат;
2) R = 0,8-1,1 - сумшвний результат;
3) R > 1,1 - позитивний результат;
- Тр IgG: Тр 15 кДа, Тр 17 кДа, Тр 47 кДа:
1) R < 0,8 - негативний результат;
2) R = 0,8-1,1 - сумшвний результат;
3) R > 1,1 - позитивний результат.
Як видно з Табл. 2, метод 1Б е досить чут-ливим при дiагностицi первинного i вторинно-го сифшюу та раннього прихованого сифшюу. Максимальш шдекси утворення антитш до ре-комбшованих антигешв Treponema pallidum Тр 15 кДа, Тр 17 кДа, Тр 47 забезпечують 100-вщ-соткову чутливють методу iмуноблотингу при раншх формах сифшюу.
Як видно з Табл. 3, при раншх формах сиф1-люу, серед трепонемних реакцш:
- найбшьш специфiчним тестом е iмунобло-тинг;
- другу позищю займае Р1Ф;
- третю позици займае РПГА.
Таблиця 2 - Середн1 1ндекси утворення антитш у хворих на сифшс за результатами 1муноблотингу
Групи пащенпв К1льк1сть пащенпв у груп1, n Тр IgM Тр IgG
Тр 15 кДа Тр 17 кДа Тр 47 кДа
Сифшс первинний 30 R > 2,6±1,6 R > 2,5±0,2 R > 6,5±0,3 R > 2,1±0,1
Сифшс вторинний 45 R > 1,4±0,1 R > 3,5±0,1 R > 5,0±0,2 R > 2,5±0,3
Сифшс раннш прихований 140 R > 1,2±0,1 R > 2,8±0,5 R > 5,2±0,1 R > 2,7±0,2
Особи, як1 ран1ше хвор1ли на сифшс (з негативним РМП i РЗК) 50 - R > 1,1 R > 1,4±0,1 R > 1,2±0,1
Таблиця 3 - Специф1чн1сть трепонемних тест1в у хворих на сифшс
Групи пац1ент1в Кшьшсть пац1ент1в у груш, n Р1Ф абс. Р1Ф 200 РПГА 1ФА 1муно-блотинг
%%
Сиф1л1с первинний 30 98 99 96 98 99
Сиф1л1с вторинний 45 99 99 100 100 100
Сиф1л1с раннш прихований 140 97 99 97 96 100
Реакщя 1ФА з одночасним визначенням та до блщо! трепонеми е найбшьш ефективним методом дiагностики первинного сифiлiсу, який поступаеться тiльки iмуноблотингу. Необхiдно враховувати те, що при ощнюванш результата дослщження Р1Ф можлива суб'ективна ощнка реакцп. РПГА е досить щнним дiагностичним тестом при всiх формах сифшсу, але найбшьш чутливим вш е при шзшх формах сифшсу.
Позитивш результати 1ФА повиннi бути тд-твердженi дослiдженням iнших трепонемних тестiв, наприклад РПГА, краще за iмунобло-
тинг. Р1Ф рекомендуеться застосовувати у тих випадках, коли не ствпадають результати 1ФА, РПГА або iмуноблотинг.
Аналiзуючи вище наведенi даш Табл. 2 i 3, можна дшти висновку, що 1ФА, РПГА та iму-ноблотинг е високочутливими реакщями, якi залишаються тривалий час (понад 2 роки) по-зитивними у хворих, що лшувались з приводу сифшсу. Ц особливосп трепонемних тес-тiв роблять неможливим 1х використання при встановленнi вилшовносп, а також у практицi акушерiв-гiнекологiв.
Висновки
1. Реакцiя iмуноблотингу мае досить висок дiагностичнi можливостi; так, метод iмунобло-тингу е бшьш чутливим методом дiагностики сифiлiсу у порiвняннi з РМП, РЗК i РПГА.
2. 1муноблотинг е бшьш шформативним у порiвняннi з iмуноферментними системами, якi застосовуються для скриншгових дослiджень, тому що визначае антитша до окремих анти-генiв T. pallidum. Останне свщчить про те, що даний метод е досить щнним при дiагностицi прихованого сифшсу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Баркалова Е. Л. Диагностика нейросифили-са: современное состояние проблемы. Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н. А. Торсуева. 2006. №1-2 (12). С. 116 - 119.
2. Баркалова С. Л. Прогнозування розвитку патолопчного процесу при раншх формах нейросифшсу : Автореф. дис. ... д-ра мед. наук. Харюв, 2012. 25 с.
3. Дмитриев Г. А., Фриго Н. В. Сифилис. Дифференциальный клинико-лабораторный диагноз. М. : Медицина, 2004. 363 с.
4. Захаров С. В., Захаров В. К. Социальные и клинические особенности раннего скрытого сифилиса. Укр. журнал дерматовенерологии и косметологии. 2010. № 3 (58). С. 154 - 155.
5. Захаров В. К., Дюдюн А. Д., Захаров С. В. Прихований сифшс : Навч. поабн. Дшпро-петровськ, 2011. 121 с.
6. Катунин Г. Л., Китаева А. В., Фриго Н. В. [и др.]. Особенности клинического течения нейросифилиса на современном этапе. 3-й Всероссийский конгресс дерматовенерологов : Тез. научн. работ. Казань, 2009. С. 93.
7. Кубанова А. А., Фриго Н. В., Ротанов С. В. [и др.]. Опыт использования метода иммуно-
3. Метод iмуноблотингу е дiевим методом дослщження при проведенш диференцшного дiагнозу мiж прихованим сифшсом i хибнопо-зитивними реакщями.
4. 1муноблотинг може бути додатковим або альтернативним шшим тестам (1ФА, РПГА) методом. Для включення його до медичних стандарта в якост референтного методу при дiагностицi прихованого сифшсу необхщш по-дальшi дослщження.
блотинга для диагностики сифилиса. Вестник дерматологии и венерологии. 2006. № 2. С. 3 - 11.
8. Кувшинов М. В., Чепуренко Н. В., Обрядина А. П. Комплексный подход к серологической диагностике сифилиса. Актуал. вопросы дерматовенерологии и косметологии: «Материалы 5 съезда дерматологов и венерологов республики Беларусь. Минск, 2006. С. 68 - 71.
9. Мавров Г. И., Щербакова Ю. В. Скрытый си-
филис на современном этапе. Укр. журнал дерматовенерологии и косметологии. 2003. № 4 (11). С. 58 - 62.
10. Мавров Г. I., Счисльонок Н. В. Сучасш тд-ходи до дiагностики сифшсу iз застосуван-ням реакцп пасивно! гемаглютинацн (РПГА) : Метод. рекоменд. К., 2008. 21 с.
11. Наказ МОЗ Укра!ни «Сучасш пщходи до ла-бораторно! дiагностики сифшсу» № 997 вщ 22.11.2013 р.
12. Соколовский Е. В., Фриго Н. В., Ротанов С. В. [и др.]. Руководство по лабораторной диагностике сифилиса в странах Восточной Европы. Вестник дерматологии и венерологии. 2008. № 5. С. 87 - 96.
13. Стратегии и лабораторные методы для усиления эпиднадзора за инфекциями, передаваемыми половым путем. 2012 г. (рабочая группа ЮНЭЙДС) ВОЗ по глобальному эпиднадзору за ВИЧ/СПИДОом и ИППП. -ВОЗ. - 2014. - 100 с.
14. Табуйка О., Мушет Г. К. К вопросу об оптимизации диагностики скрытого сифилиса. Укр. журнал дерматовенерологии и косметологии. 2011. № 1 (40). С. 78 - 82.
15. ФригоН. В., Ротанов С. В., Нестеренко В. И. [и др.]. Результаты изучения диагностической эффективности новой тест-системы линейного иммуноферментногоанализа "Inno-Lia TM Syphilis score". Клиническая лабораторная диагностика. 2006. № 3. С. 36 - 41.
16. Фриго Н. В., Дударева Л. В., Ротанов С. В., Иванов Н. М. Иммуноблотинг в диагностике ранних форм сифилиса. Вестник дерматологии и венерологии. 2008. № 3. С. 57 - 62.
КЛИНИЧЕСКИЕ ОЦЕНКИ СЕРОЛОГИЧЕСКИХ МЕТОДОВ ДИАГНОСТИКИ СИФИЛИСА
Захаров С. В., Захаров В. К.
ГУ«Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины»
Проведен сравнительный анализ специфичности и чувствительности трепонемных и нетрепонемных тестов у больных первичным, вторичным, ранним скрытым сифилисом и у пациентов, ранее лечившихся по поводу сифилиса с отрицательными результатами нетрепонемных тестов. Установлено, что наибольшей диагностической ценностью обладает иммунный блотинг, особенно при раннем скрытом сифилисе. При первичном сифилисе диагностические возможности иммунного блотинга уступают реакции флюоресценции.
Ключевые слова: вторичный сифилис, нетрепонем-ный тест, первичный сифилис, ранний скрытый сифилис, трепонемный тест.
17. Kubanova A., Rotanov S., Frigo N. et al. The quality control system of syphilis serological diagnostics in Russian Federation. 18th Conference of ISSTDR in conjunction BASHH. 2S06. 1.07.2009, London. P. 214.
1S. Черешне В. А. Сифилис: иммунитет и лабораторная диагностика. Екатеринбург : Урал. UPAH, 2006. 3S7 с.
19. Ebel A., Vaneste I., Cardinaels M. [et al]. Validation of the INNO-LIA syphilis kitas a confi-matory assay for Treponema pallidum antibodes. I. Clin. Microbiol. 2000. Vol. 3S. P. 215 - 219.
20. Hagedorn H., Kramina-Hagedorn I., de Boss-cherek M. [et al]. Evolution of INNO-LIA syphilis assay as a confirmatory Test of syphilis. I. Clin. Microbiol. 2002. Vol. 40. P. 973 - 97S.
21. Sambri V., Marandony A., Eger C. [etal]. Western immunobloting with five Treponema palli-dum antigens for diagnosis by western blotting technique. CVI. 2001. Vol. S. P. 534 - 539.
CLINICAL EVALUATIONS OF SEROLOGICAL METHODS FOR DIAGNOSING SYPHILIS
Zakharov S. V., Zakharov V. K.
"Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health Care of Ukraine" SI
A comparative analysis of the specificity and sensitivity of treponemal and non-treponemal tests in patients with primary, secondary, early latent syphilis and in patients previously treated for syphilis with negative results of non-treponemal tests has been carried out. It has been established that immune blocking has the greatest diagnostic value, especially under early latent syphilis. Under primary syphilis, the diagnostic capabilities of immune blotting are inferior to the fluorescence reaction.
Keywords: early latent syphilis, non-treponemal test, primary syphilis, secondary syphilis, treponemal test.
Захаров Сергей Вячеславович - кандидат медицинских наук, доцент кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия».
Захаров Вячеслав Константинович - кандидат медицинских наук, доцент кафедры кожных и венерических болезней ГУ «Днепропетровская медицинская академия». zakhar.-s@iru
