CC BY
43
2. Баззел Р.Д. Информация и риск в менеджменте. - М. : Изд-во "Финстатинформ",
1994. - 287 с.
3. Бартон Т. Комплексный подход к риск-менеджменту: стоит ли этим заниматься / Т. Бартон, У. Шенкир, П. Уокер. - М. : Изд. дом "Вильямс", 2003. - 208 с.
4. 1ванов Г.П. Антикризисное управление / Г.П. 1ванов и др. - М. : Изд-во "ЮНИТИ",
1995. - 317 с.
5. 1ванюта С.М. Антикризове управлшня : навч. поабн. / С.М. 1ванюта. - К. : Центр навч. лгг-ри, 2007. - 288 с.
6. Вгглшський В.В. Концептуальт засади ризикологп у фшансовш дiяльностi / В.В. Вгглшський // Фшанси Украши. - 2003. - № 3. - С. 3-9.
7. Гранатуров В.М. Ризики тдприемницько'1 дiяльностi. Проблеми аналiзу / В.М. Гра-натуров, О Б. Шевчук. - К. : Вид-во "Зв'язок", 2000. - 152 с.
8. Карминский А.М. Информатизация бизнеса / А.М. Карминский, П.В. Нестеров. - М. : Изд-во "Финансы и статистика", 1997. - 232 с.
9. Клейнер Г.Б. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность / Г.Б. Клейнер, В.О. Гамбовцев, Р.М. Качалов. - М. : Изд-во "Экономика", 1997. - 296 с.
10. Т1машова Л. 1нформацшт технологи в антикризовому управлшш пщприемствами / Л. ^машова, О. Степаненко // Науковий вюник ДПА Украши. - 1рпшь : Вид-во АДПС Украши, 2003. - № 4. - С. 33-39.
11. Уткин Э.А. Антикризисное управление / Э.А. Уткин. - М. : Ассоциация авторов и издателей "Тандем". Изд-во ЭКМОС, 1997. - 400 с.
12. Штангрет А.М. Антикризове управлшня пщприемством : навч. поабн. / А.М. Штангрет, О.1. Копилюк. - К. : Вид-во "Знання", 2007. - 335 с.
13. Шелехов, Бигдаш. 1нформацшш системи в керуванш ризиками / Бигда Шелехов // Банковские технологии. - 1998. - № 2. - С. 25-35.
Артыщук И.В. Управление рискозащищенностью предприятия
Рассмотрен алгоритм управления риском и предложена система рискозащи-щенности предприятия. Исследованы возможные способы расчета и измерения уровня риска, а также методы управления им.
Ключевые слова: антикризисное управление, риск, риск-менеджмент, управление риском, система рискозащищенности предприятия, методы управления риском, финансовые показатели-индикаторы риска, относительная оценка риска, качественный анализ риска, оценка эффективности управления риском.
Artischuk 1.В. Risk-protection management of enterprise
The algorithm of management a risk is considered and the system of risk-saving enterprise is offered. The methods of calculation and measuring of risk level, and also management methods, are investigational possible by him.
Keywords: anti-crises management, risk, risk-management, management, system of risk-saving enterprise, methods of management a risk, financial indexes-indicators of risk, relative estimation of risk, high-quality analysis of risk, evaluation of efficiency of management a risk, a risk.
1СТОРИЧНИЙ ГЕНЕЗИС РОЗВИТКУ ШДПРИСМНИЦТВА В КОНТЕКСТ! ЕКОНОМ1ЧНИХ ВЧЕНЬ
Розглянуто юторичну еволющю становлення тдприемництва та з'ясовано його основш штерпретаци у поглядах вчених, представниюв рiзних економiчних течш i шкш. Встановлено, що у законодавчш базi Украши е i конкретне визначення термша
1 Наук. кер1вник: проф. М.В. Римар, д-р екон. наук - ЛД1НТУ 1м. В. Чорновола НУ "Льв1вська полггехшка"
УДК 330.1:334.722 (091)
ЛД1НТУím. B'i
Acnip. О.Н. Бешлей1 -
'ячеслава Чорновола НУ "Львiвcька полтехшка
мпiдприeмництвом, проте бшьшють вчених не погоджуються з таким баченням, адже вважають його таким, що не повнiстю розкривае це поняття. Саме тому кожен з ук-ра!нських науковцiв, яю розглядали теорiю пiдприeмництва, пропонують сво! визна-чення термiна. На сьогодш ця теорiя все ще залишаеться не сформульованою до кш-ця, що дае змогу наступним дослщникам й надалi вивчати феномен тдприемництва та розглядати його через призму рiзних наук.
Ключовi слова: тдприемець, пiдприемництво, пiдприемницька дiяльнiсть.
Шдприемництво е одним 1з вид1в сфери д1яльност1 людини, що дае значний поштовх до розвитку економжи. З давтх чаЫв 1 до сьогодт дослщ-ники активно працюють над вивченням цього феномену та з'ясуванням його основних понять. Багато вчених присвятили щле життя дослщженням тд-приемництва, проте й дос немае остаточного його визначення. Це пов'язано з тим, що шдприемницька д1яльтсть належить до сфер, як постшно розвива-ються та вдосконалюються у процес розвитку суспшьства, його науково-тех-тчного прогресу, а отже, така д1яльтсть потребуе постшного вивчення щодо змш у сусшльному житл.
Метою дослщження е розкриття юторичного генезису розвитку тдприемництва через призму економ1чних вчень.
Вщомими представниками етапу впровадження тдприемництва у сферу економжи е вчеш Р. Кантшьйон, А. Смгг, Ж-Б. Сей, А. Маршал. Чима-лий внесок у розвиток теори тдприемництва зробив вчений-економют Й. Шумпетер, який спрямував д1яльтсть тдприемця у новому напрямку. Наступт новаторськ ще! запропонували так сучаст дослщники, як: В. Зом-барт, М. Вебер, П. Друкер, П. Самуельсон.
В Укра!т активне вивчення економютами тдприемництва вщбулося шсля проголошення незалежност держави \ тривае до сьогодтшнього дня. Серед в1тчизняних науковщв, як здшснили свш внесок у розвиток шд-приемницько! д1яльност1 е: З. Варналш, Г. Геець, I. Дмитр1ев, В. Зубов, Л. Кривега, А. Косих, С. Реверчук.
Враховуючи думки вчених, представниюв р1зних економ1чних шкш та течш, юнуе велика кшьюсть визначень теори тдприемництва, початок яких сягае перюду середньов1ччя. Саме в цю епоху з'являеться мерканташзм, що значно змшив економжу, перетворивши господарську систему з натурально-феодально! у ринково-шдприемницью вщносини. Цей перюд розвивався в два етапи, як характеризувалися фокусуванням держав на нагромаджент грошей та дорогощнних метал1в (раннш меркантил1зм) \ всеб1чнш шдтримщ торпвл1 (шзнш меркантил1зм). Для раннього меркантил1зму характерним бу-ло нагромадження дорогощнних метал1в у кра!ш, що досягалося завдяки за-гальному контрол1 грошового об1гу та чггко сформованш зовтшнш торпвль А шзнш меркантил1зм дозволив торговцям розкрити сво! шдприемницью можливосп, тому що вони повинт були закупляти продукщю чим дешевше, щоб пот1м 1мпортувати !! за вищими щнами, заробивши на цьому для себе \ для кра!ни.
Теор1я мерканташзму проюнувала досить тривалий час, поки не зазнала критики з боку вчених, серед яких - англшський економют, банюр Р. Кантшьйон та фшософ Д. Г'юм, як були твердо переконаш, що ще! ще! течи ставили в залежтсть нащональне багатство кра!ни вщ р1вня розвитку виробництва.
Шзшше Р. Кантшьйон став першим, хто bbïb у науковий o6ir поняття "тдприемець" (entrepreneur, що у перекладi з французько! означае "посеред-ник"). "Р. Кантшьйон визначав тдприемця як людину, яка за певну щну ку-пуе засоби виробництва, щоб виробити продукщю i продати ïï з метою отри-мання прибутку, i яка, зазнаючи необхiдних витрат, не знае наперед, за якими щнами вона зможе реашзувати свою продукщю" [1]. Тобто, на думку автора, тдприемець - це суб'ект, дiяльнiсть якого тюно пов'язана з ризиком, який ви-магае вiд нього великих умшь не лише передбачати рiзнi ситуацiï, а й вмгти до них прилаштовуватись та приймати правильш рiшення. Варто зазначити, що здебшьшого пiдприемництвом у тi часи займалися лихварi, ремiсники, купцi, як мали пiдтримку вiд держави i володши необхiдними для пщ-приемця здiбностями. Згодом, у своему розвитку, шдприемницька дiяльнiсть отримала бiльше свобод, а мерканташзм зазнав критичних висловiв з боку економiстiв.
Критика меркашжшзму запроваджуе нову течiю економiки, основним баченням я^ сприяв стрiмкий розвиток тдприемництва та переосмислення дiяльностi шдприемщв на користь виробництва, а не обмшу. Ця течiя отримала назву класично'' школи полiтекономiï.
Одним iз представникiв класичноï полiтичноï економи е англiйський економiст А. Смгг. Використовуючи принцип термiна "laisser faire" ("природ-ний порядок"), який ввели фiзiократи, вчений обгрунтував економiчну поль тику держави, що була моделлю вiльного пiдприемництва. Отож, на думку вченого, лише шдтримуючи приватнi штереси пiдприемцiв та надаючи 1м вiльноï конкуренци, можна здiйснити правильний розподш ресурсiв та задо-вольнити необхщш суспiльству потреби. "Пiдприемець, за висловом А. Смь та, е власником, який ще на економiчний ризик заради реалiзацiï певноï ко-мерцшно! iдеï та отримання прибутку. Пщприемець плануе, органiзовуе ви-робництво та розпоряджаеться його результатами" [2, с. 32]. У цей перюд основна характеристика тдприемництва спрямовуеться не лише на ризикова-ност дiяльностi, а й на отриманш доходу вщ дiй пiдприемцiв.
1ншим вiдомим вченим класичноï школи е французький економют Ж-Б. Сей, який зробив вагомий внесок у розумшня поняття "пщприемництво". Вiн вбачав тдприемця як основу економiчного прогресу, а тому вважав, що ним мав бути представник ел^и, який вiдрiзнявся б вщ решти сво!ми оргаш-заторськими та розумовими здiбностями. Аргументував вчений це тим, що для ведення пщприемницько! дiяльностi потрiбно вмiти управляти не тiльки процесом виробництва, а й самими робгтниками, обдумувати та впроваджу-вати новi технологи i при цьому постшно ризикувати, тому лише одинищ мо-жуть займатися такою дiяльнiстю [3, с. 240-241].
Представником класично! школи був також шмецький дослiдник Й. фон Тюнен. Вiн пов'язував пщприемницьку дiяльнiсть з ризиком та був впев-нений, що "не юнуе такоï страховоï компани, яка застрахуе вiд будь-якого виду ризику, пов'язаного з бiзнесом. Завжди частину ризику повинен брати на себе пщприемець" [4]. Щоб отримати дохщ, на думку дослщника, пщ-приемець повинен використовувати шноваци, якi безпосередньо стосувались
ново! техшки. Й. фон Тюнен багато працював i над використанням матема-тичних розрахунюв в економiцi, якi застосовував у веденш власного госпо-дарства, цим самим заклавши фундамент для розвитку маржин^зму.
Так, кшець Х1Х ст. вiдзначився використанням маржинального аналь зу в економiцi та заснуванням неокласично! теори. Для маржиналiзму харак-терним було використання категори "гранично! корисностГ' та 11 математичнi розрахунки у вивченш рiзних економiчних процеЫв, що пов,язанi з рiвнова-гою у господарськiй системi.
Вiдомим представником ще! течи е англiйський економют А. Маршалл, який став фундатором неокласично! теори. Дослiдник, вивчаючи еко-номiку, також зробив свш внесок у розвиток пiдприемництва. А. Маршалл здшснив подiл "ушх шдприемщв на двi категори:
1) тих, хто йде уторованим шляхом { отримуе винагороду у вигляд1 нормального прибутку, який входить до витрат виробництва I е винагоро-дою висококвал1ф1ковано1 категори учасниюв виробництва;
2) тих, хто вщкривае нов1 та иокращет методи господарювання, отриму-ючи додатковий дохщ" [3, с. 491].
1де! вченого та його попередниюв характеризували перший етап розвитку шдприемництва, основним фактором якого був ризик та шдивщуальш якост пiдприемця.
Наступний етап, який сформував бшьш сучасне бачення поняття "шдприемництва", започаткував економют Й.А. Шумпетер. У свош книзi Теорiя економiчного розвитку" автор писав: "...всередиш економiчноl системи е джерело енергп, що викликае порушення рiвноваги. Якщо це так, то мае юну-вати й суто економiчна теорiя господарського розвитку, яка спираеться не тшьки на зовшшт фактори, що спричиняють рух економiчноl системи вiд одного стану рiвноваги до iншого. Якраз таку теорш я спробував розробити" [5, с. 53]. Запорукою усшху в його теори е впровадження нововведень. Саме шноваци необхiдно вводити у виробництво, щоб уникнути рутинност проце-су, який не дае змогу передбачати майбутне. 1нноватором у цш систе-мi Й.А. Шумпетер бачить шдприемця, але ним може бути не тшьки одна особа, а й декшька, цим самим автор порушив погляди попередшх вчених.
Дослщник говорив, що "шдприемцями (т1егпеЬтег) ми називаемо господарських суб'ек^в, функцiею яких е якраз виконання нових комбшацш i якi е його активним елементом" [5, с. 169]. До таких комбшацш вчений вщшс не лише виготовлення нового блага для споживачiв, а й новi методи його ви-робництва, сировину, яка до того ще не використовувалась, освоення нових ринюв збуту та проведення реоргашзаци щодо змши становища на ринку, монопольного або знищення монополй. Пiдприемець, тобто новатор, iснуе до того часу, поки здшснюваш новi комбшаци не стануть буденними i звичними для вЫх, тобто масово будуть запровадженш у виробництво. Надалi знову ви-никне необхiднiсть в iнновацiях, для задоволення потреб споживачiв, шляхом рацюнального використання пiдприемцями сво!'х умiнь, щоб реалiзувати !х на практицi у виробнищт
Вчений-економiст Й.А. Шумпетер розглядав теорда пiдприемництва через призму новаторства та шновацшного характеру ведення господарства,
цим самим трактувавши тдприемця як новатора. Вчення дослщника-неокла-сика було завершенням другого етапу, що стало поштовхом для продовження вивчення теори тдприемництва наступними вченими. Еволющя тдприемництва продовжилась у вченнях неолiбералiстiв, яскравими представ-никами яких стали дослщники неоавстршсько1 школи (Л. фон Мiзес та Ф. фон Хайек). Основт прюритети неолiбералiзм вбачав у приватнiй власност^ якiй надавалась значна роль в економiчнiй полiтицi краши; у всебiчнiй пщ-тримцi пiдприемцiв та створенш для них сприятливих умов дiяльностi; у вiльному цiноутвореннi та бшьш лояльному формуваннi само1 економiки.
Принципи вчення дослщниюв неоавстрiйськоï школи стали початком третього етапу розвитку тдприемництва. Для цього перюду характерним для вчених було акцентування на шдивщуальних рисах тдприемця, а також його вплив на рiвновагу в ринковш системi. Кожен Ï3 вчених мав своï погляди на особу тдприемця, але загалом основу вони вбачали у смiливостi та самос-тшносп його щодо прийняття рiшень.
Так, наприклад, Л. фон М1зес вважав, що "Пщприемець - це завжди спекулянт. Це людина, яка мае справу з невизначеними обставинами майбутнього. Устх тдприемця чи невдача залежать вщ точност передбачу-вання невизначених подш. Якщо вiн не зможе зрозумгти, чого варто очжува-ти, то вш приречений. Сдиним джерелом, з якого виникае пщприемницький дохщ, е його здатнiсть краще, тж iншi, прогнозувати майбутнiй попит спожи-вачiв" [6, с. 274]. Таю основт поняття вбачав дослщник у дiяльностi пщ-приемця та заклав фундамент для вивчення теори тдприемництва своï учням.
Одним з учтв Л. фон Мiзеса був вщомий економiст Ф. фон Хайек, який також зробив свш внесок у розвиток тдприемництва. Дослщник, як i його вчитель, вивчав рiвновагу, яку здебшьшого пов'язують з невизначешс-тю. Загальноекономiчну рiвновагу розглядають Ф. фон Хайек не як зви-чайний економiчний стан, а як тенденцш. Одержання прибутку пщприемця-ми - це пошук нових можливих ршень: новi методи виробництва, способи оргатзаци, шляхи збуту, якi до того шхто не використовував, це основна мета дiяльностi пiдприемництва, результат я^ передусiм залежить вiд компе-тентностi пiдприемця. Такi iдеï стали основою для наступних поколшь вче-них-економiстiв.
Значний iнтерес зумовлюе теорiя пiдприемництва, яку описали П. Друкер та С. Самуельсон, що розкривае сучасш погляди дослщниюв на пщприемницьку дiяльнiсть. У зарубiжнiй лiтературi з економiки iснуе багато визначень тдприемництва, тому американський вчений П.Ф. Друкер вирь шив запропонувати свое бачення, яке, на його думку, найбшьше розкривало б суть цього поняття. Керуючись твердженням Й.А. Шумпетера, П.Ф. Друкер вважав: "нововведення е особливим шструментом пiдприемцiв, засобом, за допомогою якого вони i використовують змiни як сприятливу можливiсть для здшснення своïх задумiв у сферi бiзнесу та послуг^У завдання пщ-приемцiв входить цiлеспрямований пошук джерел нововведень, а також змш та ix ознак, що вказують на можливiсть досягнення успiху" [7, с. 48]. Тобто основний акцент учений спрямував на управлшсью здiбностi тдприемця, що
спонукають його до ефективного використання шновацш у свош дiяльностi та сформували четвертий етап розвитку шдприемницько1" теори.
1нший сучасний вчений П. Самуельсон у сво1'х працях про шдприемництво особливу увагу придiляв соцiальнiй справедливость Дослщник вважав, що краша не може гордитись своею економжою в той час, коли дь яльшсть пiдприемцiв не враховуе соцiальнi потреби ïï працiвникiв та не ство-рюе для них рiвнi умови у виршенш соцiальних проблем. Вивченню шд-приемництва придiлялась значна увага з боку багатьох вчених, тому юнуе безлiч тлумачень цього поняття. Однак остаточне твердження до кшця не визначене, чим спонукае дослщниюв й надалi працювати над теорiею шд-приемництва.
Серед багатьох дослщниюв вагоме мiсце посiдають i економюти на-шоï держави, якi вивчали генезис пiдприемництва, що грунтуеться на досвщ зарубiжних учених з використанням втизняних економiчних дослiджень та врахуванням законодавчоï бази краïни. Визначення науковщв, якi поширю-ються в економiчнiй та юридичнiй лiтературi iстотно вiдрiзняються, "у де-яких науковцiв на перший план при визначенш поняття "шдприемництво" виходить прагнення отримати прибуток (В. Бобров, А. Крутик, А. Шменова); у шших iнновацiйний та нестандартний шдхщ до вирiшення справ (С. Дзю-бик, О. Ривак, В. Мединський, Л. Шаршукова); у трета ризиковий характер пiдприемницькоï дiяльностi (В. Мельничук, В. Онищенко)" [8].
Протягом останшх рокiв в Укрш'ш було опублiковано низку робiт, в яких аналiзуються конкретнi проблеми розвитку шдприемництва, а саме: ю-торичш аспекти формування нацiонального пiдприемництва (С. Злупко, О. Кузьмш), особливостi становлення та розвитку малих пiдприемств в Укра-rni (Н. Беренда, В. Бородюк, М. Долiшнiй, С. Реверчук), функци, види шд-приемницько1' дiяльностi та методи пiдвищення ефективностi функщонуван-ня малих форм господарювання (З. Варналш, З. Герасимчук, С. Дзюбик) фь нансове обслуговування пiдприемницькоï дiяльностi (Ю. Буряк, М. Крупка).
1нший вiтчизняний вчений А.П. Самiйленко у свош пращ вказуе, що "у категори "шдприемництво" видшено речовий змют, який розкривае його взаемозв'язок з розвитком сучасно1' системи продуктивних сил. Враховуючи те, що основною тенденщею розвитку е усуспiльнення продуктивних сил... то очевидним е те, що в даному аспектi шдприемництво розглядаеться як форма найбшьш динамiчних i новаторських господарсько-органiзацiйних взаемодiй самостшних суб,ектiв. Вiдповiдно до цього, характер усуспшьнення виробництва визначае передумови та чинники розвитку пiдприемництва в сучас-них умовах" [9].
Варто також звернути увагу на роз'яснення науковця Г. Гееця та його соратниюв ролi пiдприемництва як виду господарсько1', органiзацiйноï та уп-равлшсько1" дiяльностi, що сфокусована на отримання прибуткiв. Визначення, яке враховувало найголовнiшi зарубiжнi та вiтчизнянi думки, сформував вь домий украшський науковець З. Варналш, характеризуючи пiдприемництво як "тип господарсько1' поведiнки пiдприемцiв з оргашзацп розробок виробництва i реалiзацiï благ з метою отримання прибутку i сощального ефекту" [2, с. 35].
Хоч у законодавчш 6a3i Украши е i конкретне визначення термша "шдприемництво", бшьшють вчених не погоджуються з таким баченням, а-дже вважають його таким, що не повшстю розкривае це поняття. Саме тому кожен з украшських науковщв, якi розглядали тeоpiю пiдпpиемництвa, про-понують сво! визначення термша. Проте на сьогодш ця тeоpiя все ще зали-шаеться не сформульованою до кшця, що дае змогу наступним дослщникам й нaдaлi вивчати феномен тдприемництва та розглядати його через призму piзних наук.
Лггература
1. Гребенюк В.В. Про необхщтсть розвитку малого тдприемництва як особливого сектору еконошки Украши / В.В. Гребенюк. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www. nuwm .rv.ua/metods/asp/v39ek. html.
2. Варналш З.С. Основи тдприемництва : навч. пос1бн. / З.С. Варналш. - Вид. 3-те, [пе-рероб. та доп.]. - К. : Вид-во "Знання-Прес", 2006. - 350 с.
3._1стор1я економ1чних учень : тдручник. - Вид. 3-те, [перероб. та доп.]. - У 2-ух ч. / за ред. В. Д. Базилевича. - К. : Вид-во "Знання", 2006. - Ч. 1. - 453 с.
4. Григор'ев С.М. Етапи дослщження та характерт риси тдприемництва / С.М. Гри-гор'ев. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npchdu/ Politology/2002_9/9-7.pdf.
5. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. - М. : Изд-во "Прогресс", 1982. - 453 с.
6. Мизес Л. Человеческая деятельность: Трактат по политической теории / Л. Мизес. -М. : ОАО НПО Экономика, 2000. - 670 с.
7. Кредков В.А. Пщприемництво - вир1шальний фактор розвитку краш з перехщною економшою : монограф1я / В. А. Кредюов. - К. : Вид-во "Знання" Украши, 2003. - 327 с.
8. Лазур П.Ю. 1сторична еволющя феномена тдприемництва та його науково-еконо-шчт штерпретаци / П.Ю. Лазур. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.nbuv. gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/16_6/285 _Lazur_16_6.pdf
9. Самшленко А.П. Пщприемництво в економ1чнш систем! : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.01.01 / А.П. Самшленко. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.nbuv.gov.ua/ard/2006/06sappes.zip
Бешлей А.Н. Исторический генезис развития предпринимательства в контексте экономических учений
Рассмотрена историческая эволюция становления предпринимательства и раскрыты его основные интерпретации во взглядах ученых, представителей различных экономических течений и школ. Установлено, что в законодательной базе Украины есть и конкретное определение понятия "предпринимательство", однако большинство ученых не соглашаются с таким виденьем, ведь считают его таким, что не полностью раскрывает это понятие. Именно поэтому каждый из украинских научных работников, изучающие теорию предпринимательства, предлагают свои определения это понятие. На сегодня эта теория все еще остается не сформулированной до конца, что дает возможность следующим исследователям и в дальнейшем изучать феномен предпринимательства и рассматривать его через призму разной науки.
Ключевые слова: предприниматель, предпринимательство, предпринимательская деятельность.
Beshley O.N. Historical genesis of development of enterprise is in the context of economic manoeuvres
In the article the historical evolution of becoming of enterprise is considered and it is exposed basic interpretations in the looks of scientists, representatives of different economic flows and schools. It is set that in the legislative base of Ukraine is concrete determination of term "enterprise", however much most scientists disagree with such vision, in fact consider him such, that exposes this concept not fully. For this reason each of the Uk-
rainian research workers which examined the theory of enterprise, the determinations of term offer. For today this theory still remains not formulated to the end, that enables next researchers in future to study the phenomenon of enterprise and examine it through the prism of different sciences.
Keywords: businessman, enterprise, entrepreneurial activity.
УДК 657.312.34 Доц. Я.Я. Благодир, канд. екон. наук;
доц. Х.Л. Неманова, канд. екон. наук - nwiecbrnü НУ м. 1вана Франка
ОРГАНВАЦШНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЮДЖЕТУВАННЯ ЗА ЦЕНТРАМИ ЫДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 П1ДПРИеМСТВ З ВИРОБНИЦТВА I ТОРГ1ВЛ1
Розглянуто особливосп оргашзацп процесу бюджетування в системi децентра-лiзованого управлшня тдприемств, що поеднують виробничу i торговельну види дь яльносп. Встановлено, що бюджетування е невщ'емною складовою частиною ефек-тивно оргашзованого управлшня на основi центр1в вiдповiдальностi. Принципи бюджетного менеджменту визначаються особливостями дiяльностi тдприемства, однак передбачають загальш правила: формувати бюджети необхiдно на засадах ствучасп менеджерiв вiдповiдальних центр1в, розмежування бюджетного процесу в час та формування органу, який буде керувати бюджетним процесом та контролювати його своечасне виконання.
Ключов1 слова: бюджет, центр вщповщальносп, управлшня, тдприемство з виробництва i торпвль
Ефективним засобом удосконалення системи управлшня шдприем-ством за центрами вщповщальносп е планування його дiяльностi. Плануван-ня е основою для прийняття управлшських рiшень, дае змогу структурувати цш пiдприемства та засоби ix досягнення, досягнути ефективного використання ресурсiв. Одним iз найефективнiшиx iнструментiв сучасного планування е бюджетування дiяльностi суб,ектiв господарювання.
Проблемi бюджетування придiлено значну увагу в наукових досль дженнях украшських учених, зокрема: С.Ф. Голова, С. Ковтуна, B.C. Леня, С. Онищенко, З.Ф. Канурну, В.Г. ПаЫчника, М.В. Тарасюка, Ю.П. Яковлева. Варто зазначити, що тема бюджетування набула особливоï актуальност в Ро-сiйськiй Федераци. Зокрема, у працях росiйськиx учених В.В. Бочарова, В.Е. Керiмова, H.A. Ермакова, К.В. Щиборща i багатьох шших дослщжено теоретичнi та практичш аспекти бюджетного процесу.
Аналiз наукових дослщжень дае змогу узагальнити, що бюджетування, спрямоване на задоволення шформацшних потреб внутршньогоспо-дарського управлшня, вщшрае роль сигнальноï системи в меxанiзмi управлiн-ня i досягнення корпоративних цшей. Бюджетування в загальному виглядi можна визначити як шформацшну систему внутрiшнього управлiння фiнан-сово-господарською дiяльнiстю пiдприемства на базi функцюнування центрiв вiдповiдальностi за допомогою визначених фшансових iнструментiв, що на-зиваються бюджетами. С. Ковтун у свош пращ визначае бюджетування як "технологш фшансового планування, облжу i контролю доxодiв i витрат, одержуваних вщ бiзнесу на всix рiвняx управлшня, що дае змогу аналiзувати прогнозовано отримаш фiнансовi показники" [1, с. 20].
