CC BY
267
УДК: 347.61/.64 О. О. Довбиш,
здобувач при кафедр1 цившьного права № 1 Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни
¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ
Стаття присвячена видам джерел формування майна подружжя, зокрема, порядку й тдставам набуття ними майна тд час стльного проживання, здшснення тдприемницько'1 дiяльностi, внесення майна до статутних капiталiв господарських товариств i приватних пiдприeмств, суттеве збiльшення майна або його покращання за час перебування у шлюбi за рахунок спшьних коштiв.
Ключовг слова: подружжя, спшьна власнiсть, майно, набуття, тдприемницька дiяльнiсть, господарськi товариства.
Подружжя за час перебування у шлюбi набувае майно, яке вщповщно до ч. 1 ст. 60 Омейного кодексу Укра'1ни (далi - СКУ) належить йому на правi стльно'1 сумюно'1 власностi. Проте це не виключае того, що кожен з подружжя може мати майно i на правi приватно'1 власностi, тобто правовий режим стльно'1 власностi такого майна не стосуеться. Це майно: (а) яке належало кожному з подружжя до укладення шлюбу; (б) набуте кожним за час шлюбу, але на пiдставi договору дарування або в порядку спадкування; (в) набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, яю належали '1й, йому особисто (п. 1-3 ч. 1 ст. 57 СКУ). Законодавець називае це майном таким, що е особистою приватною властстю дружини або чоловша.
Унаслщок цього виникають 2 рiзних правових режими майна подружжя: один - 1'х спшьна власшсть на майно, другий - окрема власшсть кожного з них. Важливо при цьому встановити, завдяки яким джерелам формуеться майно подружжя. 1з приводу цього в цившьно-правовш наущ точиться активна дискуая, а законодавство доволi суперечливо регулюе вщповщш вщносини, що не дозволяе врахувати вс нюанси. Цi проблеми порушувались у працях таких вгтчизняних учених, як I. В. Жилшкова, Ю. С. Червоний, А. Б. Гриняк, В. I. Труба, З. В. Ромовська та шш^ але, як доводить судова практика, чимало питань залишаються вщкритими. Метою дано'1 статп е окреслення видiв джерел набуття подружжям права стльно'1 власносп, а завдання - аналiз тдстав, що покладаються в основу такого правонабуття.
Звертае на себе увагу те, як формулюеться в СК Украши джерело виникнення права власносп подружжя на спшьне майно: це його набуття за час шлюбу [10]. Значення термша «набути»: отримати, нажити, обзавестися, стати власником [1], нагромаджувати протягом якогось часу [15]. Перше й четверте значення не цшком точно вщбивае сутшсть вщносин, завдяки яким подружжя стае власником стльного майна. Щодо шших, то з '1'х вживанням асощюеться спшьне накопичення майна, долучення до цього процесу обох з подружжя.
При цьому законодавець не ставить у залежнють такого накопичення майна обов'язкову безпосередню працю обох з подружжя. Вклад у набуття стльного майна може вноситися не тшьки безпосередтми дiями одного або кожного з подружжя, а й опосередкованими дiями одного або кожного з них. Наприклад, хтось один iз подружжя працюе або здшснюе тдприемницьку дiяльнiсть, яка приносить прибуток, другий -забезпечуе для цього належт побутовi умови: веде домашне господарство, готуе 1'жу, прибирае, доглядае за дтми тощо. Ця праця хоча й продуктивна, але неприбуткова, однак завдяки 1й усуваеться багато проблем стльного побуту.
Тому законодавець у ч. 1 ст. 60 СК Украши й визначив, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружиш й чоловiковi на правi спшьно!' сумюно! власностi незалежно вiд того, що один з них з поважноi причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дтми, хвороба тощо) не мав самостiйного заробiтку (доходу). 1накше кажучи, важливим у встановленш прав на спiльне майно е спiльнiсть проживання, прийняття рiшень про набуття майна i потреба в цьому, спшьшсть iнтересiв i взаемне доповнення дш кожного з подружжя для гщного iснування сiм'i як тако:1. I навпаки, суд може визнати особистою приватною власнiстю дружини (або чоловша) майно, набуте нею (ним) за час 1'х окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних вщносин (ч. 6 ст. 57 СКУ), коли немае й намiрiв набувати майно для спшьного використання, як i джерел для цього.
Вщповщно до ч. 2 ст. 60 СКУ об'ектом права стльно': сумюно': власностi е зароб^на плата, пенсiя, стипендiя, iншi доходи, одержанi одним з подружжя. При цьому законодавець не розкривае поняття «доходи» та 1'х джерела, про яю тут iдеться. Можна припустити, що це доход вщ тдприемницько'' дiяльностi, вiд реалiзацii права штелектуально': власностi на твори, автором яких е один з подружжя, або прав з патешив, виданих на його iм'я. На жаль, щодо цього питання в судовш практищ немае едностi.
Якщо розглядати джерела отримання доходу вщ здшснення н^приемни^^ дiяльностi, то це може вщбуватися за умов державноi реестраци одного з подружжя суб'ектом тдприемницько"х дiяльностi без створення юридично1 особи або якщо подружжям створено юридичну особу як 11 единим засновником, так i разом з шшими особами. Це може бути будь-яке господарське товариство або приватне пщприемство. 1ншими словами, хтось iз подружжя вкладае кошти в пiдприемницьку дiяльнiсть, здiйснювану ним безпосередньо або опосередковано (через створену юридичну особу) й отримуе вщ цього доходи, оскшьки мета такоi дiяльностi - отримання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу Украши).
Постае запитання: хто ж мае право на (а) частину прибутку, що виплачуеться одному з подружжя вщ результату дiяльностi господарського товариства або приватного пщприемства; (б) доход вщ тдприемницько"х дiяльностi того з подружжя, який зареестрований як фiзична особа-пщприемець; (в) майно, внесене до статутного катталу господарського товариства або приватного пщприемства.
Позищя Верховного Суду Украши (далi - ВСУ) висловлена у 2007 р.: якщо один з подружжя здшснюе пщприемницьку дiяльнiсть або е учасником чи засновником господарського товариства або приватного пщприемства, шший з подружжя мае право тшьки на частку одержуваних доходiв вщ ще! дiяльностi. Майно приватного пщприемства чи фiзичноi особи-пщприемця не е об'ектом спшьно!' сумюно!' власностi подружжя (п. 29 постанови Пленуму ВСУ вщ 21 грудня 2007 р., № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розглядi справ про право на шлюб, розiрвання шлюбу, визнання його недшсним та подш спiльного майна подружжя» [11]). При цьому ВСУ спирався на положення статей 57 i 61 СКУ, ст. 52 ЦК Украши.
Аналогично Пленум ВСУ закликав виршувати питання стосовно прав на доходи вщ участ в господарських товариствах i прав на частки в 1'х статутних (складених) катталах. Посилаючись на частини 2 i 3 ст. 61 СКУ, Пленум ВСУ указав на наявшсть у того з подружжя, хто не е учасником товариства, права на подш одержаних доходiв, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спшьного майна подружжя, до того ж в штересах сiм'i. Виходячи з того, що власником майна, переданого товариству його засновниками й учасниками, е саме товариство, ВСУ вважав, що такий вклад не е об'ектом права спшьно'1 сумюно!' власносп подружжя (п. 28 указаноi Постанови Пленуму).
1накше кажучи, ВСУ поклав в основу джерело доходу, виплачуваного учасниковi товариства: якщо це доход вщ використання товариством майна, внесеного учасником за рахунок спшьних кош^в, то другий з подружжя мае право на половину цього прибутку. Ця
позищя заслуговуе на пiдтримку, оскiльки господарсью товариства, на вiдмiну вiд громадських органiзацiй та iнших непiдприeмницьких товариств, е об'еднаннями капiталу.
Разом i3 тим бачення джерелом спiльного майна подружжя доходiв, одержаних одним з них вщ здiйснення пщприемницько'' дiяльностi, не таке однозначне. Така позищя ВСУ виникла ратше й висловлювалася в Науково-практичному коментарi до цившьного законодавства Украши, випущеному ще в 2004 р. Академiею суддiв Украши (автори -Ярема А. Г., Карабань В. Я., Кривенко В. В., Ротань В. Г.) [7, с. 213]. Тому вона, звичайно, втшена в постановi Пленуму не помилково.
У той же час висловлювалась i критика тако'1 позицп з боку як науковщв, так i практиюв. Так, З. В. Ромовська вважае, що жодна з наведених у поставi Пленуму ВСУ статей окремо, та й ус вони разом не дають достатньо'' пщстави для такого висновку. На ii думку, згадка у ст. 52 ЦКУ про особисте майно пщприемця не означае, що ним закон вважае все те майно, яке вш набув з початку пщприемницько'' дiяльностi [Див.: 12, с. 96; 13, с. 192, 193]. Така позищя знайшла пщтримку й серед адвока^в [16].
Видаеться, що в пiдходi ВСУ вбачаеться суперечливють. Так, якщо вважати, що майно фiзичноi особи-пiдприемця не е об'ектом спшьно' сумюно'1 власностi подружжя, то потребуе аргументацп, чим же воно й доход, який ним приноситься, вiдрiзняються вщ iншого майна подружжя та шших доходiв одного з них (зароб^но'1 плати, пенсп тощо).
На нашу думку, джерелом стльного майна подружжя слщ вважати результати пщприемницько'' дiяльностi одного з них, незважаючи на те, що здшснюе ii тiльки один. Як бачимо, тут спостер^аеться повна аналогiя з трудовою дiяльнiстю, а iснуючi розбiжностi в засадах цих видiв дiяльностi аж нiяк не можуть потягти за собою протилежнi висновки стосовно прав на 1'х результати.
Що ж до прав на вклади до статутного катталу господарського товариства, то й тут не можна погодитися з ВСУ, який визнав, що вони не е об'ектом права спшьно! сумюно! власносп подружжя. Видаеться якраз навпаки: таю вклади належать подружжю на правi спшьно! сумюно! власностi, якщо вони зроблеш за рахунок спiльного майна. Натомють пiсля внесення такого вкладу той з подружжя, хто виступив учасником товариства, набувае прав уже не на вклад, а на частку у статутному капiталi останнього. Тому не можна ототожнювати поняття «вклад» i «частка у статутному катталЬ»: перший е об'ектом спшьно! власносп подружжя, другий - права того з подружжя, хто е учасником товариства [14]. 1ншого варiанту бути не може, оскшьки частка у статутному капiталi товариства визначае обсяг корпоративних прав учасника, а ним е лише особа, позначена в його установчих документах, якою е лише один з подружжя.
Тим не менше, другий з подружжя не втрачае прав на майно (речi або кошти), внесене як вклад у статутний каттал господарського товариства, що збер^аеться в дещо змшеному виглядь Вiн вправi вимагати виплати йому частини майна товариства, пропорцшно! половит частки у статутному катташ, що належить тому з подружжя, хто е учасником товариства. Таку позищю проголосив ВСУ у 2013 р. [8], i з нею варто цшком погодитись.
Таким чином, джерелом набуття подружжям спшьно! власносп виступають доходи вщ пщприемницько! дiяльностi одного з них, у тому чист вщ дiяльностi господарського товариства або приватного пщприемства. Якщо той з подружжя, хто е учасником або засновником тако'1 юридично'1 особи, ще й працюе там на пiдставi трудового договору (наприклад, директором або членом правлшня), то отримувана ним зароб^на плата потрапляе також до стльного майна подружжя.
Повертаючись до термша «набуте» стосовно майна подружжя, зауважимо, що iнодi доволi складно розщнити те, чи охоплюються значенням цього слова певн джерела доходу, завдяки яким у когось iз подружжя виникае право власносп на певне майно. Передуам це стосуеться приватизованого одним iз подружжям майна - квартири, земельно'1 дiлянки.
Законодавець невиважено повiвся до впорядкування цього питання, змiнивши у 2011 р. ст. 61 СКУ й пометивши в нш норму про спшьну власнiсть на житло, набуте одним
з подружжя тд час шлюбу внаслщок приватизацп державного житлового фонду, а також на земельну дшянку, набуту внаслщок безоплатно'Х ХХ передачi одному з подружжя iз земель державно'Х або комунально'Х власностi, у тому чист й приватизацп [10, с. 298]. А вже у 2012 р. цю норму було скасовано i встановлено, що приватизащя тягне за собою набуття права особисто'Х власносп тим з подружжя, хто скористався сво'Хм правом на приватизащю житла й земельно': дiлянки (п. 4 та 5 ч. 1 ст. 57 СКУ) [9, с. 100].
Дшсно, навряд чи можна вважати пщстави для розщнення приватизацп одним з подружжя квартири (або земельно'' дшянки) й набуттям у спшьну власнiсть. I. В. Жилшкова прямо зазначила, що не можна вважати приватизащю пщставою автоматичного набуття права власносп в того з подружжя, хто не брав у нш учасп. Якщо другий з подружжя постшно не проживав зi сво'Хм чоловiком/дружиною i за ним не збер^алося права на житло (вш не був у довгостроковому вщрядженш, у лiкарнi тощо), то вш не набувае права на приватизащю ще'Х квартири, незважаючи на те, що вш перебувае в зареестрованому шлюбi [5, с. 42]. А ось що стосуеться договiрних джерел набуття права спшьно'Х власносп на майно, тут потрiбно спиратися на ч. 3 ст. 61 СКУ, за якою грош^ шше майно, в тому чист гонорар чи виграш, одержаний за договором, що укладався одним з подружжя, е об'ектом права стльно'Х сумюно'Х власносп подружжя. При цьому законодавець установлюе також умову укладення цього договору: це дiя одного з подружжя в штересах ам'Х. Правова конструкщя доволi щкава, оскiльки виходить, що у випадку спору необхщно встановлювати, дiяла особа в амейних чи у власних штересах. При цьому аш презумпцп, анi критерiю, яким можна було б керуватися, ця норма не мютить.
Зазвичай в штересах шших оаб дiе уповноважений на це представник. Якщо ж договiр укладае особа як сторона останнього, вона дiе у власних штересах. Проте не виключаються випадки, коли законодавство вимагае враховувати штереси шших оаб (наприклад, малол^шх, неповнол^шх та непрацездатних д^ей вiдповiдно до ч. 6 ст. 203 ЦКУ). А от свщомо дiяти в iнтересах шших оаб i розмежовувати iнтерес свш i ам'Х або, навпаки, постшно виходити з того, що вс ди особи, яка перебувае у шлюб^ мають виходити з штереав ам'Х, - це своерiдний правовий мехашзм. Важко довести й наявшсть такого iнтересу, коли другий з подружжя дотримуеться протилежно'Х точки зору, оспорюючи договiр, або, навпаки, - коли бракуе дш в штересах ам'Х й переслiдуються суто власш iнтереси при укладеннi договору.
Варто зупинитися на такому джерелi формування спшьного майна подружжя, як примноження майна одного з подружжя тд час перебування у шлюбь Вщповщно до ч. 1 ст. 62 СКУ, якщо майно дружини або чоловша за час шлюбу суттево збшьшилось у сво'Хй вартосп внаслщок спшьних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, у разi спору воно може бути визнане за ршенням суду об'ектом права спшьно'Х сумюно'Х власносп. Отже, пщставою для змши правового режиму майна, що належало одному з подружжя, на майно спшьне е ^ вкладення в це майно, яю здшснювалися подружжям тд час перебування 1'х обох у шлюбi або власних коштiв другого з подружжя.
Звертае на себе увагу те, що законодавець указуе, що джерелом збшьшення щнносп майна мають бути не просто спшьш кошти подружжя, а Хх спшьт трудовi чи грошовi затрати. Як бачимо, тут критерш iнший, порiвняно з тим, який служить пщставою для набуття подружжям прав на спшьне майно. Якщо в останньому разi неважливо, чи працював другий з подружжя, то для того, аби домагатися визнання права спшьно'Х власносп на майно одного з подружжя, якраз необхщна трудова або грошова участь другого. 1накше вийшло б, що в чоловша було майно до укладення шлюбу, тсля укладення останнього вш мав доходи вщ заробгтку або пщприемницько'Х дiяльностi, а дружина доглядала за дгтьми, вела домашне господарство. Майно тд час шлюбу було вщремонтовано, добудовано або шшим чином значно змшилося завдяки тим коштам, яю приносив у ам'ю чоловiк. Тим не менше дружина мала б пщстави претендувати на визнання цього майна спшьною властстю. Звичайно, що це позбавлено пщстав i е несправедливим.
Принциповим е те, що зазначеш обставини можуть служити тдставою виникнення спшьно! сумюно! власностi подружжя тiльки у випадку, якщо цшшсть речi стала значно вищою, шж була до шлюбу. Як правило, це бувае, коли вартють використаних матерiалiв та шших витрат на ремонт реч^ перебудову, перевищуе ii вартють. Якщо ж праця, зусилля й кошти, внесет одним з подружжя в майно другого, лише покращили останне, то той, хто пошс таю витрати, може вимагати 1'х вщшкодування, але не визнання його стввласником (власником) цього майна (реч^.
Вщзначимо також, що сам по собi факт тривалого спiльного використання майна подружжям, яке було власшстю одного з них, сполученого з доглядом за цим майном, витратами на його утримання i збереження, не е тдставою виникнення спшьно'! сумюно! власносп. М. К. Галянтич i Ю. Комаровська-Чуркiна дослiджували ситуацiю, коли при доглядi за квартирою (будинком) вкладаються спшьш кошти i праця [2, с. 41]. Отже, ключовим питанням для набуття майном статусу стльного е суттевють змш його вартост (цшносп). Визначення ж цього - доволi складне завдання, на що зверталась увага у науковш юридичнш лiтературi [Див.: 4, с. 214; 3; 6].
1снуе в СКУ i протилежне правило: якщо у придбання майна ^м спшьних коштiв вкладено й кошти, що належали одному з подружжя, частка в цьому майш е його особистою приватною власшстю вщповщно до розмiру внеску (ч. 7 ст. 57 СКУ).
Дещо шакше визнаються права на доходи вщ майна, що належить одному з подружжя: вони можуть визнаватися по суду об'ектом права стльно! сумюно! власносп подружжя, якщо другий з подружжя своею працею й (або) коштами брав участь в утриманш, управлшш цим майном чи доглядi за ним (ч. 2 ст. 62 СКУ). Зрозумшо, що коштив або зусиль, витрачених на утримання такого майна, недостатньо для того, щоб визнати право спшьно'! власносп на нього. У той же час майновi наслщки у видi задоволення позову про спшьну власшсть на доходи вщ майна настають. Лопчшсть такого висновку очевидна, оскшьки без утримання майна, воно не приносило б доходiв. Витрати на утримання мають бути адекватно оцшеш й повинш потягти за собою певш юридичнi наслiдки. 1ншими словами, ч. 2 ст. 62 СКУ е винятком iз загального правила, встановленого у ст. 58 СКУ, за яким, якщо рiч, що належить одному з подружжя, плодоносить, дае приплщ або доход (дивщенди), вш е власником цих плодiв, приплоду або доходу (дивiдендiв).
Таким чином, джерела набуття подружжями права спшьно'! власностi е рiзноманiтними, але небезспiрними. А тому юнуе нагальна потреба у вдосконаленнi 1'х регулювання для запоб^ання порушенню прав цих оаб i для можливосп 1'х ефективного захисту в судовому порядку.
Список Mimepamypu: 1. Академiчний тлумачний словник [Електрон. ресурс]. -Режим доступу: http://sum.in.ua/s/nabuvaty. 2. Галянтич М. Спшьна власшсть подружжя на житло за нормами Омейного та Цившьного кодекав Украши / М. Галянтич, Ю. Комаровська-Чурюна // Юридична Укра'на. - 2004. - № 5. 3. Гриняк А. Б. Спшьна сумюна власшсть фiзичних оаб: окремi питання виникнення та припинення / А. Б. Гриняк. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу:
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppip/2009_8/Grinyak.pdf. 4. ЖилинковаИ. В. Право собственности супругов / И. В. Жилинкова - Харьков: Ксилон, 1997. - 236 с.
5. Жилткова I. В. Приватизащя житла подружжя: аналiз питання в аспекп нов^шх змш до ст. 61 СК Украши / I. В. Жилшкова. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://stride.com.ua/stride/men/data/men02_2011_c42_Simeine_pravo_Zhilinkova.dоc
6. Кучерук К. I. Стрш питання спшьно!' власносп подружжя / К. I. Кучерук, М. С. Свдокимова [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dtr_pravo/2009_4/files/LA409_04.pdf. 7. Науково-практичний коментар до цившьного законодавства Украши. - [У 4-х т.] / А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. - Т. 1. - К: А.С.К.; Севастополь: 1н-т юрид. дослщж., 2004. - 928 с. 8. Пост. Верхов. Суду Украши вщ 02.10.2013 р. у справi № 6-79цс13
[Електрон. ресурс] // Офщшний сайт Верхов. Суду Украши. - Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/2698391BDE1C8620C2257B1E0049 8230. 9. Про внесення змш до Омейного кодексу Украши щодо майна, що е особистою приватною власнiстю дружини, чоловiка: Закон Украши № 4766-VI вщ 17.05.2012 р., // Вщом. Верхов. Ради Украши 2013. - № 15. - Ст. 100. 10. Про внесення змши до статп 61 Омейного кодексу Украши щодо об'екпв права спшьно! сумюно! власностi подружжя: Закон Украши № 2913-VI вщ 11.01.2011 р. // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 2011. - № 31.
- Ст. 298. 11. Про практику застосування судами законодавства при розглядi справ про право на шлюб, розiрвання шлюбу, визнання його недшсним та подш спшьного майна подружжя: пост. Пленуму Верхов. Суду Украши вщ 21.12.2007 р., № 11 [Електрон. ресурс]
- Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/v0011700-07. 12. Ромовська З. В. Омейний кодекс Украши: Науково-практичний коментар / З. В. Ромовська. - [3-те вид., перероб. i доп.]- К.: Правова едшсть, 2009. - 432 с. 13. Ромовська З. В. Украшське амейне право: пщруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / З. В. Ромовська. - К.: Правова едшсть, 2009. - 500 с. 14. Спасибо-Фатеева I. В. Право спшьно! власносп подружжя на частку в статутному капiталi господарського товариства: за i проти / I. В. Спасибо-Фатеева // Мала енциклопедiя нотарiуса. - 2008. - № 6. - Ст. 31-38. 15. Тлумачний словник [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://tolkslovar.ru/p19571.html. 16. Якименко О. // Виникнення права спшьно! сумюно! власносп подружжя на майно, що належало дружиш, чоловiковi (стаття 62 СК) / О. Якименко // Закон i Бiзнес. - № 13 (за 27.03-02.04.2010 р.).
ИСТОЧНИКИ ФОРМИРОВАНИЯ ИМУЩЕСТВА СУПРУГОВ
Довбыш А. А.
Статья посвящена видам источников формирования имущества супругов, в частности, порядку и основаниям приобретения ими имущества во время совместного проживания, осуществления предпринимательской деятельности, внесения имущества в уставные капиталы хозяйственных обществ и частных предприятий, существенного увеличения имущества или его улучшения за время пребывания в браке за счет общих средств.
Ключевые слова: супруги, общая собственность, имущество, приобретение, предпринимательская деятельность, хозяйственные общества.
SOURCES OF FORMATION OF MARITAL PROPERTY
Dovbysh О. О.
The article is dedicated to types of sources of formation of marital property, in particular to the order and the grounds of acquisition of property during cohabitation, conducting entrepreneurial activity, contribution of property to the charter capital of business entities and private enterprises, a substantial increase of the property or its improvement over time of the marriage at the expense of the common funds of the conjoints.
Key words: conjoints, common property, property, acquisition, entrepreneurship, business entities.
Надтшла до редакцИ 21.10.2013 р.
