CC BY
67
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНО1 ЕКОНОМ1КИ
О. О. Другое
ШСТИТУЦ1ЙШ ЧИННИКИ П1ДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1 ЕКОНОМ1КИ УКРА1НИ
Розробка шляхiв та механiзмiв пiдвищення конкурентоспроможностi економiки Украши е одним з основних завдань, що поставленi перед сучасною вiтчизняною наукою. Його розв'язання неможливе без урахування сучасних тенденцш розвитку свггово'1 економжи та суспiльства й останнiх надбань захщних науковцiв. Основною тенденцiею, що обумовлюе розвиток свггово'1' економiки, е тдвищення рiвня iнтелектуалiзацГi працi та поступове становлення "економжи знань".
Найбшьш вiдомою теорiею, що описуе особливосп свггово'1' конкуренцГi, е "Теорiя конкурентних переваг", засновником та iдеологом яко'1' е М. Портер. Зважаючи на них, досягнення високого рiвня конкурентоспроможносп украшсько'1' економiки неможливе у найближчш перспективi без серйозних iнституцiйних змш у суспiльствi. 1х суть мае зводитись до змш у сввдомосп людей щодо ролi освiти, науки, шформацшних технологiй та знань. Останн треба розумiти як рушiй тдвищення добробуту та рiвня життя.
Найбшьш ввдомими дослiдниками теори економiки знань у свт стали Д. Белл, А. Тоффлер, Ф. Фукуяма, С. Са-кайя, В. 1ноземцев. В Укра'1'ш цим питан-ням придшяють увагу у сво'1'х працях таю науковщ, як В. Геець, А. Гальчинський, В. Семиноженко, Б. Кваснюк.
Авторами неошститущонально'1' теори людського катталу, яка безпосередньо стосуеться предмета нашого дослiдження, були С. Тшберген, Т. Шульц, Г. Беккер. В Укра'1'ш цим питанням придшяли увагу такi вченi, як С. Мочерний, М. Долшнш, Л. Семiв. У Роси проблему впливу сустльних iнститутiв на економiчний розвиток дослвджували А. Олейник та О. Сухарев.
Однак, незважаючи на численнi розробки украшських науковцiв, i надалi залишаються нерозв'язаними як на теоретичному, так i на прикладному рiвнях питання iнституцiйного характеру, що стримують зростання
конкурентоспроможностi економжи.
Метою статтi е розробка адекватних сучасним свгговим тенденцiям напрямiв шституцшних змiн в украшському суспiльствi, спрямованих на сприяння пвдвищенню рiвня конкурентоспроможносп економiки.
На сучасному етапi розвитку свгшво'1' економiки саме ефективно застосоваш знання визначають конкурентоспроможнiсть економiчних агенпв, що у подальшому пiдвищить й конкурентоспроможнiсть. Вiдповiдно, найбiльш адекватним сучасним реалiям е визначення сучасного етапу розвитку економжи як "економiка знань".
Пщ економiкою знань
(знанневоемкою економшою,
© Другов Олексш Олександрович - кандидат економ1чних наук, доцент. 1нститут баншвсько! справи Ушверситету баншвсько! справи НБУ, Льв1в.
2008, № 2 (41) ISSN 1562-109Х
економжою, основаною на знаннях) сучаснi провщш науковцi переважно розумiють економiку, у якш домiнуючим фактором е процеси накопичення та використання знань; спецiалiзованi (науковГ) знання, як i повсякденш, стають найважливiшим ресурсом, який разом iз працею, капiталом та природними ресурсами забезпечуе зростання та конкурентоспроможнють економiчноi системи. В економiцi знань, на думку В. Гейця, визначаючим е
штелектуальний потенцiал суспiльства, на який воно спираеться i який е сукупнютю щоденних та спецiалiзованих знань [1].
Пiд iнтелектуалiзацiею економжи доцiльно розумiти процес накопичення у суспшьсга знань i вмiнь 1'х застосовувати, що, як правило, сприяе пiдвищенню конкурентоспроможностi й ефективностi роботи економжи.
Згiдно iз теорiею конкурентних переваг визначальною довгостроковою конкурентною перевагою е створеш ресурси високого рiвня спещалiзащi. Основним iз цих ресурсiв е квалiфiкованi пращвники, рiвень квалiфiкацii яких визначаеться наявнютю у них спецiалiзованих знань [2].
Вщповщно, саме здатнiсть наци створювати, поширювати та
застосовувати знання е основою й конкурентно'1' переваги над шшими нацiями.
Актуальнiсть цього питання в Укра'1'ш посилюеться, оскiльки:
1. Вггчизняна економiка суттево вiдстае за рiвнем розвитку вiд захiдних краш (що обумовлюеться, у тому чист, рiзницею у рiвнi спецiалiзацii ресурав).
2. Одним iз наслiдкiв глобалiзащi е так зване збагачення бшьш розвинених краш на фонi та за рахунок менш розвинених.
Усе це вимагае застосування в УкраНш полгтики випереджаючого розвитку. Тобто недоцiльно проходити вс тi самi етапи, яю пройшли бiльш розвиненi краши. Потрiбно виробити шлях, який дозволить за вщносно короткий перiод часу одержати конкуренты переваги на свiтових ринках для вгтчизняних виробникiв. Основою цього шляху мае стати орiентацiя на майбутш тенденцп розвитку
мiжнародних ринюв, а напрямом для нього мае стати розвиток сфери науки та освгти. Тут доцшьно навести висшв класика свiтового менеджменту П. Друкера: "У сучасному свт конкуренц11, для того щоб лишатися на мющ, потрiбно бiгти, а для того щоб рухатись уперед, потрiбно б^и удвiчi швидше" [3].
Прикладiв устшно'1 реалiзацii тако'1 полiтики у свт е чимало. Можна навести досвщ Фшляндй у сферi високих технологш, кра'1'ни, яка нiколи не була свгшвим лiдером у сферi електрошки. Вiдзначимо швидкий шлях розвитку економжи, яким пройшли кра'1'ни Пiвденноi Азп. Поеднуе 1'х один важливий факт: Фiнляндiя та кра'1'ни Пiвденноi Азп здшснили прорив у сферi високих технологш. Пояснити це можна тим, що це вщносно нова сфера, в яку не ризикували вкладати достатш кошти свiтовi лщери. Саме це дало змогу невеликим фiрмам зi згаданих кра'1'н вирватись у свiтовi лiдери.
Однак для здшснення такого прориву потрiбнi передумови. Зокрема, треба мати: фiнансовi ресурси (краши Пiвденноi Азii залучили 1'х переважно у зарубiжних iнвесторiв, фiрми Фшляндй одержали суттеву державну допомогу), шформацшну iнфраструктуру, потрiбну для створення та передачi знань, i людей, готових до створення нових знань, конкурентно! боротьби. Щодо останнього фактору, то тут принципово
важливу роль вщграють шституцшш чинники.
На жаль, у крашах екс-сощалю-тичного табору залишились iнститути, якi не дають конкурентних переваг на мiжнародних ринках. Закладена роками вщсутнють матерiального, а часто i морального зацiкавлення в устху установи, де вони працювали, планова економiка та вiдсутнiсть прийнятох у свiтi етики ведення бiзнесу не сприяють становленню конкурентоспроможноi економжи.
Наразi в УкраНш рушiйною силою бiзнесу, переважно, е одержання високого рiвня прибутку. Тодi як у США, Сврот, розвинених крашах Азп метою дiяльностi фiрм та корпорацш е задоволення потреб суспiльства, унаслщок яких вони й виникли. Основою конкурентоспроможносп е швестици в людей та шноваци. Лише потiм серед цшей значиться прибуток, мiнiмально необхщний рiвень якого дозволяе фiрмi сплачувати дохщ на залучений капiтал i дивiденди сво!'м власникам.
Як показали результати
дослщження окремих галузей економши [4], основою 1'х конкурентоспроможностi е здатнють залучати молодих перспективних людей - випускниюв ВНЗ, якi у подальшому будуть розвивати конкурентнi переваги галузi на свiтових ринках.
За теорiею людського капiталу саме швестици в освпу та навчання визнаються найбшьш рентабельними. 1з позицiй нашого дослщження можна зробити висновок, що доцшьно розвивати сфери освiти й науки. Це у подальшому створить передумови для нарощення людського катталу та сприятиме пiдвищенню
конкурентоспроможностi економжи. Для цього потрiбно залучати у щ галузi молодих перспективних людей.
Яка проблема перешкоджае реалiзацii цього завдання в Украшу як i в шших крашах екс-радянського табору?
Наведемо результати соцюлопчних опитувань, проведених у Роси та Украшь У 2003 р. у Роси проводилось опитування щодо престижу професш (дозволялось декшька вiдповiдей). Найбiльш популярною була профеая юриста - 40% опитуваних, далi йшли: бiзнесмен - 29; политик - 22; програмiст - 21; квалiфiкований працiвник - 18; лшар -16; викладач - 11; науковець - 9; журналют - 9; артист - 8%. Iншi категори набрали менше вiдсоткiв. Для порiвняння: у 1996 р. за результатами аналопчного опитування результати були такими: бiзнесмен - 46%; полгтик -24; лiкар - 20; торговець - 17; журналют - 16; фаховий пращвник - 13; актор - 12; викладач - 9; науковець - 6%.
На запитання: "Чи хотши би ви, щоб вашi дгти стали дослщниками?" у 2003 р. 32% респондента вiдповiли позитивно, 47% - негативно. А у Сполучених штатах 80% опитуваних вiдповiли на це питання позитивно i лише 2% - негативно [5].
За результатами опитувань в УкраНш, населення здшснюе
накопичення знань у вiцi до 35 роюв, а пiсля цього вжу - частка населення, що продовжуе навчатись, е мiзерною.
За результатами проведеного у 2005 р. мониторингу громадськоi думки, тшьки 15% респондентiв навчалось протягом останшх п'яти рокiв. Бажаючих це здшснити знайшлося лише 6%. При цьому лише 33% респондента вважае, що краще живуть т^ хто бшьше працюе, а 59% не пов'язуе рiвень життя з рiвнем квалiфiкацii [6].
При цьому слiд зауважити, що для набуття вищого рiвня спецiалiзацii людей, потрiбно мати готову базу спецiалiзованих знань у сферi
дослщження. Новi прогресивнi ще'1 на пустому мющ не виникають.
Як висновок iз наведених результатiв дослiджень - викладацька та наукова робота не е популярною серед населення Росй та Украши. Респонденти не бачать залежносп мiж рiвнем освiти та професшно' квалiфiкацГi, рiвнем вiддачi обранiй професп та власною самореалiзацiею, матерiальним
добробутом. Якщо розглядати цей факт iз позицiй набуття укра'нською економiкою конкурентних переваг - це е шституцюнальною проблемою, без розв'язання яко' е неможливим набуття укра'нськими виробниками
конкурентоспроможносп на свiтових ринках. Зважаючи ж на курс Украши на вщкритють для торгiвлi та руху капiталiв, украшсью виробники ризикують втратити сво'' позици на вiтчизняних ринках.
Як наслщок зазначених тенденцiй -7,9% пщприемств в Укра'ш у 2007 р. упроваджувало шновацшну продукцiю. За 9 мюящв цього року було освоено 1426 видiв шновацшно' продукцп. Iнновацiйна продукцiя складала 6,1% вщ реалiзованоi [7].
1з позицiй теорй економiки знань стратегiчно важливими для розвитку економжи е три сфери: наука, освгга й iнформацiйнi технологи. За теорiею конкурентних переваг, для 'х подальшого розвитку саме туди потрiбно залучати молодих перспективних спещалю^в. Яким чином це зробити, зважаючи на iснуючу вище iнституцiональну проблему?
На думку спещалю^в iз неошституцюнально' теори [8, 9], суспiльнi iнститути змшити дуже важко. Зробити це можливо двома шляхами: трансфер зарубiжних шстшупв, розробка й iмплементацiя власних. Щодо першого напряму свiтовий досвiд доводить його
неефективнють. Це обумовлено тим, що суспiльнi iнститути пов'язанi мiж собою, i замiна одного неможлива без змiни iнших, якi закладались роками та коригувались десяташттями. 1нший шлях - розробка й iмплементацiя власних iнститутiв е бiльш прийнятним, бо цей процес здшснюеться «сво'ми» людьми, якi враховують специфiку мюцевого менталiтету. Цей другий шлях i доцiльно обрати для реалiзацii в Украiнi.
На вибiр майбутньо' професй впливае низка таких факторiв: амейне виховання; матерiальна привабливiсть професii; зовшшне середовище, зокрема мас-медiа.
Доцшьно також видiлити фактори, що негативно впливають на популярнють зазначених професш:
1. Вiдносно низький рiвень заробино' плати й iншого матерiального забезпечення.
2. Слабкий рiвень взаемозв'язку мiж сферою науки, освгти та виробництвом i наданням послуг.
Суттевих змiн потребують пiдходи до розвитку системи освгти як ланки, де закладаються шституцшш основи май-бутньо' поведiнки людей.
Зокрема, на думку М. Портера, яко' ми також дотримуемось, сприятлива для тдвищення конкурентоспроможностi система освгти мае характеризуватись такими рисами [2]:
високими якюними стандартами; престижем викладацько' профес11'; практичним ухилом навчання; зв'язком iз практичними
установами;
залученням провщних зарубiжних спецiалiстiв для обмшу досвiдом.
Наразi ж система освгти в Украiнi характеризуеться такими тенденщями:
1. Постшним зростанням числа вищих навчальних закладiв Ш-IV рiвнiв акредитацй ^з 149 у 1991 р. до 351 на початок 2008 р.) на фош зменшення чисельносп навчальних закладiв 1-11 рiвнiв акредитацй ^з 742 до 553 вiдповiдно).
2. Збшьшенням кiлькостi студентiв, що навчаються у ВНЗ Ш-ГУ рiвнiв акредитацй (iз 881,3 тис. чол. у 1991 р. до 2372,5 тис. чол. у 2007 р., тобто у 3,5 раза).
Лопчно виникае запитання про дотримання високих стандарта якосп освгти. Особливо важливо це зважаючи на евроштеграцшш процеси Украши та приеднання до Болонсько! конвенцй.
1з позицiй нашого дослiдження дотримання високих стандарта якосп важливе, оскiльки саме тд час навчання у ВНЗ майбутш молодi спецiалiсти здiйснюють вибiр свое!' професй. Вiдповiдно iмiдж викладачiв, активнiсть i якiсть оргашзацй науково! роботи ВНЗ суттево впливатимуть на приплив до них перспективного молодого поповнення.
За результатами статистичного дослiдження, щороку iз ВНЗ випускаеться до 400-500 тис. студента. До астрантури з них вступають лише 1200 чол. Це приблизно 0,25% випускниюв.
Сучасна ситуащя в украшськш науцi також мютить низку проблем. Чисельнiсть науковцiв за перюд iз 1990 до 2006 р. скоротилась iз 313079 до 100245 оаб. Питома вага обсяпв науково-дослiдних робiт у ВВП у 1996 р. становила 1,4%, у 2006 р. - 1,0%. При цьому мае мюце неадекватна сучасним свгшвим тенденщям динамжа пiдвищення питомо! ваги
фундаментальних дослiджень порiвняно iз прикладними. У 1996 р. обсяги фундаментальних дослщжень становили 140,6 млн. грн., тодi як прикладних -321,6 млн грн. У 2006 р. фундаментальш
дослщження здiйснювались в обсягах 1141,0 млн. грн., прикладш - 841,5 млн. грн. Можна зробити припущення, що це пов'язано з тим, що основним джерелом фшансування дослщжень i розробок е кошти державного бюджету.
На фош цього в Укршш постiйно зростае чисельнють докторiв наук - iз 8133 у 1991 р. до 12845 у 2007 р. Кшькють кандидата також зростае: iз 57610 у 1995 р. до майже 74 тис. оаб у 2007 р. При цьому виконавцями науково-дослщ-них робгт у 2007 р. були 4387 докторiв (34%) та 16725 (22,6%) кандидата наук.
Певне занепокоення викликае вшо-ва структура докторiв наук. В УкраНш немае жодного доктора наук у вщ до 30 роюв. Лише 2,2% докторiв молодше 40 роюв. Найбшьша 1'х чисельнiсть вiдноситься до вжово! групи 60-70 рокiв - 33,4% [7]. При цьому 19,4% переступили вж 70 роюв. Цi люди е штелектуальною елiтою суспiльства. Вони повинш розвивати економiчну думку та сприяти розвитку конкурентних переваг во^гоняно! економiки, що вимагае врахування найсучасшших свiтових тенденцiй розвитку ринкiв.
Таким чином, для устшно! реалiзацii запропонованих шституцшних змiн, а саме для пщвищення рiвня престижностi професii викладача та науковця, доцшьно розробити та запровадити вщповщну державну програму. Вона мае стати складовою державно! Стратеги пщвищення конкурентоспроможносп економiки.
В й межах потрiбно реалiзовувати систему таких заходiв:
полiпшення матерiального
забезпечення сфери освгти та науки;
проведення у засобах масово! iн-формацй кампанй з пiдвищення престиж-ностi професш викладача та науковця;
уведення у шкшьну програму початкового курсу педагопки й основ науково! дiяльностi.
Важливим питанням, вщ виршення якого також буде залежати устх реалiзацii запропонованих змш, е джерела фiнансування. Наразi в Укра'т можна видiлити таю 'х основнi види:
1. Державний бюджет.
2. Пщприемницью фiнанси.
3. Iноземнi швестици.
4. Фшансово-кредитний ринок.
5. Гранти мiжнародних органiзацiй.
На нашу думку, джерела
фiнансування освiти i науки доцшьно роздiлити. 1з точки зору прихильниюв теорiй конкурентних переваг i людського капiталу [10], роль держави мае першочергово полягати у розвитку системи освгти. Вiдповiдно i державний бюджет мае формуватись з урахуванням цього фактору.
Розвиток сфери науки за свгговою практикою переважно здшснюеться за рахунок ресурав тдприемств, корпорацiй.
Доцiльно визнати, що фiнансовi ресурси iноземних iнвесторiв навряд будуть скеровуватись на фшансове забезпечення провiдних iнновацiйних проектiв. Наразi в Укра'ш лише 3% технолопчних iнновацiй фiнансуеться за рахунок кошпв iноземних iнвесторiв [7]. Передовi розробки мiжнародними корпорацiями здiйснюються, зазвичай, у кра'нах розмiщення материнських компанiй.
Гранти мiжнародних органiзацiй видiляються, у бшьшосп, на фiнансування проектiв, пов'язаних iз громадськими iнiцiативами, реалiзацiею iдей громадянського суспшьства. Тому вони мають доволi опосередковане вiдношення до процесу тдвищення конкурентоспроможностi економiки.
Бiльшiсть ресурсiв фшансово-кредитного ринку в Укра'ш акумулюеться у банювських установах. Кредити банюв е доволi дорогими та вимагають значного забезпечення. Це
робить 'х невигiдними для фiнансування наукових розробок, якi потребують значного часу для реалiзацii проектiв i не е високо ризикованими з позицш ефективно' реалiзацii. Iнвестицiйнi фонди та компанй в Укра'ш, у 'х класичнiй формi, як i iншi iнститути венчурного фiнансування, не набули значного поширення в Укра'ш. Можливими е варiанти фiнансування освiти та науки у рамках роботи фшансово-шновацшних груп [11]. Однак це потребуе окремого законодавчого регулювання.
Отже, розвиток сфери освгти в Укра'ш доцшьно фшансувати, першочер-гово, за рахунок державного бюджету. Сучасний бюджетний ухил на фiнансування бюджетних програм спричинений суттевими соцiальними проблемами у суспшьсга. Однак вiн скерований на розв'язання проблем "сьогодшшнього дня". Це бюджет про'дання. Такий тд-
хiд провокуе створення суттевих економiчних проблем у майбутньому. Доцшьно здшснити бюджетний перерозподiл
на користь фшансування саме сфери освiти.
Джерелом фшансування науки мае стати тдприемницький сектор. Лише тодi можна буде досягти ефективностi наукових розробок, що проводяться у краiнi.
Пiдбиваючи тдсумки проведеного дослiдження, можна зробити таю висновки:
для тдвищення довгостроково' конкурентоспроможносп економiки Ук-ра'ни, зважаючи на сучасш свiтовi тенденцii, потрiбно залучати молодих перспективних спешалю^в у галузь освгти та науки. Саме вони здатш будуть створювати новi знання, реалiзовувати 'х
у виробничому процес та передавати !х новим поколшням;
викладацька та наукова робота не е популярною серед населення Роси та Украши. Респонденти опитувань не бачать залежносп мiж рiвнем освiти та професшно! квалiфiкацii, рiвнем вiддачi обранiй професп та власною самореалiзацiею та матерiальним добробутом;
для здшснення iнституцiйних змiн у суспiльствi, метою яких е тдвищення привабливостi професш викладача та науковця, доцiльно полшшити !х матерiальне забезпечення, пiдвищити якють наукових розробок та освп^ньо! дiяльностi й популяризувати цi професи через мас-медiа;
джерелами фiнансового
забезпечення запропонованих змш доцiльно визначити для сфери освгти -ресурси держбюджету, для науково! сфери - фiнанси тдприемницького сектору.
Напрямами подальших розробок у сферi проведеного дослiдження слiд визначити вироблення механiзмiв реалiзацii запропонованих напрямiв iнституцiйних змiн в украшському суспшьсга.
Л1тература
1. Геец В. Социально-экономические трансформации при переходе к экономике знаний // Социально-экономические проблемы информационного общества / Под ред. проф. Л. Мельника. -Сумы: Университетская книга, 2005. -430 с.
2. Портер М. Конкуренция: Пер. с англ. - М.: ИД "Вильямс", 2006. - 608 с.
3. Друкер П. Энциклопедия менеджмента: Пер. с англ. - М.: ИД "Вильямс", 2006. - 432 с.
4. Портер М. Стратепя конкуренцй (методика аналiзу галузей та дiяльностi корпорацш). - К.: Основи, 1998. - 390 с.
5. Gokhberg L., Shuvalova O. Measuring public awareness of the knowledge economy: indicators and analysis.VI Workshop on Science and Technology Indicators - Inter-American and Ibero-American -"Measuring Knowledge for Social Transformation" (Buenos-Aires, 15-17 September, 2004). - Buenos-Aires, 2004.
6. Стратепчш виклики XXI сто-лггтя сустльству та економщ Украши: У 3 т. / За ред. акад. НАН Украши В.М. Гейця, акад. НАН Украши В.П. Се-миноженка, чл.-кор. НАН Украши Б.е. Кваснюка. - К.: Фенкс, 2007. - Т. 1: Економка знань - модершзацшний проект Украши. - 544 с.
7. www.ukrstat.gov.ua.
8. Олейник А.Н. Институциональная экономика: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 416 с.
9. Сухарев О.С. Институты и экономическое развитие. - М.: Изд. компания "Дека", 2005. - 373 с.
10. Довбенко М.В. Сучасна економiчна теорiя (економiчна нобелелопя): Навч. поабник. - К.: Видав. центр "Академiя", 2005. - 336 с.
11. Долшнш М.1., Другов О.О. Проб-леми та перспективи пщтримки банками розвитку економки регiонiв // Економiка Украши. - 2005. - № 9. - С. 4-9.
