CC BY
46
Оглядовi статт
УДК 612.017.1: 616-006.484.04
Лаяний М.1., Рибальченко А.Ю. 1мунш реакцп в тканинах злоямсних глшм головного мозку
1нститут нейрохiрургii iM. акад. А.П.Ромоданова НАМН Украши, м. Кшв
Незважаючи на майже столгтню iсторiю вивчення ролi iмунних реакцш у 6opoTb6i з злоякiсними пух-линами, багато аспектiв цiGi проблеми не виршеш, деякi з них сшрш й супеpечливi. Ця суперечлившть наукових фактiв набувае особливого значення, коли йдеться про злояюсш пухлини головного мозку, яю розвиваються iмунoiзoльoванo за межами гемато-енцефалiчнoгo бар'еру в паpенхiмi головного мозку [1—3]. Проводяться дослщження, з одного боку, з вивчення стану iмуннoi системи при злояюсних пухлинах мозку та стимуляцп протипухлинних iмунних pеакцiй, опрацювання piзних iмунoтеpа-певтичних метoдiв впливу на пухлинний процес, з шшого боку, особливостей взаемодп iмунних клгтин з клiтинами пухлин глioм в самш пухлинi так зва-них «пухлино-инфшьтруючих клгтин» (П1Л) [1, 3-5]. Особливо актуальш пoдiбнi дoслiдження в останне десятилитя, коли з'явилась можлив^ть фенoтипoвoi характеристики цих клiтин та визначення iх проти-пухлинних властивостей.
В останш роки значна кiлькiсть дoслiджень при-свяченi вивченню наявнoстi i типу iмунних клiтин, що iнфiльтpують piзнi новоутворення головного мозку. Проте, на вщмшу вiд вивчення П1Л в меланoмi [6], а також в карцижм яечникiв [7] i колоректальному раку [8-9], аналiзи П1Л в глioмi не мали вщповщжй кopеляцii з клiнiчними результатами [10].
I. Bertrand i H. Mannen [11] вважають першими дoслiдниками, яю виявили П1Л в глioмах. У до-слiдженнi у 63 (36,6%) з 172 астроцитом вщзначеш периваскулярш лiмфoцити, хоча бiльшiсть з цих шфшьтралв oхаpактеpизoванi як «слабю». Кpiм того, кopеляцiя з клiнiчним результатом не встановлена. A. Ridley i J.B. Cavanagh [12] вивчили частоту вияв-лення i ступiнь лiмфoцитаpнoi iнфiльтpацii в глioмi людини. 3 91 зразка глюми, вiдiбpаних шд час па-тoлoгoанатoмiчнoгo дoслiдження, у 28 (31%) пухлини мали «певну» шфшьтрацш, у 26 (29%) — «незначну» iнфiльтpацiю, у 37 (40%) — шфшьтращя «вiдсутня». У пухлинах, в яких вщзначено «певну» шфшьтрацш, найбiльш частим паттерном була шфшьтращя пери-васкулярними, а не дифузними лiмфoцитами. Проте, oскiльки це дослщження було аналiзoм post-mortem, пopiвняння пстолопчних особливостей з клiнiчними результатами було неможливе. J. Takeuchi i R.O. Barnard [13] розширили цi даш завдяки дoслiдженню лiмфoцитаpнoi iнфiльтpацii в бюптатах астроцитом, видалених пiд час операцп. Скупчення централь-них периваскулярних лiмфoцитiв спoстеpiгали у 32 (28%) зразках з 114. Таким чином, у дослщженнях встановлено, що злояюсш глюми шфшьтруються лГм-фоцитами, хоча корелящя з клiнiчним прогнозом не встановлена, лише констатовано, що у глюмах нако-
пичуються лiмфoiднi клгтини, i можливо, цi клiтини мають вщношення до протипухлинних pеакцiй.
У подальших дoслiдженнях були визначенi фенотипи клгтин iмунних iнфiльтpатiв, що спос-теpiгали в глioмi. R.I. von Hanwehr та спiвавтopи [14] оцшили piзнi фенотипи лiмфoiдних клiтин у 6 зразках астроцитом i глюбластом. У 2 пухлинах лiмфoцитiв було мало або вони не виявлеш, у 4 пухлинах спостер^али незначш чи пoмipнi CD4+ лiмфoiднi шфшьтрати, CD8+ iнфiльтpати були вщ-сутш, незначнi або пoмiтнo iнтенсивнi. E.R. Hitchcock i C.S. Morris [15] виявили П1Л в 5 астроцитомах низь-кого ступеня i в 15 — високого ступеня анаплазп. Використовуючи iмунoгiстoхiмiчне дoслiдження «вiдбиткiв» ненекротизованих дшянок пухлини, ав-тори довели, що пухлини як низького, так i високого ступеня анаплазп метили у середньому вiдпoвiднo 4 i 10% CD4+ i CD8+ клгтин, макрофаги представляли понад 20% пpoаналiзoваних клгтин. J.P. Farmer та сшвавтори [16] виявили, що CD8+ i CD4+ клиини склали вГдповГдно 41 i 42% П1Л в 9 глюмах високого ступеня анаплазп. A. Stevens та сшвавтори [17] показали незначну шфшьтрацш натуральними юлерами (НК-клгтинами) в уых 18 пpoаналiзoваних зразках глюм. ПодГ6ш результати вщзначеш й шши-ми дослщниками, яю пiдтвеpдили наявнiсть рГзного вмюту П1Л в злояюсних глiмах [18-22]. В цшому, мшлившть вмюту П1Л у глioмах, ймовГрно, пов'язана з рГзною метoдoлoгiею та методами дослщження, через невiдпoвiднiсть pезультатiв оцшки частоти, ступеня шфшьтрацп, лoкалiзацii П1Л у пухлинному вогнищг В подальшому M.C. Kuppner та спiвавтopи [23] визначали не ильки фенотип, а й функцш П1Л у 7 зразках глюбластом, виявлено незначну юль-юсть лГмфоцитГв, у 2 зразках — помино iнтенсивну iнфiльтpацiю CD3+ лiмфoцитами, в 1 — помГрну юльюсть CD3+ лГмфоцитГв, у 4 — Т^мфоцити вщсутш. CD4+ лГмфоцити виявляли лише у 2 зразках, CD8+ — у 3, у 4 зразках вони вщсутш. Шд час оцшки функцш П1Л встановлено, що лише 1 з 5 зразюв П1Л виб!рково лiзував аутолопчну пухлину, 1 — справляв цитотоксичний вплив на аутолопчну та алогенну культуру клГтин пухлини, що свщчило про функцюнальну неoднopiднiсть П1Л в глюмах. Y. Sawamura та сшвавтори [24] оцшили шфшьтрацш i функцш л1мфоципв в 24 зразках злояюсно'1 глюми. Вiдзначенo, що великi шфшьтрати периваскулярних лГмфоцитГв були у 2 пухлинах, ввд незначних до пом!рних iнфiльтpатiв периваскулярних лГмфоципв — у 15, вщсутшсть лГмфоцитГв — у 7. Фенотипово бшьшшть П1Л, культивованих з глюм, складалися з сумш! CD4+ i CD8+ Т^мфоциив, що лiзували клиини аутoлoгiчнoi та алогенно'1 пухлин.
В останш роки вчеш придшяють багато уваги вив-ченню нещодавно вiдкритих субпопуляцiй лiмфоцитiв, що виконують iмунорегуляторну, супресорну функцп — так званих Т-регуляторних клГтин. Цi клГтини, на думку багатьох дослiдникiв, мають важливе значення при аутоiмунних захворюваннях, коли !х кiлькiсть зменшена, та при онколопчних захворюваннях, коли навпаки !х кiлькiсть збiльшена як в кровГ, так i в тканинах пухлин. Встановлена присутшсть регуляторних Т-лГмфоцилв (Tregs) у глiобластомаx. A.El Andaloussi i M.S. Lesniak [25] вивчили П1Л в 10 зразках глюблас-томи i 6 контрольних зразках мозку. За даними проточно! цитометрп суспензп клiтин пухлин лiмфоцитiв було 12-21%, у середньому 17%, у контролi — менше нiж 1%. Серед CD3+ Т-лГмфоцилв, якi виявленi у суспензп клггин пухлини, майже 6% складали CD4+ CD25+ Т-регуляторш клiтини. З CD4+ клггин П1Л глiоми 50-60% експресували Foxp3-специфiчнiй бшок, необxiдний для розвитку i функцiонування Т-регу-ляторних клгтин, який е маркером цих клГтин [26]. Tregs глюм проявляли супресорш функцп, осюльки вiдсортованi CD4+ CD25+ П1Л глюм пригнiчували пролiферацiю П1Л in vitro.
S.F. Hussain i сшвавтори [27] виявили бшьшу юльюсть Tregs серед П1Л глюм. З CD3+ клгтин в тканинi глюм було 20% CD4+ Т-xелперiв, 96% ще! популяцп експресували Foxp3 маркерний бГлок, хоча тшьки 29% цих Т-xелперiв експресували CD25 молекулу, що також е допомГжною ознакою Т-регулятор-них лГмфоциив. Щ даш свiдчать, що як i при шших видах раку [5, 6, 28], Tregs присутш в П1Л глюм. Шд час аналГзу активносл та складу П1Л пухлин пот-рГбно мати на увазГ наявшсть ще! популяцп.
Таким чином, наведеш даш шдтверджують, по-перше, рГзний стушнь шфшьтрацп лГмфоцитами глюм; по-друге, нерГвномГрну локалГзацш шфшьтруючих лГмфоциив в рГзних дшянках пухлини, !х неоднорГд-ний фенотиповий склад i функцюнальну актившсть; по-трете, наявшсть у складГ П1Л власних Гмуносуп-ресивних Т-регуляторних клгтин, здатних пригшчу-вати Гмунш реакцп. Причини тако1 неоднорГдност лГмфоцитарно! шфшьтрацп глюм невГдомГ, можливо, це пов'язане з морфолопчними особливостями пухлин, 1х Гмуногеншстю, станом гематопухлинного бар'еру, блокадою специфГчно! протипухлинно! вщповвд або з невеликою тривалютю захворювання, коли не вс-тигають виникати мГсцевГ Гмунш реакцп.
Поряд з лГмфоцитами в глГальних пухлинах виявляють макрофаги, роль яких у формуванш протипухлинного Гмунгтету подвшна. 1нтерглюмш макрофаги також ретельно вивчають. Так, R.A. Morantz та сшвавтори [29] оцшили ГмуноклГтинну шфшьтрацш 45 пухлин ЦНС, 9 з яких були глюб-ластомами. У 9 глюбластомах юльюсть лГмфоцилв становила 4-11%, у 7 з 9 пухлин у складГ П1Л було 31-78% макрофапв. Щ дослГдження були першими, в яких вГдзначено потенцшну роль макрофапв у мшрооточенш пухлин. Проте, не встановлено, чи пов'язаш Ц пухлино-асоцшоваш макрофаги з про-типухлинним Гмунгтетом чи з Гмуносупреаею цього Гмунгтету. M.L. Rossi та сшвавтори [30] використали панель моноклональних антилл для оцшки профшю Гмунних шфшьтруючих клгтин 65 зразюв глюми, взятих шд час бюпсп. Оцшювали як юльюсть, так i локалГзацш шфшьтраив Гмунних клгтин. Макро-
фаги, виявлеш за допомогою антилл до CD68, CD14, RFD7 або CR3 рецепторГв, спостерiгали в усш товщi пухлини, вони виявленi на рГзнш щiльностi в межах життездатно! паренхiми, оточували перицити i кро-воноснi судини, а також в регюнах некротизовано! тканини. 3 CD68+ клГтин 2 рiзних антитiла позначали макрофаги у 88-97% життездатних периваскулярних регюшв, в 100% життездатних штрапаренхГмаль-них дшянках, i в 96-100% некротизованих тканин. У подальших дослГдженнях також пiдтверджено значну iнфiльтрацiю дальних пухлин макрофагами [31-33]. Поряд з макрофагами в паренхiмi глюм досить часто виявляли власш нервовi фагоцитуючi клiтини, а саме клгтини активовано! мшроглп [27, 34]. В аналiзi 50 зразкiв глiобластоми CD45+, CD11b+, CD11c+ мшроглп / макрофаги мозку становили у середньому 0,825% юлькоси клггин глiобластоми, в штактнш тканинi мозку — 0,007% [27]. Не встановлено рГзнищ в експресп генiв цитоюшв, TLR рецепторiв, або MHC антигешв мГж клiтинами, видшеними з глiобластоми, та в штактному мозку. КрГм того, глiобластома-iнфiльтруючi мшроглГя/макрофаги не активували алореактивнi Т-клГтини в реакцп змГшано! культури лГмфоцилв, на вщмшу вГд анти-генпрезентуючих клгтин (АПК) перифершно! кровГ, хоча не встановлеш причини вГдсутност активацп Гмунних клгтин, через власну нездатнiсть мшроглп / макрофагiв до стимуляцп алореактивних Т-клгтини або ж порушення функцп цих клгтин в глiобластомi i наявнiсть iмуносупресорних функцш.
кргм того, мшроглп / макрофаги з глюбластоми лiзували U87 глiобластомну клгтинну лшш, хоча нормальнi мгкроглп / макрофаги бшьш ефективнi [22]. Подальший аналiз дозволить встановити, якг функцп ця велика пухлино-iнфiльтруюча популяцгя клгтин може виконувати в глюм!.
Данi про зв'язок мгж гмунними клiтинами, ш-фгльтруючими глгоми, та клгнгчними особливостями переб^у захворювання, а саме тр^алю™ життя, продовженням росту пухлини досить суперечлив^
В багатьох дослiдженнях намагалися встановити взаемозв'язок мгж наявнiстю в глюм! П1Л i тривалiс-тю життя хворих. У трьох дослщженнях вiдзначено позитивну кореляцiю мгж штенсившстю лiмфоцитар-но! iнфiльтрацi! i показниками виживання. Так, W.H. Brooks i сшвавтори [35] проаналiзували гсторп хворо-би i провели гiстологiчне дослщження бiоптатiв для визначення лгмфо!дно! шф^ьтрацп у 141 пацiента з глюмами мозку за перiод 1962-1976 р. Бшьш нгж у 75% пащенлв виявлено мультиформну глiобластому або анапластичну астроцитому. В щлому у 64 (45,3%) глюмах виявлено периваскулярну шф^ьтрацда лiмфоцитами, у 77 (55%) пухлинах шф^ьтрацп лгм-фоцитгв вздовж судинних структур не було. щ даш певною мгрою корелювали з показниками виживання хворих; у пащенлв за наявносл мультиформно! глiобластоми або анапластично! астроцитоми пери-васкулярна лiмфоцитарна iнфiльтрацiя будь-якого ступеня, проте, не дифузна шфшьтращя, корелю-вала з достов!рним збiльшенням тривалостi життя хворих на 2-4 мю у пор!внянш з такою у пацiентiв без периваскулярих л!мфоцилв у пухлинг.
Кр!м того, показники виживання збГльшилися за умови збГльшення ступеня ГнфГльтрацП пухлини лГмфоцитами. Хоча в цьому дослщженш не вГдзна-
чали, яю субпопуляцп лiмфоцитiв були у дшянщ пухлини, воно було першим, в якому висловлено думку, що присутшсть, а також характер лiмфо-цитарно! iнфiльтрацiï глiом може мати позитивне прогностичне значення у пащенпв з злояюсними пухлинами мозку.
Корелящя мiж наявтстю П1Л i показниками виживання хворих при глiомi. L. Palma та сшвавто-ри [36] оцшили стушнь лiмфоцитарноï шфшьтрацп зразкiв глiобластом, видалених у 200 пащенлв в перiод з 1952 по 1973 р. Зокрема, у 23 (11,5%) зразках вщзначений «певний» iнфiльтрат периваскулярних лiмфоцитiв, у 46 (23%) — «незначний» iнфiльтрат, у 131 (65,5%) — лiмфоцитарний шфшьтрат «вiдсутнiй». У пацiGнтiв за наявност «певного» iнфiльтрату по-казники виживання були достовiрно бiльшi (P<0,01); 5 пащенлв жили протягом 6 роюв пiсля операцiï, у двох шших групах всi хворi померли, бшьша три-валiсть дооперацiйного перiоду у цш групi свiдчить, що саме у цих пащенпв можливо були пухлини, що повшьно росли. Щ данi свiдчать про можливiсть кореляцшного зв'язку iнфiльтрацiï лiмфоцитiв з тривалютю життя цих пацiGнтiв.
D.K. Böker та спiвавтори [37] встановили по-зитивну кореляцiю мiж ступенем лiмфоцитарноï iнфiльтрацiï та показниками виживання хворих. П1Л виявленi у 145 (72,6%) зразках, що було значно бшьше, шж у попереднiх дослiдженнях. Вщзначено позитивну кореляцiю мiж наявнiстю П1Л i показниками виживання, незалежно ввд виду шсляопера-цiйного лшування; з 139 пацiGнтiв, якi жили шсля 2-мiсячного «пiсляоперацiйного вiкна», протягом у середньому 8,1 мю жили 104, у яких була рiзна юль-кiсть П1Л, 35 пащенпв без П1Л жили 5,6 мк (Р<0,01). Проте, субаналiз локалiзацiï або ступеня шфшьтрацп П1Л i показниюв виживання не застосовували. В той же час в шших дослщженнях не виявлено ко-реляцiï мiж присутнiстю лiмфоцитв i показниками виживання. Зокрема, D. Schiffer та сшвавтори [38] аналiзували присутнiсть П1Л i показники виживання 324 пащенлв з злояюсною глiомою. У 269 пащенлв дiагностованi первиннi або вториннi глюбластоми, у 55 — анапластична астроцитома. Показники вижи-вання у 246 пащенлв, з яких майже у 50% були П1Л, у 50% — 1х не було, достовiрно не рiзнилися. M.L. Rossi та сшвавтори [39] вивчали П1Л у 68 пащенлв з астроцитомами III i IV ступеня анаплазп. CD8+ Т^мфоцити виявленi у 56 (82%) зразках пухлин; 48 (70%) — несли iнтрапаренхiмальнi лiмфоцити, 41 (64%) — периваскулярш. На вiдмiну вiд CD8+, CD4+ лiмфоцити виявленi тiльки у 32% проб. Макрофаги були у значнш юлькоси у зразках, у 100% зразюв були значнi iнтрапаренхiмальнi iнфiльтрати, у 92% — периваскулярна шфшьтращя макрофагами. Проте, наявшсть нi CD8+ клiтин, нi CD4+ клггин, анi макрофагiв не корелювала з пiдвищеними показни-ками виживання.
H. Safdari та спiвавтори [40, 41] оцшили прогностичне значення шфшьтруючих лiмфоцитiв у 342 пацiGнтiв з астроцитомою III-IV ступеня анаплазiï i показали негативний кореляцшний зв'язок мiж при-сутнiстю П1Л i поазниками виживання пащенпв. У специфiчних дiлянках тканин оцшювали наявнiсть iмунних клiтин: пухлина, перифершш тканини, гiперваскулярнi дiлянки, некротизоваш тканини,
iнтактнi. В цих регюнах у 35% пацiGнтiв вiдзначенi лiмфоцити усерединi пухлини, у 29% — у пери-ферiйних дiлянках пухлин. Лiмфоцити спостерiгали лише у 4% штактно! тканини. Наявнiсть лiмфоцитiв пов'язана з бшьш короткою тривалiстю виживання; пащенти з П1Л жили у середньому 8,4 мю, без П1Л — 11,9 мiс (P<0,02). Така сама достовiрна негативна кореляцiя встановлена за наявност П1Л у межах пухлини, а також у некротизованих або гшерваску-ляризованих дшянках. Крiм того, кiлькiсть П1Л була асоцшована з достовiрним зменшенням тривалостi життя, незалежно вщ виду пiсляоперацiйноï терапп. У пацiентiв, яким здiйснено операцш i проведено променеву терапш, наявнiсть лiмфоцитiв була пов'язана з зменшенням показниюв виживання в середньому на 4,6 мю (Р<0,05). Щ данi свiдчать, що присутнiсть лiмфоцитiв у злоякiснiй глiомi е негативною прогностичною ознакою.
Наведеш дослiдження свiдчать про супереч-ливiсть отриманних даних i не забезпечують од-нозначний висновок про наявшсть позитивно! чи негативно! кореляцп мiж присутнiстю П1Л i три-валiстью життя пацiентiв. Дiйсно, у 3 дослщженнях встановлено позитивну кореляцш, у 2 — кореляцiя не виявлена, в 1 вщзначено, що присутшсть П1Л е негативним прогностичним показником. Можна навести юлька пояснень цих суперечливих результатiв. По-перше, важливо оцiнити значення П1Л залежно вщ морфогенетичних та конкретних ступешв/тишв пухлин. Хоча поняття «глiома» включае рiзнi ^аль-но-похiднi новоутворення, юнують вiдмiнностi iмуно-генностi окремих тишв пухлин. По-друге, цi клiнiчнi дослщження проведенi до вiдкриття T-регуляторних супресорних лiмфоцитiв як ключових чинникiв протипухлинного iмунiтету [5, 6, 28]. У попередшх дослiдженнях, по сутi, оцшеш зразки тканин, якi мiстили Т-регуляторш лiмфоцитарнi iнфiльтрати, якi могли вплинути на клМчний результат. По-трете, в майбутшх дослiдженнях мае бути встановлений великий комплекс параметрiв, виходячи з сучасних уявлень онкоiмунологiï. Наприклад, слщ оцiнювати лiмфоцитарний профiль та субпопуляцшний склад, вмiст макрофагiв та 1х функцiональну активнiсть, локалiзацiю й штенсившсть iнфiльтрацiï, спектр та кiлькiсть цитоюшв, що синтезуються П1Л та макрофагами. Нарешп, особливу увагу необхiдно звернути на шсляоперацшне лiкування пацiентiв, проведення ретельних багатовимiрних аналiзiв матиме життево важливе значення для штерпре-тацп впливу П1Л на результат лшування пацiентiв. Наведенi данi свiдчать, що, по-перше, шфшьтращя глiом лiмфоцитами та макрофагами за вщсутноси iмунотерапiï в тепершнш час не е клШчно шформа-тивним прогностичним параметром, по-друге, мiсцевi внутрiшньопухлиннi iмуннi реакцiï невзмозi забезпе-чити ефективного притипухлинного захисту, школи вони можуть навiть стимулювати рiст пухлин. Все це шдтверджуе необхiднiсть проведення подальших дослiджень з ще1 проблеми, в тому числi й вивчення можливостi стимуляцiï протипухлинно! активностi П1Л рiзними методами. Так, K.B. Quattroœhi та сш-вавтори [42] повщомили про результати експеримен-тального дослiдження з використанням П1Л у терапiï хворих з рецидивом злояюсно! глiоми. У 6 хворих шсля операцп з приводу рецидиву глюми застосу-
вали 1х109 П1Л у 1-шу i 14-ту добу пiсля операцп, а також iнтерлейкiн-2 тричi на тиждень протягом 1 м^. Клгтини та цитокiни вводили через резервуар Омая. Профшювання П1Л показало, що бiльшiсть клiтин були CD3+, шд час культивування в пробiрцi П1Л наприкiнцi дослiдження трансформувались в основному в CD4+ або CD8+ клггини. П1Л, що були в основному CD8+, лiзували аутологiчнi пухлини з значно бшьшою частотою, нiж алогенш клiтиннi лшп пухлин, в той час як аутолопчний лiзис мшеней CD4 позитивними — домiнуючими культурами був незначним. Шсля тривалого спостереження 3 хворих померли протягом 1,5 року шсля шфузп, 1 — прожив майже 2 роки без iмуносупресil, у 2 пащенлв вщзначена часткова iмунна вiдповiдь через 2 роки. Зараз складно екстраполювати клМчний ефект з цього дослщження, хоча використаний протокол був безпечним для пащенпв, яким призначали П1Л та iнтерлейкiн-2. У цьому дослщженш поставленi кiлька питань. По-перше, не ясно, яка юльюсть П1Л, влитих в шлуночки, потрапляе через бар'ер «спинномозкова рiдина - мозок» до пухлинного вогнища. По-друге, у дослщженнях [25, 27] встановлено, що П1Л можуть мати рiзнi рiвнi Т-регуляторних клiтин. Дiйсно, ш-фузованi П1Л мiстили 12-96% CD25+ клiтин, деяю з них, ймовiрно, були активоваш Т-лiмфоцитами, а деякi, можливо, представляли Т-регуляторш лiмфо-цити [42]. Шсля iмунотерапil дендритоклiтинною (ДК) вакциною хворих з глюмами J.S. Yu та сшвавтори [43] повiдомили про результати першого етапу випробу-вання ще! вакцинi. З 7 пацiGнтiв з глюбластомами, у яких застосували цю вакцину, у 4 — в перифершнш кровi виявлено високу цитолгтичну Т-клiтинну про-типухлинну вiдповiдь. З 4 пащенпв, яким здiйснено повторну операцш з приводу рецидиву пухлини шсля вакцинацп, у 2 виявлеш CD8+ П1Л в пухлинi, яких не було у зразках шсля першоп операцп. При подальшому дослщженш [44] доведено наявнiсть у ДК-вакцинованих пащенлв з глiомою П1Л, i вакци-нацiя стимулюе активнiсть цих клгтин. Аналогiчнi данi отриманi й шшими авторами [45], показано, що ДК-вакцинащя зумовлюе появу в пухлинах П1Л, проте, немае пiдтвержуючих даних, що це суттево подовжуе життя пащенлв з глюмою пiсля вакцинацп. У дослщженнях авторiв [43, 44] одержан попереднi данi, якi дозволяють припустити, що вакцинацiя ДК сприяе збшьшенню показникiв виживання. Подальшi дослщження виправданi й необхiднi для визначен-ня оптимальних пiдходiв до вакцинацп i вивчення молекулярно! основи прогресування захворювання, а також значення вакцинацшно-шдукованого нако-пичення П1Л в пухлинах.
Шдсумовуючи наведенi данi щодо мшцевих iмунних реакцiй в глiомах, слщ зазначити, що, нез-важаючи на ^нування серед нейрохiрургiв думки про незадовшьш результати iмунотерапil глiом, в останш 30 рокiв [13] досягнут успiхи у вивченнi iмунологil цих пухлин, з'явилось бшьш глибоке розумшня спонтанно! адаптивно! iмунно! вiдповiдi на глюми, що полегшить рацiональний розвиток iмунологiч-но обГрунтованого лiкування цих пухлин, Дшсно, у дослiдженнi iмунологil пухлин головного мозку термiн «амунолопчно-прившейований» замiнений на <амунно-вщмшний», це шдкреслюе життездатнiсть внутрiшньомозково! iмунно! вiдповiдi з огляду на
потенцшш вГдмшноси порГвняно з перифершним Гмунгтетом в мехашзмах антигенно! презентацп i клгтинно! мГграцп та локальних мГсцевих реакцш.
Проведення подальших дослГджень необхГдне для вирГшення багатьох питань, яю, ймовГрно, е центральними щодо визначення мГсцевих Гмунних реакцш у глюмах, а саме: а) присутшсть рГзних глюма-специфГчних антигешв; б) як щ антигени презентуються Гмуннш системГ з метою забезпечен-ня шщшвання Гмунно! вГдповвд; в) як праймоваш протипухлинш лГмфоцити рухаються до вогнища глюми [10]. НеобхГдно визначити, чи Гснуе клШчна та прогностична значущГсть присутност П1Л в глюмГ, причому, як шдкреслювалось рашше, щ додатковГ зусилля повинш ретельно зважати на наступш па-раметри: а) стушнь/тип пухлини; б) ретельне Гму-нофенотипування П1Л; в) локалГзащя i юльюсний склад лГмфоципв та макрофапв; г) багаторГвневий аналГз з огляду на методи лшування, щоб уточнити значення П1Л у клШчному перебГгу захворювання та тривалосл життя пащентв [10].
Таким чином, з кожним новим фактом юльюсть невирГшених проблем збшьшуется, !х розв'язання е нагальним завданням, i сьогодш е значний потен-цГал для вивчення молекулярно! i клГтинно! Гмунно! вщповвд на рак мозку. Принаймш, еволюцГя нашого розумшня про П1Л в глюмГ може надати нову про-гностичну шформацш для пащенив. СподГваемося, що подальше вивчення in situ антиглюмно! вщповвд шд час формування адоптивно! Гмунно! реакцп та проведення клШчно! Гмунотерапп продовжуватиме проливати свГтло на те, як можна шдвищити ан-тиглюмний Гмунгтет i чому ендогенш антиглюмш Гмунш реакцп часто ослаблен in vivo. У юнцевому рахунку, чим бшьше ми розумГемо основи Гмунологп злояюсних глюм, тим ближче ми наближатимемося до усшшного комбшованого !х лшування.
Список лггератури
1. Лисяный Н.И. Изменение иммунных реакций при различных видах глиом / Н.И. Лисяный // Глиомы головного мозга; под ред. Ю.А. Зозули. — К.: У1ПК «ЕксОб», 2007. — С.236-252.
2. Бережная Н.М. Иммунология злокачественного роста / Н.М. Бережная, В.Ф. Чехун — К.: Наук. думка, 2005.
— 791 с.
3. Exciting new advances in neuro-oncology: the avenue to a cure for malignant glioma / E.G. Van Meir, C.G. Yadjipanayis, A.D. Norden [et al.] // CA Cancer J. Clin.
— 2010. — V.60 — P.166-193.
4. Parney I.F. Flow cytometry and in vitro analysis of human glioma-associated macrophages. Laboratory Investigation / I.F. Parney, J.S. Waldron, A.T. Parsa // J. Neurosurg.
— 2009. — V.110. — P.572-582.
5. Normal human monocytes exposed to glioma cells acquire myeloid-derived suppressor cell-like properties / J.C. Rodrigues, G.C. Gonzalez, L. Zhang [et al.] // Neuro Oncol.
— 2010. — V.12. — P.351-365.
6. Prognostic value of tumor infiltrating lymphocytes in the vertical growth phase of primary cutaneous melanoma / C.G. Clemente, M.C. Mihm Jr., R. Bufalino [et al.] // Cancer.
— 1996. — V.77. — P.1303-1310.
7. Intraepithelial CD8+ tumor-infiltrating lymphocytes and a high CD8+/regulatory T-cell ratio are associated with favorable prognosis in ovarian cancer / E. Sato, S.H. Olson, J. Ahn [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 2005.
— V.102. — P.18538-18543.
8. Effector memory T-cells, early metastasis, and survival
in colorectal cancer / F. Pagès, A. Berger, M.N. Camus [et al.] // Engl. J. Med. — 2005. — V.353. — P.2654-2666.
9. Type, density, and location of immune cells within human colorectal tumors predict clinical outcome / J. Galon, A. Costes, F. Sanchez-Cabo [et al.] // Science. — 2006. — V.313.
— P.1960-1964.
10. Dunn G.P. Focus on TILs: Prognostic significance of tumor infiltrating lymphocytes in human glioma / G.P. Dunn, I.F. Dunn, W.T. Curry // Cancer Immun. — 2007. — V.7
— P.12.
11. Bertrand I. Etudes des reactions vasculaires dans les astrocytomes / I. Bertrand, H. Mannen // Rev. Neurol. (Paris). — 1960. — V.102. — P.3-19.
12. Ridley A. Lymphocytic infiltration in gliomas: Evidence of possible host resistance / A. Ridley, J.B. Cavanagh // Brain. — 1971. — V.94 — P.117-124.
13. Takeuchi J. Perivascular lymphocytic cuffing in astrocytomas / J. Takeuchi, R.O. Barnard // Acta Neuropathol. (Berl.). — 1976. — V.35. — P.265-271.
14. Mononuclear lymphoid populations infiltrating the microenvironment of primary CNS tumors. Characterization of cell subsets with monoclonal antibodies / R.I. Von Hanwehr, F.M. Hofman, C.R. Taylor [et al.] // J. Neurosurg.
— 1984. — V.60 — P.1138-1147.
15. Hitchcock C.S. Mononuclear cell infiltration in central portions of human astrocytomas / E.R. Hitchcock, C.S. Morris // J. Neurosurg. — 1988. — V.68. — P.432-437.
16. Characterization of lymphoid cells isolated from human gliomas / J.P. Farmer, J.P. Antel, M. Freedman [et al.] // J. Neurosurg. — 1989. — V.71. — P.528-533.
17. Stevens A. Inflammatory infiltrates and natural killer cell presence in human brain tumors / A. Stevens, I. Kloter, W. Roggendorf // Cancer. — 1988. — V.61. — P.738-743.
18. Immunohistochemical analysis of infiltrating lymphocytes in central nervous system tumors / J.T. Paine, H. Handa, T. Yamasaki [et al.] // Neurosurgery. — 1986. — V.18.
— P.766-772.
19. Immunohistochemical analysis of tumor-infiltrating lymphocytes and major histocompatibility antigens in human gliomas and metastatic brain tumors / T. Saito, R. Tanaka, S. Yoshida [et al.] // Surg. Neurol. — 1988.
— V.29. — P.435-442.
20. Detection of lymphocytes in malignant gliomas by monoclonal antibodies / K. Yasuda, T. Alderson, J. Phillips [et al.] // J. Neurol. Neurosurg. Psychiat. — 1983. — V.46.
— P.734-737.
21. Phillips J.P. Lymphoreticular cells in human brain tumours and in normal brain / J.P. Phillips, O. Eremin, J.R. Anderson // Br. J. Cancer. — 1982. — V.45. — P.61-69.
22. Intratumoral T cell subset ratios and Fas ligand expression on brain tumor endothelium / J.S. Yu, P.K. Lee, M. Ehtesham [et al.] // J. Neurooncol. — 2003. — V.64.
— P.55-61.
23. Kuppner M.C. Immunohistological and functional analyses of lymphoid infiltrates in human glioblastomas / M.C. Kuppner, M.F. Hamou, N. de Tribolet // Cancer Res.
— 1988. — V.48. — P.6926-6932.
24. Antitumor activity and surface phenotypes of human glioma-infiltrating lymphocytes after in vitro expansion in the presence of interleukin 2 / Y. Sawamura, M. Hosokawa, M.C. Kuppner [et al.] // Cancer Res. — 1989.
— V.49. — P.1843-1849.
25. El Andaloussi A. An increase in CD4+CD25+FOXP3+ regulatory T cells in tumor-infiltrating lymphocytes of human glioblastoma multiforme / A. El Andaloussi, M.S. Lesniak // Neuro Oncol. — 2006. — V.8. — P.234-243.
26. Miyara M. Natural regulatory T cells: Mechanisms of suppression / M. Miyara, S. Sakaguchi // Trends Mol. Med. — 2007. — V.13. — P.108-116.
27. The role of human glioma-infiltrating microglia/ macrophages in mediating antitumor immune responses / S.F. Hussain, D. Yang, D. Suki [et al.] // Neuro Oncol.
— 2006. — V.8. — P.261-279.
28. Regulatory CD4(+) CD25(+) T cells in tumors from patients with early-stage non-small cell lung cancer and late-stage ovarian cancer / E.Y. Woo, C.S. Chu, T.J. Goletz [et al.] // Cancer Res. — 2001. — V.61. — P.4766-4772.
29. Macrophages in experimental and human brain tumors. Part 1. Studies of the macrophage content of experimental rat brain tumors of varying immunogenicity / R.A. Morantz, G.W. Wood, M. Foster [et al.] // J. Neurosurg.
— 1979. — V.50. — P.298-304.
30. Immunohistological study of mononuclear cell infiltrate in malignant gliomas / M.L. Rossi, J.T. Hughes, M.M. Esiri [et al.] // Acta Neuropathol. (Berl.). — 1987. — V.74.
— P.269-277.
31. Distribution and characterization of microglia/macrophages in human brain tumors / W. Roggendorf, S. Strupp, W. Paulus // Acta Neuropathol. (Berl.). — 1996. — V.92.
— P.288-293.
32. Macrophage infiltration and heme oxygenase-1 expression correlate with angiogenesis in human gliomas / A. Nishie, M. Ono, T. Shono [et al.] // Clin. Cancer Res. — 1999. — V.5.
— P.1107-1113.
33. Monocyte subpopulations in human gliomas: Expression of Fc and complement receptors and correlation with tumor proliferation / T. Morimura, C. Neuchrist, K. Kitz [et al.] // Acta Neuropathol. (Berl.). — 1990. — V.80. — P.287-294.
34. Innate immune functions of microglia isolated from human glioma patients / S.F. Hussain, D. Yang, D. Suki [et al.] // J. Transl. Med. — 2006. — V.4. — P.15.
35. Relationship of lymphocyte invasion and survival of brain tumor patients / W.H. Brooks, W.R. Markesbery, G.D. Gupta [et al.] // Ann. Neurol. — 1978. — V.4. — P.219-224.
36. Lymphocytic infiltrates in primary glioblastomas and recidivous gliomas. Incidence, fate, and relevance to prognosis in 228 operated cases / L. Palma, N. Di Lorenzo, B. Guidetti // J. Neurosurg. — 1978. — V.49. — P.854-861.
37. Mononuclear infiltrates in human intracranial tumors as a prognostic factor. Influence of preoperative steroid treatment. I. Glioblastoma / D.K. Bôker, R. Kalff, F. Gullotta [et al.] // Clin. Neuropathol. — 1984. — V.3.
— P.143-147.
38. Analysis of some factors effecting survival in malignant gliomas / D. Schiffer, D. Cavicchioli, M.T. Giordana [et al.] // Tumori. — 1979. — V.65. — P.119-125.
39. The mononuclear cell infiltrate compared with survival in high-grade astrocytomas / M.L. Rossi, N.R. Jones, E. Candy [et al.] // Acta Neuropathol. (Berl.). — 1989. — V.78.
— P.189-193.
40. Safdari H. Histological correlations with survival in malignant gliomas / H. Safdari, F.H. Hochberg, E.P. Richardson Jr. // Acta Neurochir. (Wien.). — 1979. — V.28, suppl. — P.485-488.
41. Safdari H. Prognostic value of round cell (lymphocyte) infiltration in malignant gliomas / H. Safdari, F.H. Hochberg, E.P. Richardson Jr. // Surg. Neurol. — 1985.
— V.23. — P.221-226.
42. Pilot study of local autologous tumor infiltrating lymphocytes for the treatment of recurrent malignant gliomas / K.B. Quattrocchi, C.H. Miller, S. Cush [et al.] // J. Neurooncol. — 1999. — V.45. — P.141-157.
43. Vaccination of malignant glioma patients with peptide-pulsed dendritic cells elicits systemic cytotoxicity and intracranial T-cell infiltration / J.S. Yu, C.J. Wheeler, P.M. Zeltzer [et al.] // Cancer Res. — 2001. — V.61. — P.842-847.
44. Vaccination with tumor lysate-pulsed dendritic cells elicits antigen-specific, cytotoxic T-cells in patients with malignant glioma / J.S. Yu, G. Liu, H. Ying [et al.] // Cancer Res. — 2004. — V.64. — P.4973-4979.
45. Clinical evaluation of dendritic cell vaccination for patients with recurrent glioma: Results of a clinical phase I/II trial / R. Yamanaka, J. Homma, N. Yajima [et al.] // Clin. Cancer Res. — 2005. — V.11. — P.4160-4167.
Одержано 12.07.11
Лжяний М.1., Рибальченко А.Ю.
1мунш реакци в тканинах злояшсних глшм головного мозку
1нститут нейрохГрургп Гм. акад. А.П. Ромоданова НАМН Укра!ни, м. Ки!в
ПроаналГзоваш публшацп останшх роюв, присвячеш вивченню Гмунних реакцш, що вГд-буваються в злояюсних глюмах мозку. Показано, що в тканиш пухлин по-рГзному накопичу-ються Гмунш клГтини — макрофаги та лГмфоцити, наведеш даш з фенотипово! характеристики пухлино-шфшьтруючих лГмфоцилв (П1Л), !х протипухлинно! активносл та причин рГзно! шфГльтрацп. Представлеш даш про Т-регуляторш лГмфоцити в тканиш, що мають супресорш властивостг
Обговорюеться значення П1Л у рост пухлин, а також !х прогностичне значення. Висловлене припущення, що П1Л можуть як стимулювати рГст пухлини, так i пригшчувати його.
Ключов1 слова: м1сцев11мунт реакцгг, пухлинно-гнфгльшруючг лгмфоцити i макрофаги, тривалкть життя.
Лисяный Н.И., Рыбальченко А.Ю.
Иммунные реакции в тканях злокачественных глиом головного мозга
Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, г. Киев
Проанализированы публикации последних лет, посвященные изучению иммунных реакций, происходящих в злокачественных глиомах мозга. Показано, что в ткани опухоли по-разному накапливаются иммунные клетки — лимфоциты и макрофаги, приведены данные о фенотипи-ческой характеристике опухоль-инфильтрирующих лимфоцитов (ОИЛ), их противоопухолевой активности и причинах различной инфильтрации. Представлены данные о Т-регуляторных лимфоцитах в ткани, обладающих супрессорными свойствами.
Обсуждается вопрос о значении ОИЛ для роста опухолей и их прогностическом значении. Высказано предположение, что ОИЛ могут как стимулировать рост опухоли, так и подавлять его.
Ключевые слова: местные иммунные реакции, опухоль-инфильтрирующие лимфоциты и макрофаги, продолжительность жизни.
Lisyanyi N.I., Rybahlchenko A.Yu.
Immune responses in malignant gliomas of brain
Institute of Neurosurgery named after acad. A.P. Romodanov of National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kiev
Recent publications on the immune reactions that occur in malignant brain gliomas were analyzed. The difference of immune cells — lymphocytes and macrophages accumulation in tumor tissue was shown; data on phenotypic characteristics of tumor-infiltrating lymphocytes (TILs), their antitumor activity and reasons for their varying infiltration were given. Data on T-regulating lymphocytes in tissue with suppressor properties were presented.
The question about TILs importance for tumors growth and their prognostic significance was discusses. The opinion that TILs can both stimulate tumor growth and suppress it was expressed.
Key words: local immune responses, tumor-infiltrating lymphocytes and macrophages, life expectancy.
