CC BY
74проведення ділових ігор у моделі системи підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності.
Література
1. Бельчиков Я.М., Бирштейн М.М. Деловые игры. - Рига: Авотс, 1989. - 304 с.
2. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. - М.: Высшая школа, 1991. - 207 с.
3. Лифшиц А. Л. Деловые игры в управлении. - Л.: Лениз-дат, 1989. - 172 с.
4. Методика изучения психологических особенностей личности студентов // Автор-составитель И.И.Скрипюк.
- СПб.: «Образование», 1993. - 78 с.
5. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: Учеб. пособ.- М.: Народное образование, 1998. -256 с.
6. Хлебнікова Т.М. Ділова гра як метод активного навчання педагога. - Х.: Видавнича група “Основа”,
2003. - 80 с.
7. Хруцкий Е.А. Организация проведения деловых игр: Учеб. - метод. пособ. - М.: Высшая школа, 1991. -320 с.
8. Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: Навч. посіб. - К.: Вища школа,
2004. - 207 с.
Надійшла до редакції 14.10.2007р.
ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДИК ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ОПІКОВОЮ ТРАВМОЮ
Герцик Андрій, Кука Уляна Львівський державний університет фізичної культури
Анотація. Розглянуто методичні аспекти фізичної реабілітації дітей з опіковою травмою. Показано роль батьків у процесі фізичної реабілітації. Наголошується на постійних, регулярних заняттях (активні і пасивні вправи), відповідне положення і заходи, направлені на зменшення набряку. Рекомендовано після закриття опікових ран продовження іммобілізації (шинування), застосування стискаючих пов’язок. Аналізуються методики зниження фізичної та емоційної інвалідизації.
Ключові слова: фізична реабілітація, діти, травма, батьки.
Аннотация. Герцик А., Кука У. Характеристика методик физической реабилитации детей с ожоговой травмой. Рассмотрены методические аспекты физической реабилитации детей с ожоговой травмой. Показана роль родителей в процессе физической реабилитации. Делается ударение на постоянных, регулярных занятиях (активные и пассивные упражнения), соответствующее положение и мероприятия, направленные на уменьшение отека. Рекомендовано после закрытия ожоговых ран продолжение иммобилизации (шинирования), применение сжимающих повязок. Анализируются методики снижения физической и эмоциональной нагрузки.
Ключевые слова: физическая реабилитация, дети, травма, родители.
Annotation. Gertsik A., Kuka U. Characteristic of procedures of a physical aftertreatment of children with a burn trauma. Methodical aspects of a physical aftertreatment of children with a burn trauma are considered. The role of parents is shown during a physical aftertreatment. The conforming position and the actions directed on decrease of an edema is emphasized on constants, regular employment (awake and passive exercises). Continuation of an immobilization, application of compressive bandages is recommended after closure of burn wounds. Procedures of downstroke of a physical and emotional load are analyzed.
Key words: physical aftertreatment, children, trauma, parents.
Вступ.
Опік - це ушкодження шкіри та прилеглих тканин під дією високих температур, полум ’ я, концентрованих кислот або лугів, інших агресивних хімічних речовин, високо- та низьковольтного електроструму, променевої енергії та комбінації вказаних чинників [1-3].
У цілому в світі щорічно на кожен мільйон жителів припадає 300 осіб, які потребують лікування з приводу термічних опіків або їх ускладнень [4].
Загалом, 70% уражень становлять опіки, отримані в побутових умовах, причому 30-40% із них припадає на дітей до 5 років. За минулий рік в Україні кількість зареєстрованих випадків отримання опіків серед дорослого населення становила 54 115 та 10 156
- серед дітей. На сьогодні в 25 регіонах України функціонують 32 опікових відділення, що забезпечує потреби нашого суспільства в опікових ліжках, але існують проблеми з організацією окремих дитячих опікових відділень [5-7].
Внаслідок обширних і глибоких опіків (термічних, електричних, хімічних) розвивається важкий, патологічний стан, що називається опіковою хворобою. Вона супроводжується порушенням функцій центральної нервової, серцево-судинної та дихальної систем, ендокринними розладами. Уражається опорно-руховий апарат: знижується обсяг рухів у суглобах пошкоджених сегментів тіла, зменшується маса та сила м’язів, порушуються рухові функції [7, 8].
У 80% опікова травма спричиняє пошкодження кінцівок [9]. При ураженнях кінцівок виникають рубцеві дерматогенні контрактури, які приблизно в 25% випадків поєднуються з міо- і артрогенними [10].
Тому повне і швидке відновлення таких пацієнтів є можливим лише за умови проведення фізичної реабілітації [4, 6, 11].
Однак, питання фізичної реабілітації при опіковій травмі дітей раннього віку недостатньо висвітлене у вітчизняній фаховій літературі.
Робота виконується в рамках Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 роки за темою 4.1.2 «Фізична реабілітація неповносправних осіб з руховими дисфункціями».
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи - проаналізувати існуючі методики фізичної реабілітації дітей при опіковій травмі. Робота має подальше продовження й перспективним завданням є розробка програми фізичної реабілітації дітей з опіковою травмою.
Результати дослідження.
В ході роботи ми вивчили та порівняли методики фізичної реабілітації описані Козинцем Г.П. [6, 7], Фісталем Е.Я. [8, 12], Ашкрафтом К.У, Холдером Т.М. [4, 13] та чинну методику, що використовується в опіковому відділенні 8-ї міської клінічної лікарні міста Львова. Дані порівняння методик представлені в таблиці 1.
Таблиця 1 Методики фізичної реабілітації при опіковій травмі
Засоби Автори методик
Козинець Г.П. Фісталь Е.Я. Ашкрафт К.У. та Холдер Т.М. Опікове відділення м. Львова
ЛФК + + + +
Масаж + + + +
Лонгетування + + + +
Шинування + + + +
Компресійний одяг + +
Участь батьків - - - -
Особливості Психотерапія, дієтотерапія, фіто-, лазеротерапія, препарати Алоє Ферст та Желе Алоє Вера Буки-промені Присутність батьків при лікуванні
Доктор медичних наук, професор Козинець Г.П. (2003) запропонував методику, де описано використання біологічно активних препаратів Алоє Ферст, Желе Алоє Вера разом із засобами фізичної реабілітації.
Завданнями висвітленими в методиці є зменшення розвитку контрактур та сприяння позитивній динаміці визрівання рубців.
В даній роботі пропонується використання масажу, ЛФК, психотерапії, дієтотерапії, фітотерапії, лазеротерапії у комплексі з препаратами Алоє Ферст, Желе Алоє Вера у вигляді пов’язок та аплікацій.
Проаналізувавши дану методику ми побачили, що основна увага в ній приділяється використанню препаратів Алоє Ферст, Желе Алоє Вера та вивчення їх впливу на опікову поверхню. Натомість недостатньо висвітлені засоби фізичної реабілітації та їх вплив на організм дитини, а також не виявлено яку роль відводять батькам та дітям у проведені фізичної реабілітації [6, 7].
В методиці запропонованій Фісталем Е.Я. (2001) виявлено цікавий факт: використання в реабілітації опікових хворих буки-терапію. Буки-терапія -це використання буки-променів котрі мають спектр поміж рентгенівським та ультрафіолетовим випромінюванням та застосовуються досить тривалий час у дерматокосметології.
В реабілітації опечених автор виділяє три періоди:
I період - ранні консервативні заходи;
II період - реконструктивно-відновні операції;
III період - повторення та продовження консервативних заходів;
До кожного періоду розроблені засоби фізичної реабілітації.
В першому періоді ефективність реабілітації обумовлена раннім початком комплексного лікуван-
ня за індивідуальним планом: сполучення лікувальної фізкультури та масажу, медикаментозних засобів і фізіотерапії, санаторно-курортного та компресійного лікування.
Другий період реабілітації - реконструктивно-відновні операції з метою максимально можливого покращання функції кінцівок.
Третій період - застосування консервативних засобів лікування для ліквідації залишкових функціонально-косметичних недоліків реконструктивно-відновного періоду.
Проаналізувавши дану методику ми виявили чіткий розподіл реабілітації на періоди та опис засобів реабілітації, які використовують у них, але у даній методиці не висвітлено, ролі яку відводять батькам та дітям у проведені фізичної реабілітації [7, 12].
У методиці описаній Ашкрафтом К. У. та Холдером Т.М. (1996) наголошується на активному залучені батьків у процес реабілітації їхніх дітей. Наголошується на тісній співпраці лікарів, медичного персоналу та родичів. Водночас згадані автори не описують роль батьків у реабілітації.
Зниження фізичної та емоційної інвалідизації є одним із завдань, що висвітлюється в даній методиці. Тут наголошується на постійних, регулярних заняттях (активні і пасивні вправи), відповідне положення і заходи, направлені на зменшення набряку, а після закриття опікових ран - на необхідність продовження іммобілізації (шинування), застосування стискаючих пов’язок. Для попередження формування гіпертрофічних рубців описується використання ком -пресійного одягу [4, 13].
Враховуючи дані які отримані в результаті аналізу можна зробити висновок, що дана методика найбільше з попередніх висвітлює аспекти фізичної реабілітації дітей з опіковою травмою. Лише в цій методиці вказується на залучення батьків у процес фізичної реабілітації, але не описується, що саме вони
мають робити.
В опіковому відділені 8-ї міської клінічної лікарні застосовують методику, яка включає використання таких засобів як: масаж, електрофорез, міо-тон, лонгетування, шинування, компресійний одяг. При застосуванні компресійного одягу батькам даються інструкції, як за ним доглядати.
Провівши аналіз та порівнявши методики фізичної реабілітації було встановлено, що спільними рисами методик Козинця Г.П. (2003), Фісталя Е.Я (2001), Ашкрафта К.У та Холера Т.М. (1996) і методики, яка використовується в опіковому відділені 8-ї міської клінічної лікарні є проведення масажу, ЛФК, лонгетування та шинування. В методиках Ашкрафта К. У. та Холера Т. М. і згаданого опікового відділення використовується компресійний одяг.
Особливістю методики Козинця ГП. є психотерапія, фіто-, дієтотерапія, лазеротерапія у поєднанні з комплексним використанням препаратів Алоє Ферст та Желе Алоє Вера у вигляді пов’язок та аплікацій.
Особливість методики запропонованої Фіста-лем Е. Я. є використання Буки-променів та водних процедур.
В методиці Ашкрафта К.У та Холера Т.М. наголошується на активній участі дітей і батьків у процесі лікування та реабілітації.
Висновки.
У вище перелічених та проаналізованих методиках фізичної реабілітації, питання фізичної реабілітації дітей з опіковою травмою, особливо дітей раннього віку, висвітлене недостатньо. Зокрема:
- Не висвітлено особливості організації та проведення занять з дітьми,
- Не описано, яку участь у процесі реабілітації беруть батьки;
- Не приділено увагу контролю та самоконтролю у фізичній реабілітації.
У наших подальших планах - розробити, обґрунтувати та апробувати програму фізичної реабілітації дітей раннього віку в умовах стаціонару з опіковою травмою.
Список літератури:
1. Бігуняк В.В., Повстяной М.Ю. Термічні ураження. -Т.: Укрмедкнига, 2004. - 68с.
2. Герич І. Д., Барвинська А.С.. Опіки, відмороження, елек-тротравма: Метод. рек. до практ. занять для студ. 3-го курсу мед. ф-тів. Л., 2000. - 56 с.
3. Параманов Б. А. и др. Ожоги: Руководство для врачей.
- СПб.: Специальная литература, 2000. - С. 424.
4. Ашкрафт К.У, Холдер Т.М. Детская хирургия. - СПб.: Хардфорд, 1996. - 384 с.
5. Зубанова Т.Є.Кожная пластика при устранении после-ожоговых деформаций у детей // Літопис травматології та ортопедії. - 1999. - N1. - С. 75-77.
6. Козинець ГП. Лікування і реабілітація опікових хворих // Актуальні питання медицини. -Чернівці, 2004. -Ч.1. -С. 198-202.
7. Слесаренко С.В., Козинець Г.П. Ожоговоя травма. - Д., 1990. - 18 с.
8. Експертиза працездатності обпечених: Метод. рек. / Уклад. Е.Я.Фісталь, Л. П. Онищенко. - Донецьк, 2001. -48 с.
9. Вихриева Б.С. Бурмистрова В.М Ожоги. Руководство
для врачей. - Л.: Медицина, 1986. - 269с.
10. Лечение термических ожогов у детей / С.С. Гладкова, И.Н.Груздова, ГН. Румяцева, Б.Д. Капитонов // Хирургия. - 1995. - №4. - 384 с.
11. Reuter G., Laskus S. Zur local behandlung thermischer verletzungen bei kindern // Zbl. Chirurg. - 1986. - Bd III, N14. - S.825-836.
12. Фісталь Е.Я. Основні аспекти реабілітації хворих з наслідками опіків // Зб наукових робіт II конгресу хірургів України . - К.: Клінічна хірургія, 1998. - С. 469.
13. Christopher M. Brammer: Manual of Physical Medicine and Rehabilitation. - Philadelphia: Hanley and Belfus, inc., 2002. - 268 р.
Надійшла до редакції 29.09.2007р.
ВИЗНАЧЕННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТИРІВ СТУДЕНТІВ
Гончаренко М.С., Гололобова О.О., Пасинок В.Г.
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Анотація. В дослідженні проведено вивчення системи цінностей студентів та виявлені домінуючі цінності й мотивації, зроблений аналіз внутрішньо-особистих конфліктів. Позиціонується валеологічно організований освітній процес, як процес найбільш сприятливий для особистісного розвитку молодої людини. Ключові слова: ціннісні орієнтири, внутрішньо-особисті конфлікти, ієрархія мотивів, домінуючі цінності, мотиваційно-особиста сфера.
Аннотация. Гончаренко М.С., Гололобова Е.А., Пасынок В.Г. Определение ценностных ориентиров студентов. В исследовании проведено изучение системы ценностей студентов, выявлены доминирующие ценности и мотивации, сделан анализ внутриличнос-тных конфликтов. Позиционируется валеологически организованный образовательный процесс, как процесс наиболее благоприятный для личностного развития молодого человека.
Ключевые слова: ценностные ориентиры, внутрилич-ностные конфликты, иерархия мотивов, доминирующие ценности, мотивационно-личностная сфера. Annotation. Goncharenko M. S. Gololobova O.O. Pasynok V.G The definition of students’ value reference points. The students’ value systems were studied and the dominating values and motivations were detected and inside-personal conflicts were analyzed. The valeological-organized studying process is positioned as the most conducive for the personal development of an individual.
Keywords: value reference points, inside-personal conflicts, motivation hierarchy, dominating values, motivation-personal field.
Вступ.
Наразі проблемами духовності займаються не лише філософи, теологи й історики, але й психологи і валеологи. Валеологія по І.І.Брехману - це наука про закономірності, способи й механізми формування й зміцнення здоров’я людини [2]. Це означає, що в структурі забезпечення здоров’я принципове значення мають духовно-психолого-педагогічні механізми, які реалізують здоров’я-зберігаючі й здоро-в’я-нарощувані технології життєдіяльності при наявності духовності як домінуючому початку валеологічно організованої особистості.
Цінності являють собою об’єктивно існуючі орієнтири, які роблять світ реальним для неї. У свою
