CC BY
152
УДК 94 (477):341.485
Горова Олена Олександрiвна,
доктор психолог1чних наук, доцент, зав1-дувачлаборатори соц1ально-психолог1чних технологш Ыституту сощальног та по-лтичног психологи Нацональног акаде-мгг педагог1чних наук Украгни, професор кафедри практичног психологи, 1нсти-тут кримтально-виконавчог служби Нащональног академи внутрштх справ, дшсний член АсоцгацИ полтичних психо-лог1в, 04070, Украгна, Кигв, вул. Андрив-ська, 15, тм. 32, тел.: 0688768251, e-mail: gorovaya. 111 @gmail.com
Горовая Елена Александровна,
доктор психологических наук, доцент, заведующая лабораторией социально-психологических технологий Института социальной и политической психологии Национальной академии педагогических наук Украины, профессор кафедры практической психологии, Институт уголовно-исполнительной службы Национальной академии внутренних дел, действительный член Ассоциации политических психологов, 04070, Украина, г. Киев, ул. Андреевская, 15, к. 32, тел.: 0688768251, e-mail: gorovaya.111@gmail. com
Olena Oleksandrivna Gorova,
Doctor of Psychology, Associate Professor, Head of the Laboratory of socio-psychologi-cal technologies of the Institute of Social and Political Psychology of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Professor of Applied Psychology, Institute of Penal Service of the National Academy of
Internal Affairs, member of the Association of Political Psychology, 04070 Ukraine, Kyiv, str. Andrew, 15, room 32, tel.: 0688768251, e-mail: gorovaya.111@gmail.com
Невмержицька Свгтлана Павлiвна,
маггстр, вчитель кторИ, Житомирська загальноосвтня школа I-III ступетв № 17,10030, Украгна, м. Житомир, вул. Кигвська, 49, тел.: 0982596785, e-mail: oblivion.zt@gmail. com
Невмержицкая Светлана Павловна,
магистр, учитель истории, Житомирская общеобразовательная школа I-III ступеней № 17, 10030, Украина, г. Житомир, ул. Киевская, 49, тел.: 0982596785, e-mail: oblivion.zt@gmail.com
ш
Svitlana Pavlivna Nevmerzhytska,
master, teacher of history, Zhytomyr School I-III levels number 17, 10030, Ukraine, Zhytomyr, str. Kyiv, 49, tel.: 0982596785, e-mail: oblivion. zt@gmail.com
ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОК1В -АКТ ГЕНОЦИДУ УКРАШСЬКОГО НАРОДУ
Анотащя. Проаналiзовано виникнення геноциду в Укра!ш, як наслщку штучно спричиненого голодомору в 1932-1933 роках. Розширено i погли-блено наукове дослщження соцiально-економiчних i полiтичних причин голодомору, полггики тоталiтарного режиму. Мiжнародне та вiтчизняне ви-знання голодомору в Укра!ш заклало наукову базу для його дослщження.
Ключовi слова: голодомор, тоталiтаризм, геноцид, полiтичнi репресп, хлiбозаготiвельна кампанiя.
ГОЛОДОМОР 1932-1933 ГОДОВ - АКТ ГЕНОЦИДА УКРАИНСКОГО НАРОДА
Аннотация. Проанализировано появление геноцида в Украине, как следствия искусственно вызванного голодомора 1932-1933 годов. Расширено и углублено научное исследование социально-экономических и политических причин голодомора, политики тоталитарного режима. Международное и отечественное признание голодомора в Украине заложило научную базу для его исследования.
Ключевые слова: голодомор, тоталитаризм, геноцид, политические репрессии, хлебозаготовительная кампания.
HOLODOMOR OF 1932-1933 IS AN ACT OF GENOCIDE AGAINS THE UKRAINIAN PEOPLE
Annotation. In the article the origin of genocide in Ukraine is analysed, as a result of artificially organized famine in 1932-1933. Scientific research of socioeconomic and political reasons of holodomor, politicies of the totalitarian regime is extended and deep. International and domestic confession of holodomor in Ukraine set down a scientific base for its research.
Keywords: holodomor, totalitarianism, genocide, political repressions, bread harvesting campaign.
Постановка проблеми. На сьо-годш значна увага украшсько! гро-мадськосп, вчених-юториив, по-л^июв, а також 1хшх мiжнародних
колег зосереджена на вивченш пи-тання оргашзацп штучного масового голоду, що спричинив загибель мшь-йошв украшщв у сшьськш мюце-
вост на територп Украшсько'1 СРР, з метою придушення украшського нацiонально-визвольного руху i ф^ зичного знищення частини украш-ських селян.
Однак проблема геноциду е на-багато глибшою. Iï вирiшення по-требуе переосмислення не тшьки питань насильницького вилучення продовольства, блокаду сш та цiлих районiв, заборону вшзду за межi охоплено'1 голодом Украши, згор-тання сiльськоï торгiвлi, репреси щодо незгодних тоталiтарною системою та створення для украшщв життевих умов, що були розрахова-m на 1'хне фiзичне знищення. Така полiтика режиму — злочин проти людяносп, який вiдповiдае Конвен-ци ООН вiд 9 грудня 1948 року про запобiгання злочину геноциду i по-карання за нього, — об'ективним результатом цього вивчення стало утворення Украшського iнституту нацiональноï пам'ятi. Однiею з вщ-повiдей на виникнення геноциду в УкраШ та недопущення його виявiв е вивчення причинно-наслiдкових закономiрностей i утвердження де-мократичних цiнностей, де ус люди народжуються вiльними й рiвними у свош гiдностi i правах, 1'м забезпе-чуеться право вiльно висловлювати погляди та право на свободу думки, совiстi i релть
Аналiз основних дослiджень i публжацШ. Проблему голодомору 1932-1933 рокiв розглядають у сво1'х працях вiдомi юторики Т. Снайдер, Н. Норман, Дж. Мейс, Р. Конквест, М. Попович та ш. За останнiй пер^ од у вiтчизнянiй iсторiографiï роз-ширюеться i поглиблюеться наукове дослщження соцiально-економiчних
i полiтичних причин голодомору 1932-1933 роив. Таю дослщники, як П. Панченко, О. Неживий, С. Куль-чицький стверджують, що причиною голодомору стала полiтика тотал^ тарного режиму.
Тема голодомору широко представлена в мережi 1нтернет. Най-бiльш корисними можуть бути сай-ти: http: // www. archives. gov. ua/ Sections/Famine/ спещальний роз-дiл офiцiйного сайту Державного ком^ету архiвiв Украши; — http: // www. golodomor. org. ua/
Протягом тривалого часу голо-домор в Укршш 1932-1933 роюв був викреслений з iсторiï. Ця тема за-мовчувалася в прей, лдаратур^ оф^ цiйних документах. Лише в останш десятилiття перiоду гласности де-мократизацiï й нацiонального вщ-родження Украши почали говорити про це страшне лихолiття. Науковцi намагаються зрозумiти, що насправ-дi сталося в 1932-1933 роках, осмис-лити причини голодомору, з'ясувати його суть, демографiчнi наслщки. Адже правда про голод найбшь-ше потрiбна сучасному поколшню Украши. Тому актуальнiсть теми дослщження зумовлена необхщшс-тю подальшо'1 розробки науково об-Грунтованих оцшок акту геноциду тоталiтарного режиму бшьшовиць-ко'1 влади.
Мета стати. Розкрити та ощнити масштабнiсть трагедiï, викликано'1 голодомором 1932-1933 рокiв. Довести та розкрити факт геноциду ра-дянсько'1 влади у ставленнi до украшського народу.
Виклад основного MaTepiaiy. Термiн "геноцид" вперше у 1944 р. запропонував польський юрист-
кримшолог Р. Лемкш. На пiдставi його дослщжень зазначений термiн було визнано св^овим сшвтовари-ством та за його участ Генеральна асамблея ООН 9 грудня 1948 року прийняла Конвенщю про поперед-ження злочину геноциду i пока-рання за нього. Зпдно зi статтею 2 Конвенци геноцидом визнаються дИ, як вчиняються "з намiром знищи-ти, щлком або частково, яку-небудь нащональну, етнiчну, расову або ре-лшйну групу як таку", зокрема через "навмисне створення для яко'1-небудь групи таких життевих умов, як розрахованi на 11 повне чи част-кове фiзичне знищення" [3, с. 4].
Репресивна политика як форма панування чужих режимiв в Укра!ш мае глибоке коршня та безлiч скла-дових. Традицшно у дорадянський перiод основним 11 джерелом була росiйська влада у рiзноманiтних ви-явах. Це досконало дослщив Михай-ло Грушевський, починаючи з XVII столiття i закшчуючи подiями 1918 року [9, с. 45].
Глибше зрозумiти трагедiю голо-домору для сучасникiв допоможе аналiз механiзмiв полгтично! систе-ми радянсько! держави 30-х рокiв XX столтя.
Полiтична система — це сукупшсть державних, недержавних сощально-полiтичних шститупв, якi здшсню-ють владу, регулювання полiтичних процесiв, взаемин мiж сощальними групами, нацiями, державами, забез-печують полiтичну стабiльнiсть, про-гресивний розвиток.
Права конкретно! особи, рiзних класiв, нацiй у суспiльствi може за-хистити полгтична система, яка мае сукупнiсть методiв, що саморегулю-
ють вiдносини у сусшльст, контро-люють дiяльнiсть владних структур, забезпечують свободу громадян, але таких можливостей немае у тотал^ тарнiй полiтичнiй системi.
Термiн тоталтаризм (вiд шзньо-лат. totalis — щльшсть, повнота) виник i отримав розповсюдження в 20-30-х роках ХХ столггтя i ви-користовувався для означення по-лiтичних режимiв у фашистськiй 1тали, нацистськiй Шмеччиш та бiльшовицькому СРСР [18].
Тоталтаризм — характерна для диктаторських режимiв ХХ столiття система управлiння, яка прагнула до повного шдпорядкування сусшль-ства державi за допомогою:
1) монополш на iнформацiю;
2) офщшно! державно! iдеологii, обов'язково! для громадян;
3) терору таемних служб;
4) масових монопартш.
Творцi теори (Г. Арендт, З. Бже-зшський, К. Фрiдрiх) наголошували на структурнш подiбностi фашист-ських i комушстичних держав.
Теорiя тоталiтаризму вибудову-еться в 40-50-х роках минулого сто-лтя. Першi теоретичнi дослвджен-ня з проблем тоталитаризму — пращ австршського економiста i пол^ич-ного дiяча I. Ф. Кураса, психолога Ф. Хайека "Шлях до рабства" (1944) i пол^ичного мислителя X. Арендт "Джерела тоталтаризму" (1951), а також сшльна праця американських пол^олопв К. Фрiдрiха й З. Бже-зiнського "Тоталiтарна диктатура й демокрапя" (1956). До цих джерел слщ додати роботу британського ф^ лософа i соцiолога К. Поппера "Ввд-крите суспiльство i його вороги" (1945).
Тоталтаризм — це певний тип по-л^ично1 i сусшльно1 системи, вщпо-вiдний полiтичний режим. Вiдомо два узагальнених визначення цього сусшльного устрою. Зпдно з першим, тоталтаризм — це полiтичний спосiб оргашзаци влади над сустль-ством i особою, який характеризу-еться всеосяжним контролем влади над ними, тдпорядкуванням уае! пол^ично1 системи колективнiй метi й офiцiйнiй щеологи. Тоталта-ризм — це вщповщний тип пол^ич-но! i сусшльно1 системи, пол^ичний режим. За другим, тоталiтарний режим — це державно-полгтичний устрiй сусшльства, основою якого е сильна особиспсть, з повним контролем держави над уама сферами життя сусшльства.
Тоталтаризм — найвитонченiша форма авторитаризму.
Для тоталтарного режиму харак-тернi: контроль одше! политично! оргашзаци — парти-держави над по-лiтикою, економiкою, соцiальною, духовною сферами сусшльства. На чолi ще1 полгшчно1 оргашзаци сто-!ть однооабний, нiкому не шдзв^-ний лщер. За тоталiтарного режиму здiйснюеться пряме полгтичне ре-формування економiки. Головним шститутом парти-держави е полн тична полщя з и практикою масових репресш.
Тоталiтарний режим Радянського Союзу чгтко вписувався у структуру пол^ичних пiдсистем, що й забезпе-чувало йому кривавий усшх у вирн шеннi поставлених завдань.
Перша тдсистема: побудова соцiалiзму, створення сильно1 держави. Друга тдсистема: штегращя рiзних суспiльних груп. Третя: ле-
гiтимiзацiя, а саме згода суспiль-ства на визнання верховенства влади шляхом специфiчних процедур. Отже, авторитет влади шдтриму-вався за рахунок того, що з метою викриття "винних" постшно йшов пошук ворогiв на мюцях, у низо-вих ланках управлшня. У постановi ЦК КП(б) У вщ 18 листопада 1932 року зазначалося, що в рядi сшь-ських парторганiзацiй, особливо в перюд хлiбозаготiвель, викрита змо-ва щлих груп комунiстiв i окремих керiвникiв партiйних осередкiв з куркулями, петлюрiвцями та шши-ми ворогами народу [14, с. 42].
Голод 30-х роив посщае особливе мюце в ютори радянсько!' тоталтар-но!' системи. Це був тк голодомор-но!' практики влади, найстрашнiший вияв сощального нищення другого радянського голодомору, з його те-рористичною направленiстю, коли людина свiдомо приречена на муки згасання життевих сил, втрату люд-сько!' подоби. Покарання голодом стало верхом цишзму радянсько!' влади. 15 березня 1933 року С. Косн ор тдписав адресовану ЦК ВКП(б) доповщну записку з iнформацiею про тдготовку до весняно!' сiвби. В нш е фраза, яка пояснюе все: "Те, що голодування не навчило багатьох колгоспникiв уму-разуму, показуе незадовшьна пiдготовка до сiвби як раз у найбшьш неблагополучних районах" [2, с. 443]. Украшський генсек жалiвся, що навiть голод не навчив селян працювати на державу.
Сощальною патологiею голодомору 30-х роив е його геноцидний характер — вбивство, як можна бшь-шо!' йлькосп селян та шших верств населення. Як вщомо, мiць тоталн
тарно! системи трималася на силi карально-репресивних оргашв.
Якщо в гiтлерiвськiй Шмеччиш сощально-бюлопчна селекцiя на-селення здшснювалася за расовою ознакою, то у сталшському СРСР — за вдейно-класовою. Голодомор 30-х рокiв особливий ще й за тривалiстю у чай i просторi. Голод охопив усю територiю Укра!ни i мав всеукра!н-ський, всеохоплюючий характер, що посилювало його трагiзм i вбивчу силу — шде не можливо було вряту-ватися вiд голоду в межах Укра!ни. Голод був найдовшим за термiном ди: фактично голодування почалося iз сiчня 1931 року, а його симптоми (недо!дання, страх голоду) позна-чилися на сусшльному життя 19341935 роюв [4, с. 171].
Поди, яю вiдбулися в 30-х роках XX столгття, були закономiрним наслiдком економiчно необгрунто-вано! полiтики партiйного i радян-ського керiвництва СРСР, передуам Й. Сталiна. Вiн визрiвав поступово i мав конкретнi соцiально-економiчнi та пол^ичш передумови. Голод не перерк би в страшну трагедiю, якби не нехтування вищим керiвництвом кра!ни об'ективних законiв розвитку суспiльства.
Страшне те, що укра!нсью керiв-ники були обiзнанi зi становищем на мюцях, знали i зрадливо мовча-ли. Мовчали i бiльшiсть партшно-державних мiсцевих органiв влади, як були слухняними "гвинтиками" сталшсько! диктатури. Мало того, вони самi сприяли дезшформаци i фальсифжащ! справжнього становища голодуючого населення.
Полгтична система Радянсько! держави користувалася методами
деспотичних режимiв. Найжахлив^ шим був режим проти украшського селянства. Один з його еташв — ко-лективiзацiя. Колективiзацiя — зни-щення укра!нського селянства — основи етносу.
Шсля Лютнево! революцil 1917 року в Укра!ш пiднялася хвиля ви-звольного руху. З проголошенням Украшсько! Народно! Республiки нащя стала на шлях створення демократично! держави. Вже за мюяць, на початку 1917 року, В. Ленш та Л. Троцький оголосили Укра!ш в^ йну. Укра!на розглядалася бшьшо-виками як величезна ресурсна база. Укра!нський хлiб i вугшля, сiль i метал — одна з головних причин агре-сi! бшьшовицько! Росi! Укра!нсько! Народно! Республiки. Ди проти Укра!ни були продиктованi не тiль-ки економiчними, а й щеолопчними причинами. У 1919 рощ бшьшовики розпочинають втiлення комунiстич-но! iдеологi! в практику.
Обгрунтовуючи необхвдшсть ново! терористично! полiтики, ста-лшсьи прибiчники посилалися на нiбито тяжке становище в сшьсько-му господарств^ хлiбозаготiвельну кризу, яку можна подолати, пере-йшовши вiд одноосiбного до колек-тивного господарювання, почавши боротьбу з куркулями.
Xоч як би там було, дефщит зерна у ачш 1928 року становив якихось 2,16 млн т. Це ш в якому разi не тягло за собою "кризи" або "небезпеки" (на чому наполягав Сталш), бо ж, незважаючи на деяке зменшення об-сяпв вирощування зернових, iншi галузi сiльськогосподарського ви-робництва (зокрема тваринництво) перебували на шднесенш, i вало-
вий продукт порiвняно з минулими роками зрк приблизно на 2,4 % (за шшими даними, щорiчний прирют валового продукту досягав 5-5,5 %, що виглядае досить вiрогiдно). Таким чином, шяко1 "кризи" не було, а просто селяни нормально реагува-ли на конкретну ринкову ситуащю, спричинену штучним заниженням державних закутвельних цiн на зерно [12, с. 100-101].
Таким чином, американський до-слвдник вказуе на кримшалютичш ди бшьшовицько1 полiтики, яка за-початкувала катастрофiчнi ди та на-слвдки: масову та суцiльну колекти-вiзацiю. Фактично колективiзацiя призводила до десоцiалiзацil особи i суспiльства, вiдкидаючи !х обох до часiв первiснообщинного ладу, коли власшсть справдi була сшльною, бо ще не розвинена суб'ектившсть лю-дини не вичленовувала свое1 шдиви дуальностi з-помiж собi подiбних i мислила себе в родь З усвiдомленням свое1 iндивiдуальностi та щентифшу-ванням себе само1 зi своею власнiстю як продуктом власного творення лю-дина вже не спроможна повернутися до стану родово1 самосвiдомостi, бо мислить себе самостшно i творцем свое1 долi. А коли и позбавляють власностi i "колективiзують" примусом, утрачае набутий тисячолiтнiй досвiд суспiльного життi i десоща-лiзуеться, пiдпорядкована тотальнiй силi примусу [17, с. 145]. У цьому й полягав план бшьшовицько1 влади. З цього часу починаеться фактичне винищення украшського селянства як станово1 верстви украшського народу. Головною у ввдносинах мiж владою i украшським селянством стала дилема особисто1 свободи та
комунiстичного примусу. Селянин навряд чи бачив себе шструментом в мехашзаци iсторil. Навiть, коли вш усвiдомлював повнiстю кiнцеву мету бшьшовицько1 полiтики, то певно, що вш Н не схвалював. Вш проти-вився полiтицi, яка силомщь забирала у нього землю i свободу.
Тоталiтарна полiтика бшьшо-вицького режиму мала цiлiсний системний характер i була спрямо-вана на створення умов, яю прири кали мiльйони укра1нських селян на голодну смерть, — спочатку через конфюкащю всього продовольства, а потiм через щлковиту iзоляцiю насе-лених пункпв з метою запобiганню ви1зду людей у пошуках lжi.
Саме з осеш 1932 року дГ! бшь-шовицько1 влади набувають чiтких ознак, що дають тдстави квалiфi-кувати !х як геноцид, вiдповiдно до статп 2 Конвенцil.
У липш 1932 року Кремль ви-значае для Украши заздалепдь нереальнi плани хлiбозаготiвель. Встановлення нереальних для вико-нання обсягiв поставок створювало можливосл для подальшого засто-сування репресш за невиконання хлiбоздачi.
Для забезпечення якнайшвид-шо! реалiзацil накреслень партil що-до комушстично1 перебудови села, Й. Сталiн та його прибiчники роз-робили щлий комплекс репресивно-каральних заходiв. Це i хлiбнi штра-фи, i конфiскацiя майна, i виселення, i арешт, i тюремне ув'язнення, i на-вiть розстрiл. Жертвами тотального терору ставали не лише рядовi селя-ни, а й керiвники колгоспiв, голови сiльських рад, пращвники райкомiв i райвиконкомiв.
У переджнивш дш 1932 року з'явилися "несуни". Виснаженi голодом селяни крадькома м'яли колоски й несли зерно додому в ки-шенях, за пазухою. Коли про це стало ввдомо в Кремлi, уряд 7 лип-ня 1932 року прийняв спещальний закон про охорону соцiалiстично! власносп, яким за розкрадання кол-госпного майна призначалася "вища мiра сощально! вiдповiдальностi" — розстрiл iз конфюкащею усього майна або ув'язнення на термш не менше 10 роив також з конфюкащ-ею всього майна. Амшсля в цих ви-падках заборонялася. Народ назвав цей законодавчий акт "законом про п'ять колосив". За його виконан-ням пильно наглядала прокуратура [19, с. 31].
Восени до Укра!ни прибувае ком^ сiя з Москви на чолi з головою РНК СРСР В. Молотовим. Прийнято постанову "Про заходи щодо посилен-ня хлiбозаготiвель. Постановою як репресивш заходи запроваджують-ся натуральш штрафи — вилучення продовольства i худоби в господар-ствах, як заборгували за нереаль-ними планами хлiбозаготiвель. У груднi цього ж року ЦК ВКП(б) зобов'язуе укра!нське керiвництво в рахунок хлiбозаготiвель вивезти з укра!нських сiл усi наявш зерновi запаси, навiть поавний матерiал.
Для розправи над селянами вла-да широко використовуе спещальш репресивнi ди — занесення на "чорну дошку" районiв, сiл та колгосшв за "невиконання хлiбозаготiвель". Таке грубе порушення прав людини, стало одшею з найпоширенiших форм знущання тоталiтаризму над безза-хисним селянином.
Сигналом до рушшних дiй стала постанова ЦК ВКП(б) i РНК СРСР "Про хлiбозаготiвлi на Укра!нi, Шв-нiчному Кавказi та в захвдних областях" вiд 14 грудня 1932 року. Насиль-ство й терор покотилися Укра!ною. Тодi як "червона мiтла" ходила з двору в двiр, вигрiбаючи злиденне майно хлiбороба, а голодна смерть косила людей в укра!нських селах, органи ДПУ очищали вщ "ворожих елемещлв" та "органiзаторiв зриву хлiбозаготiвель" державний апарат i кооперативнi господарства. Зако-нодавство стае знаряддям масового знищення громадян.
За лiченi роки комунiсти перетворили велику державу спочатку в табiрну зону, а поим вигородили в нш гетто. Численш факти, живi свiдки й сввдчення, результати бага-торiчних дослiджень мiжнародних комiсiй доводять: голод був штуч-ний, спланований на бiологiчне зни-щення укра!нсько! наци. На жаль, не збереглися записи про смертшсть у 1932-1933 роках аш в сшьрадах, анi в РАГСах. Офщшш документи в той час фальсифшувалися, нищи-лися. Адже влада усввдомлювала свою причетнiсть до злочину перед народом i не потребувала зайвого афiшування сво!х злодiянь, оскiль-ки не буда защкавлена у встанов-леннi справжнiх масштабiв трагедi!, поширенш будь-яко! iнформацi! з цього приводу.
Жертви голодомору обчислюють-ся мiльйонами. Дослiдники назива-ють рiзнi цифри загиблих шд час голодомору: 5, 7, 9 та 10 мшьйошв. Але, в будь-якому випадку, йдеться про М1ЛЬОЙНИ безневинних жертв. А з урахуванням непрямих жертв (вна-
сладок повного фiзичного висна-ження, тифу, кишково-шлункових отруень, канiбалiзму, репресш, само-губств на Грунт розладу психiки та соцiального колапсу), за приблизни-ми пiдрахунками, голодомор забрав життя 14 мшьйошв людей.
У переачному украшському селi ввд голодомору загинуло в 2-4 рази бшьше людей, нiж у Другш свiтовiй вiйнi. Наступний пiсля 1939 року пе-репис населення в СРСР було проведено тшьки в 1959 рощ. З 1926 року, тобто за 33 роки, йльйсть украшщв зросла всього на 1,5 мшьйона. I це при тому, що на зламi 1930-1940-х ройв Украша отримала значне вли-вання населення внаслвдок входжен-ня до и складу Галичини, Закарпаття i Буковини [18].
Коли дослiдники говорять про Голодомор 1932-1933 рокiв, маеть-ся на увазi перiод з квгтня 1932 по листопад 1933 роив. Саме за щ 17 мюящв, тобто приблизно за 500 дшв, в Укра1ш загинули мшьйони людей. Пiк голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Укра1ш тодi вiд голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 — щогодини, майже 25 тисяч — щодня. Найбiльш постраждали вiд голоду колишш Харкiвська i Кшв-ська обласп (теперiшнi Полтавська, Сумська, Харйвська, Черкаська, Кшвська, Житомирська). На них припадае 52,8 % загиблих. Смерт-шсть населення тут перевищувала середнш рiвень у 8-9 i бшьше разiв. У Вiнницькiй, Одеськiй, Дншропе-тровськiй рiвень смертностi був ви-щий у 5-6 разiв. У Донбас — у 3-4 рази. Фактично, голод охопив весь Центр, Швдень, Пiвнiч та Схiд су-часно1 Украши [6].
Проте критерiем масштабностi трагеди е, очевидно, не лише цифри, а й здатшсть кожно1 людини спри-ймати чуже горе, як свое. Всеосяж-нiсть ще1 нацiональноl катастрофи можна збагнути лише глибиною внутрiшнього потрясiння кожного, хто вважае себе цившзованою лю-диною.
Багато трагедш пережив укра1н-ський народ, але шхто не заперечить, що 1932-1933 роки е найтрапчш-шою сторшкою нашо1 iсторil. Голод став справжньою нащональною катастрофою. Вина за цю трагедш, злочин проти людства лежить на вищому партшному i державному керiвництвi СРСР i ВКП(б). Повну мiру вщповщальносп несуть наступ-нi за Сталшим поколiння радянсько-компартiйного керiвництва.
Про голодомор заборонялося зга-дувати. Лише створена завдяки зу-силлям украшсько1 дiаспори комiсiя Конгресу США на чолi з Дж. Мей-сом у 1986 рощ назвала голодомор 1932-1933 ройв в Укра1ш геноцидом. З шщативи Светового конгресу вiльних украlнцiв було створено Мiжнародну комiсiю з розслщуван-ня голоду 1932-1933 рокiв в Укра1ш пiд керiвництвом професора швед-ського 1нституту публiчного та мiж-народного права Якуба Сандберга.
28 листопада 2006 року Верховна Рада Украши прийняла Закон Укра-!ни "Про голодомор 1932-33 рокiв в УкрашГ', яким визначила трагiчнi поди 30-х ройв в Укра1ш геноцидом украшського народу. Цей закон заклав юридичну базу для широкомасштабного дослщження, правового тлумачення i полiтичноl оцiнки злочинiв проти людяность
Висновки та перспективи подаль-ших дослщжень. Аналiз проведено! роботи вказуе на те, що голодомор був наперед спланований, штучно створений тоталiтарним режимом радянсько! влади. Опрацьовуючи факти, можна смшиво стверджува-ти, що голод 1932-1933 рокiв це не фiзiологiчне явище, а, насамперед, цишчна форма полiтичного терору. Аналiз тодiшнiх подiй переконли-во свщчить, що в укра!нському селi мали мюце всi елементи полiтики геноциду. Голод 1932-1933 роив -найстрах^ливший серед численних злочишв сталiнiзму.
Свщ де тоталiтаризм у тих чи ш-ших формах продовжуе кнувати, повинен знати правду про голодо-мор, адже цi знання дозволять йому уникнути подiбних трагедiй у май-бутньому.
Тiльки системною, кв^фжованою i постiйною роботою можна досягнути успiху в мiжнародному визнаннi го-лодомору як злочину геноциду, не вщ випадку до випадку, вщ рiчницi до рiч-ницi, а постшно. Нам потрiбно вивча-ти досвщ iнших кра!н, якi стали жертвами геноциду, щоб уникати помилок на шляху побудови демократичного сустльства в Укра!нi, визнання нашо! кра!ни вiльно! i незалежно! в мiжна-родному спiвтовариствi.
список ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ -
1. Великий голод в Украшк звгт конгресово-президентсько! ком1-си США з дослщження великого голоду 1932-1933 рок1в в Украшь К.: Киево-Могилян. акад., 2008. — 621 с.
2. Голод 1932—1933 роюв в yKpaÏHi: очима iсторикiв, мовою докумен-tîb. — К., 1990. — с. 443
3. Голодомор — геноцид украшського народу 1932-1933 // В. Верестюк, В. Тилщак, I. Юхновський. — К.: Вид-во iM. Олени Телiги, 2008. -25 с.
4. Голодомор 1932-1933 роюв як вели-чезна трагедiя укра!нського народу: матерiали Друго! Мiжнарод. науко. конф., (Ки!в, 15 листоп. 2002 р.). — К.: МАУП, 2003. — 280 с.
5. Голодомор 1932 — 1933 роюв: основ-ш дiйовi особи i механiзми здiй-снення: матерiали Друго! Мiжна-род. наук. конф., (Ки!в, 28 листоп. 2003 р.). — К.: МАУП, 2004. — 320 с.
6. Голодомор 1932-33 роюв: цифри та факти [Електронний ресурс]. — Режим доступ: http: // canada. mfa. gov. ua/ua/ukraine%D1 %81 %D0 %B0/ holodomorremembrance/ holodomor-numbers-facts — Назва з екрану.
7. Голодомор 1932-1932 роюв: м. Житомир (Книга пам'яп): зб. док. i спогадiв / [вступ. стаття Р. Ю. Кон-дратюк;упоряд. Г. П. Мокриць-кий]. — Ж.: Волинь, 2008. — 496 с.
8. Голодомори в Укра!ш у ХХ столтк навч. програма / О. I. Неживий. — К.: МАУП, 2005. — 58 с.
9. Грушевський М. На порозi ново! Укра!ни: гадки i мрИ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: // chtyvo. org. ua/authors/Hrushevskyi/ Na_porozi_novoi_Ukrainy_hadki_i_ mrii/ — Назва з екрану.
10. Кому був вигщний голодомор?: [зб. ст.] / [вщп. ред. М. А. Дроздець-ка]. — К.: МАУП, 2004. — 62 с.
11. Конвенция о предупреждении преступления геноцида и наказания за него // Сборник междунар. договоров. — Нью-Йорк, 1989. — 164 с.
12. Конквест Р. Жнива скорботи: Ра-дянська колектив1защя 1 голодо-мор. — К.: Либидь, 1993. — 383 с.
13. Кульчицький С. В. Голодомор 19321933 роюв як геноцид: трудно-шд усвщомлення. — К.: Наш час, 2007. — 424 с.
14. Мейс Дж. Полгшчш причини го-лодомору в Украшк 1932-1933 рок1в // Укр. ют. журн. — 1995. -№ 1. — С. 34-48.
15. Наймарк Н. Геноцид Сталша / Н. Наймарк; [пер. В. Старка]. — К.: Вид. д1м "Киево-Могилян. акад.", 2001. — 135 с.
16. Нацональна книга пам'ят жертв го-лодомору 1932-1933 роюв в Укра-1ш. Житомирська область / [ред. кол. М. А. Черненко, М. А. Черненко, В. М. Врублевський]. — Ж.: По-люся, 2008. — 1116 с.
17. Неживий О. I. Голодомори в Украш у ХХ столитк навч. пос1б. / О. I. Не-живий. — К.: МАУП, 2007. — 325 с.
18. Палш О. Голодомор: факти, статистика [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: // www. unian. ua/politics/573928-golodomor-fakti-statistika. html — Назва з екрану.
19. Панченко П. П., 1ваненко В. В., Кравченко В. I. Смертю смерть подолали. Голодомор в УкраЫ 1932—1933 / П. П. Панченко, В. В. 1ваненко, В. I. Кравченко. — К.: Украша, 2003. — 349 с.
20. Попович М. В. Кровавый век / М. В. Попович. — К.: Кордон, 2015. — 989 с.
21. Снайдер Т. Кровавые земли: Европа между Гитлером и Сталиным / Т. Снайдер; [пер. с англ. Л. Зурна-джи]. — К.: Дуиби, 2015. — 583 с.
22. Чорна книга Украши: зб. док., ар-хiвних матерiалiв, лисив, статей, дослщжень, есе / [упоряд., ред. Ф. Зубанича; передмова В. Яво-рiвського]. — К.: Просвгга, 1998. — 782 с.
