6. Степаненко, В. Г. Глобальное гражданское общество: концептуализации и посткоммунистические вариации / В. Г. Степаненко // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2005. — № 2. — С. 156-175.
7. Энгельс Ф. — А. Бебелю // Маркс К, Энгельс Ф. Соч. — 2-е изд. — Т. 19. — С. 56.
ТЕОРЕТИКО -МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА В УКРАИНЕ.
Зимогляд В. Я.
Проанализированы теоретические и методологические аспекты формирования и развития гражданского общества. Рассмотрены диалектика общего и регионально-особенного в гражданском обществе, сущность региональной организации общества, условия и качество жизни.
Ключевые слова: общество, гражданское общество, территориальное сообщество, регион, качество жизни, условия жизни.
Theoretical and methodological problems of forming of civil
society are in Ukraine.
Zimoglyad V. Ya.
The theoretical and methodological aspects of forming and development of civil society are analysed in the article, examined dialectician general and regionally special in civil society, essence of regional organization of society, condition and quality of life.
Key words: society, civil society, territorial community, region, quality of life, condition
oflife.
УДК94(477):314. 156. 5]"19"
О. М. Сахань, кандидат соцiологiчних наук, доцент
ГОЛОДОМОР В УКРА1Н1 В 30-т роки ХХ столггтя ЯК РЕЗУЛЬТАТ
ДЕСТРУКТИВНО? ПОЛ1ТИКИ РАДЯНСЬКО? ВЛАДИ
Дослiджено деструктивну полтику керiвництва СРСР, запроваджену сталтським тоталтарним режимом, що стала визначальною в оргашзаци Голодомору в Украш на початку 1930-х рошв ХХ ст. З'ясовано и причини та на^дки. Проаналiзовано nолiтичнi ршення, закрiпленi в нормативних актах, що регулювали вiдносини у державi в той перюд, а отже, виправдовували деструктивнi процеси, що нищили будь-яш прояви демократ^ i розвитку нацюнально1 самосвiдомостi укралнського народу. Акцентовано увагу на iснуваннi заздалегiдь розробленого плану проведення полтики антиукртнського спрямування, що призвела до фiзичного винищення селян штучним голодом.
Ключовi слова: деструктивна полтика держави, Голодомор, геноцид.
Деструктивна пол^ика, яку здшснювало керiвництво СРСР на початку 1930-х роюв ХХ ст., призвела до Голодомору 1932-1933 рр. та загибелi мшьйошв радянських громадян, якi проживали на теренах Укра!ни. Ди комушстично! влади спиралися на полiтичнi рiшення, закрiпленi в нормативних актах, що регулювали вщносини у державi в той час, а отже, виправдовували деструктивнi процеси, що нищили будь-якi прояви демократа i не давали можливостi державi стати правовою, соцiальною, такою, що турбуеться про iнтереси сво!х громадян i дiйсно прагне полiпшення !хнього життя.
Злочинна державна полiтика, запроваджена сталшським тоталiтарним режимом, що стала визначальною в оргашзаци голодомору, була, як свщчать науковi iсторичнi джерела, свщомою карально-репресивною акцiею радянсько! влади для виршення конкретних полiтико-економiчних завдань. Саме шсля проголошення Сталiним пол^ики «великого перелому» розпочалися лiквiдацiя економiчних пiдвалин укра1нсько! наци шляхом насильницько! колективiзацil та створення колгоспного ладу, форсована iндустрiалiзацiя, розкуркулення, унеможливлення руху опору бшьшовицьким експериментам, розгорнулися масовi репреси. Голодомор в Укра!ш викликав величезнi демографiчнi втрати, призвiв до змш в економiчному, полiтичному, сощальному, духовному життi.
В перiод зростання нащонально! самосвiдомостi укра!нського народу, вщновлення вторично! пам'ятi та затвердження демократичних традицш в нашiй державi тдвищуеться актуальнiсть глибокого осмислення причин, характеру i масштабiв трагеди Голодомору 1932-1933 рр. в УкраА'ш, зокрема аналiзу деструктивно: полiтики тогочасного партiйного керiвництва СРСР на чолi зi Сталшим, що спричинила акт геноциду украшського народу. Дослiдження ще! складно! та багатоаспектно! теми зумовлено II недостатшм висвiтленням через полiтику замовчування факту Голодомору на теренах Украши, чисельшстю нерщко конкуруючих тлумачень проблеми, а також практичною потребою втизняних пол^июв у науково обгрунтованих рекомендацiях, яю, з одного боку, спрямованi на протидш деструктивностi в 1х дiяльностi, що може призвести до руйшвних наслiдкiв та нiчим не виправданих витрат, а з другого — допоможе нейтралiзувати напружешсть i конфлжти у суспiльствi, забезпечити його стабшьний розвиток.
Деструктивний характер полiтики Голодомору 1932-1933 рр. дослщники намагалися з'ясувати ще пiд час появи шформаци про його наявнiсть. Багато авторiв посилаються на рiзнi чинники, що стали причиною цього жахливого явища. Одш з них вважають, що занепад сшьського господарства i голод були зумовлеш економiчною полiтикою комушстичного режиму [1, с. 11], iншi видiляли загарбницькi плани Москви, втшення яких i призвело до катастрофи [2, р. 35].
Ця дискуЫя тривае й донинi, набираючи рiзних форм. Деколи вона проходить навколо питання, проти кого було спрямовано голодомор: «украшщв» чи «селян». З одного боку, Голодомор став одним з потужних чинниюв примусово! змши етшчного складу населення Украхни, адже тсля
смерт величезно! кiлькостi украшщв майже вщразу вона заселялася представниками iнших нащональностей. Почалися штучна фрагментацiя укра!нсько! спшьноти, дестабiлiзацiя I! етшчно! едностi. Частка украшщв серед населення Укра!ни зменшилася бiльш нiж на 20%, а неукра!нське населення зросло бiльш шж на 5,5 млн осiб [3, с. 22-29]. З другого боку, чисельшсть сшьського населення за перюд мiж двома радянськими переписами ^ж 1926-1939 рр.) скоротилася на 20%. У 1932-1933 рр. загальний коефщент смертностi серед мiського населення шдвищився у 2,3 рази, а сшьського — у 7,4, сягнувши 157,3%. Можна погодитися iз твердженням Я. Грицака про штучшсть такого подшу, оскiльки селяни становили основу укра!нсько! наци [4, с. 204].
В перюд з квггня 1932 р. по листопад 1933 р. всього за 17 мюящв, або приблизно за 500 дшв, в Укра!ш загинули мшьйони людей. Пiк Голодомору припав на весну 1933 р. В Укра!ш тодi вiд голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 — щогодини, майже 25 тис. — щодня. Вщ голоду, масових репресш i депортацiй Укра!на втратила бiльше, нiж за роки Першо! свггово! та Громадянсько! воен. Кшьюсть жертв Голодомору точно встановити на сьогодш досить важко. Мiж юториками тривають дискуси щодо того, скшьки саме людей загинуло. Захiднi дослщники оцiнюють кiлькiсть померлих вiд голодомору 1932-1933 рр. в Укра!ш у межах вщ 7 до 10 млн оЫб. Вiтчизнянi вченi називають цифру вщ 3,5 до 6 млн оЫб [5, с. 45]. Але так чи шакше йдеться про мшьйони безвинних жертв. Для порiвняння: сучасне населення Дани складае 5,2 млн оЫб, Австри — 8 млн, Болгари — 8,5 млн, Бельги — 10 млн, Угорщини — 10,3 млн, тобто, тд час Голодомору зникла цша европейська кра!на.
За даними вчених, найбшьш постраждали вiд голоду тодшш Харкiвська i Ки!вська областi (тепершш Полтавська, Сумська, Харкiвська, Черкаська, Ки!вська, Житомирська). На них припадае 52,8% загиблих. Смертшсть населення тут перевищувала середнiй рiвень у 8-9 i бiльше разiв. У нинiшнiх Вшницькш, Одеськiй, Днiпропетровськiй областях рiвень смертнос^ був вищий у 5-6 разiв, у Донбасi — у 3-4 рази. Фактично голод охопив весь Центр, Швдень, Швшч та Схщ сучасно! Укра!ни. Проте й доЫ далеко не всi погоджуються з тим, що причиною Голодомору 1932-1933 рр. в Укра!ш стала пол^ика сталшського режиму щодо укра!нцiв як наци ^ зокрема, щодо укра!нських селян як класу. Мовляв, голод охопив усю територш СРСР, отже, нема тдстав особливо видiляти Укра!ну. Тому бiльш плiдним видаеться пошук вiдповiдi на iншi запитання для з'ясування спрямованос^ полiтики Голодомору: наскшьки смерть мiльйонiв жителiв радянсько! Укра!ни та iнших регiонiв СРСР була несподiваною для Москви? Чи був цей голод заздалепдь пiдготовлений комушстичним керiвництвом або став наслiдком хибно! економiчно! полiтики?
В комiсiях, яю дослiджували голодомор у 80-тi роки ХХ ст., склалися дещо вщмшш оцiнки цiе! подi!. Мiжнародна комiсiя з розслiдувань причин та наслщюв Голодомору в Укра!нi при КонгреЫ США дiйшла висновку про те, що в Укра!ш у 1930-^ роки було вчинено акт геноциду i зазначала, що
«Сталш та його поплiчники умисно створили на Укршт умови — причому зробили це за заздалепдь розробленими планами, — аби велика частина украшського населення загинула» [6, с. 151], за що, вщповщно до ст. 1 Конвенцп ООН вщ 9 грудня 1948 р., необхщно карати. Мiжнародна комiсiя правникiв дшшла висновку про те, що голод 1932-1933 рр. мав штучний характер i не був зумовлений природними явищами. Однак у звт ще1 комюи зазначалася неможливiсть довести юнування чiтко продуманого плану здiйснення голодомору, оскшьки для пiдтвердження цього немае письмових джерел [7, с. 52-53, 57].
Науковщ так i не дшшли едностi при розглядi даного питання. Украшсью iсторики, якi працюють в ем^раци, переважно говорять про оргашзований радянським керiвництвом голод, з чим погоджуються, наприклад, Р. Конквест, Дж. Мейс, Т. Мартш [8, с. 10]. В. Солдатенков вважае, що конфюкащя у населення сшьськогосподарсько! продукци була необхiдним кроком для модершзаци СРСР, посилення обороноздатностi кра!ни [9, с. 20-21]. У селян вилучали ранiше розданий за виконану роботу хлiб, а також м'ясо, картоплю, iншi овочi. Вилучений хлiб продавався в iншi кра!ни за валюту, яку спрямовували на закутвлю верстатiв та iншого обладнання для промислових шдприемств. Усiх невдоволених знищували: розкуркулювали, висилали, просто страчували за вироком «тршок» без суду i слiдства.
1накше оцiнюе тогочаснi поди С. Кульчицький, який використовуе термш «терор голодом» для характеристики полтики Москви щодо украшського селянства [10, с. 20]. Дехто намагаеться подати Голодомор 1932-1933 рр. як зб^ об'ективних та суб'ективних обставин: посухи та перегишв на мюцях. Бшьшють представниюв юторично1 науки кра!н Заходу вщзначають економiчнi причини голоду, а дехто навггь говорить про «несприятливi погоднi умови» [11, с. 36]. 1х погляди подiляють деякi вггчизняш вченi (О. Попов, Д. Табачник, П. Толочко, Г. Ткаченко та ш.), як вважають Голодомор наслщком «хибно! полiтики» i «посушливих неврожайних роюв» в Украlнi [5, с. 45]. Деяю сучаснi росiйськi науковщ також вважають пол^ичш причини голоду другорядними. На !хню думку, укра!нська сторона надмiрно зосереджуе увагу на нащональних аспектах, що призводить лише до попршення вiдносин мiж двома кра!нами [12, с. 44]. На думку дослщниюв, голод у 1930-^ рр. хоч i був, але вiн не мав антиукра!нського спрямування, оскшьки вш був не тшьки в Украlнi, а й у багатьох регюнах тодiшньоl кра!ни рад. Тому можна говорити лише про голод, який не шдпадае шд визначення поняття «геноцид».
Але факти свщчать зовсiм про iнше. Насамперед посухи дуже рiдко призводять до голоду в таких масштабах. До того ж, посуха не може спричинити повне знищення врожаю, зникнення iз селянських господарств худоби та шж!в, всього, чим можна прохарчуватися. Все це зникло завдяки «зусиллям» активiстiв, яю вiдбирали в людей останне. «Випадково», через «перегини на мiсцях» не вивезеш за кордон сотнi тисяч тонн продовольчих товарiв. Тi, хто стверджуе подiбне, вочевидь, грiшать проти ютини, бо для
вивезення продовольства у таких обсягах noTpi6He пол^ичне ршення (постанови, директиви, накази, шструкци тощо), якi i е, до реч^ речовим доказом умисного народовбивства.
Вирiшити питання про юнування чи вiдсутнiсть заздалегiдь розробленого плану може допомогти анашз матерiалiв, яю розкривають справжнi мотиви дiяльностi тогочасного партшного керiвництва СРСР на чолi зi Сталiним. Позицiю радянського уряду щодо украшського селянства висвiтлюють публшаци промов партiйних та державних дiячiв, постанови та рiшення керiвництва краши в офiцiйних радянських газетах i журналах. Зокрема, Сталш стверджував, що «нащональна проблема, в самш свош сутi, це селянська проблема. Тому знищення соцiальноï бази украшського нацiоналiзму — iндивiдуальних селянських господарств — було одним iз основних завдань колективiзацiï на Укра"ш» [13]. 22 листопада 1933 р. у резолюци пленуму ЦК i ЦКК ВКП(б)У украшський нацiоналiзм було названо головною небезпекою в нацiональному питаннi [14]. Подiбнi рiшення не ухвалювалися в жоднш з республiк СРСР.
Виступаючи на XVII з'ïздi партiï, керiвник компартiï УСРР С. Косiор заявив: «Нащоналютичний ухил у Комунiстичнiй партп Украши... вiдiгравав виняткову роль у спричиненш та поглибленнi кризи в сшьському господарствЬ». Вiн також промовляв на партшних зборах улiтку 1930 р.: «Селянин приймае нову тактику. Вш вщмовляеться збирати урожай. Вш хоче згногти зерно, щоб задушити радянський уряд кiстлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. Ваше завдання поюнчити з куркульським саботажем урожаю. Ви мусите зiбрати його до останньо1' зернини i вщразу вщправити на заго^вельний пункт. Селяни не працюють. Вони розраховують на попередньо зiбране зерно, яке вони заховали в ямах. Ми повинш примусити ix вiдкрити сво1' ями».
Всього у 1932-1933 рр. на 69 засщаннях полiтбюро ЦК ВКП(б) було розглянуто 270 питань щодо Украши, яю присвячувалися головнiй проблемi — «упокоренню Украши». Отже, для переважно1' бiльшостi дослiдникiв голодомор 1932-1933 рр. е свщомим i заздалепдь продуманим актом поличного керування украшським селянством, яке Сталiн намагався «поставити на колiна», про що вш писав у телеграмi М. Хатаевичу восени 1932 р. для розгляду цього питання на политбюро. Адже в умовах, коли повшстю вщсутня 1'жа, людина зосереджуе всю свою увагу i дiяльнiсть на ïï здобуття. Вона деградуе i не здатна адекватно сприймати навколишш поди (вiдомi жаxливi випадки людо1'дства та трупощства). Нею дуже легко керувати, оскшьки ïï волю повшстю зломлено i вщсутш фiзичнi сили для того, аби протистояти чинному тоталгарному, нишдвному режимовi. Отже, д^' радянсь^' влади були умисними — вони спрямовувалися на створення для украшського населення життевих умов, розрахованих на його часткове фiзичне знищення (тобто, щ дiï мiстять склад злочину геноциду).
Фiзичне знищення селян штучним голодом — полiтичний злочин, тому що терор вщбувався пiд орудою державноï партiйноï влади — ВКП(б) та ïï фшалу в Укра]_ш — КП(б)У, а запроваджуванi ними масова колективiзацiя,
полггика розкуркулення, сумнозвюш хлiбозаготiвлi, конфiскацiя продовольства, тотальш penpeciï проти селян, паспортизащя населення, депортацiï переслiдували далекосяжну мету — лшвщувати соцiально-етнiчнi та духовш пiдвалини нацiï. Голодомор 1932-1933 рр. став головним знаряддям лшвщаци селянства як класу. Воно було винищене до коршня. З'явилася нова суспшьна генерацiя: сiльський пролетарiат, колгоспники як шститущя державного крiпацтва. Цiна ïï утворення — перехiд у державну власшсть 36 млн десятин земль Задля цього розгромили 5 млн кращих господарств [15, с. 324-328].
З 1929 р. Сталш розпочав вщверту боротьбу проти украшських селян, навюивши на них ярлик спекулянлв, що автоматично зараховувало ïx до класових воропв. Спочатку iнтенсивно створювався фальшивий образ експлуататора — «куркуля» — заможного, мщного й ненависного, вщ якого позбавлялися (хай би навггь i в трохи негуманний споЫб) як вiд ворога партп, прогресу та селянських мас. 3 липня 1929 р. з'явилася постанова ВУЦВК i РНК УСРР «Про заходи щодо розкуркулення селян», якою надавалося право сшьським радам накладати штраф на куркулiв за непослух у п'ятикратному розмiрi вартостi xлiба, а у разi невиконання — продавати майно з торпв [16, с. 102]. А до тих, хто вщмовлявся здавати xлiб, застосовували ст. 58 КК УСРР, яка за «зловмисне» ухиляння вiд сплати податюв передбачала покарання — позбавлення волi до одного року. Проте застосування ще1" статтi було незаконним, адже план xлiбозаготiвель не входив до виконання податку, а являв собою «порядок самозобов'язання». Таким чином, селяниновi доводилося сплачувати податок, самостшне обкладання та штраф. У 1930 р. на XVI партз'ïздi Сталш закликав «арештувати i вщправити на заслання десятки i сотш тисяч кулаюв».
Постанова РНК УСРР вщ 13 серпня 1929 р. «Про ознаки, що визначали селянське господарство як куркульське» дозволила судовим та позасудовим органам вдатися до репресивних заxодiв тд час xлiбозаготiвель [16, с. 106107]. Наприклад, аби визнати селянське господарство куркульським та обкласти його додатковими повинностями, достатньо було мати в господарсга млин, олшницю, круподерню, сушку для проса, шкiряний завод або здавати в найм постшно чи на сезон окремi устатковаш помешкання пiд житло або шдприемство. Результатом деструктивно!" полiтики радянсько!" влади щодо <шкшдаци куркульства як класу» в Укрш'ш стало 98,5 тис. депортованих селянських родин; до 200 тис. експропршованих селянських господарств. Загалом за 1928-1931 рр. зникло 352 тис. господарств.
Зосередження уваги у 1930-1931 рр. на полггищ масовоï колективiзацiï сприяло винищенню справжнix xлiборобiв. Унаслiдок колективiзацiï було пiдiрвано сшьськогосподарське виробництво. Рiвень 1928 р. у виробницга зерна i поголiв'я худоби вдалося вiдновити i перевищити лише у 1950 р. Куркулiв, яю не вступили до колгоспу, позбавляли частини земл^ оподатковували за максимальною шкалою, але не зменшували плану до двору. Проте колгоспи i радгоспи не забезпечували потреб суспшьства та
держави у хлiбi. Тому остання вдалася до перегляду оЫб, яким хлiб постачався централiзовано в обов'язковому порядку.
Директивами наркомату постачання у березш 1931 р. було припинено видшення продуклв для безкоштовних гарячих сшданюв у школах, знято з постачання цш мiстечка з населенням у юлька тисяч [16, С. 306]. Також 22 серпня 1932 р. було прийнято постанову про заборону видавати хлiб у громадському харчуванш [16, с. 230-231] за винятком тракториста. Пропонувалося повшстю забезпечити видавання селянам натурального авансу виключно за трудодш; колгоспникам, яю знаходяться на робот^ отримувати громадське харчування (гаряча 1жа), приносячи свiй хлiб.
Хлiб, забраний у селян, одразу вивозили до швденних портiв та Москви. У травш 1932 р. РНК СРСР та ЦК ВКП(б) встановили план хлiбозаготiвель з врожаю 1932 р. 1,3 млрд пудiв, у тому чи^ для Украши — 356 млн, хоча ця норма була завищеною, як i офщшна цифра зiбраного в Укрш'ш у 1932 р. врожаю, — 912,5 млн пудiв, або 14,6 млн тонн. Валовий збiр зернових в Укрш'ш у 1932 р. становив 12,8 млн тонн (близько 800 млн пудiв). Порiвняно з 1931 р. вш зменшився на 306,3 млн пудiв. Для порiвняння хлiбозаготiвлi для iнших республiк були таю: Швшчний Кавказ — 136 млн, Казахстан — 38 млн, Московська область — 27 млн, БСРР — 4 млн пудiв [17, С. 4]. Як бачимо, перед Украшою стояло невимовно велике завдання.
Для виконання плану хлiбозаготiвель почалися масовi ре^зици, внаслщок чого у селян, головним чином через колгоспи, до 1 лютого 1933 р. було вщбрано 255 млн пудiв збiжжя. На покриття цього плану ледве вистачало валового збору, так що з колгоспниками практично шчим було розраховуватися. На пленумi ЦК КП(б)У, який вщбувся 5-7 лютого 1933 р., С. Косюр вщзначив, що розрахунки з колгоспниками за роботу в 1932 р. на 1 лютого 1933 р. провели лише 5,2% колгосшв Дншропетровсько1 област^ 12% — Одесько1, 18,4% — Харювсько1, 31% — Вшницько1. Та це зовЫм не означало, що колгоспники, яю отримали повний розрахунок, могли дожити до нового врожаю, адже норми видачi на трудодш часто були символiчними.
Унаслщок виснаження селян голодом, нестачi насiнневих фондiв, значного зменшення у 2-3 рази тяглово1 сили (коней) та загально1 дезоргашзаци сiльськогосподарського виробництва не тшьки не були пересiянi поля з втраченою озиминою, а й навггь залишилися недосiяними багато весняних культур. Значна частина селян не могла засадити сво! городи основними продуктами харчування в умовах колгоспно1 системи, бо насiнневi фонди було з'1дено. До того ж лжвщащя самодiяльного селянського господарства порушила структуру поЫвного клину в Укра1ш. Через нестачу робочих рук на селi 20 серпня 1933 р. на ланах Украши лежало 56,6% необмолоченого хлiба [18, с. 8].
Кшматичш умови в 1931 р. (дошд i морози) та невеликий вщсоток вимерзлих хлiбiв хоча i заважали хлiбозаготiвлi, але самi по собi не могли призвести до таких катастрофiчних наслщюв. Отже, справа була зовЫм не в погодних умовах, а у незаконних i антиправових ршеннях уряду.
Постанови партшних оргашв, прийнятi протягом 1932 р., заклали нормативно-правову базу масового терору серед сшьського населення. Так, 7 серпня 1932 р. ЦВК i РНК СРСР ухвалили постанову «Про охорону майна державних шдприемств, колгосшв i коопераци та змщнення громадсько1' (сощалютично1') власностi», яка за сво1'м змiстом посягала на права людей i примушувала ïx помирати голодною смертю [16, с. 499]. Ïï називали ще «законом про п'ять колосюв» з вимогою застосовувати найвищу мiру покарання — розстрш з конфюкащею майна. За декшька колоскiв, зiбраниx на стернi вже скошеного поля, багато украшських селян i навт дiтей було вбито прямо на мющ. Згiдно з щею постановою, майно колгоспiв та кооперативiв, яке було складене самими селянами при встут до них (примщення, худоба, сiльгоспiнвентар тощо), а також вирощений селянами врожай прирiвнювалися до державного майна, розкрадання якого каралося розстрiлом, а за пом'якшуючих обставин — позбавленням волi на строк не менше десяти роюв. Цей закон став правовою основою беззаконня, яке набуло виразних ознак геноциду. В селах розпочалися акци спланованого терору, вихщ iз колгоств або агiтацiя за виxiд прирiвнювалися до державних злочинiв. Органи юстицп та прокуратури з вересня 1932 р. вже не реагували на скарги громадян щодо порушення прав останшх.
Сталш усвщомлював розмiр кризи в республщ та побоювався сощального вибуху, але допустити припинення xлiбозаготiвельноï компани вiн не збирався. Вщмова вiд xлiбозаготiвель призвела б до дефщиту валюти, згортання закупiвель за кордоном обладнання для нових заводiв, визнання хибност полiтики «великого стрибка». Для Сталiна питання «бути чи не бути» восени 1932 р. виршувалося в УкраАт. У його лист до Л. Кагановича вщ 11 серпня 1932 р. говорилося: «Если не возьмёмся теперь же за выправление положения на Украине, Украину можем потерять». Ураховуючи стутнь незадоволення його пол^икою в суспшьств^ а також у керованш ним парти, Сталш i його прибiчники волши приректи на голод i смерть мшьйони, шж випустити владу.
14 вересня 1932 р. Наркомюст видав спещальне розпорядження про сощально-класову спрямованiсть репресiй згiдно з урядовою постановою вщ 7 серпня 1932 р. У ньому зазначалося, що цей «закон» треба застосовувати обов'язково залежно вщ соцiального стану обвинуваченого, характеру заподiяноï шкоди, полiтичного змюту справи, до ворогiв народу. Полггико-правова деструктивнiсть цieï постанови полягала в тому, що ïï дш було спрямовано проти голодних селян, яких свщомо позбавили засобiв до юнування, а за спроби роздобути xарчi шляхом крадiжки колгоспного xлiба нерiдко засуджували до розстрiлу. Темпи масових репресш проти селян призвели до перенаповнення в'язниць та ^дчих iзоляторiв. Станом на 1 жовтня 1932 р. у виправно-трудових таборах перебувало 54 210 в'язшв, iз них лише 30% мали одяг, а решта була закутана у лахмотя. Суд «за колоски» досяг повного абсурду. Нарсуди засуджували на рiзнi строки ув'язнення селян, яю зрiзали колосся злакових культур на власному полi чи на полi своïx родичiв.
22 вересня 1932 р. Верховний суд СРСР розюлав по республшах шструкщю «Про застосування постанови ЦВК та РНК СРСР вщ 7 серпня 1932 р. "Про охорону майна державних шдприемств, колгосшв i коопераци та змщнення громадськоï (соцiалiстичноï) власностГ'». Держава, яка своею полiтикою призвела до загострення кримiногенноï ситуаци в суспшьств^ оголосила, що охоронятиме лише майно колективних господарств та коопераци. Цим самим вона, по-перше, спрямувала грабiжникiв на злочини проти громадян, а по-друге, заохочувала самосуд населення над пшманими злочинцями.
22 жовтня 1932 р. Сталш вщрядив комiсiï з надзвичайними повноваженнями пiд керiвництвом В. Молотова i Л. Кагановича в Украшу i на Кубань для термшового виконання плану xлiбозаготiвель [19, с. 236-237]. Крiм власне xлiбозаготiвель, селяни мали здавати мiрчуковий збiр, рiзноманiтнi заготiвлi м'яса, вершкового масла, яець, шших видiв продовольства, повернути державi насiнневу позику, розрахуватися з МТС за проведет ними роботи тощо.
До сiльськиx райошв, якi вiдставали у виконаннi плашв xлiбозаготiвель, надсилали судово-слiдчi бригади, а вщ прокуратури i судових оргашв вимагали розглядати справи по xлiбозаготiвлi за 3-5 днiв. У «боржниюв» конфiсковано всi продукти тривалого збер^ання. Як наслiдок у селах Украши, не отримуючи допомоги ззовнi i не маючи можливост врятуватися на законних шдставах, люди масово вимирали. Отже, таке полiтичне рiшення призвело до руйнаци функцiональниx обов'язкiв судових оргашв, яю перетворилися на карально-репресивш установи, бо повиннi були вживати сувору та реальну репресiю до тих, хто злюно ухилявся виконувати зобов'язання щодо xлiба.
Вiдповiдно до директиви ЦК ВКП(б) вщ 29 жовтня 1932 р. було посилено репреси за «розкрадання, злочинне розбазарювання i приховування колгоспного xлiба» та боротьбу «з куркульською агентурою, що розкрадае колгоспи». Постановою ЦК ВКП(б) вщ 18 листопада 1932 р. санкщоновано повальнi обшуки селянських садиб з метою вилучення xлiба у xлiборобськиx районах Украши i Кубаш (етнiчнi украïнцi становили 62% населення Кубаш). Почалися конфiскацiï продуктiв харчування, що з Ычня 1933 р. стали повномасштабними. У сiчнi 1933 р., за даними по 182 районах, засудили за ухиляння вщ xлiбозаготiвель 1309 селян, з них 5% — до розстршу, 82% — до позбавлення волi строком понад п'ять роюв, 13% — до примусових робгт [20, с. 347]. Саме у цей перюд за вироками «польових судiв» розстршяли 101 селянина, якi рятувалися вщ голоду, зрiзуючи декiлька колоскiв на полях.
1 грудня 1932 р. Раднарком УСРР прийняв ще двi постанови «Про заборону торгiвлi картоплею в районах, що злюно не виконують зобов'язань за контрактащею, та перевiрку наявних фондiв у колгоспах» i «Про заготiвлю картоплi». Райвиконкоми зобов'язано перевiрити наявнiсть картоплi в колгоспах, а незаконно роздану колгоспникам картоплю за трудоднями повернути. Тим самим влада вщбирала у селян головний продукт харчування — картоплю. До цього 2 грудня 1932 р. Раднарком СРСР та ЦК
ВКП(б) своею постановою заборонили селянам вшьну торпвлю сво1'м xлiбом у колгоспах, яю не виконали xлiбозаготiвельниx завдань [28].
У 1933 р. значне скоротилася кшькост продуктивно:' худоби в радгоспах та колгоспах через те, що селяни мусили виконувати державну повиншсть по xлiбу i м'ясу. Лише упродовж зими 1933 р. на 75% зменшилася загальна кшьюсть свиней [21, арк. 43]. Навесш 1932 р., коли в селах уже масово помирали люди, Раднарком СРСР та ЦК ВКП(б) зажадали вщ Украши 130 тис. тонн м'яса, хоча попередньо планували заготовити 181 тис. тонн, а по кра1ш загалом 716 тис. тонн[21].
Уряд вимагав здавати державi i молоко: вщ 160 до 225 л вщ корови на рж [22]. У тих же, хто не виконував загального плану заготвель сшьсь^ господарськоï продукцiï, забирали корiв в рахунок м'ясозаготiвель. Однак траплялося, що вiдбирали корiв i у тих, хто виконував зобов'язання.
Праця колгоспника оплачувалася через систему так званих трудодшв, яю офiцiйно було запроваджено урядовою постановою 17 березня 1933 р. Дефшщя трудодня передбачала можливють кiлькаденноï працi в полi перед тим, як селянин мш записати один трудодень на свш рахунок. На практицi це означало вщрядний метод працi, який гарантував максимальне зусилля вiд селянин, котрi не xотiли опинитися з порожшми руками та порожнiм шлунком. Типовим трудоднем для рядових колгоспниюв була оранка гектара землi або обмолот тонни зерна [23, с. 198-200]. На виконання такого завдання могло шти декшька дшв.
Пересiчною натуральною оплатою трудодня в колгоспах Украши у 1932 р. було вщ 1 до 1,5 кг xлiба. Його грошове наповнення становило вщ 50 коп. до 1 крб 20 коп. У 1932 р. один працездатний колгоспник, за офщшною статистикою, виробляв 143 трудодш. Непрацездатним членам колгосшв трудодш не нараховувалися. Однак i цього заробггку, за шдсумками 1931 р., колгоспники Украши майже не одержали, зокрема, на Харювщиш повшстю не розрахувалися з колгоспниками 15% колгосшв, на Кшвщиш — 28% [24, с. 178-199]. У 1930-1933 рр. за один трудодень у колгоспах видавали 300 г xлiба, у деяких — 100 г або й зовЫм шчого. 80% колгосшв затримували оплату трудодшв сво1м членам вщ швтора до двох рокiв. Саме така оплата пращ давала змогу владi самочинно вилучати xлiб до фонду заготвель. Так, у березнi 1933 р. 48% колгосшв Украши не видали селянам зерновi на трудодш, тобто майже 9 млн оЫб залишилися без xлiба [25, с. 64], адже колгоспи мало що могли дати селянам шсля виконання численних зобов'язань, покладених на них урядом. 1з близько 20-мшьйонного сшьського населення Украши працездатних колгоспниюв налiчувалося тiльки 6,3 млн, з них половина шчого не отримала за заробленими трудоднями, а 13 млн непрацездатних (дгги, особи похилого вжу, швалщи) взагалi не забезпечувалися iз фондiв колгоспiв. У разi смерт колгоспника зароблений ним на трудодш xлiб родинi не видавався.
За однооЫбним сектором дiяли норми оподаткування (58 крб за гектар засiяноï земл^, встановленi законом про единий сшьськогосподарський податок на 1930/31 рж. Для Укра1ни вони були значно вище за таю ж самi
норми порiвняно з шшими союзними республшами. Харкiвщина, наприклад, як столичний регюн оподатковувалася у межах Украши на ще бшьш високому рiвнi (вщ 80 до 88 крб та 110 крб за гектар вщповщно). 1з завершенням суцiльноï колективiзацiï грошовий податок було значною мiрою замшено натуральним еквiвалентом.
Необгрунтована економiчно аграрна политика бiльшовикiв призвела до втрати селянами мотиваци до працi, наслщком чого стало падiння сiльськогосподарського виробництва. 1з матерiалiв, що зберiгаються у колишньому кремлiвському арxiвi Полiтбюро ЦК КПРС видно, що середня врожайшсть за п'ять роюв перед 1932 р. знизилася майже на 30%. По Укра1ш цей показник склав понад 43% (у 1927 р., до колективiзацiï — 11,2 ц/га, у 1931р. — 8,3 ц/га). Мiж тим xлiбозаготiвлi зростали з року в рж. По Укра1ш ххнш прирiст у 1931/32 рощ порiвняно з 1929/30 роком склав 36,7%.
Восени та на початку зими 1932 р. було прийнято низку постанов, яю стали передумовами масового знищення людей. 20 листопада 1932 р. Раднарком УСРР видав постанову «Про заходи щодо посилення xлiбозаготiвель», зобов'язавши мюцеву владу виконати плановi завдання до 1 шчня 1933р [16, с. 250-260]. Було заборонено видачу будь-яких натуральних аванЫв по вЫх колгоспах, що незадовшьно виконують плани xлiбозаготiвель. Плани рекшзици порiвняно iз зiбраним врожаем були настшьки великi, що майже вс колгоспи не могли ïx виконати. Щею постановою селянин, який увесь сезон пропрацював у колгосш i не отримав розрахунку, тепер його вже й не отримае.
Було шщшовано повернення незаконно розданого xлiба з тим, щоб спрямувати його на виконання плашв xлiбозаготiвель. Таким чином, коли при робот у колгосш вщ зорi до зорi колгоспник з'щав 700 г xлiба, а йому на трудодень належить лише 200 г зерна, то з'щене треба повернути. Також в уЫх районах вимагалося негайно оргашзувати вилучення вiд окремих колгоспникiв i однооЫбниюв xлiба, розкраденого у колгосшв при збираннi, молотьбi, перевезеннi. Зазначена постанова заздалепдь культивувала презумпцiю неправомiрноï поведiнки. Адже простежуеться думка, зпдно з якою якщо е xлiб, то вiн мае бути неодмшно вкраденим, оскiльки у селян його вже вилучили по максимуму.
Деструктившсть даного ршення полягае в тому, що в його основi лежав принцип недовiри до особистостi, а будь-яка сощальна система, заснована на цьому принциш, зазнае краху [16, с. 548], тобто увагу було зосереджено на масовому вилученш xлiба. До колгосшв, яю не виконували зазначену постанову, застосовували натуральний штраф у виглядi додаткового завдання з м'ясозаготаель у розмiрi 15-мiсячноï норми.
Ще одним нормативним елементом творення голодомору стала постанова Раднаркому УСРР та ЦК КП(б)У вщ 6 грудня 1932 р. «Про занесення на "чорну дошку" сш, яю злюно саботують xлiбозаготiвлi» [20, с. 256]. До 5 грудня на «чорну дошку» ршенням ЦК КП(б)У та Раднаркому УСРР було занесено шють сш, а постановами облвиконкомiв — 400 колгоспiв. Серед перших сш Харкiвщини, занесених на «чорну дошку», були
Лютеньки, Кам'яш та Потоки. Ïx вщсутшсть на сучаснiй картi областi говорить сама за себе.
З 19 листопада 1932 р. у 243 районах Украши розпочалася спецоперащя ГПУ, в xодi якоï мала бути виконана рознарядка на арешти 3525 сшьськогосподарських пращвниюв. 22 листопада Политбюро ЦК ВКП(б) утворило «тршки» в кожнiй областi Украши, яюм надавалося право виносити смертнi вироки у справах репресованих шд час xлiбозаготiвель.
До того ж, руйшвна сила полiтичноï влади в роки голодомору виявляеться в полчищ щодо iзолювання голодуючих селян вiд решти населення. Запровадження у грудш 1932 р. паспортного режиму позбавило
колгоспниюв права вшьно пересуватися крашою. Селян було виключено iз категорiй громадян СРСР, яким видавалися паспорти. З сшьського населення паспорти одержали лише пращвники радгоств, а решта селян, яю мешкали на селi, паспортв не мали [26, с. 3-13]. Додатковi заробiтки селян вiдбувалися лише з дозволу влади.
Зпдно з постановою вщ 17 березня 1933 р. ЦВЦ та Раднаркому СРСР «Про порядок вiдxодництва з колгосшв» колгоспники могли тимчасово покинути село за наявност у них угоди правлшня колгоспу з шдприемством [27]. Для мюцевого населення юнували певш обмеження i навiть заборони на працю, зокрема у промисловосл. Iнодi праця все ж таки була, але на жахливих умовах. Наприклад, на вiдбудовi залiзничного шляху до цукроварш в одному з мют людям, якi пiвроку не бачили xлiба, давали його по 500 г на день, а цукру — по 30 г. Для цього робгтники мали викопати 8 кубометрiв землi за змшу, що було понад ïxm сили. До того ж, юти давали, як правило, тшьки увечерi, i люди часто вмирали прямо на робочому мющ [23, с. 279].
Доведет до вщчаю селяни, незважаючи на спещально встановленi дорожнi бар'ери, прагнули будь що дютатися до мют, але знаходили там мало допомоги: виживав один на декшька тисяч. У Киев^ Харков^ Днiпропетровську, Одес та iншиx мiстаx буденною справою для представниюв мiсцевоï влади стало врашшне очищення вулиць вiд трутв. Тiльки у Полтавi ïx щоразу збирали близько 150. Лiкарi, будучи по сут державними службовцями, за наказом згори всшяко приховували дшсш причини смертностi, вказуючи рiзноманiтнi хвороби, найчастше дизентерiю. А наприкiнцi 1932 р. свщоцтва про смерть припинили виписувати взагаль Але антилюдяна политика уряду продовжувала набирати обертiв.
9 квгтня 1933 р. Раднарком УСРР та ЦК КП(б)У прийняли постанову «Про тимчасовi правила трудового розпорядку в колгоспах», вщповщно до якоï колгоспникам заборонялося покидати роботу, бригаду, село без дозволу правлшня [27]. Навколо сш встановлювали загороджувальнi загони з представниюв мюцевих органiв влади та мшщп, що затримували селян, яю йшли до мiст у пошуках порятунку. Також вони перевiряли поклажу селян, вiдбирали у них багажi з xлiбом понад 10 кг.
Отже, уряд цшеспрямовано впроваджував у життя таку нишдвну пол^ику, яка вiдторгала будь-якi постулати людяност i нацiональноï
самосвщомость Таю полгтичш рiшення стали шдвалинами масового i жорстокого знищення, вбивства украшського селянства. Саме вони, проникаючи в ус сфери життя народу, завдали йому невимовних страждань. Люди помирали голодною смертю, коли не було жодних об'ективних причин для цього. ВЫ ршення ухвалювалися з точки зору егоютичних поглядiв влади, яка в такий споЫб упроваджувала в життя антигромадянську i жорстоку политику. Законодавство стало знаряддям масового знищення громадян.
У той самий час, коли мшьйони украшщв помирали голодною смертю, партшно-державне керiвництво не обмежувало себе в xарчуваннi. Уся вища номенклатура отримувала дешевий i досить калоршний «спецiальний» пайок. 26 жовтня1932 р. ЦК КП(б) приймае постанову «Про заходи щодо полшшення обслуговування керiвниx робiтникiв обкомiв i ЦК КП(б)», якою передбачалося пiдвищення в середньому на 35% зарплатш пращвникам обласних i центрального партапаратiв, полшшення постачання та обслуговування родин номенклатури, умов !хнього вщпочинку та житлових умов (службовi автомобiлi з персональними водiями, особистi салон-вагони для подорожей залiзницями, державнi дачi, закрите медичне обслуговування та ш.).
З жовтня 1933 р. посадовий оклад номенклатурного пращвника складав 500 крб на мюяць [29, с. 129]. У той самий час середня зарплатня робгтника становила 125 крб, вчителя — 100-130 крб, дипломованого лжаря — 150-275 крб, стипендiя студента техшкуму — 15-20 крб, а пеншя селянина — 20 крб на мюяць.
Таким чином, бачимо прояви яюсно виражено! нерiвностi мiж партiйною верxiвкою i знесиленими вщ голоду селянами, декларативнiсть постулатiв комунiстичноï партiï щодо загальноï рiвностi, всюдипроникаючий характер руйнiвниx процесiв усерединi керiвництва крашою, якi вiдобразилися у неправових, антигромадянських i нищiвниx рiшенняx, що призвели до вимирання мшьйошв украшських селян та iнтелiгенцiï, величезного масиву зловживань партшною верxiвкою своïм керiвним становищем.
Результати аналiзу деяких документа (закошв, постанов, розпоряджень та ш.) i породжених ними дiй радянського керiвництва початку 30-х рокiв XX ст. свщчать про те, що Голодомор 1932-1933 рр. в Украш був спланованим системним заходом сталшського режиму одночасно щодо украшщв як наци i щодо селян як класу для «виршення нащонального питання» та проведення iндустрiалiзацiï засобами терору, головним чином голодомором.
Головною метою оргашзацп штучного голоду був шдрив соцiальноï бази опору селян проти комунiстичноï влади для забезпечення тотального контролю з боку держави за вЫма верствами населення. Политика голодомору була спрямована на остаточне придушення селянських повстань (вщ 20 лютого до 2 квгтня 1930 р., за даними ГПУ, вщбулися 1716 масових вистушв, з яких 15 квалiфiкувалися «як широю збройнi повстання проти
радян^^ влади»), котрi виникали повсюдно в Укра1ш у зв'язку iз антилюдяними дiями бiльшовикiв на украшських теренах.
Украшська нацiя, яка була другою за чисельшстю в СРСР, мала величезний культурно-юторичний спадок, власнi славетш традицiï державотворення, досвiд нацiонально-визвольноï боротьби, а тому становила серйозну загрозу для цього iмперського утворення, його геополгтичних намiрiв. З огляду на це сталшський режим удався до вiдкритоï вiйни проти украшського народу. Були репресоваш найкращi представники укра^сь^ полiтичноï, iнтелектуальноï, господарськоï та культурноï елiти, що вiдiгравали провiдну роль у соцiально-економiчному та нащонально-культурному розвитку украшського народу. Понад 62 тис. кубанських селян було вщправлено на швшч за «саботаж». Укра1шзащю, розпочату в 20-тi роки було припинено на початку 30-х роюв ХХ ст., а украшське нащонально-культурне життя в мiсцяx компактного проживання украшщв було знищене.
Голодомор викликав величезш демографiчнi втрати. Так, ^м прямих втрат вiд голоду та репресш, тобто загибелi або страти людей, е втрати опосередковаш — падiння народжуваностi. Вiдбулося зниження природного приросту населення з 662 тис. на рш у 1927 р. до 97 тис. на рш у 1933 р. (без урахування померлих вщ голоду). Якщо прямi втрати у 1932 р. становлять 144 тис. людей, то загальш, включаючи ненароджених, визначаються цифрою 443 тис. Прямi й опосередковаш втрати за 1932-1933 рр. разом з демографiчним вiдлунням 1934 р. становлять 4649 тис. людей. Щ дат характеризують демографiчнi наслщки голодомору 1932-1933 рр. [30].
Пщсумовуючи викладене, зазначимо, що голоду можна було уникнути. Вш стався через соцiально-економiчну пол^ику сталiнського тоталiтарного режиму, справжню вшну, яку вiн вiв iз селянами, що становили бiльшiсть i основу укра^сь^ нацiï, з уЫм украшським народом.
Визнання голодомору актом геноциду мае принципове значення для стабiлiзацiï суспiльно-полiтичниx вщносин в Украïнi i е чинником вщновлення iсторичноï справедливостi, морального зцшення багатьох поколiнь вiд страшного шоку, спричиненого масовими репреЫями i голодомором. Визнаючи укра1нських селян жертвами деструктивноï полiтики радянського керiвництва, Укра1на не тшьки увiчнюе пам'ять про загиблих, а й прагне стати справдi державотворчою нащею, цивiлiзованою i гуманною, культурною, здатною до прозршня та спокути.
Вщповщальшсть за деструктивну пол^ику радянськоï влади, що призвела до найжаxливiшоï трагедiï в iсторiï людства — голодомору 19321933 рр., несуть керiвники Радянського Союзу тих роюв i широке коло оЫб, причетних до вчинення цього злочину проти свого народу. Страшна доля украшщв у цш величезнш катастрофi приголомшуе розум i не може бути виправдана з будь-якого погляду.
Л1ТЕРАТУРА
1. В1ст1 з Лугу. — 1933. — Ч. 10.
2. The Foreign Office. British Documents on Ukraine and the Great Famine of 19321933 / еd. by M. Carynnyk, L. Y. Luciuk, B. S. Kordan. — N. Y., 1988.
3. Лбанова, Е. Катастрофа та ïï вщлуння. Оцшка демографiчниx втрат Украши внаслщок Голодомору 1932-1933 рокiв / Е. Л!банова // Сучаснiсть. — 2008. — №11.
4. Грицак Я. Нарис юторп Украши: формування модерноï укра^сь^ нацп XIX-XX столггтя / Я. Грицак. — К., 2000.
5. Обушний, М. Поштико-психолопчш аспекти Голодомору 1932-1933 роюв / М. Обушний, Т. Воропаева //Соц. психология. — 2009. — № 2.
6. Мейс, Дж. Висновки та перспективи дослщження голодомору 1933 року / Дж. Мейс // Сучасшсть. — 1993. — № 4.
7. Международная комиссия по расследованию голода на Украине 1932-1933 годов: итоговый отчет. 1990 год. — К., 1992.
8. Сталш i голодомор в Укршш 1932-1933 роюв: новi знахщки // Вшьна думка. — 2002. — № 5-6.
9. Солдатенков, В. Голодний тридцять третш: суб'ективш думки про об'ективш процеси / В. Солдатенков // Дзеркало тижня. — 2003. — № 24.
10. Кульчицький, С. Причини голоду 1933 року в Укршш: по сторшках однiеï призабутоï книги / С. Кульчицький // Дзеркало тижня. — 2003. — № 31.
11. Мейс, Дж. Полггичш причини голодомору в Укршш (1932-1933 рр.) / Дж. Мейс // Укр. ют. журн. — 1995. — № 1.
12. Кульчицький, С. Найчоршша сторшка в юторп Украши / С. Кульчицький // Голодомор в Укршш 1932-1933 рр.: Бiблiогр. покаж. — Одеса; Львiв, 2001.
13. Пролетарська правда. — 1930. — 22 ач.
14. ЦДАГО Украши. — Ф. 57, оп. 6, спр. 273, арк. 11.
15. Марочко, В. Геноцид украшського народу: юторична пам'ять та пол^ико-правова оцшка / В. Марочко // Мiжнар. наук. -теорет. конф., Кшв, 25. 11. 2000 р.
16. Колективiзацiя i голод на Укршш: зб. док. i матер. /АН Украши. 1н-т юторп Украши та ш. / упоряд.: Г. М. Михайличенко, С. П. Шаталша; вщп. ред.: Кульчицький С. В. — К.: Наук. думка, 1992.
17. Таугер, М. Б. Урожай 1932 года и голод 1933 года / М. Б. Таугер // Судьбы российского крестьянства. — М., 1996.
18. Бшьшовик Украши. — 1933. — № 9-10.
19. ЦДАВО Украши. — Ф. 44026, арк. 33.
20. Голод 1932-1933 роюв на Украш: очима юториюв, мовою документив. — К.: Полггвидав Украши, 1990. — С. 237.
21. ЦДАГО Украши — Ф. 1, арк. 43.
22. Пролетарська правда. — 1932. — 28 груд.
23. Конквест, Р. Жнива скорботи / Р. Конквест. — К.: Либщь, 1993.
24. Марочко, В. Голодомор в украшському селi / В. Марочко // Iсторiя украшського селянства. — К., 2006. — Т. 2. — С. 178-199.
25. Марочко, В. Голод на Украш (1931-1933): причини та наслщки / В. Марочко // Проблеми юторп Украши: факти, судження, пошуки. — К., 1991. — Вип. 1.
26. Попов, В. П. Паспортная система в СССР (1932-1976 гг.) / В. П. Попов // Социол. исслед. — 1995. — №8.
27. Вют ЦВК УСРР — 1933. — 18 берез.
28. Комунют — 1932. — 3 груд.
29. Осокина, Е. А. За зеркальной дверью торг сина / Е. А. Осокина // Отечеств. история. — 1995. — №2.
30. http://uk. wikipedia. org/wiki/Голодомор
ГОЛОДОМОР В УКРАИНЕ В 30-е гг. ХХ века
КАК РЕЗУЛЬТАТ ДЕСТРУКТИВНОЙ ПОЛИТИКИ СОВЕТСКОЙ ВЛАСТИ Сахань Е. Н.
Иисследована деструктивная политика руководства СССР, введенная сталинским тоталитарным режимом, которая стала определяющей в организации голодомора в Украине в начале 1930-х годов ХХ в. Выяснены ее причины и последствия. Проанализированы политические решения, закрепленные в нормативных актах, которые регулировали отношения в государстве в тот период, а следовательно, оправдывали деструктивные процессы, которые уничтожали любые проявления демократии и развития национального самосознания украинского народа. Акцентировано внимание на существовании предварительно разработанного плана проведения политики антиукраинской направленности, которая привела к физическому истреблению крестьян искусственным голодом.
Ключевые слова: деструктивная политика государства, голодомор, геноцид.
GOLODOMOR IN UKRAINE IN 30th year's ХХ centuries
AS THE RESULT OF THE DESTRUCTIVE POLICY OF SOVIET POWER
Sakhan Olena
The destructive policy of managing of the USSR is probed in the article, which is inculcated the Stalin totalitarian mode, that became determining in organization of golodomor in Ukraine at the beginning of 1930th years of ХХ centuries, its reasons and consequences turn out. Political decisions, fastened in normative acts which regulated relations in the state in a period, are analyzed, and consequently, justified destructive processes which destroyed any displays of democracy and development of national consciousness of the Ukrainian people. Attention is accented on existence of the preliminary developed plan of conducting of policy of antiukrainian orientation which resulted in physical extermination of peasant's artificial hunger Key words: destructive policy of the state, golodomor, genocide.
УДК 316. 285:343. 23
О. В. Ставицька, кандидат фтософських наук, доцент ПРО ПРИЧИНИ ПОЛ1ТИЧНИХ КОНФЛ1КТ1В
Присвячено питанию спричиненосп конфлш^в у системi вщносин «суспшьство-держава». Проаналiзовано такий чинник конфлш^в, як деприващя, ïï форми, зв'язок з людською агреаею. Розглянуто роль держави i влади у виникненш сощального невдоволення та його наслщюв. Сформульовано деяю висновки щодо мюця депривацп у вщносинах мiж суспшьством i державою.
Kлючовi слова: держава, суспшьство, деприващя, агреая, вщносна деприващя, умовна деприващя.
Останш десятирiччя свiдчать про те, що потенцшна небезпечшсть конфлжтв у сощальному житл на пострадянському просторi не тшьки не зменшуеться, а й мае тенденщю до збшьшення. Причому 1хня згубна сила багаторазово зросла. Щ спостереження шдтверджують i поди у благополучнш Сврош. Усвщомлення цього факту змушуе звертати постшну увагу вчених на дослщження рiзноманiтниx чинниюв, яю лежать у тдгрунт зародження, виникнення та розвитку конфлштв i агреси усередиш суспшьства, впливають на його взаемини iз державою.