CC BY
28
ж
А^Т/МШИШ^НЫС' ши/Ки
О. Ю. Горбинко
УДК 801.7/8
ГЕОКУЛЬТУРНИИ ТЕКСТ ТА ИОГО 1НТЕРПРЕТАЩ1 У СУЧАСНОМУ Л1ТЕРАТУРОЗНАВСТВ1
1 у
ультура - це специфiчний спосiб оргашзаци та розвитку людсько! житте-дiяльностi, представлений продуктами мате-рiально! й духовно! пращ, системою сощаль-них норм й настанов, духовними цiнностями, сукуптстю ввдносин людей з природою, мгж собою та ставленням до власно! особистостi, це система життевих орiентацiй суб'екта.
Залежно ввд критерив, що знаходяться в основi типолопзацл культур, виокремлюють культури релiгiйнi й свггсью (проввдний кри-терiй - зв'язок iз релiгiею); високу, або елтарну, народну, масову культуру (залежно ввд рiвня майстерностi й типу аудиторп) тощо. Духовну й матерiальну культуру О. Павлова вважае «комбшованими або комплексними утвореннями, що стоять осто-ронь вщ загально! концептуально! схеми» [6].
Одним iз компоненпв духовно! культури е художня культура, що разом iз тзнаваль-ною, релтйною, моральною, полiтичною покликана формувати внутршнш свiт люди-ни, сприяти розвитковi людини як творця культурних цшностей. Ядром художньо! культури е мистецтво як форма художньо-образно! iнтерпретацi! дшсного та уявного. Лтература, як один iз видiв мистецтва, вико-ристовуючи рiзноманiтнi засоби виразносп, освоюе дшсшсть у формi неповторно-шди-ввдуального художнього образу. Цi форми можуть бути рiзними - ввд метафорично! до реалстично!, але вони завжди ввдображають долю людей i народiв, 1де! i проблеми свого часу, тобто загальну специфiку культурного простору.
20/.Т//-
уш
Поряд iз поняттям культурного простору вщнедавна функцiонуe поняття геокультурного простору. В останне вкладають таке значення: це система стшких культурних реалiй i подань на певнш територп, що формуються в результата взаемоди рiзних вiросповiдань, традицш i норм, цiннiсних орiентирiв, структур сприйняття. Складовою геокультурного простору е геокультура.
Прикладом перших студш з вивчення геокультури в Украш е «Нариси з кторп нашо1 культури» (1954 р.) С. Маланюка. Письменник вводить термiн - власне, «геокультура», котрий дозволяе подивитися на роз-виток укра1нсько1 культури в синерги геогра-фiчних, релшйних, iсторичних, лiтератур-них (в1д Геродота до Т. Шевченка й М. Гого-ля), iдентитарних виявiв.
Широкому загалу поняття стало вщомо iз робiт американського сощолога I. Валлер-стайна. Воно було використано в контекстi його свгт-системно! концепци, в якостi формули оргашзаци свiтового культурного простору, вщповщно до певно1 цившзацшно1 iерархu, що складаеться з ядра; перифери, нашвпериферп. У цьому контекстi пiд «культурою» I. Валлерстайн мае на увазi «систему цiнностей та основних правил, яю, свiдомо й несвщомо, управляють заохоченнями i пока-раннями в суспiльствi й створюють систему шюзш, що мають переконувати члешв сус-пiльства в його лептимносп» [3, c. 189].
1з сфери соцюлогл поняття геокультури переходить до шших наук: полиологл, гео-графп, лiтератури. Зокрема, полiттехнолог С. Островський геокультурний пiдхiд вбачае як альтернативу геополиичному пiдходу. Вiн зазначае, що сучасш наци - це стльноти людей, якi об'еднанi культурою та мовою, а не стльною територiею.
Розглядаючи геокультуру в гуманiтарних науках, Д. Замятш характеризуе 11 як «серю культурно-географiчних образiв, що штер-претують локальнi простори» [4]. Науковець дотримуеться думки, що геокультура - це процес i результат розвитку географiчних образiв у конкретнiй культурi, а також накоп-
лення та формування традицп культури осмислення цих образiв.
Дослiдженням геокультури з позицп лгтератури займаеться I. Бондар-Терещенко. Науковець також звертае увагу на геокуль-турнi образи. Вш зазначае, що вони «в кон-текстi метагеографп конструюються в результата взаемоди рiзноманiтних парагеогра-фiчних понять. До таких понять належать будь-яю культурологiчнi, iсторiософськi, полгтолопчш та iншi уявлення, що мають у сво1й структурi потужнi просторовогенш компоненти» [2].
На думку I. Бондара-Терещенка, «лгтера-турний текст (продукт письма), як i окремий художнш образ, може культивуватися дискурсом географiчного простору (пейзажем, ландшафтом, топосом), надихаючись ним -але водночас i роблячи його фактом свого юнування». З цього тезису випливае поняття геопоетики, яку досл1дник визначае, як «мж-дисциплiнарне поле на межi культурно1 (образно1) географп i лiтератури, що проду-куе географiчнi образи як сукупнiсть харак-терних, сконцентрованих знаков, символiв i питомих уявлень, придатних для опису конкретного простору» [2].
Таким чином, у тасному взаемозв'язку перебувають таи поняття, як культура, гео-графiя, лгтература. Вплив лiтератури на формування геокультури позначаеться у фшсацп та переосмисленш географiчних образiв у художшх текстах.
Саме поняття тексту не зовам чико окреслене в сучаснш науцi. Вченi по-рiзному визначають його, зокрема як: максимальну одиницю мови найвищого рiвня мовно1 сис-теми; продукт мовлення; одиницю, що вира-жае судження; цiлiсне i зв'язне повщомлення, складене для передання та збереження шфор-маци; структурну i значенневу еднють.
I. Ковалик текст трактуе як «писемний чи усний потак, що являе собою послщов-шсть звукових, графемних елементiв у синтаксичних структурах (реченнях), ям виражають комплекс пов'язаних мiж собою суджень» [7, с. 7].
На думку Л. Лосево!, це «повщомлення у письмовш форм1, що характеризуеться зна-ченневою 1 структурною завершенютю 1 пев-ним ставленням автора до повщомлення» [9, с. 17].
Росшський дослдник М. Бахтiн висунув положення про безперервний рух текспв у широкому простор1 культури: «Нема ш пер-шого, ш останнього слова, i нема меж для д!алопчного контексту», «Текст живе, лише стикаючись з шшими текстами», «Лише у точщ такого контакту текспв спалахуе свило, що свггать назад i вперед» [1, с. 365].
О. Сел!ванова у «Сучаснш лшгвютищ» подае таку дефiнiцiю тексту: текст (вщ лат. 1еХиш - тканина, сплетшня, поеднання) -цшсна семiотична форма лшгвопсихомен-тально! д!яльносп мовця, концептуально та структурно штегрована, що служить прагма-тичним посередником комушкацп й дiалогiч-но вбудована до семютичного унiверсуму культури [12, с. 600].
Велика шльшсть визначень тексту зумов-лена, за О. Сел!вановою, низкою причин. Серед них можна виокремити так!: абсолютизация структурно! оргашзацп тексту та граматичних засобiв зв'язност1, формально-структурна, жанрова, стилiстична рiзнопла-нов1сть тексту i специфiка способу його репрезентацп, за яким тексти под1ляються на письмов1, усн1 i надрукованi. Ще одшею 1з причин iснування велико! кшькосп дефiнiцiй тексту е специфiка шдход1в до його вив-чення, що унеможливлюе вироблення синтетичного тлумачення.
З вищезазначених причин не юнуе i едино! загальноприйнято! класифшацп текстiв. Як засвщчуе практика, мовознавщ виокрем-люють неоднакову к1льк1сть екстра- та штра-текстуальних ознак, тому класифшацп е або 61льш узагальненими, або 61льш деталiзова-ними. Укра!нський мовознавець А. Загнiтко диференцiюе тексти за: структурою (просп, складнi, комплексш); функцiонально-стильо-вими параметрами (оф1ц1йно-д1лов1, науков^ пу6л1цистичн1, розмовн1, художн1); параметрами шдготовленосп (спонтаннi, п1дготов-
ленi); цшсносл i зв'язност1 (ц1л1сн1, де-фектш); алгоритмiзацi! (фiксованi, пол1ф1к-сованi, нефксоваш); функцiонально-прагма-тичного характеру (приписи, описи).
I. Кочан подае розгорнуту класифкацш за р1зними параметрами, наприклад: родами (в1ршовий, драматичний, прозовий); джере-лами походження (натуральнi, препарованi); формою репрезентацп (усн1, письмов1); сферою спшкування (стиль мовлення) (розмовн1, оф1ц1йно-д1лов1, науков^ пу6л1цистичн1, художн1, змiшаного типу - науково-дшов^ по6утово-д1лов1, науково-публiцистичнi, ху-дожньо-публщистичш); стилями та жанрами (науковi, офштно-дшов^ iнформацiйно-пу6л1цистичн1, художн1); функцiонально-смисловими типами мовлення (описов1, розпов1дн1, пояснювальш, аргументативнi, 1нструктивн1, визначення).
Як бачимо, в обох класифшащях фiгуруе поняття художнього тексту. За визначенням В. 1ванишина, «художн1й (лiтературний) текст - це запис (рукописний, друкований) авторського твору в прозовш чи в1ршов1й форм1 i в певному жанрi; знакова система, котра матерiалiзуе авторський художнш тв1р i е матерiальною шдставою для виникнення художнього твору рецитента (читача, слухача) [5, с. 143]. Дослщник розмежовуе поняття «текст» i «тв1р». В1н зазначае, що «художнш (лггературний) тв1р е щеальним образним утворенням, котре iснуе в уяв1 автора або читача i е нойем iдейно-естетично! 1нфор-маци» [5, с. 144]. Фiгуруе вш як «авторський тв1р» i «читацький тв1р».
Авторський тв1р - це творчий задум митця, а читацький - це штерпретащя художнього тексту рецитентом. Поданi в1дм1нност1 важливi при аналiзi культурних текстiв. За Ю. Лотманом, культурний текст «може роз-глядатися як единий текст з единим кодом i як сукупнють текстiв з певною - що в1д-повiдае !м - сукупшстю код1в. ... Важлива риса культурних текспв - це !х семантична рухлив1сть - один текст може давати р1зну iнформацiю р1зним «споживачам» [10, с. 3233].
Послуговуючись визначенням «культурного тексту» Ю. Лотмана та зважаючи на особливосп поняття «геокультура». Ми вва-жаемо доцiльним використовувати в науко-вих розвiдках таку дефiнiцiю геокультурного тексту - це система художшх творiв, деко-дування яких неможливе без знания юторико-культурно-географiчних особливостей мюце-востi, що безпосередньо пов'язана з твором.
Таким чином, геокультурний текст е малодослiдженим явищем у сучасному лгге-ратурознавствi, а основнi науковi засади роз-роблено закордонними досшдниками, серед яких особливо цiнними е науковi розвiдники росiйських учених.
Зважаючи на не розробленють проблеми геокультури та геокультурних текстiв, пер-спективи дослiдження вбачаемо у детальному вивченш цих явищ.
АНОТАЦ1Я
Поняття геокультурного тексту тюно пов'язано iз геокультурою, тому для глиб-шого розумiння цього явища, ми звернулися до здобутшв рiзних сфер науковоï дiяльностi: соцiологiï, полiтологiï, культурологiï та лтге-ратури. Вивчивши та проаналiзувавши отри-ману iнформацiю з'ясували, що наукових праць, присвячених проблемi геокультурного тексту в сучасному украшському лггерату-рознавствi, небагато. Значно бiльших успiхiв у цiй галузi досягли зарубiжнi та росiйськi вченi. Пюля аналiзу та систематизацiï наяв-них дефшщш геокультурного тексту визна-чили, що це система художшх творiв, декоду-вання яких неможливе без знання юторико-культурно-географiчних особливостей мюце-восп, що безпосередньо пов'язана з твором.
Ключовi слова: геокультура, геопоети-ка, геокультурний текст, культурний простiр, авторський твiр.
SUMMARY
The concept of geo-cultural text closely related to geo-culture, so for a deeper understanding of this phenomenon, we turned to the achievements of various fields of science, sociology, political science, culture and literature. After reviewing and analyzing the information it
was found out a few scientific papers on the issue of geo-cultural text in modern Ukrainian literary. Foreign and Russian scientists are much more successful in this industry. After analysis and systematization of the existing definitions we defined geo-cultural text that is a system of works of art, decoding which is impossible without knowledge of historical and cultural and geographical features of the area, which is directly related to work.
Key words: geo-culture, geo-poetry, geo-cultural text, cultural space, author's text.
ЛГГЕРАТУРА
1. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. Бахтин. - М.: Искусство, 1979. - 445 с.
2. Бондар-Терещенко I. G. Структурш особливосп литературного дискурсу 1990-х рр.: автореф. дис. ... канд. фшол. наук / I. £. Бондар-Терещенко. - К., 2006. - 20 с.
3. Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире; пер. с англ. П. М. Кудюкина; под ред. Б. Ю. Кагарлицкого / И. Валлерстайн. - СПб.: Университетская книга, 2001. - 416 c.
4. Замятин Д. Н. Географические образы в гуманитарных науках /Д. Н. Замятин // Человек. - 2000. - № 5. - С. 81-88.
5. 1ванишин В. П. Нариси з теори лгтера-тури: навч. поабник / В. П. 1ванишин. - К.: Академiя, 2010. - 253 с.
6. 1сторгя украшсько! культури: навч. поабник / за ред. О. Ю. Павлово!. - К.: Центр учбово! лгтератури, 2012. - 368 с.
7. Ковалик I. Методика лшгвютичного аналiзу тексту / I. Ковалик. - К.: Вища школа, 1984. - 120 с.
8. Кочан I. М. Л^вютичний аналiз тексту: навч. поабник / I. М. Кочан. - К.: Знання, 2008. - 423 с.
9. Лосева Л. М. Как строится текст: пособие для учителей / под ред. Г. Я. Солганика. -М.: Просвещение, 1980. - 94 с.
10. Лотман Ю. М. Текст в тексте. Статьи по семиотике искусства / Ю. М. Лотман. - М., 1992. - С. 30-48.
гл,с(лл nu(/j /¿ ы е- нщ
11. Островский Е. Новые границы мира: геокультура [Электронный ресурс] URL: http://www.archipelag.ru/geoculture/concept/inte rpritation/geoculture/.
12. Селiванова О. Сучасна лiнгвiстика / О. Селiванова. - Полтава: Довкiлля, 2006. -716 с.
